Є. А. Подольська Кредитно-модульний курс з філософії
|
|
Скачати 1.31 Mb.
|
|
Цілі та завдання заняття: визначити співвідношення понять «матерія», «субстанція», «буття», виявити їх методологічний потенціал для вирішення фундаментальних проблем філософії; проаналізувати діалектичний взаємозв'язок руху та спокою, визначити основні форми руху та їх взає-мопереходи; дослідити філософські і природничо-наукові властивості простору й часу, визначивши їх спільні риси та відмінності. Основні поняття та категорії теми: буття, дуалізм, енергетизм, загальна теорія відносності, матерія, монізм, незни-щуваність руху, об'єктивність існування, плюралізм, поле, простір, речовина, реляційна концепція, розвиток, рух, саморух, спеціальна теорія відносності, спосіб існування, субстанціональна концепція, субстанція, теорія «теплової смерті Всесвіту», час, форма. ПЛАН
Проблемно-пошукові питання:
276 Модуль П. Онтологія: структурна організація та діалектика буття 6. Які з визначень матерії є філософськими: а) матерія - це все те, що має масу та енергію; б) матерія - це все те, що складається з атомів; в) матерія - це речовина, поле, вакуум; г) матерія - це категорія для позначення об'єктивної реаль ності; д) матерія - це інобуття абсолютної ідеї; є) матерія - це субстанція, першооснова всього, що існує?
а) рух - спосіб існування матерії; б) рух - це чиста енергія; в) рух - зміна наших відчуттів; г) рух - це переміщення тіла в просторі і часі; д) рух - це зміни взагалі; є) рух - це розвиток ідеї як самостійної сутності. 9. У чому полягає єдність перервності та неперервності про стору і часу? Наведіть приклади. 10. Назвіть філософські та фізичні властивості простору і часу. Покажіть їх спільні риси та відмінності. Чому простір має зворотний характер, а час - незворотний? Теми доповідей та рефератів
277 Є.А. Подольська «Кредитно-модульний курс з філософії...* Література
Модуль II. Онтологія: структурна організація та діалектика буття Змістовий модуль 6 СВІДОМІСТЬ: ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ І СУТНІСТЬ
З метою всебічного вивчення специфіки взаємовідносин людини з навколишнім світом у цьому модулі розглядаються проблеми природи свідомості людини, її сутності як вищої форми відображення об'єктивної дійсності, особливості її генезису та структури. У цьому модулі логічно розгортаються основні сутнісні характеристики свідомості: вона є властивістю високоорганізова-ної матерії, регулятором цілеспрямованої діяльності дюдини, продуктом суспільно-історичного розвитку, ідеальним образом матеріального світу тощо. Категорія «свідомість» аналізується у взаємозв'язку з категоріями «дух», «душа», «внутрішній світ людини», «психічне» тощо. 279   Є.А. Подольська «Кредитпо-модулъний курс з філософії...*ТЕМА 6 ГЕНЕЗИС ТА СТРУКТУРА СВІДОМОСТІ 6.1. Свідомість - вища форма відображення дійсності До Сократа і Платона філософія не мала ідеального тлумачення. Душа розглядалась як повітря, вогонь, комбінація атомів. Тільки Сократ, а слідом за ним Платон стали розуміти душу як щось ідеальне, протиставляти його матеріальному. Платон сформулював ідеалістичне вчення про душу. Душа і тіло в нього -це дві самостійні субстанції. Мислитель вважав, що як для всього космосу безтілесний розум є першодвигуном, джерелом гармонії, силою, котра здатна адекватно осмислювати саму себе, так і у кожній індивідуальній душі людини розум споглядає самого себе і разом з тим виступає активним першопочатком, що регулює поведінку людини. Арістотель присвятив цій проблемі свою працю «Про душу». Для Арістотеля душа і тіло знаходяться в єдності, невіддільні одне від одного. Важливу роль у формуванні поглядів на свідомість як особливу форму психічного, на відміну від інших її форм, відіграли досягнення природознавства і медицини. Вони дозволили відокремити свідомість як здатність людини усвідомлювати власні вольові і розумові акти від інших проявів психічного (Гален). Свідомість порівнювалась із своєрідністю функціонування організму, у котрому матеріальний носій психіки - пнев-ма - локалізувалась у різних частинах організму. У філософії середніх віків домінували ідеалістичні погляди на свідомість. Бог створив людину за своєю подобою і вдихнув у неї душу. Душа - дар, або іскра Божа. Вона безсмертна. Будь-яка ідеалістична система так чи інакше проголошувала свідомість (розум, ідею, дух) самостійною надприродною сутністю, що не тільки не залежить від матерії, а й більше того, творить весь світ і керує його рухом, розвитком. Розум у середні віки тлумачиться як атрибут Бога, а за людиною залишається 280 Модуль II. Онтологія: структурна організація та діалектика буття лише крихітна «іскорка» всепронизуючого полум'я божественного розуму. Разом з тим у глибинах християнства виникає ідея спонтанної активності душі. За Августином, усе знання закладено у душі, котра живе і рухається у Богові, накопичуючи внутрішній досвід. Для Фоми Аквінського внутрішній досвід -це засіб самозаглиблення і спілкування з Всевишнім у формі свідомого розуму. Матеріалістично роздумливі філософи і психологи почали розглядати свідомість як атрибут матерії, як її вічну властивість, притаманну всім - як вищим, так і нижчим її формам. Вони оголосили всю матерію здатною мислити. Цей погляд отримав назву гілозоїзму (від грецьк. - гіле - речовина, зое - життя). Це філософське вчення, за яким здатність відчувати нібито притаманна всій матерії. Сам термін з'явився у XVII ст., але ці погляди зустрічаються ще у давньогрецьких філософів (Фалес, МАТЕРІАЛІЗМ: Демокріт. Дідро, Гольбах, Фейербах. Маркс. Енгельс та ін. =о Матерія - первинна свідомість - вторинна ІДЕАЛІЗМ: Платон, Фома Аквінський, Гегель, Берклі, Мах та ін. => Свідомість - первинна матерія - вторинна ДУАЛІЗМ: Декарт С> Матерія і свідомість -самостійні засади ВУЛЬГАРНИЙ МАТЕРІАЛІЗМ: Бюхнер, Фогт, Молешотт С> Свідомість - різновид матерії (мозок виділяє думку так, як печінка -жовч, шлунок - травний сік) ПЛОЗОІЗМ: Дідро, Рабіне. Спіноза ^> Всій природі притаманна властивість свідомості Схема 8. Співвідношення матерії і свідомості і/ трактовці представників різних філософських нарямків 281    Є.А. Подолъсъка «Кредитно-модульний курс з філософії...*Геракліт). Гілозоїзм ототожнює «живе» і «сутність», висловлює ідею наявного буття як результату проростання у світі. Звідси -назва простіших онтологічних сутностей (елементів) «коренями» (Емпедокл) або «насінням» (Анаксагор). Фалес стверджує, що «все заповнено богами», що магніт і янтар мають душу. Елементи гілозоїзму відображуються у вченнях Бруно і Спіно-зи, філософських системах французьких матеріалістів XVIII ст. (Дідро, Ламетрі). Плозоїсти твердили, що відчуття, мислення є іманентною властивістю матерії, і заперечували ідеалістичні положення про нематеріальну, духовну субстанцію. Незважаючи на загальну помилковість гілозоїзму, він таки містив раціональну думку, що носієм свідомості може бути тільки матерія, що свідомість слід тлумачити як властивість матерії. На розробку проблеми свідомості у філософії Нового часу значно вплинув Декарт, котрий розглядав свідомість як внутрішнє споглядання суб'єктом змісту власного внутрішнього світу, як субстанцію, що протистоїть простору. Важливо, що свідомість починають ототожнювати зі здатністю суб'єкта мати знання про власний психічний етап. На противагу Декарту було висунуто вчення про несвідому психіку (Лейбніц). Французькі матеріалісти XVIII ст. (особливо Ламетрі і Кабаніс), спираючись на досягнення передової фізіології і медицини, обгрунтували положення про те, що свідомість є особливою функцією мозку, котра відрізняється від інших функцій тим, що завдяки їй людина здатна набувати знання про природу і саму себе. Нову епоху у поясненні генезису і структури свідомості було відкрито німецьким класичним ідеалізмом, що показав різні рівні організації свідомості, її активність, історизм, діалектику чуттєвого і логічного, індивідуального і соціального. Всередині XIX століття досить широке розповсюдження одержала вульгарно-матеріалістична точка зору на свідомість. Німецькі філософи Бюхнер, Фогт, Молешотт розглядали свідомість як різновид матерії, вважали, що мозок виділяє думки так само, як і шлунок - шлунковий сік, печінка - жовч. Таке тлумачення свідомості ігнорує якісну відмінність свідомості від матерії, спотворює дійсну природу свідомості. 282  Модуль П. Онтологія: структурна організація та діалектика буттяМетафізичний матеріалізм Пантеїзм - Бог розчинений у Плозоїзм вся матерія мислить, природі, присутній в ній як бо їй притаманна властивість внутрішня доцільність відображення (Б. Спіноза, розвитку (Дж. Бруно) Д. Дідро, Ж.Б. Рабіне) Вульгарніш матеріалізм - матеріалізація свідомості: свідомість як фізіологічний процес (К.Фогт, Л. Бюхнер, Я. Молешотт) Схема 9. Метафізичний матеріалізм та свідомість Взагалі ж, свідомість - це одне з понять філософії, психології і соціологи, що позначає вищий рівень духовної активності людини як соціальної істоти. Своєрідність цієї активності полягає у тому, що відображення реальності у формі чуттєвих і уявних образів випереджає практичні дії людини, надаючи їм цілеспрямованого характеру. Здатність людського мозку відображати дійсність - це результат тривалого розвитку високоорганізованої матерії. Всій матерії притаманна властивість відображення. Предмети і явища перебувають в універсальному взаємозв'язку і взаємодії, отже, впливаючи одне на одного, вони викликають при цьому ті або інші зміни, котрі виступають у вигляді певного «сліду», що відображує особливості предмета, явища. Форми відображення залежать від специфіки і рівня структурної організації взаємодіючих тіл. А зміст відображення виражається в тому, які зміни сталися в предметі відображення і які сторони в предметі впливу і явища вони відтворюють. Найпростішими прикладами властивості відображення, притаманного усій матерії, є звичайне відображення предметів і явищ у дзеркалі, сліди людини на піску, відображення дерев і хмар на поверхні води тощо. Співвідношення між результатами відображення (слідами) і відображуваним (впливаючим) предметом може виражатися у 283 Є.А. Подольська «Кредитно-модульний курс з філософії...» СВІДОМІСТЬ        ФІЗИКО-ХІМІЧНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ  ПОДРАЗЛИВІСТЬ ЖИВА МАТЕРІЯ (одноклітинна структура) ВІДЧУТТЯ - СПРИЙМАННЯ■ УЯВЛЕННЯ  ЖИВА МАТЕРІЯ (організми, притаманні органи чуття)  СУСПІЛЬСТВО, ЛЮДИНА  НЕЖИВА МАТЕРІЯСхема 10. Розвиток форм відображення вигляді ізоморфізму і гомоморфізму. Ізоморфізм - це схожість між певними об'єктами, подібність їх форми, структури, як це має місце, наприклад, у фотографії. Гомоморфізм - це тільки приблизне відображення, наприклад, зображення місцевості на карті. Відображення виявляється у якісно різних формах і залежить від ступеня організації і розвитку самої матерії. Чим вище і складніше структура матерії, тим вище форма її руху, тим вище і складніше форма відображення. У зв'язку з цим необхідно виділити кілька рівнів розвитку властивості відображення, де кожний наступний рівень більш складний, ніж попередній. Вищі форми відображення пов'язані з життям, котре є особливою формою руху матерії. Матеріальним носієм життя є досить високоорганізована матерія - білок і нуклеїнові кислоти (ДНК і РНК). До головних функціональних ознак живого належить: обмін речовин, без котрого усе живе гине; особлива 284 Модуль II. Онтологія: структурна організація та діалектика буття структурна організація, у основі котрої лежить органічна клітина, здатність до відтворення собі подібних; пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища. Свідомість людини виникла і розвивається в тісному зв'язку з людського мозку під впливом трудової діяльності, суспільних відносин, спілкування. Свідомість є функцією людського мозку, сутність котрої полягає в активному цілеспрямованому відображенні дійсності. Свідомість - властивий людині спосіб ставлення до світу через суспільно вироблену систему знань, закріплених у мові. Свідомість є властивістю не всякої, а тільки високоорганізо-ваної матерії, вона пов'язана з діяльністю людського мозку. Ця властивість полягає в створенні образів об'єктивного світу, в одержанні й переробці інформації. Носієм свідомості служить головний мозок людини, у сукупності психічних процесів. Сюди входять: усвідомлене (мислення, чуття, увага, пам'ять, воля, ПСИХІКА ЛЮДИНИ свідоме несвідоме   навички мислення емоції автоматичні дії інтуїція 
воля Схема 11. Психіка людини 285    Є.А. Подольська «Кредитно-модульний курс з філософії...»емоції, інтуїція) і неусвідомлеие (навички, автоматичні дії, інстинкти, а також емоції, інтуїція). Під психічними явищами мають на увазі всі усвідомлені і неусвідомлені пізнавальні процеси, а також усі психічні властивості людини, тобто всю сукупність явищ і станів внутрішнього суб'єктивного світу особи. Свідомість як психічне явище є вищою формою психічного. Це частина психіки, а саме: знання про зовнішній об'єктивний світ і його закони. Таким чином, слід зауважити, що поняття психічного ширше поняття свідомості Свідомість притаманна лише найбільш досконалій формі організації матерії - мозку людини, котрий являє собою витончений нервовий апарат, що складається з безлічі нервових клітин - близько 15 мільярдів. Якщо їх розташувати у ряд, то це буде ланцюг у 15 тисяч кілометрів. Кожна з клітин при цьому завдяки відросткам у контакті з тисячами інших. Мозок людини - це орган свідомості, а свідомість - функція людського мозку. За допомогою мозку ми думаємо, бачимо, чуємо, відрізняємо потворне від красивого, погане від доброго, приємне від неприємного. Інакше кажучи, завдяки мозку відбувається усе духовне, психічне життя людини. Зрештою, свідомість поза людським мозком не існує. Вона пов'язана з ним необхідно і нерозривно. Взаємодія між організмом і навколишнім світом, а також між окремими частинами організму, його органами забезпечується за допомогою рефлексів, тобто реакцій організму, що викликаються подразненням органів чуття і здійснюються за участю центральної нервової системи. Рефлекси поділяються на дві основні групи - безумовні й умовні. Безумовні рефлекси- це природжені, успадковані реакції організму на вплив зовнішнього середовища. Умовні рефлекси є набутими в процесі життєдіяльності реакціями організму. Органи чуття - це «апарати», призначені для відображення, для інформування організму про зміни в навколишньому середовищі або всередині самого організму, а тому вони поділяються на зовнішні і внутрішні. Зовнішні органи чуття - це 286 Модуль II. Онтологія: структурна організація та діалектика буття зір, слух, нюх, смак і чутливість шкіри. Сигнали, що надходять від них до мозку, несуть інформацію про властивості речей, їх зв'язки, відношення. Сукупність органів чуття і відповідних нервових утворень І.Павлов назвав аналізаторами. Аналіз впливів середовища починається в периферійній частині аналізаторів - рецепторах (кінцевих утвореннях нервових волокон), де з усієї різноманітності видів енергії, що діють на організм, виділяється один. Найвищий і найтонший аналіз досягається тільки за допомогою кори головного мозку. Свідомість- це не особлива, відокремлена від матерії сутність. Створений у голові людини образ предмета не зводиться ні до самого матеріального об'єкта, що перебуває поза суб'єктом, ні до тих фізіологічних процесів, що відбуваються в мозку і породжують цей образ. Думка, свідомість реальні. Але це не об'єктивна реальність, а щось суб'єктивне, ідеальне. Свідомість є суб'єктивний образ об'єктивного світу. Коли ми говоримо про суб'єктивність образу, то маємо на увазі, що він є не спотвореним відображенням дійсності, а чимось ідеальним, тобто перероблене в голові людини матеріальне. Річ у свідомості людини - це образ, а реальна річ - її прообраз. Свідомість неможлива без пізнавального відношення людини до об'єктивного світу. Психіка притаманна і тваринам, але у них немає свідомості. Психічне життя властиве новонародженій дитині, але у неї ще немає свідомості. Життя вимагає від людини не тільки усвідомлених форм поведінки, а й несвідомих, що звільняють Ті від постійного напруження свідомості там, де в цьому напруженні немає потреби. Діапазон неусвідомленого досить широкий. Він охоплює відчуття, сприйняття, уявлення, коли вони відбуваються поза фокусом свідомості, а також інстинкти, навички, інтуїцію. Найелементарнішим фактом свідомості є відчуття, через яке здійснюється безпосередній зв'язок з об'єктивною реальністю. Відчуття - це відображення окремих властивостей предметів об 'єктивпого світу під час безпосереднього впливу їх на органи чуття. Якщо відчуття відображають лише окремі властивості речей, то річ у цілому, в єдності її різних чуттєво відтворюваних властивостей відображається у сприйнятті. 287   Є.А. Подольська «Кредитно-модульний кіірс з філософії...» у,/_Сприймання у людини зазвичайио включає в себе осмислеї і1я предметів, їх властивостей і відношень. Характер спрпйма) 'в-залежить від рівня знань, якими наділена людина, від її інтере' № Уявлення (найвища форма чуттєвого відображення) - Р~ образне знання про об'єкти, котрі сприймалися нами в мину,,ііг~ му, але котрі не впливають у даний момент на інші органи W|i* тя. Уявлення виникають у результаті сприйняття зовніш /К» впливів і їх збереження потім у пам'яті. Людина може твоЬ1И комбінувати і відносно вільно створювати нові образи у св';та свідомості. Відносна свобода від безпосереднього впливу об'е'|1И й узагальнення сукупності показників органів чуттів у єдш^У наочний образ робить уявлення важливим ступенем проц* відображення, що йде від відчуттів до мислення. ів> Мислення, що виступає у формі понять, суджень і виснові і1ь являє собою відображення суттєвих, закономірних відноші/и речей. На основі видимого, почутого, відчутного на дотик, (ю завдяки розумовій діяльності проникаємо в невидиме, в те, ,^є не сприймається на дотик і що не можна почути. Мислення і}*- нам знання про суттєві властивості, зв'язки і відношення. ,10 допомогою мислення ми здійснюємо перехід від зовнішнього внутрішнього, від явища до сутності речей, процесів. >м Свідомості як функціональній властивості особливим чин |1° організованої матерії притаманні свої якісні особливості, чІе відрізняють її від матерії. За своєю природою свідомість є f>~ матеріальною, а ідеальною. Це не річ, а лише суб'єктивний і т" раз; свідомість неможливо виявити за допомогою органів ч?А~ І тя. На ступені живого споглядання ідеальність свідомості f,№ являється у відчуттях, сприйманні, уявленнях, а на ступ' а абстрактного мислення - у поняттях, судженнях, висновкам' також типових художніх образах. 0~ Як ідеальне буття свідомість за своєю природою суб'єкті)W на, бо, по-перше, належить суб'єкту, людині або соціальї 3" групі і залежить від розвитку нервової системи і мозку, від с Г° ну організму в цілому, від багатства або бідності практичне іа> досвіду людини, рівня історичного розвитку, знгнь людст'е> тобто за змістом вона різниться у кожної людипи. По-дру 288 Модуль II. Онтологія: структурна організація та діалектика буття вона суб'єктивна у тому сенсі, що відображує дійсність відносно, більш-менш вірно, але не в цілому. Оригінал завжди багатший за копію, тобто думка про предмет не охоплює його повністю. Суб'єктивність свідомості виявляється також і в тому, що в образи про об'єкти суб'єкт додає щось своє, суб'єктивне припущення. Прикладом такої суб'єктивності може бути художня творчість: один і той самий ландшафт різні художники зображують по-різному залежно від суб'єктивних моментів. Однак суб'єктивність свідомості не можна абсолютизувати, адже хоч за формою свідомість суб'єктивна, але за змістом -об'єктивна. Змістом її є об'єктивна реальність, котру вона відображує. По-друге, свідомість об'єктивна і тому, що свідомість усіх людей, окрім моєї власної, знаходиться зовні мене і існує незалежно від мене, тобто об'єктивно. З цієї причини ми можемо вивчати свідомість, як і будь-яка інше явище природи, об'єктивними методами, що застосовують фізіологія і психологія. По-третє, свідомість об'єктивна у тому сенсі, що вона, проявляючись у мові, у діях людей, стає доступною для інших людей. Таким чином, у свідомості суб'єктивне і об'єктивне діалектично пов'язані. Такий зв'язок забезпечує можливість відтворення в ідеальних образах об'єктивної дійсності. 6.2. Суспільна природа свідомості. Свідомість та мова Походження свідомості і мови пов'язане з переходом мавпоподібних предків від присвоєння за допомогою природних органів готових предметів до праці, до виготовлення штучних знарядь, до людських форм життєдіяльності та суспільних відносин, що з'являються на її основі. Психіка тварин допомагає їм орієнтуватися в мінливому середовищі, пристосовуватися до нього; проте вони не можуть цілеспрямовано і систематично перетворювати навколишній світ. Якісна відмінність свідомості людини від свідомості тварин полягає у таких моментах: свідомість людини розвивається і функціонує за соціальними законами, а тварини - за 19:4U 289  Є.А. Подолъсъка о Кредитно-модульний курс з філософії...»Развивається та функціонує за соціальними иконами Развивається та функціонує sa біологічними законами Активно-перетворююче відображення об'єктивного світу Активно- пристосовницьке відображення Наявність І і II сигнальних систем. Зв'язок мислення та мови Наявність першої сигнальної системи  Можливість чуттєвого і логічного відображення. Пізнає явища та сутністьМожливість лише чуттєвого відображення дійсності   Сильно розвинене випереджуюче відображення. Здатність предбачуватнСлабко розвинене випереджуюче відображення Наявність самосвідомості, моральних та естетичних відчуттівВідсутність самосвідомості, моральних та естетичних відчуттів  Здатність до систематичного, цілеспрямованого пізнання світуЗдатність до лише випадкового "пізнання" окремих речей, явищ  Схема 12. Якісні відмінності свідомості людини від психіки тваринибіологічними; для людини характерне активно-перетворююче відображення об'єктивного світу, а для тварини - активне пристосування; у людини є / і II сигнальні системи, выдзначаэться і зв'язок мови і мислення, а у тварин лише І сигнальна система; людина здатна пізнавати явище і сутність речей, їй притаманна можливість чуттєвого і логічного відображення дійсності, а тварина має можливість лише чуттєвого відображення дійсності; у людини досить надто розвинене випереджаюче відображення, здатність передбачати, а у тварини випереджаюче відображення розвинуто слабо; у особи є самосвідомість, моральні і естетичні чуття, що зовсім відсутнє у тварин; крім 290 Модуль II. Онтологія: структурна організація та діалектика буття того, людина здатна систематично, цілеспрямовано пізнавати світ, а тварина - лише випадково «пізнає» окремі речі, явища. Свідомість спочатку була тільки усвідомленням найближчого чуттєво-сприйманого середовища, безпосередніх зв'язків з іншими людьми. Надалі пыд час ускладнення форм праці й суспільних відносин формувалась здатність до мислення у вигляді понять, суджень і висновків. Соціальна обумовленість виникнення і розвитку свідомості досить глибоко обгрунтована у творі Ф. Енгельса «Роль праці у процесі перетворення мавпи у людину». Праця як цілеспрямована діяльність від самого початку пов'язана з виготовленням знарядь праці і застосуванням їх з метою виготовлення продуктів для задоволення потреб людини. Потреба у систематичному використанні знарядь праці спонукала людиноподібних мавп поступово переходити до обробки природничого матеріалу і створення більш досконалих знарядь праці. Все це призводило до суттєвої зміни функцій передніх кінцівок. Вони пристосовувались до нових операцій і поступово перетворювались на природні знаряддя праці руки. Мозок людиноподібної мавпи набував здатності творити більш складні трудові операції. Під впливом трудової діяльності удосконалювались органи чуття людини. Виробництво знарядь праці і матеріальних благ для життя започаткували процес якісного перетворення тваринного стада, в якому жили людиноподібні мавпи, у першу, хоча і стадну форму, але вже людського суспільства. Стадо трансформується у товариство співробітників, сцементоване трудовими соціальними зв'язками. Крім того, внаслідок суспільно-трудової діяльності людей виникає і розвивається не тільки свідомість, а й матеріальна форма свідомості - членоподиьна мова. Праця і членоподільна мова стали двома самими головними стимулами, під впливом котрих мозок мавпи поступово перетворився у мозок людини. Отже, свідомість як властивість впсокоорганізованої матерії, як специфічна вища форма відображення і діяльності виникла у суспільстві і безперервно розвивається на засадах праці і сусп ільних відносин між людьми. 19* 291  Є.А. Подолъсъка «Кредитно-модульний курс з філософії.Тілесна організація (прямоходіння. розвиток передніх кінцівок) Головний мозок, розвинена нервова система Біологічні передумови |
|||||||||
Схожі:
|
КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС В.І. Штанько, Н. В. Чорна, Т. Г. Авксентьєва, Л. А. Тіхонова. Політологія: кредитно-модульний курс. Навч посібник. –, 2010.– 368... |
Л. В. Борисова «Управлінське документування: Кредитно модульний курс» Білобровко Т.І. «Управлінське документування: Кредитно – модульний курс»: навч метод посібник / Т.І. Білобровко, Л. В. Борисова;... |
|
Кредитно модульний курс з освітнього менеджменту Навчальний посібник Переяслав Хмельницький 2008 Білобровко Т. І. Кредитно – модульний курс з освітнього менеджменту: навч посібник / Тетяна Іванівна Білобровко. Переяслав – Хмельницький,... |
Досвід НТУ „ХПІ” з втілення кредитно-модульної системи організації... О — аудиторні заняття; М — модульний контроль; 3 — заліковий тиждень; С — екзаменаційна сесія |
|
МОДУЛЬНИЙ КУРС предмета «ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ» для студентів спеціальностей:... Даною методичною розробкою передбачається розбивка курсу «Основи охорони праці» на 4 самостійних модулі |
Становлення китайської філософії Греції. То було п'яте сторіччя до н е., яке увійшло в історію китайської філософії як «золоте сторіччя китайської філософії». Як... |
|
Закони діалектики Світогляд як центральне поняття філософії. Його різновиди і типи. Предмет філософії |
Д І ЛОВАУКРА Ї НСЬКАМОВ А КУРС ЛЕКЦІЙ Навчально-методичний посібник Рекомендовано до друку кафедрою українознавства та філософії, методичною радою будівельно-гідромеліоративного факультету Херсонського... |
|
1. Історичні типи світогляду: міф, релігія, філософія. Предмет філософії Наївний матеріалізм у філософії стародавньої Греції і Риму. Персоналізм М. О. Бердяєва |
«ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ» ПОЛОЖЕННЯ про кредитно-модульну... Положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу в ПВНЗ «Інститут підприємництва та сучасних технологій» (далі... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua