Є. А. Подольська Кредитно-модульний курс з філософії
|
|
Скачати 1.31 Mb.
|
|
Юркевича виражений в основній його ідеї: людина починає свій моральний розвиток із руху серця, вона 220 Модуль І. Покликання філософи та її культурно-історичні типи завжди хоче зустрічати радісні істоти, кохати і бути коханою, зігрівати і самій зігріватися дружбою і взаємною повагою. У дусі платонізму Юркевич намагається за явищами природи, котрі вічно змінюються, але сприймаються нашими органами чуття, знайти незмінну ідею об'єкту. Відповідно до його вчення, у цій ідеї мислення і буття тотожні. Істина відшукується не тільки мисленням, а й «серцем», бо пошук її пов'язаний з релігійними і моральними прагненнями, пориваннями людини. В цьому процесі досягнення істини знання поєднується з вірою. Юркевич розділяє пізнання не на ступені, а на напрямки: досвідне, розумове, естетичне. Спочатку людина спостерігає, потім міркує (під час міркування і народжується «віра в Бога, що заспокоює серце») і, зрештою, пізнає красоту, витонченість, благородство. Формами пізнання Юркевич вважає уявлення, поняття та ідеї. В уявленні виявляється ставлення людини до речей, через поняття вона об'єктивно усвідомлює явища, а в ідеї «розум чи думка визначаються об'єктивною сутністю речей». Як і в Сковороди, у Юркевича символ «серце» багатозначний. Одне з його значень - серце як душевний стан людини. Це одночасно факт і свідомості, і чуттєвої сфери, врешті-решт це виявлення духовності людини. «Загальний стан душі» неповторний та ідеальний. На думку Гоголя, пошуки правди - це заглиблення в себе, у свою душу, бо через неї лежить шлях у світ. Світ відкривається людині у правді тільки завдяки її духовному відродженню, активності, а не раціональному пізнанню. Душа людини є не стільки шляхом пізнання, скільки його глибинним витоком. Як Сковорода і Юркевич, так і Гоголь називає душу «серцем». Серце людське - це безодня незвідана, тут ми кожної хвилини помиляємось. Єдиний шлях самоствердження, самовдосконалення, що допоможе уникнути помилок - улюблена справа людини, що поглинає всю її. Близько до ідеї Сковороди про «сродний труд», Гоголь стверджує неповторність людини, її право на власний моральний шлях у житті. Головну причину поневірянь народних мас Шевченко вбачав в кріпацтві і гнобленні самодержавства. Виявляючи анти- 221     Є.Л. Подольсъка «Кредитно-модульний курс з філософії...»народний характер царської влади, Шевченко виступив проти ілюзій, поширених у народі, розвінчав міф про «добрих царів». Поборник революційного знищення кріпацтва, він першим в Україні звертається до народу із закликом до повстання. На протилежність шовіністичній царській політиці, що цькувала одну націю на іншу, поет виступає гарячим поборником братського єднання і дружби російського, польського, українського народів, пропагує дружбу усіх слов'янських народів. Соціологічні погляди Шевченка пройняті ідеєю розвитку. На протилежність реакційній ідеології, що стверджувала непохитність устроїв експлуататорського суспільного ладу, він розглядав суспільство в змінах. Погляди людей він також не вважав незмінними, вони, на його думку, залежать від умов соціальної сфери. Його революційно-демократичні погляди тісно пов'язані з його філософськими поглядами - матеріалістичними у своїй основі. Поет обстоював думку про безкінечність і вічність матерії. Поема «Гайдамаки» починається філософськими роздумами про те, що в світі все рухається, все змінюється. Старе, пише поет, помирає, нове народжується, а світ вічний і безкінечний. Природу Шевченко називав «безсмертною», в ній керує не хаос, а закономірність. Його філософію можна характеризувати як «філософію трагедії». Тобто не створення позиції дослідника трагічних подій, а стан душі стражденного, виявлення усвідомлення ним трагедії як власної долі. Україна в творчості Шевченка - це і світ наявного буття, що є дисгармонійним і конфліктним, і екзистенційні стани буття, де тільки її можливо досягти ідеального існування, і джерело народної культури, що дозволяє виявити власну філософію життя. Це перш за все мотив долі, лихої та доброї, правди, слави, теми сирітства, чужини, ностальгії за рідним краєм. Все це дозволяє стверджувати, що філософія Т. Шевченка, втілена у його творчості і власному життєвому шляху, являє собою дійсну духовну квінтесенцію культури українського народу. Природа, на думку Пантелеймона Куліша, «влаштована божою мудрістю», а свідомість існує незалежно від матерії, тому можливе безсмертя душі, потойбічне життя. Виходячи з визнан- 222 Модуль І. Покликання філософії та її культурно-історичні типи ня національного духу як основи суспільного розвитку, Куліш створив теорію про особливості української душі, яка має дві сторони: внутрішню - серце (почуття) і зовнішню -мислення (розум). Внутрішньою стороною українець пов'язаний тільки з Україною, а зовнішньою - з іншими народами. Своєю ВНУТРІШНЬОЮ СТОРОНОЮ, СУТНІСТЬ ЯКОЇ СКЛа- Рис. 37. Микола ^ L 1 J Костомаров дає національний дух, українець відрізняється від інших народів. Саме вона, тобто національні почуття і національний дух, об'єднує «панів і мужиків в один загал», тобто у єдине ціле. Зовнішня сторона, розум, що пророкує українцям необхідність мати зв'язки з іншими народами і сприймати кращі сторони їх життя, заважає внутрішній. Куліш вважав, що український народ повинен розвиватися своїм, самобутнім шляхом, зберігати хутірський характер життя - показник вищої моралі і цілісності народної душі. Автор програмного документа Кирило-Мефодієвського братства «Книга буття українського народу», Микола Костомаров у праці «Дві руські народності (росіяни та українці)» вперше зробив спробу показати «модель українського національного характеру». Як зазначає Чижевський у своїх «Нарисах історії філософії на Україні», основні відмінності росіян і українців, на думку Костомарова, починають формуватися ще у XII ст. і полягають у тому, що: 1) у росіян панує загальне (Бог, цар) над особою; українець цінує вище окрему людину, ніж загальне; 2) росіяни «нетерплячі» до «чужих» віросповідань, до яких вони ставляться з презирством, до чужих звичаїв тощо; в Україні люди звикли з давніх давен чути у себе чужу мову, ворожнеча до іноземців виникла лише тоді, коли ті скривджу-вали власні святині українського народу; 3) російський народ «матеріальний», українці намагаються «одухотворити» весь світ; 4) росіянин мало цінує природу, українець її любить, тому українська поезія невідривна від природи, вона оживляє її;
223     Є.Л. Подолъська «Кредитно-модульний курс з філософії...українців неможливо, щоб з'явився які йсь розкол з причин обряду, букви, їх релігійність -.внутрішня. У цілому Костомаров пропагував ідею месіанства українського народу. 4.5. Професійна філософія в Україні XIX - початку XX століття Філософська думка початку XIX ст. містила складові структурні елементи: 1) пануючу релігійно-ідеалістичну філософію; 2) філософію просвітників, що, незалежно від свого загального характеру - матеріалістичного чи ідеалістичного, виступала як опози-'ційна щодо пануючого тоді суспільно-політичного ладу, бо прагнула так чи інакше модифікувати його; 3) природничо-науковий матеріалізм; 4) фіюсофсько-соціологічні погляди дворянських революціонерів і революційних демократів. Звичайно, розгляд філософської думки в Україні у XIX - на початку XX ст. неминуче приведе до врахування процесів, що відбувалися у філософському житті інших народів, особливо російського. На початку XIX ст. у Європі набувають поширення і популярності ідеї представників німецької класичної філософії: Канта, Фіхте, Шеллінга, Гегеля, що поступово проникають і в Україну. Велика роль у їх популяризації належала Лодію, Якобу, Довговичу, Рубану. Яків Рубан вперше зробив переклад Канта російською мовою: було опубліковано книгу «Кантово обоснование для метафизики нравов» та два підручники з логіки у кантівському дусі. Петро Лодій активно виступав за розвиток науки і просвіти, гостро критикував реакціонерів, які заперечували читання лекцій з філософії у вузах. Під впливом Канта професор Лодій формулює питання філософії: Що може людина знати? Що повинна робити? На що мусить сподіватися? Що є людина? У філософських поглядах Лодія значне місце посідають і матеріалістичні елементи. Намагаючись вести залежність всіх психічних явищ від діяльності мозку, професор стверджував, що матеріалістичний світ існує незалежно від лю/ ської свідомості. Він піддав критиці поняття Канта про філософську на-224 Модуль І. Покликання філософії та її культурно-історичні типи уку як науку розуму, що складається з одних узагальнень. Лодій критикував і теорію пізнання Канта, засуджував думку про мислення, що незалежне від буття. Значна заслуга Лодія полягає в тому, що він вже тоді вбачав у кантівській теорії пізнання шлях до заперечення об'єктивного існування речей. Чуттєві поняття Кант відривав від зовнішніх предметів і відтак дійшов висновку про неможливість пізнання предметів об'єктивної дійсності. Запрошений у Харківський університет професор Йенського університету Йоган Шад у своєму курсі об'єднував кантівську етику, фіхтеанську ідею про тотожність суб'єкта і об'єкта і «філософію одкровення» Шеллінга. Якщо у практичній кантівській філософії йому імпонує філософія свободи, проголошення людини та її гідності вищою цінністю, то в теоретичній філософії його відштовхує приниження розуму, котре відкриває шлях до віри й авторитету. У Харкові Шад видав латинською мовою «Природне право», «Логіку». Він вважав, що міркування Канта про неможливість «пізнання речей в собі», а також про «антиномічність» і суперечність розуму у своїх спробах проникнути в суть речей заперечують перспективу будь-якого вірогідного пізнання. Якщо діяльність розуму обмежена досвідом явищ, а досвід суперечливий, то і розум виявляє безліч суперечностей. Але свідомість, мислення людини не в змозі задовольнитися тільки суперечностями, тому прагне до їх подолання, об'єднуючи протилежності. Все це за допомогою понять здійснює розум, але формально. Розум як здатність ідей вносити у світ справжню гармонію, єдність дійсно у змозі пізнати «надчуттєве», «абсолютне», «речі в собі». Шад наділяє розум пізнавальною здатністю і не хоче його обмежувати, усуває межу, встановлену Кантом, між практичним і теоретичним розумом. Судження як основна форма пізнання виявляє реальні стосунки речей і постає як фундамент для утворення категорій. Так Шад намагається подолати Кантову помилку розгалуджування суб'єкта і об'єкта, апріорного характеру категорій. Категорії у нього визначають види і форми суджень. Розглядаючи співвідношення «теоретичного» і «практичного» розуму, він стверджує, що    Є.А. Подолъська «Кредитно-модульний курс з філософії...»у формі мислення розум трансформує реальне в ідеальне, а у формі хотіння - навпаки, тому діє загальний «закон гармонії між ідеальним і реальним». Керуючись ідеями, людина пізнає речі самі по собі. Світ є відображенням абсолютного розуму. Самі речі за своєю природою відповідають ідеям, ідеї ж є істини, вічні форми будь-якого буття. Шад будує діалектичну концепцію натурфілософії. Діалектичний метод, застосований Фіхте до аналізу діяльності «Я», Шад поширює (спираючись на Шеллінга) і на аналіз природних процесів. Як і Шеллінг, Шад намагається подати природу як цілісний абсолютний організм, яким керує любов - особлива творча сила. За Шадом, природа - самостійна реальність, що розвивається. Навколо Шада згрупувалася група талановитих учнів, багато з яких зробили вагомий внесок в історію української філософії. Це - професори О. Дудрович, М. Білоусов та інші. Ряд українських філософів цього періоду були послідовниками натурфілософії Шеллінга. Так, Д. Велланський застосовує ідеї натурфілософії Шеллінга до фізіологічних та фізичних розробок. О. Дудрович, учень Шада, надає філософії Шеллінга релігійного забарвлення. Ідеї Шеллінга пропагують Й. Кроне-берг, К. Зеленецький. Набувають поширення в Україні і філософські погляди Гегеля. Професор Київського університету О.Новицький стверджував, що філософія - найвищий прояв духу, але піраміду ідей увінчує все ж ідеал святого. Релігія - це допомога Божа людському родові. Вона тільки ставить філософські питання, але не розв'язує їх. Філософія освітлює дух світлом чіткої думки. Народжуючись із себе, свідомість обмежується сторонніми предметами пізнання і, відбиваючись від них до себе, робить із себе центр, а з інших предметів - периферію пізнання. Але дійсно буття не залежить від свідомості. Філософія як наука має своїм змістом загальні закони і форми буття. Як знання загального, вони народжені розумом, а не досвідом, і виявлені в ідеях. Світ ідей - батьків-' шина філософії. За сутігістю та діалектичним рухом думок філософія відображає єдність і систему розуму, за формою ж і метою викладу вона є відображенням логічних форм розуму. 226 Модуль I. Покликання філософії та їі культурно-історичні типи Згідно з Михневичем джерелом філософії є свідомість, що пройшла головні стадії розвитку і перетворила їх на об'єкт дослідження. Повернення свідомості до самої себе і є філософія. Наслідуючи Гегеля, И.Михневич показує, що філософське знання за змістом об'єктивне, предметне, а за формою - суб'єктивне, бо розкриває свою діяльність у трьох аспектах: у русі від «Я» до «не-Я», до світу, від «не-Я» до «Я» і від світу і людини до Бога як першопричини всього існуючого. Завдання філософії, за Й. Михневичем, полягає у розв'язанні трансцендентно-метафізичних питань про Бога, світ і людину, про «душевні» основи знання. З критичних позицій засвоїв систему Гегеля С. Гогоцький. Позитивною він вважає думку Гегеля про те, що весь світ наповнений розумом і виявляє у всій різноманітності часток єдиний верховний план, мету. Бере на «озброєння» Гогоцький і діалектичний метод, який, на його думку, дає змогу побачити світ як єдиний гармонійний живий організм, а розвиток людського духу - як історичний проще. Разом з тим він критикує твердження Гегеля, що абсолютне мислення реалізується в індивідуальному мисленні, що божественне імманентно властиве нашому мисленню. Гогоцький виступає проти спроб виведення конкретного суб'єкта з «абстрактних категорій», котрі визначають собою сутність предмету, але не можуть створити власне суб'єкт. Сам Гогоцький прагне поєднати гегельянство з атеїзмом, встановлюючи межі діалектичного методу, виносячи «за межу» Бога і суб'єкта як живу, індивідуальну енергію. У першій половині XIX ст. на Україні значно поширюються просвітницькі погляди, виразники котрих викривали самодержавство і кріпосництво, обстоювали капіталістичний шлях розвитку. Філософсько-соціологічні погляди ідеологів просвітництва були неоднорідні. Одні з них (Духнович, Каразін, Гулак-Артемовський, Квітка-Основ'яненко, Гребінка) виступали з позицій ідеалізму, другі (Ланге, Тимковський, Рижський, Білоусов) - з позицій деїзму, або стихійного матеріалізму. Переважна більшість просвітників зосереджувала свою увагу на соціальних проблемах, лише деякі з них (Рижський, Тимковський, Степанов, Духнович) зверталися до спеціального 15* 227     Є.А. Подольсъка «Кредитно-модульний курс з філософії...»аналізу філософських проблем. /. |
Схожі:
| КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС В.І. Штанько, Н. В. Чорна, Т. Г. Авксентьєва, Л. А. Тіхонова. Політологія: кредитно-модульний курс. Навч посібник. –, 2010.– 368... |
Л. В. Борисова «Управлінське документування: Кредитно модульний курс» Білобровко Т.І. «Управлінське документування: Кредитно – модульний курс»: навч метод посібник / Т.І. Білобровко, Л. В. Борисова;... |
| Кредитно модульний курс з освітнього менеджменту Навчальний посібник Переяслав Хмельницький 2008 Білобровко Т. І. Кредитно – модульний курс з освітнього менеджменту: навч посібник / Тетяна Іванівна Білобровко. Переяслав – Хмельницький,... |
Досвід НТУ „ХПІ” з втілення кредитно-модульної системи організації... О — аудиторні заняття; М — модульний контроль; 3 — заліковий тиждень; С — екзаменаційна сесія |
| МОДУЛЬНИЙ КУРС предмета «ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ» для студентів спеціальностей:... Даною методичною розробкою передбачається розбивка курсу «Основи охорони праці» на 4 самостійних модулі |
Становлення китайської філософії Греції. То було п'яте сторіччя до н е., яке увійшло в історію китайської філософії як «золоте сторіччя китайської філософії». Як... |
| Закони діалектики Світогляд як центральне поняття філософії. Його різновиди і типи. Предмет філософії |
Д І ЛОВАУКРА Ї НСЬКАМОВ А КУРС ЛЕКЦІЙ Навчально-методичний посібник Рекомендовано до друку кафедрою українознавства та філософії, методичною радою будівельно-гідромеліоративного факультету Херсонського... |
| 1. Історичні типи світогляду: міф, релігія, філософія. Предмет філософії Наївний матеріалізм у філософії стародавньої Греції і Риму. Персоналізм М. О. Бердяєва |
«ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ» ПОЛОЖЕННЯ про кредитно-модульну... Положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу в ПВНЗ «Інститут підприємництва та сучасних технологій» (далі... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua