ВИПУСК ТРИДЦЯТИЙ

18 Часто Григорій Богослов, як Климент Олександрійський [27, книга 4, глава 25] та Оріген [31, 45], Умом називає навіть Бога [2]

19 На жаль, російський переклад творів св. Григорія, яким ми користувались поряд з оригіналом і перекладом на латинську мову, в тих місцях, де особливо важливе таке розрізнення, не виявляє його. Так, у наведених нами вище двох місця, де йдеться про неможливість богопізнання розумом: “Але якщо ти пройшов розумом (λογισμψ) повітря і все, що в повітрі, то торкнись вже зі мною неба і небесного? Але тут нехай водить нас більше віра (πίστις), ніж розум (λόγος) [Oratio XXVIII. PG. T. 36. Col. 68]” і “Як погляне на Тебе розум (λόγος)? Бо Ти не осягаєшся ніяким розумом [Hymnm ad Deum. PG. Т. 37. Col. 507]” російський перекладач перекладає слово “λόγος”, як “ум” [10; 6], не роблячи відмінностей від слова “νούς”, яким св. Григорій виражає інструмент богопізнання. Така перекладацька неточність суттєво ускладнює орієнтацію дослідника окресленої проблеми в творчості Григорія Богослова.

20 Молодший представник патристики, один із перших християнських апологетів Юстин Філософ і Мученик, який вніс неоціненний вклад у постановку та розв’язання проблеми “Афіни і Єрусалим”, був, навпаки, схильним негативно ставитися до цього поняття як богопізнавального інструмента [25, глава 4].

21 У визнанні св. Духа Богом св. Григорій, слідуючи за своїм товаришем Василем Великим, також ґрунтує своє вчення спочатку на хресній формі, збереженої в Переданні, а згодом на тексті Св. Письма [41].

22 Жан Планже справедливо вказує на те, що св. Григорій більше практично, ніж теоретично доклався до розв’язання проблеми “Афіни і Єрусалим” [43, 261].

23 Спираючись на позицію Д. Девідсона, під умовами істинності висловлювань послідовники парадигми реалізму розуміють фактичний стан справ, онтологічно, а не каузально, незалежний від свідомості.

24 Х. Патнем, роз’яснюючи суть “no miracle argument” зауважує, що реалістська парадигма є єдиною з-поміж усіх, яка не вбачає дива у прогресивному поступі науки.

25 У радянській енциклопедії права (1956) спостерігається акцентування на римській рецепції, в “Юридичній енциклопедії” (2003) докладніше розглядається явище рецепції безвідносно до середньовічного процесу освоєння римської правової системи: виокремлюються його форми, види і способи впливу.

26 У цьому випадку вибірка проводилась у каталозі бібліотеки ОНУ ім. І.І. Мечникова.

27 За даними каталогу Національної бібліотеки України ім. І.В. Вер-надського.

28 За даними Російської державної бібліотеки.

29 Автором акцентується середньовічна філософія – час, коли мислителі сходу і заходу Європи для розробки релігійної догматики користувалися досягненнями неоплатонізму й аристотелізму.

30 У широкому значенні – від прийому гостей до теплого/ холодного прийому книги аудиторією.

31 Мартіндейл вживає поняття classical studies, яке ми перекладаємо як антикознавство, деякі спеціалісти, мабуть, визнають доречнішим вживати поняття класичної філології, але класичні штудії містять у собі ширший спектр досліджень.

32 Research Assessment Exercise – відбувається кожні п’ять років.

33 Мартіндейл у цьому контексті посилається на книгу “Reception Study: From Literary Theory to Cultural Studies”.

34 За висловом Саймона Голдхілла.

35 Важливою є заувага Чіглінцева щодо історіографії: “Звернення до історичної або соціокультурної рецепції античності дозволяє історичній науці бути активно присутньою на широкому міждисциплінарному полі сучасного гуманітарного знання і виконувати одночасно втрачену колись інтегруючу роль у соціогуманітарних дослідженнях” [16, 288], рецепція як нова методологія служить новому тріумфу тієї чи тієї галузі наук.