Декарт Р. Рассуждение о методе // Декарт Р. Избранные произведения: В 2 т
|
|
Скачати 1.16 Mb.
|
 Є.А. Посольська «Кредитно-модульний курс з філософії...»Література
Модуль П. Онтологія: структурна організація та діалектика буття Змістовий модуль 7 ДІАЛЕКТИКА ЯК ВЧЕННЯ ПРО ЗАГАЛЬНИЙ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ТА РОЗВИТОК
Логіка викладення матеріалу у рамках цього модуля, осмислення світоглядного та методологічного значення законів та категорій діалектики дозволяє зрозуміти глибинну, динамічну сутність діалектики як вчення про розвиток і взаємозв'язок всіх предметів та явищ природи, суспільства та мислення, у їх єдиній цілісності. У змістовому модулі розкривається гносеологічна природа діалектичного мислення, оскільки воно завжди спрямоване на пошук і передбачає кілька варіантів відповідей, інколи навіть суперечливих. Тому йому притаманні протиріччя, діалогічність, плюралізм. Особливо увага акцентується на евристичному потенціалі основних принципів діалектики, що дає можливість людині запроваджувати у теоретичну діяльність та практику повсякденного буття установку на сприймання всіх предметів та явищ у взаємозв'язку та взаємообумовленості, у процесі розвитку, постійних трансформацій. 301      Є.А. Подольська «Кредитно-модулышй курс з філософи...*ТЕМА 7 ДІАЛЕКТИКА ТАїї АЛ ЬТЕРНАТИВИ 7.1. Принципи діалектичного осмислення буття. Альтернативи діалектики Філософів завжди цікавили не тільки проблеми теорії, тобто тлумачення, пояснення світу, але й проблеми методу, тобто шляхів, заходів і прийомів наукового пізнання і перетворення світу. Філософською теорією, методом і методологією наукового пізнання і творчості взагалі виступає діалектика, що в перекладі з грецької мови означає мистецтво вести бесіду, суперечку. Сам термін «діалектика» вперше застосував Сократ, маючи на увазі діалог, спрямований на взаємозацікавлене обговорення проблеми з метою досягнення істини шляхом протиборства думок, поглядів. ГІлатон теж тлумачив діалектику як логічну операцію розчленування і пов'язування понять завдяки питанням і відповідям. У розумінні, близькому до сучасного, поняття діалектики застосовував і Гегель, що трактував її як вмігтя відшукувати протилежності у самій дійсності. Діалектика виникла й історично розвивалась у боротьбі з метафізичним методом мислення, характерною особливістю якого є однобічність, абстрактність, абсолютизація того чи іншого моменту у складі цілого. Конкретно сутність цієї концепції полягає у тому, що вона ігнорує багатий конкретний зміст реальних життєвих процесів і розглядає розвиток як тільки просте кількісне зростання одного і того самого, як тільки зменшення або збільшення, як повторення одних і тих самих етапів; вона не визнає розвитку як процесу виникнення нового і зникнення старого, що віджило свій вік, тобто вона заперечує якісні зміни, якісні стрибки і взаємопереходи у явищах об'єктивного світу. Метафізична концепція розглядає явища і предмети матеріального світу як ізольовані і не пов'язані між собою, як випадкове накопичення явищ і предметів. 302 Модуль II. Онтологія: структурна організація та діалектика буття Матеріалістична діалектика Принцип» —| Закони —. Категорії Розвитку Взаємного переходу кількісних та якісних змін Причина Необхідність Наслідок Випадковість Загального зв'язку та вчагмообу-мовленості Єдності та боротьби протилежностей Зміст Сутність U Форма Явище Заперечення заперечення Можливість Дійсність Одиничне Особливе Загальне Схема 15. Структура діалектики Сутність метафізичної концепції зводиться також до того, що вона заперечує внутрішнє джерело розвитку - саморозвиток. Причину розвитку природи і суспільства вона вбачає у певній зовнішній, надприродній силі і врешті-решт у Богові. Отже, діалектика і метафізика виступають як альтернативні способи філософського осягання буття. Вони різняться у багатьох суттєвих моментах. Якщо діалектика вважає рух абсолютним, а спокій відносним, то метафізика, навпаки, сприймає рух як суму станів спокою, що є постійним. Діалектика визнає взаємозв'язок і взаємообумовленість явищ, а метафізика розглядає їх у відриві, у відокремленості. З погляду діалектиків, все 303      Є.А. Подолъсъка і Кредитно-модульний курс з філософії...»рухається, все змінюється. Метафізики, однак, твердять, що явища незмінні у своїй сутності. Діалектична концепція розвитку полягає у тому, шр розвиток тлумачиться як боротьба протилежностей, стрибкоподібний перехід кількості у якість і навпаки та як рух за спіраллю. Метафізики сприймають розвиток як результат божого пер-шопоиїтовху, як збільшення або зменшення, тобто як суть кількісний процес та як рух по замкненому колу. Важливим принципом діалектики є принцип розвитку, тобто розуміння розвитку як вічного і нескінченного процесу зміни старого новим, одних явищ і процесів - іншими. Безперервний рух і розвиток, взаємоперетворення і перебудова предметів і явищ - це одна зі значних рис і форм буття матеріального світу, бо рух і розвиток є необхідною і суттєвою, невід'ємною властивістю матерії, без якої вона не може існувати. Але діалектику цікавить не рух взагалі, а перш за все розвиток. Під рухом розуміють будь-яку зміну, тобто він охоплює всі процеси, шр відбуваються у світі, незалежно від їх змісту. Розвиток, однак, розглядається як рух у певному напрямку, переважно як рух поступовий, прогресивний, висхідний. Це значить, що будь-який предмет, явище, система, як і весь світ взагалі, не просто змінюються, а завжди переходять у нові стани, що раніше не існували, ніколи не повторюють з абсолютною точністю стани, які вже існували. Існують дві різні тенденції розвитку. 1) висхідна, прогресивна, перехід від простого до складного; 2) низхідна, спадна, регресивна, перехід від складного до простого. З цього визначення категорії розвитку виходить, що розвиток багатший за своїм конкретним змістом, ніж рух, хоч рух за своїм обсягом значно ширший від розвитку. Будь-який розвиток є рух, тобто зміни взагалі, але не всякий рух є розвиток, оскільки у природі має місце і такий рух, який не є ні прогресивним, ні регресивним, як це характерно для механічного руху, простого пересування, переміщення тіл. Діалектичному розвиткові притаманні такі ознаки, що відрізняють його від руху взагалі: по-перше, діалектичний роз- 304 Модуль П. Онтологія: структурна організація та діалектика буття виток виступає не просто зміну одних станів матеріальної системи на інші, не просто зміни їх кількісних характеристик, а якісні зміни, структурну перебудову системи, що розвивається; по-друге, діалектичний розвиток є спрямованим процесом змін, що передбачає певну послідовність проходження системою специфічних для неї ступенів; по-третє, діалектичний розвиток є не тільки спрямованим, але й незворотним процесом, тобто реальні предмети, явища, що змінюються у просторі і часі, виявляються неповторними у своїх індивідуальних рисах; четвертим важливим моментом розвитку є й те, що він являє собою внутрішню за своїм джерелом зміну матеріальних об'єктів, тобто діалектика тлумачить розвиток як саморозвиток, що здійснюється з причин, що закладені у самих матеріальних об'єктах. Таким чином, розвиток являє собою певну форму зміни взагалі, особливий вид руху, якому притаманні закономірні, спрямовані, незворотні, якісні зміни матеріальних об'єктів. Принцип взаємозв'язку і взаємообумовленості явищ об'єктивного світу органічно витікає з того, що світові притаманна матеріальна єдність, яка полягає у визнанні єдиного, загального першопочатку, що лежить у підґрунті усієї різноманітності речей і явищ. По-друге, цей принцип походить з того, що в об'єктивному світі не існує абсолютно простих предметів і явищ. Всі вони мають складну структурну організацію, тобто складаються з певних елементів, частин, що пов'язані між собою. По-третє, цей принцип відображує те, що у світі немає абсолютно ізольованих явищ. Завдяки зв'язку і взаємодії одні процеси і явища породжують інші, відбувається перехід від одних форм руху до інших і внаслідок цього здійснюється вічний рух і розвиток, що є загальною формою буття. Зв'язки і взаємодії у матеріальному світі характеризуються такими рисами: по-перше, цей зв'язок має об'єктивний характер, тобто існує незалежно від свідомості людей, як об'єктивна закономірність; по-друге, зв'язки і взаємодії універсальні, бо виявляються усюди і завжди, у всіх явищах, на всіх рівнях і ступенях; по-третє, взаємозв'язок багатогранний за своєю сутністю і природою, бо кожний предмет, будь-яке явище, тисячами ни- Є.Л. Подолъська «Кредитно-модульний курс з філософії...»  ток пов'язані з іншими, бо цей зв'язок характеризується невичерпною сіткою відносин між явищами і процесами матеріального і духовного світу; у-вчетверте, реальні зв'язки нескінченно різноманітні за характером, ступенем глибини і складності, за формами виявлення.Серед невичерпної різноманітності конкретних форм зв'язків матеріалістична діалектика вивчає найбільш суттєві, загальні зв'язки, що виявляються у всіх явищах і процесах дійсності. До таких форм зв'язків належать: зв'язки внутрішні (між елементами або сторонами одного і того самого матеріального об'єкта) і зовнішні (між різними об'єктами і оточуючим середовищем); суттєві (глибинні, стійкі, що визначають специфіку даної системи) і несуттєві (другорядні, що не мають значного впливу); прямі (безпосередні, без проміжних ланок) і опосередковані, непрямі, що встановлюються через проміжні ланки. Вчення про загальний зв'язок явищ об'єктивної дійсності є, власне кажучи, вченням про закономірний характер її розвитку, адже будь-який закон природи і суспільства виявляє певний об'єктивний, суттєвий зв'язок між явищами і речами матеріального і духовного світу. При цьому закон - це не одиничний, притаманний будь-якому одному явищу, а загаль- ПОВТОРЮВАНОГО В  НУТРІШНЬОГОНЕОБХІДНОГО /\ СТІЙКОГО СУТТЄВОГО X ФОРМА ЗАГАЛЬНОГО ЗВ'ЯЗКУ ЯВИШ закон 306 Схема 16. Філософське розуміння закону Модуль II. Онтологія: структурна організація та діалектика буття ний, властивий для всіх явищ цього класу, зв'язок. Закономірні, суттєві зв'язки носять тому і необхідний характер, а також є усталеними, повторюються. Вони повторюються завжди і всюди, де і коли є відповідні умови. Таким чином, будь-який закон природи і суспільства виявляє об'єктивний, суттєвий, необхідний, тривкий зв'язок, що повторюється між явищами і процесами дійсності. Наприклад, періодичний закон Менделєєва виявляє об'єктивний, необхідний, суттєвий, тривкий зв'язок, залежність хімічних і фізичних властивостей елементів від атомної ваги. За сферою своєї дії закони поділяються на три великі групи: закони специфічні, що виявляють зв'язки у межах однієї форми руху (закони механіки, фізики, хімії та інші); закони загальні, що є спільними для деяких наук про природу або суспільство (закон збереження і перетворення енергії, закон природного добору; загальносоціологічні закони); універсальні закони, що виявляють універсальні зв'язки і відносини між усіма явищами і процесами як матеріального, так і духовного світу (закони діалектики). Діалектичний метод всебічного і конкретного аналізу дійсності корінним чином відрізняється від еклектики і софістики. Еклектика являє собою спосіб розгляду явищ, коли механічно, свавільно поєднуються протилежні означення, погляди, теорії, принципи. Еклектицизм має своїм підґрунтям підміну одних логічних засад іншими, метафізичну абсолютизацію мінливості і відносності людського пізнання, порушення принципів цілісності, об'єктивності, конкретності розгляду предметів і явищ. Безмотивованим є також підхід до розуміння дійсності, характерний для софістики, що ігнорує реальні зв'язки, конкретні умови, а хибні висновки намагається видати за істинні. Софістика у перекладі з грецької мови означає вміння вести дебати. Це міркування (висновок, доказ), засноване на навмисному порушенні законів і принципів формальної логіки, на використанні хибних доводів і аргументів, що видаються за правильні. У своїх побудовах софістика використовує різні логічні помилки, підміну понять, невірні форми висновків, а також мовні вивер- 20* 307   Є.А. Подольська «Кредитно-модульний курс з філософії...»ти і хитрування, багатозначність понять. Порушуючи вимоги формальної логіки, софістика веде до втрати мисленням конкретності і визначеності, до суб'єктивістського застосування «гнучкості понять». Софісти висмикують події з їх зв'язку з іншими, а також застосовують закономірності однієї групи явищ до іншої. Отже, «софіст» в одіозному значенні - особа, що будує хибні умовиводи і шукає користі у такій вигаданій аргументації. Різні приклади софізмів наводить у своїх діалогах Платон («Евтидем» та ін.). Логічний аналіз софізмів і їх класифікацію дав Арістотель у творі «Про софістичні спростування». Прикладом софізму є «Рогатий»: «Те, чого ти не загубив, ти маєш; ти не загубив роги; отже, ти їх маєш». Важливішими вимогами діалектичного підходу до аналізу дійсності є, по-перше, всебічний аналіз; по-друге, досліджетш об'єктів у розвитку, саморусі; по-третє, включення у повне визначення об'єкта усіх моментів, що дає практика; учетверте, конкретно-історичний підхід, тобто врахування умов місця і часу, зв'язків і відносин, у яких знаходиться предмет у даний час. Діалектика як логіка виробляє необхідні вимоги до пізнання:
308 Модуль II. Онтологія: структурна організація та діалектика буття звана субстанційна сторона).Серед пізнавальних принципів, що ведуть мислення до сутності, чільне місце посідає імператив детермінізму. Він дозволяє відокремити необхідні зв'язки від випадкових, суттєві від несуттєвих, встановити повторюваність, кореляційні залежності, тобто здійснити рух мислення до сутності, до каузальних зв'язків усередині сутності. Отже, принцип системності утворюють такі імперативи: всебічності, субстан-ційності та детермінізму.
309   Є.А. Посольська «Кредитно-модульний курс з філософії...ня суперечностей, єдності протилежних сторін, тенденцій; роздвоєння єдиного і пізнання його суперечливих частин; виявлення тенденцій змінювання протилежностей і суперечності у цілому; застосування у пізнанні предметного протиріччя різних, у тому числі протилежних, засобів; використання на практиці установки на поєднання протилежностей як на один із способів розв'язання протилежностей і деякі інші. Крім названих універсальних принципів (об'єктивності, системності, історизму, діалектичної суперечливості), слід виділити специфічні внутрішньонаукові принципи: сходження від абстрактного до конкретного і єдності логічного та історичного, що одночасно виступають методами наукового пізнання. 7.2. Основні закони діалектики, їх світоглядне та методологічне значення У будь-якій сфері діяльності є глибокі об'єктивні зв'язки, що дають можливість зрозуміти її як єдине ціле, визначають характер і напрям розвитку. Ці закономірні зв'язки виявляються у законах. Закон - це об'єктивний, загальний і істотний зв'язок явищ і предметів, який характеризується усталеністю та повторюваністю. З точки зору точності передбачень, розрізняють статистичні і динамічні закони. У динамічних законах абстрагуються від множини другорядних і випадкових факторів, їх передбачення мають вірогідний характер. Однак у більшості фізичних, біологічних і соціальних процесів доводиться мати справу з взаємодією множини випадкових факторів, сукупний результат яких розвиває певну тенденцію, що виявляють статистичні закони. Передбачення таких законів мають лише імовірний характер, обумовлений дією випадковостей. В залежності від сфери дії розрізняють універсальні, загальні і специфічні закони. Універсальні закони стосуються всіх предметів і явищ дійсності і вивчаються філософією. Таких законів три, і вони послідовно відповідають на найважливіші запитання про розвиток: Чому? Яким чином? В якому напрямі він відбувається? 310 Модуль II. Онтологія: структурна організація та діалектика буття Закон єдності і боротьби протилежностей - один із основних законів діалектики, що визнає внутрішнє джерело руху і розвитку в природі, суспільстві та пізнанні. На противагу метафізиці, яка вбачає причини руху в якихось зовнішніх силах, матеріалістична діалектика вважає, що ці причини криються у внутрішніх суперечностях, притаманних процесам і явищам об'єктивної дійсності - це боротьба протилежностей. Протилежність - філософська категорія, котра відображає сторони, властивості, тенденції, процеси в предметах і явищах, що взаємозумовлюють і взаємовиключають одне одного. Відношення між протилежностями, їхня єдність і боротьба є суперечністю, що являє собою джерело будь-якого руху і розвитку. Кожний предмет, явище, процес є суперечливою єдністю протилежностей, що взаємопроникають, переходять одна в одну, перебувають у стані єдності і боротьби. Протилежності не ізольовані одна від одної. Вони існують в одних і тих самих явищах, виявляються в єдності, образно кажучи, не можуть «жити» одна без одної. Єдність, збіг протилежностей й означає, що вони взаємопороджують одна одну, одна без одної не існують. Боротьба протилежностей означає, що протилежності не лише взаємозумовлюють, а й взаємовиключають одна одну, і, взаємодіючи, стикаються між собою, вступають у взаємоборотьбу, що може набирати різних форм. Єдність протилежностей являє перш за все їх взаємопок-ладеність, тобто те, що протилежно діючі сторони не тільки заперечують, але й взаємно обумовлюють одна одну, складаючи нерідко єдність цілого. Якщо зникає один бік протиріччя, другий перестає існувати. Єдність протилежностей виявляється у тому, що між протилежностями має місце певне співпадання, їх взаємопроникнення, тотожність у тих або інших моментах, тенденціях. Важливим моментом єдності протилежностей є і те, що вони можуть взаємно переходити одне в одне, і в цьому найбільш повно виявляється їх тотожність. Форми взаємного переходу протилежностей в залежності від умов, місця і часу, стану і розвитку самих протилежностей можуть бути досить різноманітні. Цей перехід може здійсню- 311     Є.А. Подольська «Кредитно-модульний курс з філософії...»ватись або у формі повного перетворення об'єкта у свою протилежність, або у формі перетворення деяких властивостей, сторін явища у свою протилежність або у такому вигляді, коли протилежності міняються місцями, переходячи одна в іншу. Протилежності, перебуваючи в єдності, неперервно взаємодіють між собою. Вони не тільки взаємообумовлюють і покладають, але і заперечують одна одну, протидіють у процесі розвитку. Ця взаємодія протилежностей і являє їх боротьбу. Відношення, що характеризується єдністю протилежностей і водночас постійною боротьбою між ними, називається суперечністю. Кожна річ, явище, процес являють собою єдність протилежностей: плюс - мінус, інтеграл - диференціал, асиміляція -дисиміляція, змінність - спадкоємність, виробництво - споживання, добро - зло, комічне - трагічне і таке інше. Отже, суперечність - це єдність взаємовиключаючих сторін, моментів, тенденцій речі, явища, процесу. Але, не дивлячись на внутрішню суперечливість, кожна річ, процес являють собою єдине. Діалектична суперечність - це взаємодія протилежних сторін і тенденцій, що взаємовишіючають одна одну і разом з тіш знаходяться у внутрішній єдності і взаємопроникненні, виступаючи джерелом саморуху і розвитку об'єктивного світу і пізнання. Отже, структуру суперечностей створює відношення протилежностей, їх єдність і боротьба. Зіткнення протилежностей, їхня взаємоборотьба є внутрішнім джерелом будь-яких змін, будь-якого розвитку. Єдність відносна, боротьба абсолютна. Суперечність - це не тільки відносини протилежностей, але й процес їх розгортання, ступенями якого є тотожність, різниця, протилежність. Поняття «тотожність» означає початковий ступінь розвитку суперечності, процесу, а також момент переходу, перетворення протилежностей одної на іншу. Виникнення суперечності здійснюється як роздвоєння єдиного, як само-диференціація єдиного на протилежності. У момент роздвоєння одночасно у тому ж самому відношенні виникають і боротьба, і єдність протилежностей. У ході становлення суперечності боротьба протилежностей усе більше висувається на передній план і стає внутрішнім глибинним джерелом розвитку. 312 Модуль II. Онтологія: структурна організація та діалектика буття У самій боротьбі протилежності відіграють неоднакову роль. Провідною стороною боротьби є більш динамічна, імпульсивна протилежність, що спонукає до заперечення дану єдність. Боротьба протилежностей, що є внутрішнім джерелом, імпульсом, поштовхом розвитку, що не розв'язується своєчасно, може гальмувати розвиток і за певних умов призводити до передкризових форм або кризи, породжуючи застійні явища, топтання на місці, рух назад. Причиною цього може стати несвоєчасне виявлення суперечностей, абсолютизація у розвитку ролі боротьби, запізнювання розв'язання суперечності. Отже, витоком розвитку є роздвоєння єдиного на протилежності, їх боротьба і розв'язання. Боротьба протилежностей веде зрештою до розв'язання суперечності, яка є переходом до нового якісного стану. Цей перехід є стрибком, революцією, переривом поступовості. Нові явища, що виникають, мають нові, притаманні їм суперечності, котрі є рушійною силою їхнього розвитку. Залежно від місця у системі розрізняються внутрішні і зовнішні суперечності; стосовно сутності - суттєві і несуттєві; залежно від ролі у розвитку - основні і неосновні, а за типом у суспільстві - антагоністичні і неантагоністичні. Внутрішні, тобто суперечності, притаманні сутності певної системи, відіграють вирішальну роль у розвитку. Вони тісно пов'язані із зовнішніми. Зовнішні суперечності - це взаємодія протилежностей, що належать до різних об'єктів (наприклад, між суспільством і природою, організмом і середовищем). За певних умов внутрішні суперечності перетворюються у зовнішні і навпаки. У кожному явищі є багато суперечностей, тому для пізнання його суті важливим є виділення основної суперечності, тобто такої, розвиток і розв'язання якої визначає вирішення всіх інших, неосновних суперечностей, і зумовлює перехід явища у нову якість. Вона врешті-решт зумовлює напрям розвитку і характер розв'язання суперечностей. У пізнанні явищ суспільного життя велике значення має розрізнювання антагоністичних і неантагоністичних суперечностей. Антагоністичні суперечності притаманні відносинам непримиренно ворожих соціальних сил, класів та соціальних систем. 313   Є.А. Подолъсъка «Кредитно-модульний курс з філософії...»
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Схожі:
|
4. Метод інструмент побудови "нового світу" "Під методом, пише Декарт,... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua