Ессе з філософії і методології сучасного природокористування на теми: Еволюція взаємовідносин філософії та науки: від натурфілософії до методології


Скачати 57.19 Kb.
Назва Ессе з філософії і методології сучасного природокористування на теми: Еволюція взаємовідносин філософії та науки: від натурфілософії до методології
Дата 17.03.2013
Розмір 57.19 Kb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Філософія > Документи
Використана література:

  1. В. И. Штанькою. Философия и методология науки. // Харьков: ХНУРЄ. 2002. – 212 с.

  2. .Карпенків С. X., Підручник для вузів: Концепції сучасного природознавства. // М.: ЮНИТИ, 1997. - 320 с.  

  3. С. П. Щерба, В. К. Щедрін, О. А. Заглада Філософія : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. // К. : МАУП, 2004. — 216 с.

  4. Смольков О. А. Філософія: Навчальний посібник. // Львів: "Магнолія Плюс", 2007. - 560 c.

  5. О.П.Сидоренко, С.С.Корлюк, М.С.Філяпіп та ін. Філософія підручник. - 2-ге вид., переробл. і допов. // К.: Знання, 2010. - 414 с.

  6. http://uk.wikipedia.org/wiki/Пізнання


Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Біологічний факультет

Кафедра мікробіології

Ессе з філософії і методології сучасного природокористування на теми:

Еволюція взаємовідносин філософії та науки: від натурфілософії до методології.

магістра

студента 5-го курсу

групи БЛБ – 52 (генетика)

Чеха Богдана

Певірила: доц. Гнатуш С. О.

Львів 2012

Еволюція взаємовідносин філософії та науки: від натурфілософії до методології.

Натурфілософія (філософія природи) – переважно філософсько-умоглядне тлумачення природи, розглянутої в її цілісності і спирається на деякі природничо-наукові поняття. Виникнення натурфілософії пояснюється наступними причинами:

  1. Відсутність достатнього масиву знань і фактів про природі, явища, та процеси, які відбуваються.

  2. Відсутність поділу науки, на окремі її галузі (математику, фізику, хімію, та інші) наука на той час носила хаотичний характер і характеризувалась накопиченням фактів про ті, чи інші явища.

Періодом виникнення натурфілософії вважається рання доба розвитку людської цивілізації, при намаганнях людей пояснити ті, чи інші явища природи, коли, ще знань про природу і її закони було вкрай мало. Накопичення фактів і намагання їх обґрунтувати без необхідного багажу знань і уявлень призвело до утворення хибних уявлень про природу і її закони, таких, як геоцентризм Арістотеля, міфічні образи богів різноманітних стихій, що їх обусоблювали. Однак, не зважаючи на це, більшість понять щодо цілісності природи і її частин, вчення Демокріта про атоми, поняття ієрархічності природи, досягнення фізики, астрології, математики у період древньої Греції, та Римської імперії залишаються суттєвими до теперішнього часу, і відіграюсь роль основних понять і законів, на яких ґрунтується сучасна наука та філософія.

Що ж до важливості ідей і понять натурфілософії для науки, можна описати висловом древньогрецького філософа Платона: «Причини природних явищ треба шукати в самій природі, а не в ідеях», тобто необхідно змінювати штучну класифікацію наук та інтегрувати їх, хоча й не повністю, в своєрідне вчення про природу, однак не допускати хаосу в організації науки.

Не зважаючи на всі позитивні риси натурфілософії, вона зазнала занепаду вже у часи середніх віків, для яких характерний був занепад науки та філософії в цілому і заміна їх релігією, однак не зважаючи на це у Європі на той час розвинулась псевдохімія – алхімія, освіта ґрунтувалась на вченні Арістотеля.

Вже з виникненням перших університетів в Болоньї (1088 р.), Оксворді (1167) медичних шкіл, та інших навчальних закладів почалась ера розвитку та відокремлення наук від загального природничого вчення, що однак було тісно зв’язано з релігією. Релігія слугувала для підтримки в людях віри і мети їхнього життя задля служіння Богу, а не самим собі у середньовічній Європі.

У XVII – XVIII століттях наука оформлюється, як соціальний інститут. В Європі організовуються наукові спілки, в академії, друкуються перші наукові журнали. Акценти у філософії і науці робились на критиці теологічного світосприйняття, проблемах пізнання світу, ролі розуму, відчуття і мови у гносеології. Новизна полягала в тому, що в античні, та середні віки космос уявлявся кінцевим і визначеними, пізніше мислителі вчили, що всесвіт нескінченний, єдиний і має свої закони розвитку. Нове світосприйняття стало ототожнювати простір з геометричною відстанню (Рене Декарт). У контексті нового світосприйняття природа розглядалася, як механізм, міфологічні і теологічні герої поступово витискались зі світу природи і їх місце займали наукові уявлення. Критерієм доведеності наукового знання стали вважатися досвід, факти, отримані в процесі спостереження і експерименту. Завданням логіки постає об’єднанням фактів та наукових позицій вченого у відповідну наукову теорію, аксіому.

На відмінну від середньовічної Європи, допитливість вчених у цей час побудувала цілком прийнятну картину світу, де кожне явище у природі стало обгрунтованим та логічно укомплектованим, що дало поштовх для розвитку точних наук. Філософія даного періоду відіграє роль основи для прокладання шляху точним природничим наукам, й поступово перетворюється в науку.

Позитивізм панував у Європі з 1840-х років до початку першої світової війни, пройшов низку етапів, які традиційно називають так: перший позитивізм (О. Конт, Дж. Мілль), другий позитивізм (Е. Мах, А Пуанкаре), третій позитивізм (Віденський гурток та ін.). Спільні риси всіх трьох етапів позитивізму полягать у наступному:

  • Єдиний метод пізнання є природичо – науковий (даний метод повинен бути використаний і у соціологічних, неприродничих науках).

  • Філософія повинна стати «позитивним» знанням, як фізика, чи хімія, в арсеналі якої не повинно бути метафізики, та абстрактних уявлень.

  • Метою пізнання було опис явищ і законів без з’ясування сутності речей з уникненням питаня щодо «як?» і «чому?»

Передумовою матеріалістичного і математично-механістичного опису природи був насамперед стрімкий розвиток точних наук – математики, фізики, й намагання науковців пояснити закони природи, не її суть, загнавши її у вузькі рамки чисел і законів фізики. Було намагання перетворити філософію у точну науку, відокремивши від метафізики, а то й зовсім позбутись абстрактних уявлень у ній. Однак цей підхід був досить обмежений, що пізніше показали у своїх здобутках такі вчені, як Альберт Енштейн (теорія відносності), Нікола Тесла – великий винахідник, що за його ж словами черпав інформацію з особливого «Інформаційного поля землі», поняття якого належить метафізиці. Матеріалізація цінностей духовних, що мала глобальний характер – є негативною рисою позитивізму того часу, не беручи до уваги третій етап позитивізму у Баденської школи за яким мета філософії – знаходження єдиного принципу, зміст і сутність якого розкривається у системі цінностей. Однак такий підхід до вирішення проблем науки і філософських питань тривав недовго, причиною чого є вивчення питань будови атома, всесвіту, та розвиток вищої математики, психології. З настанням даного періоду, лише описової характеристики явищ і принципів законами математики стало недостатньо, наука знову повернулась до умоглядних, абстрактних понять.

Прагматизм – філософська течія заснована Чарльзом Пірсом у 70-х роках XIX століття. Ідеї цієї течії були достатньо новаторськими. Філософія – має стати методом для вирішення проблем, які постають перед людьми, а не абстрактно-метафізичним вченням. Що ж до поняття істини у науковій, так і не науковій сфері – істинною вважається вірування, факт, гіпотеза, з якою згідні, яку прийняло суспільство, вчені і вважають її вірною.

Поняття істини є хибним, оскільки, істина – не повинна змінюватись з думкою громади, істинна – у своєму первинному трактуванні є незмінною і справедливою за будь-яких умов. Питання щодо трактуванні філософії – як методу для вирішення проблем, підриває статус філософії як фундаменту будь-якої науки, хоча з іншого погляду кожен метод вирішення тої, чи іншої проблеми включає в себе деякі умоглядні філософські роздуми, поняття. Хорошим прикладом може служити психологія – для вирішення «внутрішніх» проблем людини, або соціологія, що не обходяться без філософських принципів.

Схожі:

Становлення китайської філософії
Греції. То було п'яте сторіччя до н е., яке увійшло в історію китайської філософії як «золоте сторіччя китайської філософії». Як...
Закони діалектики
Світогляд як центральне поняття філософії. Його різновиди і типи. Предмет філософії
1. Історичні типи світогляду: міф, релігія, філософія. Предмет філософії
Наївний матеріалізм у філософії стародавньої Греції і Риму. Персоналізм М. О. Бердяєва
Тематика рефератів з філософії
Позитивізм і неопозитивізм (загальна характеристика й еволюція). Позитивізм і наука
Програма факультативного курсу «Вступ до філософії» авт. Степанова Н. М. 9
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів "Історія філософії" авт. Огневюк В. О. та ін
ТЕМА ФІЛОСОФІЯ ЯК СИСТЕМА ТЕОРЕТИЧНИХ ЗНАНЬ
Філософія та буденність. Філософія як любов до мудрості. Філософія та мудрість: суперечливість їх буття. Філософія як проблема для...
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ...
Плани обговорені і схвалені на засіданні кафедри філософії та соціальних дисциплін
1. Необхідність і суть макроекономічного регулювання. Предмет та...
Розглянуто та затверджено на засіданні кафедри економічної теорії та конкурентної політики від 24 грудня 2008 р., протокол №8 та...
Творчiсть видатного українського мислителя ХIХ ст. Памфiла Юркевича...
Філософія П. Юркевича багатогранна й не підпадає під якесь одне усталене визначення. У ній простежуються глибокі й оригінальні думки...
Екологія як наука та її роль у сучасному суспільстві. Еволюція взаємовідносин людини і природи

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка