|
|
Скачати 50.52 Kb.
|
| Назаренко Г.А., к.п.н., Черкаський ОІПОПП Сутність категорії «добро» в контексті гуманістичної моралі Одним із пріоритетних завдань сучасної школи є виховання особистості, здатної до міжособистісної взаємодії на засадах гуманістичної моралі. Характеристикою особливого виду практичної діяльності людей, що мотивується гуманістичними моральними принципами, переконаннями та ідеалами, є гуманістична моральність. Як прояв гуманістичної моралі на практичному рівні, гуманістична моральність означає здатність людини робити свідомий вибір на користь добра, спроможність робити добро не за зовнішнім примусом, а завдяки внутрішнім переконанням, на добровільних засадах, а тому збігається з моральною свободою особистості. У Концепції виховання гуманістичних цінностей учнів загальноосвітньої школи, розробленій науковцями Інституту проблем виховання АПН України, зазначається, що гуманістична моральність є внутрішньою ціннісною основою духовності, культури суб’єкта, яка спрямовує людську активність на утвердження самоцінності особистості, усвідомлення обов’язків людини перед іншими людьми, перед Батьківщиною, суспільством, природою. Психологи відводять моральності функцію регуляції людської поведінки. За З.Фрейдом, сутність моральності зводиться до обмеження природних потягів людини. Іншими словами, наша власна свобода не повинна заважати реалізації свободи інших людей. Гуманістична етика визначає ціннісні механізми моральної регуляції людської життєдіяльності. Вона вважає, що людина спроможна самостійно розрізняти добро і зло й правильно робити етичні оцінки. Гуманістичні цінності проявляються в реалізації сутнісних сил людини, моральному вдосконаленні, особистісному розвитку. Ці вищі цінності залучають особистість до суспільних відносин на основі гуманістичних принципів, сенсу життя, свободи, людської гідності. Проявом моральності людини є наявність у неї моральних чеснот. Моральні чесноти – це позитивні стійкі моральні якості особистості, які підкреслюють діяльнісну форму засвоєння людиною добра. Саме добро вважається найвищою, абсолютною вселюдською цінністю, причетність до якої наповнює життя людини сенсом; причому добро є самоцінним, воно не повинно бути засобом для досягнення інших цілей. Безумовно, щоб спромогтися на здійснення добра, необхідно знати, чим воно є насправді. В іншому разі будь-які намагання зробити це будуть лише механічними діями. З огляду на це положення надзвичайно важливим є визначення сутності категорії «добро» в контексті гуманістичної моралі. Філософи розглядають добро як процес, якому властиві три стадії розвитку: ідея добра (добро в собі), добро як стан самосвідомості людини та добро як спосіб буття людини (високоморальна діяльність і поведінка, відповідні моральні якості особистості, зокрема доброчесність). З точки зору гуманістичної моралі, добро – це позиція прийняття світу й себе, здатність і готовність культивувати людяність в собі і навколо себе. Добро безкорисне, щедре і не вимагає обов’язкової винагороди. Воно дозволяє людині і суспільству жити, розвиватись, благоденствувати, досягати гармонії і досконалості. Виходячи з того, що гуманістична етика визнає пріоритетом людину, її унікальність, неповторність, її щастя, потреби та інтереси, головним критерієм добра є все те, що сприяє прояву справжньої сутності людини – її саморозкриттю, самовияву, самореалізації, - все, що надає смисл людському існуванню. Добро орієнтує на ставлення до людини як суб’єкта соціального прогресу, власного життя, спрямовує на морально цінну взаємодію з різними сторонами оточуючого світу, сприйняття іншого як цілі, а не засобу для досягнення своїх власних інтересів. Добро виявляється у вчинках, спрямованих на користь іншої людини, на щастя й піднесення людей, на ствердження самоцінності кожної особистості. На думку авторів «Концепції виховання гуманістичних цінностей учнів загальноосвітньої школи», пріоритетним критерієм добра є гуманізм і все, що пов’язане з гуманізацією людських стосунків (любов до себе, до іншої людини, до суспільства, народу, нації, свобода і справедливість, людська гідність та ін.). Таким чином, в категорії добра втілюються уявлення людей про найбільш позитивне в сфері моралі, про те, що відповідає моральному ідеалу, а в понятті зла – уявлення про те, що суперечить моральному ідеалу, перешкоджає досягненню особистого щастя і гуманності у стосунках між людьми. Як і всі моральні феномени, добро є єдністю спонуки (мотиву) і результату (дії). Добрі наміри, які не проявилися в діях, ще не є реальне добро. Це добро потенційне. Діяльнісна характеристика добра виявляється у вчинках і стилі поведінки людини. І.Д.Бех розглядає вчинок-вдячність як втілення діяльнісного ставлення однієї людини до іншої. Структура вчинку вдячності має дві форми. Перша – виражає поведінкову ситуацію, коли одна людина проявила добродійність до іншої, а інша, в свою чергу, також робить певну послугу. Друга форма – це доброчинність, спрямована на певну спільноту. Ця форма вчинку-вдячності, на думку вченого, є більш ціннісно вагомою, оскільки особистість прагне своє почуттєве ставлення трансформувати на інших, тим самим викликати у них аналогічні переживання і дії. В.А.Киричок розглядає змістовий аспект доброти як здатність людини творити добро, добродіяння. На думку дослідниці, складовими духовно-емоційної сторони цього морального феномену є чуйність, співчуття, співпереживання, співучасть. Як якість особистості доброта є різновидом чеснот. Як стиль поведінки вона проявляється у привітній посмішці, доречній люб’язності, акті милосердя, безкорисній допомозі. Добра людина – це людина чуйна, толерантна, сердечна, співчутлива, тактовна, делікатна, здатна розділити чиїсь радість чи горе навіть тоді, коли вона обтяжена своїми проблемами. Вміння радіти щастю, благополуччю іншої людини, бажання добра всім людям виступають основою доброти. Якщо ж такі моральні переживання не притаманні особистості, то байдужість до проблем іншої людини, заздрість, егоїзм породжують жорстокість. Силу добра можна по-справжньому відчути і пережити, лише творячи добро. Саме тому людина повинна виробляти в собі звичку робити добро, в іншому разі таємниця ідеї добра залишиться незбагненною. Тому необхідною передумовою осягнення таємниці добра вчені й практики вважають практичне залучення до процесу добротворення. Це положення на практичному рівні реалізовано в Авторській школі О.А.Захаренка. В пошуках засобів організації виховного процесу в школі на засадах добротворення педагог-гуманіст орієнтувався на ідею цінності людини та її життя, необхідності всебічного розвитку особистості школяра. Пріоритетом шкільного виховання О.А.Захаренко вважав створення і забезпечення умов, які сприяли б повноцінному особистісному розвитку кожної дитини, формуванню її моральної свідомості, моральних цінностей, моральних чеснот, найважливішою з яких є доброта. Визначальна роль у пошуку нових гуманних моделей педагогічного процесу майбутньої школи належить В.О.Сухомлинському, видатному українському педагогу – новатору і вченому – експериментатору, який писав, що дійсна гуманність педагогіки полягає в тому, щоб зберегти радість, щастя, на яке має право дитина. Педагог – гуманіст В.О.Сухомлинський сформулював основні завдання і зміст морального виховання, розкрив моральні принципи гуманістичної поведінки дітей. Він вимагав, щоб кожній людині з дитинства прививали доброту, справедливість, чесність. Виняткову увагу В.О.Сухомлинський приділяв вихованню почуттів. Йому належить пріоритет в необхідності виховувати у дітей непопулярні в тих умовах цінності: терпимість, милосердя, людяність. В працях Сухомлинського сформульовані основні завдання виховання і змісту духовності школяра, розкриті шляхи і методи її формування. (Бех І.Д. Духовна енергія вчинку. Рівне, 2004. – 42 с.). |
| Назаренко Г. А, к п. н., Черкаський ОІПОПП Державно-політична концепція... Життя України передбачає розв'язання локальних внутрішніх проблем з урахуванням їхнього взаємозв'язку з проблемами зовнішніми, більш... |
Формування культури міжетнічних відносин як пріоритетне завдання виховного процесу в школі Г. А. Назаренко, заступник директора ОІПОПП з наукової та видавничої роботи, кандидат педагогічних наук |
| ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ Підготувала С. Г. Мойсеєва, завідувач лабораторії природничо-математичних дисциплін ОІПОПП, директор Черкаського Центру економічної... |
ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ Підготувала С. Г. Мойсеєва, завідувач лабораторії природничо-математичних дисциплін ОІПОПП, директор Черкаського Центру економічної... |
| Урок Доброти. 4 клас Тема: «Той, хто творить добро, творить саме життя» Василя Сухомлинського; розвивати уявлення про добро і зло, уміння творити добро у повсякденному житті; виховувати бажання бути добрими,... |
"МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЕТИЧНИХ ДІАЛОГІВ." Етика – філософська наука, яка досліджує природу, сутність, виникнення, розвиток, структуру, функції моралі, її прояви в різноманітних... |
| Олена Волошенко Черкаський ОІПОПП УПРАВЛІННЯ ШКОЛОЮ: МОЖЛИВОСТІ І РЕАЛІЇ У статті розглянуто основні протиріччя між існуючими тенденціями в управлінні закладами освіти та необхідністю наближення освітніх... |
Допомогти учням з ясувати сутність понять «добро», «доброта», «милосердя»... На дошці записаний епіграф без останнього слова, яке учні повинні назвати в кінці заходу |
| Урок №2 Тема уроку : Як розрізняють добро і зло Після уроку діти зможуть : пояснювати зміст понять «добро» і «зло»,»доброчинність» |
ПОРЯДОК формування стоп-листа в домені. УКР «Стоп-лист» складається зі списку безумовно заборонених для реєстрації слів (список виключний, містить слова та усі словоформи, що... |