|
|
Скачати 1.2 Mb.
|
|
Мінімальні гарантовані розміри годинних тарифних ставок та коефіцієнти міжрозрядних співвідношень окремих категорій робітників (норма Галузевої угоди на 2011 р.)
Необхідною умовою для визначення умов та розмірів оплати праці на збиранні зернових культур є встановлення тарифного розряду роботи та обґрунтованих норм праці на кожен вид робіт. Тарифні розряди робіт визначені в „Тарифікації механізованих та ручних робіт у сільському господарстві”[8]. На механізованих роботах тарифні розряди робіт диференціюють за трьома групами тракторів. Одна і та ж робота може тарифікуватися різними розрядами залежно від того, до якої групи тракторів і самохідних машин належать механізми, якими проводяться збиральні роботи. До I групи включені трактори класу тяги до 1,4 і потужністю до 73,5 кВт (107 к.с.), а також навантажувачі та інші машини з подібною потужністю двигуна; до II – трактори класу тяги від 1,4 до 2 т включно і потужністю двигуна: гусеничні – до 73,5 кВт (100 к.с.), колісні – від 73,5 до 95,5 кВт (130 к.с.); екскаватори з місткістю ковша до 0, 65 м³ включно, а також бульдозери, навантажувачі, комбайни та інші самохідні машини з такою ж потужністю двигуна; до IIІ – трактори класу тяги 3 – 5 т і потужністю двигуна: гусеничні – до 73,5 кВт (100 к.с.) і більше, колісні – від 95,6 кВт (130 к.с.) і більше, екскаватори з місткістю ковша понад 0,66 м³, а також бульдозери, навантажувачі, комбайни та інші машини з такою ж потужністю двигуна. Наприклад, скошування ріпаку, гречки, гороху та інших культур валковими жниварками у складі агрегату і універсальними жниварками, які належать до I групи, тарифікується за 4, а тими, що належать до II групи, – 5 розрядом. Норми продуктивності (праці) на всі види механізованих і ручних робіт містяться в нормативних збірниках „Методичні положення та норми продуктивності і витрати палива на збиранні сільськогосподарських культур” [9] та „Методичні положення та норми виробітку на ручних роботах у рослинництві” [10], розроблених Українським науково-дослідним інститутом продуктивності агропромислового комплексу Міністерства аграрної політики України і виданих у 2010 та 2011 рр. У них також подані тарифні розряди робіт. У збірнику „Методичні положення та норми продуктивності і витрати палива на збиранні сільськогосподарських культур” передбачено, що при встановленні норми продуктивності враховано, що до обов’язків тракториста-машиніста, зайнятого на збиранні зернових культур, крім основної роботи, входить щозмінне технічне обслуговування та інші підготовчо-заключні роботи, контроль за вивантаженням урожаю, перевірка якості роботи, регулювання, очищення робочих органів агрегату протягом зміни. Збиральний агрегат не повинен простоювати через відсутність транспорту тощо. Перед початком збирання експрес-методом визначають диференційовані нормоутворюючі чинники – урожайність і соломистість культури. Далі знаходять норму продуктивності стосовно марки комбайна і ширини захвату з урахуванням способу (підбирання валків або пряме комбайнування) і технології збирання незернової частини урожаю. Норми продуктивності і витрат палива розраховані на нормальні умови збирання прямостоячих незабур’янених посівів, що мають кондиційну вологість (16 – 18%) зернової маси [21, с. 135].. Якщо зернові культури прямостоячі, чисті від бур’янів і вологість зернової маси становить 10 – 20%, то норми не коригуються. Якщо збирання зернових культур проводиться у складних умовах (полеглі і забур`янені зернові культури, з підвищеною вологістю рослинної маси тощо), то при розрахунку норм необхідно застосовувати поправочні коефіцієнти. Для уточнення норм слід користуватися такими формулами [9]: Нп = Нпз х Кв.з, (1.1) Нп = Нпз х Кп, (1.2) де Нп – норма продуктивності, яка відповідає конкретним важким умовам збирання; Нпз – норма продуктивності, затверджена на підприємстві з урахуванням сталих і диференційованих нормоутворюючих чинників; Кв.з – загальний поправочний коефіцієнт, що враховує одночасно вологість рослинної маси та її забур`яненість; Кп – поправочний коефіцієнт, який враховує полеглість стеблостою. При збиранні полеглих зернових продуктивність комбайнів зменшується за рахунок того, що комбайнерам доводиться знижувати робочу швидкість у місцях полеглості рослин. Норму продуктивності на збиранні полеглих зернових уточнюють за допомогою поправочного коефіцієнта і визначають за формулою [9]: Нп = Нпз (f + fn х in), (1.3) де f – частина прямостоячих зернових до їх скошування; fn – частина полеглих зернових до їх скошування; in – поправочний коефіцієнт на нерівномірність стеблостою. Поправочний коефіцієнт на полеглість ниви становить: Кп = f + fn х in. (1.4) Якщо полеглі зернові скошені у валки, то при їх підбиранні й обмолочуванні продуктивність комбайна також знижується і визначається за формулою [9]: Нп = Нпз(f + fn х in), (1.5) де f – частина прямостоячих зернових до їх скошування; fn – частина полеглих зернових до їх скошування; in – поправочний коефіцієнт на нерівномірність валків. 1.3. Оплата праці працівників рослинництва. Методика визначення акордних розцінок у рослинництві Протягом значного періоду функціонування колективних сільськогосподарських підприємств оплата праці в рослинництві удосконалювалась і нині склалися певні її види та показники, застосування яких доцільне і за умов ринкових відносин. Оплату праці поділяють на такі три види: Основна оплата за:
Додаткова оплата за:
Преміювання за:
Наведені категорії взаємопов'язані між собою і взаємозалежні одна від одної. Чим вища основна оплата праці, тим більша і додаткова, оскільки остання нараховується за відповідними відсотками (встановлюється в господарстві) до основної. Дещо інша система преміювання, яка встановлюється за визначеними показниками від суми економії витрат та встановлених розмірів за збереження техніки, подовження строків її служби, навчання молодих працівників. Преміювання за результати діяльності від прибутку встановлюється у відсотковому розмірі за рішенням трудового колективу. Розробка і обґрунтування основних положень з оплати праці працівників рослинництва вимагають послідовного вивчення ряду питань, найважливішими серед яких:
Усі ці системи мають певні переваги над оплатою праці лише за фактично виконані роботи, яка під час економічної кризи знову набула поширення. Поточне авансування та стимулювання протягом року Загальний розмір авансу, виданий протягом року, складається з двох частин: поточного авансування за виконання фактичного обсягу робіт (чи відпрацьований час) та стимулювання протягом року. - Поточне авансування. У практичній діяльності реформованих сільськогосподарських підприємств застосовуються переважно дві основні форми авансування - погодинне і відрядне. Розміри оплати при погодинному авансуванні встановлюються на підставі різних підходів (з урахуванням побажань колективу):
Діапазон тарифних ставок при погодинному авансуванні незначний - 2-3 розряди. Як правило, тарифні ставки встановлюють у межах 3-5 розрядів, оскільки при різному рівні кваліфікації працівників існує взаємозаміна, виконання працівниками нижчої кваліфікації робіт, що тарифікуються за вищим розрядом. При погодинному авансуванні розмір авансу можна також визначати, виходячи із суми оплати, передбаченої за технологічними картами за роботи з вирощування закріплених за бригадою (ланкою) сільськогосподарських культур. У межах встановленого тарифного фонду оплати бригаді, ланці можна застосовувати вищий розмір погодинного щомісячного авансу в період проведення найважливіших сільськогосподарських робіт (сівба, збирання урожаю та ін.) Відрядне авансування провадиться за фактично виконаний обсяг робіт, виходячи з існуючих норм виробітку та прийнятих у господарстві тарифних ставок. У випадку, коли відрядне авансування провадиться за єдиним нарядом, заробітну плату за обсяг виконаних робіт нараховують не індивідуально кожному механізатору чи іншому працівникові, а всьому колективу за весь обсяг виконаних робіт за певний період. За рішенням колективу розподіл авансу можна провадити з урахуванням коефіцієнта трудової участі. Незалежно від обраної форми головна вимога - обґрунтування розміру самого авансу. Він не може бути меншим, ніж 50-60 відсотків загальної оплати. В обох випадках це негативно позначиться на діяльності господарських формувань та їх результатах. Поточне нарахування доплати за продукцію, з огляду на можливі відхилення фактичної кількості від запланованих обсягів, рекомендується провадити з коефіцієнтом 0,5-1. Так, якщо в рослинництві господарство планувало провадити доплату за продукцію в розмірі 50 відсотків (акордний коефіцієнт при розрахунку розцінок-1,5), то при поточному авансуванні фактичний розмір оплати за тарифом може бути збільшений на 25-50 відсотків. Наприкінці року здійснюють остаточне нарахування надбавок, доплат та їх коригування [12, с. 136]. Доплати та премії за кінцеві результати виробництва Основними видами оплати праці виступають доплата за продукцію та преміальні виплати за відповідні показники. Грошова оплата при використанні різних систем доповнюється натуральною оплатою. Зазначені системи оплати праці гнучкіші й забезпечують в основному потреби господарств на досягнутому рівні їх розвитку. При акордно-преміальній системі розцінки за продукцію встановлюють, як правило, для бригади, ланки в цілому. При цьому тарифний фонд оплати праці для розрахунку розцінок більшою мірою підвищується бригадам, ланкам, які досягли вищих показників урожайності сільськогосподарських культур порівняно з іншими підрозділами господарства, району, зони. Якщо на вирощуванні сільськогосподарських культур передбачена додаткова оплата за одержану продукцію в межах нормованого завдання (цукрові буряки фабричні й на корм, кормові буряки та ін.), розцінки за продукцію визначають, виходячи із суми фонду оплати праці за тарифом (без збільшення "на суму доплати за продукцію"). Норму виробництва продукції і розмір підвищення тарифного фонду оплати праці до 150 відсотків слід встановлювати так, щоб розрахована на її основі розцінка не призводила до збільшення витрат на оплату праці з розрахунку на одиницю продукції в цілому по господарству, а також не допускала випереджаючого зростання оплати праці порівняно з підвищенням її продуктивності. Тарифний фонд оплати праці для розрахунку розцінок за продукцію визначають за технологічними картами, складеними для кожної культури на підставі запланованого обсягу робіт, включаючи роботи незавершеного виробництва, установлених норм виробітку і відповідних тарифних ставок. Тарифний фонд оплати праці бригаді, ланці встановлюється за технологічною картою на урожайність, передбачену при розрахунку норми виробництва продукції. Розцінки за продукцію можна встановлювати стабільними на ряд років. При зміні технології виробництва, підвищенні рівня механізації, впровадженні більш урожайних сортів та зміні інших умов розцінки необхідно переглядати. Після завершення сільськогосподарських робіт (у тому числі і під урожай майбутнього року) з працівниками бригад, ланок провадять остаточний розрахунок за вироблену і оприбутковану продукцію за встановленими розцінками [18, с. 165]. Із суми заробітку, нарахованого за продукцію (без урахування надбавок за класність, звання "Майстер", підвищеної оплати праці на збиранні врожаю), віднімають одержаний аванс і суму заробітку залучених осіб. Різниця становить суму доплати за продукцію, яку розподіляють між членами колективу. Загальноприйнято, що працівникам, залученим у підрозділи на виконання сільськогосподарських робіт з інших виробничих підрозділів та галузей господарства, нараховуються доплати за продукцію на ту частину заробітку, яка їм нарахована за роботи в даному підрозділі. У свою чергу ці доплати не виплачуються тимчасово залученим працівникам і між членами бригади, ланки не розподіляються. Працівникам, які працюють на сімейному й особистому підряді, у тому числі особам, які працюють в інших підприємствах і організаціях та виконують роботи за договором підряду у вільний від основної роботи час, встановлюються розцінки для оплати за продукцію, виплачуються доплати за продукцію і премії в порядку, передбаченому для постійних працівників. За рішенням колективу доплату за продукцію можна розподіляти між працівниками підрядних колективів із застосуванням коефіцієнта трудової участі (КТУ) або пропорційно нарахованому авансу, включаючи суму авансу за роботу під урожай майбутнього року. Оплату за продукцію колективу в рослинництві провадять не за кожну культуру окремо, а в цілому за всі, закріплені за ними культури. Суму оплати праці за продукцію, нараховану колективу за розцінками, як правило, не коригують на зміни в технології, що відбулися протягом року, порівняно з технологією, передбаченою технологічною картою. Під час застосування акордно-преміальної системи набуло поширення преміювання за економію прямих витрат розміром до 70 відсотків одержаної економії. При цьому враховуються ті прямі витрати, витрачання яких залежить від конкретного колективу працівників. В разі перевищення установлених витрат з вини колективу їх відшкодовують повністю або частково за рахунок коштів, передбачених на оплату праці і преміювання. Позитивну роль відігравало преміювання за перевиконання завдань з виробництва продукції, підвищення урожайності сільськогосподарських культур проти рівня, досягнутого за попередні 3-5 років, збільшення виробництва кормів, виконання і перевиконання виробничих завдань, передбачених договором, підвищення якості продукції та інших показників роботи залежно від галузі, спеціалізації, характеру й умов виробництва. Оцінюючи різні варіанти остаточного розрахунку наприкінці року, слід зауважити, що за ринкових умов доцільніше використовувати оплату праці від валового доходу, адже така система дозволить певною мірою співвіднести витрати та доходи виробничих підрозділів. Водночас акордно-преміальна система оплати праці може використовуватись у господарствах, які знаходяться на шляху до розпаювання власності. Як уже зазначалось, складовою частиною остаточного розрахунку наприкінці року є участь безпосередніх працівників у прибутку. Суть участі в прибутку в тому, що окрема наперед визначена частина чистого прибутку розподіляється між членами трудового колективу залежно від певних показників. У практиці виробничої діяльності розвинутих країн на ці цілі виділяється та частина прибутку, яка була досягнута за рахунок підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції тощо. Крім того, частина власності підприємства приватизується акціонуванням та відповідним нарахуванням дивідендів [20, с. 145]. У реформованих господарствах участь виробників у прибутку доцільно здійснювати так. По-перше, сільські трудівники, члени господарств отримали внаслідок паювань відповідний пай на власність, розмір якого залежить від трудової участі працівників за певний період. Цілком зрозуміло, що на такий пай конкретний член господарства повинен отримувати відповідний дивіденд на власність. По-друге, приріст прибутку, отриманого за рахунок поліпшення виробничої діяльності, розподіляється між безпосередніми виробниками. Доцільним також є досвід застосування в окремих сільськогосподарських підприємствах Вінницької області, де додатково отриманий прибуток спрямовують на відтворення й поповнення основних ^ засобів виробництва. Надалі у фонд кожного члена підприємства щорічно відраховується у вигляді паїв частина приросту основних засобів за рахунок приросту прибутку власних коштів та дивідендів на грошові й земельні паї згідно з прийнятими положеннями. Стимулювання підвищення кваліфікації Особам, яким присвоєно і клас кваліфікації тракториста і звання "Майстер зрошення І класу", "Майстер рослинництва І класу", провадиться доплата до заробітку в розмірі 20 відсотків, а особам, яким присвоєно II клас кваліфікації тракториста-машиніста і звання "Майстер зрошення II класу", "Майстер рослинництва II класу", - 10 відсотків. Стимулювання своєчасного та якісного збирання урожаю і заготівлі кормів Враховуючи особливо важливе значення проведення збирання врожаю, в господарствах, як правило, встановлюються підвищені розцінки з оплати праці для працівників, зайнятих на цих роботах. Найпоширенішим є традиційний порядок, при якому розцінки трактористам-машиністам збільшуються до 60 відсотків, а всім іншим працівникам, зайнятим на збиранні врожаю, - до 15 відсотків. Оплату праці працівників збирально-транспортних комплексів (загонів) на збиранні врожаю провадять залежно від фактичного заробітку трактористів-машиністів, які працюють на комбайнах та інших збиральних агрегатах (без урахування надбавки за класність). Оплату праці водіїв автомобілів, які обслуговують збиральні агрегати, провадять у розмірі до 80 відсотків, начальників комплексів загонів - до 120 відсотків, а їх помічників - до 80-100 відсотків середнього заробітку трактористів-машиністів, які працюють на збиральних агрегатах. Додаткове стимулювання виробництва окремих сільськогосподарських культур Традиційно склалося, що поряд з впровадженням акордно-преміальної системи оплати праці в сільськогосподарських підприємствах України набула поширення дещо інша форма матеріального заохочення - додаткове стимулювання виробництва окремих сільськогосподарських культур. Перевірені досвідом, економічно обґрунтовані й узагальнені умови такого стимулювання в попередніх виданнях рекомендацій пропонувались господарствам централізовано. За останні роки обставини кардинально змінилися: ціни на продукцію стали договірними (ринковими) при їх великій строкатості як у динаміці, так і за регіонами. Ще більша строкатість у розмірах .тарифних ставок серед господарств внаслідок їх фінансового становища. При економічній доцільності кожного з цих видів стимулювання, практично незмінній технології виробництва і якщо в господарстві дотримуються встановлених галузевою угодою на плановий рік розмірів мінімальних тарифних ставок, розмір кожного із стимулів можна легко встановити через коефіцієнт співвідношення денної тарифної ставки і розряду відповідної категорії працівників до аналогічної тарифної ставки в базовому році. Аналогічний перерахунок слід провести і з цінами реалізації. Особливості оплати праці трактористів-машиністів Оплата праці трактористів-машиністів має ряд особливостей, частина яких притаманна, зокрема, цій професії, а частина залежить від прийнятої в господарстві системи оплати праці, включаючи матеріальне стимулювання. Надбавка за класність. Трактористам-машиністам залежно від їх знань і досвіду роботи присвоюється І, II і III класи кваліфікації згідно з Положенням про атестацію трактористів-машиністів. Надбавку за класність виплачують до заробітку на механізованих роботах, які оплачуються за тарифними ставками трактористів-машиністів: І класу-20 відсотків, II класу-10 відсотків. У заробіток, на який трактористам-машиністам нараховують надбавку за класність, включають підвищену оплату на збиранні врожаю, доплати за шкідливість на роботах із захисту рослин, за суміщення робіт в агрегаті і старшому трактористу-машиністу при двозмінній роботі. Надбавка за стаж роботи. Трактористам-машиністам (у тому числі тим, що працюють бригадирами і помічниками бригадирів тракторних, тракторно-рільничих і комплексних бригад, начальниками загонів, що мають у своєму розпорядженні техніку), а також майстрам-налагоджувальникам встановлюють надбавку за безперервний стаж роботи за спеціальність в даному господарстві у таких розмірах від річного заробітку: від 2 до 5 років - 8; від 5 до 10 років - 10; від 10 до 15 років - 13; понад 15 років - 16. Надбавку за стаж роботи нараховують на весь заробіток машиніста. Стимулювання за продовження строків служби техніки. Для стимулювання трактористів-машиністів за подовження строків служби тракторів і комбайнів їм видають надбавку за безперервну роботу на одному і тому ж тракторі або комбайні з урахуванням строків тривалості експлуатації машин у таких розмірах за кожний напрацьований еталонний гектар або нормо-зміну. Наприклад, при експлуатації трактора К-700 на 9-й і 10-й роки трактористам-машиністам виплачують 1 грн. 27 коп. за кожну відпрацьовану нормо-зміну. Зазначену надбавку можна видавати щомісячно або в кінці року. Надбавку видають на третій календарний рік роботи і більше, але за умови, що в тракториста-машиніста не було перерви в роботі на одному й тому ж тракторі, комбайні [22, с. 211]. Підвищена оплата на збиранні врожаю. Дня проведення збирання врожаю в оптимальні строки і без втрат на період перших днів масового збирання (рекомендується не більше, ніж на 10 днів) працю трактористів-машиністів, які виконують змінні норми виробітку, оплачують за розцінками, збільшеними:
Стимулювання механізаторів за зменшення втрат і підвищення якості збирання врожаю. Трактористам-машиністам (комбайнерам), що намолотили зерна з гектара не менше, ніж установлено контрольним обмолотом, провадять доплату за останній зібраний на кожному гектарі центнер зерна. Конкретні показники урожайності (на підставі актів контрольної і фактичної урожайності) й розміри доплати встановлюються в кожному господарстві з урахуванням економічних можливостей та інших умов. Стимулювання за економію коштів на ремонті тракторів, комбайнів і сільськогосподарських машин. За збереження і добре використання тракторів і сільськогосподарських машин виплачують премію (після закінчення ремонту тракторів і сільськогосподарських машин) у розмірі:
Стимулювання за економію палива і мастильних матеріалів. За економію палива і мастильних матеріалів проти встановлених норм витрат за умови дотримання агротехнічних вимог до якості тракторних робіт механізаторам виплачувались премії в таких розмірах:
За перевитрату палива і мастильних матеріалів з тракториста-машиніста утримувалось до 50 відсотків вартості перевитрачених ним палива і мастильних матеріалів, з бригадира тракторно-рільничої (тракторної, комплексної) бригади до 10. Виплату премій за економію палива і мастильних матеріалів та утримання із заробітку за їх перевитрату провадять після закінчення кожного кварталу. Порядок і розміри видачі зерна. З метою підвищення матеріальної заінтересованості трактористів-машиністів встановлюють продаж зерна з натурального фонду при виконанні завдання з урожайності зернових культур. Розміри продажу зерна визначаються в кожному господарстві з урахуванням економічних можливостей. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| КУРСОВА РОБОТА Розрахунково-графічна робота (РГР) виконується самостійно студентами протягом ІІ навчального семестру. Завдання на РГР видає викладач... |
КУРСОВА РОБОТА Розрахунково-графічна робота (РГР) виконується самостійно студентами протягом ІІ навчального семестру. Завдання на РГР видає викладач... |
| КУРСОВА РОБОТА Форма та структура Конституції України |
КУРСОВА РОБОТА Загальна характеристика провадження у справах про адміністративні правопорушення 8 |
| КУРСОВА РОБОТА Оформлення документації по підготовчому етапу (Висновок по технічній пропозиції) |
КУРСОВА РОБОТА Розвиток конституційної думки в Україні як історична передумова сучасної Конституції 5 |
| КУРСОВА РОБОТА «Теоретичні і практичні питання участі державного обвинуваченого в суді першої інстанції» |
КУРСОВА РОБОТА Підстави та процесуальний порядок визнання особи потерпілою у кримінальному процесі України 6 |
| КУРСОВА РОБОТА Новокаховське представництво Київського відкритого державного міжнародного університету розвитку людини “Україна” |
КУРСОВА РОБОТА Новокаховське представництво Київського відкритого державного Міжнародного університету Розвитку людини “Україна” |