Парадигма сталого розвитку. Історія розвитку концепції сталого розвитку

1. 
   Парадигма сталого розвитку. Історія розвитку концепції сталого розвитку
   

2. 
   Базові принципи концепції.
   

1. 
   Людство дійсно може надати розвитку сталого і довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.
   
2. 
   Обмеження, які існують в галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов'язані з сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення.
   
3. 
   Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на благополучніше життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф — злидні, які стали у світі звичайним явищем.
   
4. 
   Необхідно налагодити стан життя тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема відносно використання енергії.
   
5. 
   Розміри і темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється.
   

3. 
   Приклади впровадження концепції сталого розвитку на підприємствах.
   

• 
  Будівництво доріг, будівель має супроводжуватися відповідним зростанням зелених насаджень — щоб не погіршувати стан довкілля.
  
• 
  Зростання виробництва зерна не повинно супроводжуватися виснаженням чи іншим погіршенням якості ґрунту.
  
• 
  Видобування корисних копалин (наприклад металевих руд, вугілля) має супроводжуватися створенням підприємств, що не залежать від цього видобутку. Таким чином, щоб після вичерпання майбутні покоління (а часто й поточні) не мали економічних проблем.
  
• 
  У приватному сенсі — заробітна плата повинна компенсувати витрати на відновлення здоров'я, погіршене через виконувану роботу.
  
• 
  Медичні препарати та хірургічні операції повинні не лише вирішувати поточну проблему, але й не призвести до погіршення стану здоров'я пацієнта у майбутньому, часто це включає і здоров'я наступних поколінь.
  
• 
  Навчання та використання праці жінок не повинне приводити до відмови від виконання основного обов'язку — народження дітей. Фактично найбільша шкода, яка може бути завдана майбутнім поколінням — це пряме їх знищення.
  

4. 
   Складові концепції сталого розвитку
   

Економічна складова

Соціальна складова

Екологічна складова

Єдність концепцій

5. 
   Пріоритети сталого розвитку у соціальній, екологічній та економічній сферах.
   

• 
  утвердження механізмів, які мають забезпечити надійні гарантії не лише остаточної стабілізації економіки, а й утворення необхідних передумов її прискореного зростання;
  
• 
  впровадження науково-технологічних інновацій та опанування інноваційного шляху поступу як головного фактора збалансованого економічного розвитку; активне здійснення аграрної політики;
  
• 
  зміцнення економічних засад для глибокої перебудови соціальної сфери.
  

• 
  зміни в соціальній сфері для запобігання зубожінню населення — реформування системи оплати праці, зменшення безробіття, вдосконалення механізмів надання державної соціальної допомоги, запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального страхування;
  
• 
  поліпшення становища дітей, молоді, жінок, сім'ї;
  
• 
  здійснення скоординованих кроків, спрямованих на поліпшення охорони здоров'я населення, зниження смертності та збільшення тривалості життя; зміцнення позицій середнього класу.
  

• 
  гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення й довкілля, зведення до мінімуму негативного впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
  
• 
  поліпшення екологічного стану річок України, зокрема басейну Дніпра, та якості питної води;
  
• 
  стабілізація й поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;
  
• 
  будівництво нових і реконструкція діючих комунальних очисних каналізаційних споруд;
  
• 
  запобігання забрудненню Чорного й Азовського морів і поліпшення їхнього екологічного стану;
  
• 
  формування збалансованої системи природокористування та екологізація промисловості, енергетики, будівництва, сільського господарства, транспорту;
  
• 
  збереження біологічної та ландшафтної різноманітності, розвиток заповідної справи.