11. Міжнародна економічна політика України Об’єктивна необхідність та умови інтеграції України в сучасну міжнародну економічну систему


Скачати 165.08 Kb.
Назва 11. Міжнародна економічна політика України Об’єктивна необхідність та умови інтеграції України в сучасну міжнародну економічну систему
Дата 14.03.2013
Розмір 165.08 Kb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
ТЕМА 11. Міжнародна економічна політика України


  1. Об’єктивна необхідність та умови інтеграції України в сучасну міжнародну економічну систему.

  2. Внутрішньо- та зовнішньоекономічні чинники включення у міжнародну економічну систему.

  3. Стратегічні напрями інтернаціоналізації української економіки.

  4. Нові форми залучення України у міжнародну економічну систему.


Самостійна робота

  1. Економічне співробітництво України з ЄС.

  2. Зв’язки України з Латинською Америкою.

  3. Співпраця України з МВФ.

  4. Україна – Європейський банк реконструкції й розвитку.

  1. Об’єктивна необхідність та умови інтеграції України в сучасну міжнародну економічну систему


Україна, як і інші суверенні держави, що створились після розпаду СРСР, виявилась погано включеною в міжнародний поділ праці, а це не відповідає її національним інтересам, адже тим самим її виштовхують на узбіччя світового економічного прогресу. Про це свідчить, зокрема, той факт, що частка експорту в загальному обсягу виробництва України ще до проголошення суверенітету не перевищувала 4-5%, в той час як середньосвітовий показник дорівнює 17%.

Досягнення економічного та соціального відродження України в значній мірі пов’язане з інтеграцією її в міжнародну економічну систему, активною і зростаючою участю не лише в регіональному, але й міжнародному поділу праці, ефективному використанні його переваг і вигод.

Як вже зазначалось вище можливість тієї чи іншої країни щодо включення у світовий економічний простір та міжнародну економічну систему визначаються показником відкритості її економіки.

Існують різні експертні оцінки відкритості української економіки. Так, за рейтингом “Heritage Foundation” і “Wall street Journal” у 1998 р. із 161 країни Україні відведена 124 позиція, а експерти Світового банку у 1999 р. оцінювали економіку України як закриту.

Разом з тим можлива інша оцінка. Якщо брати такі кількісні показники як співвідношення обсягів експортно-імпортної діяльності та ВВП, то Україна демонструє досить високий рівень відкритості економіки – 90%. (Польща – 53%, Угорщина – 67%, Росія – 44%).

Але ця відкритість відбиває не зростаючу конкурентоспроможність українських товарів, а законсервовані структурні диспропорції (непомірну залежність від імпорту енергоносіїв та вимушений експорт низько-технологічної металургійної продукції, виробництво якої поглинає значну частку “критичного” енергоімпорту).

Цілеспрямованість інтернаціоналізації української економіки ускладнюють такі зовнішні фактори впливу:

  • значне посилення міжнародної конкуренції на основних товарних ринках світу;

  • істотне підвищення вимог споживачів до технологічного рівня та якості товарів, що зробило цінові фактори конкурентоспроможності вторинними, а фактори швидкості технологічних інновацій та гарантій якості – первинними;

  • вжиття багатьма зарубіжними країнами більш витончених форм протекціонізму та дискримінації українських експортерів (ускладнення процедур сертифікації продукції, розширення використання механізму антидемпінгових розслідувань та ін.);

  • активне використання провідними країнами заходів відкритого державного протекціонізму на окремих ринках, включаючи ринки озброєнь та сучасної високотехнічної продукції (наприклад, літакобудування, обладнання для АЕС тощо);

  • обмеженість доступу до міжнародних інструментів регулювання торговельних режимів, через відсутність членства в системі ГАТТ/СТО;

  • складність входження в міжнародні проекти високотехнологічного співробітництва через невідповідність міжнародним критеріям захисту прав інтелектуальної власності;

  • висока взаємна конкуренція інтересів України та інших постсоціалістичних країн на міжнародних товарних і кредитно-інвестиційних ринках.

Для активного включення України у процес міжнародної економічної інтеграції необхідно створити відповідні умови.

Суть цих умов зводиться до створення в Україні такої соціально-економічної та політичної системи, котра була б сполучною з міжнародними інтеграційними системами. Іншими словами, економіка України повинна бути здатною до функціонування з міжнародними угрупуваннями в одній системі координат.

Відзначена сполученість досягається за допомогою становлення в Україні адекватних міжнародним інтеграційним угрупуванням політико-правових, економічних, соціально-культурних та інфраструктурних відносин.

Як важливу умову включення України в інтеграційні процеси можна виділити розвиток двосторонніх та багатосторонніх її відносин з іншими державами.

Досить сприятливими чинниками для розвитку цих відносин є:

  1. наявність неконфліктних кордонів між сусідніми державами;

  2. спільність історичної долі;

  3. традиційність взаємних економічних та гуманітарних зв’язків;

  4. єдність природного середовища;

  5. однорідність рівня соціально-економічного розвитку.

Істотними є підписання між Україною та іншими країнами відповідних міждержавних угод і надання в їх рамках взаємних преференцій, які створюють більш пільгові умови діяльності господарчих суб’єктів.

Принципово значимою умовою включення України в інтеграційні процеси є встановлення зв’язків між її господарюючими суб’єктами і ТНК. Підключення наших підприємств до технологічного ланцюга, що діє в рамках ТНК, а також відкриття їх філій та дочірніх підприємств на території України є прямим шляхом до світового інтернаціоналізованого виробництва.

Як необхідна інституційна умова включення України у світогосподарські зв’язки виступає її участь в роботі міжнародних економічних організацій. Неможливо бути інтегрованим у світове співробітництво, не дотримуючись “правил гри” його учасників. Ці “правила”, хай навіть і жорсткі, але загальновизначені в цивілізованому світі, якраз і виробляються міжнародними економічним організаціями, таким як ГАТТ/СТО, МВФ, МБРР, МОП та ін.

Відзначені умови повинні виступати як вихідні у формуванні цілісної інтеграційної політики України. І хоча в Україні, по суті, нема навіть інтеграційної концепції, наведені умови, а також специфіка геополітичного становища України дозволяють виділити два рівні інтеграційної політики.

  1. Участь України в регіональному поділі праці, тобто розширення її економічного співробітництва з країнами-партнерами по колишньому СРСР, а також з країнами Східної Європи на нових принципах, тобто на принципах приватнопідприємницької інтеграції або “інтеграції знизу”.

  2. Участь України в міжнародному поділі праці, тобто встановлення економічної взаємодії з рештою країн світу, насамперед, з ЄС на принципах міжнародних економічних інститутів і з урахуванням національної безпеки.

Однією з найскладніших проблем стратегії зовнішньоекономічних відносин України є визначення правильного співвідношення векторів інтеграції у світовий економічний простір. Основний напрямок інтеграції України - Європейський Союз. Постають питання формування алгоритму практичної реалізації цього вектора, його співвідношення з іншими напрямками зовнішньоекономічних зв’язків, участь України у глобальних економічних процесах.

Особлива увага у нових умовах приділяється необхідності дотримання стратегічного балансу між європейським вектором й іншими напрямками, насамперед у межах стратегічного трикутника „США – ЄС - Росія”, а також Японії та Китаю. З одного боку, необхідно враховувати економічні інтереси й потенційні можливості економіки України, з іншого – потенціал і тенденції розвитку кожного з названих суб’єктів міжнародної економіки.

Наскільки ми готові до вступу у ЄС? Готові як в економічному так і в інституціональному планах. Може, перспективи зближення з іншими регіональними об’єднаннями виглядають більш реальними?

Розвиток сучасних технологій – основа рівноправної інтеграції у ЄС. наскільки ми готові, у цьому відношенні, приєднатись до передового економічного об’єднання світу?

Частка витрат на науку у ВВП ЄС складає 2,16%, США – 2,63%, Японії – 2,8%, України – 1,13%. Обсяг високотехнологічного експорту відповідно (у дол. на душу населення) складає 827, 632, 752, 12; його частка в експорті готових виробів відповідно 18, 33, 26 і 12%, обсяги надходжень і платежів за використання ліцензій складають 61,7 і 78,9; 136,3 і 41,8; 58,6 і 71,0; 0,06 і 0,14. кількість ПК на 1 тис. населення відповідно 234,6; 458,6; 237,2; 13,8. уже ця статистика свідчить про те, що успішна інтеграція в ЄС вимагає істотного поліпшення цих ключових показників технологічного розвитку.

Передумовою успішної інтеграції є дотримання низки умов, ключовими з яких є близькість рівнів економічного розвитку й інтернаціоналізація економіки країн-партнерів, а так само наявність високорозвинених економічних зв’язків між суб’єктами економічної діяльності. Інтенсивність їх між країнами, що інтегруються, повинна бути більш високою ще до початку процесу інтеграції. У протилежному випадку виникає проблема економічної сумісності.

Наскільки ми відповідаємо цим вимогам?

1. За рівнем ВНП на душу населення (4400 дол.) Україна значно відстає як від середнього по ЄС (22223 дол.), так і від найнижчого (10670 дол.). У процентному відношенні він складає 20% до середньоєвропейського і 37,8% - до мінімального. Офіційна статистика свідчить, що за рівнем економічного розвитку відставання України набагато перевищує припустимі для учасників інтеграції величини. Однак при цьому варто враховувати:

- кризовий стан економіки;

- далеко не повне використання її потенційних економічних можливостей;

- системний, комплексний характер економіки;

- наявність колосального тіньового сектора.

Якщо за глибокої трансформаційної кризи Україна набагато обігнала східноєвропейські держави, то за масштабами, рівнем самозабезпеченності виробництва, наявністю замкнутих виробничих циклів Україна набагато їх перевищує. Нашу економіку за цим показником дійсно можна віднести до числа не багатьох у світі цілісних народногосподарських комплексів. Рівень тонізації економіки перевищує 50%. А це так само і реальні, не зафіксовані офіційною статистикою доходи населення.

2. за рівнем інтернаціоналізації економіки Україна значно відстає від інших країн ЄС навіть за умови високого рівня відкритості економіки. Так, якщо обсяг експорту на душу населення по ЄС складав 7160 дол. США, мінімальний (Греція) – 1416, максимальний (Ірландія) – 19392, то по Україні він становить 499 дол. Для порівняння: у країнах десятки, що приєдналась до ЄС у 2004 р., він складає в середньому 1931; мінімальний (Польща) – 1121, максимальний (Словенія) – 5572. обсяг експорту відносно ВВП складає у середньому по ЄС 32%, коливаючись від 16% (Греція) до 80% (Ірландія). В Україні він становить 40%. Обсяг прямих закордонних інвестицій становить у середньому по ЄС 663 дол., варіюючи від 53 дол. (Італія) до 26655 дол. (Нідерланди). По Україні він складає всього 140 дол. Для порівняння: в країнах десятки у середньому – 188, мінімальний рівень – 70 дол. (Кіпр), максимальний – 415 дол. (Естонія). Таким чином, статистика однозначно свідчить, що економіка України значно відстає від економік країн ЄС, наближення до показників ЄС можливе лише за умов забезпечення активного економічного розвитку.

Певні сумніви викликає і географічна орієнтація українського експорту й перспективи його розвитку. Якщо для країн ЄС характерна пріоритетна орієнтація на внутрішньосоюзний зовнішньоторговельний обмін (середній показник – 62,8%), то в Україні цей показник варіює від 21 до 31%. Таким чином, сучасна орієнтація експортного потенціалу України, відповідно до профілю міжнародної конкурентноздатності продукції лише частково відповідає європейським інтеграційним устремлінням. Швидше вона спрямовує Україну у бік „третього світу”, ніж регіональної інтеграції.

2. Внутрішньо- та зовнішньоекономічні чинники включення

у міжнародну економічну систему
Включення України в систему світогосподарських зв’язків вимагає серйозної адаптації її структури, всього господарського механізму до надзвичайно серйозних вимог, котрі диктують світове господарство та його економічні інститути.

Ґрунтуючись на досвіді проведення ринкових реформ в країнах колишнього соціалістичного блоку, МВФ пропонує таку послідовність кроків в становленні відкритої економіки:

  1. стабілізація;

  2. лібералізація;

  3. приватизація;

  4. зміна інституційної структури економіки, тобто системи соціального забезпечення, правових норм, фінансової інфраструктури, державного управління.

Роки проведення реформ в постсоціалістичних країнах показали:

  1. при затягуванні реформ виробництво падає так само, як і при “шоковій терапії”, а економічне зростання відкидається на далеку перспективу;

  2. економічне зростання без фінансової стабільності неможливе;

  3. необхідною умовою зростання економіки є лібералізації цін і торгівлі.

Ринкові перетворення, проте, слід здійснювати в міру готовності економіки і самого суспільства до їх сприйняття. Автоматичне перенесення досвіду функціонування ринкової системи на український ґрунт безперспективне.

Кожна країна обов’язково проходить власний шлях, ґрунтуючись на світовому досвіді і враховуючи свою специфіку.

Урахування цієї обставини дозволяє зробити такі висновки:

  1. Поєднання плану і ринку на етапі трансформації можливе і навіть необхідне з метою відвернення хаосу в країні.

  2. Не слід поклонятися ринку як ідолу, проте ринок, безперечно, дуже ефективний. При цьому пам’ятати, що ринок сам по собі не вирішує цілого ряду проблем, в тому числі соціальної єдності в країні, котра передбачає існування економічної системи, що ґрунтується на солідарності.

  3. Ринок не забезпечує реалізації наукових програм і не вирішує багатьох довгострокових програм, пов’язаних з розвитком інфраструктури транспорту, телекомунікацій і всього того, що стосується в цілому і має значення для майбутнього країни.

  4. Ринок можна “приручити”, тобто не віддавати економіку в кігті “дикого” лібералізму, котрий неминуче призводить до деструктивних наслідків.

Важливим уявляється також визначення основних пріоритетів при проведенні ринкових реформ. Ними повинні виступати насамперед:

  1. зміцнення національної валюти і забезпечення зайнятості;

  2. розвиток освіти;

  3. розширення наукових досліджень;

  4. посилення соціального захисту населення;

  5. облаштування території країни;

  6. оновлення державних служб.

Україні необхідно йти на рішуче оновлення тактики реформ, ні в якому разі не на зміну їх адміністративним управлінням.

Уповільнення темпів реформ, а також невизначеність політичного курсу становить Україну перед загрозою втрати історичного шансу входження до світової спільноти.

Конструктивності здійснюваним реформам можуть надати:

  1. новий закон, котрий закріпив би автономію НБУ;

  2. прискорення приватизації;

  3. ефективний механізм закриття і банкрутства неефективних підприємств;

  4. реструктуризація паливно-енергетичного комплексу (включаючи питання платіжної дисципліни);

  5. приватизація землі та підприємств ВПК (військово-промисловий комплекс);

  6. реорганізація центральної та регіональних адміністрацій.

Істотним чинником проведення реформ в Україні є структурна перебудова її економіки. Але програма структурної перебудови економіки України існує з кінця 1993 р. лише в концептуальному варіанті і до того ж розрахована на 20-25 років. Концепція структурної перебудови, яка вироблена Кабінетом міністрів, включає такі три етапи:

  1. Перший етап, стабілізаційний, повинен тривати 2-3 роки. При цьому переслідується мета призупинити інфляційні процеси і падіння виробництва, зберегти науково-технічний потенціал і створити умови для виходу економіки з кризового стану. Характерними рисами названого етапу повинно стати відлагоджування державного регулювання структурної перебудови, призупинення цінової хвилі, реформування податкової системи і оплати праці, розблокування “тромбів” у фінансово-кредитній системі, народжування виробництва конкурентоспроможної, а також високотехнологічної продукції, в тому числі і за рахунок підтримки держави. Сьогодні є підстави вважати, що основні завдання цього етапи вже виконанні.

  2. На другому етапі (8-10 років) керівництво країни переслідуватиме мету активізації економічного розвитку. Ставиться завдання відродити позитивні тенденції у виробничій та інвестиційній діяльності, а також в науково-технічній перебудові виробництва. Характерними рисами цього періоду автори документа вбачають встановлення міцних господарських зв’язків за новою ефективною схемою, збільшення експортного потенціалу, переорієнтацію капіталів із сфери торгівлі у виробництво, остаточне завершення майбутньої моделі економіки.

  3. Третій, найбільш тривалий (10-12 років) етап – становлення раціональної структури економіки. В цей час науково-технічний потенціал держави повинен піднести НТП до світового рівня. Необхідно також впровадити ресурсозберігаючі технології, вирішити паливно-енергетичну кризу.

Програма має два головних гасла: “енергозберігання на базі нових технологій” (особливо паливно-енергетичних), а також “соціальна орієнтація економіки”.

На фінансування програми необхідно близько 135 млрд. доларів.

В іншій програмі стратегічного розвитку “Україна - 2010” відзначається, що принципи структурної перебудови зводяться до чотирьох основних правил:

  1. підвищення регулюючої ролі держави;

  2. опора на власні ресурси;

  3. інноваційний тип розвитку;

  4. використання інтеграційних процесів.

  1. Стратегічні напрями інтернаціоналізації

української економіки
Формування відкритої економіки України визначається стратегічним напрямами її інтернаціоналізації, яка повинна відбуватися за такими основними напрямками:

  1. системна інтеграція у світове господарство із забезпеченням реальної міжнародної конкурентоспроможності;

  2. ефективна міжнародна спеціалізація, скоординована з внутрішньою структурною модернізацією та орієнтована на доступні прогресуючі сегменти світового ринку;

  3. міжнародна диверсифікація, спрямована на ліквідацію монопольної чи монопсонної залежності від окремих зарубіжних ринків;

  4. становлення власних транснаціональних економічних структур з глобальним менеджментом;

  5. інтеграційна макровзаємодія із СНД, Європейським Союзом, центрально- і східноєвропейськими угрупованнями країн;

  6. забезпечення належного рівня економічної безпеки з дійовими механізмами захисту від несприятливих змін міжнародної кон’юнктури та фінансових криз.

Всі ці пріоритети можуть бути реалізовані в результаті продуктивної співпраці з міжнародними економічними організаціями МВФ, Світовим банком, системою ГАТТ/СТО, спеціалізованими урядовими і неурядовими організаціями в галузі зв’язку та інформаційного обміну, транспорту, енергетики, праці (МОП), з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), промислового розвитку (ЮНІДО), сільського господарства і продовольства (ФАО) та ін. За умовами реалізації власної стратегії інтернаціоналізації Україна має перспективи для досягнення певної міжнародної конкурентоспроможності.

Програма “Україна - 2010” визначає стратегічний прогноз входження України в систему міжнародного поділу праці. На першому етапі входження у систему міжнародного поділу праці відбувається з нарощенням експорту та одночасним скороченням промислового імпорту. Експорт окремих видів продукції – хімічної промисловості і чорної металургії на цьому відрізку дещо знижуватиметься – у міру відновлення внутрішнього попиту.

Передбачається подальший розвиток режиму вільної торгівлі країнами СНД, Балтії, а також приєднання України до ЦЕФТ (Центральноєвропейської асоціації вільної торгівлі) на основі укладення двосторонніх договорів з країнами-членами асоціації. Створюватимуться умови для вступу до Світової організації торгівлі (СОТ).

Особливість другого етапу (до 2005 року) – істотне збільшення експортної частки машинобудівельної та високотехнологічної продукції. Розшириться співпраця з високоіндустріальними країнами, особливо США та іншими країнами “великої вісімки”. Саме вони стануть найбільшими постачальниками нових технологій і високотехнологічних товарів, а також найпотужнішим джерелом інвестицій.

Третій етап відзначатиметься інтенсивним розвитком усіх галузей економіки, що стане головним фактором розвитку експорту. Повністю завершиться перехід на законодавче, побудоване на економічних важелях регулювання експорту та імпорту, яке відповідатиме загальноприйнятим нормам і стандартам. Україна стане членом провідних торговельних організацій і угрупувань світу. Енергетичні ресурси надходитимуть принаймні з шести-семи ринків.

Загалом до 2010 року внаслідок здійснення процесів диверсифікації зовнішня торгівля з країнами далекого зарубіжжя значно розшириться. Її частка сягне 65-70 відсотків загальних обсягів торгівлі. Україна торгуватиме майже із 170 країнами світу.

Крім розвитку зовнішньої торгівлі стратегічним напрямком інтернаціоналізації української економіки є залученням іноземного капіталу у формі прямих інвестицій та довгострокових кредитів.

Можливий успіх України в залученні іноземного капіталу багато в чому пов'язаний зі створенням сприятливого інвестиційного клімату (який розуміється як комплекс матеріально-речових та інституційних умов, що дозволяють інвесторам знижувати виробничі витрати до рівня нижче середньосвітового). Основні компоненти цього клімату – низька вартість робочої сили; дешевизна прав землекористування; прийнятий рівень розвитку виробничої та соціально-побутової інфраструктури; система пільгового оподаткування; преференціальний міграційно-митний режим; розвинуте зовнішньоекономічне, митне, валютне і т. ін. законодавство.

Не можна не відзначити і такий важливий момент в галузі, що розглядається, як орієнтація на максимальне залучення в країну валютних коштів зарубіжної української діаспори.

Важливе значення має поетапне формування багаторівневої територіальної структури відкритості економіки. Модель “зовнішньої відкритості” може передбачати еволюційно-осередковий тип інтеграції України у світове ринкове господарство. Вибір моделі пов'язаний з можливістю швидкої інтернаціоналізації і модернізації всього територіально-економічного простору без серйозних економічних та соціально-економічних потрясінь.

  1. Нові форми залучення України у міжнародну

економічну систему
Останнім часом Україна почала використовувати нові форми включення у світовий економічний простір. Це такі форми як вільні або спеціальні економічні зони; єврорегіони; морські економічні райони міжнародного співробітництва; спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку; міжнародні транспортні коридори.

В основному, на протязі 1999-2000 років в Україні було утворено 12 спеціальних економічних зон, які розташовані в різних регіонах країни; на 10 територіях пріоритетного розвитку встановлено спеціальний режим інвестиційної діяльності.

Тепер майже у всіх прикордонних регіонах України діють ті чи інші організаційні форми включення у світовий економічний простір.

Так, на півдні України функціонують спеціальні (вільні) економічні зони “Порто-франко”, “Порт Крим”, експериментальна економічна зона “Сиваш”; спеціальний режим інвестиційної діяльності в Автономній республіці Крим; єврорегіон “Нижній Дунай” проходять міжнародні транспортні коридори №9 (Критський – Гельсінкі – Москва – Одеса – Кишинів – Бухарест – Александрополіс); відбувається становлення транспортних коридорів Гданськ – Одеса та “Європа – Кавказ - Азія”.

У східному регіоні України утворено спеціальні економічні зони “Донецьк” і “Азов” (у м. Маріуполі). Спеціальний режим інвестицій – у Донецькій та Луганській областях, а також у містах Харкові та Шостці. Крім того, у м. Харків засновано технологічний парк “Інститут монокристалів”.

У північному регіоні України СЕЗ “Славутич”, запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку у Чернігівській та Житомирській областях; у місті Києві засновано технологічні парки “Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка” і “Інститут електрозварювання ім.. Є.О. Патона”. Тут проходять міжнародні транспортні коридори №3 (Критський) Берлін – Дрезден – Вроцлав – Львів – Київ; а також вищезазначений №9 (Критський) залізничним транспортом – державний кордон з Білоруссю – Чернігів – Київ – Жмеринка – Роздільна – Кучурган – державний кордон з Молдовою.

Нарешті, у західному регіоні України діють СЕЗ “Закарпаття”, “Яворів”, “Інтерпорт Ковель”, курортно-рекреаційна СЕЗ “Курортополіс Трускавець”; встановлено спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку з Закарпатській, Львівській та Волинській областях; тут проходять міжнародні транспортні коридори – вищезазначений №3, а також №5 (Критський) – Трієст – Любляна – Братислава – Ужгород – Львів. Тут функціонують “Карпатський єврорегіон”, єврорегіони “Буг” та “Верхній Прут”.

Крім того, Україна бере участь у роботі таких міждержавних об’єднань, як Співдружність Незалежних Держав – СНД; Чорноморське економічне співробітництво – ЧЕС; а також ГУУАМ (Грузія – Україна – Узбекистан – Азербайджан - Молдова).

Успішна реалізація усіх цих інтеграційних процесів має такі позитивні наслідки для економіки України:

  1. залучення іноземних інвестицій для прискореного соціально-економічного розвитку окремих регіонів;

  2. залучення передових технологій. “ноу-хау”;

  3. створення нових робочих місць;

  4. розвиток взаємовигідного товарообміну;

  5. створення наукових впроваджувальних центрів;

  6. вдосконалення системи підготовки кадрів;

  7. взаємний обмін фахівцями з різних галузей знань;

  8. вирішення екологічних проблем.

Схожі:

8. міжнародна економічна інтеграція
Внутрішньоекономічні фактори інтеграції. Зовнішньоекономічні фактори інтеграції: трансформація структури зовнішньої торгівлі; активізація...
2: Сучасна суспільно-політична та соціально-економічна ситуація в...
Навчальна мета: Довести сучасну суспільно-політичну та соціально-економічну ситуацію в Україні до начальницького складу. Ознайомити...
2: Сучасна суспільно-політична та соціально-економічна ситуація в...
Навчальна мета: Довести сучасну суспільно-політичну та соціально-економічну ситуацію в Україні до начальницького складу. Ознайомити...
1. Суть економічної системи та її основні елемент
Сучасна економічна наука визначає економічну систему як сукупність усіх економічних процесів, що відбуваються в суспільстві на основі...
ПРИЙНЯТО
України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики. Розроблення КВЕД здійснено на базі міжнародної статистичної...
ОБ′ЄКТИВНА САМООЦІНКА В ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ” Мета
Не має нічого більш важливого та важкого одночасно, ніж об’єктивна самооцінка. Якщо людина не любить себе з дитинства, тоді це серйозний...
VI Міжнародна науково-практична конференція «Інформатизація освіти...
Саме тому, конференцію присвячено в тому числі пошуку й побудові потенційної моделі інтеграції бізнесу та університетів; задоволення...
О. А. Шекшуєв МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА
Таким чином, успіх внутрішнього реформування є передумовою і одночасно наслідком подальшої інтеграції в світове господарство
Четверта міжнародна науково-практична конференція
Теоретичні та методичні засади розвитку професійно-педагогічної освіти у контексті європейської інтеграції”
Конспект на тему : «Ринок як економічна категорія. Умови формування і ознаки ринк у»
План – конспект на тему : «Ринок як економічна категорія. Умови формування і ознаки ринку»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка