О. А. Шекшуєв МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

О.А. Шекшуєв

ТЕКСТИ ЛЕКЦІЙ

(для студентів 3 курсу денної та заочної форм навчання

спец. 6.050100 “Облік і аудит”, “Економіка підприємства”)

ХАРКІВ – ХНАМГ – 2005

УДК 339.9

Міжнародна економіка: Тексти лекцій (для студентів 3 курсу денної і заочної форм навчання спец. 6.0501.00 "Облік і аудит", "Економіка підприємства"). Авт. Данильченко Є.П., Островський І.А., Шекшуєв О.А. – Харків: ХНАМГ, 2005. – 71 с.

1. 
   Сутність загального поняття "Міжнародна економіка".
   
2. 
   Предмет міжнародної економіки та завдання курсу "Міжнародна економіка".
   
3. 
   Структура міжнародної економіки.
   
4. 
   Значення вивчення курсу "Міжнародна економіка" у підготовці економістів.
   

• 
  виробництво у широкому значенні.
  

1. 
   виробнича (транспорт, телекомунікації, фінансово-кредитне обслуговування, енергопостачання);
   
2. 
   невиробнича (наука, медицина, готельне обслуговування та ін.).
   

• 
  політична економія;
  
• 
  макроекономіка;
  
• 
  мікроекономіка;
  
• 
  економічна історія;
  
• 
  історія економічних учень.
  

• 
  міжнародний маркетинг;
  
• 
  міжнародні фінанси;
  
• 
  міжнародний облік та ін.
  

• 
  відкритість економіки;
  
• 
  суттєва роль міжнародних, тобто наддержавних економічних організацій, які забезпечують стабільний та збалансований розвиток світової економіки (МВФ, СБ, СОТ, Паризький та Лондонський клуби);
  
• 
  важлива роль інтеграційних угруповань країн, наприклад, ЄС, НАФТА, АСЕАН та ін.;
  
• 
  провідна роль транснаціональних корпорацій (ТНК) у визначенні міжнародної промислової, інвестиційної та торговельної політики;
  
• 
  досягли виняткового розвитку сфери міжнародної торгівлі, міграції робочої сили, руху капіталів і технологій;
  
• 
  міжнародна фінансова сфера набула цілісної самостійності.
  

• 
  закономірності розвитку та функціонування у світовому масштабі ринкової системи господарського життя;
  
• 
  закономірності формування сукупного попиту і сукупної пропозиції на товари й чинники виробництва, що перебувають у міжнародному обігу;
  
• 
  інструменти аналізу і програмування відкритої національної економіки;
  
• 
  тенденції розвитку міжнародних відносин;
  
• 
  інституційна структура регулювання .
  

• 
  світове господарство;
  
• 
  міжнародний поділ праці (МПП);
  
• 
  міжнародні спеціалізація і кооперування;
  
• 
  міжнародні попит і пропозиція, відповідно міжнародні ціни;
  
• 
  міжнародні мікро- і макроекономіка;
  
• 
  транснаціоналізація;
  
• 
  глобалізація та ін.
  

• 
  розвинута сфера міжнародного обміну товарами;
  
• 
  розвинута сфера міжнародного руху чинників виробництва;
  
• 
  міжнародні форми виробництва на підприємствах, які розміщені в різних країнах, тобто діяльність ТНК і МНК;
  
• 
  відносно самостійна міжнародна фінансова сфера;
  
• 
  єдність ринкового саморегулювання і системи національних, міждержавних, недержавних і наднаціональних механізмів регулювання;
  
• 
  економічна політика держав, які керуються принципами відкритої економіки.
  

• 
  соціально-економічною;
  
• 
  організаційно-економічною (інституціональною);
  
• 
  функціональною.
  

• 
  з розвинутою ринковою економікою;
  
• 
  що розвиваються;
  
• 
  перехідних до ринкової економіки.
  

• 
  розвиток продуктивних сил і ринкових форм;
  
• 
  особливості єдності різних укладів;
  
• 
  специфіка державного регулювання економіки.
  

• 
  галузеві, спеціалізовані та інші організації, зокрема, Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародна організація праці (МОТ), Організація країн експортерів нафти (ОПЕК), Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), група Світового банку (СБ) та ін.;
  
• 
  організації системи ООН, зокрема, Програма розвитку ООН – ПРООН, Статистична комісія при ООН та ін.
  

• 
  міжнародна мікроекономіка, яка вивчає міждержавний рух конкретних товарів і чинників виробництва, а також поведінку окремих учасників світогосподарських відносин;
  
• 
  міжнародна макроекономіка, яка вивчає закономірності функціонування відкритої національної економіки й світового господарства взагалі.
  

1. 
   Короткий огляд історії міжнародних економічних відносин.
   
2. 
   Особливості сучасних міжнародних відносин.
   
3. 
   Світовий ринок та світове господарство.
   

• 
  експортно-імпортні;
  
• 
  транзитні, наприклад, Фінікія (територія сучасного Лівану).
  

• 
  розвиток продуктивних сил і світової інфраструктури;
  
• 
  національні виробничі відносини кожної країни;
  
• 
  неекономічні особливості, насамперед, політичні моменти.
  

• 
  мікрорівень, пов’язаний зі зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) окремих економічних суб’єктів, насамперед, ТНК;
  
• 
  метарівень як сукупність міжгалузевих і міжрегіональних зв’язків;
  
• 
  мезорівень, тобто комплекс відносин об’єднань різних суб’єктів за різними ознаками (історичними, релігійними, мовними та ін.);
  
• 
  макрорівень як система міждержавних відносин.
  

• 
  кількісний, що описується системою статистичних показників;
  
• 
  якісний, що має вираз у специфіці існування кожного суб’єкта.
  

• 
  між національними й міжнародними інтересами;
  
• 
  між інтеграцією країн і нерівномірністю їх розвитку, наприклад, курс України на вступ до ЄС обмежений суттєвою невідповідністю так званим Копенгагенським критеріям, тоді як Польща з 1 травня 2004 р. стала повним членом організації ;
  
• 
  між зростанням потреб і забезпеченістю країн власними виробничими ресурсами, наприклад, висока залежність української промисловості від імпорту енергоносіїв з Росії;
  
• 
  між позитивними й негативними чинниками світового ринку, наприклад, світові ціни, з одного боку, є орієнтиром для національних, з іншого боку, коливання світових цін можуть дестабілізувати стан рівноваги в країні;
  
• 
  між посиленням різноманіття відносин і поглибленням прірви в соціально-економічному розвитку країн “Півночі” та “Півдня”.
  

• 
  традиційні, пов’язані з міжнародною торгівлею кінцевими товарами;
  
• 
  перехідні до стратегічних як обмін чинниками виробництва, зокрема, міграція робочої сили та капіталу, науково-технічне співробітництво;
  
• 
  стратегічні як комплекс постійних спеціалізованих і коопераційних заходів у внурішньофірмових відносинах ТНК;
  
• 
  синтезовані як особливості регіональної інтеграції країн;
  
• 
  специфічні, які поєднують економічні й неекономічні моменти, наприклад, міжнародний туризм, спортивні, культурні та рекреаційні контакти.
  

• 
  торгівля кінцевими товарами, зокрема, послугами;
  
• 
  рух чинників виробництва (капіталу, робочої сили, природних ресурсів, інформації, технологій);
  
• 
  спільна виробнича, торговельна, науково-технічна та інша діяльність;
  
• 
  валютно-фінансові й кредитні відносини;
  
• 
  міжнародна економічна інтеграція;
  
• 
  членство в міжнародних організаціях;
  
• 
  спільні зусилля з розв’язання глобальних проблем людства.
  

• 
  суттєві зрушення в структурі торгівлі з випереджаючим розвитком торгівлі послугами, насамперед, інформаційними;
  
• 
  інтенсифікація міграції капіталів;
  
• 
  зростання масштабів міграції робочої сили;
  
• 
  прискорення і розширення інтеграції країн і регіонів;
  
• 
  розширення ролі міжнародних організацій, зокрема, недержавних.
  

1. Створення загальнонаціональних ринків.

3. Створення міжнародних (міждержавних, регіональних) ринків.

4. Поява і розвиток власне світового ринку.

• 
  оптимізує використання чинників виробництва;
  
• 
  виконує оздоровчу (санаційну) роль;
  
• 
  використовує систему загальносвітових цінностей;
  
• 
  суперечливо поєднує внутрішньо- і зовнішньоекономічні фактори.
  

1. 
   Суть, види та показники світової торгівлі.
   
2. 
   Типи зовнішньоторговельної політики держав.
   
3. 
   Інструменти регулювання міжнародної торгівлі товарами.
   
4. 
   Теорії міжнародної торгівлі.
   
5. 
   Особливості сучасної зовнішньої торгівлі України.
   

• 
  обсяг торгівлі у вартісних одиницях і одиницях фізичного обсягу;
  
• 
  динаміку експортно-імпортних операцій;
  
• 
  структуру торгівлі, зокрема: