Тема 1. Інтернаціоналізація економічного розвитку
1.Поняття та предмет вичення міжнародної економіки
Формування світового ринку закономірно зумовило встановлення міждержавних зв’язків з їх характерними рисами, особливостями та закономірностями, що базується на теорії міжнародної економіки.
Предметом курсу “міжнародна економіка” є багаторівневий комплекс економічних відносин між країнами, їх угрупованнями. Міжнародна економіка також вивчає відносини між окремими економічними суб’єктами, що знаходяться в різних країнах: окремими людьми, домогосподарствами, підприємствами, державними і громадянськими установами.
Особлива увага приділяється вивченню економічного механізму функціонування міжнародної економіки, тобто міжнародних правовим нормам, економічним угодам, діяльності міжнародних економічних організацій.
Об’єктом вивчення міжнародної економіки є не одиничні, випадкові явища, процеси в міжнародній сфері, а ті, що постійно відновлюються, повторюються. Тобто виявляються закономірності взаємодії господарських суб’єктів різних держав у міжнародному обміні товарами, русі факторів виробництва, формуванні міжнародної економічної політики.
При вивченні міжнародної економіки користуються досягненнями різних напрямків економічної думки: марксистської, класичної, неокласичної, неокейнсіанської, монетаристської. Вчені дотримуються різних поглядів щодо чинників, які визначають місце країни в системі міжнародного поділу праці, ролі державної політики в регулюванні зовнішньоекономічної сфери тощо.
Ознаки міжнародної економіки є:
розвинута сфера міжнародного обміну товарами на базі міжнародної торгівлі;
розвинута сфера міжнародного руху факторів виробництва, насамперед у формах ввезення-вивезення капіталу, робочої сили і технологій;
міжнародні форми виробництва на підприємствах, розміщених у декількох країнах, насамперед у ТНК;
самостійна міжнародна фінансова сфера, не пов’язана з обслуговуванням міжнародного руху товарів та руху факторів виробництва;
система міжнародних і наднаціональних, міждержавних і недержавних механізмів міжнародного регулювання, що забезпечує збалансованість і стабільність економічного розвитку;
економічна політика держав, що керується принцами відкритої економіки.
Теоретичною основою вивчення міжнародної економіки є політична економія, мікро- і макроекономіка. Об’єднання цих дисциплін з теоріями міжнародного бізнесу, міжнародного маркетингу і менеджменту, міжнародних фінансів дало можливість створити теорію міжнародної економіки.
Основними поняттями теорії міжнародної економіки є: світовий ринок, світове господарство, відкритість національної економіки, лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків, міжнародний поділ праці, міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталу, міжнародна міграція робочої сили.
Предметом теорії міжнародної економіки є:
1.закономірності функціонування і розвитку в міжнародному масштабі ринкової системи організації господарського життя;
2. закономірності формування сукупних попиту і пропозицій на товари та фактори виробництва, що перебувають у міжнародному обігу;
3. інструмент аналізу і програмування відкритої національної економіки, зокрема її реального, бюджетного , грошового і зовнішнього секторів в умовах їх взаємодії з економікою інших країн;
4. тенденції розвитку міжнародних фінансових ринків і механізмів, які обслуговують функціонування міжнародної економіки;
5. інституційна структура регулювання міжнародної економіки, принципи її формування, тенденції розвитку та методи удосконалення.
2. Структура міжнародної економіки
Існування міжнародної економіки проявляється через її конкретні форми та законномірності. Умовна структура міжнародної економіки зображенна на схемі 1.
Функціонально міжнародна економіка поділяється на :
Міжнародну мікроекономіку – це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності міждержавного руху конкретних товарів і факторів їх виробництва та ринкові характеристики – попит, пропозиції, ціна.
Міжнародну макроекономіку - це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства загалом.
Міжнаро-дне регулю-вання і нагляд
|
ЕКОНОМІЧНІ
|
ФІНАНСОВІ
|
МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
|
Форми між-народних економіч-них відносин
|
Товарами
|
Послугами
|
Капіталом
|
Робочої сили
|
Технології
|
Валютою
|
Цінними паперами
|
Кредитами
|
Міжнародні розрахунки
|
|
Міжнародна торгівля
|
Міжнародний рух факторів виробництва
|
Міжнародна торгівля фінансовими інструментами
|
Державне регулюван-ня
|
Регулювання зовнішньої торгівлі
|
Регулювання руху факторів вробництва
|
Валютне і фінансове регулювання
|
Мікроекономічна політика
|
Макроекономічна політка
|
Базові поняття
|
Світове господарство
|
|
Світовий ринок
|
|
|
|
Міжнародний поділ праці
|
|
|
Схема 1. - Структура міжнародної економіки
3.Становлення та ознаки світового ринку
Міжнародний поділ праці та міжнародне кооперування стали основою для виникнення світового ринку. Його виникнення і становлення є наслідком дуже тривалого історичного розвитку. Сутність світового ринку та його структуру можна побачити на рисунку 1.
Рисунок 1. Схема світового ринку
Зовнішні контури фігури позначають світовий ринок, який утворюється в результаті становлення товарно-грошових відносин між країнами. Еволюція форм ринку :
внутрішній- національний- міжнародний- світовий.
Найпростіша форма внутрішнього ринку виникла на раній стадії товарного господарства, що базувалось на суспільному поділі праці. Поділ праці вимагає обміну, з примітивних форм якого і розпочалося формування внутрішнього ринку. На внутрішньому ринку виробник товару одночасно був і його продавцем, покупець – одночасно і кінцевим споживачем товару, одразу забирав та оплачував товар. Розвиток обміну привів до появи грошей, що розширило стимули для виробництва тих чи інших товарів спеціально для обміну. З часом товари власного виробництва стають надлишок, тому з’являється виробництво на ринок, для задоволення потреб інших людей. З появою грошей між продавцем і покупцем стають посередником - покупець, який надає послуги з реалізації продукції .
Після виникнення внутрішніх ринків почали формуватися національні ринки. Цьому сприяли спеціалізація внутрішніх ринків (ринки праці, капітал), частина яких з самого початку була зоріонтована на іноземних інвесторів. Національний ринок – це внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців.
Мануфактура, що базується на поділі праці, з XVI до середини XVIІІ ст. спряла розвитку виробництва товарів, розширенню регіональних, міждержаних і міжнародних ринків. Міжнародний ринок – це частина національних ринків, яка безпосередньо зв’язана із закордоними ринками.
Сучасний світовий ринок – це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базуються на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва.
Основою для виникнення світового ринку слугують такі фактори:
Становище та подальший розвиток товаро-грошових відносин між країнами;
Формування міжнародного торгівлі;
Перенасичення внутрішніх ринків, країн певною продукцією та знаходження нових ринків збуту;
МПП;
Міжнародне кооперування;
Світовий ринок став закономірним результатом розвитку внутрішнього і національного ринків товарів, які вийшли за межі державних кордонів. Для нього характерні такі риси:
- є категорією товарного виробництва, яке у пошуках збуту своєї продукції вийшло за національні межі;
- виявляється у міждержавного переміщенні товарів під впливом не тільки внутрішніх, але й зовнішніх попиту і пропозицій;
- оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробнику, у яких галузях та регіонах вони можуть бути застосовані найефективніше;
- виконує санувальну роль, вибраковуючи з міжнародного обміну товари та часто їх виробників, які не можуть забезпечити міжнародний стандарт якості за конкурентних цін;
- на ньому існує особлива система цін – світові ціни;
- на ньому рух товарів зумовлюється не лише економічними факторами (виробничими зв’язками між підприємствами та регіонами країн), а і зовнішньоекономічною політикою окремих держав.
Функції світового ринку:
Регулююча, полягає у регулюванні залучення у виробництво товарів і послуг усіх видів економічних ресурсів країну межах МПП відповідно до зовнішнього попиту і пропозиції;
Стимулююча – стимулює ефективне використання факторів виробництва, відображає розвиток МПП;
Інформаційна, полягає у інформуванні суб’єктів МЕВпро можливості та умови найприбутковішого використання належним їм економічних ресурсів у конкретних регіонах;
Сануюча;
Інтеграційна об’єднує суб’єктів МЕВ і сприяє формуванню єдиного економічного просторуу межах світової економіки;
Соціальна, головне її завдання полягає диференціації світовм ринком суб’єктів МЕВ і наданні кращих можливостей державам щодо досягнення соціальної справедливості у межах національного господарства.
Тема 2. Середовище міжнародної економічної діяльності
1.Розвиток та формування сучасного світового господарства
Важливою категорією міжнародної економіки є світове господарство (СГ) . Поняття світового, має декілька визначень:
1.СГ - сукупність національних господарств, взаємозязаних міжнародним поділом праці, міжнародними економічними відносинами;
2. СГ - сукупність національних економік країн світу, поєднаних мобільними факторами виробництва;
3. СГ- сукупність національних економік, які знаходяться в тісній взаємодії та взаємозалежності.
4. СГ- це міжнародний економічнй відносин у зв’язку з продуктивними силами та відповідним механізмом регулювання й управління.
5.СГ - це сукупність національних господарств, взаємопов’язаних міжнародними економічними відносинами з відповідним механізмом регулювання та управління.
В своєму розвитку СГ пройшла довгий шлях. Можна виділити 4 основних етапи цього розвитку:
Великі географічні відкриття ХУ—ХУІ століть — промислова революція (кінець 18 — початок 19 ст.).
Промислова революція — кінець ХІХ—початок ХХ ст.
Кінець ХІХ—початок ХХ ст. — 60-ті роки ХХ ст.
60-ті роки ХХ ст. — теперішній час.
До особливостей сучасного етапу розвитку світового господарства відносяться:
лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків країн. Зняття бар’єрів на шляху переміщення капіталів, робочої сили, товарів між державами.
активно проявляється тенденція до уніфікації та стандартизації в різних галузях міжнародного соціально-економічного життя. Все ширше застосовуються єдині для усіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську і статистичну звітність. Міжнародні економічні установи впроваджують єдині критерії макроекономічної політики, відбувається уніфікація вимог до податкової політики, до політики в галузі зайнятості та ін.;
розвиток процесу транснаціоналізації виробництва. Економічна діяльність все більше зосереджується в транснаціональних, багатонаціональних підприємствах, що багато в чому визначає напрямки міжнародного руху факторів виробництва, міжнародної торгівлі; впливає на економіку і політику окремих країн;
в системі управління світовою економікою поступово втрачається колишня роль ООН. Її функції переходять до урядів країн “великої сімки”. Крім того, управління світовим господарством починає концентруватися у тріаді: Світова організація торгівлі — Міжнародний валютний фонд — Світовий банк.
подальший розвиток процесу глобалізації господарського життя. На макроекономічному рівні глобалізація означає загальне прагнення країн до економічної активності поза своїми межами. Ознаками такого прагнення є лібералізація, перехід від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу. На мікроекономічному рівні під глобалізацією розуміється розширення діяльності підприємства за межі внутрішнього ринку, зокрема для використання переваг великомасштабного спеціалізованого виробництва.
Характерними рисами сучасного світового господарства:
розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, передовсім у формах ввезення – вивезення капіталу, робочої сили і технологій;
зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих у декількох країн, насамперед у рамках ТНК;
економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах;
виникнення економіки відкритого тпу в рамках багатьох держав і міждержавних обєднань.
2.Міжнародні економічні відносини та їх форми
У другій половинні ХХ ст.. міжнародні економічні відносини у світовому господарстві набули надзвичайного значення. Цьому сприяло розширення і поглиблення економічних відносин між країнами, групами країн, окремми фірмами та організаціями.посилюється міжнародний поділ праці, інтернаціоналізація господарського життя, збільшується відкритість національних економік, розвиваються та укріплюються регіональні міжнародні структури. Базуючись на економіці окремих держав та світовій економіці, міжнародні економічні відносини залежать від них.
Міжнародні економічні відносини (МЕВ) — це система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання продуктів, що вийшли за рамки національних границь.
МЕВ – система різноманітних господарськи відносин між державами та іншими суб’єктами національних економік, яка формується під впливом розвитку МПП, продуктивних сил економічного, соціального і політичного їх устрою з проводу ВРОС (виробництва, розподілу, обміну і споживання) у міжнародному масштабі.
Форми міжнародних економічних відносин:
міжнародна торгівля — обмін товарами і послугами між державно оформленими національними економіками;
міжнародний рух капіталу — переміщення капіталу між країнами світу в пошуках найвигіднішої сфери вкладення;
міжнародна трудова міграція — переміщення працездатного населення між країнами, викликане причинами переважно економічного характеру;
світова валютна система — закріплена міжнародними угодами форма організації валютних відносин, яка опосередковує і сприяє реалізації всіх інших форм МЕВ, забезпечуючи систему міжнародних розрахунків.
Міжнародні економічні відносини здійснюються і розвиваються на різних рівнях: з одного боку, залежно від ступеня, масштабів та регулярності взаємодії суб’єктів господарювання (економічні контакти, економічна взаємодія, економічне співробітництво, економічна інтеграція); а з другого — залежно від сфери діяльності:
мікро — на рівні суб’єктів;
мезо — на рівні галузей;
макро — на рівні країн;
мета — на рівні регіональних угруповань.
Ядром сучасних МЕВ виступає міжнародна економічна діяльність суб’єктів господарювання (насамперед, підприємств), спрямована на отримання прибутку переважно за рахунок зовнішніх факторів. При цьому слід зазначити, що в кожній країні є підприємства, діяльність яких обмежена національним ринком, хоча частка таких підприємств має тенденцію до зменшення. Досить представницьку групу складають підприємства з орієнтацією як на національні, так і міжнародні ринки. І, нарешті, існують фірми, які працюють виключно на зовнішній ринок.
Діяльність підприємств на міжнародному ринку здійснюється в таких формах:
експорт та імпорт товарів і послуг;
контрактні, коопераційні угоди;
господарська діяльність за кордоном;
портфельне та пряме інвестування за кордоном.
Загальні принципи МЕВ:
еволюційність розвитку згідно з об’єктивними економічними законами;
системність, тобто розвиток МЕВ як системи взаємопов’язаних елементів і зв’язків, коли зміни в одному елементі приводять до обов’язкових змін в іншому елементі та всієї системи в цілому;
еквівалентність обміну, тобто взаємовигідність міжнародних економічних відносин для всіх їх учасників.
Універсальний характер мають принципи, сформульовані ООН. Крім того, на національному рівні, на дво- і багатосторонній основі, в рамках міжнародних інтеграційних угруповань виробляються і погоджуються принципи, які мають специфічний характер і діють тільки в рамках певних домовленостей.
Що стосується України, то вона самостійним суб’єктом МЕВ виступає з 1991 року після проголошення державного суверенітету. Це положення визначено у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», за яким Україна додержує таких принципів у міжнародних економічних відносинах:
суверенітету народів України, що полягає у виключному праві самостійного і незалежного здійснення ЗЕД на своїй території; обов’язку України неухильно виконувати всі свої договори і зобов’язання у галузі МЕВ;
свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб’єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічну діяльність і здійснювати її у будь-яких формах;
юридичної рівності і недискримінації, що полягає у рівності перед законами всіх суб’єктів ЗЕД, у тому числі держави, забороні дискримінаційних дій держави стосовно суб’єктів за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками, неприпустимість обмежувальної діяльності, непередбачуваної законами України;
верховенство закону, що полягає у законодавчому регулюванні ЗЕД, забороні застосування підзаконних актів, що створюють менш сприятливі, ніж передбачені законами умови зовнішньоекономічної діяльності;
рівного захисту українських та іноземних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності як в Україні, так і за її межами, а також захисту державних інтересів України згідно з законами України і нормами міжнародного права;
еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.
Переходячи до характеристики статусу учасників міжнародних економічних відносин, слід підкреслити, що вони діють як відносно незалежні суб’єкти з метою реалізації своїх економічних інтересів. До них належать:
фізичні особи (наділені право- і дієздатністю індивідуальні підприємці і комерсанти);
юридичні особи (фірми, підприємства, ТНК);
держави;
міжнародні організації.
Найбільш вагому і всезростаючу роль у міжнародних економічних відносинах відіграють міжнаціональні та транснаціональні компанії (МНК і ТНК), діяльність яких відрізняється масштабами та комплексним характером. Вона включає міжнародну виробничо-інвестиційну, фінансово-кредитну, маркетингову і торговельну діяльність та інші види світогосподарських зв’язків, які варто проілюструвати конкретними даними.
3. Характеристика середовища розвитку міжнародних економічних відносин
Аналіз розвитку міжнародного бізнесу та його результативності буде не повним, якщо не враховувати те середовище, яке на нього впливає. Оскільки кожний із суб’єктів МЕВ є відкритою системою, то його діяльність залежить від зовнішнього світу. Фактори, які впливають на діяльність суб’єктів, бувають двоякого роду: прямого впливу і опосередкованого впливу.
До першої групи зараховують такі фактори, які безпосередньо впливають на дії суб’єктів МЕВ, — економічна поведінка постачальників, споживачів, конкурентів, дія законів та установ державного регулювання.
Щодо опосередкованих факторів, то вони не мають безпосереднього впливу на дії суб’єктів МЕВ. До цих факторів належать: стан економіки країни, міжнародні політичні події, соціально-культурні чинники.
Сукупність названих факторів створює середовище розвитку міжнародних економічних відносин, тобто своєрідну ауру, яка супроводжує і опосередковує міжнародний бізнес, пов’язаний з пересуванням через національні кордони ресурсів, товарів, послуг, інформації, капіталу та робочої сили. Якщо суб’єкт господарювання розпочинає свою виробничу, комерційну чи інвестиційну діяльність, то він повинен враховувати зовнішнє середовище і його вплив на стратегію поведінки фірми на світовому ринку.
Наукова класифікація середовища зводиться до такого:
Політико-правове середовище:
політичні процеси і інститути;
законодавство.
Економічне середовище:
сутність економічної системи;
структура економіки;
ефективність і орієнтація.
Соціально-культурне середовище:
мотивація до праці;
освіта і виховання;
комунікації;
екологія.
Інфраструктурне середовище та ресурси:
природні ресурси;
населення;
транспорт;
інформаційно-комунікаційні системи.
Характеризуючи фактори політико-правового середовища, слід зазначити, що взаємозв’язок політики та економіки у сфері МЕВ виявляється значно чіткіше у рамках національних економік. З політичних мотивів держави можуть, з одного боку, надавати одна одній преференції, інтегруватися, а з другого — використовувати тарифні і нетарифні бар’єри, ембарго, бойкоти або блокади.
Вивчення факторів економічного середовища потребує від суб’єктів МЕВ уваги до загального рівня розвитку економіки відповідної країни, рівня і розподілу доходів у ній, характеру витрат і заощаджень населення тощо.
Фактори соціально-культурного середовища МЕВ багато в чому визначають індивідуалізацію попиту зарубіжних клієнтів, ставлення до праці фахівців, поведінку підприємців на фінансових ринках. Економічна поведінка людини в тій чи тій країні ґрунтується на її фізіологічних, психологічних та інших особливостях.
Ефективность функціонування міжнародної економічної системи, слід наголосити, що вона значною мірою залежить від:
по-перше, ступеня розвинутості всіх елементів цієї системи;
по-друге, темпів і динаміки міжнародних інтеграційних процесів;
по-третє, швидкості поширення і утвердження постіндустріальної моделі розвитку у світовому масштабі;
по-четверте, уніфікації середовища розвитку МЕВ;
по-п’яте, прискорення формування глобальних регулятивних механізмів.
Тема 3.Міжнародна торгівля
1. Міжнародна торгівля та її показники
Міжнародна торгівля — найдревніша форма міжнародних економічних відносин, яка віддзеркалює процес інтернаціоналізації сфери обміну, і дотепер залишається найрозвинутішим сектором світового господарства, охоплюючи понад 80 % усіх міжнародних ділових операцій.
Міжнародна торгівля являє собою будь-яку міждержавну обмінну діяльність товарами, послугами та іншими результатами людської праці або елементами природи і виступає матеріальною основою світового товарного ринку.
В сучасних умовах у міжнародній торгівлі приймають участь всі суб’єкти світового господарства. В її основі лежить міжнародний поділ праці. Розвиток міжнародної спеціалізації виробництва та поглиблення вищеназваного розподілу праці (у виді загального, часткового та одиничного) породжує різноманітність форм і напрямків міжнародної торгівлі. Глибокий вплив на неї справляє науково-технічна революція, що прискорила якісні перетворення всіх елементів продуктивних сил і зрушення в географічній та товарній структурі світових товаропотоків.
Місце міжнародної торгівлі в системі міжнародних економічних відносин визначається тим, що, по-перше, через неї реалізуються результати всіх форм світогосподарських зв’язків – вивозу капіталу, виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва. По-друге, розвиток міжнародної торгівлі товарами визначає динаміку міжнародного обміну послугами. По-третє, зростання і поглиблення міжрегіональних та міждержавних взаємозв’язків виступають важливою передумовою міжнародної економічної інтеграції. По-четверте, міжнародна торгівля сприяє подальшому поглибленню міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації господарських зв’язків.
Показники міжнародної торгівлі
Міжнародну торгівлю характеризує велика кількість показників, які можна систематизувати за наступними ознаками:
а) показники обсягів. Показники обсягів МТ:
експорт – це продаж з вивозом за кордон товарів і послуг. До експорту відносять:
товари, вироблені, вирощені чи добуті в країні;
товари, раніше ввезені з-за кордону, що були перероблені, а також товари, переробка яких здійснювалась під митним контролем.
Реекспорт – продаж та вивіз з країни раніше ввезених на її територію товарів, що не піддавались обробці.
імпорт – ввезення в країну товарів та послуг.
До імпорту відносять:
товари іноземного походження із країни-виробника або країни-посередника;
товари для подальшої переробки під митним контролем.
Реімпорт – ввезення раніше вивезених за кордон товарів, які не піддавались обробці, тобто це експортні операції, що не відбулись. Сюди відносять повернення покупцем бракованого товару, повернення товару, що не був проданий через аукціон, повернення товару, не реалізованого через консигнаційні склади. Основною ознакою реімпортних операцій є перетинання вітчизняними товарами митниці двічі: при ввезенні і вивезенні. Товари, що повертаються з виставок і ярмарок, до реімпортуємих не відносяться.
Експорт та імпорт розраховуються кожною країною в натуральних і вартісних показниках. Вартісні показники розраховуються у національній валюті і переводяться в долари США для міжнародного порівняння. Невелика група країн, особливо країни з високою інфляцією, розраховують експорт та імпорт напряму в доларах США. З метою міжнародного порівняння експорт розраховується в світових цінах на момент перетину товаром кордону на базі ФОБ – вільний на борту (FOB – free on board), імпорт – на базі цін СІФ – вартість, страхування і фрахт (CIF – cost, insurance, freight). Оскільки основна частка товарів в міжнародній торгівлі перевозиться морським транспортом, за основу розрахунку цін експорту та імпорту береться транспортування морем.
В результаті відмінності в базі розрахунків сукупна вартість світового експорту статистично буде завжди менше вартості світового імпорту на величину, приблизно рівну сплаті страхової премії на зовнішньоторговий товар, фрахту судна для його перевезення та інших портових зборів.
зовнішньоторговельний обіг – сума вартостей експорту та імпорту країни за певний період часу
ЗТО = Е + І
фізичний обсяг торгівлі – оцінка експорту чи імпорту в незмінних цінах одного періоду (як правило, року);
генеральна (загальна) торгівля – прийняте в статистиці зовнішньої торгівлі визначення зовнішньоторговельного обігу з включенням транзитних товарів;
спеціальна торгівля – чистий зовнішньоторговельний обіг, тобто продукція, ввезена в країну чи вивезена з неї
СТ = ЗТО – реекспорт – реімпорт;
б) показники структури. Показники структури:
товарна структура – це показники розподілу експорту та імпорту за основними товарними позиціями;
географічна структура – розподіл товарного потоку за країнами, групами країн та регіонами світу;
інституційна торгівля – розподіл торгівлі за суб’єктами і методами товарного обміну;
видова структура – розподіл торгівлі за видами товарного обміну;
в) показники динаміки. Показники динаміки:
темпів росту:
Тр.е. = Ез.р. / Еб.р. * 100%,
де Тр.е. – темпи росту експорту;
Ез.р. – обсяг експорту в звітному році;
Еб.р. – обсяг експорту в базисному році.
Тр.і. = Із.р. / Іб.р. * 100%,
де Тр.і. – темпи росту імпорту;
Із.р. – обсяг імпорту в звітному році;
Іб.р. – обсяг імпорту в базисному році.
темпи росту зовнішньоторговельного обігу
Тр.зт.об. = ЗТОз.р. / ЗТОб.р. * 100%,
де Тр.зт.об. – темпи росту зовнішньоторговельного обігу;
ЗТОз.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;
ЗТОб.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу за базисний рік.
темпи приросту:
Тпр.е. = Тр.е.з.р. / Тр.е.б.р. * 100%,
де Тпр.е. – темпи приросту експорту;
Тр.е.з.р. – темпи росту експорту за звітний рік;
Тр.е.б.р. – темпи росту експорту за базисний рік.
Тпр.і. = Тр.і.з.р. / Тр.і.б.р. * 100%,
де Тпр.і. – темпи приросту імпорту;
Тр.і.з.р. – темпи росту імпорту за звітний рік;
Тр.і.б.р. – темпи росту імпорту за базисний рік.
темпи приросту зовнішньоторговельного обігу
Тпр.зто = Тр.зто.з.р. / Тр.зто.б.р. * 100%,
де Тпр.зто – темпи приросту зовнішньоторговельного обігу;
Тр.зто.з.р. – темпи зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;
Тр.зто.б.р. – темпи зовнішньоторговельного обігу за базисний рік.;
г) показники результатів.
Показники результатів:
сальдо торгового балансу – це різниця між вартісним обсягом експорту та імпорту товарів окремої країни;
сальдо балансу послуг – це різниця між вартістю послуг, які надає країна, і вартістю послуг, які вона імпортує;
сальдо некомерційних операцій – це різниця між прибутками від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення грошових засобів по спадщині, при вирішенні сімейних проблем. По кожному з цих напрямків руху грошових засобів складається баланс;
сальдо балансу поточних операцій – це сума сальдо торгового балансу, балансу послуг, некомерційних операцій;
індекс “умови торгівлі” – відношення індексу середніх цін експорту певного товару, країни в цілому, групи країн до індексу середніх цін імпорту за певний період часу.
3.Види міжнародної торгівлі
Для сучасної міжнародної торгівлі характерна різноманітність її видів, які можна систематизувати за наступними ознаками:
За специфікою об’єкту:
сировинними;
паливними;
продовольчими;
напівфабрикатами;
готовими виробами:
а) виробничого призначення;
б) невиробничого призначення;
виробничими;
транспортними;
експедиторськими;
консультаційними;
консигнаційними;
посередницькими;
туристичними;
маркетинговими;
обліковими;
орендними;
ліцензійними;
іншими послугами.
За специфікою взаємодії суб’єктів:
традиційна (проста) торгівля – експортні та імпортні операції товарів і послуг, які не зумовлені коопераційними зв’язками та зобов’язаннями щодо збалансованого обміну товарів;
торгівля кооперованою та спеціалізованою продукцією, яка здійснюється на основі довготермінових угод;
зустрічна (компенсаційна) торгівля – торгівля, що ґрунтується на зустрічних зобов’язаннях експортерів по закупівлі у імпортерів частини чи повністю експортованих товарів.
За специфікою регулювання:
звичайна торгівля і відповідний торговельний режим виникають в умовах відсутності торговельних, торговельно-економічних угод і домовленостей між країнами. Крім підвищеної ставки митного оподаткування, у торговельних відносинах за умовами звичайної торгівлі застосовуються і жорсткіші інструменти регулювання товарних потоків — кількісні обмеження, адміністративні формальності, звичайна (непільгова) система оподаткування імпортних товарів тощо;
торгівля за режимом найбільшого сприяння передбачає, що держави, які домовляються, на взаємній основі надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів, а також інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій. Режим найбільшого сприяння є одним з головних принципів діяльності країн, що приєдналися до ГАТТ-СОТ.
дискримінаційна торгівля виникає у результаті застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельний бойкот, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера;
преференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку пільг у торговельному режимі. Особливу групу утворюють преференції, які застосовуються стосовно країн, що розвиваються.
В сучасних умовах особливої уваги потребує зустрічна торгівля, основні різновиди якої представлені в таблиці 2.1 :
Таблиця 2.1.
|