РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ ЛУЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЛУЦЬК 2012
|
|
Скачати 1.62 Mb.
|
|
Тема 2. Загальні проблеми економічного розвитку Питання для самостійного вивчення 1.Економічні інтереси. 2.Варіанти співвідношення потреб і виробництва. Література
Теоретичні відомості В господарському житті різних країн сформувалися три основні варіанти кількісних пропорцій між виробництвом і потребами. Перший варіант – регресивний (з лат. – рух назад). Він виникає в тих країнах і регіонах, де довгостроковий спад господарства веде до згортання споживання, а тим самим до кількісного і якісного зменшення потреб. Відчувається рух назад до найвищого рівня людських потреб. Таку ситуацію можна бачити в ряді країн Азії, Африки, Латинської Америки. Другий варіант – застійний. При цьому випуск порівняно обмеженого набору товарів зростає дуже повільно. Потреби залишаються досить традиційними і лише трохи розширюються. Рух по колії “виробництво – розподіл – обмін – споживання - потреби” нагадує замкнуте коло. Звідси випливає досить тривалий загальний застій в економіці. В наш час подібне положення можна спостерігати в окремих країнах і регіонах Азії та Африки. Третій варіант – прогресивний (з лат. – рух вперед). В даному випадку виробництво кількісно зростає і якісно вдосконалюється, підвищується рівень споживання і потреб. Цей варіант характерний для провідних промислових розвинутих країнах: США, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція та ін. Інтерес (від лат. іnteresse – мати важливе значення) – форма вияву потреби, усвідомлене прагнення людини до задоволення. Економічні інтереси є сутнісною характеристикою рушійних сил формування і розвитку економічних суб’єктів. Економічні інтереси – усвідомлене прагнення економічних суб’єктів задовольнити певні потреби, що є об’єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності. Суб’єкти економічних інтересів – окремі індивіди, сім’ї, домогосподарства, колективи, групи людей, держава, суспільство в цілому. Об’єкти економічних інтересів – економічні блага (товари, послуги, інформація тощо). Економічні інтереси суспільства утворюють складну та динамічну систему і можуть бути класифіковані за різними критеріями:
В   ринковій економіці виділяють також:
Завдання для самоперевірки Питання для самоперевірки
Тестові завдання 1. Економічні інтереси підприємців спрямовані на: а) реалізацію потреб суспільства; б) макзимізацію корисності благ; в) підвищення конкурентоспроможності продукції та максимізацію прибутку; г) всі відповіді правильні. 2.Наявність незалучених ресурсів (безробітні працівники, незавантажені фабрики і заводи, необроблена земля тощо) та неефективно організоване господарство свідчить, що економіка перебуває: а) вище кривої виробничих можливостей; б) на кривій виробничих можливостей; в) нижче кривої виробничих можливостей 3. Використання у виробництві незалучених ресурсів за незмінних їхніх обсягів та технології може вивести економіку: а) тільки на криву виробничих можливостей; б) за межі кривої виробничих можливостей; в) немає вірних відповідей. 4. Збільшити обсяг національної продукції, тобто перемістити криву виробничих можливостей вправо, можна за допомогою: а) збільшення кількості ресурсів; б) науково-технічного прогресу; в) усі відповіді вірні. 5. Завдяки економічному зростанню, економіка здатна одночасно виробляти більше товарів і послуг: а) так; б) ні. 6. В чому полягає „проблема економічного вибору”? а) у пошуку найбільш необхідних товарів і послуг для виробництва; б) у пошуку найбільш вигідних технологій виробництва; в) у пошуку альтернативних варіантів використання ресурсів; г) немає вірних відповідей. Тема 3. Економічні системи суспільства Питання для самостійного вивчення 1.Суспільний поділ праці і спеціалізація виробництва. 2.Сучасні види грошей. Література
Теоретичні відомості Суспільний поділ праці в еволюційному розвитку економічних систем відіграє вирішальну роль. Він визначає не тільки структуру та організаційну побудову продуктивних сил, комбінацію факторів виробництва, а й базові відносини, що виникають між суб'єктами господарювання. Це складне багатоаспектне економічне явище, яке виявляється у співіснуванні різних видів конкретної праці та характеризується певною структурою суспільної організації виробництва. Представлений в часі, суспільний поділ праці виступає як процес. Його характер і результати зумовлені двома взаємопов'язаними, хоча й протилежними за змістом, тенденціями. Перша, з погляду розвитку продуктивних сил суспільства, відбивається у відокремленні нових сфер виробництва та їх спеціалізації відповідно до якісних змін у матеріальних засобах виробництва та господарських функціях виробників, змісті процесу праці, а також у суспільних потребах. Друга характеризується усуспільненням виробництва, формуванням складнішої системи господарських зв'язків і відповідної комбінації суспільного виробничого процесу, а отже, пов'язана із розвитком економічних відносин. З огляду на складність генетичної природи суспільного поділу праці його однозначне теоретичне тлумачення неможливе. Про це свідчить розмаїття основних трактовок суспільного поділу праці як економічної категорії. Відповідно до них суспільний поділ праці є: складовою частиною виробничих сил суспільства; технологічною формою існування виробничих сил; підсистемою економічних відносин суспільного виробництва; формою організації взаємодії виробничих сил і економічних відносин; способом функціонування економічних виробничих відносин. Ще в XIX ст. один із видатних представників класичної політичної економії Дж. С. Міль зазначав, що вплив поділу праці на виробництво набагато глибший, ніж можна уявити на підставі прийнятих тлумачень цього питання. В кінці XIX - на початку XX ст. А. Богданов, а за ним і Г. Плеханов відстоювали ідею подвійності суспільних економічних відносин, в структурі яких "перший поверх" займали "відносини співробітництва", що відповідали технічному поділу праці. М. Бухарін, навпаки, підкреслював матеріальний зміст поділу праці. У наступних дискусіях визначилися досить протилежні підходи до проблеми поділу праці. Одні наполягали на віднесенні праці до продуктивних сил, другі вважали коректнішим тлумачення поділу праці як форми останніх, треті відносили поділ праці до виробничих відносин. Безперечно, кожен з цих підходів має раціональне зерно, але фіксує увагу на певних ознаках змісту суспільного поділу праці. Принциповими для правильного розуміння категорії є два аспекти. По-перше, суспільний поділ праці - це комплексна категорія, яка пов'язує технологічний процес із суспільним процесом виробництва, тобто соціалізує технологічну будову виробництва, надаючи їй суспільних якостей. По-друге, суспільний поділ праці виступає як самостійна продуктивна сила, як фактор зростання суспільної продуктивності праці. Швидкий розвиток підприємництва дав багатий матеріал для вивчення впливу наукових, технологічних і структурних зрушень у виробництві на його ефективність і характер господарських зв'язків. У середині XIX ст. К. Маркс у "Капіталі" уважно дослідив діалектичний рух від простих форм поділу праці на ранніх стадіях становлення підприємницької економічної системи до розвинутих підприємницьких виробничих відносин, що ґрунтувалися на використанні машин. Дійшовши висновку, що необхідність розподілу суспільної праці в певних пропорціях аж ніяк не може бути знищена новою формою суспільного виробництва, він довів універсальність дії цього фактора економічного розвитку. Комплексний підхід до аналізу місця поділу праці в системі суспільного виробництва веде до розуміння того, що суспільний поділ праці як одна з фундаментальних економічних категорій належить до "стикових" категорій, які включають у себе елементи і продуктивних сил, і економічних виробничих відносин. Розвиток суспільного поділу праці за будь-яких соціально-економічних умов означає постійну наявність стійких особливостей у змісті і характері різних видів праці й окремих виробничих процесів. Поділена праця виступає як сукупність видів спеціалізованої конкретної праці, кожен із яких має певні техніко-економічні ознаки. До основних ознак, що зумовлюють розбіжності у змісті та характері праці окремого конкретного виду, належать: певні знаряддя праці, які використовують у виробничому процесі; певні предмети праці, на які спрямовані дії виробника; специфічна технологія виробничого процесу; кваліфікація і професійна підготовка працівника; визначений результат виробничого процесу. Комбінація цих ознак формує стійкі галузеві особливості, що відрізняють, наприклад, працю шахтаря від праці будівельника чи хлібороба. Аналіз системи техніко-економічних ознак спеціалізованої в масштабах суспільного виробництва праці показує, що вони є й ознаками процесу виробництва. Через єдність цих ознак розкриваються специфіка змісту, характеру і результату виробничого процесу, його технічний рівень і ступінь прогресивності. Отже, з одного боку, їх якісний стан стосовно конкретної сфери виробничої діяльності є комплексною характеристикою ступеня її розвинутості. Зміна якісних ознак виробничого процесу є рушійною силою розвитку суспільного поділу праці, його кількісної та якісної динаміки. З часом ускладнення і розширення товарного виробництва і ринкових відносин та поява могутніх неринкових (державно-монополістичних) факторів впливу на економіку зумовлюють неспроможність золота функціонувати в ролі грошей, що підготувало передумови для переходу до якісно нового типу грошей - замінників дійсних грошей (знаків вартості), неповноцінних грошей. Золотий обіг проіснував у світі порівняно недовго - до Першої світової війни, коли воюючі країни для покриття своїх видатків стали здійснювати емісію знаків вартості у великій кількості. В 30-х роках ХХ ст. було припинено вільний обмін паперових грошей на золото. Повне витіснення золота зі сфери грошового обігу сталось у 70-ті роки ХХ ст., коли остаточно було припинено конвертування паперових грошей у золото у сфері міжнародних валютних відносин. Сталася остаточна демонетизація золота, і воно втратило грошові функції. Здійснився перехід від дійсних грошей до їхніх замінників. Замінники дійсних грошей (знаки вартості) - це гроші, номінальна вартість яких вища від реальної, тобто витраченої на їхнє виробництво суспільної праці. Інтенсивне зростання обсягів суспільного виробництва та обігу зумовили неможливість зростання обсягів відтворення грошового товару відповідно до зростаючих масштабів суспільного виробництва і обігу, що пов'язано з незначним поширенням золота в природі і обмеженими обсягами його видобутку. Це зумовило врешті-решт широке запровадження в обіг розмінних на золото паперових грошей. Крім того, після довгого перебування в обігу повноцінні монети втрачають частину своєї маси, що призводить до великих втрат уречевленої суспільної праці. Гроші стають неповноцінними, але продовжують нормально функціонувати, виконувати свою грошову функцію в обміні. Враховуючи це, в багатьох країнах уряди свідомо почали псувати повноцінні монети, зменшувати їхню масу, не змінюючи номінальної вартості. Це й стало однією з вагомих причин необхідності заміни повноцінних металевих грошей на гроші неповноцінні, паперові. Паперові гроші вперше з'явилися в Китаї ще в ХІІ ст. Про них згадує відомий мандрівник Марко Поло, що побував у Пекіні в кінці ХІІІ ст. Вони мали форму чотирикутних пластинок з особливими знаками і печатками, різну купівельну спроможність і були обов'язкові до приймання в платежах. Виникнення паперових грошей пов'язано з ім'ям хана Хубілая - онука Чингізхана. Але широкого розповсюдження набули паперові гроші в кінці XVII-XVIII ст. Вперше на Заході вони з'явились у британських колоніях Північної Америки (штат Массачусетс) у 1690 р. В Австрії паперові гроші з'явились у 1762 р., в Росії - з 1769 р., в Пруссії - з 1806 р. Спочатку паперові гроші випускала держава паралельно із золотими і з метою забезпечення їх впровадження в обіг обмінювала на золоті. Однак з часом зростання дефіциту державного бюджету спричинило збільшення емісії паперових грошей, якими покривався дефіцит державного бюджету. Паперові гроші перестали обмінюватися на золоті монети. Це означало, що паперові гроші відірвалися не тільки від внутрішньої вартості грошей, а й від реальних потреб обігу. Емісія грошей може зумовлюватися не стільки потребами обігу, скільки потребою держави в покритті бюджетного дефіциту, якщо уряд виявляється неспроможним вирівняти дефіцит бюджету збільшенням надходжень грошових коштів з інших джерел. Держава, що постійно відчуває нестачу коштів, може збільшувати випуск паперових грошей без врахування потреби в них товарного і платіжного обігу. Відсутність обміну на золото не дає можливості паперовим грошам вийти з обігу. В результаті паперові гроші, що застряли в обігу, незалежно від величини товарного обігу і реальної потреби в них в обігу, переповнюють канали обігу та обезцінюються, тобто зменшується їхня купівельна спроможність. Це означає, що економічна природа паперових грошей виключає можливість сталості паперово-грошового обігу, бо їхня кількість не регулюється потребами товарообігу, а механізму автоматичного вилучення надлишку паперових грошей з обігу немає. У зв'язку з цим виникає потреба у свідомому державному регулюванні руху і кількості паперових грошей в обігу, в необхідності функціонування відповідних державних структур.  ЧЕК - грошовий документ певної форми, який може використовуватися замість грошей. Незаповнені чеки у вигляді чекових книжок видаються громадянам, фірмам, підприємствам, у яких є грошовий рахунок у банку. Ці особи можуть заповнювати чек на певну суму і використовувати його як засіб плати. При цьому гроші за чеком виплачує банк (знімає з рахунку), який видав чекову книжку. Грошовий чек може бути також прийнятим до оплати іншим банком. Крім банківських, існують касові чеки. БАНКІВСЬКІ КРЕДИТНІ КАРТКИ, АБО ПЛАСТИКОВІ ГРОШІ, - призначені для запису всіх покупок, які повинні бути оплачені пізніше. Це невеличкий пластиковий прямокутник із різноманітними символами та захисними засобами. Вони видаються банками надійним та самостійним клієнтам. На картці є спеціальна магнітна смуга, де зашифрований номер та зразок підпису клієнта. Здійснивши покупку у магазині, володар картки дає її продавцю. Той закладає картку у спеціальну машинку, а зверху - три копії чека, які прокатуються валком. На чеках віддруковується все, що написано на картці, а продавець тільки підписує суму витрат. Один чек залишається продавцеві, другий - покупцеві, а третій - відправляється до банку. Там рахунок покупця зменшується на суму покупки, а гроші переводяться на рахунок продавця. Скористуватися чужою карткою або підробити її практично неможливо. У Європі та на Заході вважається "хорошим тоном" користуватися картками крупних кредитних компаній "Віза", "Європей", «Мастеркард», «Пластикові гроші». ЕЛЕКТРОННІ ГРОШІ - депозитний обіг грошей, тільки для розрахунків використовуються комп'ютери, ЕРМ та нові технології. ПЕРСОНІФІКОВАНІ ГРОШІ - ці картки дозволяють повністю «впізнати свого володаря за відбитками пальців» і повністю виключають ошукування. Завдання для самоперевірки Питання для самоперевірки
Теми рефератів:
Питання для дискусії:
Тестові завдання
а) засіб обігу; б) міра вартості; в) засіб платежу; г) всі відповіді правильні.
а) студент купує сніданок у кав’ярні; б) громадянин відкриває депозитний рахунок у банку; в) працівник раз на місяць одержує заробітну плату; г) громадянин приходить до магазину й цікавиться цінами на меблі. 3. Золотий обіг існує в умовах: а) золотодевізного стандарту; б) золотослиткового стандарту; в) золотомонетного стандарту; г) всі відповіді правильні.
а) інфляція надлишкового попиту; б) стагфляція; в) інфляція витрат виробництва; г) індуцирована інфляція. 5. Що виконує функцію світових грошей у сучасних умовах: а) валюти економічно розвинених країн; б) національна валюта кожної країни; в) золото; г) долари. 6. Інфляцію попиту викликає: а) різкий стрибок цін на нафту; б) значний ріст державних витрат; в) значне зниження державних витрат; г) збільшення монополізму. |
Схожі:
|
Редакційно-видавничий відділ Луцького державного технічного університету Луцьк 2007 Методичні вказівки до семінарських занять для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання |
РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ Економічна теорія. Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей денної та заочної форми навчання – Луцьк: ЛНТУ, 2011. –... |
|
НАГЛЯДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ТзОВ «Кромберг енд Шуберт», Луцького підприємства електротранспорту, Волинського управління ЗАТ «Електро», Луцького національного... |
Перший проректор Луцького національного технічного університету,... Ректор Финансового университета при Правительстве Российской Федерации, доктор экономических наук, профессор |
|
Монографії (з 2008 р.) Бистрова О. О. Слово – образ – символ в художньому тексті: (моногр.). – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ, 2008. – 201... |
Асистент кафедри комп’ютерних технологій професійного навчання Луцького... В статті розглядається питання соціальної інтеграції інвалідів зору в сучасному інформаційному суспільстві, проаналізовані особливості... |
|
Вимірювання в оптичному зв‘язку Навчальний посібник «Рута» Друкується за ухвалою редакційновидавничої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича |
Вимірювання в оптичному зв‘язку Навчальний посібник «Рута» Друкується за ухвалою редакційновидавничої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича |
|
Шановні колеги! Запрошуємо Вас взяти участь у роботі IV Міжнародної... Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми і перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю в умовах глобалізації... |
КА ЛЮДИНОЗНАВЧI СТУДII ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ... Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua