ТЕМА: Облік господарських процесів


Скачати 200.62 Kb.
НазваТЕМА: Облік господарських процесів
Дата05.03.2016
Розмір200.62 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
План – конспект заняття

майстра в/н А.М. Педоренко

на ______________

ТЕМА: Облік господарських процесів

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік виробничих запасів

Мета заняття: сформувати в учнів теоретичні знання та практичні навички щодо відображення в обліку надходження, вибуття, переоцінки та інвентаризації виробничих запасів підприємства, які є, як правило, найбільшою та найвагомішою частиною активів підприємства.

Матеріально-технічне забезпечення: роздатковий матеріал, калькулятори, план рахунків

Структура заняття

  1. Організаційна частина

Перевірка наявності учнів та готовності їх до практичного заняття.

  1. Вступний інструктаж

Повідомляю тему і мету заняття

Актуалізація раніше вивченого матеріалу

  1. Економічна сутність поняття витрати?

У відповідності з п. 6 П(С)БО 16 «Витрати», витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення чи розподілу між власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами відповідного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Такий підхід відповідає принципам Міжнародних стандартів фінансової звітності та принципу нарахування і відповідності доходів і витрат, що застосовується в національних стандартах обліку і звітності.

  1. Класифікація витрат?

Витрати класифікуються за такими ознаками:

1) за економічними елементами;

2) за статтями калькуляції;

3) за видами діяльності;

4) за календарним періодом;

5) за доцільністю;

6) за способом віднесення на собівартість;

7) за єдністю складу;

8) за відношенням до обсягів виробництва;

9) за відношенням до виробничого процесу.

За економічними елементами витрати класифікуються на:

— матеріальні витрати (сировина та основні матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, енергія, запасні частини, тара й тарні матеріали, допоміжні матеріали тощо);

— витрати на оплату праці (заробітна плата за окладами і тарифами, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, премії інші витрати на оплату праці);

— відрахування на соціальні заходи (відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, відрахування на загально обов’язкове державне соціальне страхування від тимчасової втрати працездатності);

— витрати на амортизацію (суми нарахованої амортизації необоротних активів);

— інші операційні витрати (витрати на відрядження, витрати на оплату послуг комерційних банків, послуг зв’язку, витрати на охорону праці тощо).

Витрати класифікуються:

за видами діяльності на:

— витрати звичайної діяльності (операційної, фінансової, іншої звичайної);

— витрати надзвичайної діяльності;

за календарним періодом на:

— поточні (пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду);

— одноразові (пов’язані з підготовкою виробництва).

за доцільністю на:

— продуктивні (доцільні для окремого виробництва, виправдані);

— непродуктивні (брак продукції, оплата понадурочних робіт, втрати від простоїв тощо);

за способом віднесення на собівартість на:

— прямі (витрати, які безпосередньо включаються до собівартості конкретного виду продукції на підставі первинних документів);

— непрямі (витрати, які потребують розподілу між видами продукції пропорційно вибраній базі, тому що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного виду продукції економічно доцільним шляхом);

за єдністю складу на:

— одноелементні (економічно однорідні витрати, наприклад, паливо, енергія, матеріали, заробітна плата);

— комплексні (складаються з декількох економічних елементів, наприклад, загальновиробничі витрати);

за відношенням до обсягів виробництва на:

— умовно-постійні (змінюються пропорційно зміні обсягів виробництва);

— умовно-змінні (не змінюються або майже не змінюються пропорційно зміні обсягів виробництва);

за відношенням до виробничого процесу на:

— основні (безпосередньо пов’язані з виробничим процесом виготовлення продукції (надання послуг, виконання робіт);

— накладні ( витрати, що пов’язані з управлінням виробництвом).

  1. Облік собівартості реалізованої продукції?

До складу собівартості реалізованої продукції, згідно з П(С)БО 16 «Витрати», входить виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), нерозподілені постійні загальновиробничі витрати і понаднормові виробничі витрати.

Для узагальнення інформації про собівартість реалізації використовується рахунок 90 «Собівартість реалізації». За дебетом рахунка відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торговельних націнок), а за кредитом — списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

  1. Облік адміністративних витрат?

Згідно з П(С)БО 16 «Витрати», до складу адміністративних витрат належать витрати, що спрямовані на обслуговування і управління підприємством, а саме:

— загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення зборів акціонерів, представницькі витрати тощо);

— витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

— витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського призначення (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонти, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона тощо);

— винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

— витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

— амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення;

— витрати на врегулювання спорів у судових органах;

— податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів і обов’язкових платежів, що включаються у виробничу собівартість продукції, робіт, послуг);

— плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

— інші витрати загальногосподарського призначення.

  1. Облік витрат на збут?

Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» витрати на збут включають такі витрати, які пов’я зані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

— витрати на ремонт тари;

— витрати пакувальних матеріалів для підготовки до збуту готової продукції на складах готової продукції;

— оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговельним агентам і працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

— витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг);

— витрати на передпродажну підготовку товарів;

— витрати на відрядження працівників, що забезпечують збут продукції;

— витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, що пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона тощо);

— витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, що пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договорів поставки;

Облік витрат на збут ведеться на рахунку 93 «Витрати на збут». За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом — списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

III Пояснення нового матеріалу

У спеціальній літературі досить часто застосовується поняття «виробничі запаси», яке прийшло на заміну поняттю «матеріали». Іноді, при визначенні поняття матеріальних оборотних активів, застосовується термін «цінності». Однак поняття «цінність» є описовою категорією, ознакою, якісним або критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.

Для узагальнення інформації про наявність і рух виробничих запасів призначено рахунок 20 «Виробничі запаси». За дебетом рахунка 20 відображається надходження запасів на підприємство, їхнє дооцінювання, за кредитом — витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), перероблення, відпуск (передачу) на сторону, уцінення. До цього рахунка Планом рахунків передбачено відкриття таких субрахунків.

201 «Сировина й матеріали» — призначений для відображення наявності та руху сировини й основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні. На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, які використовуються підрядними будівельними організаціями при здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт, облік допоміжних матеріалів, які використовуються під час виготовлення продукції або для господарських потреб, технічних цілей та використання у виробничому процесі.

202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» — призначений для відображення та руху купівельних напівфабрикатів, готових комплектуючих, придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці для їх оброблення або для збирання, а також спеціальне обладнання та інструменти, пристрої та інші прилади, придбані науково-дослідними та конструкторськими підприємствами для проведення наукових робіт за визначеною науково дослідною або конструкторською темою.

203 «Паливо» — призначений для обліку наявності та руху палива, що купується для технологічних потреб експлуатації транспортних засобів, а також для виробництва енергії та опалення будівель. На цьому субрахунку також обліковуються оплачені талони на бензин, дизельне паливо, газ і мастильні матеріали. Якщо деякі види палива використовуються одночасно як матеріали і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 «Сировина й матеріали» і на субрахунку 203 «Паливо» — за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.

204 «Тара й тарні матеріали» — призначений для відображення наявності та руху всіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари та її ремонту.

205 «Будівельні матеріали»- підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання та комплектуючих виробів, які підлягають монтажу, та інших запасів, необхідних для виконання будівельно монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

На цьому субрахунку не враховується обладнання, що не потребує монтажу: транспортні засоби, верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар тощо. Витрати на придбання такого обладнання, що не потребує монтажу, відображаються безпосередньо на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» під час надходження їх на склад чи інше місце зберігання, експлуатації. Устаткування й будівельні матеріали, переда-ні підрядникові для монтажу й виконання будівельних робіт, списуються з субрахунку 205 на рахунок 15 «Капітальні інвестиції» після підтвердження їхнього монтажу й використання.

206 «Матеріали, передані в переробку» — призначений для обліку матеріалів, переданих на перероблення на сторону. Витрати на перероблення матеріалів, що оплачуються стороннім підприємствам, відображаються безпосередньо за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, отриманих з перероблення.

207 «Запасні частини» — призначений для обліку придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому субрахунку ведеться облік обмінного фонду повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» — призначений для обліку мінеральних добрив, отрутохімікатів для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепаратів, медикаментів, хімікатів, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. Тут також відображаються саджанці, насіння та корми (купівельні та власного вирощування), що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

209 «Інші матеріали» — призначений для обліку відходів виробництва (обрубків, обрізків, стружки тощо), невиправного браку, матеріальних цінностей, одержаних від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, палива або запасних частин (металобрухт, утиль), зношених шин, бланків суворого обліку тощо.

Первинний облік — це початкова стадія господарського обліку, на якій фіксується господарська операція в первинному документі. У первинних документах бухгалтерського обліку реєструється не тільки факт господарської операції, а й інша інформація: зміст господарської операції, її кількісна і грошова оцінка, напрям витрат і джерело доходів, підписи відповідальних за здійснення операції осіб тощо. Основні форми документів для реєстрації операцій з виробничими запасами відображено в табл. 1

Таблиця 1

Типова форма

Назва

Призначення

Надходження запасів

М-1

Журнал обліку вантажів, що надійшли

Використовується для реєстрації транспортних документів, пов’язаних із отриманням вантажів та оприбуткуванням їх на склад підприємства

М-2

Доручення (довіреність)

Призначене підтвердити право окремої посадовоїособи виступати довіреною особою підприємства при отриманні запасів

М-2а

Акт списання бланків доручень

Застосовується для документального оформлення операцій по списанню бланків використаних доручень

М-3

Журнал реєстрації довіреностей

Використовується для реєстрації видачі доручень

М-4

Прибутковий ордер

Призначений для використання на складі та заповнюється в день надходження запасів (при відсутності розбіжностей з документами постачальника); при оприбуткуванні запасів з переробки

М-7

Акт про приймання матеріалів

Оформлюється у випадку, якщо запаси надійшли без документів, або якщо є розбіжності з документами постачальника. На його основі направляється лист-претензія постачальникові

М-12

Картка складського обліку матеріалів

Застосовується для обліку виробничих запасів на

складі

М-14

Відомість обліку залиш-

ків матеріалів на складі

Застосовується для взаємозв’язку даних складського та бухгалтерського обліку

М-16

Матеріальний ярлик

Використовується для позначення одиниць запасів

Відпуск виробничих запасів

М-8, 9, 28, 28а

Лімітно-забірна картка

Застосовується для систематичного відпуску у виробництво лімітованих матеріалів, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів їх відпуску

М-10

Акт-вимога на заміну

(додатковий відпуск)

матеріалів

Оформлюється при разовому відпуску запасів для виробничих та господарських потреб

М-18

Сигнальна довідка про

відхилення фактичного

залишку матеріалів від

встановлених норм запасу

Виписується завідуючим складом (комірником) у випадках виявлення відхилень фактичного залишку запасів від встановлених норм

М-19

Матеріальний звіт

Складається матеріально-відповідальною особою і передається до бухгалтерії. Відображає рух запасів

на складі за певний період

Одним з основних принципів ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є принцип обачності, згідно з яким методи оцінювання, що застосовуються в бухгалтерського обліку, не повинні допускати завищення оцінки активів і доходів підприємства та заниження оцінки його зобов’язань і витрат. Тому відображення запасів має відбуватися за найменшою з двох вартостей: первісною або чистою вартістю реалізації.

Запаси на підприємство можуть надходити в результаті:

— придбання за плату;

— виготовлення власними силами підприємства;

— внесення до статутного капіталу підприємства;

— безоплатного отримання;

— обміну на подібні або неподібні запаси.

Отримані чи виготовлені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Згідно з П(С)БО 9 «Запаси», запаси переоцінюються тільки в тому випадку, коливони втратили первісно очікувану економічну вигоду (застаріли, зіпсувалися або на дату складання балансу їхня ціна знизилася). При цьому первісна вартість знижується до чистої вартості реалізації, в результаті чого запаси відображаються у звітності достовірно за найменшою вартістю.

Запаси на підприємствах уцінюються за рішенням керівника у випадках, якщо:

— продукція не має збуту в період більше трьох місяців і не користується попитом у споживачів;

— товари і продукція втратили свої первісні якості;

— надлишкові запаси не використовуються для виробництва продукції більше ніж три місяці;

Не підлягають уцінюванню товари, продукція та надлишкові ТМЦ із запасів ТМЦ, які:

— оформлені в заставу;

— перебувають у резерві;

— знаходяться на відповідальному зберіганні.

У бухгалтерському обліку суму уцінки списують на витрати звітного періоду.

Якщо запаси були оцінені за чистою вартістю реалізації, то в кожному наступному звітному періоді така їхня вартість має переглядатися. Це пов’язано з тим, що може виникнути ситуація, коли обставин, які раніше призвели до часткового списання вартості запасів, більше немає. Якщо у звітному періоді чиста вартість реалізації раніше уцінених запасів збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше від суми попереднього зменшення, в бухгалтерському обліку сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.

Таким чином, згідно з П(С)БО 9 «Запаси», дооцінювання запасів можливе лише у випадку збільшення їхньої чистої вартості реалізації, причому дооцінювати можна лише після проведення їхнього уцінювання і тільки на суму, яка не перевищує суми раніше проведеного уцінення.

Інформація про суму збільшення чистої вартості реалізації (суму дооцінювання) повинна бути розкрита підприємством у Примітках до фінансової звітності.

Існують такі методи оцінювання вартості вибуття запасів:

1) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

2) середньозваженої собівартості;

3) нормативних витрат;

4) ціни продажу;

5) ФІФО (за собівартістю перших за часом надходження запасів).

Якщо запаси вибувають, то підприємство може використовувати різні методи оцінювання. Метод підприємство вибирає самостійно, однак для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використання, може застосовуватися тільки один метод. Тобто підприємство при списанні одного й того самого виду запасів не може застосовувати різних методів списання.

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів

За ідентифікованою собівартістю оцінюються запаси, які ідпускаються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, що не можуть замінити один одного.

Сутність такого методу полягає в тому, що вартість запасів, які вибувають, визначається окремо за кожною одиницею запасів (тобто одиниця запасів вибуває за такою самою вартістю, за якою вона була оприбуткована під час надходження). Такий метод доцільно застосовувати за невеликою кількості запасів, що вибувають, коли легко відслідковувати, за якою вартістю такі запаси були зараховані на баланс. При цьому на підприємстві має бути організовано індивідуальний облік за кожним видом запасів.

Метод середньозваженої собівартості

Цей метод зручний для підприємств, які мають велику кількість запасів різної номенклатури, оскільки в процесі здійснення господарської діяльності вартість одного й того самого виду запасів може коливатися, то за кожною одиницею запасів визначається їх середня (середньозважена) вартість.

Середньозважена собівартість одиниці запасів розраховується шляхом відношення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів до сумарної кількості запасів на початок звітного місяця і отриманих у звітному місяці запасів.

Метод нормативних витрат

Цей метод використовується, як правило, коли треба оцінити матеріальні витрати у складі незавершеного виробництва та готової продукції. Суть методу полягає в тому, що собівартість запасів, які вибувають, визначається, виходячи із норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг). Норми витрат встановлює підприємство самостійно, враховуючи при цьому нормальні рівні використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Для того щоб нормативні витрати були максимально наближені до фактичних витрат, підприємство повинно регулярно перевіряти та переглядати норми витрат і ціни.

Метод ціни продажу

Цей метод визначення собівартості реалізації запасів використовують підприємства торгівлі. Сутність методу полягає у використані підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торговельної націнки на товари. Собівартість реалізації варів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок до продажної вартості, отриманих у звітному місяці товарів, на суму продажної вартості залишку товарів на початок звітного місяця і продажної вартості отриманих у звітному місяці товарів.

Метод ФІФО

Оцінювання запасів за методом ФІФО (у перекладі з англ. — «першим надійшов — першим вибув») ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надійшли на підприємство, тобто запаси, придбані першими, і продаються першими, а запаси, які залишилися на кінець періоду, є запасами, які були придбані чи виготовлені в останню чергу. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Крім широкого вибору методів оцінювання запасів, передбачено також можливість використання двох систем їхнього обліку — періодичної та постійної.

Постійна система забезпечує користувачів інформацією, що дозволяє оперативніше управляти запасами. Ця система передбачає ведення докладних записів про купівлю та продаж запасів протягом звітного періоду.

За періодичної системи можна не вести детального обліку відпуску запасів протягом звітного періоду
IV Закріплення матеріалу вступного інструктажу

  1. Економічна сутність поняття «запаси»?

  2. Характеристика бухгалтерських рахунків з обліку запасів?

  3. Документування операцій з руху запасів?

  4. Облік надходження запасів?

  5. Оцінювання запасів на дату балансу?

  6. Облік вибуття запасів?

V Самостійна робота учнів та поточний інструктаж

Занотувати (при необхідності) теоретичні відомості, виконати практичні завдання, в процесі виконання здійснити поточний індивідуальний, а при необхідності груповий інструктаж.

VI Заключний інструктаж

Перевірка робіт учнів, акцентування уваги учнів на типові помилки допущені ними, оцінювання.

Майстер в/н А.М. Педоренко

Схожі:

ТЕМА: Облік господарських процесів
ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік процесу реалізації продукції (робіт, послуг), синтетичний та аналітичний облік
ТЕМА: Облік господарських процесів
ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік готової продукції. Визначення складу і структури витрат у складі готової продукції. Документальне оформлення...
ТЕМА: Облік господарських процесів
ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік готової продукції. Визначення складу і структури витрат у складі готової продукції. Документальне оформлення...
ТЕМА: Облік господарських процесів
ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Документальне оформлення господарських операцій із руху готової продукції, внутрішнє переміщення готової продукції
ТЕМА: Облік господарських процесів
ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Документальне оформлення господарських операцій із руху готової продукції, внутрішнє переміщення готової продукції
ТЕМА: Облік господарських процесів
ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік первинних документів з відпуску товарів покупцям, реалізації товарів покупцям і замовникам
ТЕМА: Облік господарських процесів
ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік виробничої собівартості готової продукції, визначення собівартості виготовленої продукції
ТЕМА: Облік господарських процесів
ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік виробничої собівартості готової продукції, визначення собівартості виготовленої продукції
ТЕМА: Облік господарських процесів
ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік ремонту і модернізації основних засобів, переоцінка, інвентаризація основних засобів
ТЕМА: Облік господарських процесів
ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Розрахунок розподілу транспортно-заготівельних витрат, визначення торгової націнки на реалізовані товари
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка