4. Зовнішньоекономічні зв'язки
Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародний (географічний) поділ праці призвів до необхідності участі країн в міжнародних економічних зв’язках, що полягає в обміні матеріальними і духовними цінностями. На сьогодні жодна, навіть найрозвинутіша країна нездатна виробляти весь асортимент товарів і послуг, які необхідні для ефективного господарювання.
Ті країни, які в більшій мірі залежать від світових економічних зв’язків, називають країнами з відкритою економікою. Ступінь відкритості визначається експортною квотою – часткою експорту в створенні ВВП країни. Наприклад, в Сінгапурі експортна квота становить 70 %, в Бельгії – 60 %, а в США – 10 %.
Світова торгівля. Світова (міжнародна) торгівля – одна з найдавніших форм міжнародних зв’язків. На світову торгівлю припадає 80 % всього обсягу міжнародних економічних відносин. Світова торгівля – це торгівля, що передбачає переміщення сировини, товарів та послуг за межі державних кордонів. Її можна трактувати як відносини країн з метою вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) сировини, товарів і послуг.
Словник термінів і понять
Імпорт (від лат. importo – ввожу) – ввезення товарів або капіталів у країну з-за кордону.
Експорт (від лат. exporto – вивожу) – вивезення товарів або капіталів за кордон.
|
Зовнішня торгівля на сучасному етапі є надзвичайно динамічною. Це пов’язано з поглибленням МПП, спеціалізації та кооперування виробництва у міжнародному масштабі, скасуванням багатьох обмежень у міжнародній торгівлі, високими темпами розвитку «нових індустріальних країн».
У ролі продавців і покупців виступають держави, державні та недержавні організації, окремі особи, приватні, акціонерні та кооперативні підприємства та фірми. Будь-якій державі для функціонування на всесвітньому ринку необхідно мати свою зовнішньоекономічну інфраструктуру – систему, яка може забезпечити просування товарів та послуг від виробника до споживача в іншій країні. У цій системі основними є матеріально-технічна база (склади з устаткуванням) та спеціалізовані організації для після продажного технічного обслуговування. Грошові розрахунки із зовнішньоторговельних операцій та кредитування зовнішньої торгівлі здійснюються переважно банківськими установами.
Світова торгівля характеризується: оборотом, товарною структурою, географічним розподілом.
Для товарної структури характерно постійне зниження частки палива, сировини, напівфабрикатів і збільшення частки готової продукції. Сьогодні у товарній структурі світового експорту 2/3 – це продукція обробної промисловості, причому її питома вага має тенденцію до зростання, а менш як 1/3 – сировина й продовольчі товари. Високими темпами зростає міжнародна торгівля машинами, обладнанням, продукцією електротехніки, новітньою наукомісткою продукцією.
Експортом сировини займаються не тільки країни, що розвиваються. Важливу роль експорт сировинних матеріалів відіграє, наприклад, в економіці Австралії, Канади, Норвегії.
На сьогодні темпи зовнішньоторгового обороту випереджують темпи зростання виробництва, що свідчить про поглиблення міжнародного (географічного) поділу праці.
Панівні позиції у світовій торгівлі займають розвинуті країни світу, на які припадає 2/3 обсягу імпорту та експорту. Лідером в міжнародній торгівлі є Європа, на яку припадає половина світового товарообороту. Друге місце посідає Азія, зокрема Азіатсько-Тихоокеанський регіон на чолі з Японією. Північна Америка посідає третє місце. Найбільшими експортерами світу є США, Німеччина, Японія, Франція, Велика Британія, Італія, Канада, Нідерланди, Бельгія. Характерною рисою сьогодення є збільшення частки торгівлі розвинутих країн між собою. На неї припадає до 70 % всесвітньої торгівлі.
Зростає частка у світовій торгівлі країн, що розвиваються. Через певну сировинну спеціалізацію для них існує загроза отримання статусу «сировинного придатку» до розвинутих країн. Тому вони прагнуть перебудувати свою зовнішню торгівлю, змінити товарообмін сировини на промислові товари, виробити нові напрямки. Міцні позиції на світовому ринку займають країни Перської затоки – виробники нафти.
Головною світовою організацією, що врегульовує питання світової торгівлі, є СТО (Світова торговельна організація). Основні її принципи – розвиток торгівлі за економічними законами, без протекціоністських і дискримінаційних мір. До спеціалізованих міжнародних економічних інститутів відносяться також Конференція Організації Об’єднаних Націй з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), міжнародний торговельний центр (МТЦ), Комісія Організації Об’єднаних Націй з прав міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків.
Словник термінів і понять
Біржа– це організаційна форма торгівлі, в якій здійснюється просування на ринок великих однорідних одиничних товарів. До світового біржового обігу втягнуто понад 90 видів товарів. Біржі продовжують сприяти укладанню угод, не беручи участі в них; встановлюють ціни на основні види товарів; проводять операції зі страхування торговельних угод та сировинних запасів від змін ринкових цін. На сучасній біржі не продають товар, а укладають плани-контракти на поставку продукції у перспективі, виходячи з прогнозованого попиту й пропозиції.
Аукціони– торги, що спеціалізуються на збуті товарів з суто індивідуальними властивостями (хутро, вовна, тютюн, чай, предмети антикваріату, алмази тощо).
Міжнародні торги – організаційна система просування на ринок переважно нових товарних форм. Це найбільш поширений спосіб розміщення замовлень на поставку машин, устаткування, виконання наукових, проектних та дослідницьких робіт, спорудження промислових та культурних об’єктів. Всю організаційну роботу з проведення торгів проводять тендери (тендерні комітети).
|
Надання міжнародних послуг. Широкого поширення набули надання послуг з обслуговування іноземних морських суден; фрахт суден і літаків; надання послуг в страхуванні, рекламі, кінопрокаті; оренда наукового й виробничого обладнання; обмін виробничим досвідом (який отримав міжнародну назву «ноу-хау»). Чинниками, що сприяють швидкому розвитку економіки, є лізинг (оренда промислового йі науково-технічного обладнання) та консалтинг (технічне консультування проектів).
Лізинг – це кредитування у формі оренди устаткування, автомобілів, суден, літаків тощо строком на 3–15 років. Лізинг включає цілий пакет послуг: монтаж, забезпечення запасними частинами, технічне обслуговування, страхування. Часто лізингові угоди укладаються одночасно з фрахтовим договором, який гарантує зайнятість літака чи судна упродовж тривалого часу. По закінченню лізингової угоди орендар може придбати орендоване майно за залишковою вартістю.
Ноу-хау – передача технічного досвіду та секретів виробництва, використання яких забезпечує певні переваги.
Фінансово-кредитні відносини виражаються в наданні кредитів та займів у вигляді експорту капіталу та прямих інвестицій, капіталовкладень.
Міжнародні потоки капіталу можуть бути приватними та державними, довгостроковими (облігації, акції, використання патентів або авторських прав) і короткостроковими (кредитні векселя строком до року й менше). Довгострокові вкладення капіталу здійснюються у вигляді прямих і портфельних інвестицій.
Словник термінів і понять
Міжнародний кредит – це рух позичкового капіталу за національними кордонами держав між суб’єктами міжнародних економічних відносин, пов'язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та виплати відсотка. Кожна країна є експортером та імпортером капіталу.
|
Рушійною силою цих відносин є транснаціональні корпорації. У світі сформували три центри фінансово-кредитної діяльності: США, Західна Європа, Японія. Світові інвестори зацікавлені в співробітництві з країнами Азії (Китай, Індія), країнами Центральної та Південної Америки. Китай розглядається як країна, що має найбільший потенціал завдяки масштабам, політичній стабільності (незалежно від симпатій до самої влади Китаю), кваліфікованій робочій силі, зацікавленості китайської влади в інвестиціях. Індія приваблює масштабом, відносною стабільністю, англомовному середньому класу, проте відлякує бюрократизмом влади. Країни Центральної та Південної Америки цікавлять респондентів зі США позитивним прикладом відродження економік в країнах із західним рівнем урбанізації (Бразилія, Мексика). Країни Східної Європи – Польща, Угорщина, Чехія мають вигідне стратегічне розташування, кваліфіковану робочу силу для розвитку високих технологій. Африка та Близький Схід приваблюють наявністю природних ресурсів.
Словник термінів і понять
Науково-технічне співробітництво – нова форма міжнародних зв’язків, яка здійснюються на комерційній або некомерційній основі та проявляються в обміні або купівлі-продажу науково-технічних знань, результатів науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт, спільного розроблення й використання науково-технічних нормативів, вимог і стандартів, обміні загально-технічною, маркетинговою інформацією, а також у розробленні спільних проектів.
Ліцензія – право на використання якогось зареєстрованого винаходу (у вигляді патенту). Більшість патентів (вітчизняних та іноземних винахідників) реєструються у США, що є головним продавцем патентів на світовому ринку. Основні покупці патентів – Японія та Німеччина, які колись створили свій науково-технічний потенціал у значній мірі за рахунок імпорту науково-технічних знань.
Міжнародна передача технології – це сукупність економічних відносин, які складаються між підприємствами різних країн у галузі використання зарубіжних науково-технічних досягнень. Вона включає передачу технології (методів і техніки виробництва товарів й надання послуг) та матеріалізованої технології (машин та обладнання).
Інжиніринґ – торгівля інженерно-консультаційними послугами.
|
За програмою «Sea-Lunch» (морський старт), в якій беруть участь Україна, США, Норвегія та Росія, з плаваючої платформи «Одіссей» здійснюються запуски космічних кораблів біля о. Різдва в Океанії за допомогою українських ракетоносіїв «Зеніт».
Міжнародне виробниче співробітництво. Міжнародне виробниче співробітництво – міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва, спільне виробництво продукції на дво- чи багатосторонній основі, коли окремі крани беруть участь у випуску тієї чи іншої продукції, співпраця у сфері капітального будівництва, організація спільних підприємств. Широко міжнародне виробниче співробітництво застосовується в машинобудуванні, зокрема автомобільній промисловості, ракето- та авіабудуванні. Воно може відбуватись у формі виробничо-комерційніх агломерацій (ВКА) – тимчасових, відносно усталених об’єднань, зі спільною виробничою базою, технологічною та науково-технічною єдністю. Наприклад: «Сіменс» (ФРН) – «Інтел» (США) – розробка та виробництво мікропроцесорів, «Тошіба» (Японія) – «Камінз Енджін» (США) – розробка та виробництво двигуна з тонкої кераміки, «Міцубісі» (Японія) – «Боїнг» (США) – розробка авіалайнера на 150 місць.
Міжнародний туризм
Міжнародний туризм. Міжнародний туризм переживає значний підйом. На розвиток туризму вплинула НТР, яка збільшила частку вільного часу людей, зайнятих у виробництві, допомогла створити індустрію розваг і масового відпочинку. Одночасно інтенсивна праця спонукає людину до пошуків адекватного відпочинку, до отримання нових знань про навколишній світ.
Розрізняють такі види туризму: рекреаційний, екскурсійний, науковий, діловий. До особливих видів туризму відносять релігійне паломництво. Лідерами є рекреаційний та екскурсійний. Розростається індустрія туризму – мережа готелів, кемпінгів, туристичних фірм, рекламних агенцій, транспортних компаній, підприємств з виробництва сувенірів Вирішальну роль у виборі тієї чи іншої країни для туристичної подорожі відіграють рекреаційні ресурси: природнокліматичні умови, національно-історичні пам’ятки, а також відповідна матеріально-технічна база: туристичні агенції, транспортні компанії, торговельні підприємства. 
Рекреаційні ресурси
Найбільш привабливими регіонами світу для туризму є Лазурний Берег у Франції, Лігурійська Рів’єра в Італії, Коста-Брава й Коста-дель-Соль в Іспанії, Альпи у Швейцарії та Австрії, Адріатичне узбережжя Хорватії та Чорногорії, Чорноморське узбережжя України, Росії, Болгарії, Румунії, Високі Татри Словаччини, озеро Балатон в Угорщині, Каліфорнійське узбережжя, Флорида у США, Мексиканське узбережжя та внутрішні райони Мексики, країни Близького Сходу (Ізраїль, Сирія, Саудівська Аравія, Туреччина), Таїланд, Сінгапур, історико-культурні центри Індії, Шрі-Ланки, Китаю, Японії, Індонезії; Єгипет, Туніс, Марокко, Алжир, Південна Африка.
Корови на вулицях міста – звичайне явище для індійської столиці
Хоча географія міжнародного туризму дуже різноманітна, основний потік туристів переміщується в межах розвинених країн. Найпривабливішим районом для туристів залишається Європа. Провідне місце туризм посідає в Іспанії, Швейцарії, Італії, Франції, Греції, Ізраїлі. Нині масовий туризм – прибуткова галузь економіки багатьох країн. За часткою валютних надходжень вона займає провідне місце в Греції, Кіпрі, Іспанії, Мексиці, Італії, США.
За оцінками Міжнародної туристичної організації щорічно понад 500 млн туристів відвідують різні країни та регіони світу. Для Іспанії та Австрії туризм – одна з основних експортних галузей, вона дає відповідно 30 % та 80 % прибутків від експорту.
Організація спортивних турнірів та змагань також належить до однієї з форм зовнішньоекономічної діяльності, так як об’єднує зусилля й фінанси багатьох країн-учасниць. Найбільш масштабними є літні й зимові Олімпійські ігри, чемпіонати світу та Європи з різних видів спорту.
Культурна співпраця передбачає організацію виставок картин, експозицій провідних музеїв світу, музичні та пісенні конкурси, фестивалі, обмін творчими колективами, спільне вивчення культурних та історичних цінностей, обмін кіно-, відео-, аудіо продукцією. 
Напрямки світового туризму
|