КОНТРОЛ І Н Г
|
|
Скачати 1.03 Mb.
|
|
Реалізовано протягом звітного періоду 16 000 од. продукції Умовно допускаємо, що місцем споживання сировини і матеріалів є перший переділ. Реалізацію здійснюють після повної обробки, тобто після стадії ПЗ. Розрахунок собівартості одиниці продукції в даному випадку матиме наступний вигляд:   грн.Повна собівартість реалізованої продукції складе 3504 тис.грн. Як випливає з даних розрахунку, на виході з переділу П 1 собівартість напівфабрикату без АУВ складає 100+16,7 = 116,7 грн., по переділі П2 собівартість відповідно 116,7 + 27,3 = 144 грн., по останньому переділі: П3 – 144+50 = 194 грн. Розподіл адміністративно-управлінських витрат на одиниць виробів між реалізованою продукцією і залишками готової продукції (20 – 16 = 4 тис. ед.) і незавершеного виробництва (24 – 20 = 4 тис. од.) здійснюється в такий спосіб: • на реалізацію:  грн.;• на етапі нереалізованої продукції:  грн.;• на етапі незавершеного виробництва: грн.;Повна собівартість однієї одиниці виготовленої продукції (з АУР) складе: П 1: = 100+16,7+2,08 = 118,78 грн. П 2: = 118,78 + 27,3 + 2,09 = 148,17 грн. П 3: = 148,17 +50 +4,17 +16,66 = 219 грн. В такому разі облік організовується по кожному виду продукції (або групи однорідних видів продукції), а калькулювання собівартості кожного виду продукції здійснюється з урахуванням залишків незавершеного виробництва. Тобто, фактична собівартість виготовленої продукції = Незавершене виробництво на початок місяця + Витрати на виробництво продукції протягом місяця – Незавершене виробництво на кінець місяця. Залишок незавершеного виробництва визначається інвентаризацією або за даними оперативного обліку і оцінюється за плановою (нормативною) собівартістю або за собівартістю еквівалентної одиниці продукції. В Україні для складання звітності (балансу) передбачено оцінку незавершеного виробництва, виходячи з повної фактичної або планової виробничої собівартості або за прямими статтями витрат, або тільки за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Найскладнішим є калькулювання в умовах, коли технологічний процес виробництва остаточної продукції складається з окремих стадій обробки, що можуть здійснюватись послідовно або паралельно. Прикладом послідовної обробки є процес виробництво на підприємствах чорної металургії, а паралельної – виробництво взуття. Процеси послідовної або паралельної обробки і рух напівфабрикатів адекватно відображаються в системі рахунків бухгалтерського обліку. Нормативний метод обліку витрат на виробництві і калькулювання собівартості продукції застосовується на підприємствах обробних галузей промисловості з масовим і крупносерійним характером виробництва, де виробляється складна різноманітна продукція, що складається з великої кількості деталей і вузлів (наприклад, на підприємствах машинобудування, швейної, взуттєвої, трикотажної, шинної, меблевої промисловості та ін.). В основі цього методу лежить систематичний облік змін і відхилень від установлених норм витрат на одиницю продукції з установленням причин і винуватців виникнення цих відхилень. Для фактичної собівартості продукції до нормативної собівартості треба додати або відняти виявлені в звітному періоді відхилення від норм і зміни норм. Цей метод дозволяє організувати оперативний контроль за собівартістю продукції і, в остаточному підсумку за формуванням фінансового результату діяльності підприємства за звітний період. На практиці можуть застосовуватися комбіновані методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції, що дозволяють максимально використовувати переваги окремих методів для прийняття управлінських рішень. Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг), формування фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (виконаних робіт, наданих послуг) тепер передбачений рахунок 23 "Виробництво». По дебету цього рахунку збираються всі виробничі витрати на виготовлення відповідних видів продукції. Згідно з даними про випуск продукції і наявність незавершеного виробництва на початок і кінець звітного періоду визначається фактична виробнича собівартість готової продукції, що відбивається по кредиту цього рахунку. Аналітичний облік ведуть по видах виробництв, об'єктах обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), а також по калькуляційних статтях. Старим планом рахунків для обліку витрат основного виробництва передбачався рахунок №20. Нормативні витрати вимірюють завчасно. Вони є плановими і повинні розраховуватися при найбільш ефективній організації виробництва. Це не кошторисні витрати, тому що вони відносяться до всього обсягу продукції, а нормативні до одиниці. Ця система більше стосується підприємств, процес виготовлення продукції яких складається із загальних чи повторних операцій. Нормативні витрати спочатку розробляють на окремі операції, а потім – на весь обсяг шляхом підсумовання нормативних витрат по операціях. Таким же способом можуть бути розраховані витрати по центрах відповідальності. Таблиця 3.3 – Аналіз нормативних витрат
З табл. 3.3 видно, що кожна операція контролюється одним центром відповідальності і це головне в системі калькулювання по нормативних витратах, не треба порівнювати нормативні витрати з фактичними, які несуть інші центри. Другий спосіб передбачає розрахунки нормативів за допомогою формул, таблиць тощо. По цілому ряду ресурсів в Україні розроблені державні або відомчі нормативи, які є обов'язковими для підприємств. Функціонування систем калькулювання собівартості по нормативних витратах можна побачити із схеми на рис. 3.2. Найбільш ефективним способом управління витратами є регулювання їх на стадії виникнення. Завдання зводиться до того, щоб установити нормативи на матеріали, заробітну плату, послуги не на готовий продукт, а на окремі операції відхилення від встановлення їх причин та осіб, які є відповідальними за це. На практиці використовують два методи розрахунку нормативних витрат: а) за фактичними даними минулих періодів або статистичний метод; б) шляхом технічного аналізу. Перший є найбільш простим, але має істотний недолік – переносять недоліки виробництва на плановий період.  Рис. 3.2 – Функціонування системи 3.6. Система калькулювання змінних витрат Калькулювання змінних витрат – це метод калькулювання, що передбачає включення у собівартість продукції лише змінних виробничих витрат. Принципова відмінність системи змінних витрат від системи калькулювання повних витрат полягає у підході до постійних виробничих накладних витрат (рис. 3.3). З наведеної схеми видно, що в системі калькулювання повних витрат собівартість продукції включаються всі виробничі витрати. Відповідно всі виробничі накладні витрати (як змінні, так і постійні) розподіляються між виробами і включаються у собівартість незавершеного виробництва та готової продукції.  Рис. 3.3 – Кулькулювання повних витрат та змінних витрат В умовах використання системи калькулювання змінних витрат не тільки операційні витрати (на управління, збут тощо), а й постійні виробничі витрати розглядаються як витрати періоду і списуються за рахунок прибутку. В результаті у собівартості незавершеного виробництва і готової продукції включаються тільки змінні виробничі витрати. СисРозділ калькулювання змінних витрат дозволяє визначати маржинальний доход, який широко застосовується для аналізу управлінських рішень. Маржинальний доход — це різниця між доходом від реалізації продукції і змінними витратами підприємства. Маржинальний доход = Продажі — Змінні витрати Маржинальний доход відображає внесок сегмента (продукту, підрозділу тощо) в покриття постійних витрат та формування прибутку. З урахуванням цього цей показник можна виразити так: Маржинальний доход = Постійні витрати + Прибуток На відміну від традиційного звіту про прибуток звіт, побудований на основі калькулювання змінних витрат, відображає маржинальний доход або декілька показників маржинального доходу: виробничий, загальний тощо. Для визначення впливу системи калькулювання витрат на фінансовий результат діяльності підприємства і структуру його звітності використаємо дані, наведені в табл. 3.4. На основі даних таблиці складемо звіт про прибуток підприємства, прокалькулювавши змінні й повні витрати (табл. 3.5 і 3.6). Таблиця 3.4 – Дані про діяльність підприємства за 1 квартал
 грн.Порівняння звітності про прибуток, складеної різними методами, дає такий результат: Прибуток, грн.
Таблиця 3.5 – Звіт про прибуток (система калькулювання змінних витрат). грн.
Таблиця 3.6 – Звіт про прибуток (сисРозділ калькулювання змінних витрат). грн.
Отже, в січні прибуток, розрахований різними методами, збігається, а в лютому й в березні існує різниця на суму 4000 грн. Причиною цієї різниці є неспівпадіння обсягів виробництва та реалізації в лютому й березні. У лютому було вироблено 2000 одиниць продукції, а реалізовано тільки 1500 одиниць. Отже, на кінець лютого мав місце запас готової продукції – 500 одиниць, оцінка якого здійснювалась так: 1. Калькулювання змінних витрат: 500 од. х 50 грн. = 25000 грн. 2. Калькулювання повних витрат: (500 од. х 50 грн.) + ((16000/2000) х 500 од.) = 25000 + 4000 = 29000 грн. Як бачимо, повна виробнича собівартість запасів більша, ніж їх оцінка через калькулювання змінних витрат, на 4000 грн., тобто на суму розподілених постійних накладних витрат. Внаслідок цього загальні витрати, включені у звіт про прибуток за системою калькулювання повних витрат, менші, ніж загальні витрати, включені у звіт про прибуток за системою калькулювання змінних витрат, саме на 4000 грн., що зумовило різницю у величині операційного прибутку. У березні, навпаки, обсяг реалізації перевищив обсяг виробництва на 500 одиниць за рахунок реалізації запасів у лютому. Внаслідок цього загальні витрати у звіті про прибуток за системою калькулювання поточних витрат на 4000 грн. були більші, ніж загальні витрати, включені у звіт про прибуток за системою калькулювання змінних витрат: 16000 = 50 х 2000 + 8 х 2000 = 116000 грн. 48000 = 20 х 2000 + 4 х 2000 = 48000 грн. → 8000/2000 = 4. Різниця у прибутку може бути розрахована за формулою |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Схожі:
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ... Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Метод вказівки до вивч дисципліни та викон контрол роботи для студ напряму... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua