РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Скачати 0.69 Mb.

Назва	РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Сторінка	2/6
Дата	15.04.2013
Розмір	0.69 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6

Фактори стану і розвитку виробничого потенціалу складаються із русерсів: трудових, техніко-технологічних, фінансових, просторових, нематеріальних та інформаційних.

Трудові ресурси: класифікація і структура персоналу, кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхня здатність адаптуватися до зміни цілей підприємства, їхнє прагнення до знань і удосконалення, інтелектуальний капітал, оцінка можливостей та атестація персоналу із чітким розподілом обов’язків відповідно до кадрової політики підприємства; атестація робочих місць для забезпечення нормальних умов праці;

Техніко-технологічні ресурси: наявність виробничих потужностей; підтримка високого рівня матеріально-технічної бази підприємства; існуючі технології та їх динамічність, наявність конкурентоспроможних ідей, наукові розробки, наявність нематеріальних активів.

Фінансові ресурси: наявність фінансових ресурсів (власний і позиковий капітал, стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній) для забезпечення виробничо-господарської та інвестиційно-інноваційної діяльностей підпри-ємства; бюджети, кошториси витрат всіх видів діяльності підприємства; контролінг фінансової діяльності, жорстке дотримання нормативів витрат і відповідальність керівників; наявність організаційних структур управління з розподілом виробництва на бізнес-одиниці; застосування стандартів управлінського обліку, автоматизація фінансових розрахунків на підставі засобів сучасних інформаційних технологій.

Просторові ресурси: розміщення виробничих приміщень і території підприємства, компактність, наявність транспорних розв’зок, комунікацій, компактність, можливість розширення.

Нематеріальні ресурси: наявність об’єктів промислової власності (винаходи, промислові зразки, товарні знаки); наявність об’єктів інтелектуальної власності (програмне забезпечення ЕОМ, бази даних, бази знань, ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, патенти).

Інформаційні ресурси: наявність інформаційної мережі підприємства на базі сучасних комп’ютерної техніки та комп’ютерних технологій (наприклад, систем управління базами даних) щодо отримання інформації про конкурентів, постачальників, посередників, споживачів продукції, наявності матеріальних ресурсів; аналіз інформаційної потреби та пошуки можливих рішень для її задоволення; стратегічне планування інформаційної діяльності; налагодження роботи з інформацією в усіх підрозділах підприємства; контроль усього інформаційного процесу. Принципи формування і використання інформації на підприємстві: актуальність − це реальне відображення рівня конкуренто-спроможності в режимі реального часу; вірогідність, що припускає точне відтворення фактичного стану ринку і підприємства; релевантність, що дозволяє одержувати інформацію в точній відповідності із сформульованими вимогами; повнота, що необхідно для об’єктивного обліку всіх факторів, які формують й впливають на стан і розвиток підприємства; цілеспрямованість, що орієнтує дані на конкретні цілі та завдання.

Фактори підвищення ефективності виробництва включають інноваційні; впровадження досягнень НТП; власну науково-дослідну діяльність; застосування сучасних концепцій економіки та менеджменту; мотиваційні; екологічні.

Інноваційні фактори: впровадження нових або удосконалення існуючих методів менеджменту і маркетингу; удосконалення організаційної та виробничої структури підприємства; впровадження нових технологічних схем виробництва продукції; створення власної сировинної бази шляхом вивчення світового передового досвіду; розроблення нових видів продукції; створення нових виробництв; використання «ноу-хау»; реалізація заходів з охорони навколишнього середовища, підвищення технічного рівня виробництва шляхом застосування сучасного нового обладнання (потоково-механізованих ліній, автоматизованого устаткування) для виробництва м’ясних продуктів; забезпечення комплексної переробки сировини; застосування і розроблення власних технологій, компонентів рецептур; підтримка творчого пошуку, раціоналізаторства, новаторства в сфері техніки і технологій.

Впровадження досягнень науково-технічного прогресу (НТП): впровадження засобів механізації та автоматизації на тих дільницях, де застосовується важка ручна праця; технічне переоснащення основних цехів та раціональна організація енергетичного, ремонтного, транспортного і складського господарств; застосування нових видів ресурсів у технологічних процесах; застосування енергозберігаючих, ресурсозберігаючих і безвідходних технологій; застосування біотехнологій для поліпшення м’ясних виробів; створення нових медичних препаратів на основі тваринної сировини.

(вырезано)

Застосування сучасних концепцій економіки та менеджменту: формування системи знань; управління ресурсним потенціалом; реінжиніринг; бенчмаркінг; формування корпоративних структур; бюджетувння; методика формування показників збалансованої системи (BSC); система управління ризиками на підприємстві; теорія тотального менеджменту якості та ін.

Мотиваційні фактори: заходи щодо покращання організації робочих місць та їх обслуговування, умов й характеру праці; впровадження передових методів та прийомів праці; удосконалення розподілу праці та його кооперування, нормування і оплати праці, стимулювання; забезпечення високого рівня корпоративної культури на підприємстві.

Екологічні фактори: створення екологічної лабораторії, будівництво сучасних очисних споруд; дотримання показників щодо забезпечення екологічної безпеки виробництва м’ясної продукції та навколишнього середовища (шкідливі викиди в повітря); відповідальність за екологічні наслідки, що виникають у результаті прийняття управлінських рішень будь-якого рівня; наявність сучасно оснащеної екологічної лабораторії з висококваліфікованим персоналом; забезпечення екологічного сумісництва всіх підрозділів підприємства; попередження негативної антропогенної дії на природу в процесі виробництва або утилізації недоброякісної сировини (хворі тварини); створення «зеленого» іміджу підприємства в очах громадськості.

Фактори забезпечення конкурентоспроможності продукції: якість продукції; впровадження загального менеджменту якості; стан та розвиток виробничо-ветеринарного контролю; маркетингові.

Фактор забезпечення якості продукції: організація виробництва найкращих зразків виробів, зняття з виробництва продукції, що не користується попитом у споживачів; скорочення браку продукції; збільшення виробництва продукції вищих сортів; ретельне розроблення заходів щодо впровадження нових видів продукції або технологій, включаючи технологічну, організаційну і матеріальну підготовку. Технологічна підготовка передбачає розроблення технологічної схеми процесу, оснащення його обладнанням, встановлення методів контролю, нормативів виходів сировини і матеріалів, технологічних параметрів кожної операції. Організаційна і матеріальна підготовка передбачає організацію забезпечення необхідною сировиною, матеріалами, енергією, налагодження обладнання, оснащення і обслуговування робочих місць, підготовка робітників відповідної кваліфікації.

Фактор − впровадження загального менеджменту якості (TQM): оцінка наявної системи управління виробництвом і якістю продукції; формування зацікавленості керівників і персоналу у створенні та функціонуванні системи якості; визначення цілей розвитку підприємства у сфері управління якістю продукції; гармонізація українських стандартів з міжнародними стандартами за рахунок впровадження змін, відповідних рекомендацій і вимог міжнародних стандартів.

Сутність методології TQM (Total quality management) − загального (всеохоплюючого, тотального) управління якістю − є взаємозв’язок організаційних, технічних, економічних, виховних та інших заходів для досягнення оптимального рівня якості при максимальній економічній ефективності [312, c. 436]. Основна мета управління якістю − це створення і освоєння нових видів продукції, підвищення кількості продукції вищої категорії та вищого ґатунку, зниження кількості продукції нижчих категорій, нижчих ґатунків та браку. Основні напрямки впровадження управління якістю в практику діяльності підприємств: розробка стандартів підприємства на виробництво продукції; акредитація виробничих лабораторій; розробка посадових, технологічних, робочих інструкцій; взаємини з постачальниками; взаємини зі споживачами; мотивація персоналу до поліпшення якості; навчання персоналу в галузі якості.

Cтан та розвиток виробничо-ветеринарного контролю безпосередньо впливає на якість харчових продуктів, тому особливо важливий для підприємств м’ясної промисловості. У функції виробничо-ветеринарного контролю входить:

контроль за виконанням діючих ветеринарно-санітарних правил та інструкцій щодо перероблення сировини, зберігання і виробництва продукції;
проведення ветеринарно-санітарних оглядів худоби і птиці, яка надходить на забій, а також ветеринарно-санітарна експертиза м’яса (сировини) і м’ясних продуктів;
контроль за якістю сировини і матеріалів, які надходять на підприємство, та їх використанням при виготовленні продукції;
контроль за якістю виробленої продукції та її відповідністю стандартам, технічним умовам і рецептурам;
перевірка якості продукції на всіх стадіях її виготовлення і дотримання технологічних режимів;
контроль за якістю тари, упаковки і правильності маркування готової продукції і клеймування м’яса;
контроль за санітарним станом цехів, обладнання, транспортних засобів, приміщень, території підприємства;
спостереження за якістю сировини і готової продукції в процесі їх зберігання на складах підприємства;
контроль за своєчасною підготовкою та проведенням заходів, що пов’язані з впровадженням нових стандартів, технічних умов, рецептур і технологічних інструкцій, а, також, за станом контрольно-вимірювальних пристроїв, які застосовуються для визначення якості продукції;
видача висновків щодо придатності сировини і напівфабрикатів для подальшої переробки; визначення категорій вгодованості м’яса і клеймування м’ясних туш; видача ветеринарних свідоцтв і посвідчень якості, без яких вироблена продукція не може бути відпущена на реалізацію підприємством;
оформлення актів на недоброякісну сировину і матеріали, що надходять на підприємство, а, також, розгляд претензій на якість випущеної продукції і встановлення причин, які призвели до випуску або постачання нестандартної або санітарно неблагополучної продукції;
облік браку продукції, аналіз його причин і участь в розробці заходів, які попереджають брак продукції і підвищують її якість;
облік ветеринарно-санітарної роботи і представлення встановленої звітності.

Маркетингові фактори: розроблення торгових марок і нове представлення їх споживачеві; підтримка позитивного іміджу підприємства; удосконалення методів просування товару; проведення виставок, дегустацій політики ціноутворення; знаходження нових і підтримка існуючих каналів збуту продукції тощо.

Обґрунтування переліку вищезазначених факторів на забезпечення конкурентоспроможності підприємств м’ясної промисловості, їх сутності, взаємодії, можливостей регулювання та управління дозволяє сформувати наступне визначення: «Конкурентоспроможність підприємства м’ясної промисловості − це економічна категорія, яка характеризує здатність підприємства оптимально використовувати наявні можливості виробничого потенціалу, постійно підвищувати ефективність виробництва та забезпечувати конкурентоспроможність продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках в умовах залежності від стану та розвитку твариннитцва, м’ясної галузі, участі України у міжнародних економічних організаціях, співтовариствах, міждержавних угодах».

Одним із поширених методологічних підходів до забезпечення конкурентоспроможності підприємства є залежність від досягнення конкурентоспроможності продукції [4, 19, 51, 93, 171,180, 275, 290].

Конкурентоспроможність підприємства досягається за рахунок створення конкурентних переваг у порівнянні з іншими підприємствами-конкурентами, тобто за рахунок тих самих методів, що й конкурентоспроможність продукції, зважуючи на те, що ці поняття нерозривні між собою (див. рис. 1.7).

Конкурентоспроможність продукції й конкурентоспроможність підприємства співвідносяться між собою як частина й ціле. Можливість підприємства конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності його продукції. Отже, для формування системи забезпечення конкурентоспроможності підприємства неможливо обійтися без теоретичного обґрунтування наукового апарату поняття «конкурентоспроможність продукції».

Конкурентоспроможність продукції є порівняльною, а отже, відносною, а не абсолютною величиною, тому що вона може бути оцінена тільки шляхом порівняння характеристик продукції підприємств-конкурентів однієї галузі. Підприємство може мати високий рівень конкурентоспроможності продукції в одних умовах і посередній рівень в інших умовах, наприклад, на міжнародному ринку. В економічній літературі наводяться різні трактування визначення «конкурентоспроможність продукції (товару)» (наведені в табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Визначення терміну «конкурентоспроможність продукції»

№	Автор	Конкурентоспроможність продукції (товару) – це:
1	2	3
1	Ю.Б. Іванов [131, с.24]	(вырезано)
2	С.Б. Алексєєв [4, с.618]	(вырезано)
3	І.Ф. Фамінський [289, с.409]	(вырезано)
4	З.Є. Шершньова, С.В. Оборська [317, с. 67]	ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економіч-ними, екологічними тощо
5	М.О. Єрмолов [93, с.230]	сукупність трьох складових: якості виробу; умов створення, збуту, сервісу товару, що визначає його вартість; реклами, засобів стимулювання продажу, товарного знаку, пакування, гарантій, іміджу фірми
		Продовження табл.1.2
1	2	3
6	Ю.А. Савінова [247, с.215]	(вырезано)
7	Р.А. Фатхутдінов [290, с.13] [292, с.302]	(вырезано)
8	А. Печінкин, В. Фомін [215, с.23]	(вырезано)
9	П.С. Зав’ялов [100, с.21]	(вырезано)
10	Енциклопедія бізнесмена, менеджера, економіста [92, с.298]	сукупність якісних та вартісних характеристик продукції, що забезпечують її відповідність вимогам ринку у певний період часу. Це поняття характеризує ступінь привабливості товарів для споживачів у певних часових та просторових умовах.

Кожне з розглянутих вище визначень поняття «конкурентоспроможність продукції (товару)» є цікавим і заслуговує на увагу.

Аналізуючи наведені в економічній літературі наукові трактування поняття «конкурентоспроможність продукції», ми вважаємо, що визначенням, яке найбільш повно розкриває його сутність, є наступне: «Конкурентоспроможність окремого товару − це перевага у порівнянні з яким-небудь іншим товаром (аналогічним за призначенням чи його замінником) при вирішенні потенційним покупцем його проблем» [191, с.228]. Тобто, це ступінь відповідності товару на певний момент часу вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними.

Досягається конкурентоспроможність товару шляхом набуття конкурентних переваг, які створюються за рахунок методів [4, с.617], що можна доповнити:

1) економічних − зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції, підвищення продуктивності праці, зниження трудомісткості продукції, підвищення кваліфікації персоналу та якості продукції;

техніко-технологічних − проектування і впровадження нових технологій, матеріалів, тари; реконструкція, модернізація обладнання; вчасний ремонт устаткування, інжиніринг виробничих процесів тощо;
соціально-трудових − створення нормальних умов праці та відпочинку трудового колективу, наставництво молодих працівників, система безперервного навчання, зміни професійного і освітнього рівня працівників;
організаційних − удосконалення організаційної структури управління та виробничої структури підприємства, методів стратегічного, поточного і оперативного планування, організації виробництва й праці, мотивації персоналу, обґрунтування впровадження інновацій;
маркетингових − удосконалення методів розроблення маркетингового комплексу, використання цінової й товарної політики, торгових марок та іміджу, ефективного управління каналами розподілу продукції й комплексу просування;
адаптивних − своєчасне реагування на зміни зовнішнь зовнішнього середовища і розроблення ефективних заходів адаптації внутрішнього механізму функціонування підприємства;
інформаційних − наявність банку даних про конкурентів, споживачів, постачальників, науково-інноваційну діяльність, рекламну діяльність, інфраструктуру ринку та іншої інформації.

При формуванні конкурентоспроможності м’яса та м’ясної продукції необхідно враховувати галузеві особливості, які доповнюють класифікацію факторів впливу із визначенням відповідних показників на забезпечення конкурентоспроможності та їх взаємозв’язок (рис.1.8) [74, с.103].

Фактори впливу на ціну продукції. Перебуваючи у тісному взаємозв’язку з усіма складовими маркетингу, ціни визначають рівень прибутковості, а відтоді і рентабельність продукції та підприємства, його життєздатність й фінансову стабільність, досягнення економічних і комерційних результатів. Правильне або помилкове формування цінової політики впливає на всю виробничо-господарську та інноваційно-інвестиційну діяльність підприємства.

Витрати: характеризують економічну ефективність виробництва: формування оптимальної виробничої програми, рівень організації виробничого процесу, його технічну оснащеність, ступінь використання необоротних і оборотних активів, продуктивність праці, рівень трудомісткості продукції, організації матеріально-технічного постачання тощо. Витрати складаються з постійних та змінних. На основі рівня собівартості одиниці виробленої продукції встановлюється рівень цін.

Споживачі: аналізують ціни, порівнюють із цінами попереднього періоду та цінами конкурентів, створюють уявлення про якість товару, справедливість співвідношення «очікувана ціна / очікувана якість продукції»; формують довіру до торгової марки товару.

Умови конкурентного ринку. Залежно від того, хто контролює ціни, розрізняють три види конкурентного середовища:

− середовище, де ціни контролюються ринком: високий ступінь конкуренції, подібність товарів та послуг. Тут важливо правильно встановити ціни, оскільки завищені ціни відштовхнуть покупців, а занижені – не дадуть потрібних для діяльності прибутків. Не можна допустити переростання конкуренції у цінові війни;

− середовище, де ціни контролюються підприємством: обмежена конкуренція, суттєві розбіжності в товарах та послугах. Продукція підприємства поза конкуренцією, вона знайде споживача і при високій, і при низькій ціні. Вибір ціни залежить тільки від стратегії та цільового ринку;

− середовище, де ціни контролюються урядом: громадський транспорт, комунальні послуги, ряд продовольчих товарів тощо.

Вибір стратегії ціноутворення пропонує координацію взаємозв’язку маркетингових, конкурентних, фінансових рішень, метою якої є найбільш повне використання можливостей встановлення прибутковості цін.

Фактори вплив, які забезпечуються маркетинговими заходами.

Імідж товару − створення образу товару високої якості з відповідною упаковкою і пов’язаний з іміджем підприємства [92, с.234].

Торгова марка – зареєстроване у встановленому порядку позначення, присвоєне товару для його відокремлення серед інших та зазначення виробника. Виключні права виробника на користування маркою та емблемою захищено. Наприклад, ТОВ «М’ясний Альянс» − торгова марка «Фомич»; ПІІ ТОВ «Русанівський м’ясокомбінат» − ТМ «Русанко»; ВАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат − ТМ «Пан Вакула»; ЗАТ «Горловський м’ясокомбінат» − ТМ «Щирий кум»; «Тернопільський м’ясокомбінат» − ТМ «Доброслав» та ін. Ціни на марочну м’ясну продукцію, як правило, вищі на 5−10 % [82, с.57].

Останнім часом поряд із терміном «конкурентоспроможність продукції», науковці використовують нове поняття − «конкурентоспроможність торгової марки» [51, c.215]. Однак, у працях вітчизняних і закордонних учених більш розкрито сутність поняття «торгова марка» і недостатньо приділяється увага сутності визначення «конкурентоспроможність торгової марки».

Істотний вплив на рівень конкурентоспроможності м’ясної продукції має наявність сильної торгової марки, яка є ефективним інструментом маркетингу. Торгова марка володіє рядом властивостей: спричиняє у свідомості споживачів певні позитивні асоціації щодо відмінних властивостей товару; відображає систему цінностей виробника; створює функціональні й емоційні переваги в споживача; спричиняє певні індивідуальні образи тощо.

Вчені вважають торгову марку головним й довгостроковим активом підприємства, строк життя якого значно перевищує час існування як виробленої продукції, так й, інколи, самих підприємств. Водночас управляти конкурентоспроможністю торгової марки − значить трансформувати її в бренд, тобто збільшувати рівень знань, споживання, прихильності до марки шляхом реалізації відповідних управлінських процедур і одержати в результаті значну ринкову частку. У результаті розроблення системи забезпечення конкурентоспроможності торгової марки досягається вирішення наступних стратегічних пріоритетів для підприємства: одержання й утримання конкурентних переваг довгострокового характеру; включення стратегій позиціонування торгової марки у механізм управління конкурентоспроможністю підприємства; зміна концептуальних підходів до маркетингової політики ціноутворення; аналіз альтернативних варіантів розвитку ринкової ситуації й розробка відповідних стратегій поведінки на ринку [102, c.98].

Підсумовуючи вищевикладене, автором пропонується наступне визначення, що конкурентоспроможність торгової марки − це сукупність специфічних функціональних та емоційних властивостей, яка за допомогою ефективних інструментів маркетингу сприяє залученню потенційних споживачів − сегменту ринку підприємства, посиленню та утриманню конкурентної переваги за рахунок формування стійкої прихильності до товару в порівнянні з торговими марками конкурентів.

Сучасним інструментом забезпечення конкурентоспроможності торгової марки, який впливає на збільшення обсягів продажу м’ясної продукції, є мерчендайзинг.

(вырезано)

Ефективним застосування мерчендайзингу є також і для м’ясної продукції, а саме: раціональне розташування товару у торговельному залі; правила викладання продукції у вітринах з врахуванням місця розташування продукції інших виробників; подача рекламної продукції; правильність заповнення цінників, що покращує доступ до інформації про продукцію для споживачів. Так, наприклад, за останні роки асортимент ковбасних виробів, який поступає у торговельну мережу, збільшився до 200 найменувань, і споживач не в змозі обійтися без спеціальної професіональної консультації продавця. Тільки кваліфікований продавець може зорієнтувати споживачів на необхідну продукцію. За правилами мерчендайзингу, метод викладання продукції залежить від розмірів вітрини, кількості продукції, щоб обов’язково не перекривався доступ до продукції як продавця, так і споживача, а, також, забороняється перемішувати продукцію різних виробників різних торгових марок, що призводить до зниження обсягів продажу, вводить покупців в оману щодо якості продукції. Кращим доповненням до раціональної викладки товару є рекламна продукція: плакати, буклети, в яких надається інформація стосовно виробника, підтвердження високих якостей його продукції. Застосовуючи у комплексі всі заходи мерчендайзингу підприємства м’ясної промисловості збільшують товарообіг, підвищують конкурентоспроможність продукції та торгової марки, покращують показники прибутковості та, відповідно, фінансові результати діяльності.

Комунікативна політика – комплекс заходів щодо забезпечення інформованості споживачів та посередників, інших контактних аудиторій про підприємство чи його товари з метою просування [171, с.149].

Функції комунікативної політики:

створює образ престижності підприємства та його виробів;
інформує про параметри, якості та властивості товару;
сприяє впізнаванню нових товарів;
підтримує популярність існуючих товарів;
може змінити образи чи саме використання товарів, які втрачають свої ринкові позиції;
пояснює, де можна придбати товари і послуги;
переконує споживачів переходити від дешевих товарів до дорожчих;
заохочує до активності учасників каналів збуту;
інформує споживача про розпродаж;
відповідає на запити споживачів;
обґрунтовує ціни на товари і послуги;
заключає угоди;
забезпечує обслуговування клієнтів після купівлі товару;
створює сприятливу атмосферу для підприємства та його товарів у змаганні з конкурентами.

До комунікативної політики належать: реклама, засоби стимулювання збуту, персональний продаж, робота із засобами масової інформації, організація участі в ярмарках та виставках тощо.

Політика розповсюдження – діяльність фірми з планування, реалізації та контролю руху товарів від товаровиробника до споживача з метою задоволення попиту і отримання прибутку [171, с.133].

Фактори впливу на якість продукції. Науковець Ю.Ф. Заяс дає наступне визначення: «Якість харчових продуктів − це сукупність властивостей, які забезпечують фізіологічні потреби людини у харчових і смакових речовинах і дозволяють відрізнити один продукт від іншого» [125, с.7].

Проблема забезпечення якості харчових продуктів, у тому числі і м’ясних, пов’язана зі здоров’ям споживачів і є основною для забезпечення конкурентоспроможності продукції.

Якість м’яса може розглядатися і, як якість сировини для подальшого використання на ковбасні вироби або консерви, так і готової продукції. Якість м’яса визначається комплексом показників: сенсорних, санітарно-гігієнічних, технологічних, а, також, харчовою цінністю, і забезпечується наступними факторами.

Прижиттєві фактори − вид, порода, стать, вік, характер підкорму, стан здоров’я тварин, умови транспортування, передзабійна витримка.

Післязабійні фактори − дозрівання, глибокий автоліз, гідроліз, цілість, зміна кольору, запаху тощо.

Сукупність технологічних процесів − посол, подрібнення, перемішування, обжарювання, варка, копчення, сушіння та ін., у результаті яких отримують готовий продукт.

Умови зберігання і реалізації м’ясопродуктів − температура, відносна вологість, циркуляція повітря, строки зберігання, пакування, транспортування.

Нормативна база: відповідність м’ясної продукції галузевим стандартам, стандартам підприємства і технічним умовам. Аналіз існуючих ДСТУ та ТУ свідчить про необхідність уніфікації сортності м’ясної продукції. Градація одних м’ясопродуктів починається від вищого сорту, інших − з першого. Потрібно ввести єдину сортність м’ясної продукції та скорочення нижчих і збільшення вищих ґатунків. Планування стандартизації й атестації продукції є однією із форм управління якістю продукції на підприємстві. У ринкових умовах підприємства м’ясної промисловості самостійно розробляють стандарти на продукцію.

Екологічна безпека. На підприємствах галузі вже впроваджено заходи щодо поліпшення якості м’ясних продуктів за рахунок: коптильних препаратів, які забезпечують виключення із копченої продукції канцерогенних речовин; рекомендації щодо зниження залишкового вмісту нітриту натрію у продукції; пакета вимог до якості сировини і домішок, як надходять на підприємство; підтримання відповідних умов зберігання сировини (база передзабійного утримання, санітарний забійний пункт для хворої худоби); підтримання відповідного санітарного стану обладнання, тари та виробничих приміщень; дотримання технологічних режимів виробництва м’ясних продуктів тощо.

Інновації включають: впровадження досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення технології виробництва, використання новітніх винаходів і відкриттів, застосування сучасних засобів автоматизації виробництва та ін.

Підсумовуючи вищезазначене, автор пропонує наступне визначення: «Конкурентоспроможність м’ясної продукції − це економічна категорія, яка характеризує ступінь привабливості продукції для покупців за результатами суб’єктивного співставлення сукупності якісних та вартісних параметрів, що задовольняють конкретну фізіологічну потребу споживачів у м’ясних продуктах і відповідають вимогам ринку на певний період часу».

1 2 3 4 5 6

Схожі:

ТЕМА Основи фінансів підприємств Поняття й сутність фінансів підприємств.... Сфери фінансових відносин підприємств. Фінансові відносини між підрозділами підприємств, між суб'єктами господарювання, з державою,...	В УМОВАХ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ-СИРІТ В Умовах ДИТЯЧОГО БУДИНКУ
1. Основні трансформаційні потоки У структурі ринкової трансформації... Багато керівників підприємств сподівалися, отримавши економічну свободу, поліпшити результати своєї роботи і досягти успіху, але...	РОЗДІЛ І. "Підвищення конкурентоспроможності економіки області. Реальний... Впровадження енергозберігаючих технологій у житлово-комунальному господарстві території, усього, у т ч в розрізі підприємств (назва...
РОЗДІЛ І. "Підвищення конкурентоспроможності економіки області."	СПИСОК наукових праць за 2008-2012 Діагностика конкурентоспроможності підприємств машинобудівної галузі в ринкових умовах
«Роль соціального працівника у формуванні здорової сім’ї» ЗМІСТ ВСТУП... Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ НА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОЇ СІМ’Ї	РОЗДІЛ І. "Підвищення конкурентоспроможності економіки області." Обсяги фінансування місцевих програм реформування житлово-комунального господарства
Програма вирівнювального модулю «Економіка 1» «Економіка 1» (основи ринкової економіки; основи макроекономіки) за напрямом підготовки «Економіка» і «Адміністративний менеджмент»...	5 КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання