Курс лекцій Розділ 2: тема 7
|
|
Скачати 464.25 Kb.
|
Необхідність оптимізації рівня якості продукції викликається щонайменше двома моментами:
Оптимальне значення показника якості продукції є таким при якому досягається:
Під ефектом розуміють повне або часткове досягнення певних технічних, економічних або соціальних цілей. Досягнення оптимального рівня якості продукції повинно виходити не тільки з необхідності зменшення затрат на її виготовлення, але і із доцільності збільшення показників якості продукції. Наприклад, не має жодної причини закладати довговічність деяких деталей та вузлів машини в 20 років, якщо термін морального та фізичного зношення як в цілому, так і окремих вузлів не перевищує 10 років. Слід закладати та забезпечувати такі показники якості окремих деталей та вузлів, що визначаються терміном морального та фізичного зношення в цілому. Якщо, наприклад, довговічність окремих вузлів виробу складає 2; 4; 6; 10 років, то довговічність виробу в цілому визначається найслабкішим вузлом, тобто – 2 роки. В даному разі необхідно підвищити якість найбільш слабких вузлів, намагаючись довести до оптимального рівня – морального та фізичного зношення. У більшості випадків необхідним є підвищення не всіх показників якості продукції, а лише деяких з них. Припустімо, нам необхідно обробити на токарному верстаті валик за таких даних:
Розглянемо, як зміниться собівартість продукції залежно від рівня якості . За досить низького її рівня все одно прийдеться нести певні витрати у виробництві: на матеріали, заробітну плату тощо. При підвищенні рівня якості(див. рис. 35), затрати на початку зростатимуть повільно, оскільки виробництво легко справляється з заданими вимогами, однак надалі підвищенням якості супроводжується різким збільшенням затрат. За подальшого підвищення вимог щодо якості в кінці кінців досягається така межа, коли ні обладнання, ні робітники не в змозі забезпечити якість, і, щоби ми не робили – досягнути цього рівня (недосяжно високого) неможливо. Затрати спрямовуються у безкінечність.   Низький Оптимальний Високий рівень якості Рис. 35 Залежність затрат та народногосподарської ефективності від рівня якості продукції: А – затрати на підвищення якості; Б – ефект в експлуатації, [41, -С. 27]. Якщо задано досить низький рівень якості, то цінність такої продукції близька до нуля, тобто така продукція споживачу непотрібна. З поступовим підвищенням якості ефект в експлуатації збільшуватиметься. Однак в певний момент якість продукції досягає такого рівня, коли ефект буде зменшуватись, і подальше підвищення якості продукції виявляється економічно недоцільним. Якщо валік повністю виконує свої функції з середнім рівнем якості (50 0,05), то більш високий рівень (50 0,01) призведе до невиправданих витрат. На рис. 35 оптимальний рівень якості відповідає рівню – 2. Зміна рівня якості 2 до рівня 1 викликає відповідне зменшення затрат для забезпечення якості на величину “а” і разом з тим до зниження ефекту експлуатації на величину “в”, яка до того ж більша за “а”. Зміна рівня якості 2 до рівня 3 викликає збільшення витрат на забезпечення якості на величину “с”, яка значно більша за величину “”. Спрямованість до найвищої якості викликає непомірні витрати. В загальному випадку затрати на продукцію складаються з витрат на виготовлення та на експлуатацію продукції (рис. 36). Чим вище якість виготовлення виробу, тим нижчі витрати в експлуатації. Оптимальний рівень якості той, за яким сумарні затрати щонайменші.   Низький Оптимальний Високий рівень якості Рис. 36 Залежність затрат від рівня якості продукції: 1 – затрати на виготовлення продукції; 2 – затрати в процесі експлуатації; 3 – сумарні затрати, [41, -С. 27]. Якість продукції проявляється при експлуатації або споживанні. При цьому можуть мати місце три форми розвитку подій:
Наприклад, металообробний верстат не забезпечує необхідної точності. В цьому випадку у сфері експлуатації споживач змушений виділяти додаткові кошти на доопрацювання (доробку), ремонт та обслуговування продукції.
Наприклад, автомобіль вантажопідйомністю 3тони використовується при перевезенні вантажу вагою – 1тона; верстат З ЧПУ(з числовим прграмним забезпеченням) працює лише половину зміни; швидкісний прес справляється з річною програмою за 3 місяці, а решта часу не діє.
Таким чином, оптимальний рівень якості є таким, вище або нижче якого, виробляти продукцію економічно недоцільно. Тому в одних випадках якість слід підвищувати, в других – залишати незмінною ну, а в третіх – можливо навіть знижувати в цілому або за окремими показниками, щоб скоротити витрати на виготовлення виробу. Розкриття змісту питання 7.4 Ключові терміни та поняття:
Атестація продукції – система організаційно-технічних та економічних заходів, що передбачають віднесення продукції до категорій якості та спрямовані на планомірне її підвищення та своєчасне впровадження науково-технічних досягнень, [42, -С.49].
Атестація продукції, виготовленої підприємством протягом певного періоду, за категоріями якості дозволяє оцінити її рівень за допомогою індексів, що вираховуються за формулами: Ів = в заг 100%, (91) І1 = 1 заг 100%, (92) Іна = на заг 100%, (93) де в, 1, на – відповідно суми реалізації продукції вищої, першої та неатестованої (застарілої) категорії за даний період, грн.; заг – загальна сума реалізації продукції (заг = в + 1 + на). Для визначення індексу якості (І) приймається рівним 100% якщо уся продукція віднесена до вищої категорії якості, 50-% – до першої; “0” – до неатестованої (застарілої). Відтак, індекс якості можна віднайти за рівнянням: І = Ів + 0,5 І1, (94) Приклад, [42, -С.55]: завод випустив у травні продукцію вищої категорії якості на 300 тис. грн.; першої – 500 тис. грн.; та неатестованої (застарілої) – 200 тис. грн., а усього випущено продукції на 1 000 тис. грн. Звідси: Ів = 300 1000 100% = 30%; І1 = 500 1000 100% = 50%; Іна = 200 1000 100% = 20%. Індекс якості: І = 30% + 0,5 50% = 55% Приклад,[42, -С. 55]: необхідно оцінити рівень якості продукції за підсумками атестації та порівняти індекси якості продукції, що реалізується щомісячно протягом одного кварталу. Вихідні дані:
Розрахунок індексів якості дають такі значення: Іквіт. = 0,25 + 0,5 0,5 = 0,5; Ітрав. = 0,286 + 0,5 0,5 = 0,536; Ічерв. = 0,3 + 0,5 0,433 = 0,515. Таким чином, в травні завод досяг найвищого рівня якості продукції у порівнянні з іншими місяцями 2 – го кварталу . Приклад, [42, -С.55]: необхідно визначити рівень якості продукції за певний період за підсумками атестації продукції в масштабі виробничого об’єднання, що включає 4 заводи: А, В, С, Д. Вихідні дані:
Індекс якості продукції об’єднання в цілому складе: І0 = 0,267 + 0,5 0,633 = 0,582, а по заводах: Іа = 0,2 + 0,5 0,7 = 0,55; Ів = 0,25 + 0,5 0,65 = 0,575; Іс = 0,2 + 0,5 0,5 = 0,45; Іо = 0,35 + 0,5 0,65 = 0,675. З отриманих даних випливає, що за розглядаємий період найбільшу кількість (у вартісному виразі) продукції найкращої якості випустив завод "D", а найменшу – "С". Розкриття змісту питання 7.5 Ключові терміни та поняття:
Правовою основою сертифікації продукції є Закон України “Про сертифікацію продукції, робіт та послуг”. Його зміст викладено у трьох розділах: І. Загальні положення. ІІ. Обов’язкова сертифікація. ІІІ. Добровільна сертифікація. Відповідно до Закону, сертифікації підлягає продукція підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та видів діяльності, а також громадян-суб’єктів підприємницької діяльності. Сертифікація продукції – це діяльність тих чи інших органів та суб’єктів господарювання з підтвердження відповідності продукції вимогам, встановленим нормативними документами, [17, -С. 232]. Сертифікація розглядається в якості засобу, що:
Процес сертифікації можна охарактеризувати за допомогою певних ознак; [17, -С. 233-234]:
Обов’язкова – це діяльність суб’єктів господарювання з підтвердження відповідності продукції показнику, що забезпечує безпеку життя, здоров’я та майна громадян, а також охорону навколишнього середовища, та іншим законодавчо встановленим показникам. Добровільна – це діяльність відповідних органів та суб’єктів господарювання з підтвердження відповідності продукції показникам за якими, законодавчо, проведення обов’язкової сертифікації не передбачено. Самосертифікація (або заява постачальника про відповідність продукції), полягає в тому, що заходи із забезпечення відповідності продукції вимогам стандартів проводяться підприємствами-виробниками без участі сторонніх організацій. Умови само сертифікації: [17, -С. 234]:
Сертифікація третьою стороною, тобто посередницька, передбачає участь сторонніх організацій, які оцінюють та підтверджують вартість проведених заходів відповідно до прийнятих правил, здійснюють випробування зразків, нагляд за станом технологічного процесу. На продукцію, що пройшла сертифікацію: а) видається сертифікат відповідності; б) продукція маркерується знаком відповідності; в) продукція заноситься у сертифікаційному центрі до списку виробів дозволених до продажу; г) підприємству видається свідоцтво про визнання сертифікату. Сертифікат відповідності – документ, що видано за правилами системи сертифікації на підтвердження відповідності сертифікованої продукції вимогам нормативних актів та конкретних стандартів або інших нормативних документів з стандартизації. Знак відповідності – зареєстрований у встановленому порядку знак, який за правилами системи сертифікації підтверджує відповідність маркерованої ним продукції вимогам нормативних актів та конкретних стандартів або інших нормативних документів з стандартизації. Система сертифікації – система, що володіє власними правилами процедури та управління для проведення сертифікації продукції. Найбільше розповсюдження отримали системи, коли сертифікаційним органом є національна організація з сертифікації (стандартизації). В Україні національним органом, що здійснює сертифікацію (стандартизацію) продукції є Держстандарт України, а також мережа державних випробувальних центрів (ДВЦ). Протягом останніх років почали формуватися й міжнародні системи сертифікації. Координує заходи зі створення таких систем спеціальний комітет із сертифікації – СЕРТИКО, що діє у складі ІСО.
Згідно документів Міжнародної організації з стандартизації (ІСО) під стандартизацією розуміється діяльність, що полягає у віднаходженні рішень для повторювальних задач в сфері науки, техніки та економіки і яка спрямована на досягнення оптимального рівня впорядкування в певній галузі. Результати стандартизації відображаються в спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є: стандарти і технічні умови. Стандарти і технічні умови – документи, що містять обов’язкові для виробників продукції норми якості виробу і способи їхнього досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи і засоби вимірювання, випробувань, маркування, пакування, транспортування та зберігання продукції). За своїм статусом стандарти поділяються за такими категоріями:
В дійсний час у світі помітно збільшились вимоги споживачів щодо якості продукції. В 1987 році вийшли у світ міжнародні стандарти ІСО серії 9000 з систем якості. Разом з раніше вирішеним термінологічним стандартом ІСО 8402 вони утворили основоположний комплекс міжнародних документів, що практично охоплює всі можливі сфери застосування. Існує 5 основних стандартів, що відносяться до серії ІСО-9000:
При виборі необхідної моделі враховуються наступні шість факторів:
а) існування попередньо перевірених виробничих процесів; б) необхідність розробки нових процесів; в) кількість та різноманітність необхідних процесів; г) вплив процесу (ів) на експлуатаційні характеристики продукції або послуги;
Елементи системи якості повинні бути документовані та їх дієвість повинна бути доведена у відповідності з вимогами обраної моделі. Підтвердження дієвості елементів системи якості це:
Характер та ступінь представлення доказів можуть змінюватися залежно від конкретної ситуації, з врахуванням наступних критеріїв:
В зарубіжній практиці стандарти ІСО 9000 віднаходять щонайменше застосування при укладанні контрактів між фірмами в якості моделей для оцінки системи забезпечення якості продукції у постачальника. Відповідність такої системи вимогам ІСО розглядається як гарантія, що постачальник здатен виконати вимоги контракту та забезпечити якість. Розкриття змісту питання 7.6,[17, – с. 245-248] Ключові терміни та поняття:
Одним із елементів системи управління якістю є організація технічного контролю на підприємстві. Під технічним контролем розуміється перевірка дотримання вимог, що ставляться до якості продукції на усіх стадіях її виготовлення, та за всіх виробничих умов, що забезпечують її. Технічний контроль за якістю продукції проводяться на підприємствах централізовано, через відділ технічного контролю (ВТК) – самостійний структурний підрозділ. Начальник ВТК безпосередньо підлягає директору підприємств. Працівники ВТК підпорядковані тільки його начальнику. Апарат ВТК складається з бюро, груп або виконавців: технічної прийоми матеріалів, напівфабрикатів та виробів, що надходять від постачальників; цехового контролю (ВТК цеха); контролю знарядь виробництва; випробування та здачі готової продукції; з обліку та аналізу браку. ВТК підпорядковується центральна вимірювальна лабораторія (ЦВЛ) з контрольно-перевірочними пунктами (КПП) в цехах, а також механічна, металографічна та хімічна лабораторії. Функції ВТК:
Форми технічного контролю:
Пасивний, коли просто фіксуються дані про якість продукції (констатується факт); Активний, коли окрім оцінки якості здійснюється активний вплив на технічний процес з метою управління якістю. Види технічного контролю:
а) вхідний (перевіряє відповідність сировини, матеріалів тощо вимогам науково-технічній документації); б) попередній (проводиться з метою запобігання надходження у виробництво бракованих предметів праці та полягає в перевірці якості сировини, матеріалів ще до початку їх обробки); в) проміжний (здійснюється в процесі виготовлення певного об’єкта за окремими операціями). Він може бути: поопераційний (перевірка після кожної операції), груповим (після групи операцій).
а) стаціонарний (на робочому місці контролера); б) рухомий (на робочому місці виконання операції);
а) суцільний (перевірці підлягають всі, без виключення, об’єкти контролю одного найменування); б) вибірковим (перевірці піддаються частини партії однорідних об’єктів);
До об’єктів технічного контролю відноситься: сировина, матеріали, напівфабрикати, деталі, складальні одиниці, вироби, обладнання та технічне оснащення, транспортні засоби, технологічні процеси. Засоби контролю:
За принципами дії засобу контролю бувають: механічні, гідравлічні, пневматичні, електричні, оптичні, хімічні, звукові, електронні. За характером дії на хід технологічного процесу:
Розкриття змісту питання 7.7,[42, -С.23-26] Ключові терміни та поняття:
Продукція, що виготовлена з відхиленням від стандартів та технічних умов, вважається дефектною, або бракованою. Дефектом називається кожна окрема невідповідність продукції вимогам, що встановлені нормативною документацією. Відхилення дійсного значення показника якості продукції від номінального значення, що знаходяться в межах встановлених нормативною документацією називають допустимим відхиленням. Розрізняють дефекти:
Конструктивним називається невідповідність вимогам конструктивної документації. Виробничим називається невідповідність вимогам технологічної документації.
Явний – це дефект для виявлення якого, контрольною документацією передбачені відповідні правила, методи та засоби контролю. Скритий – це дефект для виявлення якого не передбачені необхідні правила, методи та засоби контролю.
Критичний – дефект за наявності якого використання продукції за призначенням практично неможливе або неприпустимо. Значним – дефект, що не є критичним, проте істотно впливає на використання продукції або її довговічність. Малозначний – дефект який істотно не впливає на використання продукції за призначенням або її довговічність. Відповідно до наведеної класифікації дефектів за результатами контролю розрізняють наступні одиниці продукції: а) критично дефектні, тобто ті, які мають щонайменше один критичний дефект; б) значно дефектні, тобто ті, які мають один або декілька значних дефектів, але не мають критичних дефектів; в) малозначно дефектні, тобто ті, що мають один, або декілька малозначних дефектів, по окремості або у сукупності, але не мають значних і критичних дефектів.
Виправний – дефект усунення якого практично можливе та економічно доцільно. Невиправний – дефект усунення якого практично не можливе та економічно недоцільне. Невиправні дефекти можуть переходити у категорію виправних у зв’язку зі зміною технології виготовлення продукції та зі зниженням витрат на усунення даного дефекту. Придатна одиниця продукції (придатний виріб) – повинна задовольняти усім вимогам нормативної документації, тобто не мати дефектів. Інколи придатна продукція повинна не тільки складатись з придатних одиниць, але й також повинна мати задовільні показники однорідності. Браком називається одиниця продукції, що має хоча б один дефект або сукупність таких одиниць. Поняття “брак” співпадає з поняттям “забракована продукція”, якщо продукція складається з однієї одиниці, що виявилася дефектною, або з сукупності одиниць, в кожній з яких є щонайменше один дефект. Якщо продукція, що складається із сукупності одиниць (напр., партія виробів), забракована за результатами вибіркового контролю, то в ній окрім дефектних одиниць (дефектних виробів) можуть вміщувати придатні одиниці (придатні вироби). При цьому брак може виокремлюватись з забракованої продукції шляхом її вибраковки методом суцільної перевірки. Продукція, що складається з придатних одиниць, може бути забракована у зв’язку з отриманням при випробуваннях незадовільного значення показника однорідності. В наведених випадках поняття “брак” та “забракована продукція” не співпадають. Розрізняють брак:
Облік та аналіз внутрішнього браку ведеться на підставі актів про брак, що виписуються контролером ВТК (або майстра) при його виявленні. Розкриття змісту питання 7.8 Ключові терміни та поняття:
З точки зору системного підходу промислове підприємство розглядається в якості виробничої системи. За своєю будовою виробнича система підприємства, як і будь-яка інша, складається з систем нижчого рівня ( тобто підсистем), що пов’язані між собою, як по горизонталі, так і по вертикалі єдністю функціонування та розвитку відповідно до переслідуваної підприємством мети, утворюючі певну ієрархію. В такій ієрархії належне місце має посідати система якості продукції. Система якості представляє собою сукупність організаційної структури, відповідальності, методів, процесів та ресурсів, що забезпечують проведення певної політики у сфері якості, [17, -С. 242]. Система якості функціонує одночасно зі всіма решта видами діяльності, що впливають на якість продукції або послуги та взаємодіє з ними. Висока якість продукції і разом з тим результативність господарювання не можуть бути забезпечені, якщо на підприємстві відсутня ефективно функціонуюча система якості. Таке твердження обґрунтовано хоча б через те, що у “більшості випадків, при укладанні зовнішньоекономічних контрактів обумовлюються вимоги наявності та документованого оформлення положень системи якості у постачальника, а також право контролю її у будь-який час споживачем або третьою стороною. Наявність у постачальника сертифікованої системи якості заснованої на застосуванні міжнародних стандартів, – гарантія забезпечення якості на всіх етапах життєвого циклу товару та успіху у конкурентній боротьбі”, [17, -С. 242]. Система якості, як організаційна структура в системі підприємства має бути відповідним чином керована. У зв’язку із цим прийнято говорити про систему управління якістю продукції. У відповідності із ГОСТом управління якістю продукції – це встановлення, забезпечення та підтримка необхідного рівня якості продукції при її розробці. виробництві, обігу або експлуатації або споживанні, [17, -С. 243; 41, -С. 31]. Як випливає із визначення управління якістю розповсюджується на всі етапи життєвого циклу продукції від вивчення ринку до кінцевого задоволення вимог та потреб споживача (див. рис. 37). Стадії життєвого циклу продукції Дослідження та проектування Виготовлення Обіг та реалізація Експлуатація або споживання    Рис. 37 Життєвий цикл продукції, [41, -С. 31]. Крім того, за визначенням, необхідний рівень якості продукції повинен: встановлюватись, забезпечуватись та підтримуватись. Встановлюється необхідний рівень якості на стадії дослідження та проектування на підставі аналізу найкращих вітчизняних та зарубіжних досягнень науки та техніки. Забезпечується на стадії виготовлення. Підтримується на стадії обігу та реалізації, експлуатації та споживанні. Основні етапи встановлення, забезпечення та підтримки якості відповідають принципу “петлі якості” (див. рис. 38).  Рис.38 Петля якості, [41, -С.165]. Про якість виробу не можна судити лише за його показниками, слід порівнювати ці показники з вимогами споживача. Потреба в продукті залежить від кількості, вартості та термінів його подання, що відповідає основним цілям виробництва (див. рис.39). Основні цілі виробництва Якість Кількість Витрати Терміни    Техніко-економіч-ні показники продукції повинні зна-ходитись на рівні найкращих світових стандартів або перевищувати їх Кількість продук-ції та її асортимент повинні відповідати потребам народного господарства та попиту у споживача Витрати на виробництво продукції повинні бути мінімальними (С/В, ціна) Терміни пос-тавок повинні відповідати планам, необхідності та бажанням споживачів Рис. 39 Основні вимоги до продукції та їх необхідні критерії, [41, -С. 35]. Управління якістю слід відрізняти від контролю якістю який в основному зводиться до відокремлення непридатних виробів, як за 100-% – ним, так і за вибірковим контролем. Якість продукту по завершенню процесу виробництва, не може бути змінена внаслідок контролю так само, як якість та надійність не можуть бути підвищені лише шляхом вибраковки виробів. Тому основним завданням управління якістю є виявлення причин браку, де б він не виникав, а надалі усунення тих причин та забезпечення виробництва продукції кращої якості, [41, -С. 30]. За комплексного підходу до проблеми підвищення якості необхідно класифікувати та вивчати фактори та умови, що впливають на якість продукції. Під фактором якості продукції слід розуміти причину, що певним чином впливає на якість продукції залежно від загальних та часткових умов її створення. Усю сукупність факторів, що діють на різних стадіях життєвого циклу продукції та рівнях управління поділяють на: технічні, організаційні, економічні, соціальні (див. рис. 40). Фактори, що впливають на якість продукції Технічні Організаційні Економічні Соціальні – вид виготовляємої продукції та серійність її виробництва; – стан технічної документації; – якість технологічного обладнання, оснастки, інструменту; – стан випробувального обладнання; – якість засобів виміру та контролю; – якість вихідних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів – забезпечення сировиною та матеріалами; – технічне обслуговування обладнання, оснастки і т.і; – планомірність та ритмічність роботи; – організація роботи з постачальниками; – організація інформаційного забезпечення; – наукова організація праці, культури, виробництва; – організація харчування та відпочинку – форми оплати праці та розмір ЗП; –преміювання за високоякісну продукцію та роботу; – стягнення за брак; – співвідношення між якістю продукції, собівартістю та ціною; – організація та впровадження госпрозрахунку – стан виховної роботи; – підбір, розміщення та переміщення кадрів; – організація навчання та підвищення кваліфікації; – організація та проведення змагання за високі показники якості; психологічний клімат в колективі; – житлово-побутові умови –організація відпочинку в поза робочий час  Рис. 40 Класифікація факторів, що здійснюють вплив на якість продукції, [41, -С. 39]. Розкриття змісту питання 7.9. Ключові терміни та поняття: Зарубіжний досвід з управління якістю продукції. Загальне управління якістю (Total guality management TQM). Елементи TQM. Фази процесу вдосконалення якості продукції. Методи та прийоми вдосконалення якості: підхід 5 W 2 H, блок-схема процесу, контрольні листи, аналіз Парето, кружки якості, мозкова атака. Місце та роль ВТК в управлінні якістю продукції. Лозунг “Якщо воно працює, нема чого його вдосконалювати” та лозунг “Тільки тому, що воно працює , не думайте, що його не можна вдосконалювати”, – [14, -С. 149], – суть двох концепцій (підходів) щодо розуміння якості продукції. В різні періоди часу та у різних країнах по різному підходили щодо розуміння важливості якості, як категорії, що має суто конкретний економічний зміст. Якщо, приміром, у США компанії-виробники надавали перевагу таким категоріям, як: продуктивність, ціна, то японські компанії, навпаки, – якості. Більше того “якість” стала “наріжним каменем” японського підходу щодо виробництва. Другий лозунг, що винесено на початку питання, що ними розглядається, за своїм змістом відображає японську концепцію розуміння “якості” та “управління якістю”. Суть її – це процес постійного вдосконалення. Для визначення цього процесу японці використовують термін “КЕЙЗЕН”. Хоча ідея постійного вдосконалення і виникла у США, проте там вона не викликала великої зацікавленості. Так продовжувалось до 70-80 р.р. 20 ст. поки різко не підвищився рівень конкуренції на ринку США, як з боку Японії, так і інших країн світу . Зачеплені успіхами іноземних конкурентів американські виробники всерйоз зайнялись проблемою якості. Власне, кінець 20 сторіччя (остання чверть) ознаменувався “революцією якості”, яка розпочалась в Японії і зараз розповсюдилась по усьому світу [14, - С. 122]. Вона включає зовсім інший підхід щодо поняття “якість” та роботи по якості, який зачіпає організацію вцілому. Цьому новому підходу дано назву – “загальне управління якістю” (total guality management – TQM)[14, -С. 122]. Загальне управління якістю, [14, -С. 130]: – це філософія, що залучає кожного члена організації в роботу по досягненню якості. Рушійною силою такої роботи є задоволення споживача. Підхід TQM можна описати , за схемою, послідовність якої вимагає здійснення наступних кроків:
|
Схожі:
| Курс лекцій Розділ 2: підрозділ 3: тема 13 Тема 13. Виробнича потужність – як узагальнення ресурсного потенціалу підприємства |
Курс лекцій Розділ : Тема Тема 14 Модель визначення впливу ринкової стратегії на прибуток [ PIMS ] та ВОСС аналіз |
| Курс лекцій Розділ 2: тема 8 Ресурсне забезпечення промислового підприємства: матеріально-речові та трудові(кадрові) ресурси підприємства |
Курс лекцій Розділ 2: тема 5 Оптимізація величини партії матеріалів, що закуповується та величини серії продукції, що випускається на підприємстві |
| Курс лекцій Київ 2006 Київський Національний Університет культури і мистецтв Безклубенко Сергій Данилович. Основи філософських знань. Курс лекцій для слухачів Академії пепрукарського мистецтва та студентів... |
Курс лекцій СУМИ 2003 МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ... Курс лекцій спрямований на надання студентам допомоги по вивченню навчального курсу з „Торгового права” та розрахований на студентів... |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙ... Головченко О. М., Ананьєв Є. П. Сучасна економічна теорія: курс лекцій – Одеса: м. Роздільна ТОВ «Лерадрук», 2012. 204 с |
Курс лекцій. ВСТУП ТЕМА 7 КРИМІНАЛЬНО ... |
| Курс лекцій Тема 1: Філософія, її предмет і роль в суспільстві Пізнавальна: познайомитись з поняттям філософія, її предметом, структурою, категоричним апаратом |
Курс лекцій Для студентів денної і заочної форми навчання Всіх спеціальностей університету ТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ПРАВО НА РЕЗУЛЬТАТИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua