3. Стан соціальної сфери та пріоритети соціальної політики в Україні


Скачати 437.83 Kb.
Назва3. Стан соціальної сфери та пріоритети соціальної політики в Україні
Сторінка1/4
Дата30.03.2013
Розмір437.83 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
  1   2   3   4
ємництва від кримінального рекету і бюрократичного тиску.

В умовах перехідної економіки процес інституційних перетворень має бути постійним і безперервним, співвіднесеним з потребами господарської'діяльності. Активізація інституцй-них перетворень справить стимулюючий вплив на економічну динаміку і підтримає розпоча­те в Україні економічне зростання.

3. Стан соціальної сфери та пріоритети соціальної політики в Україні

Для проведення економічних реформ суттєве значення має підтримка населенням дій уряду. Позитивну оцінку діяльності уряд може отримати лише тоді, коли зрушення в еконо­міці втіляться у підвищенні рівня життя населення, задоволення його соціальних потреб. Поліпшення показників вітчизняної економіки, поглиблення курсу ринкових перетворень ство­рили передумови для позитивних зрушень у соціальній сфері. Так, за минулий 2002 р. реа­льні доходи населення зросли на 21,2%, реальна зарплата - на 18,2%, а реальний розмір пенсій - на 12,7%. Проте гострота соціальних проблем не зменшується.

Динаміка доходів населення залежить від рівня зарплати. Середньомісячна номінальна заробітна плата, нарахована на одного штатного працівника, у січні-квітні 2003 р. склала 407,31 грн., щр на 11,6% перевищує рівень установленого прожиткового мінімуму і на 19,7% ї розмір у вЦілоеідному перісщі 2002 р. Однак у 17 регіонах заробгта плата не досягла цього мінімуму. А в Тернопільській, Волинській, Хмельницькій, Вінницькій областях вона нижча більш ніж на 100 грн. від цього соціального стандарту. У січні-квітні 2003 р. розмір реальної заробітної плати збільшився на 15,1% порівняно з відповідним періодом 2002 р. Сукупні номінальні доходи населення за цей період збільшилися на 9,2%, а реальні - на 4,6%. Витрати населення збільшилися на 12,8%, приріст заощаджень становив 263 млн. грн.

Одночааю з гюступовим зростанням загального рівня доко^ в крвіні зберігалася значна диференціація регіоне за рівнем оплати праці. Середній розмф зздхзбпіюі плати працівн^ к» Вінницької, Волинської, Хмельницької, Тернопільський областей був майже на третину меншийсереяньогорів»япоіязан.Втойжечасурегюнахрсо^№^енняпаливно^енерг^^ комплексу (Дн»іропеіровсн<а,3апоріаьіа. Донецька області) роамірсеред^^ тної плати на 15,7—22,3% перевищував відповідний середній показник по країні.

Найбільці розміри заробгтно плата (атостерігалисту працюючих на пстізи^ порту і фінансових установ і перевищували середній показник по економіці в 1,9-3,5 рази. Разом з тим, розмір заробп>юГплати працівник» сільоікого і рибного господарства, текс^ льнсії промисловості і пошиття одягу, а також установ соціальнсіі'сфери, залишається значно нижчим і не перевищує двох третин від середнього по економіці.

. Не можна очікувати підвищення загального рівня оплати праці, якщо на значній частині пщприємств та організацій порушується законодавство про мінімальну заргілату держави інотестори в ході перевірки виявили, що понад 40% працівників на 2 тис. підпри­ємств різних форм власності і госпспарювання заробіток нараховувався нижче законодавчо встановлених «мінімальних» 165 грн. Не скрізь проводяться й доплати до мінімального роз­міру зарплати, не нараховується компенс^іія за втрату частини зарплати через порушення термінів її виплати.

Гострим є питання про запровадження мінімальної'зарплати в бюджетній сфері. Верхо­вна Рада Украіми з 1 липня 2002р. затвердила їїу розмірі 165 грн. на місяць. Але фінансо­вими ресурсами вона не була підкріготена.Так само сталося із запровадженням з 1 січня 2003 р. мінімальна" зарплати 185 пж. та з 1 липня - 237 грн. на місяць. Це обумовило диспропо­рції' в оплаті праці: лікарі, вчителі, працівники культури, соціальна'сфери отримують зар­плату на рівні обслуговуючого персоналу. З метою забезпечення принципу рівної оплати праці працвникам однієї'кваліфікаці в бюджетні сфері запроваджено Єдину тарифна Наступний невідкладний захід - запровадження погодинної мінімальної зарплати.

Економічна і ділова активність сприяла стабілізації на ринку праці. Однак ситуація з зайнятістю населення залишається складною. На облку в державній службі зайнятості на 1 червня 2003р. перебувало 1085,8 тис. незайнятих громадян, що на 0,5% більше, ніж на відповідну дату 2002р. Серед зазначеної категорії громадян 97,4% малиофіційний статус безробітних, з яких двом третинам була призначене допомога по безробптю.

Рівень зареєстрованого безробіття становив на 1 червня 2003 р. 3,9% від працездатного населення працездатного віку. Разом з тим спостерігалася зманнадиференцйця цього пока­зника гю регіонах, де він коливався вщ 6,9% у Тернопільській області до 0,5% у м. Києві. Слщ зазначити, що рвень безробіття, визначений по методології МОЛ, був значно вищим і скла-дав у 2002р. 10,8% економічно активного населення працездатного віку.

За гювцузмленнями підприємств, установ і організацій, млькклі> вільних робочих місць і вакантних посад протягом травня поточного року збільшилося на 15,8% і на 4-червня 2003 р. сягало 166,1 тис. Цей показник у порівнянні з відповідною датою 2002 р. зріс на 15,9%.

Важливим напрямом роботи з підвищення конкурентноздатност безробітних на ринку праці є професійна підготовка і перепідготовка. На 1 червня поточного року для одержання нова професі чи слеціальності державними службами зайнятості було спрямовано 41,4 тис. безробітних, з яких дві третини (66,9%) складали жінки і понад половину (55,1 %) - особи у віці до 28 років.

Поряд із працевлаштуванням на постійній основі, одним з шляхів реалізації активної полпики зайнятості є організація промадських робіт. Чисельність громадян, іф у таких роботах, у порівнянні з відповідною датою 2002р. виросла на 920 осіб і складала на 1 червня 2003р. 32,7 тис. осіб.

Однією з найгостріших соціальних проблем незалежнсй'Украни залишається заборгова­ність з виплати заробпжм плагт та »іших видів доходе. Сума невипланеної заробтю^ на 1.05.2003р. досягла 2364,2млн. грн. (57,6% середньомісячного фонду оплати прач, на­рахованого до виплати в січні-квітні 2003 р.). У порівнянні з відповідною датою минулого року ї скорочення склало 4,4%.

По регіонах найбільша сума боргу приходиться на Донецьку (27,2% від загальної суми боргу). Луганську (14,3%) і Дніпропетровську (7,4%) оровську (7,4%) отемпи приросту забо­ргованості по виплаті заробітної плати в порівнянні з поточним роком спостерігалися в Миколаївській (на 49,6%), Хмельницькій (на 13,3%) і Полтавській (на 12.3%) областях.

"•ч" М" •-»' ^»»^г»и*.

Поряд із працевлаштуванням на постійній основі, одним з шляхів реалізації активної' гюлпики зайнятості є організація громадських робп\Чисельнкт>іромадян,щ^ у таких роботах, у порівнянні з відповідною датою 2002р. виросла на 920 осіб і складала на 1 червня 2003р. 32,7 тис. осіб.

Однією з найгострішихсоцальних проблем незалежнсй'Уі^їани залишається заборг^^ нють з вигиатизаробп>юі плати та інших виде доходів. Сума невиппаченоїзаробпжя'пяа™ на 1.05.2003р. досягла 2364,2 млн. грн. (57,6% середньомісячного фонду оплати праці, на­рахованого до виплати в січні-квітні 2003 р.). У порівнянні з відповідною датою минулого року "«скорочення склало 4,4%.

По регіонах найбільша сума боргу прихопиться на Донецьку (27,2% від загальної суми боргу). Луганську (14,3%) і Дніпропетровську (7,4%) області. Найвищі темпи приросту забо­ргованості по виплаті заробітної'плати в порівнянні з поточним роком спостерігалися в Миколаївській (на 49,6%), Хмельницькій (на 13,3%) і Полтавській (на 12,3%) областях.

Завдяки зрушенням в економіці, збільшенню зарплат в 2002 р. вдалося підвищити на 20% розмір трудова пенсій і забезпечити їх безперебійну виплату. Разом з тим, їх рівень ще дооль низький, (^редній розм^ пенси'за віком - майже третина середньомісячнсй'зарг^ а мінімальна виплата - 32% прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб. Суттєво послаблюють пенсійну фінансову базу пільги: втрата бюджету Пенсійного фо­нду вщ запровадженого фіксованого сільськогосгкздарського податку становлять що^^ над 3,5 млн. грн. Гострою проблемою є також зменшення пенсійних внесків через •гінізацію заробтюі'плати та інших виде доходе. Розпочата в Україні гюнсійна реформа має п^ ц^недоліки.іїсутьполягаєузапровадженніпринциповоновоїпенайна'системи.якавключа-"

тиме як обов'язксве державне пенайне страхувань, такідобровільі^додаті<ове страхування у державних та недержавних пенсійних фондах. Нова пенсій^ система стане гарантом го рівня життя у старості та акумулятором інвестиційних коштів, чим вона є у веж соціальне орієнюванккемономіках.

У 2003 р., як і в минулих роках, проблема захисту державою найурааливіших верств населення залишається дуже гострою. Змінюються підходи до проблем фінансування й на­дання пільг і компенсацій. Деякі пільги поступово замінюються адресними грошовими ви­платами. Верховна Рада України постановою «Про Основні напрями бюджетної політики на 2003 рис» визначила гвдвищення рівня реальних дохс^ населення, забезгвчення соціального спрямування державного бюджету, соціальних гарантій і соціального захисту населення як пріоритетні напрями бюджетної' політики в поточному році. Дотримуючись вимог цієї поста­нови, було збільшено обсяги фінансування програм соціального захисту інваліде, розміри соціальних виплат та асигнувань на ці видатки. У січні-квітні 2003 р. 979,6 тис. родин призначено субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг і електроенергії, тобто 92,8% від загальної кількості родин, що звернулися за субсидіями.

Щороку пщ час формування бюджету визначаються обсяги асигнувань на покриття витрат, гюв'язаних з наданням пщьг відповідно до чинних законодавчих актів. Однак нееід-гюввдність можливостей бюджету гютребам існуючої'системи пільг і гаранти зму^^

вати коло пільговиків і осіб, на яких поширюються пільги, призупиняти чинність деяких заіюнодавчих норм. Насамперед іде стосується гмльг і компенсацй.ц^надакльет ними або су^жбовими ознаками, не гюе'язані з безгкхжреднім відшкодуванням утраченого здоров'я, передбачені чинним законодавством для повнолітніх дітей, братів і сестер, інших родичів пільговиків.

Виходячи з цьсн-о, на підставі ст. 59 Заіозну України «Про Державний бюджет Украі'ни на 2003 рк» безоплатне або пільгове матеріальне або побутхже забезпечення деяких категорій працівників (військовослужбовців, працівників ОВС) бюджетних установ (військових фор­мувань) відбуватиметься за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих бюджетних установ. Якщо грошові доходи цих працівників менші від величини прожитко­вого мінімуму для працездатних осіб, за ними зберігається право на пільги, компенсації і гаранті'щодо знижки плати за користування житлом, паливом і телефоном, за комунальні послуги, безоплатний проїзд міським пасажирським транспортом (за винятком таксі) та автомобільним транох)ртом загального користування в сільожій міо^е^^

чним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів. При цьому розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами зазначених іатегорійгцзацівниюв не має перевідувати величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Такий підхід можна вже вважати запровадженням адресного підходу до надання пільг, компенсацій і гарантій.

Суттєвим фактором, що впливає на добробут населення є рівень споживчих цін. Індекс аюживчих цін у січні-травні 2003р. склав 104,5% (у вцфювщному періоді попереднього року - 100,0%). На споживчому ринку поточного року темпи приросту цін на продовольчі товари значно випереджали приріст цін (тарифе) на послуги і непродовольчі товари (відповідно 6,3%, 1,4% і 0,2%).

У червні 2003 р. відбулося значне підвищення цін на окремі групи продовольчих товарів. Перевірки суб'єктів господарювання, які діють на ринках зерна та основних продуктів хар­чування, територіальними органами антимонопольного комітету показали, що ці ринки пе­реважно є конкурентними, оскільки на них діє значна кільмсть фірм. Тому, на думку фахівці комітету, у більшості випадків різке зростання цін на цю продукцію було спричинено не зловживанням монопольним становищем, а штучно створеним ажіотажним попитом, що виник внаслідок негативних інфляційних очікувань населення. На ці очікування вплинуло як прогнозоване зменшення збору зернових культур у 2003р., такі некваліфіковані повідомлен-няу засобах масоеа'інформаці'з цих питань. Вокремих областях реалізація сюновних гюоду-ктів харчування збільшилася у 6-7 разів. Це дало змогу продавцям підвищити ціни на ринку:

окремі ділки підняли ціни на крупи майже на 70%, на борошно - на 50%, на цукор - на 30%.

Дестабілізація на аграрному ринку привернула увагу правоохоронних органів. Внаслідок проведених перевірок були виявлені зловживання, приписки, порушення при розпаюванні землі та майна: викрито понад 400 злочинів, серед яких 97 розкрадань, численні факти приховування продовольчих товарів в наді' на подальше підвищення цін.

Виходячизтієї ситуації, що склаласяусоціальній сфері економіки Украии, пріоритетами соціальної полггики визначено:

— перенесення основних акцентів соціальної політики насамперед на працюючу частину населення шляхом державного стимулювання присжореного зрослання заробпної'плати через запровадження нового соціального стандарту - регульованого державного мінімуму пого­динної'заробітної плати;

— легалізація доходів таВиведення їх з тіні, розширення прошарку приватних власни­ків (ут.ч. землі), які активно займаються підприємництвом і отримують від цього доходи;

— випереджаючий розвиток соціальних інститутів (освіти, медицини, культури) та відповідного зростання інвестицій, безпосередньо спрямованих на розвиток людини, поси­лення адресних засад підтримки малозабезпечених сімей, замінивши цим нинішню соціаль­не несправедливу і неефективну систему пшьг, субсидій і компенсацій;

— перехід до нової моделі споживання, тобто таких стандартів, які забезпечуватимуть гідний рівень життя і стимулюватимуть розвиток внутрішнього ринку, трудової та підпри­ємницької активності населення;

— ліквідація прихованого безробіття, проведення політики продуктивної зайнятості шляхом створення нових робочих мюць, забезпечення гарантій зайнятості в процесі привати­зації'та реструктуризації підприємств, підтримки підприємництва і самозайнятості населен­ня, розширення практики громадських робіт, підвищення гнучкості ринку праці.

Істотне посилення соціальної спрямованості курсу реформ перетворить її на важливий інструмент прискорення економічного зростання, зміцнення злагоди і порозуміння в суспіль-стві, сприятиме покращенню соціально-психолопчного стану населення України, в тому числі і працівниив ОВС, дозволить останнім підвищити якість своєї роботи.

і•''ї?^й^^^^&.^Вї»й*'йг»--і^Йй^.^аі^«іаЗд.ва.і>>. ...-й-й^^-т.г&да-жй.^м;.;- .^л.ї^А^'-».'-.

— ліквідація прихованого безробіття, проведення політики продуктивної зайнятості шляхом створення нових робочих місць, забезпечення гарантій зайнятості в процеапривати^ заціїта реструктуризації підприємств, підтримки підприємництва і самозайнятості населен­ня, розширення практики громадських робіт, підвищення гнучкості ринку праці.

Істотне посилення соціальної'спрямованості курсу реформ перетворить її на важливий інслрумент прискорення економічного зростання, зміцнення злагсщи і порозуміння в су^ слві, сприятиме покращенню ооціально-психологічного стану наїхлення Уіфаїни, в тому числі і працівників ОВС, дозволить останнім підвищити якість своєї роботи.

План семінару.

1. Підсумки ринкових перетворень в незалежній Україні.

2. Економічні проблеми та шляхи їх вирішення в Україні.

3. С^ан соціальна'сфери та подальше забезпечення гарантій соціального захисту на­селення в Україні.

Література.

1. Бідак В. Соціально-захисна концепція сучасних економічних реформ//Фінансова консультація.-2002.- Иа1-2.- С. 106-112.

2. Євр(утейсь^ вибір: Виступ През^еніз України Л.Д.Куч^ у Верховній Раді УкраІни 18 червня 2002 року. Послання Президента України до Верховної Ради України- 2002 рік. - К.: Преса України, 2002. -96с.

3. Лукінов І. До питання про концепцію імодель сучасного економічного розвитку Укра­їни//Економіка України.-2001.- N66.- С.4-9.

4. ПапієвМ. Пріоритети соціальноїполітики //Урядовий курєр.—№38, від27лютого 2003р.,с.15.

5' ГкхуіанняПрезі^двнтаУкраінидоВерховноіРа^.Провнутрішнєізовнішнєстанови-ще України у 2002 р.-К.: 2003.-478с.

6 Програма діяльності Кабінету Міністрів України.-К.: 2002.-41с.

7. Савенко О. Державнісоціальністандарт як база забезпечення гарантій соціаль­ного захисту населення //Фінансова консультація.— 2002.— №1-2.— С.3-7.

& Ситуац/янапрС№вольчомуринкудержавипідконтрслем//Уря/^^ відЗ липня 2003 р.,с. 1-2.

9 . Україна: Поступ уXXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки//Урядовий курєр. — №34, ви 23лююго 2000 р..с. 7.

Начальник кафедри економічної теорії НУВС підполковник міліції, професор НОСОВА О.В.

Тема 8:

Освіта та Культура в сучасній Україні

Прого^юшення незалежності Украни створило приніц^тово нові у^<)ви для розвитку н^ ональноГ культури. Необхідно перебороти негативну спадщину в сфері культури, що залиши­лася від радянських часів: партійно-класовий підхід до оцінок досягнень культури; русифіка­цію; залишковий принцип у фінансуванні культури. Головною задачею культурного будів­ництва стало національно-культурне відродження України.

У 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про освіту», де школа визначалася як основа духовного розвитку держави. Реалізація закону передбачає зміцнення матеріально-технічної' бази освіти, видання нових підручників, урізноманітнення форм і методів навчан­ня, широке впровадження в навчальний процес досягнень науки і техніки. Освітня система стає гнучкішою і ширшою. Разом із державними з'являються приватні ліцеї', коледжі, гімна-зн. Зроблено певй кропі до гуманізаф освіт Важливою задачею є забезпечення виконання в навчальних закладах «Закону про мови в Українській РСР», прийнятого ще в 1989р., що передбачає перехщ на україномовний режим навчального процесе. За декілька рокв кількість першокласників, що навчаються українською мовою, зросла з 43,5 до 67,7 %, а у вищих навчальних закладах українською мовою викладання велост в 37% аі<апемнних груп. Проте ці процеси в східному і південному регіонах відбуваються повільно. Відбулася реорганізація керування освп-ою—з метою гюліпшення зв'язку між системою сяреяньгі'і вищої'остпмбу^ об'єднані Міністерство народної'освіти і Міністерство вищої і середньої спеціальної'освіти в одне—Міністерство освті і науки УкраГни.Здійстіюєтьсягюрехвд на тр^

вку у вузах — бакалавр, спеціаліст, магістр. Вузи стають більш автономними у своїй діяль-ності. Проте економічний стан істотно впливає на розвиток освіти, його фінансування, стан робітників цієї' сфери. У 2002 р. із 48,1 млрд. грн. зведеного бюджету України 7,1 млрд., або кожна сьома гривня, була спрямована на розвиток освіти. У 2001—2002 навчальному році з кожних 10 тис. жителів країни 1339 вчиться в загальноосвітніх, 102 — у професійно-технічних, 428 — у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації. У 1990— 1991 рр. — ситуація була дещо іншою — відповідно 1373, 127 і 316. У 2002 р. на Україні функціонувало 22,2 тис. шкіл, ліцеїв, гімназій, у яких навчається 6 601,2 тис. учнів. Навча­льний процес забезпечують 568 тис. учителв. Українською мовою навчається 71,7 % школярів проти 58,3 % шість років тому. Кожний четвертий учень (27,3 %) має можливість навчатися російською мовою, а в регіонах компактного проживання населення інших національностей працюють школи і класи, де діти одержують освіту на румунській, угорській, кримсько­татарській, польській та ін. мовах. Серед чинників, що негативно впливають на навчальний процес, нербхщно вщзначити недостатню забезпеченність<^часними підручниками і наоч­ним приладдям, а також низький рівень комп'ютеризації. У 983 вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації' в 2002 р. навчалося 2109 тис. студентів, що на 9 % більше, ніж у попередньому році. Збільшилася кількість недержавних вузів — з 111 у 1995 р. до 171 у 2002 р. Протягом останніх ромв намічається тенденцм до збільшення питомої ваги закладів більш високого статусу в загальній кількості вузів. Якщо в 1995 р. серед закладів III— IV рівнів акредитації університети складали 27 %, то в 2002 р. — 36 %, академії — відповідно 16 і 19,73 %, або 1,5 млн. студентів обрали для навчання університети, академії, інститути, консерваторії. 60 % із них навчаються на денній формі навчання. Серед студентів, що одер­жують вищу освіту, жінок 53 %. Випуск спеціалістів різного рівня вузами країни щорічно збільшується: у 1995 р. — 339 тис., у 2001 р. — 460 тис., з тих, які отримали вищу освіту, 1,6 тис. одержали кваліфікацію магістра, 188тис.—спеціаліста, 88 тис.—бакалавра, 163 тую.—молсідшогосгйціалкла. Серед випусжників вузів найбільшу илькхпь складають сг^^ ціалісти з галузей знань «економіка», «комерція» і «підприємництво» (ЗО % у вузах III—IV рівнів), а також «інженірія» (26 %). За темпами зростання кількості фахівців особливо виді­ляються економічні та юридичні фахи. Навчальний процес у вузах забезпечують 169 тис. викладачів. В основному складі професорсько-викладацького персоналу закладів Ш - IV рів-нів акредитації 7,3 тис. (8.5 %) докторів наук і 40,3 тис. (47,2 %) кандидатів наук. Вчене звання професора мають майже 7 тис. викладачів (8 %), доцента — 30,2 тис. (35,3 %). Середньомісячна зарплата працвників, зайнятих в освіті, склалав 2000 р. 156 фн., що в 1,5 раза нижче, ніж середньомісячна зарплата працівників, зайнятих в інших галузях економіки.

звання професора мають майже 7 тис. викладачів (8 %), доцента — зи,;; тис. іоо.о то;. Середньомісячна зарплата працівника, зайнятих в освлгі, склала в 2000р. 156 грн., що в 1,5 раза нижче, ніж середньомісячна зарплата працівник», зайняжх в інших галузях економіки.

У досить смадному становий^ опинилася наую. Позначилась баї^порічна фактична к^ ляця української науки від свгіовсй'і САнобічна орієнтація на російську, нед^^ льно-технічна База. Центром науки, як і раніше, залишається Академія наук, якій надано у 1994р.статусунаціональноі. Установи НАНУ розташовані по всій території'держави, найбі­льше їх у Києві. У Західному науковому центрі діють 18, у Північно-Східному —16 установ НАНУ. НАНУ має багато чинних угод з академіями наук, авторитетними науковими товари­ствами і провідними університетами Росії', Європи, США, ,

Наукові розроби Національного космічного агентства уічмі»^ дозволяють досл^^ та освоювати космічний простір. Конструкторські бюро заводів ім. Антонова, ім. Малишева, «Півдеммаш», «Мотор-Січ» створюють сучасну цивільну й військову техніку. Підписано уго­ду між Інститутом електрозварювання ім. Пагона і НАСА про розробку технологій космічного зварювання.

Серйозними проблемами є недостатня розробка фундаментальних досліджень і дуже слабке впровадження нових технологічних досягнень у виробництво (впроваджується лише

10% розробок). Загальна кількість науковців на Україні — майже 300 тис. — в два рази ботьша, ніжу Франції, але ефективнють їхньої праці набагато нижча, ніжу Європі. Визначних успіхів досягнуто у сфері гумангтарних наук, особливо історичній. Видано ряд цікавих моно­графій і підручників, відбувається становлення нової концепції історії України. Відкрито ряд суспільствознавчих інститутів: української мови, народознавства, сходознавства.

Літературні процеси теж характеризуються оновленням змісту, методів творчості, позба­вленням від ідеологічної цензури. Головне місце належить публіцистиці, продовжується пуб­лікація дореволюційних, 20—30-хрр., із діаспори письменників і поетів. Проте тривожна тенденція склалася з книговидавництвом українською мовою. Україномовний наклад складає 27 % від усього книжкового накладу.

Деякі позитивні зсуви помітні в кіномистецтві, створюються україномовні фільми. На XXXVI кінофестивалі в Сан-Ремо українському фільму «Ізгой», створеному за мотивами пові­сті А.Дімарова (режисери В.Савельєв і А. Браунер), присуджений Гран-прі.

Важливий внесок у розвиток театрального мистецтва в 90-х рр. внесли режисери Р.Вік-тюк, С-Донченко, Б.Шарварко, актори Н.Сумська, А.Хостікоєв, Л.Задніпровський.

Позитивні зміни відбуваються в роботі українського телебачення. Підвищився аналітич­ний рівень інформаційних передач, ток-шоу, урізноманітнилися розважальні програми.

Значними можна назвати досягнення в сфері пісенної творчості. Регулярно відбуваються пісенні фестивалі «Червона рута», «Пісенний вернісаж», «Пісня року», «Таврійські ігри». Велику популярність здобули естрадні співаки П.Зібров, А.Кудлай, В.Білоножко, Л.Сандуле-са, І.Билик, Т.Повалій.

Великих успіхів досягли українські спортсмени на літніх Олімпійських іграх 1996 р. у м. Атланта (США), зайнявши почесне 9 командне місце й увійшовши в число головних спорти­вних країн світу.

До культурно-політичних досягнень слід віднести створення системи нагород України. Сюди входять Почесні відзнаки Президента, ордени Богдана Хмельницького, Ярослава Муд­рого, Княгині Ольги, відзнака «За мужність».

Національне відродження України неможливе без підйому культури, науки й освіти. Необхідно закріпити і розвити ті позитивні зсуви, що відбуваються в сфері культури.

План семінару

1. Стан та розвиток освіти в сучасній Україні.

2. Наука в Україні: досягнення та проблеми.

3. Культурне відродження.

Начальник кафедри історії державності України, доктор історичних наук, професор, полковник мілій/її В.А.ГРЕЧЕНКО

Тема 9:

ЗаКон України «Про мови» та мовна Культура працівників ОВС

Чинний Закон України «Про мови» було прийнято 28 жовтня 1989 року після перших демократичних виборів до Верховної Ради УРСР. Прийняття цього Закону стало вагомою перемогою державно-патріотичних сил республіки, оскільки згідно з ним українська мова набувала статусу державна^ а уфаінський народ гювертав (Х)бі найголовнішу ознаку держа­вотворчої нації - національну мову єдину для всіх сфер громадського і політичного життя. Такий законодавчий крок був обумовлений багатовіковою політикою деукраїнізації, що про­водилася в українських землях. Наслідком цієї політики було фактичне вилучення української мови зі сх))ери науки, оотті, громадського і культурного життя. Значною частиною населенню українська мова почала сприйматися як провінційна, «селянська», нерозвинена і взагалі не-престижна, що створювало небезпеку втрати народом основна' національноідентифікаційноі ознаки і ставило пи загрозу збереження йст-о культурних та історичних цінностей і вщгківи^ здобуття державної незалежності.

Сучасна наука визначає націю як історично сформовану стійку людську спільноту, яка виникла на основі спільності мови, території, економічного життя і психічного складу, що виявляється у спільності культури. Національна мова формується разом з утворенням нації'. Вона є передумовою виникнення і водночас - умовою і результатом існування нації. Повно­цінне формування національної мови можливе не тільки за умов використання її в індивіду­альних актах мовлення (на рівні і^юкособовсго спілкування), а передусім у сутат^^

писемних формах функціонування (на рівні обслуговування суспільних потреб у законодав­стві, діловодстві, політиці, економіці тощо).

За умов недостатнього розвитку національних мов у добу середньовіччя більшість наро-дв ЗахЦ^'Європи для державних пофеб користувалася давніми книжними мовами, зокре­ма латинською. У Київській Русі ці функції виконувала національна (давньоруська) мова, яка із створенням держави гкхяламкхіе єдина'державноі'мови. У Великому князівстві Литс^

му функції державної'мови виконувала лп-ературнаукрак^ько-білоруська мова, що сформу-валася на давньорусьмй скяюві під впливом живсй'розмовної мови XIII-VI ст. Вона функціо­нувала в законодавстві, судочинстві, великокнязівській та князівських канцеляріях, держав­ному і приватному листуванні. Як розвинена літературна мова, що мала назву «мова руська», вона впродовж ХІУ-ХУЇст. використовувалася як державна в Молдовському князівстві й у Польщі. Політика насильницької полонізації та окатоличення українців, що проводилася у наших землях після укладання в Любліні унії Литви та Польщі (1569 р.), призвела до повного викорінення державних функцій національної мови. Ця політика стала однією з основних причин національно-визвольного руху під проводом Богдана Хмельницького і приєднання Лівобережної України до Росії (1654 р.). До початку 1780-х років національна мова функціо-
  1   2   3   4

Схожі:

3. Стан соціальної сфери та пріоритети соціальної політики в Україні
В умовах перехідної економіки процес інституційних перетворень має бути постійним і безперервним, співвіднесеним з потребами господарської'діяльності....
ЗАКОН УКРАЇНИ
Україні з метою вироблення та реалізації державної соціальної і економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних...
ОХТИРСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ РОЗПОРЯДЖЕННЯ ГОЛОВИ ОХТИРСЬКОЇ...
Сумської обласної державної адміністрації від 21. 01. 2013 №21-ОД «Про відзначення Дня соціальної справедливості», з метою привернення...
Назва вершини
Дайте розгорнуту характеристику соціальної сфери в Україні: місце і роль в національному господарстві, структура, сучасні тенденції...
ОСНОВНІ НАПРЯМИ соціальної політики на період до 2015 року
Конституцією України економічних, соціальних і трудових прав громадян, всебічного розвитку людського та трудового потенціалу, високого...
Міністерство аграрної політики і продовольства України Подільський...
Лучик Світлана Дмитрівна, д е н., професор, завідувач кафедри соціальної економіки і інформаційних технологій
СОЦІАЛЬНА ЕКСКЛЮЗІЯ ЯК СТАН ПОВСЯКДЕННОГО БУТТЯ ОСІБ З ВАДАМИ ЗОРУ
Наголошується, що для спілкування з такими людьми необхідно володіти специфічними соціальними знаннями й навичками. Важливим аспектом...
УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЦЕНТР ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ...
Головною ланкою в процесі освоєння знань молодшими школярами є рівень розвитку їх пізнавальної сфери, і особливо таких психічних...
МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Конкурсна документація
Рішенням комісії по визначенню виконавців робіт із капітального ремонту та реконструкції об’єктів соціальної сфери Макарівської селищної...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка