|
Скачати 2.06 Mb.
|
Тема 4. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА 4.1. Структура виробничого потенціалу підприємства. 4.2. Завдання оцінювання виробничого потенціалу підприємства. 4.3. Концептуальні підходи до визначення основних елементів виробничого потенціалу підприємства. 4.4. Вимірювання величини виробничого потенціалу підприємства на базі поелементного підходу. 4.1. Структура виробничого потенціалу підприємства. Відмінною рисою останніх років у країні є поступовий перехід до досить твердої протизатратної політики господарювання. Одним з елементів такої політики є поліпшення використання наявних потужностей на діючих підприємствах. Поки що немає простих, але досить точних методів оцінювання виробничих можливостей підприємств. Традиційні методи вирішення цього завдання базуються на різноманітних принципових підходах, але всі вони страждають неоднозначністю одержуваних оцінок, недостатньою точністю кінцевих результатів . До елементів потенціалу підприємства можна віднести все, що пов'язане з функціонуванням і розвитком підприємства. Виробничий потенціал — наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність ресурсів, що функціонують і здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять:
Потенціал землі та природно-кліматичні умови —- можливості підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності. Фондовий потенціал — наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства. Потенціал оборотних фондів — це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів. Потенціал нематеріальних активів — сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб. Потенціал технологічного персоналу — здатність робітників і виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи. Рис. 4.1 Структура потенціалу підприємства Реалізація можливостей інтенсифікації існуючих виробництв дасть змогу значно скоротити витрату трудових, матеріально-технічних і фінансових ресурсів на задоволення сьогоднішніх і майбутніх потреб суспільства. Подання про величину виробничого потенціалу підприємства й окремих його елементів дає можливість певною мірою управляти характеристиками потенціалу, внаслідок чого відкривається можливість цілеспрямовано впливати на віддачу виробничих ресурсів (рис.5.1). Величина виробничого потенціалу і його структура можуть мати широкий діапазон застосування в прогнозуванні, плануванні й стимулюванні матеріального виробництва. Рис. 4.2. Класифікація характеристик виробничого потенціалу промислового підприємства ідея виміру потенціалу як найвищої віддачі сукупних ресурсів досить приваблива. Але на цьому шляху стоїть ряд практично нерозв'язних проблем. Насамперед, не завжди можна достатньо вірогідно визначити найвищу віддачу при складній сукупності взаємодіючих елементів, оскільки в цьому випадку постає питання про облік їхнього взаємного впливу, взаємного доповнення інших подібних якостей. Це природно, оскільки жодний виріб неможливо створити тільки за допомогою одного виробничого ресурсу. На кінцевий результат активно впливає саме сукупність елементів потенціалу. Нарешті, є підстава виявити нелінійну залежність між ресурсами й результатами. 4.2. Завдання оцінювання виробничого потенціалу підприємства Для характеристики масштабу будь-якого підприємства звичайно використовують такі поняття, як розмір і потужність. Показники розміру, до числа яких можуть бути віднесені виробнича площа, число виробничих робітників або загальна чисельність персоналу, проектний річний обсяг продукції у вартісному вираженні, сумарна вартість основних виробничих фондів або ж їхньої активної частини тощо, дають лише орієнтовне, найчастіше досить відносне поняття про можливості підприємства. Відміні риси перерахованих вище технічних та економічних показників полягають у тому, що вони не залежать або не повністю залежать від умов та інтенсивності використання підприємства за призначенням. Потужність звичайно вимірюють продукцією підприємства в натуральному виразі. Причому мова йде звичайно про фактично вироблену продукцію. Залишаються поза увагою потенційні можливості підприємства, особливо за не профільними видами продукції або випуск якої є лише задумом. Під виробничим потенціалом розуміється той обсяг робіт у наведених одиницях виміру витрат праці (нормо-годин), що може бути виконаний протягом деякого періоду часу (найчастіше, року) основними виробничими робітниками на базі наявних виробничих фондів при дво-три змінному режимі роботи й відповідній організації праці й виробництва, тобто: , (4.1) де Р — виробничий потенціал і нормо-годинах за рік; ; Фt —нормативний річний фонд робочого часу, години; R — чисельність основних робітників, чол.; ф - рівень ефективності праці основних робітників і фондоозброєність, частки одиниці. Іншими словами, ВП — це технічно, організаційно, економічно й соціально обґрунтована норма ефективного робочого часу основного виробничого персоналу підприємства за певний період календарного часу. Знання ВП дасть можливість вибудувати систему всіх інших оцінок виробничої й економічної потужності підприємства. При цьому тому самому показнику ВП, залежно від умов його використання, може відповідати безліч значень показника потенційної потужності. Оцінки максимальних значень розглянутих показників мають приватний характер, потрібні в рідкісних випадках і не можуть виступати основними параметрами виробничо-господарської діяльності підприємств, створюваної для них нормативно-технічної та іншої документації, а також для всякого роду техніко-економічних й інших розрахунків, виконуються для вирішення питань їхнього розвитку й удосконалення. 4.3. Концептуальні підходи до визначення основних елементів виробничого потенціалу підприємства. Проблема вимірювання величини виробничого потенціалу досить важлива як у теоретичному, так і практичному плані. Виробничий потенціал як показник ресурсного потенціалу відіграє велику інформативну роль. За допомогою такого роду комплексних показників усуваються протиріччя, що виникають при оцінюванні рівноприскореного або різноспрямованого руху складових його елементів. Співвіднесення величини потенціалу з кінцевими результатами функціонування дає комплексне знання про ступінь використання виробничих ресурсів і резерви підвищення ефективності виробництва. При оцінюванні розміру виробничого потенціалу підприємства насамперед необхідно відповісти на такі питання: чи є виробничий потенціал простою сумою ресурсів та яким чином окремі ресурси включаються в сукупний ресурс? Ресурсний підхід не тільки стверджує, що потенціал являє собою сукупність виробничих ресурсів цільового призначення, а й робить очевидною методику оцінки його величини як суму фізичних відповідних значень складових елементів. Використання натуральних показників сьогодні досить ускладнене при оцінюванні таких складних елементів виробничого потенціалу, як трудові ресурси, технологія, інформація. У зв'язку з цим різноманітні й натуральні одиночні показники, що характеризують їх. М.В. Архіпов фізичний обсяг виробничих ресурсів рекомендує оцінювати в чисельності промислово-виробничого персоналу за формулою: , (4.2) де Wо - сукупна споживча вартість виробничих ресурсів; L — чисельність промислово-виробничого персоналу; КL — коефіцієнт оцінки складу і якості трудових ресурсів; П —коефіцієнт заміщення (еквівалентності) основних виробничих фондів чисельністю ВПП; — частка активної частини ОВФ; F —вартість основних виробничих фондів у незмінних цінах; КW— коефіцієнт оцінки складу і якості ОВФ. Коефіцієнт КL і КW враховують вплив науково-технічного прогресу на фактори виробництва. 4.4. Вимірювання величини виробничого потенціалу підприємства на базі поелементного підходу. Найбільш уніфікованим і універсальним вимірником елементів виробничого потенціалу, практика це підтверджує, є їхня ціна або вартість. Порівнянність показників потенціалу в грошовій оцінці в часі й просторі дозволяє виявити динаміку й структуру виробничих потенціалів підприємств і територіальних утворень, розходження й тенденції їхньої диференціації за цим показником, а також за ефективністю використання виробничого потенціалу. У цьому випадку сума вартостей елементів буде характеризувати величину всього виробничого потенціалу підприємства. Таким чином, визначення величини потенціалу пов'язане насамперед з оцінюванням вартості його елементів. Методика визначення вартості першого елемента виробничого потенціалу промислового підприємства — основних виробничих фондів — розроблена детально. Як елемент виробничого потенціалу підприємства варто приймати середньорічну вартість тільки його основних промислово-виробничих фондів. Вартість основних фондів постійно змінюється під впливом природних процесів, виробничих умов та інновацій. її досить надійне фіксування можливе тільки на обмежений період квартал, рік. У вартості першого елемента виробничого потенціалу повинна враховуватися повна вартість основних фондів. Для підтримки основних фондів у працездатному стані проводяться поточні й капітальні ремонти, здійснюється їхня модернізація. Вартість елемента потенціалу «основні фонди» в дійсності не підвищується, оскільки споживча вартість самих основних фондів не зростає вище від первісної. Вартість першого елемента потенціалу — «основні виробничі фонди» становитиме: Во.ф. = ВОПФ + Вм.ф., (4.3) де Вопф —середньорічна балансова вартість основних промислово-виробничих фондів підприємства, Вм.ф —витрати на модернізацію основних виробничих фондів. В умовах науково-технічної революції знання є головними засобами підтримки продуктивної сили живої праці, є субстанцією продуктивності праці й визначають її можливості. Вартість елемента потенціалу «промислово-виробничий персонал» буде являти собою суму: Вт.р = Фз.п + Фм.з + Зн +Зв.п +Зпк, (4.4) де Фз.п — фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу підприємства; Фм.з — фонд матеріального заохочення; Зн — затрати на навчання кадрів; Зв.п —затрати, пов'язані з їхньою перепідготовкою; Зпк — затрати на підвищення кваліфікації промислово-виробничого персоналу. Четвертим елементом виробничого потенціалу є технологія. Технологія належить до числа виробничих ресурсів довгострокового користування. вартість технології виробництва повинна визначатися так само, як і основних фондів: Вт =Вт.д. + Вт.н. – Вт.л., (4.5) де Вт — вартість використовуваних виробничих технологій; Вт.д — вартість технологій, що діють на підприємстві на початок періоду; Вт.н — вартість знову освоєних технологій; Вт.л — вартість технологій, використання яких припиняється в даному періоді часу. При визначенні вартості технологій варто мати на увазі, що їхнє впровадження поєднане з виконанням різноманітних робіт, отже, зумовлює різні види витрат. вартість технологій як елемента потенціалу буде складатися із затрат на НДР, вартості спеціальних пристосувань та оснащення, що не ввійшли до складу основних виробничих фондів, а також затрат матеріальних ресурсів, пов'язаних" з їхнім освоєнням. Останній елемент виробничого потенціалу підприємства— інформація являє собою специфічну форму існування наукових знань. Інформація також має вартість. Інформація містить у собі також різноманітні компоненти, що представляють зміст заходів у галузі вдосконалення організації виробництва, праці й управління. У загальному випадку до них можна віднести розроблення й впровадження раціональних "форм поділу й кооперації праці; поліпшення організації підбору й розміщення кадрів; удосконалення організації й обслуговування робочих місць; раціоналізацію трудового процесу, впровадження передових прийомів і методів праці; удосконалення нормування праці й поліпшення її умов; зміцнення дисципліни праці; заходи щодо підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування; застосування прогресивних видів матеріальних ресурсів; розвиток творчої активності працюючих, раціоналізаторської й-Винахідницької діяльності. Тому при визначенні вартості елемента «інформація» головну увагу варто звертати на виявлення матеріальних і фінансових затрат, пов'язаних з реалізацією розглянутих вище й інших подібних заходів а також із придбанням інформаційних ресурсів. Маючи вартість кожного елемента виробничого потенціалу підприємства, загальну його величину можна розрахувати в такий спосіб: П = Во.ф + Вт.р +Ве.р +Вт + Ві, (4.6) де П — величина виробничого потенціалу підприємства; Вер — вартість енергетичних ресурсів; Ві — вартість елемента «інформація». Величину виробничого потенціалу промислового підприємства можна буде визначити як: П = ВОВФ + Вм.ф + Фз.п + Фм.з + Вс.р. + ВР.п.і., (4.7) де Вовф - середньорічна вартість основних промислово-виробничих фондів у планованому році; Вм.ф — витрати на модернізацію основних промислово-виробничих фондів у розрахунковому році; Фзц — фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу в планованому році; Фм.з — фонд матеріального заохочення підприємства в аналізованому році; Вср — вартість спожитих у розрахунковому році енергетичних ресурсів; Вр.п.і. — річні витрати в попередньому п'ятирічному періоді матеріальних і фінансових коштів (крім капітальних вкладень) на розвиток і удосконалення виробництва. Рівень ефективності використання виробничого потенціалу в цілому також може характеризувати кінцевий результат його функціонування/зміст якого було вже розглянуто . У такому випадку інтегральний показник віддачі виробничого потенціалу господарської системи буде визначатися відношенням. (4.8) де П — величина виробничого потенціалу підприємства (об'єднання); В — кінцевий результат його функціонування. Таким чином, вивчення ролі кожного з елементів виробничого потенціалу в процесах утворення кінцевого результату функціонування підприємства — важливий елемент стратегії управління внутрішньовиробничими можливостями. Література[ 16, 21, 29, 30, 31] |
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО... Конспект лекцій з дисципліни “Економіка праці і соціально-трудові відносини” для студентів ІІІ курсу. Павлоград: ЗПІЕУ, 2007 |
ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ Опорний конспект лекцій з дисципліни «Планування і контроль на підприємстві» для студентів IV курсу/ Укл ст викладач кафедри економіки... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Фінанси” для студентів... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Фінанси” для студентів ІІІ курсу напрямків „Економіка підприємства”, «Облік та аудит»,... |
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ» Конспект лекцій з курсу «Психологія» (для студентів 2 курсу денної форми навчання спец.: 092100 – «Промислове та цивільне будівництво»,... |
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів... ВСТУП |
1. Бізнес-план у ринковій системі господарювання Навчально-методичний комплекс з вивчення дисципліни "Бізнес-планування розвитку підприємства" для підготовки студентів V курсу з... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Інвестиційний менеджмент”... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Інвестиційний менеджмент” для студентів V курсу напрямку „Фінанси”. / Укладач: А.... |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС з дисципліни “УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ... Предметом курсу “Управління потенціалом підприємства” є сукупність теоретичних, методичних і практичних питань формування й удосконалення... |
Конспект лекцій з курсу “ Системно-структурне моделювання технологічних... Конспект лекцій з курсу “Системно-структурне моделювання технологічних процесів” / Укладач П. В. Кушніров. – Суми: Вид-во СумДУ,... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Фінансова санація... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Фінансова санація та банкрутство підприємств” для студентів V курсу напрямку „Фінанси”.... |