|
|
Скачати 49.35 Kb.
|
Проект ПРОГРАМА РЕФОРМ У НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ І ІННОВАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ НА 2005-2010 рр. На сьогодні практика державної науково-технічної й інноваційної політики, а також технологічна структура національної економіки України не відповідають сучасному європейському і світовому рівню та європейським стандартам (додаток 1). Незважаючи на декларації про необхідність переходу до інноваційно-інвестиційної моделі економічного зростання, реальні кроки в цьому напрямку не носили системного характеру і не були послідовними (додатки 2, 3). Ситуація, яка склалася в науково-технологічній і інноваційній сфері України на сьогоднішній день: • консервує і поглиблює технологічне відставання України від сучасних індустріальних (і тим більше постіндустріальних) країн; • блокує можливості формування траєкторії стійкого зростання; • провокує закріплення і відтворення «відстаючих позицій» України за такими показниками, як рівень людського розвитку, якість інституціонального середовища, темпи і якість зростання ВВП, продуктивність праці і продуктивність капіталу. Ситуація в науково-технологічній і виробничій сфері України посилюється прогресивним зменшенням людського капіталу, деградацією основних виробничих фондів, поглибленням структурних деформацій, а також стрімкою «втратою шансів» і конкурентних перспектив нашої держави в глобальних господарсько-економічних і геополітичних процесах (додаток 8, 10,11). Слід зазначити, що необхідні законодавчі й організаційні ініціативи щодо цих питань на державному рівні не розроблялися з 98-99 рр. і не впроваджувалися на практиці. В той час, як, наприклад, країни Східної Європи до середини 90-х років зуміли відновити передкризову динаміку і провести структурні реформи, що дало привід до формулювання Лісабонських критеріїв, Україна, фактично, втратила половину свого потенціалу в науці, а також в цілому значну частину сектора суспільного виробництва. Якщо на початку минулого десятиліття для забезпечення конкурентних позицій України у світі досить було провести ринкові перетворення в системі науково-технічного виробництва й удосконалити інституційне середовище, то сьогодні не обійтися без глибинної і комплексної модернізації всіх підсистем суспільства (наукової, технологічної, організаційної, методологічної, виробничої і т.д.), які можуть забезпечити динамічний інноваційний розвиток. Таким чином, головна Мета Програми – створити необхідні інституційні передумови й актуалізувати ресурси для інтенсивного постіндустріального розвитку українського суспільства і національної економіки (суспільства, заснованого на знаннях і «економіці знань»). (Див. додаток 5.) Основні задачі: На базі існуючого соціального, наукового, освітнього й економічного потенціалу України сформувати Національну інноваційну систему (додаток 4), сумісну і порівнянну за своїми характеристиками з НІС Об’єднаної Європи; Створити умови для прискореної модернізації національної системи виробництва, формування «суспільства, заснованого на знаннях» (див. Проект Доктрини), а також перебудови всього комплексу суспільних відносин на основі сучасних постіндустріальних стандартів й найактуальніших досягнень науково-технічного прогресу; Сформувати таку соціально-економічну і політичну систему в Україні, на підставі якої були б закладені принципи самоорганізації на основі інновацій, постійного відтворення основних ресурсів конкурентноздатності, випереджуючого розвитку та самопрограмування на подальший прогрес. Періоди реалізації Програми: 2005-2007рр. – етап «модернізації»; 2007-2010рр. – етап «гармонізації». Основні напрямки реформ у науково-технічній і інноваційній сфері (2005-2007рр.) Реформа інституційного середовища інновацій: - Прийняття Доктрини економіки знань (див. Проект); - гармонізація національних стандартів і законодавства до вимог ЄС; - формування системи фондів інноваційного розвитку; - створення венчурного ринку і стимулювання кредитно-фінансової діяльності в інноваційній сфері; - формування нової концепції Інноваційної географії України (Додаток 6); - аналіз діючого і розробка нового законодавства в науково-технічній і інноваційній сфері; - стимулювання розвитку малого і середнього підприємництва в інноваційній сфері (Додатки 7, 12); Адміністративно-управлінська реформа в науково-технологічній і інноваційній сферах: - реформа організації науково-технічного процесу (горизонтальна і вертикальна моделі) і модернізація інститутів державної науково-технічної політики; - реформа системи НАНУ (3 концепції реформ); - реформа регіональної інноваційної політики (2 моделі); - інтеграція університетської й академічної науки (2 моделі); Інші актуальні задачі: - упорядкування роботи технопарків і інноваційних структур інших типів, нові підходи до діяльності ВЕЗ, СРІД і ТПР; - формулювання і реалізація концепції «Технологічної і техногенної безпеки» (контроль у сфері генних технологій, контроль за «технологіями ризику», рішення гострих соціо-екологічних і антропогенних проблем) у рамках виконання Картахенської угоди; - конверсійні інноваційні реформи в контексті військової реформи; Основні напрямки реформ у науково-технічній і інноваційній сфері (2007- 2010 рр.): - перехід від лінійної моделі інноваційного процесу до НІС (Додаток 4); - формування спеціальних і універсальних техно-виробничих географічних кластерів; - упорядкування державної політики інноваційних пріоритетів, реформування системи держзамовлення в науково-технічній сфері, створення механізмів контролю й аудита за витратою коштів; - реалізація програми щодо згортання ранніх технологічних укладів у реальному секторі економіки; - «внутрішньонаукові реформи» (дисциплінарні зміни, інсталяція інноваційних мереж, розвиток сучасної методики і методології); - перехід до нового етапу соціальних реформ у науці, покликаних захистити соціальний престиж вчених і залучити в науку молоді кадри; - впровадження в систему оцінки макроекономічних показників, характеристик науково-технологічного розвитку виробництва, реформа регіональної статистики; - стимулювання зворотної інтелектуальної міграції – «повернення мозків» (на основі Китайської моделі, Німецьких ініціатив, Індійського досвіду); - вибудовування інфраструктури державної інноваційної політики на муніципальному рівні; - розвиток національної інноваційно-інформаційної інфраструктури (Додаток 9) наукової публіцистики, прогностики і футурології, історіо-графії й історіософії, без чого неможливі масштабні світоглядні і соці-ально-економічні зміни в суспільстві. Деякі заходи Другого етапу можуть бути реалізовані паралельно із завданнями попереднього етапу. Реалізація заходів, передбачених Програмою, дозволить не тільки виправити критичне положення науково-технічної сфери України та закласти основи постіндустріального зростання, але й сформувати передумови для формулювання нової української національної ідеї. Ідеї, яка буде рухати і легітимізувати соціальний прогрес. Як показує досвід держав, що про- йшли шлях форсованої модернізації, в країнах, ідеологія яких ґрунтувалася на техно-економічному порядку інноваційних реформ, впродовж 10 років вдавалося, в середньому, потроїти національний ВВП. |
|
22. Теоретичне обґрунтування діяльності держави в науково-технічній та інноваційній сферах Необхідність державного втручання в інноваційну діяльність: аргументи за і проти |
«Інтернаціоналізми та «фальшиві друзі перекладача» Методичні вказівки. До курсу «Перекладацький аналіз науково-технічного тексту» на тему «Інтернаціоналізми та «фальшиві друзі перекладача»... |
|
«Теоретичні та прикладні аспекти забезпечення науково-методичної... України дозволяє освіті зайняти належне місце в системі соціальних пріоритетів, відкриває реальні перспективи досягнення європейських... |
Щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки “Заможне... З метою забезпечення виконання заходів, визначених Національним планом дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ... |
|
Методичні рекомендації щодо вивчення математики в 5-9 класах видруковано... Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Математика. 5-12 класи” (видавництво “Перун”, Київ, 2005 р.) та в науково-методичному... |
Програма зовнішнього незалежного оцінювання з фізики К.; Ірпінь: Перун, 2005, затвердженої МОН: лист від 23. 12. 2004 №1/11-6611) та для 10-11 класів (К., 2010, затвердженої МОН: наказ... |
|
Фізика програма зовнішнього незалежного оцінювання К.; Ірпінь: Перун, 2005, затвердженої МОН: лист від 23. 12. 2004 №1/11-6611) та для 10-11 класів (К., 2010, затвердженої МОН: наказ... |
ПРОГРАМА звітної конференції науково-педагогічних працівників за... Голова: Другов О. О., заступник директора з наукової роботи Львівського інституту банківської справи УБС НБУ |
|
Проект ПРОГРАМИ Розвитку освіти міста Синельникового на 2010-2015 роки Програма розвитку освіти міста Синельникового на 2010-2015 роки (далі Програма) розроблена з урахуванням особливостей регіону, традицій,... |
Програма факультативного курсу “ Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України (протокол №3 від 01 червня 2010 р.) |