|
|
Скачати 301.63 Kb.
|
ЛекціяГенетично модифіковані організмиПлан. 1. Поняття про генетично модифіковані (трансгенні) організми. 2. Нові характеристики, які найчастіше “прищеплюють” ГМО. 3. Генна інженерія створює генетично- модифіковані організми . 4. Перспективи та технології генної інженерії 5. Природа ГМО. 6. До питання“біобезпеки” відносно ГМО. 7.Причини створення генетично модифікованих рослин. 8 .Генетично модифіковані організми : маркування відкладається. 9. Про особливості використання ГМО у світі та в Україні. Генетично модифікований організм( ГМО) – це організм, що утворюється в результаті застосування технологій генної інженерії, які дозволяють вбудовувати гени одного організму в інший. Завдяки внесенню нових генів організм (рослина, мікроорганізм, тварина або навіть людина) отримує нові бажані ознаки, які раніше в нього були відсутні. Генетично модифіковані організми, у науковій літературі їх ще називають трансгенні організми – це організми, які отримують у результаті специфічних молекулярно-біологічних і біотехнологічних маніпуляцій, хоча й з використанням генетичного матеріалу існуючих організмів і генів, узятих з інших, неспоріднених йому організмів, тобто створюється, фактично, новий організм, що не може бути створений у природі природним шляхом. У природі дуже важливо, щоб генетичний матеріал використовувався із споріднених форм, тобто всередині певного виду або, принаймні, з використанням форм різних видів організмів, але всередині одного роду. Використовувати генетичний матеріал із зовсім іншого роду при створенні організмів у природі, практично, неможливо. І це є природне обмеження будь-яких непередбачених наслідків. А ГМО створюються шляхом залучення генетичного матеріалу не тільки різних родів і сімейств, але й різних царств організмів(бактерії,гриби,тварини,рослини). Саме тому ГМО – це новий тип організмів, які не існують у природі. Не слід плутати ГМО з мутантними організмами, тому що мутантні організми – це знову ж таки природні організми, які завжди існували й існують наразі у природі. Немає нічого дивного і тим більше страшного в тім, що у нас, людей, і у всіх інших організмів відбуваються мутації, оскільки це природний процес. У природі існує два природних способи розширення видової розмаїтості: шляхом перекомбінації хромосом при гібридизації (схрещуванні) форм і шляхом мутацій. Тому мутант – це природний продукт, а ГМ – неприродний продукт. Це означає, що до таких продуктів, отриманим з використанням генетично модифікованих джерел (ГМД), варто застосовувати термін «нові продукти». А це значить, що до продуктів із ГМД, як до «нових продуктів», варто застосовувати «принцип обережності» (precautionary principle). Якщо ми маємо «нові продукти», то ми повинні виробити до них і специфічне ставлення і, звичайно ж, вивчити їх, перш ніж використовувати. Продукти, що містять ГМ-компоненти, розділяють на: ГММ – генетично модифіковані мікроорганізми, ГМР – генетично модифіковані рослини і ГМТ – генетично модифіковані тварини. ГММ в основному використовуються в закритих системах – у ферментерах для одержання корисних речовин. Цих бактерій тримають в ємностях, де вони культивуються, але в навколишнє середовище вони ніколи не потрапляють. Після того, як бактерії досягли певної маси, отриману біомасу використовують для екстракції корисних речовин з наступним їхнім використанням у харчовій і фармацевтичній промисловості. ПРО ГМТ також немає сенсу говорити, тому що із ГМ-тварин випущений у відкриту систему в США тільки лосось, що має здатність до дуже швидкого росту. А інші тварини використовуються тільки для експериментів у закритих системах або лабораторіях. В основному зараз мова йде про ГМР, тому що вони використовуються у відкритих системах, тобто їх вирощують на полях і на городах. Тому ми й будемо говорити про ГМ-рослини. ГМ-рослини самі по собі не є окремою незалежною системою, а є частиною спеціальних аграрних технологій, і це дуже важливий момент. Важливість моменту полягає також й у тім, що ці технології є чиєюсь приватною власністю. Трансгенні технології – це виробничі агробіотехнології. Існують традиційні, органічні і трансгенні аграрні технології. Традиційні технології – це вирощування продукції за допомогою пестицидів й агрохімікатів, а є альтернативні їм технології – органічні, коли не використовують взагалі жодних синтетичних хімічних продуктів. І є третій тип – трансгенні технології. Трансгенні технології також використовують хімію, і в багатьох випадках – у значно більших обсягах, ніж традиційні технології. Нові характеристики, які найчастіше “прищеплюють” ГМО Найчастіше культурним рослинам надають стійкість до гербіцидів, комах або вірусів . Стійкість до гербіцидів забезпечує несприйнятливість рослини до смертельної дози хімікатів. Завдяки цьому поле звільняється від бур’янів, а культурні рослини, стійкі до гербіциду, виживають. Компанії, які продають подібні рослини, пропонують і відповідні гербіциди. Стійка до комах флора дійсно стає безсмертною: наприклад, непереможний колорадський жук, з’їдаючи листки картоплі, гине. Майже всі такі рослини містять вбудований ген природного токсину – земляної бактерії Вacillus thuringiensis. Такою є генетично модифікована картопля “Новий лист” (стійка до колорадського жука). Цей сорт розроблений біотехнологічною компанією “Монсанто” і повинен стати першим офіційно визнаним ГМО в Україні. Стійкість до вірусу рослини набувають завдяки вбудованому гену, який взятий із цього самого вірусу. Хто створює генетично- модифіковані організми (ГМО) ? Генна інженерія – не лише крок науково-технічної еволюції, але й основа бізнесу цілої промислової групи, яка об’єднує декілька транснаціональних корпорацій. Вони називають себе "Life Sciences" (“Індустрія науки про життя”). Журналісти нарекли їх біотехнологічними гігантами. Вони є головними дійовими особами у розвитку генної інженерії, а також контролюють значну частину світового виробництва і продажі агрохімікатів, насіння, продуктів харчування, харчових добавок і ліків. Це - Du Pont (Pioneer), США, Pharmacia (Monsanto), США, Syngenta (Novartis), Швейцарія, і Advanta (AstraZeneca + Cosun), Великобританія і Нідерланди, які утворились в результаті серії злиття і об’єднання. Під контролем цих компаній знаходиться майже дві третини всього ринку пестицидів, четвертина комерційного ринку зернових і фактично 100% ринку генетично модифікованого зерна. Генна інженерія вперше дала можливість подолати бар’єри між різними видами, наприклад помідор можна “схрестити” з рибою, бактерію із картоплею, свиню з медузою і т. д. Цікаво, що, наприклад, генетично модифікована соя не відрізняється від звичайної ні за смаком, ні за зовнішніми ознаками. Якщо у вас не має спеціального обладнання для перевірки ДНК, то про наявність зміненої генетичної інформації у сировині можна лише здогадуватися. Ще складніше визначити наявність генетично модифікованого інгредієнта у продукті, що складається із декількох компонентів, зокрема у суміші дитячого харчування, ковбасі із додаванням соєвого фаршу, кукурудзяних чіпсах та ін. Відповідне маркування передбачене тільки в декількох країнах світу, серед яких члени Євросоюзу, Росія, Японія. Більшість країн СНД тільки починають впроваджувати законодавство стосовно біобезпеки ГМО. Ще сім років тому жодна із перерахованих компаній не була у списку провідних зернових фірм. Маючи в основному “хімічне” минуле, компанії почали посилено фінансувати біотехнології і виробництво насіння. Діяльність біотехнологічних компаній – приклад злиття науки і бізнесу. Компанії мають не лише власні лабораторії, а й фінансують проекти, пов’язані із розвитком генної інженерії у багатьох академічних вузах світу. Важливою частиною діяльності компаній є оформлення прав інтелектуальної власності на створені генетично модифіковані організми. Це фактично означає набуття особою права власності на живий модифікований організм. Це означає, що фермер, який хоче висадити на своєму полі генетично модифіковану сою повинен виплатити компанії гонорар за “винахід”без права використовувати частину урожаю для повторного висаджування, оскільки такими діями він порушує право власності. Діяльність транснаціональних компаній дозволяє прискорити багато процесів, наприклад обмін товарів і грошей. Одночасно ці бізнес-гіганти створюють у світі ауру однорідності. Варто згадати "МакДональдс" чи кока-колу. Перспективи генної інженерії Нині у біотехнологічних лабораторіях іде активна робота над створенням наступних поколінь рослинних ГМО, які повинні зацікавити споживача. Це – рослини із вбудованими вакцинами і вітамінами, наприклад “Золотий рис” із вбудованим провітаміном А або банани із анальгіном. Експерименти біотехнологів не обмежуються сільськогосподарськими рослинами. Просто вони стали першими ГМО, які були дозволені для масового комерційного поширення. Зараз створені генетично модифіковані дерева, вівці, кози, свині, коти, риба...Поки що це надбання лабораторій. Однак, біотехнологічні компанії, які вважають удосконалені живі форми своїми винаходами із ентузіазмом описують майбутнє, де оточуюча жива природа буде максимально відповідати потребам людини. Зокрема, дерева будуть рости швидко і матимуть яскраво виражені корисні якості. Наприклад, із них можна легко отримати папір. Генетично модифіковані коти не будуть викликати алергію у людей, чутливих до котячої шерсті. Фермери будуть поливати рослини, коли вони повідомлятимуть про свою спрагу легким світінням листків. І так далі. Між іншим, людина теж може бути модифікована. Про технологію генної інженерії Тільки 20 видів рослин (із 220 000) складають більше 90% харчового раціону людства. А за останні 80 років у США, наприклад, зникло 97% всього різноманіття овочів. Із 7000 сортів яблук залишилось 900. Зараз існує 330 різновидів груш, тоді як було 2600. Навіть в Індії, де 50 років тому було 30 тис. сортів рису, зараз 75% культури представлено 10 сортами. Поняття біорізноманіття поряд із видовим і екосистемним розумінням включає генетичне, тобто генетичні варіації в межах виду і між видами. Це вся генетична інформація, яка міститься у всіх рослин, тварин і мікроорганізмів на Землі. Генетичне різноманіття допомагає пристосуватися до нових шкідників і хвороб,змін середовища існування, клімату і сільськогосподарських методів. Саме тому у багатьох країнах світу створюються так звані “банки рослин”, де намагаються зберегти кожну травинку – не виключено, що якась із них відіграє вирішальну роль у долі людства. Підтвердження даних про забруднення аборигенної кукурудзи у Мексиці трансгенними конструкціями внаслідок транспортування генетично модифікованої кукурудзи із США продемонструвало світовій спільноті, що, генетично модифіковані рослини небезпечні для центрів походження культур. ГМО становлять ризик для біорізноманіття (у тому числі генетичного), оскільки вони взаємодіють у природі із усім живим, що їх оточує. Вчені визначили декілька проблемних сфер – появу нових шкідників, бур’янів, генетичного забруднення, перехресного запилення генетично модифікованих культур і звичайних, появу нових вірусів та ін. Із появою генетично модифікованих культур часто згадують про “монокультуризацію”, тобто цілком свідому відмову від вирощування всієї різноманітності сільськогосподарських рослин. Частково така тенденція пов’язана із диктатурою ринку, яка потребує, наприклад, яблука певного розміру і з певними характеристиками. Ще один момент пов’язаний із біотехнологічним підходом до сільського господарства – інтенсифікація і індустріалізація виробництва продуктів харчування. Проти такого підходу активно виступають багато європейських фермерських організацій, наприклад, VIA CAMPASINA, які намагаються протистояти витісненню дрібного, “сімейного” фермерства і створенню “латифундного” землеробства. На їх думку, інтенсифікація виробництва призведе до втрати існуючого сільськогосподарського біорізноманіття. Як альтернатива біотехнологічному землеробству розглядається так зване органічне (біологічне, біодинамічне), яке поки що не має підтримки у країнах колишнього Радянського Союзу. Такі країни, як Угорщина, Польща і Чеська Республіка навпаки активно розвивають подібні програми, які вважають економічно вигідними, оскільки попит на “органічну” продукцію особливо великий у країнах західної Європи, які є імпортерами “чистої” їжі. На політичному рівні розуміння важливості біорізноманіття постало у 1992 році, коли в Ріо-де-Жанейро більшість країн світу підписали конвенцію про біологічне різноманіття (офіційний сайт Конвенції - www.biodiv.org), частиною якого є єдиний міжнародний документ про регулювання ГМО у світі Природа ГМО. ГМО – живі організми, здатні до розмноження, поширення і мутацій, вони передають вбудовані в них характеристики наступним поколінням. Пилок генетично модифікованих рослин (наприклад, рапсу) переноситься на великі відстані завдяки вітру, птахам і комахам, що дозволяє модифікованим генетичним конструкціям “вбудовуватися” у звичайні рослини, перетворюючись у джерело генетичного забруднення. Коли чужорідний організм надходить у оточуюче середовище, то він стає причиною виникнення багатьох проблем. Експерти ООН підрахували, що другою головною причиною втрати біорізноманіття є вторгнення чужорідних видів, для яких не має хижаків. Таким чужорідним видом стали кролики в Австралії, які призвели до зникнення місцевих видів тварин. ГМО – теж свого роду чужорідний вид. Зараз від канадських фермерів поступає інформація про те, що генетично модифікований рапс (канола), стійкий до гербіциду, перетворюється на бур’ян, який розмножується і захоплює території сільськогосподарських угідь із великою швидкістю. Проблема полягає в тому, що для того, щоб вивести рапс необхідно застосовувати надзвичайно сильні хімікати. Експерти із міжнародного союзу споживачів Consumers International відмічають, що потужна хвиля просування ГМО зменшує інтерес політиків і землевласників до підтримання землеробства, у якому використовуються інші традиційні надійні методи боротьби із бур’янами, наприклад чергування культур, застосування біологічних організмів для боротьби. Продукти харчування, що підлягали впливу генної інженерії, або які можуть містити генетично модифіковані компоненти Амілаза – використовується у процесі приготування хліба, крохмалу Сидр, вино, пиво та ін. Розрихлювач (пекарський порошок) – добавки Хліб – містить сою Масло канола Каталаза – використовується при приготуванні напоїв, яєчного порошку, сироватки Зернові культури (крупи) – містять сою Хімозин Продукти із зернових культур (круп) Крохмал із зернових культур Сироп із зернових культур Харчові добавки – містять дріжджі Фруктові соки – можуть виготовлятися із генетично модифікованих фруктів Сироп глюкози Морозиво – може містити сироп глюкози, сою Лактаза Кукурудза (маїс) Макарони – можуть містити сою Картопля Сичуг Легкі напої – можуть містити сироп глюкози Соєві боби Соєві продукти, такі як соєвий соус, соєвий гамбургер, соєве м’ясо (ковбаса) Газовані фруктові напої Тофу Помідори Дріжджі (закваска) Цукор. ДО питання біобезпеки ГМО Поняття “біобезпеки” відносно ГМО зовсім не випадкове: ці організми живі, а значить здатні до розмноження, передачі “набутого” зміненого матеріалу потомкам. Із самого початку комерційного використання генетично модифікованих рослин у сільському господарстві між вченими у всьому світі тривають дискусії про те, чи достатньо вони розуміють основи життя закладені еволюцією, щоб маніпулювати генами і починати масове використання у сільському господарстві та виробництві продуктів харчування. За даними на 2002 рік генетично модифіковані рослини вирощуються для комерційного використання у 16 країнах світу, в основному США, Канаді, Аргентині та Китаї. Одночасно із академічними баталіями занепокоєння почали проявляти люди найрізноманітніших професій. Це переросло у глобальний суспільний рух різних організацій. Вони вимагають обмеження поширення ГМО. Прибічники застосування генної інженерії у сільському господарстві переконані: харчуючись трансгенною їжею, людина піддається небезпеці не більше, ніж споживаючи звичайні продукти. Більше того, вони вважають, що без генної інженерії людству аж ніяк не обійтися. Вагомі аргументи на користь масового використання генної інженерії висувають компанії-виробники трансгенів. Протягом останніх 20 років кількість людей на планеті може зрости у два рази. Це потребує використання технології, яка дозволить виробляти більше продуктів харчування. Рослини, зконструйовані із допомогою генної інженерії, зможуть давати більші урожаї в порівнянні із традиційними культурами. Рослини можна модифікувати таким чином, щоб вони містили більше поживних речовин і вітамінів. Наприклад, вбудувавши вітамін А в рис, його можна буде вирощувати у регіонах, де люди страждають від нестачі цього вітаміну в організмі. Генетично модифіковані рослини можна пристосувати до екстремальних умов, таких як посуха і холод. Використання генетично модифікованих культур дозволить менш ефективно обробляти поля хімікатами, оскільки вони самі будуть здатні вирішувати проблеми, раніше підвладні лише хімії. Продукти харчування, які містять генетично модифіковані інгредієнти, можуть стати корисними для здоров’я, якщо в них вбудувати вакцини проти різних хвороб. Наприклад, уже створений салат-латук, який виробляє вакцину проти гепатиту Б. Їжа із генетично модифікованих рослин може бути смачніша і дешевша. Зараз найпоширеніше перше покоління ГМО (із стійкістю до гербіцидів, комах і вірусів). Однак, оцінка користі використання генної інженерії не однозначна навіть у сільському господарстві. Вирощування і використання генетично модифікованих рослин має певний вплив на здоров’я людей, навколишнє середовище (звичайні рослини, воду, птахів, комах, тварин, грунт), систему сільськогосподарського виробництва. генетичного забруднення, перехресного запилення генетично модифікованих культур і звичайних, появу нових вірусів та ін. . Насамперед потрібно виокремити два різні питання — про можливі негативні наслідки від використання ГМО (тобто питання біобезпеки ГМО) та про право споживача на достовірну інформацію (тобто питання захисту прав споживача). Ці питання жодним чином не пов’язані між собою. Мало того, якщо якийсь конкретний генетично модифікований організм справді шкідливий і є джерелом потенційної небезпеки, то ні про яке маркування і мови бути не може — такий організм має бути заборонений до використання. Упродовж останніх років з незрозумілих причин увага громадськості прикута виключно до питань та дискусій щодо генетично модифікованих рослин. При цьому поза обговоренням залишається тема генетично модифікованих мікроорганізмів, які вже досить давно й активно використовуються. Зокрема в харчовій промисловості — для виробництва сирів та у пивоварінні, у фармацевтичній галузі — для виробництва ліків. Прикладом таких ліків є рекомбінантний інтерферон, який є більш ефективним противірусним препаратом (порівняно з нативним інтерфероном) і який використовується в Україні вже досить давно. Практично не звучить і тема генетично модифікованих тварин, які теж, зокрема генетично модифіковані риби, вже мають певне комерційне застосування. Почнемо з фактів. Генетично модифіковані рослини впершее були комерціалізовані у 1996 р., відтоді площа їх культивування зростає щороку. У 2006 р. генетично модифіковані рослини вирощували у 22 країнах світу на площі понад 100 млн. га. Отже, генетично модифіковану продукцію у різ-ному вигляді споживають в останні 10—12 років сотні мільйонів людей у різних, у тому числі й найбільш розвинених, країнах. В останні кілька років поступово збільшуються площі вирощування ГМ рослин і в країнах ЄС, що їх часто наводять як приклад спротиву поширенню ГМО. Насправді в ЄС у період з 1999 по 2004 рр. діяла тимчасова заборона на вирощування ГМ рос-лин, але не було жодної заборони щодо використання продукції, отриманої з трансгенних рослин, як харчу для людини та корму для тварин. Лібералізація позиції Європейського Союзу щодо ГМ рослин дала змогу вирощувати їх у країнах, що входять до ЄС. У 2007 р. таких країн було вже сім (у 2006 р. — п’ять), і ГМ рослини вирощували на площі понад 100 000 га. Для чого створюють генетично модифіковані рослини? Для того, щоб змінити певні агрономічні та фізіологічні характеристики рослин (забезпечити стійкість до окремих гербіцидів, до шкідників та хвороб, до засолення, дії високих та низьких температур); змінити якість кінцевої продукції (колір, склад, тривалість зберігання, термін дозрівання); вирішити питання очищення довкілля від органічних забруднень та від важких металів; забезпечити синтез певних сполук у рослинному організмі (у тому числі й фармпрепаратів) і використати рослину як фабрику для виробництва визна-чених сполук. Генетичні модифікації рослин здійснюють також для вирішен-ня різноманітних наукових завдань, а сама генетична трансформація вже є рутинним методом, який можна реалізувати в будь-якому західному університеті. Станом на сьогодні трансформовано близько 140 видів різних рослин. Водночас комерціалізовано (отримано дозвіл на вирощування у відкритих системах з промисловою метою, на використання як харчових продуктів або як корму для тварин) відносно малу їх кількість. Реально ж на комерційному ринку в останні роки присутні лише генетично модифіковані лінії сої, куку-рудзи, ріпаку, бавовнику, люцерни, папайї та гарбуза. Світовим лідером у вирощуванні ГМ рослин протягом усіх років залишаються США, далі — Аргентина, Бразилія, Канада і Китай. Площі, що були відведені під різні ГМ культури у 2006 р., становили в цих країнах від 49, 8 млн. га у США до 3,3 млн. га в Китаї. Основною привнесеною ознакою, що притаманна більшості комерціалізованих ГМ рослин, є стійкість до гербіцидів і стійкість до шкідників. Перш ніж отримати дозвіл для практичного використання, генетично модифіковані рослини випробовують стосовно оцінки та аналізу можливих ризиків від їх використання для здоров’я людини, тварин та для навколишнього середовища. Такі випробування є досить складними, наукоємними і тривалими, а їхня процедура прописана у великій кількості надзвичайно деталізованих нормативних документів та лабораторних протоколів і відслідковується як самими розробниками ГМО ще до етапу офіційних випробувань та реєстрації, так і відповідними національними органами державного управління та агенціями, що задіяні в регулюванні обігу ГМО в тій чи іншій країні. Звичайно, не слід відкидати питання про потенційні віддалені ризики від використання ГМО. Зрозуміло також, що трансформація рослин штучними міні-хромосомами, яка дає змогу переносити цілі «блоки» генетичної інформації, а також потенційно можлива трансформація рослин штучними, синтезованими генами (досі всі рослини були трансформовані лише нативними генами, що присутні в інших організмах) і вже реальна перспектива створення нових, синтетичних організмів, ставить принципово нові питання стосовно біобезпеки генно-інженерної діяльності, розширює коло етичних питань для дискусій про місце і роль сучасної біотехнології. На жаль, вітчизняні опоненти і критики ГМО навіть не озвучують цих тем. Виникає питання: а чому ж тоді так багато уваги до проблеми поширення та використання генетично модифікованих рослин? Відповідь проста й очевидна: іде глобальний перерозподіл ринку. Для прикладу: вартість світового ринку засобів захисту рослин у 2005 р. становила понад 34 млрд. дол. США, світовий ринок насіння оцінювався у 30 млрд. дол., а вартість глобального ринку ГМ сільгоспкультур — у 5,35 млрд. дол. Тобто біотехнологічні компанії почали створювати серйозну конкуренцію виробникам засобів захисту рослин та виробникам насіння. Не виключаємо, що певна частина неурядових громадських організацій, які є найактивнішими противниками ГМО і які фінансуються переважно за рахунок різноманітних фондів та грантів, просто «відпрацьовують» отримане фінансування, інколи й самі того не знаючи. Ще одна можлива причина — бажання певної категорії людей попіаритися на гострій темі. Що ж робити Україні в питаннях, що стосуються використання та поширення ГМ рослин? Насамперед потрібно на державному рівні визначитися з питанням політики щодо використання та поширення ГМО. Періодичні спроби ввести постановою Кабінету міністрів або наказом по окремому відомству заборону на використання та поширення в Україні трансгенних сортів, мають бути вмотивовані та відповідати умовам ринкової економіки. Так само, як і реалізація окремих положень Закону про біобезпеку не повинна означати автоматичний і безконтрольний дозвіл на використання трансгенних рослин і їхніх інгредієнтів після проведення формальної процедури реєстрації. Останнім часом точиться багато розмов про величезні масштаби несанкціонованого поширення та використання в Україні трансгенних сортів і трансгенної харчової продукції, але жодних цифр, які б підтверджували це, немає. Прикро, але говорять про це з екранів телевізора та зі шпальт газет і журналів, як правило, лише люди, дуже далекі і від сільського господарства, і від харчової промисловості. Так, вибіркові аналізи, що їх здійснювали декілька лабораторій, підтверджують той факт, що трансгенна продукція (сорти рослин, харчові продукти) вже присутня на нашому ринку. Тому держава (насамперед Міністерство аграрної політики) повинна точно знати, які ГМ сорти і яких культур, на яких полях і в яких масштабах вирощуються і з якою метою, а вже після точної і повноцінної інформації з цього питання ухвалити виважене рішення про подальшу стратегію поведінки. На жаль, жодного системного аналізу ринку стосовно несанкціонованого поширення ГМ продукції в Україні ніхто ніколи не проводив. Парадоксально, але ситуація з відпущеним на «самоплив» питанням про несанкціоноване поширення ГМ рослин в Україні влаштовує багатьох чиновників, оскільки звільняє від зайвих проблем і головного болю як фермерів-виробників ГМ рослин, даючи їм змогу отримати хоч якийсь зиск, так і іноземні компанії, що мають права на ГМ сорти, бо дає їм змогу тихою сапою заволодіти великим аграрним ринком. Напевно, слід на експертному рівні визначитися, які саме сорти трансгенних рослин і з якими ознаками потрібні в Україні і чи потрібні взагалі. Слід визначитися, де і якою мірою держава готова потрапити в залежність від світових виробників насіння і сплачувати роялті закордонним власникам прав на сорти рослин, а де підтримувати власну селекційну науку, у т.ч. і в створенні власних генетично модифікованих сортів. До речі, значну частину внутрішнього ринку сортів, зокрема овочевих та деяких технічних культур, ми вже віддали іноземним компаніям, але чомусь це питання не викликає тривоги, публічної уваги та дискусій. Чи є в Україні достатній інтелектуальний, менеджерський, економічний потенціал для того, щоб позиціонувати себе на світовому ринку як виробника «чистої», тим більше органічної (у повному розумінні цього слова), продукції? Потрібно на законодавчому рівні визначитися, яким принципом стосовно регулювання ГМ організмів ми керуємося в Україні — принципом «суттєвої еквівалентності» (як у США, Канаді, країнах Латинської Америки), чи принципом «запобігання ризикам» (як того вимагає Картахенський протокол і як усталилося в ЄС), а вже після цього вводити (чи не вводити) обов’язкове маркування ГМ продукції. (Усі «захисники прав» споживача, що агітують за маркування стосовно наявності ГМО, мають на меті неприховане бажання заробляти гроші на проведенні таких аналізів і вже запропонували до затвердження список продукції, що підлягає обов’язковому маркуванню, до якого потрапили також культури, які не належать до генетично модифікованих, і навіть ще не трансформовані рослини. При цьому замовчується важлива обставина — аналізи є досить дорогими і платити за них буде споживач, про «інтереси» якого всі так піклуються, а самі аналізи мають проводити акредитовані лабораторії перевіреними та затвердженими у встановленому порядку методиками, яких в Україні ще немає.) Перелік подібних питань, на жаль, можна продовжувати. Але виникає цілком закономірне і основне питання — як їх вирішувати? На наш погляд, потрібно терміново ухвалити в новій редакції Закон про біобезпеку. Нинішній закон був ухвалений поспіхом, із порушенням усіх норм та регламентів. Схема і шляхи реалізації окремих положень закону є незрозумілими і вносять плутанину в роботу та взаємодію різних органів центральної виконавчої влади. Потрібно раціонально і з розумінням підійти до розподілу відповідальності між державними органами та дослідницькими центрами (насамперед це інститути Національної академії наук України та Української академії аграрних наук) в питаннях взаємодії та співробітництва стосовно створення, випробування, реєстрації та використання генетично модифікованих організмів. Ми часто апелюємо до досвіду і законодавчої бази ЄС з різних питань. Радимо скористатися досвідом Європейського Союзу і в питаннях, що безпосередньо стосуються ГМО. Так звана Лісабонська ініціатива ЄС має на меті зробити економіку Союзу конкурентоспроможнішою за рахунок нових технологій. У ЄС уже розроблені стратегічні плани дій на період до 2025 р. з різних напрямів (інноваційна медицина, лісівництво, глобальні питання здоров’я тощо). Одним із таких планів дій є «Рослини для майбутнього». Його реалізація має на меті вирішити глобальні питання щодо місця рослин у житті сучасної людини (виробництво якісної і безпечної їжі та кормів; створення груп продуктів, спеціально призначених для певних категорій людей; збільшення продуктивності рослин і спрямована зміна їхньої якості; підтримання та збереження біорозмаїття; збереження природних ландшафтів; вирішення енергетичних проблем з участю рослин; виробництво фармацевтичних та діагностичних продуктів для медицини тощо). Безперечно, потреба в подібних ініціативах та стратегічних планах дій, у тому числі й щодо ГМ рослин, є нагальною і для України. В протилежному випадку наша нинішня трансформація у сировинний придаток для розвинених країн стане незворотною. |
| Закон і клонування Термін "клон" (грецьке слово (klon) означає гілочку, пагін, черешок) сукупність клітин або організмів, генетично ідентичних однй... |
ПЕРЕЛІК нових надходжень нормативних документів (НД) у фонд ДП ”Житомирстандартметрологія”... СОЯ. ІДЕНТИФІКАЦІЯ ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНИХ ОРГАНІЗМІВ. Частина Методи відбирання та правила готування проб |
| ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ “Географія ” План місцевості. Поняття про план місцевості. Горизонт. Сторони горизонту. Способи орієнтування на місцевості. Призначення та побудова... |
5. Базові поняття програмування (5 год.) Поняття програми як автоматизованої системи. Складові програми: дані, логіка, інтерфейс. Поняття об’єкта у програмуванні. Атрибути... |
| План Поняття та юридичний статус акціонерного товариства Засновники,... Про господарські товариства від 19 вересня 1991 p., який визначає поняття, види, правила створення і діяльності товариств, а також... |
План заняття - поняття про концептуальну модель; - поняття датологічної моделі даних Проектування інформаційних систем, що включають бази даних, здійснюється на фізичному і логічному рівнях. На логічному рівні проектується... |
| 6. Основи програмування (28 год.) Поняття програми як автоматизованої системи. Складові програми: дані, логіка, інтерфейс. Поняття об’єкта у програмуванні. Атрибути... |
Лекція №5 Тема : Цитологія наука про будову і функції клітин Мета: навчальна: розглянути основні методи цитологічних досліджень та загальний план будови клітин, сформувати поняття про основні... |
| План Семіотика наука про знакові системи. Поняття про знак. Специфіка... Унілатеральна та білатеральна теорії знака. Типологія мовних знаків. Слово як знак |
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Виникнення державного суду. Форми захисту цивільних... Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |