План I Роль слуху в розвитку людини. Причини виникнення та класифікація порушень слухової функції

3. Навчання і виховання дітей з порушеннями слухової функції у спеціальних закладах

Навчання дітей з порушеннями слухової функції, як й інших категорій, має бути систематичним і організованим. ІЦе Л. C. Виготський вказував, що навчання глухих потребує спеціальної педагогічної техніки, використання особливих прийомів і методів. Але при цьому він же зазначав, що потрібно виховувати і навчати не глуху або слігіу дитини, а дитину взагалі. Вчений наголошував: "3 біологічної точки зору глухонімота являє собою значно менший недолік, а ніж сліпота, і глуха тварина менш безпомічна, а ніж сліпа. Але у людини глухонімота є значно більшим недоліком, оскільки вона ізолює людину від всякого спілкування з іншими. Глухонімота є недолік соціальний. Вона пряміше, а ніж сліпота, порушує соціальнийстатус особистості" [2, c.35].

Як зазначалось вище, при порушеннях слуху передусім страждає мовлення дитини; при глухоті та глибокому зниженні слуху дитина без спеціального навчання мовленням практично не оволодіває. Відсутність чи недорозвиток мовлення не лише ускладнюють контакти дитини з оточуючими, а й порушують процес формування її пізнавальної діяльності та особистості в цілому. Відповідно, чим раніше починається корекційний вплив, тим скоріше й ефективніше можна подолати наслідки порушень слухової функції.

Допомога дітям раннього й дошкільного віку

При підозрах батьків на зниження слуху у дитини раннього віку ЇЇ необхідно обстежити у спеціальному сурдологічному кабінеті медичного закладу. Спеціалісти не лише визначать стан слухової функції, а й rio необхідності призначать медичні процедури (лікування, слухопротезування), спрямують можливі педагогічні заходи. Протягом першого-третього року життядитини корекційна педагогічна допомога надається їй у сім'ї під пильним керівництвом сурдопедагога та лікарів.

Діти з вадами слухової функції дошкільного віку можуть виховуватись та одержувати корекційну допомогу в спеціальних дигячих садках або спеціальних групах при масових дошкільних закладах. Групи для таких дітей створюються з урахуванням не лише віку, а й стану слухової функції (глухота чи зниження слуху), мовлення, рівня психофізичного розвитку. Програми цих закладів адаптовані до рівня розвитку дітей; у навчально- внховному процесі використовуються спеціальні методи й при- йоми, у тісному взаємозв'язку реалізуються освітні, виховні й корекційні завдання.

Спеціальні школи

ГІри організації шкільного навчання також враховується стан слухової функції та мовлення у дітей. Відповідно існує два типи спеціальних шкіл:

• 
  для глухих дітей — I-III ступенів (I ступінь — підготовчий, 1-4 класи; II ступінь — 5-10 класи; III ступінь — 11-13класи);
  
• 
  для дітей зі зниженим слухом — I-III ступенів (I ступінь — підготовчий, 1-4 класи; II ступінь — 5-10 класи; III ступінь — 11-13класи).
  

До спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для глухих дітей приймаються діти, які:

• 
  не реагують на гучний голос;
  
• 
  не реагують голос розмовної гучності біля вуха;
  
• 
  розрізняють окремі мовні звуки (а, о, у, p), що вимовляються біля вуха голосом підвищеної гучності.
  

Такі діти характеризуються середньою втратою слуху у мовному діапазоні гіонад 80 децибел частоти від 500 до 40000 герц.

До спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей зі зниженим слухом приймаються діти 6 (7) років, які:

• 
  мають середню втрату слуху в діапазоні від 30 до 80 децибел, розрізняють мовлення (слова і словосполучення звичайної розмовної гучності на відстані Зметрів) і мають унаслідок часткової втрати слуху різні рівні недорозвинення мовлення;
  
• 
  утратили слух у шкільному або дошкільному віці, але зберегли мовлення (повністю або частково);
  
• 
  розрізняють мовлення розмовної гучності на відстані 3 метрів від вуха, але мають значний недорозвиток мовлення, що зумовлює труднощі в навчанні таких дітей у загальноосвітньому навчальному закладі.
  

Залежно від стану сформованості мовлення діти направляються до I або II відділення спеціальної школи:

• 
  Sдо I відділення приймаються діти зі зниженим слухом, пізнооглухлі діти, які володіють розмовним мовленням 3 деякими недоліками (недорікуватість, нерізко виразний аграматизм та недоліки на письмі);
  
• 
  до II відділення приймають дітей зі зниженим слухом і глибоким мовленнєвим недорозвитком; дітей, які користуються фразовим мовленням, але зі значними порушеннями граматичного оформлення і обмеженим словниковим запасом.
  

He зараховуються до спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) для глухих дітей та дітей зі зниженим слухом:

• 
  діти з вадами слуху у поєднанні з тяжкою, глибокою розумовою відсталістю;
  
• 
  діти з тяжкими порушення мовлення на фоні нормального слуху (алалія, афазія та ін.);
  
• 
  діти з психопатоподібними розладами;
  
• 
  діти із стійким денним і нічним енурезом, енкопрезом.
  

Урок у підготовчих, перших класах шкіл для глухих та дітей зі зниженим слухом дітей триває 35 хвилин, у других — четвертих — 40 хвилин, у п'ятих тринадцятих — 45 хвилин з обов'язковою фізкультхвилинкою. Наповнюваність класу школи для глухих дітей — 8учиів, школи для дітей зі зниженим слухом — 12 школярів. Освітня робота у школах поєднується із корекційною, яка передусім спрямована на розвиток слухового сприймання та формування вимови у дітей. Окрім того діти оволодівають певною професією уоявитку та осостшхті роботи з ними в умовах корскиртоі r>m інктозивноі освіти
4. Організація допомоги учням з порушеннями слуху в умовах загальноосвітньої школи

У першому класі загальноосвітньої школи іноді зустрічаються діти, які часто за зовнішніми ознаками не відрізняються від інших: вони є досить кмітливими, розуміють звернене до них мовлення, засвоюють елементарний рахунок, адекватно поводять себе в класі, але при цьому відчувають незрозумілі педагогу труднощі в оволодіння грамотою. Під час пояснювального читання така дитина не завжди відповідає на запитання вчителя. Поступово вона замикається в собі, стає боязкою, апатичною, плаксивою, має схильність до невмотивованої впертості, а у деяких випадках здається навіть розумово відсталою. Окремі з цих ознак можуть свідчити про порушення слуху. Суттєвим у таких випадках є те, що дитина, як правило, не жаліється на зниження слуху, а оточуючі помічають це тоді, коли час для проведення ефективних заходів буває вже втраченим.

Вчителю слід бути уважним передусім до мовлення учнів. У дітей з порушеним слухом є помітними такі вади мовлення:

• 
  недоліки вимови;
  
• 
  обмежений запас слів;
  
• 
  недостатнє засвоєння звукового складу слова, яке виражається не лише у неточностях вимови, а у помилковому написанні слів;
  
• 
  неточне розуміння і неправильне вживання слів;
  
• 
  недоліки граматичної будови мовлення;
  
• 
  неправильна побудова речення;
  
• 
  неправильне узгодження в середині речення;
  
• 
  обмежене розуміння усного мовлення;
  
• 
  обмежене розуміння прочитаного тексту.
  

Через ці відхилення у розвитку мовлення діти зі зниженим слухом відчувають такі труднощі у шкільному навчання:

• 
  труднощі засвоєння первинної грамоти (письма й читання);
  
• 
  специфічні помилки в диктантах і самостійному письмі;
  
• 
  труднощі розуміння пояснень вчителя;
  
• 
  труднощі користування підручником внаслідок недостатнього розуміння прочитаного тексту.
  

Отже, якщо вчитель виявив дитину із такими труднощами, він має рекомендувати батькам проконсультуватись у шкільного логопеда та лікаря отоларинголога. Фахівці перевірять слух дитини (логопед первинно, лікар — ґрунтовно, за допомогою спеціальної апаратури), стан розвитку мовлення: звуковимову, запас слів, граматичну будову, зв'язне мовлення, читання та письмо.

Постає питання ripo можливості навчання дітей зі зниженим слухом у масовій школі або переведення у спеціальний заклад. Розв'язання цієї проблеми залежить від таких факторів:

• 
  стан слухової функції дитини (дитина, яка чує розмовне мовлення на відстані понад 3 м від вуха, може навчатись у масовій школі);
  
• 
  рівень мовленнєвого розвитку дитини;
  
• 
  умови, які можуть буди створені вдома для навчання і розвитку дитини, зокрема, ретельна допомога батьків у засвоєнні шкільної програми;
  
• 
  готовність школи надати необхідний психолого-педагогічний супровід.
  

Повне обстеження дитини та вирішення питання про заклад має здійснюватись у ПМПК. Якщо для дитини виявиться можливим навчання у масовій школі, то воно має ґрунтуватись на індивідуальному підході до такого учня і поєднуватись із корек- ційним впливом.

Особливості корекційної роботи у навчанні дітей з вадами слухової функції:

• 
  робоче місце дитини має бути розташовано так, щоб вона завжди добре бачила обличчя вчителя;
  
• 
  слід вимагати від дитини, щоб вона завжди дивилась на вчителя у момент його мовлення;
  
• 
  слід контролювати, чи почула й зрозуміла дитина матеріал. Це можна здійснювати у різних формах, наприклад: «Повтори, що я сказала», «ГІродовж, будь ласка», «Розкажи, що ми сьогодні вивчали»;
  
• 
  особливої корекційної спрямованості набувають уроки рідної мови, оскільки вади слуху перешкоджають правильному оволодінню мовою і мовленням. Тому важливого значення набуває граматична правильність мовлення дитини. Слід пропонувати учневі завдання, в яких він міг би вправлятись у складанні словосполучень і речень, коротких текстів у межах теми, що вивчається;
  

необхідно приділяти увагу корекції звуко-буквеного складу слів. Вагомого значення у цій роботі набуває використання предметних малюнків, розрізної азбуки. До реалізації цього завдання слід обов'язково залучати батьків, навчаючи їх окремим прийомам такої роботи;