Екологія як наука та її роль у сучасному суспільстві. Еволюція взаємовідносин людини і природи

Скачати 4.38 Mb.

Назва	Екологія як наука та її роль у сучасному суспільстві. Еволюція взаємовідносин людини і природи
Сторінка	9/32
Дата	21.02.2016
Розмір	4.38 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Біологія > Документи

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 32

5.4. Антропогенне забруднення і виснаження ґрунтів

У нормальних природних умовах усі процеси, які відбуваються в ґрунті, знаходяться в рівновазі. Основним фактором порушення рівноваги стану ґрунту є антропогенний. У результаті розвитку господарської діяльності людини відбувається ерозія, дефляція, заболочування, засолення і забруднення ґрунтів. Людина викликає зміну складу ґрунту і навіть його знищення. У даний час на кожного жителя нашої планети припадає менше одного гектара орної землі. Ці незначні площі продовжують скорочуватись через невмілу господарську діяльність людини.

В Україні за останні 25 років вміст гумусу в ґрунті зменшився з 3,5 до 3,2%, площі кислих ґрунтів збільшилися на 1,8 млн. га (25%), а площі засолених - на 0,6 млн. га (24%). Через неправильну меліорацію майже 50 тис. га орних земель підтоплені.

Великі площі родючих земель у світі гинуть при гірничопромислових роботах, при будівництві підприємств і міст. Знищення лісів і природного трав'яного покриву, багаторазова оранка землі без дотримання правил агротехніки призводить до виникнення ерозії ґрунту - руйнування і зміни родючого шару водою і вітром. Ерозія в наш час стала всесвітнім злом. Підраховано, що тільки за останнє століття в результаті водної та вітрової ерозії на планеті втрачено 2 млрд. га родючих земель активного сільськогосподарського використання.

Найбільше від руйнівної дії ерозії страждають господарсько освоєні гірські райони, райони з різко почленованим рельєфом, сильним і нерівномірним стоком талих або зливових вод.

Водна ерозія викликає площинний змив і розмив ґрунтів. Утворюються яри і промоїни, з господарського використання виключаються великі площі родючих земель. Яружно небезпечними районами в Україні є передгір'я Карпат і Криму.

Вітрова ерозія, або дефляція (розвіювання і видування ґрунту) завдає руйнації в посушливих степових, напівпустельних і пустельних районах з піщаними і супіщаними ґрунтами.

На території СНД площа різною мірою еродованих земель складає більше 5 млн. га.

Одним із наслідків промислової діяльності людини є інтенсивне забруднення ґрунтового покриву. У ролі головних забруднювачів ґрунту виступають метали та їх сполуки, радіоактивні елементи, а також добрива і пестициди, які використовуються в сільському господарстві.

В Україні внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС радіонуклідами забруднено понад 4,6 млн. га земель у 74 районах 11 областей, у тому числі 3,1 млн. га орних земель.

До найбільш небезпечних хімічних забруднювачів ґрунтів відноситься ртуть та її сполуки. Ртуть потрапляє в навколишнє середовище з отрутохімікатами, відходами промислових підприємств, які містять металеву ртуть та її сполуки.

Ще більш масовий і небезпечний характер має забруднення ґрунту свинцем. Відомо, що при виплавлянні однієї тонни свинцю в навколишнє середовище з відходами викидається до 25 кг цього металу. Сполуки свинцю використовуються як добавки до бензину, тому автотранспорт є серйозним джерелом свинцевого забруднення ґрунтів. Особливо багато свинцю в ґрунтах уздовж великих автомагістралей.

Поблизу великих центрів чорної та кольорової металургії ґрунти забруднені залізом, міддю, цинком, марганцем, нікелем, алюмінієм та іншими металами. У багатьох місцях їх концентрація в десятки разів перевищує ГДК.

Радіоактивні елементи можуть потрапляти в ґрунт і накопичуватись у ньому в результаті випадання опадів від атомних вибухів або при скиданні в навколишнє середовище рідких та твердих відходів промислових підприємств, АЕС або науково-дослідних закладів, пов'язаних із випромінюванням і використанням атомної енергії. Радіоактивні речовини з ґрунтів потрапляють у рослини, потім в організми тварин та людей, накопичуючись у них.

Значний вплив на хімічний склад ґрунтів завдає сучасне сільське господарство, яке широко використовує добрива й різні хімічні речовини для боротьби зі шкідниками, бур'янами і хворобами рослин. Нині кількість речовин, залучених до біологічного кругообігу в процесі сільськогосподарської діяльності, приблизно дорівнює кількості речовин, залучених у процесі промислового виробництва. При цьому з кожним роком виробництво і застосування добрив та пестицидів у сільському господарстві зростає. Невміле та безконтрольне використання їх призводить до порушення кругообігу речовин у біосфері.

Однією з найбільш серйозних світових проблем навколишнього середовища є опустелювання земель. Цей процес відбувається майже в 100 країнах. Це позначається на житті 900 млн. чоловік і щорічно зменшує світовий прибуток на 42 млн. доларів.

Опустелювання (аридизація) - це деградація ґрунту в посушливих, напівпосушливих і сухих субгумідних районах, викликана згубним впливом людської діяльності і антропогенних змін клімату. Основні причини опустелювання - виснаження і надмірне забруднення ґрунтів, вирубування лісів і нераціональне зрошення.

Однією із значних екологічних проблем є засолення ґрунтів. Воно виникає в результаті підвищення вмісту в ґрунті легкорозчинних солей (карбонату натрію, хлоридів і сульфатів), зумовлених засоленістю ґрунтоутворюючих порід, привнесенням солей ґрунтовими і поверхневими водами, але найчастіше виникає в результаті нераціонального зрошування. Ґрунти стають засоленими при вмісті більше 0,1% за вагою токсичних для рослин солей. Засолення ґрунтів - одна з причин, яка обмежує розвиток зрошуваного землеробства. Райони стародавнього зрошуваного землеробства мають дуже високий відсоток засолених ґрунтів. Так, у долині річки Інд засолено 10 млн. га з 15 млн. га всієї площі (біля 67%), у долині річки Ніл - 1,2 млн. га з 1,7 млн. га (більше 80%). На території колишнього СРСР при зрошуванні кожної тисячі га засолювалося 184 га, у тому числі 141 га ріллі (Реймерс, 1990).

Деякі антропогенні фактори, які спричиняють зменшення площ ґрунтів та їх забруднення, в узагальненому вигляді наведені в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2. Екологічні наслідки впливу антропогенних факторів на ґрунти

Основні фактори	Найважливіші зміни ґрунтів
Щорічна глибока оранка фунтів з перевертанням пластів	Порушуються оптимальні фізичні властивості ґрунтів (структура, водно-повітряний режим та ін.), збільшується інтенсивність площинної ерозії, знижується вміст гумусу
Розорювання цілинних земель	Різка зміна процесів ґрунтоутворення, виникнення ерозій
Застосування важкоколісної сільськогосподарської техніки	Ущільнення ґрунту і різке зниження його родючості, часті пилові бурі та знесення родючого шару, забруднення ґрунту пальним і мастилами
Знімання врожаю культурних рослин; сінокосіння і заготовляння силосу	Без добрив - зменшення поживних речовин і через кілька років зниження родючості, посилення випаровування вологи після видалення вегетативної маси рослин
Випасання худоби	Ущільнення ґрунту тваринами, при перевипасанні - знищення скріплючої ґрунт рослинності і виникнення ерозії, збіднення хімічного складу ґрунту, осушення
Випалювання сінокосів і пасовищ	Загибель великої кількості ґрунтових організмів у поверхневому шарі, посилення випаровування
Осушення	Порушення гідрологічного режиму, на торф'яних ґрунтах - виникнення вітрової ерозії
Зрошення	Зволоження, а при неправильному поливі -заболочування, за відсутності достатнього дренажу – засолення
Хімічне і радіоактивне забруднення	Загибель багатьох видів ґрунтових організмів, зміна процесу ґрунтоутворення, біокумуляція хімічних забруднювачів та радіонуклідів у живих організмах
Створення звалищ промислових і побутових відходів	Знищення ґрунтів під відвалами, отруєння ґрунтових організмів на прилеглих ділянках
Будівництво приміщень та різних споруд (аеродромів, водосховищ, автошляхів, ангарів та ін.)	Знищення ґрунтів, накопичення відходів, вплив на ґрунти засобів транспорту, докорінні зміни процесів ґрунтоутворення під спорудами
Добування корисних копалин відкритим способом	Знищення ґрунту на місці кар'єру і під відвалами породи, різке зниження рівня ґрунтових вод і часткове осушення ґрунту
Наземний транспорт .	Ущільнення ґрунту, забруднення пальним, мастилами і солями важких металів
Викиди промислових відходів в атмосферу	3 опадами та при осіданні забруднюють ґрунт, змінюють його хімізм, кислотність
Знищення лісів (вирубування, лісові пожежі та ін.)	Підсилення вітрової і водної ерозії, випаровування вологи з ґрунту

5.5. Охорона і раціональне використання ґрунтів

Для збереження ґрунтів від подальшого забруднення і деградації необхідно проводити комплекс організаційно-господарських, агрономічних, технічних, меліоративних, економічних і правових заходів щодо запобігання і усунення наслідків зазначених процесів.

Серед першочергових заходів, спрямованих на охорону земельних ресурсів, виділяють такі:

- боротьба з вітровою ерозією - проведення безвідвальної обробки ґрунту зі збереженням стерні на поверхні поля, боро-зенкові посіви культур, заліснення і закріплення пісків, створення куліс із високостеблових рослин і трав'яних смуг, лісосмуг -буферів снігозатримання;

- боротьба з водною ерозією - поглиблення ріллєвого шару, обробіток ґрунту впоперек на схилах, контурне розорювання, висівання зернових на парових полях та проведення інших заходів, які покращують проходження води в ґрунт та запобігають її стіканню при розтаванні снігу та випаданні дощів; у гірських районах - обладнання протиселевих споруд, заліснення, залуження схилів, регулювання випасання худоби, збереження гірських лісів;

- проведення меліорації. - науково-обґрунтованої та екологічно безпечної системи заходів щодо поліпшення ґрунтових, гідрологічних і мікрокліматичних умов сільськогосподарського виробництва з метою підвищення родючості ґрунту та отримання високих і стійких урожаїв. До меліоративних заходів належать: зрошення і осушення земель; вентиляція ґрунтів, закріплення яру; ґрунто- і полезахисні лісонасадження; вапнування ґрунтів; внесення сидератів і органічних добрив та багато інших;

- рекультивація земель - комплекс робіт, спрямованих на відновлення продуктивності й господарської цінності порушених земель. Процес рекультивації складається з двох етапів. На першому етапі (гірсько-технічному) вирівнюють поверхню, засипають кар'єри та інше, здійснюють хімічну меліорацію ґрунту, насипають родючий шар ґрунту, проводять меліораційні і протиерозійні заходи. На другому (біологічному) етапі відновлюють родючість ґрунту. Зараз досить ефективною є рекультивація шляхом лісорозведення. Перед залісненням часто висівають багаторічні бобові трави. Виділяють такі напрямки рекультивації ушкоджених земель - сільськогосподарський, лісогосподарський, водногосподарський, рекреаційний, санітарно-гігієнічний та будівельний.
Контрольні питання

1. Що таке літосфера і яку вона має будову?

2. Назвіть основні види негативного впливу людської діяльності на літосферу.

3. Які екологічні проблеми виникають у зв'язку з видобутком корисних копалин? У чому полягає суть їх охорони і раціонального використання?

4. Назвіть фактори ґрунтоутворення. Які екологічні функції в біосфері виконує ґрунт?

5. Що таке родючість ґрунту і від чого вона залежить?

6. Дайте опис екологічних наслідків основних видів антропогенного впливу на ґрунт.

7. Які типи руйнації та деградації ґрунтів ви знаєте? Які причини їх виникнення?

8. Поясніть суть основних заходів охорони ґрунтів.

Розділ 6 Гідросфера

6.1. Структура та екологічні функції гідросфери

Гідросфера - водна оболонка земної кори, представлена сукупністю океанів, морів і водних об'єктів суші (річок, озер, боліт, підземних вод), включаючи накопичення води в кріофазі (вічні сніги та льодовики) (табл. 6.1).

Таблиця 6.1. Водні ресурси в гідросфері

Водні ресурси	Об'єм води, тис. км³	У % до заг. об'єму
Загальні запаси води на континентах: - прісні озера - солоні озера і внутрішні моря - річки - вода в ґрунті і підґрунті - підземні води до глибини 800 м - підземні води більших глибин - льодовики і льодові покриви - вода в атмосфері - океани - вся гідросфера	8300 123 100 1,23 65 4000 4000 28500 12,7 1300000 1345101,93	0,635 0,009 0,008 0,001 0,005 0,31 0,31 2,15 0,001 97,2 100

Гідросфера тісно пов'язана з іншими геосферами Землі - атмосферою і літосферою. Вода на Землі знаходиться в безперервному русі. Кругообіг води об'єднує всі частини гідросфери, утворюючи в цілому замкнену систему: океан - атмосфера - суша. Він забезпечує активність водообміну, яка змінюється через неоднорідність різних частин гідросфери.

Вода - найбільш поширена неорганічна сполука на нашій планеті. Вода - основа всіх життєвих процесів. Живі організми у своїй біомасі містять до 80-90% води і втрата ними 10-20% води приводить до їх загибелі. Організм людини приблизно на 70% складається з води. Для нормального здійснення функцій організму необхідно близько 2 л води на добу. Вода була оптимальним середовищем для виникнення і розвитку перших найпростіших живих організмів. Вчений Дж. Бернал зробив припущення, що життя зародилося в зоні морського прибою - на межі трьох ., сфер (літосфери, гідросфери і атмосфери).

За підрахунками акад. Л.О. Зенкевича, у морських водоймах зустрічаються представники 90%, у прісних водоймах - 42% і на суші - лише 24% усіх класів тварин, що живуть сьогодні на планеті.

Виникнення первинної гідросфери на Землі датується не пізніше як 4 млрд. років тому. По мірі розвитку життя вода збагачувалася киснем. Сучасний вміст розчинених твердих речовин і газів у воді - результат тривалої еволюції гідросфери.

Головною складовою гідросфери є Світовий океан — сукупність океанів і морів. Океанічна вода складає 98% усієї маси гідросфери і займає більше 70% усієї земної поверхні. Роль океану в житті біосфери величезна: у ньому відбувається основна кількість хімічних реакцій, які зумовлюють виробництво біомаси і хімічне очищення біосфери.

З поверхні Світового океану щорічно випаровується близько 86% усієї вологи, яка надходить в атмосферу. Клімат на Землі залежить від водних просторів і вмісту водяної пари в атмосфері. Навесні і взимку в океанах здійснюється значне перенесення тепла, запасеного влітку, до полюсів, а взимку - до екватора. Це обумовлює послаблення широтних контрастів температури. А швидкі перепади температури, які з різних причин виникають в атмосфері, Світовий океан згладжує, здійснюючи в цілому стабілізуючу дію на глобальний клімат.

Загальний діапазон солоності водойм земної кулі дуже великий. Звичайно солоність визначається кількістю грамів солі на 1000 мл води і позначається знаком %о, тобто солоність на тисячу проміле.

Залежно від кількості солей, розчинених у воді, відрізняють такі категорії водойм: прісні, або олігогалінні, з солоністю 3%о; солонуваті, або мезогалінні, з солоністю до 16-30%о; солоні, або пірогалінні, солоність яких коливається від ЗО до 70%о; пересолені, або ультрагалінні, з солоністю від 70 до 280%о.

Концентрація розчинених у морській воді солей складає близько 35%о і більше, причому за хімічним складом на 99,9% це десять іонів: натрій (близько 11 г на 1 л), калій, хлор (близько 20 г на 1 л), бром, фтор, магній та ін. Співвідношення головних іонів упродовж мільйонів років залишається постійним, незважаючи на безперервний обмін речовин між океаном і сушею.

Відомі водойми, які за вмістом солей можуть майже дорівнювати дистильованій воді. Такими є, зокрема, сфагнові болота, вода яких має солоність не більше 0,01-0,02%о. Поряд із цим зустрічаються внутрішні водойми, солоність яких значно перевищує солоність морської води. Прикладом таких водойм є озера Ельтон і Баскунчак. Солоність цих озер дорівнює 210-250%о. Солоність Мертвого моря - 260%о. У Тамбуканському озері на Кавказі солоність досягає навіть 347%о. Це максимальна відома цифра солоності внутрішніх водойм земної кулі. Ці дві крайні величини - 0,01 %о та 347%о і визначають собою загальний діапазон солоності природних водойм, у межах якої можливе життя. Ступінь солоності визначає видовий склад живого населення водойм.

Зі збільшенням вуглекислого газу в атмосфері збільшується його вміст у воді океану, що сприяє розчиненню карбонату кальцію і збільшенню вмісту гідрокарбонатних іонів. При зменшенні вмісту вуглекислого газу зменшується концентрація водневих іонів. Це сприяє більш інтенсивному утворенню карбонату кальцію, який осаджується. Таким чином забезпечується постійність іонів вуглецю в океанічний воді і відбувається поглинання певного надлишку вуглекислого газу, обумовленого антропогенними викидами в атмосферу.

У Північній півкулі в акваторії Північного льодовитого океану морська крига зберігається влітку на площі 8 млн. км², взимку він займає територію майже у 18 млн. км², що удвічі перевищує площу Австралії. У Південній півкулі навколо Антарктиди морська крига взимку покриває 20 млн. км². В Антарктиді зосереджено приблизно 2,4 х 10¹⁹ кг води.

Сніги і льоди затримують розчинні речовини, змінюють газообмін між ґрунтом, підземними, поверхневими водами і атмосферою. Наприклад, при утворенні криги на поверхні океанів, морів і річок перехід гідрокарбонату кальцію у важкорозчинний карбонат кальцію супроводжується виділенням в атмосферу приблизно 100 млн. т вуглекислого газу.

Велика роль льодовиків у кругообігу води. Гірські льодовики - джерело живлення багатьох річок. Такі річки мають великий запас гідравлічної енергії.

Акумульовані в льодовиках води є потенційним ресурсом прісної води.

Серед малих складових поверхневих вод найбільша маса води зосереджена в озерах (див. табл. 6.2).

Таблиця 6.2. Найбільші природні озера світу

Озеро	Поверхня (км²)	Максимальна глибина (м)
Каспійське море (Росія) Гірське (США, Канада) Вікторія (Уганда) Аральське (Казахстан) Гурон (США) Мічіган (США) Танганьїка (Заїр) Велике ведмеже озеро (Канада) Байкал (Росія) Ніаса-Малаві (Малаві)	371000 83300 68800 66458 59570 57016 34000 31792 31500 30500	995 307 80 - 223 265 1435 445 1620 706

Озера - це маленькі моделі океану з точки зору руху вод, а за концентрацією та набором розчинених речовин озера ближчі до підземних вод. Дуже солоні озера найчастіше безстічні: вода річок і льодовиків приносить розчинені речовини, які при випаровуванні накопичуються в озері. У деяких озерах вода буває в 10 разів солоніша, ніж вода океанів.

Болота - проміжна ланка між озерами і підземними водами. Болота — головні пастки органічного вуглецю. У них відбувається його накопичення і поховання. Значною є роль боліт в регуляції гідрологічного режиму.

Річки на відміну від озер і боліт - швидкі транспортери води. Маючи відносно невеликий миттєвий запас води, річки протягом року доставляють до гирла масу води, рівну 4,5 х 10¹³ т.

Річки різноманітні за протяжністю і шириною, глибиною, швидкістю руху. Довжина Амазонки, наприклад, досягає радіуса земної кулі (див. табл. 6.3).

Таблиця 6.3. Характеристика найбільших річок світу

Річка	Басейн (тис. км²)	Максимальна довжина (км)	Середньорічний приток у гирло (м³/сек)
Амазонка Конго Міссісіпі-Міссурі Об з Іртишем Ніл Ла Плата Єнісей Лена Нігер Янцзи	7180 3822 3221 2975 2881 2650 2605 2480 2092 1970	6516 4700 6109 5570 6482 4700 5550 4270 4030 5800	180000 42000 17545 1584 19500 19600 16400 5700 35000 12500

Річки регулярно оновлюють гідросферу, повна заміна води відбувається 1 раз на 30 тис. років. За час існування нашої планети вода Світового океану і підземної гідросфери пройшла через річки більше 100 тис. разів.

Зона інтенсивного підземного водообміну знаходиться на глибині 300-500 м (верховодка і підземні води). Швидкість руху води тут невелика і повний обмін із поверхневими водами може досягати століть. Нижче, на глибині 1,5-2 км, водообмін ще повільніший через зменшення пористості порід. Середні темпи відновлення запасів води складають тут десятки-сотні тисяч років, ще глибше водообмін може відбуватися за мільйони років (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Схема підземного водообміну
У межах перших сотень метрів від поверхні мінералізація складає близько 1% (1г солей на 1 л) з переважанням гідрокарбонатного аніона, глибше мінералізація зростає до 3,5%, тут багато сульфатних аніонів, ще глибше мінералізація перевищує 3,5%, склад підземної води наближається до складу морської води, збільшується концентрація іонів хлору.

У зоні інтенсивного водообміну підземні води містять кисень і азот, глибше з'являються сірководень і метан, ще глибше -вуглекислий газ і водень. У підземних водах на глибині від 1 до 4 км міститься до 1000 см³/л газів, а в океані тільки до 20 см³/л. Загальна маса газів, розчинених у глибинних водах, наближається до маси атмосфери Землі.

Підземні води містять величезну кількість розчинених органічних речовин.

Прісною називають воду з вмістом мінеральних солей не більше 1 г на 1 л. Запаси прісної води в гідросфері оцінюються в ЗХІО16 т, із них 86% міститься в сніжно-льодових утвореннях, 13% - у підземних водах і тільки 1% в озерах, болотах і річках.

Водні ресурси беруть участь у кругообігу «океан-атмосфера-земля-океан» і мають здатність до відновлення. У природі працює гігантський «механізм», який повертає прісну воду, що стікає з материків в океани і моря, на сушу.

Самоочищення в гідросфері. Водні організми відіграють важливу роль у процесах біологічного самоочищення водойм. У міру розведення стоків водами відбувається зміна фауни і флори водойм, поступове відновлення тієї біологічної картини, яка властива чистим водам. Біологічними чинниками самоочищення водойм можуть бути організми, що потребують органічного живлення. До них належать усі сапрофіти з бактерій і грибів, а також міксотрофні водорості.

Важливе значення у біологічному очищенні водойм відіграють організми, відомі під назвою фільтраторів і седиментаторів. Фільтраторами називають таких тварин, які за допомогою тих чи інших пристосувань шляхом активних рухів відфільтровують із води різні речовини. Активними фільтраторами є ракоподібні (ластоногі, веслоногі і вусоногі), личинки комарів, деякі види риб. Седиментаторами (осаджувальниками) називають тварин, що утворюють кругообіг, водяну лійку, на дні якої осаджують речовини, якими вони живляться. Такими є інфузорії, губки, коловертки, моховатки, деякі молюски тощо.

Фільтратори і седиментатори поглинають мікробів і завислі у воді органічні частки. Крім того, доведена величезна роль рослин у самоочищенні водойм. Завдяки фотосинтезу зелені рослини виділяють багато кисню, що йде на окислення розчинених у воді органічних речовин. Цей процес називається біологічним споживанням кисню. Синьо-зелені водорості можуть вбирати осмотичним шляхом органічні речовини.

Кожна зона забруднення водойм характеризується розвитком цілої низки організмів рослинного і тваринного світу, які за своїми еколого-фізіологічними вимогами найбільше відповідають даним умовам існування.

Здатність організмів до життя у забруднених органічними речовинами водах називають сапробністю, а такі організми - сапробними організмами. Певні види рослин і тварин відповідають різним зонам забрудненості. Така пристосованість рослин і тварин тих чи інших видів до різного ступеня забрудненості використовується в біологічному методі оцінки екологічного стану вод.

Серед фізичних факторів мають місце розчинення, розбавлення і перемішування забруднень, що надходять. Ультрафіолетове опромінення сприяє знезараженню води.

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 32

Схожі:

Екологія як наука про довкілля (2 год.) Властивості складних систем. Біосфера, основні положення вчення В.І. Вернадського про біосферу. Еволюція уявлень про роль і місце...	1. Екологія як наука про довкілля (2 год.) Властивості складних систем. Біосфера, основні положення вчення В.І. Вернадського про біосферу. Еволюція уявлень про роль і місце...
Е кологія це наука про захист природи. Екологія це особливий світогляд... Початкова школа є початковою ланкою формування екологічної культури, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань. Розуміючи...	Роль стафілококів у розвитку патології людини, патогенез спричинених... Еволюція коків, їх загальна характеристика. Стафілококи, біологічні властивості, класифікація, практичне значення
УРОК 4 УРОК НООСФЕРА. ЕВОЛЮЦІЯ УЯВЛЕНЬ ПРО МІСЦЕ ЛЮДИНИ В ПРИРОДІ. МАСШТАБИ Й НАСЛІДКИ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ НА СУЧАСНОМУ...	1 Історія як наука. Періодизація історії України. Історичні джерела... Сторія вивчає події,явища,які допускають науковіобгрунтовані уявлення про головні тенденції розвитку людини,суспільства
Дата проведення уроку: УРОК 4 УРОК НООСФЕРА. ЕВОЛЮЦІЯ УЯВЛЕНЬ ПРО МІСЦЕ ЛЮДИНИ В ПРИРОДІ. МАСШТАБИ Й НАСЛІДКИ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ НА СУЧАСНОМУ...	План Інформаційні революції. Їх роль і значення Інформаційний обмін... Як наслідок, ці революційні зміни творять нову соціокультурну ситуацію (простір), котра детермінує формування нового типу не лише...
1. Культурологія як наука. Етапи становлення Своїм завданням культурологія вважає дослідження всіх процесів взаємодії людини зі світом природи, світом соціуму і світом фізичного...	1. Культурологія як наука. Етапи становлення Своїм завданням культурологія вважає дослідження всіх процесів взаємодії людини зі світом природи, світом соціуму і світом фізичного...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання