Екологія як наука та її роль у сучасному суспільстві. Еволюція взаємовідносин людини і природи

Скачати 4.38 Mb.

Назва	Екологія як наука та її роль у сучасному суспільстві. Еволюція взаємовідносин людини і природи
Сторінка	7/32
Дата	21.02.2016
Розмір	4.38 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Біологія > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 32

3.3. Природні ресурси біосфери та їх класифікація

Природні ресурси - найважливіший компонент оточуючого людину природного середовища; вони використовуються для створення матеріальних і духовних потреб суспільства. До природних ресурсів відносять: атмосферне повітря, воду, ґрунт, сонячну і космічну радіацію, корисні копалини, клімат, рослинний і тваринний світ. Багато природних ресурсів складається з ряду компонентів.

Природні ресурси виступають не тільки як компоненти природи, але й як економічна категорія. Для тривалого використання й охорони природних ресурсів необхідно знати їх класифікацію.

За походженням виділяють ресурси природних компонентів і ресурси природно-територіальних комплексів.

Ресурси природних компонентів. Кожний вид природних ресурсів формується в одному з компонентів ландшафтної оболонки. За належністю до компонентів ландшафтної оболонки виділяють такі ресурси: а) мінеральні; б) кліматичні; в) водні; г) рослинні; ґ) земельні; д) ґрунтові; є) тваринного походження.

Ресурси природно-територіальних комплексів: а) гірничопромислові; б) сільськогосподарські; в) водогосподарські; г) лісогосподарські; ґ) селітебні; д) рекреаційні та ін.

Основний критерій класифікації природних ресурсів за видами господарчого використання - це віднесення їх до різних секторів матеріального виробництва. За цією ознакою природні ресурси поділяють на ресурси промислового і сільськогосподарського виробництва.

Природні ресурси промислового виробництва. Сюди належать усі види природної сировини, яка використовується в промисловості:

а) енергетичні - горючі корисні копалини, гідроенергоресурси, джерела біоконверсійної енергії, ядерна сировина;

б) неенергетичні - корисні копалини, вода, землі, лісові ресурси, рибні ресурси (добування має промисловий характер).

Природні ресурси сільськогосподарського виробництва:

а) агрокліматичні - ресурси тепла і вологи, які необхідні для росту сільськогосподарських рослин та розвитку худоби;

б) ґрунтово-земельні - земля та її верхній шар з унікальними властивостями родючості;

в) водні ресурси - води, які використовуються в рослинництві для зрошення, у тваринництві - для напування і утримання худоби.

За ознакою вичерпності природні ресурси поділяють на дві категорії: вичерпні та невичерпні.

Вичерпні ресурси, у свою чергу, поділяються на невідновні і відновні.

До невідновних природних ресурсів належать ті з них, які абсолютно не відновлюються (кам'яне вугілля, нафта, більшість корисних копалин) або відновлюються в сотні тисяч і мільйони разів повільніше, ніж відбувається їх використання (торф'яники, багато осадових порід). Використання цих ресурсів неминуче призводить до їх виснаження.

До відновних природних ресурсів належать ґрунт, рослинний і тваринний світ (біологічні ресурси) та деякі мінеральні ресурси (наприклад, морська сіль). При раціональному використанні вони постійно відновлюються. Процес самовідновлення відбувається за певних природних умов, що необхідно враховувати при їх використанні. Темпи витрачання цих ресурсів повинні відповідати темпам їх відновлення. Порушення цієї відповідності приводить до виснаження ресурсів. Відновні природні ресурси внаслідок антропогенного впливу можуть стати невідновними (це стосується винищених видів тварин і рослин, втрачених внаслідок ерозії ґрунтів та ін.).

Невичерпні природні ресурси включають водні, кліматичні та космічні ресурси.

Водні ресурси є незмінними та невичерпними. Проте у зв'язку з різноманітною діяльністю людини кількість та якість води в окремих частинах Землі може дуже змінюватися, тому вона потребує охорони.

Кліматичні ресурси включають атмосферне повітря, енергію вітру. Атмосферне повітря невичерпне, але під дією забруднення може суттєво змінюватися його склад і тому воно потребує охорони.

До космічних ресурсів відносять сонячну радіацію, енергію морських припливів.

Як видно, дана класифікація природних ресурсів має умовний характер, але незважаючи на це, вона орієнтує на організацію правильної їх експлуатації та охорони.

Кожна з груп природних ресурсів вимагає відповідного ставлення до них на практиці. В основі охорони одних повинен бути ресурсооборот за принципом розширеного відтворення, других - економне використання, третіх - боротьба із забрудненням, втратами в процесі добування, перевезення, обробки та використання, пошук відповідних замінників.

Раціональне використання та охорона природних ресурсів потребують кількісного обліку. Ретельний і систематичний облік ресурсів дозволяє помітити наближення критичної межі їхньої кількісної зміни та вжити відповідних заходів щодо їх збереження.

3.4. Поняття про біорізноманіття і генофонд живих організмів

Розмаїтість природнокліматичних і геофізичних умов планети визначила унікальну за розмахом різноманітність форм життя.

Біорізноманіття — це варіабельність живих організмів на всіх рівнях організації: генетичному, видовому і більш високих таксономічних, включаючи різноманітність місцеперебувань і екосистем (ландшафтів).

Поняття «біологічне різноманіття» включає характеристики структури, організації і функцій живої речовини на всіх рівнях її організації (як суборганізмених, так і надорганізмених), всіх рівнів її хронологічної організації і просторової ієрархії (від парцел і біогеоценозів до біосфери в цілому).

Високе біологічне різноманіття зумовлене перш за все великою кількістю видів живих організмів. Іноді саме цей показник розглядається як головна характеристика біорізноманіття.

Форми біорізноманіття:

1. Таксономічне, або видове.

2. Екологічне (життєвих форм, екологічних і функціонально-трофічних груп, екологічних ніш та ін.).

3. Структурне (рівні організації життя).

4. Генетичне (генофонд диких живих організмів і культурних, створених людиною).

5. Інтенсивність і збалансованість біологічного кругообігу. Біорізноманіття є результатом тривалої еволюції біосфери.

Незважаючи на 4 млрд. років еволюції, таксономічний склад систем ще не стабілізувався. Біорізноманіття біосфери продовжує вдосконалюватися за рахунок великого резерву в еволюції угруповань. На цьому рівні провідна роль належить коеволюції та груповому добору.

Історія розвитку біосфери показує, що людина абсолютно залежить від інших живих організмів, які населяють середовище, в якому вона живе. Тільки від їх життєдіяльності і від їх різноманітності залежить стійкість біосфери як глобальної екосистеми.

Генофонд живих організмів - сукупність спадкових властивостей всіх існуючих на Землі організмів. Охорона генофонду необхідна з господарських, наукових, етичних і естетичних мотивів. Кожний біологічний вид неповторний, у ньому міститься інформація про філогенетичний розвиток рослинного і тваринного світу, яка має величезне наукове і прикладне значення. Це пов'язано з тим, що на майбутнє не можна передбачити всі можливості використання того чи іншого організму. Весь генофонд нашої планети, за винятком деяких особливо небезпечних патогенних мікроорганізмів, підлягає охороні.

Охорони потребує не тільки генофонд окремих видів, але також підвидів і навіть окремих популяцій. Як свідчить генетика, внаслідок рекомбінації генів жодна популяція не може складатися з повністю ідентичних особин. До складу екосистем входить значна кількість видів, що складаються з таких різноманітних особин.

3.5. Народонаселення планети Земля

Кількість людей на Землі почала зростати на початку нашої ери. Цьому сприяли науково-технічний прогрес і розвиток медицини. Згідно з переписом 1920 року, населення земної кулі налічувало 1 млрд. 800 млн. чоловік. Таким чином, менше ніж за три століття людська популяція збільшилася в 4 рази, бо в 1650 році вона налічувала 500 млн. За переписом, проведеним в 1960 році, кількість людей на земній кулі досягла 3 млрд. чоловік, а в 1970 році збільшилася до 3,5 млрд. Це свідчить про те, Що лише за 40 чи 50 років людська популяція збільшилася в 2 Рази (рис. 3.7).

Рис. 3.7. Динаміка чисельності населення Землі
У нове тисячоліття планета Земля увійшла з населенням у 6,11 млрд. чоловік. Прискорено зростає кількість міських жителів, в основному за рахунок країн, що розвиваються, в індустріально розвинених країнах воно практично вийшло на постійний рівень.

Планета людей асиметрична і контрастна: дев'ять із десяти землян живуть у північній півкулі і лише один - у південній; 85% живе в Старому світі (Євразія плюс Африка) і лише 15% -у Новому (Америка плюс Австралія). Контрастною є й щільність населення: від менш ніж одна людина на квадратний кілометр у Західній Сахарі, на Фолклендських островах, у Гренландії та Шпіцбергені до 4,5-5,5 тис. - у Гібралтарі, Сінгапурі і Гонконгу і навіть до 20-21 тис. (!) - у Монако і Макао.

Серед аграрних країн найбільш щільно заселені такі острівні держави, як Маврикій, Барбадос і Мальдиви (500-700 чол./км²), але все ж вони відстають від Бангладеш (764 чол./км²) і особливо від сектора Газа в Палестині (1659 чол./км²).

Така структура і нерівномірність розподілу населення по планеті Земля пояснюються не тільки природними чи історичними факторами.

Три найбільші у світі за концентрацією населення макроре-гіони - Китай, Індокитай і Європа (без СНД) - увібрали більше 51% людських ресурсів світу.

У 1998 році Інститут спостережень за світом опублікував доповідь «Шляхи сталого розвитку суспільства», де дається, зокрема, прогноз зростання народонаселення на найближчі 50 років в різних країнах. Наводимо ці дані (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Найбільш населені країни в 1998 р. з прогнозом на 2050 р.

Місце	Країна	Населення, млн. чол. 1998 рік	Країна	Населення, млн. чол. 2050 рік
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20	Китай Індія США Індонезія Бразилія Росія Пакистан Японія Бангладеш Нігерія Мексика Німеччина В'єтнам Іран Філіппіни Єгипет Туреччина Таїланд Франція Ефіопія	255 976 274 207 165 148 147 126 124 122 96 82 78 73 72 66 64 62 60 59	Індія Китай Пакистан США Нігерія Індонезія Бразилія Бангладеш Ефіопія Іран Конго Мексика Філіппіни В'єтнам Єгипет Росія Японія Туреччина ЮАР Таїланд	1 533 1 517 357 348 339 318 143 218 213 170 165 154 131 130 115 114 110 98 91 89

У 2050 році найбільш населеною країною, як видно з таблиці, буде Індія, яка випередить Китай. Приріст населення в розвинених країнах буде помірним, а в Німеччині і лпонії чисельність населення навіть зменшиться. Це пов'язано з високою щільністю населення. Аналогічна тенденція буде спостерігатися і в Росії через економічні труднощі. Вперед вирвуться деякі країни третього світу, населення яких уже зараз збільшується із загрозливою швидкістю.

Найбільша динаміка зростання - у три-чотири рази - очікується в деяких африканських країнах. Передбачається, що п'яте місце у 2050 році займе Нігерія (339 млн.), дев'яте - Ефіопія (213 млн.), а на одинадцятому виявиться Конго (165 млн.).

У випадку глобальної економічної кризи чи пандемії якогось захворювання, чисельність народонаселення з великою ймовірністю може зменшуватись (наприклад, у Росії та Україні).

У найближче десятиліття основною причиною смертності у світовому масштабі може стати СНІД. Кількість ВІЛ-інфікова-них уже досягла 50 млн. чоловік, а померлих від СНІДу в 1999 році - перевищила 16 млн., що вже порівнюється з річним приростом населення. Екстраполяція сьогоднішньої динаміки цього захворювання приводить до висновку, що приріст чисельності може стати негативним уже через 20-30 років. У принципі, ця обставина може і не відмінити довгострокових прогнозів, бо рано чи пізно ефективний засіб проти СНІДу буде знайдено. Сумна альтернатива - вимирання всіх, хто не має генетичного імунітету до ВІЛ-інфекції.

Зростання народонаселення - не тільки соціальна, але й глобальна екологічна проблема. Демографічні вибухи загрожують тотальним забрудненням навколишнього середовища і виснаженням природних і продовольчих ресурсів у планетарному масштабі.

Основне завдання сучасної демографічної політики - зниження кількісних параметрів у процесі відтворення населення. Основні шляхи її реалізації - поліпшення рівня життя населення, забезпечення продовольчої безпеки людства, регулювання народжуваності шляхом здійснення програм планування сім'ї, підвищення рівня та якості медичного обслуговування.
Контрольні питання

1. Що таке біосфера і чим вона відрізняється від інших оболонок Землі?

2. З чого складаються абіотична і біотична частини біосфери як глобальної екосистеми?

3. Що розумів В.І. Вернадський під живою речовиною та які біохімічні принципи лежать в основі біогенної міграції?

4. Як відбувається кругообіг речовин і води в природі?

5. Чим характерні біогеохімічні цикли основних біогенних елементів?

6. Назвіть рівні організації живої речовини в біосфері.

7. Дайте характеристику основних груп природних ресурсів біосфери.

8. Що таке біорізноманіття і чому воно потребує охорони?

9. Охарактеризуйте сучасну демографічну ситуацію у світі та її прогноз на майбутнє.

Розділ 4 Антропогенний вплив на біосферу

Біосфера як досить динамічна планетарна екосистема в усі періоди свого еволюційного розвитку постійно змінювалася під впливом різних природних процесів. Наслідком тривалої еволюції біосфери стала її здатність до саморегуляції та нейтралізації негатив-' них процесів. Досягалося це завдяки існуванню складного механізму кругообігу речовин, розглянутого нами в розділі 2.

Головною подією еволюції біосфери було пристосування організмів до змінених умов шляхом внутрішньовидової інформації. Гарантом динамічної стійкості біосфери впродовж мільярдів років була природна біота у вигляді угруповань і екосистем у необхідному об'ємі.

Потужним фактором у біосфері стала людська діяльність. Із виникненням, удосконаленням і поширенням нових технологій (полювання - землеробська культура - промислова революція) планетарна екосистема, адаптована до впливу природних факторів, стала відчувати зростаючий вплив нових і різних за потужністю факторів. Викликані вони людиною і тому називаються антропогенними (антропічними).

Антропогенні фактори принципово відрізняються від факторів природних. У більшості випадків антропогенні фактори є наслідками виробничої діяльності суспільства, і лише іноді вони виробляються зі спеціальною метою змінити елементи природи в бажаному напрямі (насадження лісів, створення водосховищ, знищення шкідливих організмів і т.д.).

Всі діючі в природі антропогенні фактори можна об'єднати в чотири групи (Лаптев, 1975):

- фактори-тіла (рельєф, водойми, канали, оброблювані ґрунти, споруди і будівлі, інтродуковані організми та ін.) мають просторову визначеність і довгочасність дії;

- фактори-речовини (звичайні та радіоактивні хімічні речовини, штучні хімічні сполуки й елементи (ксенобіотики), аерозолі, стічні води і вентиляційні викиди та ін.) при потраплянні в природу не мають просторової визначеності, постійно змінюють концентрацію і мігрують у середовищі, змінюють ступінь впливу на елементи природи через динаміку концентрації в середовищі. Одні з них нестійкі і швидко руйнуються, інші можуть зберігатися в незміненому вигляді тривалий час, акумулюватися в навколишньому середовищі;

- фактори-процеси (різноманітна діяльність людини в природі, вплив на природу домашніх тварин і культивованих рослин, знищення шкідливих і відтворення корисних організмів, збирання дикоростучих рослин, добування в природі корисних тварин, добування корисних копалин, антропогенна ерозія ґрунтів, антропогенний кругообіг речовин та ін.) часто пов'язані з обмеженими територіями, але можуть охоплювати й великі простори. Процеси мають високу динамічність й іноді бувають одно-спрямованими;

- фактори-явища (тепло, світло, радіохвилі, електрострум, електромагнітні поля, шум, звукові хвилі, іонізуюче випромінювання, тиск, запиленість атмосфери та ін.) мають точні параметри і від джерела утворення змінюються за суворим градієнтом.

Зараз на планеті діють надзвичайно різноманітні антропогенні фактори. У ряді районів вони за своєю дією можуть переважати над природними, визначаючи характер розвитку всієї географічної оболонки.

З науковою і практичною метою створено класифікацію антропогенних факторів за різними ознаками (Лаптев, 1975).

Класифікація антропогенних факторів за їх природою:

1. Механічні: тиск колесами і гусеницями, завислі речовини в повітрі та воді, течії, вирубування лісу, відловлювання тварин, збирання дикоростучих рослин, перешкоди для міграцій тварин, перевертання пластів ґрунту і т.д.

2. Фізичні: тепло, світло, електромагнітне поле, радіохвилі, інфра- і ультразвук, шум, іонізуюче випромінювання, колір, переведення речовини з одного стану в інший, зміна вологості.

3. Хімічні: хімічні елементи та їх сполуки.

4. Біологічні: вплив інтродукованих організмів, антропогенний природний добір, штучний добір у популяціях диких організмів, насадження лісів.

5. Ландшафтні: штучні водойми, рельєф, рекультивовані ділянки, канали, штучні ліси і луки.

Класифікація антропогенних факторів за їх загальними особливостями:

1. Первинні - ті, що безпосередньо вироблені людиною.

2. Вторинні - ті, що з'явилися в природі під впливом первинних факторів і за їх взаємодії з природними факторами (продукти розкладання пестицидів, річки, що обміліли після вирубування лісів та ін.).

Класифікація антропогенних факторів за часом походження і дії:

1. Вироблені в минулому: а) ті, що припинили свою дію, але їх наслідки відчуваються і зараз (винищення, випасання, випалювання та ін.); б) ті, що продовжують діяти нині (штучний рельєф, канал, водосховище, посаджений ліс, інтродукований вид та ін.).

2. Вироблювані в даний час: а) такі, що діють у момент виробництва (звукові коливання, електромагнітні хвилі та ін.); б) такі, що діють певний час після закінчення виробництва (стійкі хімічні забруднювачі, вирубаний ліс, змінений рельєф та ін.).

Класифікація антропогенних факторів за тривалістю дії при припиненні виробництва:

1. Такі, що діють лише в момент їх виробництва (електромагнітне поле, звукові хвилі, світлові промені та ін.).

2. Короткочасної дії (дощування, зрошування, забруднення ґрунту речовинами, що швидко випаровуються, та ін.).

3. Тривалої дії (радіоактивне забруднення, штучний рельєф, інтродуковані види та ін.).

Класифікація антропогенних факторів за їх здатністю до акумуляції в навколишньому середовищі:

1. Не здатні до акумулювання, параметри яких залежать від об'єму і інтенсивності їх породження (звукові подразники, електромагнітні поля, вібрація та ін.).

2. Здатні до короткочасного акумулювання з подальшим посиленням свого впливу (пестициди в ґрунті, нестійкі хімічні сполуки у воді і повітрі, запилення атмосфери та ін.).

3. Здатні до безперервної і невизначено тривалої акумуляції (радіоактивні речовини з тривалим періодом напіврозпаду, стійкі хімічні сполуки, вилучення корисних копалин, істотні зміни рельєфу, водосховища та ін.).

Класифікація антропогенних факторів за їх здатністю до міграцій:

1. Мігруючі, такі, що діють у місці виробництва і на деякій відстані від нього (рельєф, вібрація, електромагнітне поле, звукові коливання, світло та ін.).

2. Мігруючі з токами води і повітря (пил, тепло, хімічні речовини, гази, аерозолі та ін.).

3. Мігруючі з засобами їх виробництва (судна, засоби автомобільного і залізничного транспорту та ін.)- Сюди відносять різноманітні фактори, у тому числі і деякі з 1 і 2 груп.

4. Мігруючі самостійно (інтродуковані види тварин, здичавілі домашні тварини).

Класифікація антропогенних факторів за обсягом охопленого простору:

1. Діють тільки в місці виробництва (загибель тварин під колесами автомобілів тощо).

2. Діють у місці їх виробництва та на певній відстані від нього (органічні речовини у воді, запиленість атмосфери та ін.).

3. Дія поширюється на величезні відстані, а іноді й на всю планету за досить високих обсягів виробництва (стійкі хімічні речовини у воді і атмосфері, радіоактивні речовини з тривалим терміном напіврозпаду та ін.).

Класифікація антропогенних факторів за стійкістю викликаних ними змін у навколишньому середовищі:

1. Викликають тимчасові зворотні зміни (будь-який тимчасовий вплив на навколишнє середовище, що не приводить до повного знищення видів; забруднення води нестійкими речовинами та ін.).

2. Викликають відносно незворотні зміни (окремі випадки інтродукції видів, створення водосховищ, знищення водойм та ін.).

3. Викликають абсолютно незворотні зміни в навколишньому середовищі (повне знищення видів, вилучення корисних копалин та ін.)

Класифікація антропогенних факторів за видами діяльності людини:

1. Індивідуальний вплив (браконьєрство, туризм тощо).

2. Колективний вплив у процесі організованої виробничої діяльності.

Добування корисних копалин: а) з атмосфери; б) з гідросфери; в) з літосфери.

Енергетична промисловість: а) теплоенергетика; б) гідроенергетика; в) ядерна енергетика та ін.

Обробна промисловість: а) металургійна; б) хімічна; в) металообробна; г) текстильна; д) харчова та ін.

Транспорт, будівельна промисловість.

Лісова промисловість.

Сільське господарство: а) рослинництво; б) тваринництво.

Охорона здоров'я (створення зон відпочинку, курортів).

Охорона природи (створення природно-заповідних територій, боротьба з ерозією ґрунтів, управління погодою, припинення використання, рекультивація ландшафтів, очищення стічних вод і викидів в атмосферу, селекція в дикій природі, біотехнічні заходи, відтворення та ін.).

За більш спрощеною класифікацією О.М. Тетіора (1992) до антропогенних впливів відносять усі види, які пригнічують природу і створюються технікою або безпосередньо людиною. Антропогенні впливи він підрозділяє на:

- технічні перетворення і руйнації природних систем і ландшафтів - у процесі добування природних ресурсів, при сільськогосподарських роботах, будівництві та ін.;

- виснаження природних ресурсів (корисні копалини, вода, біологічні компоненти екосистем);

- глобальні кліматичні впливи (зміни клімату у зв'язку з господарською діяльністю людини);

- естетичні порушення (зміна природних форм, руйнування історико-культурних цінностей і т.д.);

- забруднення навколишнього середовища.

Відомий еколог Б. Коммонер (1974) виділив п'ять, на його думку, основних втручань людини в екологічні процеси:

- спрощення екосистеми і розривання біологічних циклів;

- поява генетичних змін в організмах рослин і тварин;

- введення в екосистему нових видів;

- концентрація розсіяної енергії у вигляді теплового забруднення;

- збільшення отруйних відходів від хімічних виробництв.

Найбільш небезпечним і найбільш поширеним видом негативного впливу людини на біосферу є забруднення. Забрудненням називають надходження в навколишнє природне середовище будь-яких твердих, рідких або газоподібних хімічних речовин, мікроорганізмів або енергій (звуки, шуми, випромінювання) у кількостях, шкідливих для людини, тварин, рослин і загального стану екосистем.

Перелічені класифікації необхідні для більш детального вивчення дії антропогенних факторів, більш точної оцінки наслідків впливу людини на біосферу та її окремі елементи.

При виявленні і вивченні антропогенного фактора основну увагу приділяють не засобам, які його виробили, а тим його елементам, які викликають зміни в навколишньому середовищі.

Вплив на навколишнє середовище здійснюється не тільки в процесі господарської діяльності, але й після її припинення, внаслідок тривалої дії антропогенних факторів (стійкі хімічні речовини та ін.).

Пізнання умов і масштабів виробництва антропогенних факторів необхідно для того, щоб шляхом розробки технічних і організаційних заходів скоротити виробництво негативно діючих на навколишнє середовище факторів та підсилити дію тих, що діють позитивно.

Важливою умовою організації природоохоронних заходів є виявлення джерела або місця виробництва антропогенного фактора. Особливі труднощі виникають щодо стійких хімічних речовин, здатних до міграцій. Також важко це зробити щодо антропогенних факторів, які виникають спорадично.

Більшість (майже всі) антропогенних факторів поширені в зоні інтенсивного розвитку промисловості та сільського господарства. Є група факторів спорадичного поширення, які можуть бути виявлені лише в різних місцях на обмежених ділянках. Вивчення поширення антропогенних факторів важливе для оцінки їх впливу на навколишнє середовище та організації його охорони.

Кількісною особливістю антропогенних факторів є ступінь насичення ними простору, яку називають їх концентрацією. Концентрація факторів на конкретній ділянці обумовлена рядом обставин: інтенсивністю і характером їх виробництва, ступенем міграційної здатності, властивістю акумуляції в навколишньому середовищі і загальними умовами навколишнього середовища. Тому кількісні параметри зазнають істотних змін у часі й просторі.

Антропогенні фактори виробляються з різною періодичністю, знання цієї динаміки необхідне для оцінки їх впливу на навколишнє середовище. Кількість і набір факторів змінюється впродовж року, що обумовлено сезонністю ряду виробничих процесів. Існує добова динаміка їх кількості й набору, пов'язана з нерівномірністю виробничої діяльності в різні години доби.

Поширення антропогенних факторів залежить, перш за все, від поширеності засобів їх виробництва та особливостей природних умов, в які вироблені фактори потрапляють.

Вивчення динаміки антропогенних факторів має велике значення для порівняння їх із динамічними природними факторами і для визначення ступеня впливу на навколишнє середовище вироблених людиною факторів.

Багато антропогенних факторів здатні до міграцій та акумуляції в навколишньому середовищі, їх виявлення є одним із найважливіших завдань сучасної екології.

Всі антропогенні фактори діють на фоні природних факторів, посилюючи, ослаблюючи або повністю усуваючи їх вплив на навколишнє середовище. Тому при виявленні антропогенних факторів треба вивчати кожний діючий у природі фактор із тим, щоб відділити ту його частину, яка обумовлена діяльністю людини. Опосередкована дія антропогенних факторів на деякі об'єкти буває іноді більш істотною, ніж пряма. Тому необхідно виявляти механізм дії фактора, під яким розуміють сукупність взаємодій у напрямі від антропогенного фактора до об'єкта охорони.

Дія антропогенного фактора на елементи навколишнього середовища залежить не тільки від його якості, але й від кількості на одиницю площі, що можна назвати дозою фактора. Одні й ті самі елементи природи, але в різних умовах по-різному сприймають однакові дози антропогенного фактора.

Будь-який антропогенний фактор діє на всі елементи навколишнього середовища в зоні своєї досяжності, але завжди на певні з них він впливає більш істотно.

Будь-які антропогенні фактори здійснюють позитивний чи негативний вплив на навколишнє середовище або виявляються індиферентними, що необхідно враховувати, оцінюючи їх дію.

За наслідками впливу на навколишнє середовище антропогенні фактори можна розділити на декілька груп: руйнування або знищення елементів навколишнього середовища, зміна цих елементів, збільшення існуючих елементів або створення нових елементів навколишнього середовища, переміщення в просторі.

Наслідки дії антропогенних факторів можуть виявлятися не тільки в наш час, але й у майбутньому, що треба враховувати, здійснюючи їх оцінку.

Серед антропогенних факторів виділяють такі, що вже стали антропогенними елементами природи і одночасно є довгоживучими вторинними антропогенними факторами (штучні ліси, водосховища, штучний рельєф та ін.). Але переважну більшість антропогенних факторів не можна назвати елементами природи, бо вони є елементами діяльності людського суспільства.

Контрольні питання

1. Які фактори називають антропогенними?

2. Які групи антропогенних факторів ви знаєте?

3. За яким принципом побудована класифікація антропогенних факторів?

4. Які види втручання людини в природні екологічні процеси виділяє Б. Коммонер?

5. Що таке забруднення навколишнього природного середовища?

6. Які види забруднень ви знаєте?

7. Дайте характеристику особливостям впливу антропогенних факторів на навколишнє природне середовище.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 32

Схожі:

Екологія як наука про довкілля (2 год.) Властивості складних систем. Біосфера, основні положення вчення В.І. Вернадського про біосферу. Еволюція уявлень про роль і місце...	1. Екологія як наука про довкілля (2 год.) Властивості складних систем. Біосфера, основні положення вчення В.І. Вернадського про біосферу. Еволюція уявлень про роль і місце...
Е кологія це наука про захист природи. Екологія це особливий світогляд... Початкова школа є початковою ланкою формування екологічної культури, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань. Розуміючи...	Роль стафілококів у розвитку патології людини, патогенез спричинених... Еволюція коків, їх загальна характеристика. Стафілококи, біологічні властивості, класифікація, практичне значення
УРОК 4 УРОК НООСФЕРА. ЕВОЛЮЦІЯ УЯВЛЕНЬ ПРО МІСЦЕ ЛЮДИНИ В ПРИРОДІ. МАСШТАБИ Й НАСЛІДКИ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ НА СУЧАСНОМУ...	1 Історія як наука. Періодизація історії України. Історичні джерела... Сторія вивчає події,явища,які допускають науковіобгрунтовані уявлення про головні тенденції розвитку людини,суспільства
Дата проведення уроку: УРОК 4 УРОК НООСФЕРА. ЕВОЛЮЦІЯ УЯВЛЕНЬ ПРО МІСЦЕ ЛЮДИНИ В ПРИРОДІ. МАСШТАБИ Й НАСЛІДКИ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ НА СУЧАСНОМУ...	План Інформаційні революції. Їх роль і значення Інформаційний обмін... Як наслідок, ці революційні зміни творять нову соціокультурну ситуацію (простір), котра детермінує формування нового типу не лише...
1. Культурологія як наука. Етапи становлення Своїм завданням культурологія вважає дослідження всіх процесів взаємодії людини зі світом природи, світом соціуму і світом фізичного...	1. Культурологія як наука. Етапи становлення Своїм завданням культурологія вважає дослідження всіх процесів взаємодії людини зі світом природи, світом соціуму і світом фізичного...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання