|
|
Скачати 1.14 Mb.
|
|
Тема 6. Організація та методика проведення фактичного контролю активів, пасивів підприємства. 1. Контроль і ревізія коштів, касових і банківських операцій 2. Контроль і ревізія розрахунків 3. Контроль і ревізія розрахунків з оплати праці 4. Контроль і ревізія операцій з товарно-матеріальними цінностями 5. Ревізія операцій, пов’язаних із виробництвом, собівартістю і реалізацією готової продукції 6. Ревізія витрат і фактичної собівартості продукції 7. Контроль та ревізія збереження і використання основних засобів 1.Контроль і ревізія коштів, касових і банківських операцій А) Контроль і ревізія коштів і касових операцій Контроль і ревізія грошового обігу й ефективності використання коштів займають важливе місце в системі фінансово-господарського контролю. Це пояснюється тим, що система грошового обігу в умовах ринкової економіки перетворилась із галузевої в таку проблему, яка має важливе значення для зміцнення всього комплексу національної економіки. У зв’язку з цим важливого значення набуває як поточний контроль надходження, оприбуткування і використання коштів на об’єктах підприємства, так і наступний контроль цих операцій під час проведення ревізій контрольно-ревізійною службою і перевірок податковими органами. Поточний контроль грошового обігу і касових операцій на підприємствах проводиться на стадії здійснення цих операцій керівниками підприємств і їх підрозділами та бухгалтерською службою при виконанні ними функціональних обов’язків. Працівники обліку, особливо головні бухгалтери, повинні здійснювати повсякденний поточний контроль за повнотою, правомірністю і своєчасністю операцій, пов’язаних з надходженням коштів та їх правильним і ефективним використанням. Ревізія коштів і касових операцій є наступною формою фінансово-господарського контролю і здійснюється ревізорами контрольно-ревізійної служби. Першочерговою контрольно-ревізійною процедурою під час ревізії підприємства є фактична перевірка коштів і грошових документів у касі підприємства за допомогою інвентаризації. Прибувши на об’єкт ревізії (підприємство, організацію, об’єднання) ревізор подає керівникові розпорядження на право проведення ревізії і приступає до перевірки фактичної наявності грошей та інших цінностей, що є в касі. У цій час усі касові операції припиняються. На початку процедури перевірки наявності коштів у касі касир повинен скласти звіт і вивести залишок наявних грошей та інших касових цінностей на момент інвентаризації. Ревізор разом із головним бухгалтером перевіряють касові документи, що додаються до касового звіту щодо суті і змісту та законності касових операцій. Далі касир дає підписку, що всі прибуткові і видаткові касові документи ним включені в останній касовий звіт і коштів, не оприбуткованих і не списаних у видаток, немає. Потім ревізор разом з головним бухгалтером перевіряють фактичну наявність грошей. Ніякі інші цінності, а також всілякі розписки щодо фактичного залишку коштів не включаються. Грошові документи враховуються за їх номінальною вартістю. Шляхом порівняння фактичної наявності коштів у касі з даними бухгалтерського обліку виявляються результати інвентаризації (нестачі або лишки) і оформляються актом встановленої форми. Під час перевірки наявності грошей в операційних касах торговельних об’єктів спочатку від касира беруть довідку про суму виторгу за день і перевіряють залишок наявних грошей. Потім підраховують наявні гроші і визначають їх залишки грошей за обліковими даними. Для його, а також для виявлення результатів ревізор разом із головним бухгалтером у присутності касира знімає показники лічильників касового апарата на момент перевірки і порівнює їх з показниками на початок дня. Визначається сума виторгу за день, яка з урахуванням невикористаних касових чеків, повернених покупцями в установленому порядку, повинна бути в касі, порівнюється із фактичною їх сумою. В операційних касах ревізор перевіряє також дотримання діючого порядку роботи касирів на електронних контрольно-касових апаратах і дотримання правил їх використання та експлуатації. Після перевірки фактичної наявності грошей та інших цінностей, виведення їх результатів ревізор приступає до документальної перевірки касових операцій. Об’єктом перевірки є бухгалтерські записи в журналі 1 за кредитом рахунка 301 “Каса в національній валюті”, а також записи у дебетовій відомості, де відображається запис за дебетом цього рахунка у розрізі кредитуючих кореспондуючих рахунків. Під час перевірки документів, на підставі яких видавалися кошти з каси, особливу увагу потрібно звернути на законність таких операцій. Так, у документах на оплату витрат на розвантаження цінностей має бути зазначено, за якими документами прибув вантаж і його кількість, номери і дати документів, а також письмове підтвердження матеріально відповідальних осіб про одержання цінностей. Перевіряючи виплату із каси заробітної плати, необхідно мати на увазі, що в практиці можливі випадки підробок їх виплати штатним і позаштатним працівникам. Ревізор повинен переконатись у достовірності одержання певної суми коштів саме тими особами, які зазначені у платіжній відомості. Під час перевірки виплати заробітної плати за роботи за трудовими угодами та контрактами необхідно переконатись у тому, що цю роботу дійсно виконано у повному обсязі. Далі перевіряють, чи не завищені розцінки і чи не виконувалась ця робота штатними працівниками, а оплата здійснена позаштатним працівникам. Бувають окремі випадки штучного збільшення суми грошей, списаних за платіжною відомістю. Тому потрібно перевірити правильність підсумків сум до видачі на руки працівникам у відповідній графі цих відомостей. Поряд з перевіркою суті касових операцій необхідно глибоко аналізувати касові документи, порівнювати їх дані із зустрічними документами та обліковими даними. Для цього потрібно звіряти записи в касовій книзі з касовими ордерами та чеками. Одночасно з перевіркою правильності і законності витрачання коштів необхідно перевірити дотримання встановленого ліміту їх залишків. Під час ревізії перевіряють правильність відображення в обліку касових операцій, а також встановлюють відповідність даних виписки банку з сумою виторгу, що зазначена у супровідній відомості. У разі розходжень ревізор повинен встановити, чи існує акт із зазначенням розміру лишку або недостачі і причин розходжень. Одночасно з цим необхідно перевіряти, чи проводиться інвентаризація коштів у касі в разі виявлення недостач або лишків в інкасаторських сумках в умовах інкасації виторгу. Б) Контроль і ревізія операцій на поточному рахунку в банку На початку ревізії ревізор повинен особисто одержати у відділенні банку засвідчені довідки про залишки коштів на відповідних рахунках і встановити, чи є у справах бухгалтерії підприємства всі банківські виписки. Під час ревізії велике значення має перевірка правильності залишків та оборотів згідно з обліком на рахунку 311 “Поточний рахунок в національній валюті” і звірка його з виписками банку. Практика показує, що в окремих випадках (наприклад, у бухгалтерії громадського харчування м. Києва) через відсутність контролю вірогідності виписок банку була допущена велика сума розкрадання коштів. Так, наприклад, одержані з банку гроші касиром, не оприбутковувались а вуалювались шляхом деформації виписок банку, старанним підтиранням у цих виписках банківського коду на одержання готівки і приховання недооприбуткованих грошей на розрахунках з іншими підприємствами, за рахунок процентів за кредит та інших позичок. Для покриття цих розходжень у розрахунках касир вилучала готівку з каси і вносила її на розрахунковий рахунок під виглядом депонованої зарплати, здавання виторгу тощо. Після цього виписувались фіктивні платіжні доручення на суму розходжень під виглядом розрахунків внаслідок помилок у таксуванні розрахункових документів, повернення товарів постачальникам. Це сума грошей привласнювалась. Ці завуальовані розкрадання вчасно не були виявлені ревізіями через недоброякісність виведення результатів інвентаризації коштів у касі і відсутність прийомів контрольного порівняння і звірки розрахунково-платіжних документів із виписками банку. Тому в процесі ревізії дуже важливо перевіряти повноту оприбуткування в касі одержаних грошей, використовуючи при цьому корінці банківських чеків, банківські виписки і додані до них розрахунково-платіжні документи та дані шифрів і кодів банківських виписок. При цьому важливо з’ясувати, чи заповнюються і підписуються під час одержання грошей у банку поряд з чеками і їх корінці. Якщо у ревізора виникнуть сумніви щодо достовірності виписок, а також правильності виправлень, необхідно детально перевірити документи, додані до них. Для цього дуже важливо перевірити правильність перерахування грошей за розрахунково-платіжними дорученнями і встановити, чи немає випадків виплати коштів за фальшивими документами. Під час перевірки розрахунково-платіжних банківських документів ревізор встановлює законність і обґрунтованість витрат та правильність віднесення їх на відповідні рахунки. 2.Контрль і ревізія розрахунків А) Завдання, об’єкти, джерела інформації і методичні прийоми контролю розрахунків У зміцненні фінансового стану і платоспроможності підприємств значна роль належить контролю за станом розрахунків, динамікою дебіторської і кредиторської заборгованості. Завдання контролю полягає в перевірці дотримання нормативно-правового регулювання розрахункових операцій і стану розрахунково-платіжної дисципліни. Організація розрахунків багато в чому залежить від стану обліку і документального забезпечення розрахунків. Несвоєчасне виявлення помилок у розрахунково-платіжних документах призводить до виникнення різних суперечок під час розрахунків, виникнення конфліктних ситуацій. Особливо це стосується претензійної заборгованості, пов’язаної з нестачами цінностей при їх відпуску, транспортуванні і прийманні. Тому завдання контролю полягає не тільки в перевірці нормативно-правового забезпечення під час здійснення розрахунків, але й їх документального обґрунтування. Об’єкти, джерела інформації і методичні прийоми контролю розрахунків наведені на рисунку 8. Об’єктами контролю розрахунків є використання коштів під час розрахунків та їх облік. Під час контролю і ревізії розрахункових операцій важливе значення має використання фактографічної інформації, яка є обліковою інформацією. Частково ця інформація, її зміст і використання в контрольному процесі наведені в таблиці 8. Таблиця 8 Фактографічна інформація, яка використовується під час контролю розрахункових операцій
Джерелами нормативно-законодавчої інформації є та, що законодавчо обґрунтовує розрахунки, тобто інформація, що підтверджує законність (або незаконність) тих або інших розрахункових операцій. Інформацією для контролю розрахунків із покупцями згідно із зазначеним Планом рахунків є записи відповідного облікового реєстру за рахунком 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками”. На підставі операцій, що відображені за дебетом цього рахунка, перевіряється правильність визначення продажної вартості реалізованої продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг (зокрема, за виконання бартерних операцій), яка повинна включати податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів. На підставі залишків за кредитом зазначеного рахунка перевіряють суму платежів, що надійшли на рахунки підприємства в банківських установах або в касу та перевіряють інші види розрахунків. У такому ж порядку під час ревізії підтверджується достовірність і реальність кредиторської заборгованості в розрізі особових рахунків аналітичного обліку. Достовірність заборгованості постачальників і покупців при розрахунках через банк можна підтвердити даними розрахунково-платіжних документів, що прикладені до виписок банку з відповідного рахунка. Розрахунково-аналітичні методичні прийоми контролю розрахунків потребують застосування методів аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості. Це дає можливість її проаналізувати, виявити динаміку цієї заборгованості та з’ясувати причини утворення нереальних сум заборгованості. Документальні методичні прийоми потребують застосування прийомів дослідження суті і змісту розрахункових операцій, їх достовірності, законності та правильності відображення в обліку. Методика документальної перевірки розрахунків розглянута в наступних параграфах. Виявлені порушення розрахунків відображають у відповідному розділі акта ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства. До акта додаються групувальні відомості встановлених ревізією порушень і зловживань, акти інвентаризації заборгованості з дебіторами, кредиторами, постачальниками і покупцями та акти звірення розрахунків. В) Ревізія розрахунків із різними дебіторами і кредиторами Одночасно з організацією інвентаризації дебіторської і кредиторської заборгованості ревізор перевіряє реальність, достовірність і законність розрахункових операцій та правильність їх відображення на відповідних рахунках і субрахунках бухгалтерського обліку. На початку перевірки потрібно вивчити динаміку зміни і величини залишків заборгованості за окремими місяцями на підставі балансу, облікових реєстрів аналітичного обліку (відомостей, журналів). Значні суми залишків заборгованостей, зростання або їх тривалий термін є сигналом для суцільної ґрунтовної перевірки за суттю і змістом. Зменшення заборгованості може виникати внаслідок необґрунтованого її списання, як безнадійної, замість того, щоб здійснити заходи щодо своєчасного стягненню боргів. Ревізія з’ясовує причини і періоди виникнення заборгованості, визначає відповідних осіб, встановлює реальність заборгованості і заходи, які вживає підприємство для її стягнення. Реальність заборгованості перевіряється зіставленням дати виникнення і строку позовної давності, а також наявністю документів, які засвідчують дані її інвентаризації. Перевірку заборгованості здійснюють на підставі записів на рахунках аналітичного обліку розрахунків. Під час ревізії необхідно звернути увагу на наявність простроченої дебіторської заборгованості. Якщо під час ревізії будуть виявлені такі суми дебіторської заборгованості, доцільно їх узагальнити у відомості (табл. 11). За кожним фактом виявленої простроченої дебіторської чи кредиторської заборгованості встановлюють причини несвоєчасного повернення (відшкодування) сум заборгованості. Однією з причин виникнення незаконної і нереальної заборгованості може стати відставання і запущення аналітичного обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами. Тому під час ревізії необхідно перевірити своєчасність і правильність відображення в синтетичному і аналітичному обліку операцій за розрахунками з дебіторами і кредиторами. З’ясовують також, чи не приховується дебіторська заборгованість на інших рахунках, зокрема, і нереальна заборгованість, за якою минули строки позовної давності. Для перевірки дебіторської і кредиторської заборгованості використовують записи в оборотних відомостях, рахунках аналітичного обліку з дебіторами або кредиторами, картках або книгах за їх особовими рахунками. У всіх випадках записи в цих облікових реєстрах зіставляють з первинними документами. Якщо під час перевірки будуть виявлені факти зменшення сум дебіторської заборгованості ревізори з’ясовують, чи не було випадків необґрунтованого списання боргів окремих дебіторів за рахунок витрат виробництва, збільшення собівартості реалізованої готової продукції або простроченої кредиторської заборгованості. За допомогою таких списань часто покривались нестачі товарно-матеріальних цінностей, незаконні витрати посадових осіб та інші зловживання. Перевірку розрахунків із різними дебіторами і кредиторами доцільно провести за окремими балансовими рахунками. При цьому з’ясовують відповідність сум заборгованості на момент перевірки за даними статей балансу з даними головної книги за рахунками розрахунків, оборотних відомостей, аналітичних рахунків дебіторів і кредиторів, а також карток особових рахунків і інших регістрів аналітичного обліку розрахунків. Виявлені розходження будуть вказувати на відображення в балансі заборгованості за допомогою згорненого сальдо, наявність сум нереальної заборгованості в регістрах аналітичного обліку. Згорнене сальдо в балансі деякі бухгалтери іноді неправильно приховують з метою штучного зменшення сум заборгованості з тим, щоб прикрасити дійсний стан розрахунків на підприємстві. Тому фактичні залишки дебіторської заборгованості на момент ревізії зіставляють із встановленим лімітом. У процесі перевірки спірної заборгованості ревізор уточнює, скільки часу знаходяться справи в арбітражі або народному суді і чому не розглядаються, які заходи приймало керівництво підприємства щодо прискорення розбору позовних заяв. Затримки і неодноразові відстрочки в розгляді справ часто відбуваються з вини адміністрації підприємства в зв’язку з тим, що неправильно оформлені або не повністю представлені претензійні і доказові документи. Тому потрібно звертатися безпосередньо в прокуратуру, суд і арбітраж, щоб уточнити істинні причини тривалої затримки направлених справ і прискорити прийняття рішень. Залишки дебіторської заборгованості на момент ревізії перевіряють за кожною сумою. Перевіряючий з’ясовує, які вживалися заходи з боку бухгалтерії, юридичного відділу та інших служб підприємства щодо стягнення боргів з початку їх виникнення. Виявлені суми кредиторської заборгованості з минулими термінами позовної давності ревізор відображає також в окремій накопичувальній відомісті. При цьому він уточнює характер і причини виникнення заборгованості по кожному кредитору, чому вона своєчасно не була перерахована в Держбюджет або сплачена відповідним організаціям і особам. За всіма сумнівними сумами кредиторської заборгованості треба провести зустрічну перевірку або надіслати офіційні письмові підтвердження кредиторів. У процесі перевірки використовують не тільки первинні документи, прикладені до бухгалтерських проводок і накопичувальних регістрів з обліку розрахунків, але і систематизовані первинні розрахункові документи при виписках банку з розрахункового й інших рахунків підприємства (журнал 3, накопичувальні відомості надходження і витрачання грошових коштів у розрізі окремих рахунків підприємства в установі банку тощо). Для перевірки розрахункових операцій за період, що ревізується, потрібно вибирати тих дебіторів і кредиторів, щодо яких заплутаний і запущений аналітичний облік розрахункових взаємовідносин, допускається порушення встановленого порядку проведення розрахунків і необґрунтоване списання заборгованості. Крім того, треба брати до уваги виявлені порушення, зловживання і незаконні дії посадових осіб при ревізії інших дільниць роботи підприємства, пов’язані з розрахунковими операціями, і ці розрахункові взаємовідносини піддавати всебічному дослідженню. |
| Визначення податкового контролю та компетенція органів державної влади щодо його здійснення Організація та методи податкового контролю в системі справляння податків. Організаційно-правові засади податкового контролю в Україні.... |
Методика проведення семінарських занять План семінарських (практичних)... Мета: засвоєння принципів, завдань та функцій маркетингу і менеджменту. Розгляд проблем реалізації з товарної, цінової політики розподілу... |
| Финансовая стійкість підприємства У такому разі короткострокові зобов’язання не повинні перевищувати розмір ліквідних активів. Під ліквідністю розуміється здатність... |
Андрій Володимирович Климишин вул. Лермонтовська, 26, кв. 9-А Методика викладання, навчання англійській мові, організація роботи колективу, написання и ведення проектів, тренінг тренерів / учителів,... |
| Методика інспектування та ревізії Методика державного фінансового... Методикою ДФК є сукупність методів (прийомів) контролю, яка дає змогу всебічно і об’єктивно дослідити господарські і фінансові операції... |
Аналіз майнового стану підприємства В ході проведення аналізу майнового стану підприємства були вивчені та детально проаналізовані показники, що характеризують структуру... |
| Частина перша ПРАКТИЧНІ ЗАДАЧІ Визначення та аналіз видової структури матеріальних активів підприємства. Користуючись вихідними даними, наведеними в табл. 1, необхідно... |
5. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ГАЗОДИМОЗАХИСНИКАМИ Заняття з тренування газодимозахисників чергових караулів (змін) проводять в захисних дихальних апаратах на свіжому повітрі, у теплокамері... |
| Ліквідність активів підприємства Для оцінки фінансового стану підприємства за його балансом аналізують наступні показники (Ліквідність) |
Процедури контролю якості навчального процесс Організація контролю за якістю навчально-виховного процесу проводиться згідно річного плану роботи ліцею на основі плану, графіків... |