Ця робота є власністю HALLBOOKS.NET і надається для вільного ознайомлення. (замовляйте повну версію)
Тема: Особливості провадження в справах про злочин неповнолітніх
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………..3
Поняття та значення особливого порядку провадження у справах
про злочини неповнолітніх у кримінальному судочинстві………………….……6
Фактори, що обумовили застосування спеціальних правил провадження
в справах неповнолітніх. Види провадження в справах неповнолітніх………..12
Обставини, що підлягають встановленню в справах неповнолітніх…………...14
-
Особливості провадження досудового слідства у справах про злочини неповнолітніх……………………………………………………………………….17
Досудове слідство в справах неповнолітніх…………………………………...17
Особливості застосування запобіжних заходів до неповнолітніх…………....21
-
Участь законного представника неповнолітнього на досудовому слідстві….24
Функції законного представника……………………………………………...24
Прогалини і суперечності законодавства………………………………..……27
Захисник неповнолітнього…………………………………………….….……29
Права законного представника та його участь у процесуальних діях……...31
Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх
у судових стадіях пронесу…………………………………………………………35
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..….43
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ ………………………………………………………….…...44
ВСТУП
………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
За загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло 16 років, і лише за вчинення деяких найбільш тяжких злочинів (умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсія, терористичний акт та ін.) - з 14 років (стаття 22 КК України). Зважаючи на неповну фізичну і соціальну зрілість цих осіб, їх обмежену право- і дієздатність, законодавець передбачив такі особливості провадження, які надають їм додаткові, порівняно з дорослими, гарантії права на захист, дозволяють процесуальним та судовим органам звільняти їх від кримінальної відповідальності або відбування покарання.
…………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
Метою дослідження є встановлення наукових положень щодо правового регулювання провадження в справах про злочини неповнолітніх та проведення аналізу законодавства України у сфері кримінального права за участю неповнолітніх.
Відповідно до мети дослідження поставлено такі завдання:
дати визначення поняття та значення особливого порядку провадження у справах про злочини неповнолітніх у кримінальному судочинстві;
з’ясування обставин, що підлягають встановленню в справах неповнолітніх;
провести аналіз предмета доказування у справах про злочин неповнолітніх;
…………………………………………………………………
Наукова новизна курсової роботи конкретизується у наступних основних положеннях:
є комплексним дослідженням правового регулювання особливостей
провадження у справах про злочин неповнолітніх, в якому розроблені нові наукові положення щодо правового регулювання таких справ;
……………………………………………………………………………..
Структурно курсова робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, переліку посилань.
1. Поняття та значення особливого порядку провадження у справах про злочини неповнолітніх у кримінальному судочинстві
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Декларація про права дитини та ряд інших міжнародно-правових документів наголошують на необхідності особливого захисту дітей та підлітків [1]. У цьому контексті істотне значення має подолання злочинності серед неповнолітніх.
Вже в ті часи правова ситуація в таких країнах, як США, висувала вимоги щодо спеціалізації правосуддя у справах про злочини неповнолітніх (спеціалізація і спрощення судового процесу).
На сьогодні у багатьох країнах (США, Англії, Бельгії, Швейцарії, Італії, Іспанії та ін.) судочинство у справах про злочини неповнолітніх здійснюється спеціалізованими судами різних модифікацій, головною рисою яких є соціальна орієнтація судової діяльності. Судочинство в них відрізняється від загального судочинства в основному побудованою за двома класичними моделями — англосаксонською і континентальною [6].
Зокрема, відмічається така особливість судочинства у деяких зарубіжних спеціалізованих судах для неповнолітніх, передусім у країнах англосаксонської системи права (США, Англія), як скорочення процедури розслідування і судового розгляду справ, фактично «пристосування» її до потреб кожного підлітка, за якої не завжди вимагається складання багатьох процесуальних документів, навіть обвинувального акту та вироку і судочинство інколи може зводитися до обговорення правопорушення і призначення покарання. Таке спрощення призводить до порушення права на захист неповнолітнього, відсутності дослідження обставин справи і тому слушно піддається критиці [7].
На відміну від судів англосаксонської системи права судочинство в спеціалізованих судах для неповнолітніх у деяких європейських країнах (Франції, Німеччині) побудоване на додержанні багатьох кримінально-процесуальних вимог, обов’язкових для судочинства, хоча й має свою специфіку.
Суди у справах про злочини неповнолітніх почали створюватися в Росії у 1910 р. (у Москві, Петербурзі). В Україні, яка входила до складу Росії, створили такі суди в Харкові, Києві. Одесі. В цих судах справи розглядалися одноособово суддею, який обирався населенням судового округу переважно з числа педагогів, лікарів, і була відсутня гласність судового розгляду справи; спрощувалася процедура розгляду; переважно як засіб примусового впливу на неповнолітнього суд застосовував передачу під нагляд попечителя.
Створена на території Росії та України модель суду у справах неповнолітніх відповідала специфічним завданням юридичної охорони дітей і підлітків і на той час була найбільш ефективною в боротьбі зі злочинністю неповнолітніх.
У рамках діяльності судів у світі (в тому числі і в дореволюційній Росії та Україні) реалізація задач правосуддя у правах неповнолітніх орієнтувалась на звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності, застосування замість кримінального покарання засобів виправно-виховного характеру.
……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..
Соціологічні дослідження стверджують, що неповнолітні у віці до 14 років перебувають у перехідному періоді від дитинства до дорослості, вони вже незадоволені пасивною роллю особи, яку опікають, але ще не дозріли для відповідальної ролі дорослої особи [8]. У цьому віці йде фізіологічна та психологічна перебудова організму дитини, зростання фізичних і інтелектуальних сил та можливостей, збагачення миттєвим досвідом, на основі яких розвивається здатність передбачити можливі наслідки поведінки. Тому у віці від 14 років не можливо пред’являти неповнолітньому високі вимоги, в тому числі і обов’язку нести кримінальну відповідальність [9].
Проте не можна не враховувати, що за загальним правилом неповнолітні за рівнем інтелектуального і вольового розвитку відстають від дорослих. Життєвий досвід у них все ще недостатній, а якщо є упущення у вихованні, то вони можуть неправильно оцінювати конкретну ситуацію, вибирати належну лінію поведінки, неправильно трактувати зміст таких понять як сміливість, дорослість, взірець для наслідування.
2. Фактори, що обумовили застосування спеціальних правил провадження в справах неповнолітніх. Види провадження в справах неповнолітніх
Законодавство України визначає неповнолітніх як осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку. Виділення таких осіб в окрему категорію викликано насамперед прагненням українського законодавства передбачити для даних осіб додаткові в порівнянні з дорослими права й гарантії захисту їхніх інтересів. Необхідність надання неповнолітнім додаткових прав і гарантій викликана тим, що дані особи ставляться до найбільш уразливої категорії осіб, які беруть участь в кримінальному судочинстві, оскільки внаслідок рівня свого фізичного, розумового й психологічного розвитку не можуть самостійно повного мірою захищати свої інтереси й користуватися всіма правами, наданими їм законом. Такі особливості знайшли своє відображення як у національному законодавстві, так і в міжнародно-правових актах, основним серед яких по праву можна вважати Конвенцію про права дитини, прийняту генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989р., і Мінімальні стандарти (правила) судочинства у справам неповнолітніх (Пекінські правила), які закріпили як головну мету створення найбільш благополучного життя неповнолітніх. Чинним національним законодавством передбачені додаткові гарантії, що забезпечують при провадженні в справах неповнолітніх встановлення істини в справі, захист прав і законних інтересів неповнолітніх, а також сприяння підвищенню виховного й попереджувального впливу кримінального судочинства [10].
………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
3. Обставини, що підлягають встановленню в справах неповнолітніх
При провадженні досудового слідства й розгляді в суді справ про злочини неповнолітніх крім кола обставин, встановленого ст. 64 КПК України та які підлягають встановленню по всіх кримінальних справах, ст. 433 КПК України встановлює додатковий перелік обставин, що входять до предмета доказування у цій категорії справ. До числа таких обставин належать:
— вік неповнолітнього (число, місяць і рік народження);
— стан здоров’я й загального розвитку неповнолітнього;
— характеристика особи неповнолітнього;
— умови життя й виховання неповнолітнього;
— обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього;
— наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність.
Точний вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження) повинен бути підтверджений свідоцтвом про народження або паспортом, оскільки посвідчення цього факту необхідно для правильного вирішення питання про те, чи є дана особа неповнолітнім, чи досягла вона віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності, і чи можуть бути до неї застосовані міри відповідальності, передбачені законодавством тільки у відношенні неповнолітніх. До матеріалів справи долучається копія документа, що підтверджує вік неповнолітнього [12].
Якщо документом, що засвідчують вік неповнолітнього й підстави їхньої видачі відсутні, або є підстави сумніватися в дійсності документів, відповідно до п.5 ст.76 КПК України для встановлення віку призначається судово-медична експертиза.
………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
4. Особливості провадження досудового слідства у справах про злочини неповнолітніх
4.1. Досудове слідство в справах неповнолітніх
Досудове провадження в справах про злочини неповнолітніх здійснюється виключно у формі досудового слідства (ст.112 КПК України). Це правило розповсюджується і на справи щодо злочинів, які вчинені неповнолітніми разом із дорослими, справи про злочини неповнолітніх, які були порушені після досягнення неповнолітніми вісімнадцятирічного віку, а також на справи про суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми у віці від одинадцяти років до досягнення віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності [15].
Провадження досудового слідства у справах про злочини неповнолітніх здійснюється за загальними правилами провадження досудового слідства у всіх кримінальних справах з урахуванням особливостей, передбачених законодавством при провадженні у справах неповнолітніх.
Специфічним є провадження досудового слідства у справах неповнолітніх, які на момент вчинення суспільно небезпечного діяння досягли 11 років, але не досягли віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності. Таке провадження можна назвати неповним, оскільки багато загальних правил судочинства при ньому не застосовуються (так, такі неповнолітні не можуть бути визнані підозрюваними (обвинувачуваними) у справі, обвинувачення їм не пред’являється, обвинувальний висновок не складається. Згідно зі ст. 73 КПК
………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
4.2. Особливості застосування запобіжних заходів до неповнолітніх
Необхідно відзначити, що до неповнолітніх, які досягли до моменту здійснення суспільно небезпечного діяння віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності, кримінально-процесуальним законодавством допускається застосування всіх, передбачених ст.149 КПК України, запобіжних заходів, окрім передання під нагляд командування військової частини, оскільки через свій вік неповнолітній не може бути військовослужбовцем, а застосування цього запобіжного заходу можливе тільки по відношенню до таких осіб. Застосування запобіжних заходів до неповнолітнього має свої особливості. Так, затримка неповнолітнього як підозрюваного й взяття його під варту — запобіжний захід, що може застосовуватися до неповнолітнього тільки у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю злочину, у вчиненні якого він обвинувачується і в порядку, передбаченому статтями 106, 148, 150, 155, ст. 1652 КПК України [20].
………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
4.3. Участь законного представника неповнолітнього на досудовому слідстві
4.3.1. Функції законного представника
Досудове провадження у кримінальних справах про злочини і суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми, здійснюється в Україні у межах повноважень єдиної системи процесуальної діяльності органів досудового слідства і прокуратури. Воно спрямоване на досягнення єдиних цілей кримінального процесу і ґрунтується в своїй основі на його загальних принципах, однак має і певні особливості. А чинна на сьогодні юрисдикція у справах про злочини неповнолітніх (тобто стосовно осіб у віці до 18 років), існує в нашій державі з серпня 1971 р., відколи КПК України було доповнено гл. 36, ст. 432 якої передбачає, що порядок провадження у справах про злочини неповнолітніх визначається як загальними правилами КПК, так і, крім того, нормами гл. 36 «Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх» [23].
Вікові особливості неповнолітніх, що потрапили у сферу кримінального процесу, вимагають посилення їх правової захищеності перед загальним правосуддям, застосування на досудовому слідстві деяких особливих правил, які, не змінюючи і не скасовуючи загальну процесуальну форму провадження у кримінальному судочинстві, створювали б додаткові процесуальні гарантії, як цього вимагають Конвенція про права дитини (1989 р.) та низка інших міжнародно-правових документів, котрі наголошують на необхідності таких додаткових гарантій захисту прав дітей та підлітків. В ній особлива увага приділяється питанням захисту прав дитини у разі вчинення нею злочину. Мінімальні стандартні правила ООН,
………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
4.3.2. Прогалини і суперечності законодавства
Слід погодитися з авторами, які негативно ставляться до можливості примусу законного представника до здійснення ним своїх функцій. Слід враховувати, що законодавець, передбачивши участь законних представників неповнолітніх обвинувачених на стадії досудового слідства, чітко не визначив їх права й обов’язки, як це визначено стосовно судового розгляду справи, а лише закріпив положення про: співвідношення батьків або осіб, які їх замінюють, затримання неповнолітнього, взяття його під варту; виклик до слідчого, прокурора через його батьків або інших законних представників; як запобіжний захід віддання підлітка під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи; участь, на розсуд слідчого, законних представників у пред’явленні неповнолітньому обвинувачення, його допиті та пред’явленні для ознайомлення матеріалів після закінчення досудового слідства (статті 434, 436, 438, 440 КПК).
Переконливою, на наш погляд, є думка авторів про те, що на досудовому слідстві законний представник повинен мати право знати сутність обвинувачення, що пред’являється неповнолітньому, представляти докази, заявляти відводи та клопотання, подавати скарги на дії або бездіяльність посадових осіб, бути сповіщеним про застосування або зміну запобіжного заходу чи продовження строку його дії, з дозволу слідчого брати участь у провадженні слідчих дій, знайомитися з матеріалами закінченого досудового слідства [32].
………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
4.3.3. Захисник неповнолітнього
У зв’язку з тим, що неповнолітньому обвинуваченому, який учинив злочин, у наслідок його вікових і психічних особливостей, недостатності життєвого досвіду важко самостійно розібратися в механізмі кримінального процесу, законодавець як одну з кримінально-процесуальних гарантій передбачив обов’язкову участь захисника (пункти 1, 6 ч. 1 ст. 45 КПК України), який, на відміну від законного представника, керується тільки інтересами підзахисного і який із допомогою передбачених КПК засобів захисту зобов’язаний спростувати обвинувачення, виявити обставини, що пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність неповнолітнього обвинуваченого, та надати йому необхідну допомогу. Права й обов’язки захисника передбачені ст. 48 КПК України [35]. Як захисники на будь-якій стадії процесу допускаються особи, котрі мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю в Україні, та інші фахівці в галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
4.3.4. Права законного представника та його участь у процесуальних діях
Видається що законний представник має досить прав і які він міг вільно реалізувати в процесі провадження у стадії досудового слідства і які б не залежали від розсуду слідчого. Певні кроки у цьому напрямі зроблені в проекті КПК (від 29.04.2003 р. № 3456), яким передбачено, що батьки або інші законні представники неповнолітнього допускаються до участі у справі за постановою особи, яка здійснює дізнання, або слідчого з моменту першого допиту неповнолітнього як підозрюваного чи обвинуваченого, і їм роз’яснюються відповідні права та обов’язки (ст. 389), серед яких право: 1) знати про виклик особи, яку він представляє, до особи, яка здійснює дізнання, слідчого, чи до суду; 2) бути присутнім під час допиту особи, яку він представляє; 3) з дозволу особи, яка здійснює дізнання, слідчого, суду, судді мати побачення з особою, яку він представляє, якщо вона утримується під вартою; 4) здійснювати процесуальні права, які надаються особі, яку він представляє, крім права давати показання та звертатися до суду з останнім словом; 5) за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законами України (ст. 70).
………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
5. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх у судових стадіях пронесу
Ознайомлення з нормами, що регламентують порядок провадження в кримінальних справах про злочини неповнолітніх на стадії попереднього розгляду справи суддею, свідчить, що КПК не передбачає яких-небудь особливостей розгляду справ цієї категорії на зазначеній стадії судочинства. Але всебічний аналіз питань, які вирішуються в цій стадії процесу в справах неповнолітніх, дає підстави зробити висновок, що багато з них мають певну специфіку. Це обумовлено необхідністю вирішувати додаткові завдання в межах єдиної форми судочинства, керуватися як загальними, так і спеціальними нормами з урахуванням особливостей особистості неповнолітнього та обставин кожної кримінальної справи. Насамперед цю специфіку можливо побачити щодо спеціальних питань, які підлягають вирішенню суддею у зв’язку з підготовкою справи до судового розгляду, та при закритті кримінальної справи. Окрім обставин, передбачених ст. 6, ч. 1 ст. 7. статтями 7і. 7:, 8, 10, 11і КПК, законодавець передбачає можливість закрити кримінальну справу щодо неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, у разі якщо його виправлення можливе без застосування покарання (ст. 248 КПК України). У цьому випадку неповнолітній звільняється від кримінальної відповідальності і до нього застосовуються примусові заходи виховного характеру.
………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
Висновки
Провадження в справах неповнолітніх, які до моменту вчинення суспільно небезпечного діяння досягли одинадцятирічного віку, але не досягли віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності (згідно зі ст. 22 КК України віком, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності за загальним правилом є шістнадцятирічний вік і, лише за вчинення деяких злочинів, можливе притягнення до кримінальної відповідальності починаючи із чотирнадцяти років).
………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
Перелік посилань
Права людини. Міжнародні договори України. – К., 1992.
Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2000 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 4 (26). – С. 21.
Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 36. – Ст. 278.
Мельникова Э. Б. Правосудне по делам несовершеннолетних: история и современность. – М.: Наука, 1990. – С. 11-15.
………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
|