МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо організації


НазваМЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо організації
Сторінка3/24
Дата22.02.2016
Розмір3.3 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
bibl.com.ua > Психологія > Методичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24

Д.Д. Романовська,

завідувач НМЦППіСР


Рекомендації

працівникам психологічної служби, педагогам навчальних закладів для стимулювання і виховання креативності в школі
Висока цінність і важливість креативності для кожного індивіда, як і для людства в цілому, ніким не піддається сумніву. З однієї сторони, це універсальний історичний еволюційний фактор, з іншої – індивідуальний потенціал, який дає людині можливість не тільки вирішувати проблеми і орієнтуватися в нових ситуаціях, але і активно змінювати навколишнє середовище, своє життя, своє майбутнє. Не дивлячись на те, що така думка більшості, креативності не надавалося і не надається належне значення в багатьох сферах життя, особливо в освіті, на якій лежить відповідальність за те, щоб сьогоднішні діти досягли успіху будучи дорослими. Термін «креативність» можна зустріти в передмовах до учбових програм, проте набагато рідше – конкретних предметних розробках, ще рідше можна найти реалізацію ідеї розвитку креативності в практичній діяльності вчителя чи в реальних учбових ситуаціях.

На основі вищеозначеного наша увага буде зосереджена на школі, оскільки креативність у більш пізньому віці, наприклад при роботі за спеціальностю, у вищій мірі залежить від можливостей і рівня творчого мислення, набутого і досягнутого при отримані освіти, зокрема, в школі.

Можна покращити специфічні навики дивергентного мислення, використовуючи спеціальні креатині методики уже в дорослому віці, але це буде поверхневим, технологічним і дорогим удосконаленням, яке сильно поступається самоочевидному, спонтанному творчому відношенню, внутрішньо мотивованому креативному мисленню і образу дій, вихованого і заохоченого з дитинства.

Навіть найбільш творчий вчитель не може добитися реальних висот в рамках жорстокої статичної системи, яка відкидає відкритість та інновації. «Когнітивна гнучкість мислення залежить від нормативної гнучкості соціальної системи», що надає адекватні умови для розвитку всіх тих здібностей та вмінь, які необхідні не тільки для виживання, але і вдосконалення світу. Дана концепція вимагає змін і збагачення ролі вчителя, який стає не просто адміністратором і викладачем, що ставить оцінку, але і посередником, помічником, який стимулює творчість іншого, партнером, інструктором, організатором, експертом і моделлю.

Ці рекомендації, хоч і сформульовані для шкільних вчителів, в принципі справедливі для будь-якої освітньої установи, інституту або місця роботи, де є мета або потреба в творчій продуктивності або інноваціях.

  1. Стимулюйте і підтримуйте творчу атмосферу в групі, що дозволяє говорити, думати, працювати без стресів, тривоги і страху покарань.

  2. Уникайте групового тиску, заздрості і конкуренції, проте підтримуйте клімат взаємодії і командного змагання.

  3. Прагніть уникати і запобігати негативним реакціям або санкціям з боку однокласників.

  4. Забезпечте умови, щоб активні періоди перемежовувалися з розслабленням, даючи можливість роздумувати.

  5. Проявляйте самі і цінуйте гумор.

  6. Ініціюйте і підтримуйте вільну гру і маніпулювання ідеями.

  7. Заохочуйте прагнення ставити питання і самостійно знаходити відповіді.

  8. Забезпечуйте виникнення стимулюючих, таких, що вимагають творчого відношення ситуацій.

  9. Будьте обережні і уникайте дуже швидких у відповідь реакцій на сповільнені прояви учнів або затримки рішень.

  10. Показуйте зразки поведінки: заохочуйте сумніви у фактах, що здаються безперечними, і рішеннях.

  11. Прагніть уникати «підказуючи» питань або питань, що припускають відповідь тільки «так» чи «ні».

  12. Замість того щоб ставити питання, прагніть формулювати твердження, що спонукають ставити питання учнів.

  13. Не пропонуйте шляхів рішення дуже швидко, краще давайте покрокові поради, щоб стимулювати незалежне мислення.

  14. Дозволяйте робити помилки (звичайно, такі, які фізично або психічно не нашкодять самому учневі або іншим).

  15. Прагніть виявляти «інші», невірні або невдалі стратегії, що відрізняються (проводити якісний аналіз помилок).

  16. Підтримуйте вияв цікавості і отримання знань в різноманітних областях.

  17. Стимулюйте і подавайте приклад систематичних досліджень, розробки нових ідей, уявлень і т.д.

  18. Проявляйте терпимість і схвалення по відношенню до незвичайних думок, оригінальних ідей, творчих досягнень.

  19. Учіть школярів приймати і цінувати власне (як і чиєсь ще) творче мислення і досягнуті результати.

  20. Забезпечуйте наявність різноманітного стимулюючого матеріалу для розробки ідей.

  21. Підтримуйте і відзначайте важливість повної розробки і реалізації (зі всіма можливими застосуваннями) творчих ідей.

  22. Застосовуйте і заохочуйте конструктивну критику, а не критику ради критики.

  23. В освіті, спрямованій на розвиток креативності, як і в інших учбових ситуаціях повне визнання потенціалу індивідуальної особистості повинно бути провідним принципом.


А.В. Драпака,

психолог-методист НМЦППіСР
Організація психологічної роботи щодо запобігання самогубств у шкільному середовищі
Спеціалісти визначають суїцид (suizid – з лат. «себе вбивати»), тобто самогубство, як усвідомлювані, навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя, що призводить до смерті. Науковці-психологи, крім факту самогубства розглядають і більш ширший контекст суїцидальної поведінки – численні факти свідомого чи несвідомого нехтування життям як вищою цінністю людини (акти хоробрості, ризиковані вчинки, гра зі смертю, надмірне виснаження себе працею, легковажне нехтування небезпекою).

Розрізняють наступні види самогубств:

  1. Неусвідомлюване самогубство.

  2. Самогубство як ризикована гра і ризикована легковажність.

  3. Психопатологічне й агресивно-невропатичне самогубство:

        • маніакальне самогубство осіб, охоплених галюцинаціями або мареннями;

  • самогубство меланхоліків у стані глибокого смутку, скорботи, гіпертрофованих докорів совісті, суму, журби;

  • самогубство охоплених нав’язливими ідеями;

  • автоматичне чи імпульсивне самогубство.

  1. Самогубство психічно нормальної людини з такими видами суїцидальної поведінки:

  • лемонстративно-шантажувальна форма суїцидальної поведінки:

  • форми суїцидальної поведінки: внутрішні форми: суїцидальні думки, уявлення, емоційні переживання, задуми, наміри; зовнішні форми: суїцидальні спроби і завершені суїциди;

  • егоїстичний суїцид, що виникає через руйнування соціальних зв‘язків особистості з суспільством;

  • аьтруїстичний суїцид, який виникає у формі самопожертви задля захисту інтересів групи (фанатики тощо);

  • аномічний суїцид, який виникає внаслідок виснаження;

  • суїцид, спровокований засобами масової інформації;

  • суїцид, спричинений депресією.

Особливості підліткового суїциду

За даними західноєвропейської статистики, за період з 1990 по 2000 р. кількість самогубств серед 10-15-річних підлітків виросла майже вдвічі. При цьому хлопчики здійснюють самогубство в 4 рази частіше, ніж дівчатка. До 14 років різко зростає кількість завершених суїцидів, оскільки в такому віці підлітки вже здатні ретельно планувати свої дії і використовують досить «жорсткі» методи: повішання, стрибок з великої висоти чи й комбінацію способів. При цьому хлопчики використовують частіше саме «жорсткі» методи, тоді як дівчатка використовують різні лікарські препарати. Частота повторних спроб вкрай висока: до 50% підлітків, одного разу здійснивши суїцидальну спробу, повторюють її; 4-10% цих спроб закінчуються смертю.

Педагогічним працівникам навчального закладу слід звернути особливу увагу на наявність наступних факторів ризику, що можуть стати причиною дитячого і підліткового суїциду:

  1. Психічні розлади.

  2. Проблеми в спілкуванні з близькими родичами чи друзями.

  3. Відчуття зростаючої безодні між багатими і бідними, розмови про це.

  4. Шкільні проблеми (низька успішність, велике навантаження, тиск вимог навчального процесу, конфлікти з учителями).

  5. Проблеми, пов'язані з уживанням алкоголю та нар­котиків.

  6. Невдачі в інтимних стосунках.

  7. Занижена самооцінка.

  8. Ізольованість підлітка і пов'язане з цим почуття самотності.

  9. Депресія (агресія – типова маска депресії у підлітків).

  10. Афекти (афекти руйнівні для підлітка; суїцидальні погрози, висловлені в афекті, як правило, здійснюються і мають важкі наслідки).

  11. Сімейні проблеми (нерозуміння з боку батьків, байдужість, часті покарання, надмірні очікування з боку батьків, фізичне чи сексуальне насилля в сім'ї, зростаюча кількість неповних сімей, виїзди батьків на роботу за кордон). Вони частіше переважають (приблизно в 70% випадків ці проблеми безпосередньо пов'язані із суїцидом), а роль «останньої краплі» виконує конфлікт у школі. Суїцидальна поведінка – це відповідь на глибинні переживання, а вони пов'язані з тим, що насправді актуально. Чим молодша дитина, тим більшою мірою вона включена в життя сім'ї, тим більше своїм суїцидом вона «дебатує» саме з сім'єю.

Родини підлітків із суїцидальною поведінкою відрізняються підвищеною частотою психічних відхилень, не­розумінням дітей, байдужністю до них і частими покаран­нями. Нерідко підлітки із суїцидальними проявами почувають себе перевантаженими через завищені очікування батьків. Виявлений достовірний взаємозв'язок між суїцидальною пове­дінкою і фізичним або сексуальним насильством у родині.

Власна ж родина підлітків, тобто ранні шлюби (у віці 15-19 років), також не рятує від зменшення ризику суїциду – за даними американських авторів, серед одружених юнаків на 1,5%, а серед одружених дівчат на 1,7% самогубств більше, ніж у їхніх несімейних однолітків. Це пов'язано, насамперед, з тим, що «молоді» шлюби найчастіше є спробою, і не завжди вдалою, розв'язати якісь інші, які не стосуються шлюбу, проблеми.

Шкільні проблеми підлітків, зазвичай, пов'язані з неуспішністю або поганими стосунками з учителями й адміністрацією школи, рідше – із взаєминами у класі. Ці проблеми, як правило, не стають безпосередньою причиною самогубств, але призводять до зниження загальної самооцінки учнів, появи відчуття незначимості своєї особистості, до різкого зниження опору стресам і незахищеності перед негативним впливом навколишнього оточення. Такі проблеми часто виникають у підлітків з невисоким рівнем інтелекту і вираженою сенситивністю (чутливістю).

Одним з основних психологічних пояснень проблем підлітків, пов'язаних із взаємостосунками з протилежною статтю, є надмірна залежність від іншої людини, що виникає, зазвичай як компенсація поганих стосунків зі своїми батьками. У цьо­му випадку часто буває так, що стосунки з другом чи подру­гою стають настільки значимими й емоційно необхідними, що будь-яке охолодження прихильності, а тим більше зрада, сприймається як непоправна втрата, яка позбавляє сенсу подальше життя. При цьому іноді, за відсутності підтримки близьких і оточуючих, відбуваються «ситуативні само­губства» – імпульсивні, непідготовлені і, власне, непов'язані з усвідомленим наміром позбавити себе життя.

Серед моти­вів, які пояснюють спроби самогубства, самі підлітки й експерти-психологи вказують на різні спонуки в такий спосіб вплинути на інших людей:

  • «дати зрозу­міти людині, у якому ти розпачі» – близь­ко 40%;

  • «змусити шкодувати людину, що погано до тебе ставилася» – близько 30%;

  • «показати, як ти любиш іншого» і «з'ясувати, чи любить справді тебе інший» – 25%;

  • «вплинути, щоб інший змінив своє рішення» – 25%;

  • «заклик, щоб прийшла допомога від іншого» – 18%.

За даними О.Є.Лічко, значення різного роду «проб­лем» неоднакові в залежності від типу суїцидальної пове­дінки.

«Сімейні» проблеми частіше виступають причиною демонстративної й афективної суїцидальної поведінки в 51-52% і тільки в 13% – при істинних замахах на самогубство.

«Сексуальні» проблеми виявляються в основі істинної суїци­дальної поведінки в 61%, а при афективній – у 28% і при демонстративній – у 24%. При істинній суїцидальній поведінці мова йде, як правило, зовсім не про невдалу любов, а про переживання своєї сексуальної неповноцінності.

«Шкільні» проблеми займають порівняно невелике місце: 29% афективної, 26% демонстративної і лише 12% істинної суїцидальної поведінки. Погроза покарання за деліквентність штовхає на демонстративні дії в 12%, на афективну суїцидальну поведінку – у 4% і, як правило, зовсім не спонукає до істинних замахів.

Підлітки, які проявили небажання жити, мають вищий інтелектуальний рівень розвитку. Щодо успішності в нав­чанні, серед усіх представників «групи ризику» – «нещасливі», «самотні», «ті, що втрачають бажання жити» – більше під­літків, які навча­ються на «задовіль­но», ніж у групі «благополучних». У підгрупі «депресив­них» більше тих, хто вчиться на «добре» і «відмінно».

Для випадків завершеного суїциду характерна сімейна обтяженість.

Соціальна дезадаптація у підлітковому віці – фактор суїцидального ризику:

Практично всі представники «групи ризику» мають більшу потребу у спілкуванні з батьками, братами/сестрами, вчителями, ровесниками, ніж «благополучні» респонденти. Але ця потреба фрустрована (незадоволена). У попередженні розвитку суїцидальних тенденцій особливо важливою є роль матері.

Найсерйознішою причиною у цьому віці стає розбіжність ставлень. Роз­біжність ставлень це особистісне новоутворення, сутність якого полягає у розбіжності уявлень про свої відносини в домінуючих сферах (ставлення до себе, до інших, до діяль­ності) з реальним змістом та проявами цих відносин. Діаг­ностичною ознакою даного новоутворення є неадекватна реакція підлітка на невдачу в значущих для нього сферах життєдіяльності. Якщо дитина не має досвіду позитивних емо­ційних переживань у зв'язку з досягненням успіху в значущій для неї і для суспільства діяльності, то в підлітковому віці це стає серйозною проблемою. Вже маючи звичку виконувати щось корисне тільки з примусу, підліток не знає, за що взятися, його пригнічує нудьга, буденність. У подальшому неможливість задовольнити потребу в персоналізації штовхає неповнолітнього на пошуки зовнішніх, часто штучних засобів зміни психічного стану або призводить до асоціальної поведінки. Тому у підлітків часто визріває феномен схильності до адиктивної поведінки (зловживання психотропними речовинами), який включає в себе цілий комплекс особистісних особливостей, а також ряд складових іншого роду (спадковість, соціальний контекст, характеро­логічні особливості тощо).

Симптоми дезадаптації у підлітків «групи ризику» (за Щербановою): небажання жити; самотність; нещасливість; спонтанність поведінки; депресія; неадекватна самооцінка; відсутність близької людини.

У суїцидальній поведінці підлітків можна умовно виділити 3 фази:

  1. Фаза обдумування – свідомі думки про здійснення суїциду, які можуть вийти з-під контролю і стати імпульсивними (спостерігаються зміни в поведінці і зовнішньому вигляді).

  2. Фаза амбівалентності – настає за умов появи додаткових стресових факторів (підліток висловлює погрози або наміри суїциду, «крик про допомогу»).

  3. Фаза суїцидальної спроби – швидка друга фаза переходить у третю.

Науковець-психолог В. Силяхіна вказує, що більшість суїцидальних підлітків (до 70%) обмірковує і здійснює суїцид упродовж 1-2 тижнів. Але підлітковому віку властива імпульсивність дій, тому інколи тривалість усіх трьох фаз може бути дуже короткою, не більше 1 години.

Якщо суїцидальна спроба не завершилася загибеллю, у людини наступає етап постсуїцидальної кризи, який триває аж до повного зникнення суїцидальних тенденцій.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24

Схожі:

Методичні рекомендації щодо організації с истем и діловодства в загальноосвітньому...
Методичні рекомендації щодо організації системи діловодства в загальноосвітньому навчальному закладі
Загальні методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного...
З метою організованого переходу на новий Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти Міністерство освіти і науки...
Методичні рекомендації Щодо дотримання вимог до оформлення протоколу м. Луцьк 2013 р
Методичні рекомендації розроблені з метою підвищення ефективності управлінської діяльності головного та територіальних управлінь...
Методичні рекомендації щодо організації та здійснення професійної...
...
Методичні рекомендації щодо організації та проведення ярмарків з...

Методичні рекомендації щодо організації виховної роботи в загальноосвітніх...

Методичні рекомендації щодо організації та проведення виховної роботи...

Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу...

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВИХ, ДИПЛОМНИХ
Методичні рекомендації щодо оформлення курсових, дипломних і магістерських робіт для студентів факультету іноземної філології / Уклад.:...
Методичні рекомендації щодо облаштування і використання
Розроблено на замовлення НМЦ організації розробки та виробництва засобів навчання Міністерства освіти i науки України
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка