ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з особовим складом СДПЧ-3 з соціально-гуманітарної підготовки


Скачати 115.85 Kb.
НазваПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з особовим складом СДПЧ-3 з соціально-гуманітарної підготовки
Дата24.04.2013
Розмір115.85 Kb.
ТипПлан-конспект
bibl.com.ua > Право > План-конспект


“З А Т В Е Р Д Ж У Ю”

Начальник СДП Ч – 3

по охороні Заводського району

майор внутрішньої служби

О.І. Корчинський

15 січня 2003 року.
ПЛАН-КОНСПЕКТ

для проведення заняття з особовим складом СДПЧ-3

з соціально-гуманітарної підготовки.
ТЕМА: Правові основи діяльності політичних партій України. Особливості формування багатопартійної системи на сучасному етапі.
МЕТА: ознайомити особовий склад чергових караулів з особливостями формування багатопартійної системи в Україні.
ЧАС:4 години.
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: учбовий клас.
ЛІТЕРАТУРА: Конституція України. - К., 1996.; Закон України "Про політичні партії в Україні» від 05.04.2001 р.; Юдин Ю. Политические партии в современном государсгве. - М., 1998.; Якименко Ю. Гражданская активность в Украине: обреченьї ли мьі иметь то, что имеем?//«3еркало меде/їй», 2002, 26октября, N941(416).; Фесенко В. Воздействие избирательной, системи на роль политических партии в развитиидемократии в Украине//Розвиток демократії в Україні: матеріали міжнаро­дної наукової конференції. -К., 2001; Базів В. Політичні партії в незалежній Україні: генеза і типологія. - Львів, 1999.; Право вибору: полтічні партії та виборчі блоки/ТоменкоМ., ПроценкоО. (упоря­дники).-К., 1998.; Швед Ю. Партії та партійна система України: Навчальний посібник. - Львів, 2001.; Яблонський В., Латко Я. Сучасні політичні партії України: політикам і початків­цям.-К., 1999.; Основи демократії. Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів / За заг. ред. а.колодій. - К.. 2002.
Хід заняття.
1.Організаційний момент – 5 хвилин:

- перевірка присутніх;

оголошення теми і мети заняття, питань які вивчатимуться.
2.Контроль знань – 10 хвилин;

- перевірка засвоєння раніше пройденого матеріалу.
3.Викладення матеріалу теми – 220 хвилин.

1. Правові засади створення та діяльності політичних партій в Україні.

2. Основні функції партій та вимоги до їх легітимної діяльності.

3. Типологія політичних партій. Особливості становлення багатопартійної сис­теми в Україні на сучасному етапі.



Короткий зміст

Методичні вказівки

1. У науковій літературі широко вживається визначення, за яким політична партія - це організована група людей, яка представляє інтереси тих чи інших сів, соціальних груп, верств і ставить за мету їх реалізацію шляхом досягнення політичної влади або участі в її здійсненні.

В сучасних демократичних країнах політичні партії відіграють важливу роль. їй постійно беруть участь в суспільно-політичному житті країни, проявляючи особливу активність під час виборчого процесу. Партія (або коаліція партій), що отри-їла більшість голосів, зазвичай вважається правлячою і має вирішальний вплив : формування і здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави. Інші парти вважаються опозиційними. Проте як правлячі, так і опозиційні партії виступають у ості мотору політичного життя країни, ведучи поміж собою конкурентну боротьбу владу, що дає можливість реалізовувати свою політичну програму. У відповідності до демократичних принципів жодна партія не може претендувати на висловлення волі всього народу. Позитивним є те, що партії за допомогою чесних відкритих виборів прагнуть досягти державної влади, взаємодіють з нею, наповнюють реальним змістом політичний процес у суспільстві. Характерною особливістю партій є те, що вони створюють свої програми, керуючись певними ідеологіями, опонують своє бачення сучасного світу, тенденцій його розвитку та окреслюють модель політичного і суспільно-економічного ладу країни. В політичній практиці сто виникають певні політичні системи: монопартійна (однопартійна), двопартійна, багатопартійна. їх право на існування зазвичай визначається в конституціях інших нормах законодавства.

На відміну від демократій, у тоталітарних країнах частіше існує одна політична партія, яка встановлює свою монополію на політичну владу, узурпує державні структури, визначає правила діяльності в економічні та духовній сферах. В таких країнах управління здійснюється за допомогою сили, репресій та нав'язування населенню певної ідеології. Таким чином, народ є відстороненим від участі у формуванні і здійсненні політичної влади, а партія-монополіст, експлуатуючи трудові і природні ресурси країни, забезпечує інтереси партійної верхівки. У колишньому СРСР з 1922-го по 1991 рік існувала однопартійна система, яка привела до де­формації політичного життя і врешті-решт до краху держави.

І Після проголошення незалежності в Україні ідеї плюралізму та багатопартійна політична система були закріплені в новій Конституції. Відтепер право громадян на свободу об'єднання у політичні партії для здійснення та захисту своїх прав і свобод, задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів гарантується Конституцією. Важливим є те, що ніхто не може бути примуше­ним до вступу в політичну партію або обмежений у праві добровільного виходу з №Ї. Водночас належність чи неналежність до політичної партії не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь - яких пільг і переваг.

Діяльність політичних партій регулюється Законом України «Про політичні пар­тії в Україні», який визначає правову основу, гарантії, обмеження щодо утворення, умови членства, вимоги до програми, права партій тощо. У статті 2 цього Закону подається визначення поняття політичної партії як зареєстрованого згідно з зако­ном добровільного об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціо­нальної програми суспільного розвитку, що має за мету сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. Партії створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом.

У своїй діяльності міліція мусить чітко дотримуватися положень статті 4 Закону «Про політичні партії в Україні», де передбачається заборона працівникам органів державної влади, посадовим особам відокремлювати у своєму ставленні певні політичні партії чи надавати їм привілеї, а також сприяти політичним партіям або втручатися у створення і внутрішню діяльність партій, якщо інше не передбачене законом. В законі зазначається також, що членами політичних партій не можуть бути співробітники силових структур, зокрема працівники органів внутрішніх справ (СТ.6.П.З.).

Важливо зазначити, що українське законодавство є одним із найбільш демок­ратичних і надає політичним партіям широкі можливості та гарантії для своєї дія­льності у відповідності до статуту.

Водночас у ст. 5 Закону забороняється утворення і діяльність політичних пар­тій, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на ліквідацію незалежності України, підрив безпеки, пропаганду насилля, розпалювання міжетнічної чи релігійної во­рожнечі або створення воєнізованих формувань. У розділі V «Державний конт­роль за діяльністю політичних партій» зазначено, що Міністерство юстиції України слідкує за додержанням партією вимог Конституції та законів держави, а також статуту партії. В свою чергу, Центральна та окружні виборчі комісії здійснюють кон­троль за додержанням порядку участі політичних партій у виборчому процесі.

Після виборів народних депутатів до Верховної Ради України в 2002 р. за змі­шаною мажоритарно-пропорційною системою (коли 225 депутатів обиралися у ма­жоритарних округах, а інша частина - за партійними списками) розпочався новий етап у діяльності вітчизняних політичних партій. Розгорнулася робота щодо при­ведення статутів і програм партій у відповідність до вимог чинного законодавства. Сьогодні ми спостерігаємо, як партії, створені на замовлення свого лідера чи за волею політико-економічних груп, змушені будуть припинити свою діяльність, а на політичній арені залишаться лише ті партії, що реально відображають інтереси суспільних груп. Отже, трансформація партій, що розгорнулася після парламент­ських виборів, може завершитися тим, що із понад 150 партій (станом на 2001 р.), залишиться до двох десятків дієвих одиниць. Вони зможуть створити цивілізовану конкуренцію, керуючись чинним законодавством. Держава та її правоохоронні ор­гани мають гарантувати, щоб цей процес розгортався в демократичному руслі без порушень прав людини та інших суб'єктів політичної діяльності.

Як вже зазначалось, працівники ОВС не можуть бути членами партій. Проте співробітники міліції мають чітко знати законодавство щодо створення та діяльно­сті політичних партій, а також типологію нині діючих у політичному просторі партій.

До «правих» відносяться ті партії, що будують свою діяльність на ідеологіях консерватизму, націоналізму та релігійних основах. Серед них можна назвати Укра­їнську республіканську партію «Собор», Конгрес Українських націоналістів (КУН) тощо. Зазначимо, що потрібно вирізняти націоналізм державницького, світогляд­ного спрямування, який згуртовує всіх громадян на розбудову демократичної Укра­їни, від агресивного інтегрального націоналізму, який, навпаки, виступає як деструктивна політична практика, що роз'єднує населення.

Можна назвати також крайньо «правих» - це Соціал-національна партія, Укра­їнська Національна асамблея (УНА та її молодіжне крило УНСО) та ін.

До «центристських» відносяться партії ліберального спрямування - «Трудова Україна» (С.Тигипко), «Партія регіонів» (В.Янукович), «Реформи і порядок» (В. Пен-зеник), НДП (В. Пустовойтенко), «Батьківщина» (Ю.Тимошенко) та ін. «НРУ» (Б. Та-расюк) та «Народна партія» (Ю.Костенко) можна віднести до партій національно-демократичного типу.

До «лівого» спрямування відносяться партії соціал-демократичної та комуніс­тичної ідеології. Серед них виділяються Комуністична партія (П.Симоненко) та Со­ціалістична партія (О. Мороз). Крайньо «ліві» - це партія прогресивних соціалістів (Н.Вітренко), «Союз комуністів України» та ін.

Як правило, помірні праві, центристські та ліві партії діють у межах законодав­ства, їхні дії прогнозовані і позитивно впливають на розвиток політичного проце­су. Крайні «праві» чи «ліві» партії часто балансують на межі законності, допускають у своїх діях агресивність і правопорушення. Правоохоронці мають знати, що дії крайніх часто носять спонтанний, дестабілізуючий характер і можуть призводити до порушень громадського порядку та законних прав громадян. Як міжнародне, так і національне законодавство забороняє діяльність явно екстремістських, те­рористичних, фашистських партій.

2. Незважаючи на достатню законодавчу базу, формування плюралістичної багатопартійної системи в Україні відбувається досить складно. Це пов'язано, перш за все, з тим, що країна ще не вийшла цілком з кризового стану і демократичне реформування в усіх суспільних сферах відбувається з певними утрудненнями. Досить відчутним є негативний вплив адміністративного ресурсу на процеси вибо­рів та розбудову партійних структур. Станом на 2003 р- суспільство не має закону про діяльність опозиції та й новий закон про вибори не може пробити собі дорогу у Верховній Раді. Водночас уже сьогодні ми можемо визначити головні партії і блоки, які заявили про себе на парламентських виборах 2002 р., увійшли до законодавчого органу влади та створили свої фракції. Серед них слід назвати блок партій «Наша Україна», який очолив В.Ющенко, Комуністичну партію України (П.Симоненко), блок партій «За єдину Україну» (В.Литвин), блок партій, що очоли­ла Ю.Тимошенко, Соціалістичну партію (О.Мороз), СДПУ(о) (В. Медведчук). Можна стверджувати, що становлення сучасної партійної системи розгортається за актив­ної участі партій, що становлять основу цих блоків і саме вони відіграють виріша­льну роль у проведенні політичної реформи. Особливо бурхлива діяльність партій спостерігається також під час президентських виборів.

Існує кілька основних напрямків діяльності партій. Серед них: теоретико-аналітичний (аналіз стану суспільства, визначення перспектив суспільного розви­тку); ідеологічний (формування системи цінностей, поглядів, переконань і відсто­ювання їх у суспільному середовищі); політичний (проведення політичної платфо­рми, боротьба за входження до владних структур); організаторський (проведення виборчих кампаній, підготовка кадрів правлячої еліти, участь у формуванні уряду, діяльність в опозиції' тощо).

Доцільно також виділити головні внутрішні функції партій: окреслювання ідео­логічних і політичних доктрин, залучення нових членів, активістів, поповнення пар­тійної каси, створення друкованих органів і партійних інститутів, підготовка партій­них лідерів і партійних функціонерів. Головні зовнішні функції - це боротьба за оволодіння владними структурами, участь у здійсненні державної влади (зокрема через діяльність у Верховній Раді), формування громадської думки для залучення на свій бік якомога більшої кількості прихильників, підготовка і висунення кадрів для державного й профспілкового апаратів, громадсько-політичних об'єднань і створення позитивного іміджу тощо. Доцільно також виділити групу функцій, які роблять партію справжнім суб'єктом громадського життя, роботи з населенням.

Виступаючи одночасно і як учасники конфліктів різних соціальних інтересів, і як інструмент їх долання, партії мають виконувати функції своєрідних об'єднавчих факторів громадських структур і політичних інституцій.

Сила й вплив політичних партій визначаються тим, наскільки їх представники виконують волю своїх прихильників, електорату. Політична реформа, щтична реформа, щв Україні, має привести до того, щоб політичні партії, беручи участь у полі­тичному управлінні, мали змогу забезпечувати механізм ненасильницького роз­в'язання конфліктів між правлячою та опозиційними політичними групами, сприя­ючи, таким чином, стабілізації всієї політичної системи.

Сьогодні українські партії ще недостатньо виконують свої завдання, пов'язані з оформленням інтересів громадян та перетворення їх у реальні політичні рішен­ня.

Особливістю формування багатопартійної системи в Україні є те, що, по суті, партії ще не стали посередниками між громадянами і політичною системою. Звід­си — досить низький рівень довіри до всіх політичних партій. Незадоволення ви­никає внаслідок непослідовності в діяльності політичних партій, їх лідерів та слаб­кості духовних ідеалів. Лише 3,6% громадян країни є членами партій, при цьому 27,2 % — це пасивні спостерігачі або люди, що забули про своє членство в партії.

Поряд з цим, позитивним є те, що роль українських політичних партій та їх вплив у суспільстві з кожним роком посилюється.

Для того щоб партії стали реальною політичною силою, яка виражає інтереси народу і консолідує суспільство, вони мають стати інноваційними політичними об'­єднаннями, постійно продукувати нові ідеї, уміло йти на легітимні компроміси, до­пускати організаційний та ідеологічний плюралізм, бути толерантними до своїх по­літичних опонентів.

Водночас ефективною діяльність партій стане тоді, коли населення буде в змозі висувати до них високі вимоги. Український громадянин стає в цьому відношенні все більше свідомим. Останні вибори до парламенту засвідчили, що партії, створені тільки «під вибори» (наприклад, «Озиме покоління»), приречені на невдачу.

Отже, найважливішими функціями політичних партій і національної багатопар­тійної системи в цілому сьогодні можна вважати соціальне представництво, роз­робку і здійснення політичного курсу, інтеграцію і соціалізацію населення, бороть­бу за політичну владу, політичне рекрутування та формування правлячої еліти. Повноцінне здійснення цих функцій призведе до становлення в Україні демокра­тичної і дієвої багатопартійної системи.

Прочитати

Прочитати та пояснити

Дати під запис

Прочитати

Дати під запис


Прочитати та пояснити


Прочитати та пояснити

Прочитати пояснити та вибірково дати під запис

Під запис

Прочитати

Прочитати та пояснити

Дати під запис

Прочитати та пояснити


Дати під запис та пояснити





4. Закріплення вивченого матеріалу 15 хв.

Питання для закріплення:

4,1 Принцип створення багатопартійної системи?

4,2 Вкажіть рзниці між “лівими” та “правими” партіями?
5. Підбиття підсумків – 5 хв.:

- вказати на питання, які вимагають підвищеної уваги;

- оголосити оцінки;

- відповісти на запитання.
Конспект склав:

заступник начальника СДПЧ-3

ст. лейтенант вн. сл. Ю.О.Слющенко.

“ 15 ” січня 2004 року.


Схожі:

ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з особовим складом СДПЧ-3 з...
МЕТА: вивчити з особовим складам чергових караулів Державні символи України, та їх походження
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з особовим складом СДПЧ-3 з...
МЕТА: довести до особового складу чергових караулів відомості щодо економічного стану в країні
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з особовим складом СДПЧ-3 з...
ТЕМА: Президент України гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з особовим складом СДПЧ-3 з...
МЕТА: ознайомити особовий склад чергових караулів з основними напрямками діяльності та станом речей в освіті та культурі України
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з особовим складом СДПЧ-3 з...
ТЕМА: Закон України “Про звернення громадян“. Робота МНС за зверненнями громадян. Їх реєстрація та розгляд
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з особовим складом СДПЧ-3 з...
ТЕМА: Організація та правове забезпечення президентських виборів. Закон України “Про вибори Президента України”
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з особовим складом СДПЧ-3 з...
МЕТА: ознайомити особовий склад чергових караулів з основними положеннями ЗУ “Про мови”, історією розвитку державної мови
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з особовим складом СДПЧ-3 з...
ТЕМА: Політична реформа в Україні, її мета. Проект Закону України “Про внесення змін до Конституції України від 06. 03. 2003р.”
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з особовим складом СДПЧ-3 з...
ТЕМА: Проголошення незалежності України. АКТ проголошення незалежності. Всеукраїнський референдум І грудня та вибори Президента
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з особовим складом 1-го караулу...
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка