Підручник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Скачати 8.54 Mb.

Назва	Підручник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
Сторінка	4/48
Дата	06.04.2013
Розмір	8.54 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Право > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 48

ГЛАВА 3

П

равові засади захисту економічної конкуренції

§ 1. Законодавство про захист

економічної конкуренції. Види порушень

законодавства про економічну конкуренцію

Функціонування ринкових відносин, в основі яких лежить багатоукладна економіка, передбачає створення рівних можливостей для суб'єктів господарської діяльності, а також їхню конкуренцію, під якою розуміється змагальність суб'єктів господарювання, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

З конкуренції, що існує в умовах розвинених товарно-грошових відносин, виростає класична монополія. На відміну від неї «соціалістичний» монополізм народився в умовах досить специфічних форм економіко-організаційного розвитку нашої держави в складі СРСР. Він є наслідком свідомої економічної політики соціалістичної держави (як носія політичної влади і власника основних засобів виробництва) щодо планового ведення народного господарства на основі застосування переважно адміністративно-командних методів керівництва економікою, що призвело, зрештою, до перетворення її на єдиний народногосподарський комплекс. Монополізм у нашій державі є також породженням політики концентрації та спеціалізації виробництва та інших сфер життєдіяльності. Саме тому, визначивши в Законі України від 3 серпня 1990 р. «Про економічну самостійність України»¹ зміст, мету і основні принципи економічної самостійності України як суверенної держави, механізм

¹

Відомості Верховної Ради УРСР. — 1990. — № 34. — Ст. 500.

- 40 -

господарювання, регулювання економіки і соціальної сфери, організації фінансово-бюджетної, кредитної та грошової системи України, Верховна Рада в постанові про реалізацію зазначеного закону включила до переліку законодавчих актів, які забезпечували б дію Закону «Про економічну самостійність України», антимонопольне законодавство.

За час, що пройшов, зроблено вагомі кроки на шляху формування антимонопольного законодавства. Так, 18 лютого 1992 р. було прийнято Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності»¹, який визначав правові основи обмеження і попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства. З набуттям чинності Законом України від 11 січня 2001 р. «Про захист економічної конкуренції»² Закон «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності» втратив чинність. Верховна Рада України 26 листопада 1993 р. прийняла Закон «Про Антимонопольний комітет України»³, яким визначено правове становище Комітету, його органів та посадових осіб. Правові засади захисту господарюючих суб'єктів і споживачів від недобросовісної конкуренції визначає Закон України від 7 червня 1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції»⁴.

Порядок розгляду Антимонопольним комітетом України і його територіальними відділеннями справ про порушення антимонопольного законодавства визначається нормами розділів VII та XI Закону «Про захист економічної конкуренції» та приведеними у відповідність до них Правилами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. (у редакції Розпорядження від 29 червня 1998 р. зі змінами і доповненнями від 12 лютого 2002 p.).

Таким чином, на сьогодні законодавство про захист економічної конкуренції, яке грунтується на нормах, установлених Конституцією України і складається із законів України «Про

В

ідомості Верховної Ради України. — 1992. — № 21. — Ст. 296. ^: Там само. - 2001. — № 12. - Ст. 64. ^; Там само. — 1993. — № 50. — Ст. 472.

Там само. — 1996. № 36. - Ст. 164.

- 41 -

захист економічної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, можна вважати сформованим.

Одним з основних нормативнс-правових актів законодавства про захист економічної конкуренції є Закон «Про захист економічної конкуренції», яким регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.

Під економічною конкуренцією (конкуренцією) відповідно до закону розуміють змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Закон визначає групи порушень законодавства про захист економічної конкуренції, однією з яких є антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання.

Узгодженими діями відповідно до ст. 5 Закону є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання.

Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Стаття 6 Закону визначає антиконкурентні узгоджені дії як узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:

1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;

- 42 -

обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-техно-
логічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над
ними;
розподілу ринків чи джерел постачання за територіаль
ним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації
чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів
чи за іншими ознаками;
спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тен
дерів;
усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід
з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;
застосування різних умов до рівнозначних угод з інши
ми суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне
становище в конкуренції;
укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами
господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом
або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в під
приємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;
суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших
суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправда
них на те причин.

Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Разом з тим, зазначені вище узгоджені дії можуть бути дозволені відповідними органами Антимонопольного комітету України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють:

удосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару;
техніко-технологічному, економічному розвитку;
розвитку малих або середніх підприємців;
оптимізації експорту чи імпорту товарів;
розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов
або стандартів на товари;
раціоналізації виробництва.

Проте зазначені узгоджені дії не можуть бути дозволені органами Антимонопольного комітету України, якщо конкуренція суттєво обмежується на всьому ринку чи в значній його частині.

Вчинення узгоджених дій забороняється до отримання в > становленому порядку дозволу органів Антимонопольного комітету.¹

П

ро порядок отримання дозволу див. § 3 цієї глави.

- 43 -

Особа, що вчинила антиконкурентні узгоджені дії, але раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомила про це Антимонопольний комітет України чи його територіальне відділення та надала інформацію, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі, звільняється від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, передбаченої ст. 52 Закону.

Разом з тим, така особа не може бути звільнена від відповідальності, якщо вона:

не вжила ефективних заходів стосовно припинення нею
антиконкурентних узгоджених дій після повідомлення про них
Антимонопольному комітету України;
була ініціатором чи забезпечувала керівництво антикон-
курентними узгодженими діями;
не надала всіх доказів або інформації стосовно вчинення
нею порушення, про які їй було відомо та які вона могла
безперешкодно отримати.

Відповідно до ст. 12 Закону «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості мож
ливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо за
купівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів
для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наяв
ності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених ч. 1 ст. 12 Закону, тобто на цьому ринку у них немає жодного конкурента або вони не зазнають значної конкуренції.

Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарю
вання, яким на одному ринку належать найбільші частки на
ринку, перевищує 50 відсотків;
сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарю
вання, яким на одному ринку належать найбільші частки на
ринку, перевищує 70 відсотків — і при цьому вони не дове
дуть, що стосовно них не виконуються умови ч. 4 ст. 12
Закону.

Саме по собі монопольне становище того або іншого суб'єкта господарювання не визнається порушенням антимонопольного законодавства. Таким порушенням Закон «Про захист економічної конкуренції» визнає зловживання монопольним становищем на ринку. Відповідно до ст. 13 зазначеного Закону хіовживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку Е дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

встановлення таких цін чи інших умов придбання або
реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов
снування значної конкуренції на ринку;
застосування різних цін чи різних інших умов до рівно
значних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи
покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;
обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом гос
подарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою
або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у під
приємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
обмеження виробництва, ринків або технічного розвит
ку, шо завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам гос
подарювання, покупцям, продавцям;
часткова або повна відмова від придбання або реалізації
товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи при
дбання;

- 44 -

- 45 -

суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єк
тів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на
те причин;
створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку)
чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів гос
подарювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Зловживання монопольним становищем на ринку становлять другу групу порушень антимонопольного законодавства.

До третьої групи порушень входять антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю. Такими діями ст. 15 Закону «Про захист економічної конкуренції» визнає прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:

заборона або перешкоджання створенню нових підприємств
чи здійснення підприємництва в інших організаційних фор
мах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обме
жень на здійснення окремих видів діяльності, на виробницт
во, придбання чи реалізацію певних видів товарів;
пряме або опосередковане примушення суб'єктів господа
рювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіо
нальні чи інші форми об'єднань або здійснення концентрації
суб'єктів господарювання в інших формах;
пряме або опосередковане примушення суб'єктів господа
рювання до пріоритетного укладення договорів, першочерго
вої поставки товарів певному колу споживачів чи першочерго
вого їх придбання у певних продавців;
будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл то
варів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарюван
ня за територіальним принципом, асортиментом товарів, обся-

гом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

встановлення заборони на реалізацію певних товарів з
одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалі
зацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи
за виконання певних умов;
надання окремим суб'єктам господарювання або групам
суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які став
лять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що
призводить або може призвести до недопущення, усунення,
обмеження чи спотворення конкуренції;
дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або
групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи
дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;
дія, якою встановлюються не передбачені законами Ук
раїни заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому
числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення,
формування програм діяльності та розвитку, розпорядження
прибутком.

Вчинення анти конкуренти их дій органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Органам влади та органам місцевого самоврядування забороняється делегування окремих владних повноважень об'єднанням, підприємствам та іншим суб'єктам господарювання, якшо це призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Статтею 17 Закону «Про захист економічної конкуренції» забороняються дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), що полягають у схиленні суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації.

Четверту групу порушень законодавства про захист економічної конкуренції складає обмежувальна та дискримінаційна діяіьність суб'єктів господарювання, об'єднань, яка полягає в . що суб'єктам господарювання, об'єднанням забороняється :\иляти інших суб'єктів господарювання до вчинення пору-

- 46 -

- 47 -

_ш

шень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяти вчиненню таких порушень, а також примушувати інших суб'єктів господарювання:

до антиконкурентних узгоджених дій, визначених ст. 6
Закону;
до узгоджених дій, визначених статтями 7, 8, 9 та 10 Закону;
до участі у концентрації суб'єктів господарювання, виз
наченої ст. 22 Закону (ст. 18 Закону «Про захист економічної
конкуренції»).

Суб'єктам господарювання, які отримали дозвіл відповідних органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії, забороняється встановлювати щодо господарської діяльності суб'єктів господарювання обмеження, які, як правило, не застосовуються до інших суб'єктів господарювання, або застосовувати без об'єктивно виправданих причин різний підхід до різних суб'єктів господарювання. Статтею 19 Закону встановлено й інші заборони неправомірного використання суб'єктами господарювання ринкового становища.

Суб'єктам господарювання, що мають значно більший ринковий вплив порівняно з малими або середніми підприємцями, які є їх конкурентами, забороняється створення перешкод у господарській діяльності малим або середнім підприємцям (дискримінація конкурентів суб'єктами господарювання), зокрема вчинення дій, заборонених згідно з ч. 1 та 3 ст. 19 Закону.

Статтею 21 Закону «Про захист економічної конкуренції» не допускається обмежувальна діяльність об'єднань (об'єднань юридичних та (або) фізичних осіб, у тому числі об'єднань підприємств, а також громадських організацій) шляхом відмови суб'єктові господарювання у прийнятті до такого об'єднання, яка ставить його у невигідне становище в конкуренції, якщо така відмова є необгрунтованою і невиправданою.

Значної шкоди розвитку конкуренції в економіці України завдає недобросовісна конкуренція — будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності (ч. 1 ст. 1 Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визнає недобросовісною конкуренцією, зокрема, такі дії:

неправомірне використання чужих позначень, рекламних
матеріалів, упаковки;
неправомірне використання товару іншого виробника;
копіювання зовнішнього вигляду виробу;

порівняльну рекламу;
дискредитацію господарюючого суб'єкта (підприємця);
купівлю-продаж товарів, виконання робіт, надання по
слуг із примусовим асортиментом;
схилення до бойкоту господарюючого суб'єкта (під
приємця);
схилення постачальника до дискримінації покупця (за
мовника);
схилення господарюючого суб'єкта (підприємця) до розір
вання договору з конкурентом; підкуп працівника постачальника;
підкуп працівника покупця (замовника);
досягнення неправомірних переваг у конкуренції;
неправомірне збирання комерційної таємниці;
розголошення комерційної таємниці;
схилення до розголошення комерційної таємниці;
неправомірне використання комерційної таємниці (статті
4—19 Закону).

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 48

Схожі:

Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. Підручник... Підручник підготовлений викладачами кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого	БЕХРУЗ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО ПІДРУЧНИК Рекомендовано Міністерством... Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
ІСТОРІЯ, ЗАВДАННЯ І РОЗВИТОК ПСИХОФІЗІОЛОГІЇ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів	Рекомендовано Міністерством освіти і науки України ...
А. М. Колодія Рекомендовано Міністерством освіти і науки України За редакцією \В. В. Копєйчикова\ А. М. Колодія Рекомендовано Міністерством освіти і науки України	Навчально-методичний посібник Рекомендовано Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (Лист №1/11-186 від 20 січня 2004 р.)
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Рекомендовано... Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів	М. Тодики доктора юридичних і політичних наук, професора В. С. Журавського... Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
Малиновський А. С., Рибак М. Ф. Т 19 Метрологія, стандартизація і... Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів	ПРАВО Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання