Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти» надано 05. 2003р


НазваГриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти» надано 05. 2003р
Сторінка1/23
Дата12.03.2013
Розмір2.78 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23
ББК 67.307
А 25
Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України.
Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів
освіти» надано 5.05.2003р.
Підручник підготовлений викладачами кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

Рецензенти:
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України А. П. Гетьман (Національна юридична академія
України імені Ярослава Мудрого);
доктор юридичних наук, професор В. В. Долежан (Волинський державний університет імені Лесі Українки)

Автори підручника:
д-р юрид. наук, проф. В. М. Гайворонський — розділи: III, XVIII;
канд. юрид. наук, проф. В. П. Жушман — розділи: І, V, VIII, XI;
канд. юрид. наук, доц. В. М. Корнієнко - розділи: II, VI, розділ VII (у співавторстві з Н. В. Погорецькою), X, XX;
д-р юрид. наук, проф. А. М. Статівка - розділи: IX, XIV, XV, XVII;
канд. юрид. наук, доц. О. П. Радчук - розділи: IV, XII;
канд. юрид. наук, доц. Н. В. Погорецька — розділ VII (у співавторстві з В. М. Корнієнко)',
канд. юрид. наук, асистент О. М. Туєва — розділи: XVI, XIX;
канд. юрид. наук, асистент В. Ю. Уркевич — розділ XIII.

Аграрне право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / В. М. Гайворонський, В. П. Жушман, В. М. Корнієнко та ін.; За ред. В. М. Гайворон-ського та В. П. Жушмана. - X.: Право, 2003. - 240 с.
ІSВН 966-7146-82-0

На основі аграрного законодавства України в підручнику розглянуті предмет, методи і система аграрного права, його джерела, аграрні правовідносини, договірні відносини в сільському господарстві, висвітлені питання реформування земельних відносин в АПК, інші важливі проблеми правовідносин в аграрному секторі.
Розрахований на студентів, аспірантів і викладачів сільськогосподарських, економічних, юридичних вузів, усіх, хто цікавиться аграрним правом.

© В. М. Гайворонський, В. П. Жушман, В. М. Корнієнко та ін., 2003 І5ВК 966-7146-82-0 © «Право», 2003

Зміст


Розділ І. Предмет, методи, принципи і система аграрного права
§ 1. Предмет аграрного права
§ 2. Методи аграрного права
§ 3. Принципи аграрного права
§ 4. Система аграрного права

Розділ II. Джерела аграрного права
§ 1. Поняття і види джерел аграрного права
§ 2. Закони як джерела аграрного права
§ 3. Підзаконні акти як джерела аграрного права
§ 4. Внутрішньогосподарські локальні акти як джерела аграрного права
§ 5. Засоби вдосконалення аграрного законодавства

Розділ III. Державна регулятивна діяльність у сільському господарстві України
§ 1. Поняття, сутність і принципи державної регулятивної діяльності в сільському господарстві
§ 2. Форми і методи державної регулятивної діяльності в сільському господарстві
§ 3. Державний вплив на сільськогосподарське виробництво та інші галузі АПК в умовах ринкової економіки
§ 4. Система та правове становище органів, що здійснюють державну регулятивну діяльність у сільському господарстві

Розділ IV. Правове регулювання господарської діяльності виробників аграрної продукції
§ 1. Поняття господарської діяльності виробників агарної продукції
§ 2. Основні засади і правові форми планування господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників
§ 3. Договори і державні контракти - правові основи господарської діяльності аграрних товаровиробників

Розділ V. Аграрні правовідносини
§ 1. Поняття та особливості аграрних правовідносин, їх елементи
§ 2. Підстави виникнення, зміни та припинення аграрних правовідносин.
§ 3. Класифікація аграрних правовідносин

Розділ VI. Правове регулювання організації, дисципліни та охорони праці в сільськогосподарських підприємствах
§ 1. Правові форми організації праці в сільськогосподарських підприємствах
§ 2. Підбір, підготовка та розстановка кадрів сільськогосподарського виробництва
§ 3. Робочий час і час відпочинку працівників сільського господарства
§ 4. Трудова дисципліна в сільськогосподарських підприємствах
§ 5. Охорона праці та здоров'я працівників сільського господарства
§ 6. Порядок розгляду трудових спорів працівників сільського господарства

Розділ VII. Оплата праці в сільському господарстві
§ 1. Поняття та особливості оплати праці в сільськогосподарських підприємствах
§ 2. Особливості оплати праці в рослинництві, тваринництві, а також механізаторів сільськогосподарських підприємств.

Розділ VIII. Правове регулювання відносин у соціальній сфері сільськогосподарського виробництва
§ 1. Поняття, значення, проблеми та правове регулювання відносин у сфері соціального розвитку села
§ 2. Джерела фінансування розвитку соціальної інфраструктури села
§ 3. Права та обов'язки сільгосппідприємств у будівництві об'єктів культурно-побутового і спортивно-оздоровчого призначення
§ 4. Організаційно-правове забезпечення підготовки фахівців необхідних професій для агропромислового комплексу

Розділ IX. Договірні відносини в сільському господарстві
§ 1. Договір — основна форма регулювання товарне-грошових відносин в агропромисловому комплексі
§ 2. Договори у сфері матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників
§ 3. Договори у сфері технічного сервісу сільськогосподарських підприємств
§ 4. Договірні відносини щодо впровадження досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду в аграрне виробництво
§ 5. Договірні відносини по реалізації сільськогосподарської продукції
§ 6. Договірні орендні правовідносини
§ 7. Порядок розгляду спорів, що виникають з договірних відносин, однією із сторін у яких є суб'єкт аграрного господарювання

Розділ X. Суб'єкти аграрного права
§ 1. Поняття суб'єктів аграрного права та їх класифікація
§ 2. Правосуб'єктність аграрних підприємств кооперативного та корпоративного типів. 
§ 3. Правовий статус державних сільськогосподарських підприємств
§ 4. Порядок утворення, реорганізації і ліквідації підприємств кооперативного і корпоративного типу та державних і комунальних сільськогосподарських підприємств
§ 5. Правовий статус селянських (фермерських) та приватно-орендних підприємств
§ 6. Агробіржа як суб'єкт аграрного права


Розділ XI. Громадяни як суб'єкти аграрних правовідносин (їх правовий статус)
§ 1. Загальна характеристика правового положення громадян як суб'єктів аграрних правовідносин
§ 2. Право членства в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу. Правовий статус їх членів
§ 3. Поняття права засновництва та права участі громадян в аграрних підприємствах корпоративного типу

Розділ XII. Органи управління сільськогосподарськими підприємствами.
§ 1. Основні принципи управління сільськогосподарськими підприємствами
§ 2. Органи управління сільськогосподарських підприємств колективного типу
§ 3. Органи управління сільськогосподарських підприємств корпоративного типу
§ 4. Органи управління в державних сільськогосподарських підприємствах.

Розділ XIII. Правове положення сільськогосподарських кооперативів.
§ 1. Поняття та основні ознаки сільськогосподарських кооперативів.
§ 2. Види кооперативів. Принципи їх діяльності. Кооперативні підприємства та об'єднання.
§ 3. Право власності сільськогосподарських кооперативів. Неподільний та пайовий фонд.
§ 4. Реорганізація і ліквідація сільськогосподарських кооперативів.

Розділ XIV. Правове становище селянського (фермерського) господарства.
§ 1. Поняття та основні ознаки селянського (фермерського) господарства.
§ 2. Порядок створення селянського (фермерського) господарства і його державна реєстрація.
§ 3. Склад селянського (фермерського) господарства, права та обов'язки його членів.
§ 4. Правовий режим майна селянського (фермерського) господарства.
§ 5. Господарська діяльність селянського (фермерського) господарства.
§ 6. Умови та порядок припинення діяльності селянського (фермерського) господарства.

Розділ XV. Правове становище особистого селянського господарства.
§ 1. Поняття особистого селянського господарства і суб'єкти на право його ведення.
§ 2. Право на присадибну земельну ділянку, умови й порядок її надання.
§ 3. Правовий режим майна особистих селянських господарств.
§ 4. Права та обов'язки сільськогосподарських підприємств по розвитку особистих селянських господарств.

Розділ XVI. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення.
§ 1. Основні напрямки земельної реформи в сільському господарстві
§ 2. Поняття та склад земель сільськогосподарського призначення
§ 3. Форми власності на землі сільськогосподарського призначення
§ 4. Паювання земель
§ 5. Підстави, порядок виникнення та припинення права власності та права користування земельними ділянками

Розділ XVII. Право власності сільськогосподарських підприємств кооперативного та корпоративного типів.
§ 1. Поняття власності підприємств кооперативного типу.
§ 2. Поняття власності аграрних підприємств корпоративного типу.

Розділ XVIII. Правовий режим майна державних і комунальних сільськогосподарських підприємств.
§ 1. Характеристика правового режиму майна державного чи комунального сільськогосподарського підприємства.
§ 2. Об'єкти та зміст права повного господарського відання і права оперативного управління.
§ 3. Правовий режим основних, оборотних та інших фондів державних та комунальних аграрних підприємств.
§ 4. Правове регулювання приватизації майна державних та комунальних підприємств у системі АПК.

Розділ XIX. Організаційно-правове забезпечення раціонального використання земель сільськогосподарського призначення та інших природних ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності суб'єктів аграрного підприємництва.
§ 1. Характеристика організаційно-правового забезпечення раціонального використання земель та інших природних ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності суб'єктів аграрного підприємництва.
§ 2. Права та обов'язки суб'єктів аграрного підприємництва щодо використання земель сільськогосподарського призначення, їх збереження та підвищення родючості.
§ 3. Охорона земель як об'єкта природного середовища.
§ 4. Підстави та порядок відшкодування збитків, заподіяних власникам земель і землекористувачам.
§ 5. Фіксований сільськогосподарський податок. Визначення його розміру та порядок сплати.
§ 6. Юридична відповідальність землевласників і землекористувачів за шкоду, заподіяну землям сільськогосподарського призначення та іншим природним об'єктам.

 

Розділ XX. Загальна характеристика аграрного законодавства зарубіжних країн.
§ 1. Державне регулювання відносин у сільському господарстві зарубіжних країн.
§ 2. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії.

Розділ I. Предмет, методи, принципи і система аграрного права

§ 1. Предмет аграрного права
В умовах переходу до ринкової економіки в Україні виникла нагальна потреба розробки і здійснення великої сукупності правових, організаційних, економічних, наукових, соціальних та інших заходів з метою забезпечення такого розвитку аграрної сфери економіки, який би повністю відповідав потребам країни, забезпечував її продовольчу безпеку.
Вирішення цих питань неможливе без обгрунтованої і виваженої аграрної політики. Стратегічна мета такої політики полягає у формуванні реального власника і господаря землі, соціально-економічній розбудові села, проведенні аграрної і земельної
реформ.
Аграрні перетворення стали, таким чином, реальною необхідністю. Ці перетворення потребують відповідного правового забезпечення, нормативного регулювання у сфері суспільних відносин, пов'язаних з виробництвом, переробкою і реалізацією сільськогосподарської продукції. Здійснення аграрної політики, а також аграрної і земельної реформ в Україні є необхідним і важливим фактором в установленні економічного порядку в суспільстві. Це викликає потребу перегляду і удосконалення права і законодавства України в цілому і аграрного зокрема.
Які ж суспільні відносини регулює аграрне право, що є предметом його вивчення? У процесі виробничо-господарської та іншої Діяльності різноманітних (як за формою власності, так і за організаційно-правовою формою) сільськогосподарських товаровиробників виникає комплекс складних, взаємопов'язаних майнових, земельних, господарських, трудових, організаційно-управлінських та інших відносин. Вони не становлять органічної єдності, проте специфіка виробничо-господарської діяльності в агропромисловому секторі обумовлює необхідність їх об'єднання в одну систему.
У цій системі норма кожної з галузей права регулює свої специфічні відносини. Наприклад, майнові відносини можуть бути предметом регулювання цивільного права, земельні — предметом регулювання земельного права тощо. Оскільки ці відносини складаються в процесі обробітку землі, виробництва, переробки і збуту сільськогосподарської продукції, їх не можна віднести до жодної з традиційних галузей права.
Неможливе і регулювання сільськогосподарської праці нормами трудового законодавства через різноманітність видів сільськогосподарської праці, її сезонний характер, розрив між періодом трудового процесу і його наслідками, залежність від природно-кліматичних умов і т. ін. Окрім того, в кооперативних підприємствах, які поширені в сільськогосподарському виробництві, трудові відносини з однією частиною працівників грунтуються на умовах їх членства, а з іншою частиною (громадянами, які не є членами цих підприємств) — на основі договорів (контрактів). Усе це свідчить про те, що аграрні відносини, як відносини комплексного характеру, потребують і їх комплексного правового регулювання. Таким чином, можна зробити висновок, що аграрне право як комплексна галузь повинна регулювати аграрні відносини як традиційними, так і спеціальними нормами.
Виходячи з пріоритетності державної політики щодо АПК і важливої ролі права в її здійсненні, правознавці роблять обґрунтований висновок, що все це є основою формування галузі аграрного права, обумовленого специфікою сільського господарства, наявністю в ньому тісно пов'язаних між собою різноманітних аграрних відносин, що складаються при здійсненні переважно виробничо-господарської, а також іншої діяльності сільськогосподарських підприємств, організацій, їх об'єднань, підприємців (фермерів).
Проте питання предмета аграрного права, визначення його як галузі права і його системи в юридичній літературі є дискусійним. Так, у підручнику «Господарське право» зазначається, що регулювання відносин у будь-якій галузі народного господарства має свої особливості. Мають особливості і галузі, в яких задіяні підприємства, організації промисловості, торгівлі, що обслуговують сільське
господарство.
Відносини в сільськогосподарському виробництві для зручності регулювання можна згрупувати, однак вони є не що інше, як відносини господарські.
Предметом аграрного права є такі відносини, які являють собою комплекс земельних, майнових, трудових і організаційно-управлінських відносин, які грунтуються на приватній, державній, комунальній власності і виникають у сфері сільського господарства і пов'язаних з ними інших відносин сільськогосподарських підприємств та їх об'єднань, а також діяльності селянських і особистих підсобних господарств. Такого висновку дійшли автори підручника «Аграрне право». Не поділяючи цих поглядів, автори підручника «Аграрне право України» висловлюють думку про те, що аграрне право України перебуває у стані становлення як самостійна й інтегрована галузь національного права, у якої є власний предмет, власні і частково інтегровані об'єкти, власні суб'єкти, методи, система.
Звичайно, кожна з цих тез по-своєму важлива й обґрунтована і в умовах становлення аграрного права України має право на існування. Проте необхідність характеристики конкретних відносин, що регулюються аграрним правом, обмежує можливості більш детального аналізу дискусійних проблем щодо правової природи аграрного права і його місця в загальній системі права.
У зв'язку з тим, що суспільні відносини, які є предметом аграрного права, мають комплексний характер і, як правило, тією чи іншою мірою пов'язані з земельними відносинами, без яких сільськогосподарське виробництво фактично неможливе, земельні відносини слід виокремити із системи аграрних відносин. У сільському господарстві, а саме в аграрному секторі, земля є основним засобом виробництва, на відміну від інших сфер виробництва, де земля є просто територіальним простором для розміщення основних фондів і підприємств у цілому.
В умовах перетворення земельних відносин на основі приватної власності на землю, що має місце в сільському господарстві, коло цих відносин значно розширюється. Воно охоплює не тільки відносини, що виникають внаслідок надання права власності чи користування землею, а й відносини по її розпаюванню, раціональному і цільовому використанню, збереженню родючості землі, а також комплекс заходів по охороні земель сільськогосподарського призначення. У зв'язку з перерозподілом землі, легалізацією приватної власності на неї поширюються і відносини аграрного підприємництва.
Власникам земельних ділянок (право на які посвідчується державним актом) надана можливість добровільно створювати на їх базі селянські (фермерські) господарства, приватно-орендні підприємства, сільскогосподарські кооперативи, спільні сільськогосподарські підприємства, асоціації, спілки, господарські товариства, інші підприємства кооперативного і корпоративного типів.
Таким чином, предметом аграрного права є суспільні відносини, що виникають у зв'язку з утворенням перелічених вище суб'єктів та здійсненням ними господарської діяльності. До предмета аграрного права належать також і багатогранні відносини, що виникають між ними, між: ними й громадянами, які є їх членами чи учасниками, а також безпосередньо між громадянами.
Аграрне законодавство передбачає і заходи з удосконалення і розвитку відносин, пов'язаних з особистими селянськими господарствами, шляхом надання їм державної допомоги й відповідних пільг з кредитування та оподаткування, тобто створення умов для належного їх функціонування.
Чільне місце в системі аграрних відносин посідають майнові відносини, які виникають між різноманітними суб'єктами сільськогосподарського виробництва. Суб'єкти аграрного підприємництва всіх форм власності і легальних організаційно-правових форм господарювання вимушені вступати в різноманітні, які виходять за їх межі, правовідносини з реалізації продукції, придбання сільськогосподарської техніки, паливно-мастильних та інших матеріалів, без яких сільськогосподарське виробництво неможливе, тощо. Водночас усередені самих цих суб'єктів виникають багатогранні відносини, пов'язані з розподілом прибутків та дивідендів, одержанням земельного чи майнового паю при виході зі складу юридичних осіб і т. д. Отже, ці відносини також є предметом аграрного права.
Значним поштовхом до розширення майнових відносин стало прийняття й реалізація низки різних за своєю значущістю і юридичною силою нормативних актів про приватизацію землі та майна. Відповідно до Закону України від 10 червня 1996 року «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі»було здійснено перетворення радгоспів та інших державних підприємств у колективні й акціонерні товариства, приватизація майна товариствами покупців тощо.
Приватизація земель, що перебували в постійному користуванні сільськогосподарських підприємств і організацій, була передбачена Указом Президента України від 10 листопада 1994 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільскогосподарського виробництва», яким встановлювалося, що кожному громадянину — члену підприємства, кооперативу, товариства — видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру цієї частки (паю). Указом Президента України від 3 грудня 1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» регламентовано, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Ці ж правомочності поширюються і на відносини, що виникають у зв'язку з одержанням у приватну власність земельної ділянки в натурі, тобто в цьому разі виникає право вступати в різноманітні внутрішні і зовнішні відносини, врегульовані аграрним законодавством. Земельний кодекс України (статті 80, 81) передбачає суб'єктів права власності на землю та право власності на землю громадян.
Усі ці заходи вплинули і на розвиток орендних відносин, предметом яких є передача земельних ділянок і майна для тимчасової сільськогосподарської діяльності.
Функціонування підприємств — суб'єктів підприємницької діяльності неможливе без чіткої організації процесу по виробництву сільськогосподарської продукції, її переробці і реалізації, узгодженості в діях не тільки їх структурних підрозділів, а й окремих працівників. Без цього сільськогосподарське виробництво як таке неможливе, а тому організаційно-управлінські відносини, що складаються в цьому процесі, становлять вісь суспільних відносин, що є предметом аграрного права. Ці відносини мають внутрішній кооперативний чи корпоративний характер і регулюються локальними нормами аграрного законодавства.
Проте діяльність сільськогосподарських виробників не замикається тільки внутрішніми відносинами. Вони вимушені входити і в зовнішні відносини, в тому числі і в організаційно-правові (управлінські).
Отже, предметом аграрного права є також і організаційно-правові відносини.
Дослідження суспільних відносин дозволяє зробити висновок про те, що кожна галузь права регулює притаманні їй відносини і по-своєму впливає на них своїми нормами. Визначити ту чи іншу галузь права можна лише попередньо з'ясувавши відносини, що становлять предмет їх регулювання, інакше кажучи, ті відносини, які, в існуючих умовах суспільного виробництва потребують для свого регулювання застосування норм саме цієї галузі права.
Аграрне право як спеціалізована галузь права покликана врегулювати пов'язані між собою земельні, майнові, господарські, трудові і організаційно-управлінські відносини, що складаються між суб'єктами в аграрному секторі, а також між юридичними та фізичними особами. Нормами аграрного права регламентується коло і зміст тих прав і обов'язків, що становлять правовий статус сільськогосподарських кооперативів, селянських (фермерських) господарств, акціонерних та інших господарських товариств, агрофірм та агрокомбінатів, орендних підприємств, членів цих формувань тощо. Таким чином, характером виробничо-господарської і соціально-економічної діяльності, особливістю соціально-побутових умов існування аграрних товаровиробників визначається своєрідність предмета аграрного права як галузі права.
Вивчення наведених та інших літературних джерел свідчить про досить широкий спектр підходів до визначення кола правовідносин, які слід віднести до сфери аграрного права чи законодавства. Узагальнивши їх, можна сформулювати поняття аграрного права.
Аграрне право України як галузь права, що перебуває в стадії становлення і формування, регулює комплекс пов 'язанихміж собою виробничо-господарських, земельних, майнових, трудових та організаційно-управлінських відносин, які складаються в процесі виробництва і переробки сільськогосподарської продукції в аграрному секторі між сільськогосподарськими підприємствами і об'єднаннями, фермерськими і підсобними господарствами, іншими виробниками незалежно від форм власності, а також: між: ними і працівниками цих господарств.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

Схожі:

М. Тодики доктора юридичних і політичних наук, професора В. С. Журавського...
Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
БЕХРУЗ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО ПІДРУЧНИК Рекомендовано Міністерством...
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
ІСТОРІЯ, ЗАВДАННЯ І РОЗВИТОК ПСИХОФІЗІОЛОГІЇ
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Рекомендовано...
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
М. П. Кочерган Загальне мовознавство
...
Посібник розраховано на студентів вищих навчальних за­кладів, аспірантів,...
Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист №14/18. 2-1413 від 21. 06. 2005 р.)
Малиновський А. С., Рибак М. Ф. Т 19 Метрологія, стандартизація і...
Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
В. Я. Тація Доктора юридичних наук, професора
Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист №14/18. 2-1224 від 10 липня 2003 р.)
Закони,закономірності
Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
П. С. Дудик Комунікативно- стилістичні якості мовлення
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка