Підручник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
|
|
Скачати 8.54 Mb.
|
|
ГЛАВА 9 П  равовий статус громадянинаяк суб'єкта господарювання. Особливості правового статусу інших суб'єктів господарювання § 1. Правовий статус громадянина-підприємця Правовому становищу громадянина як суб'єкта господарювання присвячена ст. 128 ГК, що називається «Громадянин у сфері господарювання». Згідно з ч. 1 цієї статті громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 ГК. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення (ч. 2 ст. 128 ГК). Підприємницька діяльність громадянина може здійснюватися у різних варіантах:
- самостійно або спільно з іншими особами. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов'язки відповідно: а) засновника та/або учасника господарського товариства; б) члена кооперативу тощо; в) або права і обов'язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи. Громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у ст. 44 ГК. Здійснюючи підприємницьку діяльність, громадянин-підприємець зобов'язаний:
своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом. Громадянин-підприємець зобов'язаний також додержуватися вимог, передбачених статтями 46 (щодо забезпечення соціальних гарантій найманих працівників) і 49 (не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права і інтереси громадян тощо) ГК, а також іншими законодавчими актами, і несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність за завдані ним шкоду і збитки. Громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до положень ГК та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». - 160 - 11 — 4-2636 - 161 - § 2. Особливості правового статусу кредитних спілок у сфері господарювання Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГК громадяни, які постійно проживають на території України, можуть об'єднуватися у кредитні спілки. Слід проте мати на увазі, що згідно зі ст. 1 Закону України від 20 грудня 2001 р. (зі змінами від 10 липня 2003 р.) «Про кредитні спілки»1 кредитна спілка може бути заснована громадянами, професійними спілками, їх об'єднаннями. Отже, кредитною спілкою є неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону «Про кредитні спілки» кредитна спілка створюється на підставі рішення установчих зборів (це рішення оформляється протоколом установчих зборів, який підписують голова та секретар зборів). Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше ніж 50 осіб, які відповідно до закону можуть бути членами кредитної спілки та об'єднані хоча б за однією з таких ознак: мають спільне місце роботи чи навчання або належать до однієї професійної спілки, об'єднання професійних спілок, іншої громадської чи релігійної організації або проживають в одному селі, селищі, місті, районі, області. Кредитна спілка є юридичною особою. Статусу юридичної особи вона набуває з дня її державної реєстрації. Згідно з ч. З ст. 130 ГК кредитна спілка діє на основі статуту, який затверджується загальними зборами членів кредитної спілки (згідно з Законом «Про кредитні спілки» — установчими зборами, що є правильним). У статуті кредитної спілки обов'язково зазначаються:
1  Відомості Верховної Ради України. — № 15. — Ст. 101.- 162 -
Статут кредитної спілки може містити й інші положення щодо організаційних, господарських та інших питань її діяльності. Майно кредитної спілки є її власністю і складається з фондів кредитної спілки, коштів доходу та іншого майна. Майно кредитної спілки формується за рахунок:
- інших надходжень, не заборонених законодавством. Частиною 5 ГК кредитній спілці заборонено бути заснов ником або учасником суб'єктів підприємницької діяльності. Статус, порядок організації та здійснення господарської діяльності кредитної спілки визначаються крім ГК, вже названим Законом України «Про кредитні спілки» та іншими законами. II» - 163 -  § 3. Особливості правового статусу благодійнихта інших неприбуткових організацій у сфері господарювання Певні особливості правового статусу у сфері господарювання мають благодійні та інші неприбуткові організації. Юридичні особи, незалежно від форм власності, а також повнолітні громадяни можуть утворювати благодійні організації (благодійні фонди, членські благодійні організації, благодійні установи тощо). Відповідно до ст. 6 Закону України від 16 вересня 1997 р. «Про благодійництво та благодійні організації»1 благодійні організації можуть утворюватися у таких організаційно-правових формах:
- інші благодійні організації (фундації, місії, ліги тощо). Конкретна організаційно-правова форма благодійних орга нізацій визначається засновниками (засновником). Як зазначено в ч. 1 ст. 5 Закону «Про благодійництво та благодійні організації» засновниками (засновником) благодійної організації можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягли 18 років, а також юридичні особи незалежно від форм власності. Благодійною організацією визнається недержавна організація, яка здійснює благодійну діяльність в інтересах суспільства або окремих категорій осіб без мети одержання прибутків від цієї діяльності. Благодійні організації утворюються і діють за територіальним принципом і поділяються за своїм статусом на всеукраїнські, місцеві та міжнародні. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні та комунальні підприємства, установи, організації, що повністю або частково фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками (засновником) та/або членами благодійної організації. Благодійна організація діє на основі статуту (положення), що затверджується вищим органом управління благодійної організації, і є юридичною особою. У статуті (положенні) згідно зі ст. 12 Закону «Про благодійництво та благодійні організації» зазначаються:
До статуту (положення) можуть включатися інші положення, пов'язані з особливостями діяльності благодійної організації. Статут (положення) благодійної організації не повинен суперечити законодавству України. Благодійна організація має право здійснювати неприбуткову господарську діяльність, спрямовану на виконання її статутних цілей та завдань. Здійснення благодійними організаціями діяльності у вигляді надання певних послуг (виконання робіт), що підлягають обов'язковій сертифікації або ліцензуванню, допускається після такої сертифікації або ліцензування в установленому законом порядку. Додаткові вимоги щодо створення, державної реєстрації, здійснення господарської діяльності та інших питань діяльності благодійних організацій встановлюються, крім ГК, Законом «Про благодійництво та благодійні організації», іншими законами. Особливості статусу інших юридичних осіб, що здійснюють неприбуткову господарську діяльність, визначаються відповідними законами, якими регулюється порядок діяльності цих суб'єктів.  Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 46. — Ст. 292.- 164 - - 165 - § 4. Особливості правового статусу відокремлених підрозділів у сфері господарювання ГК вперше на законодавчому рівні визнав суб'єктами господарювання відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій (ч. 2 ст. 55 ГК). Особливості їх правового статусу визначені, головним чином, ст. 132 ГК, згідно з якою відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій, як суб'єкти господарювання, здійснюють свою діяльність від імені цих господарських організацій без статусу юридичної особи. Крім того, окремі положення щодо правового статусу відокремлених підрозділів містяться в статтях 3, 55, 58, 64, 133, 138 та інших статтях ГК. Частина 2 ст. 132 ГК визначає види структурних одиниць: філії, представництва, відділення та інші структурні підрозділи. Всі вони наділяються частиною майна господарських організацій, здійснюючи щодо цього майна право оперативного використання чи інше речове право, передбачене законом. Звертає на себе увагу непослідовність законодавця у формулюванні назви права оперативного використання майна: у частинах 2 та 5 ст. 55 ГК воно називається «оперативно-господарське використання майна», тоді як в інших статтях Кодексу — «оперативне використання майна». Ще один аспект, на який варто звернути увагу: положення ч. 2 ст. 132 ГК допускають можливість здійснення структурними одиницями щодо майна, яким їх наділила господарська організація, не лише права оперативного використання майна, але й іншого речового права, передбаченого законом. Всі інші статті ГК встановлюють лише право оперативного використання майна, чим, на наш погляд, обмежують майнові права як господарської організації, так і її структурних одиниць. Уявляється, що подібні розходження як в термінології майнових прав відокремлених підрозділів, так і в їх обсязі мають бути усунені шляхом застосування єдиного терміну — «оперативне використання майна», а обсяг майнових прав повинен включати й інші, крім оперативного використання, права (оренди, користування тощо). Структурні одиниці можуть мати рахунок (рахунки) в установах банку. Філії, представництва та інші відокремлені підрозділи господарської організації діють на підставі положення, затвердженого цією організацією. РОЗДІЛ III М  айнова основа господарюванняГЛАВА 10 Загальні засади майнових відносин у сфері господарювання § 1. Правовий режим майна суб'єктів господарювання Під правовим режимом майна суб'єктів господарювання в теорії господарського права розуміють встановлені правовими нормами: а) структуру цього майна; б) порядок його придбання (формування), використання і вибуття; в) порядок звернення на нього стягнення кредиторів. Основою правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, відповідно до ч. 1 ст. 133 ГК є право власності, а також речові права осіб, які не є власниками, — право господарського відання, право оперативного управління і право оперативного використання майна. Зміст кожного з цих прав розкривають подальші статті ГК. Крім зазначених, господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (в Розділі II Книги третьої Цивільного кодексу України вони називаються речовими правами на чуже майно), до яких відносяться, зокрема, права володіння, права користування. Право володіння чужим майном виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом (ст. 398 ЦК). - 166 - - 167 - Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб суб'єктів господарювання, які не можуть бути задоволені іншим способом (ч. 1 ст. 401 ЦК). Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо (ч. 1 ст. 404 ЦК). Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому, крім зазначених в ч. 1 ст. 133 ГК, праві відповідно до умов договору з власником майна. Отже ч. 2 ст. 133 ГК передбачає можливість визначення інших прав, які відносяться не до речових, а до зобов'язальних прав. Одним з них є, на нашу думку, право оренди цілісного майнового комплексу державного (комунального) підприємства або його структурного підрозділу. Це право виникає на підставі договору суб'єкта господарювання з власником майна про здійснення на його (майна) основі цим суб'єктом самостійного господарювання. До прав, щодо яких йдеться в ч. 2 ст. 133 ГК, можна віднести іпотеку (заставу). У ч. З ст. 133 ГК вміщені положення, що за своїм змістом перекликаються зі змістом статей 55, 132 і 138 ГК щодо оперативного використання майна, і встановлюють, що здійснювати господарську діяльність на основі зазначеного права можуть лише суб'єкти господарювання, які не мають статусу юридичної особи. Це відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарської організації, які реалізують свою господарську компетенцію в межах статусу, визначеного господарською організацією, до складу якої вони входять. Як встановлено в ч. З ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Це положення знайшло свій розвиток в ч. 4 ст. 133 ГК, згідно з якою держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання. Такий захист забезпечується незалежно від того, про яке право йде мова — чи то про право власності, чи про інші речові права. |
Схожі:
|
Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. Підручник... Підручник підготовлений викладачами кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого |
БЕХРУЗ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО ПІДРУЧНИК Рекомендовано Міністерством... Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
|
ІСТОРІЯ, ЗАВДАННЯ І РОЗВИТОК ПСИХОФІЗІОЛОГІЇ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України ... |
|
А. М. Колодія Рекомендовано Міністерством освіти і науки України За редакцією \В. В. Копєйчикова\ А. М. Колодія Рекомендовано Міністерством освіти і науки України |
Навчально-методичний посібник Рекомендовано Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (Лист №1/11-186 від 20 січня 2004 р.) |
|
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Рекомендовано... Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів |
М. Тодики доктора юридичних і політичних наук, професора В. С. Журавського... Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
|
Малиновський А. С., Рибак М. Ф. Т 19 Метрологія, стандартизація і... Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
ПРАВО Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист №14/18. 2-1251 від 11 жовтня 2003р.) |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua