СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ
Адміністративна відповідальність – репресивний вид юридичної відповідальності, який пов’язаний із застосуванням уповноваженими державними органами і посадовими особами адміністративних стягнень до суб’єктів, винних у вчиненні адміністративного проступку у галузі земельних відносин.
Бонітування ґрунтів (від лат. bonitas – доброякісність) є класифікацією земель за їх природними ознаками. Вона провадиться на основі даних про природні властивості ґрунтів (вміст гумусу, поживних речовин, фізико-хімічний склад, тощо), які мають сталий характер та істотно впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах. Така характеристика ґрунтів дістає свій прояв в оцінних одиницях (бонітетах).
Внутрішньогосподарський землеустрій - це комплекс заходів щодо організації території окремого господарюючого суб’єкта, які здійснюються з метою створення в межах його територіального володіння умов для раціонального використання та охорони земель. внутрішньогосподарські землевпорядні роботи провадяться на земельних ділянках, що закріплюються за конкретними землевласниками і землекористувачами.
Втрати сільськогосподарського виробництва відшкодовуються власникам землі та землекористувачам при вилученні (викупі) земель сільськогосподарського призначення для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським виробництвом, тимчасовому зайнятті сільськогосподарських угідь для інших видів використання.
Громадський контроль за використанням та охороною земельних ресурсів здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади по земельних ресурсах.
Громадською забудовою є земельна ділянка, на якій розташовані будинки та споруди громадського призначення: будинки дитячих дошкільних закладів, будинки навчальних закладів, будинки та споруди для охорони здоров’я й відпочинку; будинки підприємств торгівлі та громадського харчування, будинки підприємств побутового обслуговування населення тощо.
Грунт - поверхневий пухкий насичений органо-мінеральними речовинами шар землі, що має родючість і особливу побудову і утворився в результаті тривалої взаємодії органічних і неорганічних природних чинників.
Ґрунти – верхній родючий шар земель, який становить екологічну та економічну цінність і є об’єктом особливої охорони.
Деградація ґрунтів — погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів (ЗУ «Про охорону земель»).
Деградація земель - природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів.
Деградовані землі – це земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо; земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами тощо.
Державна служба охорони родючості ґрунтів „Центрдержродючість” діє у системі Мінагрополітики та проводить моніторинг ґрунтів і агрохімічну паспортизацію земель.
Державний земельний кадастр – це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Дисциплінарна відповідальність являє собою застосування до осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, винних у вчиненні дисциплінарних проступків земельно-правового характеру, заходів особистого впливу у вигляді накладення дисциплінарних стягнень.
До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Економічна оцінка земель – це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.
Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.
Елементи земельного правопорушення: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна сторона правопорушення.
Житловою забудовою є земельна ділянка у межах якої розміщується житловий фонд.
Забруднення ґрунтів - накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості;
Загальнодержавна програма використання і охорони земель в Україні – це відповідний план діяльності органів законодавчої, центральної виконавчої та регіональної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо правового режиму раціонального використання, збереження та відтворення земель в Україні.
Земельне правопорушення – це винне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що суперечить правовим нормам раціонального використання земельних ресурсів, перешкоджає здійсненню прав і законних інтересів власників землі та землекористувачів, порушує встановлений державою порядок управління земельним фондом як національним багатством нашої держави.
Землеустрій – це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Землі зв’язку – це землі, які надаються підприємствам, установам, організаціям зв’язку та громадянам відповідно до земельного законодавства для будівництва і експлуатації підземних кабельних, повітряних ліній зв’язку та проводового мовлення, під надземні, підземні підсилювачі та регенераційні пункти та ін.
Землі іншого природоохоронного призначення – земельні ділянки водно-болотних угідь, що не віднесені до земель лісового і водного фонду, а також земельні ділянки, в межах яких є природні об’єкти, що мають особливу наукову цінність.
Землі історико-культурного призначення – землі, на яких розташовані історико-культурні заповідники, меморіальні парки, споруди і пам’ятні місця, пов’язані з історичними подіями; городища, кургани, давні поховання, пам’ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення; архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів та ін.
Землі лісового фонду – землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Землі оборони – це землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань.
Землі оздоровчого призначення – землі, що мають лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей (курорти, лікувально-оздоровчі місцевості та інші подібні території).
Землі природно-заповідного фонду – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус території та об’єктів природно-заповідного фонду (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, а також штучно створені об’єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.)
Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення – це землі несільськогосподарського використання, що надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної господарської діяльності. Від інших категорій земель вони відрізняються своїм основним цільовим призначенням, яке й відображається в найменуванні видів цих земель.
Землі рекреаційного призначення – землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Землі транспорту – землі, надані підприємствам і організаціям транспорту – залізничного, водного (морського, річкового), автомобільного, авіаційного, міського електротранспорту, а також трубопровідного, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, удосконалення і розвитку відповідних об’єктів.
Землями житлової та громадської забудови є земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.
Консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я.
Кримінальна відповідальність – це найсуворіший вид юридичної відповідальності за земельні правопорушення, який має репресивний, каральний характер. Вона настає за вчинення злочину, яким визнається винне суспільно небезпечне діяння, заборонене КК України, під загрозою кримінального покарання.
Курорт – освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, яка має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі і споруди з об’єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні.
Малопродуктивні землі - це сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.
Меліорація земель – це комплекс гідротехнічних, культуртехнічних, хімічних, агротехнічних, агролісотехнічних та інших меліоративних заходів, що здійснюються з метою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режиму ґрунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь.
Метою проведення інспекторських перевірок є дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами і юридичними особами земельного законодавства, виявлення земельних правопорушень та вжиття заходів щодо їх усунення.
Міжгосподарський землеустрій – це система заходів щодо комплексної організації території декількох землекористувачів (землевласників, орендарів), здійснюваний з метою їх найбільш раціонального використання
Міжнародна стандартизація - стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн.
Міжнародний та регіональний стандарти - стандарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації.
Містобудівна документація являє собою затверджені текстові та графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій.
Моніторинг земель – це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. У системі моніторингу земель проводиться збирання оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки.
Національна стандартизація - стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни.
Національні стандарти - державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та доступні для широкого кола користувачів.
Несільськогосподарські угіддя – господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо. Вони є лише територіальним базисом і необхідні для організації сільськогосподарського виробництва та пов’язаних з ним видів діяльності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання, раціонального використання та охорони земель, тощо.
Нормативний документ - документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як "стандарт", "кодекс усталеної практики" та "технічні умови".
Органами загальної компетенції, що здійснюють управління у галузі використання та охорони земель є Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади. Вони здійснюють зазначену діяльність і разом з тим вирішують інші завдання, віднесені до їхньої компетенції, – розвиток економіки, соціальної сфери, національної безпеки та оборони тощо.
Органами спеціальної компетенції, що здійснюють управління у галузі використання та охорони земель є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державний комітет України по земельних ресурсах та Міністерство аграрної політики України. Для органів спеціальної компетенції управління у галузі використання та охорони земель є головним або одним з головних напрямів їхньої діяльності.
Організаційно-правові заходи охорони земель – заходи організаційного характеру, які вживаються державними органами у межах їх компетенції з метою охорони земельних ресурсів.
Основні правові ознаки земель сільськогосподарського призначення – їх надання для потреб сільського господарства і призначення для використання у сфері сільськогосподарського виробництва.
Охорона ґрунтів - система правових, організаційних, технологічних та інших заходів, спрямованих на збереження і відтворення родючості та цілісності ґрунтів, їх захист від деградації, ведення сільськогосподарського виробництва з дотриманням ґрунтозахисних технологій та забезпеченням екологічної безпеки довкілля.
Охорона земель – це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Порушені землі - землі, що втратили свою господарську та екологічну цінність через порушення ґрунтового покриву внаслідок виробничої діяльності людини або дії природних явищ.
Правова охорона земель – система юридичних заходів, спрямованих на збереження земель, відновлення і збільшення їх родючості.
Правовий режим земель сільськогосподарського призначення – встановлений законодавством порядок, способи та межі їх використання.
Прибережна захисна смуга – частина водоохоронної зони відповідної ширини уздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території цієї зони.
Принципи контролю - основні засади, на яких базується організація контролю. Вони характеризуються своєю універсальністю, вищою імперативністю та покликані забезпечити ефективність контролю.
Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення означає, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватись насамперед для сільськогосподарського використання.
Псування земель — це така зміна фізичних, біологічних та інших властивостей і характеристик земель, яка зумовлює непридатність використання їх за цільовим призначенням.
Раціональне використання земель сільськогосподарського призначення передбачає досягнення суб’єктами землекористування продуктивності землі не нижче багаторічної, яка склалася в аналогічних природнокліматичних умовах конкретного регіону, без шкоди нанесеної земельним ресурсам і ґрунтам та без порушення корисних властивостей агроландшафтів, їхнього виснаження та деградації.
Раціональне використання земельних ресурсів – це таке використання, яке відповідає цільовому призначенню землі, забезпечує високу ефективність землекористування і охорону, спрямовану на запобігання необґрунтованого вилучення земель сільськогосподарського призначення, захист від антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів.
Рекультивація земель - повернення земель до їх природного стану та відновлення їх природних властивостей. Рекультивація є комплексом організаційних, технічних та ін заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.
Рекультивація порушених земель – комплекс організаційних, технічних і біотехнічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності цих земель.
Сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.
Склад правопорушення (згідно теорії права) - внутрішня структура, або елементи правопорушення: – об’єкт – об’єктивну сторону – суб’єкт – суб’єктивну сторону правопорушення.
Стандарт - документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги.
Стандартизація - діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.
Стандартизація і нормування в галузі охорони земель полягають у забезпеченні екологічної та санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом визначення вимог щодо якості земель, родючості ґрунтів і допустимого антропогенного навантаження та господарського освоєння земель.
Суб’єкт злочину — особа, на яку покладено обов’язок виконання спеціальних правил щодо запобігання забруднення і псування земель.
Термін „контроль” (від франц. Controle) – означає перевірку, або спостереження з метою перевірки.
Техногенно забрудненими визнаються землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель і негативних наслідків для довкілля і здоров’я людей.
Техногенно забруднені землі сільськогосподарського призначення – це землі на яких не забезпечується одержання продукції, що відповідає встановленим вимогам і які підлягають вилученню із сільськогосподарського обігу та консервації.
Цивільно-правова відповідальність – це форма державного примусу, що полягає у невигідних майнових наслідках для правопорушника, зокрема у застосуванні до нього майнових санкцій, спрямованих на відновлення порушеної сфери майнових відносин.
Цільове призначення земель – використання їх у конкретних визначених для даної категорії земель цілях.
Юридична відповідальність – це юридичний обов’язок порушника юридичної норми відповідати за свою суспільно-негативну поведінку та прийняти на себе негативні правові наслідки через заходи державного примусу. Юридична відповідальність може настати лише за певного юридичного факту – факту вчинення правопорушення, що є єдиною підставою юридичної відповідальності.
Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства залежно від вчиненого порушення, застосовуваних санкцій, за юридичною силою впливу на правопорушників поділяється на адміністративну, кримінальну, цивільно-правову та дисциплінарну.
|