ЦЕНТР


Скачати 3.52 Mb.
Назва ЦЕНТР
Сторінка 5/24
Дата 21.03.2013
Розмір 3.52 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Медицина > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24





18





ГОЛОСНІ ЗВУКИ - це звуки, що утворюються музикальними тонами, або голосом. Голос певного тону виникає в гортані внаслідок коливання голосових зв’язок, потім разом із струменем видихуваного повітря потрапляє в ротову порожнину, де розміщені основні мовні органи (язик, губи). Струмінь видихуваного повітря на виході слабкий, оскільки голосні звуки творяться без подолання будь-якої перешкоди. Відмінності між голосними визначаються тим, як розташовані рухомі мовні органи (язик, губи), якої форми та об’єму надають ротовій порожнині.

В українській мові шість голосних звуків: [і], [и], [е], [у], [о], [а]. За участю губ у їх творенні вони поділяються на огублені ([о], [у]) і неогублені ([і], [и], [е], [а]).

Усі голосні звуки в наголошених складах звучать виразно і чисто: парта, куля, вікно, жити, папір,небо. Це сильна позиція голосних. У слабкій позиції, тобто в ненаголошених складах, голосні [і], [у], [а] практично не змінюють свого звучання. Порівн.: піна - сніги, бути - була, хата - дошка. Голосний [о] звучить чисто і в більшості ненаголошених складів (молоко, ходити, поріг), але перед наголошеним складом з [у] голосний [о] звучить як [оу] (о з призвуком у): розумний [розумний], могутній [моугут'н'ій], зозуля [зоузул'а].

Голосні [е] та [и] в ненаголошених складах звучать відповідно як [еи] та [и3]: весна [веисна], зернина [зеирнйна], писав [пиесав], минати [миенати]. У кінцевих ненаголошених складах при повільній вимові голосний [и] практично не змінює свого звучання.

НАГОЛОС - виділення одного із складів неодноскладового слова або слова з реченні за допомогою посилення м'язового напруження, зміни висоти тону або подовження голосного звука.

В українській мові наголос вільний, різномісцевий, тобто він може падати на будь-який склад слова: школа, весна, говорити, програмувати тощо. В інших мовах наголос може бути сталий. Напр., у французькій мові наголос завжди на останньому складі, а в польській

  • на передостанньому. В українській мові наголос рухомий, тобто при зміні слова він може/змінювати своє місце: рука'- руки, теплий - тепліший, відро-відер, писати-виписати.

Кожне самостійне слово має наголос. Службові частини мови, як правило, не мають наголосу. Вони приєднуються до самостійних, утворюючи разом з ними так зване фонетичне слово, наприклад, думай же, говорив би, він і вона'. Склад і голосний у складі, на який падає наголос, називаються наголошеними, а всі інші - ненаголошеними.


19





Наголос на письмі звичайно не позначається, а в словниках наголос позначається спеціальним знаком (наприклад, море).

Багатоскладові слова, а особливо складні, крім основного наголосу, можуть мати ще й додатковий, або побічний, що характеризується меншою силою. Він також позначається при потребі спеціальним значком, наприклад: багатокілометровий, загальнослов’янський.

Словесний наголос об’єднує звуки в слові, виконує словорозріз- нювальну (атлас- атлас, приклад - приклад) та форморозрізню- вальну функції (змії- змії, вилітати - вилітати, сестри - сестри).

В українській мові існують слова і з подвійним наголосом. У словниках вони мають два знаки наголосу. Наприклад, байдуже, помилка, весняний, мабуть.

Логічний наголос виділяє найважливіше слово в смисловій структурі речення, підкреслює його особливе значення. Наголошеним може бути будь-яке слово, у тому числі й неповнозначне. Розкажи про неї. Розкажи про неї.

У реченні може існувати й емфатичний наголос. Такий наголос підкреслює емоційне значення слова. Емфатичний наголос найчастіше виражається подовженням наголошеного голосного, а іноді й приголосного, а також своєрідною мелодикою. Наприклад:

А Леся так прямо оче-е-ей не зводить. Ах ти ж Крриса... Спокійно, товариш гер-рой” (Г. Тютюнник).

ОРФОГРАФІЯ (від гр. orphos - правильний, і grapho - пишу) - система загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі мови у писемній формі. Як синонім орфографії вживається термін правопис. який має ширше значення, оскільки включає в себе й пунктуацію.

Орфографія тісно пов’язана з графікою, але не тотожна їй. Графіка

  • це засіб орфографії, а орфографія - це правила вживання графічних знаків.

Орфографія української мови встановлює правила написання окремих слів і їх значущих частин, правила написання слів разом, окремо і через дефіс, вживання великої букви та правила переносу слів з рядка в рядок.

Правила орфографії загальнообов’язкові, адже однаковість правопису сприяє полегшенню мовного спілкування.

Правила українського правопису кодифіковані й видані під назвою “Український правопис” у 1993 р. Вони є нормою писемного мовлення.


20





ОРФОЕПІЯ (від гр. огрИов - правильний, еров - мовлення, слово) - 1) це система загальноприйнятих правил літературної вимо- пи, 2) розділ мовознавства, в якому вивчається нормативна літературна вимова. Літературна вимова - це унормована вимова без діалектних, просторічних або індивідуальних рис.

В основі орфоепії лежить фонетична система мови. Орфоепічними нормами регулюється вимова окремих звуків та звукосполучень, окремих слів та граматичних форм, запозичених слів, норми наголошування та інтонації.

Дотримання норм літературної вимови має велике суспільне значення, оскільки полегшує процес спілкування. Це - один із показників загальної культури особистості.

В опануванні норм вимови широкими масами населення найбільша роль належить школі, а також радіо, телебаченню, кіно, театру.

ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ - це звуки, основою яких є шуми, що виникають внаслідок проходження видихуваного струменя повітря через певну перепону, утворювану мовними органами (язиком, губами).

Усі приголосні звуки за участю голосу і шуму поділяються на дві групи, сонорні (від лат. ЗОПОШБ - дзвінкий) і шумні. При творенні сонорних голос переважає над шумом. До сонорних належать [р], [л], [н], [м], [в], [й].

Усі інші приголосні шумні. При їх утворенні шум переважає над голосом або є лише шум. Шумні приголосні звуки, у свою чергу, поділяються на дзвінкі та глухі. Під час творення дзвінких приголосних є голос, хоча він і слабший від шуму; глухі приголосні голосу зовсім не мають, утворюються із самого лише шуму.

Дзвінкі та глухі утворюють пари звуків:

  1. дзвінкі: [б], [г], [ґ], [д], [ж], [з], [дз], [дж]

  2. глухі: [п], [х], [к], [т], [ш], [с], [ц], [ч], [ф]

Приголосний [ф] дзвінкого відповідника не має.

Серед приголосних виділяються:

  1. губні: [б], [п], [в], [м], [ф];

  2. свистячі: [з], [с], [дз], [ц];

  3. шиплячі: [ж], [ш], [дж], [ч].

Усі приголосні звуки української мови можуть бути і твердими, і м'якими. Звичайно приголосні звуки тверді (кидати, будинок, лампа), а в позиції перед буквами і, є, ю, я, ь вони стають м’якими (тісто, синє, люди, нянька). Лише один приголосний [й] завжди м’який. У


21





транскрипції м’які приголосні звуки позначаються знаком (') акут над звуком праворуч: куля [кул'а].

ПРИСТАВНІ ПРИГОЛОСНІ. В українській мові на відміну від російської поширені так звані приставні, або протетичні, приголосні в і г на початку слова перед голосними а, о, у та і: вулиця (рос. улица), вухо (рос. ухо), вузький (рос. узкий), він (рос. он), вітчизна (рос. отчизна), вівця (рос. овца), вогонь (рос. огонь), вудочка (рос. удочка), гарба (рос. арба), гострий (рос. острый), горіх (рос. орех), Гэнна (рос. Анна).

Деякі слова поширені в літературній мові і з протетичним приголосним, і без нього: вогонь - огонь, вуста - уста, вітця - отця, від - од.

На початку слова можуть з’являтися не тільки приголосні, а й голосні. Так утворилися слова
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24

Схожі:

Закон та «Про електронні документи та електронний документообіг»
Товариство з обмеженою відповідальністю «Український сертифікаційний центр» (надалі Центр)
ПОЛОЖЕННЯ про Нікопольський територіальний центр соціального обслуговування...
Нікопольський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (далі територіальний центр) є бюджетною...
ПОЛОЖЕННЯ про Нікопольський територіальний центр соціального обслуговування...
Нікопольський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (далі територіальний центр) є бюджетною...
ПРИЙНЯТІ СКОРОЧЕННЯ 4 РОЗДІЛ ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР 6 РОЗДІЛ РЕСУРСИ 9
«ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР З ПРОБЛЕМ ЯДЕРНОЇ БЕЗПЕКИ, РАДІОАКТИВНИХ ВІДХОДІВ ТА РАДІОЕКОЛОГІЇ»
ПРО НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР
Навчально-методичний центр Академії внутрішніх військ МВС України (далі Центр) створено у відповідності до вимог наказу Міністра...
СТАТУ Т КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ...
Лугинський районний центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги (далі – Центр) є комунальним закладом спільної власності...
СТАТУ Т КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ...
Лугинський районний центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги (далі – Центр) є комунальним закладом спільної власності...
УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР НАУКОВО – ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ
Доводимо до Вашого відома, що Національний центр аерокосмічної освіти молоді ім. О. М. Макарова оголошує набір до заочної аерокосмічної...
750 ПОЛОЖЕННЯ
Центр надання адміністративних послуг (далі Центр) утворюється з метою забезпечення надання адміністративних послуг при виконавчому...
ПОЛОЖЕННЯ Про центр надання адміністративних послуг
До 01. 01. 2014 створити центр надання адміністративних послуг при виконавчому комітеті Синельниківської міської ради
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка