|
|
Скачати 3.52 Mb.
|
|
В долинах, по крутих боках гір скрізь розкидані села, стеляться ниви та баштани, зеленіють невеличкі дубові гаї" (І. Нечуй-Левицький). ЗАГАЛЬНІ ІМЕННИКИ - це узагальнені найменування однорідних предметів, опредмечених дій, станів: дівчина, стіл, ліжко, будинок, читання. ЗВОРОТНІ ДІЄСЛОВА. Обсяг поняття "зворотне дієслово" та співвідносного з ним поняття “зворотна форма дієслова" тлумачиться неоднаково, що пов'язане з різним розумінням категорії стану. Поширеним є погляд, згідно з яким зворотні дієслова - це всі дієслова з постфіксом (часткою) -ся незалежно від походження та значення стану. За вираженням різних відношень дії до її суб’єкта та об’єкта виділяються такі типи зворотних дієслів:
скло б’ється, тканина мнеться. Дієслова зазначених семантичних груп утворюються від незворот- них перехідних дієслів. У деяких дієсловах, утворених від неперехідних, постфікс -ся утворює безособове значення: дихається, живеться, спиться. Є дієслова, які без постфікса -ся не вживаються: сміятися, намагатися, пишатися, сподіватися, вагатися, сумніватися, старатися. ЗАЙМЕННИК-частина мови, яка об’єднує слова, що не називають особи, предмета, ознаки предметів, їх кількості чи порядку при лічбі, а тільки вказують на них: той, хто, я, вона та ін. Займенник є найбільш абстрагованою частиною мови, проте значення займенника визначається контекстом або реальною обстановкою мовлення. Виконувану займенниками функцію заміщення назв предметів, ознак і кількостей називають вказівною, або дейктичною (від гр сівіхіє
Займенники за значенням поділяються на дев’ять розрядів:
а) про осіб (хто) або предмети (що); б) про ознаки, якості чи приналежність предмета (який, чий); в) про кількість або порядок предметів при лічбі (скільки, котрий), а в структурі складнопідрядного речення пов’язують підрядне речення з головним як сполучні слова;
61 ІМЕННИК - повнозначна відмінювана частина мови, яка означає предмет і виражає це значення за допомогою граматичних категорій роду, числа і відмінка. Лексичне значення іменників досить різноманітне. Вони можуть означати:
Іменники можуть означати власні і загальні назви (Микола, Іван і фабрика, завод), можуть розрізняти семантику істот і неістот (звір, білка і вікно, парта), бути конкретними або абстрактними назвами (яблуко, будинок і хоробрість, правда). Такий поділ іменників на власні і загальні назви, назви істот і назви неістот, конкретні й абстрактні назви здебільшого відносять до лексико-граматичних (семантичних) категорій на тій підставі, що кожен тип слів характеризується формальним вираженням певного значення (су-фікс -ість та ін. - семантика абстрактності; знахідний відмінок іменни-ків чоловічого роду типу тигра, лева, князя, учня - значення істоти тощо). ІНФІНІТИВ (від лат. іпАпШуив - невизначений) - форма дієслова, яка означає дію, для якої характерні такі загальнодієслівні категорії, як вид, перехідність/неперехідність, стан. Не виражені у формі інфінітива категорії часу, способу, особи і числа. Завдяки меншій категорійній навантаженості інфінітив у багатьох мовах використовується як словникова форма. Його називають також неозначеною формою дієслова: читати, малювати, сидіти, спати, бігати, наздоганяти, переглянути, розвеселити. історично в індоєвропейських мовах інфінітив становить собою форму імені зі значенням дії, що перейшла у парадигму дієслова. У формі інфінітива виступають усі дієслова сучасної української мови. Формальним показником інфінітива є суфікс -ти. Дієслова у формі інфінітива відповідають на питання що робити? що зробити? 62 У реченні інфінітив може виступати:
В українській мові форми інфінітива можуть вживатися, подібно до іменників, із зменшено-пестливими суфіксами: їстоньки, спаточки, питки, тутоньки, хлюпоньки. Такі інфінітиви не мають співвідносних відмінюваних форм дієслова. ІСТОТИ-НЕІСТОТИ. Категорія істот (неістот) властива різним частинам мови. Центральною є категорія істот (неістот) іменників. У іменників вона несловозмінна, некорелятивна. Іменники-назви істот позначають людей, тварин, риб, птахів, комах, тобто предмети органічного світу: батько, учитель, собака, кіт, короп, голуб, жук. До назв неістот належать слова, що іменують неживе в природі: стіл, камінь. Поділ на живе і неживе в об’єктивній дійсності не завжди збігається з поділом на істоти-неістоти у граматиці. Так, до істот у граматиці належать: 1) мрець, небіжчик; 2) назви міфічних і демонологічних осіб: домовик, дракон, змій, Сварог, Нептун; 3) назви гральних карт та фігур у деяких іграх: ферзь, туз\ 4) назви ляльок: Петрушка тощо. До граматичних неістот належать іменники, що позначають збірні сукупності істот: полк, загін, отара, селянство, учительство. Граматично назви істот-неістот розрізняються за відмінковими формами. При відмінюванні у множині знахідний відмінок іменників- назв неістот збігається з формою називного відмінка (сіли за столи, пригадав імена, розглянули пропозиції); у іменниках-назвах істот- з формою родового відмінка (привітали ювілярів, запросили всіх жінок, нагодували ягнят). У іменниках чоловічого роду, крім тих, що належать до і відміни, таке розрізнення проводиться і в однині: зустрів знайомого, прочитав роман. Усі назви істот - це іменники з конкретним значенням. До назв неістот входять як конкретні, так і абстрактні іменники. КІЛЬКІСНІ ЧИСЛІВНИКИ позначають кількість предметів або абстрактно-математичну кількість. Поділяються на власне кількісні, збірні, дробові та неозначено-кількісні. 63 Власне кількісні числівники позначають кількість у цілих одиницях індивідуально розрізнювальних предметів: вісім, сорок один, сто тридцять шість. Сполучаються з іменниками-назвами предметів, що підлягають рахунку. Числівник один узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку: один учень. З числівниками два-чотири іменники вживаються у формі називного відмінка множини: два столи, три учні, чотири поверхи, сорок три автомашини. З числівниками від п'яти і далі іменники вживаються у формі родового відмінка множини: п'ять будинків, вісімнадцять країн. Збірні числівники позначають кількість як неподільну, нечленова- ну сукупність предметів. В українській мові до збірних числівників належать: включно два-двадцятеро, тридцятеро, обидва, обидві, обоє. Від окремих збірних числівників утворюються похідні з експресивно-оціночним значенням: двійко, трійко, четвірко, п’ятірко. Сполучаються з іменниками pluralia Tantum (двоє воріт, троє саней), з іменниками чоловічого роду - назвами істот (четверо друзів, семеро учнів), з іменниками середнього роду (шестеро телят, п'ятеро вікон), з іменниками, що мають відтінок збірності (п'ятеро овець, двоє гусей). Із збірними числівниками іменники вживаються у формі родового відмінка множини. Дробові числівники позначають певну, точно фіксовану кількість частин, виділених у складі цілого: дві третіх, три і чотири п'ятих, пів, півтора, півтори, півтораста. Сполучаються з назвами одиниць виміру та збірними іменниками переважно у формі родового відмінка однини: одна восьма гектара, чотири і п'ять дев'ятих метра, півтора аркуша, але півтораста кілометрів. Неозначено-кількісні числівники позначають загальну, точно не визначену кількість: мало (немало), чимало, багато (небагато), кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят, стонадцять. Сполучаються: 1 ) з іменниками у формі родового відмінка множини на позначення обчислювальних предметів і понять (багато людей, чимало відгуків);
Майже всі кількісні числівники змінюються за відмінками. Більшість не має категорій роду і числа. 64 КОНКРЕТНІ ІМЕННИКИ означають назви предметів і явищ дійсності,що сприймаються органами чуття. Ці предмети і явища піддаються рахункові: дерево, птах, книга. КОРОТКІ І ПОВНІ ПРИКМЕТНИКИ. Прикметники мають повну (членну) і коротку (нечленну) форму. У сучасній українській літературній мові коротку форму у називному відмінку однини чоловічого роду мають присвійні та якісні прикметники: батьків, братів, Мико- лин, Маринчин; варт, рад, певен, повен, винен, повинен, згоден, годен, готов, винуват, потрібен, жив, здоров, ясен, зелен. Якісні короткі прикметники вживаються переважно в усному розмовному мовленні, фольклорі та поезії у ролі присудка або означення: Він варт кращої долі. І шумить, і гуде, дрібен дощик іде (Нар. тв.). Повна форма прикметників називається ще членною, історично вона утворилася пізніше за допомогою вказівних займенників іь, |а, ]е із старішої форми нечленної. Повна форма має два різновиди: стягнену, яка є звичайною, повсякденною, вживаною в усіх стилях (зелена, гостре, ясні), і нестягнену, яка виступає обмежено. У називному (знахідному) відмінку жіночого, середнього роду та у множині її можуть мати якісні прикметники. Зберігається у мові поезії та фольклору: 7 широкую долину, і високую могилу, і вечірнюю годину, і що снилось, говорилось - не забуду я" (Т. Шевченко). ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ РОЗРЯДИ (КАТЕГОРІЇ) - групи слів, що виділяються у межах тієї чи іншої частини мови і протиставляються за семантикою, а також, як правило, й формально-граматичними та словотвірними показниками-флексіями, словотвірними афіксами, особливостями граматичної сполучуваності. У межах іменника в українській мові традиційно виділяються такі розряди:
65 Мають лексико-граматичний поділ на групи й інші частини мови. Розподіл слів за лексико-граматичними розрядами важливий для реалізації морфологічних категорій (пор., наприклад, відношення якісних та відносних прикметників до категорій ступенів порівняння). Тому морфологічний розбір слова традиційно починається із визначення лексико-граматичних розрядів. Одне й те ж слово звичайно входить одночасно до кількох лексико-граматичних розрядів: учительство -загальна назва, неістота, конкретне, збірне значення. МОРФОЛОГІЯ (від грецьк. morphe - форма і logos - слово, поняття, вчення) - розділ граматики, який вивчає будову слів і зміни їх форми. Обсяг поняття “морфологія” у різних лінгвістичних концепціях тлумачиться по-різному. Головною підставою для виділення морфології як особливого розділу граматики є членованість словоформи на менші значущі одиниці, які називаються морфами або морфемами. Є також широке тлумачення розуміння морфології як науки про форми. Поняття форми при цьому охоплює будь-які (не лише внутрішні) засоби вираження, які розглядаються у формальному аспекті, це поширюється і на службові слова, порядок слів, інтонацію. Предметом вивчення в морфології, як і з лексикології, є слово, оскільки воно поряд з лексичним значенням має розгалужену систему граматичних значень, виражених різними морфологічними засобами. Слова піддаються відмінюванню (якщо вони відмінювані). У комплексі словоформ певної лексеми виявляється система її граматичних форм. Граматичні закони, що діють у мові, підпорядковують усі слова і речення незалежно від їх значення чи походження. Тому при морфологічному вивченні слова звертається увага на те спільне, що об’єднує його з іншими словами цього ж класу. Слова матінка, голівка, щічка, лемішка, долівка об'єднує те, що всі вони мають суфікс -к-, якому в українській мові притаманне зменшено-пестливе значення. Спільним для них також є значення жіночого роду, а також те, що всі вони мають форму однини. У морфології розрізняють дві частини: словотвір і словозміну. Словотвір вивчає складові частини слова, тобто ті, які використовуються в мові для творення нових слів. Словозміна вивчає особливості творення різних форм слова без зміни у його лексичному значенні. У зв'язку з цим існує в мові також проблема віднесення деяких явищ до словозміни чи словотворення, зокрема проблема 66 видової пари. Лінгвісти не прийшли до остаточного вирішення проблеми, чи вважати елементи видової пари різними словами, чи формами одного слова. Розрізняють різні види морфології. Виділяють загальну морфологію і морфології окремих мов. Вивчення граматичних значень, їх опозицій, закономірності вживання грамем та ін. не можуть бути адекватно описані у межах власне морфології, тому цим займається морфологія функціональна. Історична морфологія вивчає зміни форм і значення окремих морфем, історичний розвиток структури слова, перерозподіл звукового матеріалу і компонентів значення між морфемами. ОСОБОВІ ДІЄСЛОВА. Граматична категорія дієслова, яка виражає відношення дії до мовця, називається категорією особи. Дієслова можуть виступати у трьох особових формах: першій, другій і третій. Перша особа означає, що виконавцем дії є особа, яка розповідає про неї: Я із захопленням вивчаю іноземні мови. Друга особа вказує, що виконавцем дії є особа, до якої спрямована наша мова. Ця особа виступає як співрозмовник: Ти зовсім не хочеш мене слухати? Третя особа показує, що дію виконує особа, яка не бере участі в розмові, а про неї лише розповідають: Вона взагалі не читає книжок! Граматична категорія особи в українській мові виражається за допомогою особових закінчень і нерозривно пов’язана з категоріями числа і часу дієслова. Категорія числа утворює систему бінарних опозицій за ознакою однини-множини. Дієслова в українській мові мають характерні особові форми лише у теперішньому та майбутньому часі. Причому дієслова майбутнього часу можуть мати гри форми вираження особового значення: просту (прийду; прийдеш, прийде), складну (питиму, питимеш, питиме) і складену (буду пити, будеш пити, буде пити). Особу дієслів минулого часу можна визначити лише синтаксично: Я писав / Ти писав /Він писав. Для особових форм властиві деякі особливості вираження окремих значень. Так, формою першої особи множини може виражатися значення першої особи однини: Ми вважаємо доречним зазначити особливості вживання дієслів. Форма другої особи множини вживається у значенні другої особи однини (пошанівна множина): Скажіть, будь ласка, як пройти на Хрещатик? та ін. Особовим дієсловам протиставляються безособові дієслова. ПЕРЕХІДНІСТЬ-НЕПЕРЕХІДНІСТЬ. За значенням та валентнісними ознаками дієслова поділяютьтсяна перехідні і неперехідні. Перехідні дієслова позначають дію, що безпосередньо спрямована на предмет (прямий об’єкт), виражений іменником (або його еквівалентом) у формі:
купив меду, приніс води. Неперехідні дієслова означають дію, яка на інший предмет не переходить: “Пишається калинонька, явір молодіє, а кругом їх верболози й лози зеленіють" (Т. Шевченко). Незворотні дієслова можуть бути як перехідними, так і неперехідними. Значення перехідності таких дієслів визначається синтаксично. Усі зворотні дієслова є неперехідними, формальний показник - постфікс -ся. Перехідні дієслова можуть набувати значення неперехідності: Учні нашого класу добре читають. ПОРЯДКОВІ ЧИСЛІВНИКИ означають порядок при лічбі або місце предмета в ряду однорідних: третій, двадцять перший. Змінюються за родами, числами й відмінками, як прикметники. У складеному числівнику відмінюється лише останнє слово: сімсот сімдесят дев’ятого. Узгоджуються з означуваним словом у роді, числі й відмінку: сімнадцятий поверх. Більшість порядкових числівників утворились від основ кількісних числівників, переважно за допомогою закінчень: шостий, сімдесятий. ПРИЙМЕННИК - службова частина мови, яка разом з непрямим відмінком іменника (чи його еквівалента) виражає залежність одного повнозначного слова від іншого у словосполученні й реченні. За походженням прийменники поділяються на:
з метою, на чолі, у зв'язку з, навколо, навкруги, назустріч, ліворуч (від), незважаючи на, зважаючи на. За будовою прийменники бувають: |
|
Закон та «Про електронні документи та електронний документообіг» Товариство з обмеженою відповідальністю «Український сертифікаційний центр» (надалі Центр) |
ПОЛОЖЕННЯ про Нікопольський територіальний центр соціального обслуговування... Нікопольський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (далі територіальний центр) є бюджетною... |
|
ПОЛОЖЕННЯ про Нікопольський територіальний центр соціального обслуговування... Нікопольський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (далі територіальний центр) є бюджетною... |
ПРИЙНЯТІ СКОРОЧЕННЯ 4 РОЗДІЛ ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР 6 РОЗДІЛ РЕСУРСИ 9 «ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР З ПРОБЛЕМ ЯДЕРНОЇ БЕЗПЕКИ, РАДІОАКТИВНИХ ВІДХОДІВ ТА РАДІОЕКОЛОГІЇ» |
|
ПРО НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР Навчально-методичний центр Академії внутрішніх військ МВС України (далі Центр) створено у відповідності до вимог наказу Міністра... |
СТАТУ Т КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ... Лугинський районний центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги (далі – Центр) є комунальним закладом спільної власності... |
|
СТАТУ Т КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ... Лугинський районний центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги (далі – Центр) є комунальним закладом спільної власності... |
УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР НАУКОВО – ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ Доводимо до Вашого відома, що Національний центр аерокосмічної освіти молоді ім. О. М. Макарова оголошує набір до заочної аерокосмічної... |
|
750 ПОЛОЖЕННЯ Центр надання адміністративних послуг (далі Центр) утворюється з метою забезпечення надання адміністративних послуг при виконавчому... |
ПОЛОЖЕННЯ Про центр надання адміністративних послуг До 01. 01. 2014 створити центр надання адміністративних послуг при виконавчому комітеті Синельниківської міської ради |