|
|
Скачати 1.16 Mb.
|
|
ЗМІСТ ТЕМ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Тема практичного заняття № 1. Основи медичної генетики Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів сучасні знання про медичну генетику. Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів на підставі генеалогічного анамнезу та даних генетичного аналізу прогнозувати вірогідність захворювань сполучної тканини. Навчальні питання: 1. Особливості збору анамнезу для діагностики спадкової патології.
Короткий зміст заняття: Медична генетика дає дитячим кардіоревматологам знання про спадкові захворювання серцево-судинної системи, методи їх раннього розпізнавання на підставі клінічного, лабораторного й апаратного обстеження. Підкреслюється важлива роль медико-генетичного консультування в запобіганні серцево-судинним захворюванням дітей. Лікарі-слухачі знайомляться з патогенетичними принципами лікування спадкових захворювань серцево-судинної системи. Обговорюються зміни серцево-судинної системи дитини у разі спадкових колагенопатій, спадкових захворювань нервово-м’язового апарату, амілоїдозу серця, мукополісахаридозів (хвороб накопичення). Акцентується увага на характер успадкування, генетичні дефекти, які лежать в основі даної патології. Контрольні запитання. 1. Роль спадкових факторів у виникненні захворювань серцево-судинної системи. 2. Медико-генетичне консультування дітей із сімей з природженою патологією серцево-судинної системи. 3. Клінічні ознаки спадкових захворювань серця і судин. 4. Лабораторна й апаратна діагностика спадкової патології серцево-судинної системи.
Короткий зміст заняття: Медична генетика дає дитячим кардіоревматологам знання про спадкові захворювання серцево-судинної системи, методи їх раннього розпізнавання на підставі клінічного, лабораторного й апаратного обстеження. Підкреслюється важлива роль медико-генетичного консультування в запобіганні серцево-судинним захворюваням дітей. Лікарі-слухачі знайомляться з патогенетичними принципами лікування спадкових захворювань серцево-судинної системи. Обговорюються зміни серцево-судинної системи дитини у разі спадкових колагенопатій, спадкових захворювань нервово-м’язового апарату, амілоїдозу серця, мукополісахаридозів (хвороб накопичення). Акцентується увага на характер успадкування, генетичні дефекти, які лежать в основі даної патології. Контрольні запитання: 1. Роль спадкових факторів у виникненні захворювань серцево-судинної системи. 2. Медико-генетичне консультування дітей із сімей з природженою патологією серцево-судинної системи. 3. Клінічні ознаки спадкових захворювань серця і судин сполучної тканини. системи. 4. Лабораторна й апаратна діагностика спадкової патології серцево-судинної системи 5. Профілактика природжених захворювань серцево-судинної системи у дітей. Тема практичного заняття № 2. Імунітет та імунопатологічні стани Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів сучасні знання про імунітет і патологію імунної системи у дітей. Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів оцінювати показники клітинного і гуморального імунітету у здорових і хворих дітей, а також вміти запідозрити імунодефіцитний стан. Навчальні питання:
Короткий зміст заняття: Імунна система здійснює захист організму від несприятливих зовнішніх і внутрішніх впливів і тим самим забезпечує його цілісність та індивідуальність. На 2-му місяці внутріутробного розвитку починається закладка загрудинної залози, а в подальшому (14-й тиждень) її клітинна диференціація. Враховуючи масу тимуса і його вікову інволюцію, слід відзначити високу функціональну активність клітинного імунітету у новонароджених дітей. Гуморальний імунітет новонароджених дітей у великій мірі залежить від рівня материнського та Ig G, Ig А, як правило відсутній. У першому півріччі життя рівень Ig G знижується, а в подальшому починає з’являтися власний Ig G, рівень якого поступово зростає і сягає рівня дорослих у віці близько !0 років. Рівень Ig M наростає до рівня дорослих вже у 2-4-річному віці. Ig А починає продукуватися з 2-3 тижня життя і досягає нормальних величин у 8-15-річному віці. Відомі так звані „критичні періоди” в розвитку імунобіологічної реактивності дітей: період новонародженості, у віці 4-6 міс, 2-й рік життя, 4-6 років та період статевого дозрівання. Імунодефіцитні стани можуть бути первинними (природженими) та вторинними (набутими). В залежності від характеру ураження розрізняють недостатність клітинного, гуморального імунітету та комбіновані імунодефіцитні стани (ІДС). Більшість набутих ІДС є генокопіями первинних. Проводиться обговорення первинної агаммаглобулінемії (хвороба Брутона), дисгаммаглобулінемії, коли порушується синтез одного або двох класів Ig, лімфоцитарної дисгенезії (синдром Незелофа), гіпоплазії загрудинної залози та пара щитовидних залоз (синдром Ді-Джорджі), спадкового алімфоцитозу (швейцарського типу імунодефіциту), синдрому Луї-Бар (атаксія-телеангіектазія), синдрому Віскотта-Олдріча. Розглядаються причини вторинних імунодефіцит них станів. Обговорюються основні принципи лікування ІДС, корекції порушень гуморальної і клітинної ланок імунітету. Контрольні запитання.
2. Особливості імунодефіциту клітинного типу. 3. Особливості імунодефіциту гуморального типу.
6. Показання і протипоказання для призначення препаратів тимуса. Тема практичного заняття № 3. Морфологія, фізіологія та патофізіологія системи кровообігу Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів сучасні знання про морфологію, фізіологію та патофізіологію серцево-судинної системи Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів використовувати отримані знання у своїй практичній діяльності. Навчальні питання:
Короткий зміст: Серце і великі судини починають формуватися на 2-му тижні життя ембріона. З кінця 2-го місяця внутрішньоутробного періоду установлюється плацентарний кровообіг, який припиняється з моменту народження дитини і перетискання судин пуповини. Тоді починає функціонувати мале коло кровообігу. Маса серця новонародженого відносно більша ніж у дорослого, а з віком праві відділи серця відстають у розвитку в порівнянні з лівими відділами серця. Серце більше росте в довжину. У новонароджених спостерігається переважання симпатичної іннервації над вагусною. У зв’язку з відносно більшою масою серця у дітей і більшою площею отворів серця і просвіту судин, а також враховуючи меншу “спрацьованість” серцевого м’яза, функціональна здатність серця у дітей значно вища. Пульс у дітей частіший і з віком сповільнюється, однак АТ нижчий і з віком наростає. При цьому є значна лабільність цих показників. Час кровообігу у дітей удвічі менший ніж у дорослих. Для ЕКГ дітей є характерною правограма, яка з віком зменшується. У разі метаболічних чи дистрофічних змін порушуються всі функції міокарда: автоматизму, збудливості, провідності і скоротливості. Контрольні запитання.
Тема практичного заняття №4. Об'єктивні методи дослідження серця та крупних судин Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів сучасні знання про об’єктивні методи дослідження серця і судин Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів оцінювати ЕКГ,ФКГ, інтерпретувати дані УЗД, рентгенологічного методів дослідження серцево-судинної системи у дітей. Навчальні питання:
Короткий зміст заняття: Діагностика серцево-судинних захворювань у дітей базується на клінічних методах обстеження частоти і характеру пульсу, перкуторних даних про розміри серця, аускультації серця і судин, вимірюванні артеріального тиску. На підставі цих даних можна проводити скринінг основних захворювань серцево-судинної системи. У сучасній кардіології основну роль в отриманні об’єктивної інформації відіграють інструментальні методи дослідження. На підставі ЕКГ ми оцінюємо функції міокарда, ФКГ дозволяє уточнити аускультативні феномени. Променеві методи діагностики дозволяють дослідити розміри судин, серця і його структур, характер патологічних змін і процесів. Сучасна допплєрографія дає можливість неінвазивно оцінювати характеристики кровоплину в серці та судинах. Для уточнення інформації про структурні зміни деколи використовується комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія. Контрольні запитання. 1. Характерні клінічні ознаки (патогномонічні) природжених вад серця і великих судин. 2. Критерії артеріальних гіпертензії та гіпотензії. 3. Оцінка ЕКГ здорової дитини.
Тема практичного заняття № 5. Первинні та вторинні артеріальні гіпертензії та гіпотензії Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів сучасні знання про артеріальні дискінезії. Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів на основі клінічних та інструментальних даних діагностувати первинні та вторинні артеріальні гіпертензії та гіпотензії. Навчальні питання:
Короткий зміст заняття: Артеріальний тиск – найважливіший показник гемодинаміки. Його рівень визначається величиною серцевого викиду, загальним периферичним опором судинного русла і об’ємом циркуляційної крові. На його величину впливають емоції, метеорологічні і географічні фактори. Артеріальна гіпертензія – це перманентне або тимчасове підвищення величини АТ дитини понад нормальні показники для певного віку. Розрізняють первинну і вторинну артеріальні гіпертензії. Первинна артеріальна гіпертензія ( ПАГ, гіпертонічна хвороба, есенціальна гіпертензія ) – це хронічне систоло-діастолічне підвищення АТ, в основі якого лежить порушення нервових механізмів, що регулюють судинний тонус, без первинного ураження внутрішніх органів. Частота ПАГ у дітей становить 5 –14%. Найчастіше вона виникає у періоді статевого дозрівання. Основний патогенетичний пусковий механізм ПАГ – це надмірна адренергічна активність нейронів головного мозку, яка може бути генетично детермінованою. Розрізняють 3 стадії ПАГ: транзиторна, лабільна і стабільна. Обговорюються суб’єктивні та об’єктивні симптоми ПАГ, основні принципи лікування, яке повинно бути своєчасним, комплексним і тривалим. Воно неодмінно передбачає організацію режиму праці і відпочинку, дієтичні заходи, охоронний психічний режим, боротьбу з гіподинамією. Обговорюються гіпотензивні препарати кардіотропної, судинної, діуретичної, нейротропної, дії. Вторинні артеріальні гіпертензії (ВАГ, симптоматичні) можуть виникати у будь-якому віці, але більш характерні для дітей молодшої вікової групи. Розрізняють ВАГ у разі захворювань нирок (паренхіматозні і судинні) , серця і судин (коарктація аорти, недостатність клапанів аорти), ендокринної патології (феохромоцитома, синдром Конна, синдром Іщенко-Кушінга, адреногенітальний синдром, тиротоксикоз) і процесів у головному мозку (епілепсія, травми, пухлини). Артеріальні гіпотензії (Аг)можуть бути фізіологічними і патологічними. Поширеність артеріальної гіпотензії у дітей – 3,9-20,9%. Розрізняють нейроциркуляторну (первинну) і симптоматичну (вторинну) Аг, а також пароксизмальну і перманентну форми цієї патології. Гіпотонічний криз характеризується різким падінням АГ нижче 80 / 50-30 мм рт ст. Вторинні Аг найчастіше виникають гостро після передозування гіпотензивних препаратів, під час важкої інфекційної патології, важких захворювань серцево-судинної системи, у разі гіпотирозу, хвороби Аддісона. Лікування Аг базується на застосуванні загальнозміцнювальних заходів, вітамінів (особливо групи В) і стимуляторів, корекції харчування. Контрольні запитання.
2. Критерії артеріальних гіпертензії та гіпотензії. 3. Етіологія і патогенез ПАГ. 4. Оцінка вихідного вегетативного тонусу у дітей. 5. Діагностика і диференціальна діагностика ПАГ і Аг.
Тема практичного заняття № 6. Вегетативні дисфункції. Нейроциркуляторна дистонія (НЦД). Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів сучасні знання про нейроциркуляторну дистонію (НЦД) у дітей. Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів діагностувати і лікувати нейроциркуляторну дистонію і проводити профілактику вегетативних дисфункцій у дітей. Навчальні питання:
4. Оцінка вегетативного статусу дитини. 5. Етіологія НЦД. 6. Класифікація НЦД. 7. Клініка НЦД. 8. Диференціальний діагноз НЦД. 9. Лікування НЦД. 10. Профілактика НЦД. Короткий зміст заняття: Нейроциркуляторна дистонія (НЦД) - стан функціональної нестабільності вегетативної регуляції серцево-судинної системи різної етіології без ознак органічних причин захворювання. Відомі синоніми: нейротичний серцево-судинний невроз; нейроендокринна, або функціональна кардіоміопатія, невроз з нейроциркуляторним синдромом, невроз з кардіалгіями, синдром Да Коста, синдром напруження, невроз серця, вазорегуляторна астенія, серцево-судинний гіперкінетичний синдром. Найчастіше формується у підлітковому віці через порушення адаптаційних можливостей організму , що перебуває у стадії перебудови всіх основних органів і систем, в першу чергу ендокринної. НЦД – дуже часта патологія. Її і частота у структурі вегетативних дисфункцій є від 70% у хлопчиків до 80% у дівчаток. В етіології слід відзначити такі фактори як гіпокінезія, перенапруження зору, зовнішні інтоксикації, вплив хронічних вогнищ інфекції, спадкова обтяженість сімейного анамнезу, патологія вагітності, підвищена або знижена маса тіла, надмірне споживання солі, психологічні та суспільні впливи. Гіпотензивний варіант НЦД характеризується Ат 80 – 100 / 45 – 60 мм рт. ст., що відповідає 5-25 перцентилі кривої нормального розподілу АТ. Гіпертензивний варіант НЦД зустрічається у 8 –25% школярів, причому у 33-42% випадків регєструється підвищення АТ, а у 17-25% гіпертензія набуває прогресивного характеру (Леонтьєва И.В., 2000). Кардіалгічний варіант НЦД найбільш поширений. Виділяють 3 ступені. У разі І-го ступеня НЦД болі в ділянці серця короткочасні і тільки після психоемоційного напруження. ІІ-ий ступінь характеризується появою болю декілька разів на тиждень, тривалістю від 15-20 до 30-45 хв. З’являється іррадіація болю в ліве плече, лопатку, шию зліва. У разі ІІІ-го ступеня болі тривають більше 60 хв, виникають щоденно, деколи декілька разів на день, охоплюють усю прекардіальну ділянку, іррадіюють вліво і в ділянку епігастрія, а деколи і вправо.У всіх дітей з ІІІ ступенем НЦД є психоневротичні розлади. Лікування НЦД здійснюється в залежності від форми, передбачає індивідуальний підхід, достатню тривалість, комплексність. Основна увага звертається на немедикаментозне лікування, дієтотерапію, фізіотерапевтичні процедури та лікувальну фізкультуру. Медикаментозне лікування застосовується симптоматично за строгими показаннями. В основі профілактики є правила здорового способу життя (харчування, фізична активність, режим праці та відпочинку, обмеження інтоксикацій і санація хронічних вогнищ інфекції). Контрольні запитання.
8. Профілактика НЦД Тема практичного заняття № 7. |
| "ПЕДІАТРІЯ" Передатестаційний цикл Методичні вказівки підготували: доц. О. В. Омельяненко, проф. Ю. С. Коржинський, ас. В. В. Подолянська, доц. І. М. Головко, доц.... |
Робота серця. Серцевий цикл Мета. Розглянути серцевий цикл, ознайомити учнів з його основними фазами й механізмами, що регулюють роботу серця |
| Тема. Життєвий цикл у рослин і тварин Мета Мета: сформувати поняття про життєвий цикл, показати прості й складні життєві цикли |
1. Жниварські пісні та їх характеристика Жниварські чи обжинкові... Вони завершують цикл обрядових пісень, пов’язаних із землеробським календарем. Жнива хоч і є періодом важкої праці, але знаменують... |
| The cycle of Kuznets and basic phases of cycles of business activity... В статті розглянуто сутність терміну «цикл», проаналізовано тенденції розвитку машинобудівної галузі України за 25 років. Розглянуто... |
1 Известно, что клеточный цикл включает в себя несколько следующих... Известно, что клеточный цикл включает в себя несколько следующих друг за другом |
| Пропоную цикл радіопередач, присвячених видатному кораблебудівнику Анатолію Ганькевичу Пропоную цикл радіопередач, присвячених видатному кораблебудівнику – Анатолію Ганькевичу |
Тема семестру Цикл уроків музики з використанням взаємодії мистецтв, як засобу формування креативної особистості учнів |
| Підготовка до сприймання казки-притчі У Емми Андієвської є цикл не зовсім звичайних казок-притч, об'єднаних спільним початком і закінченням |
Дитяча література XX XXI ст. (Огляд). Найвідоміші письменники та найпопулярніші твори для дітей Та чи не занадто поспішають песимісти зі своїми висновками? Сьогоднішній урок допоможе певною мірою з’ясувати питання про роль літератури... |