|
|
Скачати 1.16 Mb.
|
|
Вегетативні дисфункції. Нейроциркуляторна дистонія(НЦД). Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів сучасні знання про нейроциркуляторну дистонію (НЦД) у дітей. Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів діагностувати і лікувати нейроциркуляторну дистонію і проводити профілактику вегетативних дисфункцій у дітей. Навчальні питання:
Короткий зміст заняття: Нейроциркуляторна дистонія (НЦД) - стан функціональної нестабільності вегетативної регуляції серцево-судинної системи різної етіології без ознак органічних причин захворювання. Відомі синоніми: нейротичний серцево-судинний невроз; нейроендокринна, або функціональна кардіоміопатія, невроз з нейроциркуляторним синдромом, невроз з кардіалгіями, синдром Да Коста, синдром напруження, невроз серця, вазорегуляторна астенія, серцево-судинний гіперкінетичний синдром. Найчастіше формується у підлітковому віці через порушення адаптаційних можливостей організму , що перебуває у стадії перебудови всіх основних органів і систем, в першу чергу ендокринної. НЦД – дуже часта патологія. Її і частота у структурі вегетативних дисфункцій є від 70% у хлопчиків до 80% у дівчаток. В етіології слід відзначити такі фактори як гіпокінезія, перенапруження зору, зовнішні інтоксикації, вплив хронічних вогнищ інфекції, спадкова обтяженість сімейного анамнезу, патологія вагітності, підвищена або знижена маса тіла, надмірне споживання солі, психологічні та суспільні впливи. Гіпотензивний варіант НЦД характеризується Ат 80 – 100 / 45 – 60 мм рт. ст., що відповідає 5-25 перцентилі кривої нормального розподілу АТ. Гіпертензивний варіант НЦД зустрічається у 8 –25% школярів, причому у 33-42% випадків регєструється підвищення АТ, а у 17-25% гіпертензія набуває прогресивного характеру (Леонтьєва И.В., 2000). Кардіалгічний варіант НЦД найбільш поширений. Виділяють 3 ступені. У разі І-го ступеня НЦД болі в ділянці серця короткочасні і тільки після психоемоційного напруження. ІІ-ий ступінь характеризується появою болю декілька разів на тиждень, тривалістю від 15-20 до 30-45 хв. З’являється іррадіація болю в ліве плече, лопатку, шию зліва. У разі ІІІ-го ступеня болі тривають більше 60 хв, виникають щоденно, деколи декілька разів на день, охоплюють усю прекардіальну ділянку, іррадіюють вліво і в ділянку епігастрія, а деколи і вправо.У всіх дітей з ІІІ ступенем НЦД є психоневротичні розлади. Лікування НЦД здійснюється в залежності від форми, передбачає індивідуальний підхід, достатню тривалість, комплексність. Основна увага звертається на немедикаментозне лікування, дієтотерапію, фізіотерапевтичні процедури та лікувальну фізкультуру. Медикаментозне лікування застосовується симптоматично за строгими показаннями. В основі профілактики є правила здорового способу життя (харчування, фізична активність, режим праці та відпочинку, обмеження інтоксикацій і санація хронічних вогнищ інфекції). Напрямки дискусії:
Тема семінарського заняття № 8. Природжені вади серця та великих судин. Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів знання про найчастіші природжені вади серця і великих судин. Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів на підставі клінічних та інструментальних даних діагностувати природжені вади серця і великих судин. Навчальні питання: 1. Поширення, етіологія, класифікація природжених вад серця і великих судин. 2. Дефекти міжпередсердної та міжшлуночкової перегородок (ДМПП і ДМШП). 3.Відкрита артеріальна протока (ВАП). 4. Ізольований стеноз легеневого стовбура (ІСЛС). 5. Тетрада Фалло (ТФ). 6. Стеноз аорти (СА). 7. Коарктація аорти (КА). 8. Повна транспозиція аорти і легеневого стовбура. Короткий зміст заняття: Природжені вади серця (ПВС) – це захворювання серця і великих судин, зумовлені аномаліями їх ембріонального розвитку. Частота їх щодо всіх хвороб дітей становить 0,2 – 0,5%, а для дітей першого року життя – до 5 – 10%. Найчастіше зустрічаються ДМШП (40%), ДМПП (11%), ВАП (10%). Вирішальне значення мають впливи патологічних чинників на ембріон у період від 3-го до 8-го тижня вагітності. В основу класифікації покладено анатомічні, клінічні та гемодинамічні ознаки вади. Найчастіше у педіатричній практиці вади ділять на ”білі” та ”сині” за ознакою наявності ціанозу. Для уточнення діагностики використовують інструментальні методи дослідження, а особливе прогностичне значення мають наявність і ступінь гіпертензії в малому колі кровообігу. Гемодинаміка за наявності вади серця у великій мірі залежить від величини і місця, де розміщується дефект, а це, в свою чергу має клінічні еквіваленти, що допомагають в диференціації захворювання. Обговорюється роль сучасних методів діагностики природжених вад, патогномонічні симптоми деяких вад, терміни хірургічного лікування в залежності від патології. Напрями дискусії:
Тема семінарського заняття № 9. Порушення серцевого ритму та провідності. Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів знання про порушення серцевого ритму та провідності. Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів на підставі клінічних та інструментальних даних діагностувати порушення серцевого ритму та провідності. Навчальні питання: 1. Причини виникнення аритмій і їх класифікація. 2. Порушення утворення імпульсу. 3. Порушення й аномалії проведення імпульсу. 4. ЕКГ-ознаки різних видів аритмій. 5. ЕКГ-ознаки блокади серця. 6. Клінічні ознаки порушень збудливості та провідності в залежності від виду та локалізації. Короткий зміст заняття: Порушення серцевого ритму – це серцевий ритм, який відрізняється від нормального синусового за частотою, регулярністю, джерелом виникнення збудження, а також порушеннями зв’язку або послідовності між активацією передсердь і шлуночків. Аритмії виникають у будь-якому віці і пов’язані з різними причинами. Класифікації базуються на клініко-електрокардіографічній характеристиці аритмії, патогенезі, тощо. Порушення серцевого ритму ділять на 3 групи: тахі-, брадикардія, аритмії, (екстрасистолія, атріовентрикулярна дисоціація і парасистолія). Основну увагу звертають на синусову аритмію, синдром слабкості синусового вузла, екстрасистолії в залежності від місця їх виникнення. Розглядають пароксизмальну суправентрикулярну тахікардію (ПСТ), синусову і передседну, атріовентрикулярну форми, критерії їх діагностики і лікування. У лікуванні виділяють 2 етапи: зняття приступу і лікування в післяприступному періоді. Подається класифікація 4-х класів антиаритмічних препаратів, їхні механізми дії. Виділяють 3 ступені блокад залежно від порушення проведення імпульсу в провідній системі серця. Розрізняють їх в залежності від місця блоку, стійкості і часу виникнення. Блокади можу бути також повними і неповними, природженими та набутими, органічними і функціональними (синоаврикулярні, внутрішньопередсердні, атріовентрикулярні, внутрішлуночкові, минущі, переміжні і хронічні). Виділяються повна атріовентрикулярна блокада і синдром Морганьїі-Адамса-Стокса, клініка, невідкладна допомога. Обговорюється синдром і феномен WPW, синдроми вкорочення інтервалу Р – Q і продовження інтервалу Р – Q. Напрями дискусії:
Тема семінарського заняття № 10. Захворювання серця неревматичної природи. Інфекційний ендокарди. Перикардити. Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів знання про етіопатогенез, клініку, діагностику і принципи лікування неревматичних уражень міо-, ендо-, і перикарда у дітей. Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів на підставі клінічних, лабораторних і інструментальних обстежень діагностувати неревматичні кардити, інфекційний ендокардит і перикардити у дітей. Навчальні питання:
Короткий зміст заняття: Серед захворювань міокарда виділяють міокардити, міокардіодистрофії, кардіоміопатії. Розглядаються етіологічні чинники інфекційних міокардитів, залежність патогенезу в від збудника, макро- і мікроскопічні ушкодження міокарда. Подається класифікація кардиту (Н.А.Белоконь, 1984) з урахуванням етіології, періоду виникнення хвороби, форми і перебігу, а також ускладнень і закінчення хвороби. Обговорюються природжені міокардити, які поділяються на ранні і пізні, акцентується увага на клінічні симптоми і лабораторно-інструментальні обстеження. Подається характеристика набутих міокардитів, етіологія, патогенез, клініка, особливості перебігу та лікування. ,лікування Інфекційний ендокардит – загальне інфекційне захворювання з переважною локалізацією патологічного процесу на клапанному апараті і пристінковому ендокарді, а а також на інтимі магістральних судин. Обговорюються етіологія, патогенез, клініка, діагностика, принципи лікування інфекційного ендокардиту у дітей. Перикардити займають 1% у структурі серцево-судинних захворювань у дітей, трудно діагностуються у ранньому віці. Розглядаються питання етіології, клінічні ознаки різних форм перикардиту, критерії діагностики, лікувальна тактика. Напрямки дискусії: - Патогенез вірусних міокардитів.
Тема семінарського заняття № 11. Гостра ревматична гарячка (ГРГ). Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів знання про етіологію, патогенез, клініку, діагностику і принципи лікування ГРГу дітей. Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів на підставі клінічних, лабораторних і інструментальних обстежень розпізнавати ранні ознаки ГРГ, проводити повноцінне лікування, вторинну і первинну профілактику ревматичних уражень у дітей. Навчальні питання: 1. Сучасні погляди на етіопатогенез ГРГ. 2. Класифікація ГРГ.
Короткий зміст заняття: Етіологічним чинником ГРГ є β-гемолітичний стрептокок групи А. Протеїн М з оболонки цього мікроба визначає його вірулентність, специфічність ревматогенність мікроба. Відіграють роль і L-форми стрептокока, які не викликають вираженої антистрептококової імунної відповіді. ГРГ є інфекційно-алергічним захворюванням, яке розвивається тільки у генетично схильному до нього організмі. Стрептокок виявляє на організм не лише токсичну дію, але й визначає імунопатологічні й автоімунні порушення. Морфологічні зміни у сполучній тканині проходять 4 фази, з яких перша (мукоїдне набухання) є зворотною Використовують клінічну класифікацію ГРГ, запропоновану у 2002 році. Обговорюють окремі положення класифікації, клінічні симптоми кардиту, поліартриту, малої хореї. Критерії діагностики Киселя-Несторова доповнюються критеріями діагностики першої атаки ГРГ (1992). Акцентується увага на етапності лікування з характеристикою кожного етапу, первинній і вторинній профілактиці. Напрямки дискусії:
- Порівняльна характеристика нестероїдних протизапальних засобів. Тема семінарського заняття № 12. ЮРА. Дифузні захворювання сполучної тканини (ДЗСТ). Системні васкуліти. Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів знання про ЮРА, ДЗСТ, системні васкуліти у дітей. Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів своєчасно розпізнавати ЮРА, ДЗСТ, системні васкуліти у дітей. Навчальні питання: 1. Етіологія, патогенез, класифікація ЮРА. 2. Системний червоний вовчак (СЧВ). Клініка, діагностика.
Короткий зміст заняття: ЮРА – хронічне запальне захворювання суглобів з неясною етіологією і складним, переважно автоімунним патогенезом. Належить до мультифакторіальних, полігенно успадкованих захворювань. Суглобовий синдром – основний прояв хвороби. В залежності від статі і віку має різний перебіг та прогноз. Розрізняють поліартритичну серонегативну, поліартритичну сер опозитивну форми, олігоартрикулярний варіант у дівчаток раннього віку і у хлопчиків старшого віку. Окремо обговорюється системна форма захворювання (синдром Стілла) і алергосептичний варіант (субсепсис Вісслера-Фанконі). На відміну від суглобових форм, системні форми ЮРА характеризуються ураженнями внутрішніх органів (печінка, селезінка, нирки, серце). Критерії діагностики базуються на ознаках, описаних А.В.Долгополовою (1979). Розглядаються принципи диференційованої терапії в залежності від форми хвороби. Із групи ДЗСТ у дітей найчастіше спостерігаються системний червоний вовчак (СЧВ), системна склеродермія (ССД) і дерматоміозит. Розглядаються критерії діагностики СЧВ, а серед найбільш значущих – нефрит, який приводить до ниркової недостатності й ураження всіх структур серця. Обговорюються критерії діагностики ССД і серед них – ураження серця і шкіри та патогномонічні зміни стравоходу. Акцентується увага на клінічних проявах дерматоміозиту і, в першу чергу, ураженні м’язової тканини, включаючи міокард, та на формах захворювання залежно від етіології та патогенезу. До групи системних васкулітів належать захворювання з імунним запаленням і подальшими деструктивними змінами стінки судин і навколишніх тканин, вторинними ураженнями органів та систем організму. В патогенезі провідну роль відіграє імунокомплексний процес. У дітей найчастіше зустрічається геморагічний васкуліт. Розглядаються клінічні прояви вузликового поліартериту, хвороби Кавасакі, питання диференціальної діагностики системних васкулітів Акцентується увага на етапності лікування, первинній і вторинній профілактиці. Напрямки дискусії:
Тема семінарського заняття № 13. Набуті вади серця. Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів знання про найчастіші набуті вади серця їх діагностику, лікування, профілактику. Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів на підставі клінічних та інструментальних даних діагностувати набуті вади серця, знати причини їх розвитку, діагностику, лікувальну тактику. Навчальні питання: 1. Класифікація ступенів компенсації недостатності мі трального клапана (НМК). 2. Класифікація мі трального стенозу (МС). 3. Комбінована мі тральна вада. Діагностичні ознаки переважання НМК або МС. 4. Клінічні ознаки недостатності аортального клапана (НАК) залежно від ступеня компенсації вади. 5. Клінічні симптоми, стадії перебігу стенозу гирла аорти (СГА). 6. Вади трикуспідального клапана, критерії діагностики. Короткий зміст заняття: Набуті вади серця здебільшого є наслідком перенесеної гострої ревматичної гарячки (ГРГ). Найчастіше зустрічається НМК, яка проходить ряд стадій. Розглядаються гемодинаміка, критерії діагностики, перебіг, лікування і прогноз НМК. Стеноз лівого атріовентрикулярного отвору (МС) у дітей рідко буває ізольованим, у своєму розвитку має 5 стадій, які визначаються за клінічними симптомами, ЕКГ, ФКГ, ЕхоКГ змінами. МС часто приєднується до НМК. Існують 3 поєднання мітральної вади в залежності від переважання недостатності чи стенозу. НАК у дітей займає 2 місце за частотою після НМК. Розрізняють 3 ступені порушення геодинаміки у разі НАК, які мають відповідні клінічні ЕКГ, ФКГ, ЕхоКГ ознаки, СГА зустрічається у дітей рідко, перебіг має 5 стадій розвитку. У разі ГРГ, як правило, він поєднується з НАК або вадами мітрального клапана. Вади тристулкового клапана внаслідок ГРГ практично ізольовано не зустрічаються, а можуть розвиватися на фоні вже сформованих вад мітрального й аортального клапанів. Частіше до вади тристулкового клапана веде септичний ендокардит унаслідок інфікування підключичного катетера. Обговорюються основні принципи лікування у тому числі і показання для хірургічної корекції набутих вад серця залежно від виду патології, питання профілактики розвитку вади у разі ГРГ. Напрями дискусії:
Тема семінарського заняття №14. Гостра судинна недостатність (зомління, колапс, шок) Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів сучасні знання про гостру судинну недостатність, клініку, діагностику і лікування зомління, колапсу і шоку. Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів розпізнавати різні форми гострої судинної недостатності і засвоїти принципи надання невідкладної допомоги. Навчальні питання: 1. Етіологія, патогенез і клініка зомління. 2. Етіологія, патогенез і клініка колапсу. 3. Види колапсу, їх характеристика. 4. Етіологія, патогенез і клініка шоку. 5. Невідкладна допомога у разі гострої судинної недостатності на догоспітальному етапі і у стаціонарі. 6. Принципи сучасної терапії шоку. Короткий зміст заняття. Гостра судинна недостатність може розвиватися у будь-якому віці. Найлегшим виявом її є зомління, що найчастіше спричиняється нервово-психічними чинниками, впливом температури довкілля, браком кисню, інтоксикацією. Колапс характеризується значним падінням АТ, порушенням нейровегететивної регуляції судинного тонусу. Розрізняють симпатикотонічний, ваготонічний і паралітичний види колапсу, які мають певні клінічні симптоми, вимагають диференційованого підходу до лікування. Обговорюється тактика невідкладної допомоги у випадку виникнення колапсу. Шок – прогресивна недостатність тканинного кровообігу. Розрізняють гіповолемічний (геморагічний, опіковий тощо), розподільний (дистрибутивний) з відносною гіповолемією (септичний, анафілактичний), кардіогенний шоки. Існують поєднання етіологічних чинників, наприклад,- травматичний, гіповолемічний і больовий шок. У клінічній картині шоку виділяють 4 стадії: централізації кровообігу, перехідну, децентралізації кровообігу і термінальну. Лікування шоку залежить від його причини, але основою терапії є відновлення ОЦК шляхом інфузійної та трансфузійної терапії. Об’єм і якість уведеної рідини залежать від ступеня важкості шоку. Незалежно від виду шоку дуже важливе значення в лікуванні має переривання патологічної імпульсації від периферії до ЦНС (знеболення, іммобілізація, наркотики нейровегетативна блокада). Опісля вводяться адаптогени (кортикостероїди), серцеві препарати і діуретини. Приділяється увага відновленню кислотно-основного стану, оксигенотерапії, відновленню теплового режиму. Обговорюється питома вага різних лікувальних заходів на різних етапах догоспітальної допомоги і у стаціонарі. Напрями дискусії: 1. Невідкладна допомога під час зомління.
8. Лікування синдрому тривалого стискання. 9. Лікування гострої ниркової недостатності. Тема семінарського заняття №15. Недостатність крововобігу. Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів сучасні знання про механізми розвитку недостатності кровообігу (НК). Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів розпізнавати недостатність кровообігу і надавати сучасну медичну допомогу у разі такої патології. Навчальні питання: 1. Етіологія і патогенез НК . 2. Гостра право- і лівошлуночкова недостатність. 3. Класифікація хронічної серцевої недостатності (СН). 4. Ступені СН у дітей раннього віку. 5. Основні принципи лікування СН. 6. Сучасна терапія СН [рекомендації Європейської асоціації кардіологів і експертів з лікування ХСН (2001)]. Короткий зміст заняття. Недостатність кровообігу (НК) або серцева недостатність (СН) – стан організму, коли система кровообігу не може забезпечити повноцінне кровопостачання органів і тканин відповідно до необхідного рівня обміну. Виникає гостро або поступово. НК – ширше поняття, ніж СН, бо передбачає сумацію серцевої і судинної недостатності. Експерти Американської колегії кардіологів і Американської колегії серця (АКК/ААС) визначають СН як складний клінічний синдром, який порушує здатність шлуночків наповнюватися кров’ю або виганяти її. Основні клінічні ознаки СН: задишка, слабість, затримка рідини (застій у легенях печінці, периферичні набряки). Причинами НК є вади серця, захворювання серця та наявність механічних перешкод для роботи серця. Основна причина розвитку СН – це енергетична недостатність міокарда. У випадку гострої СН розрізняють право-, лівошлуночкову і загальну. Обговорюються питання клініки і діагностики гострої СН. У випадку розвитку хронічної НК оцінку гемодинамічних порушень проводять за класифікацією М.Д.Стражеска і В.Х.Василенка (1935). Ступінь СН у дітей раннього віку визначають за модифікованою класифікацією Інституту серцево-судинної хірургії ім. О.М.Бакулєва (1980). Обговорюються сучасні лікування СН, вибір серцевих глікозидів, безпека їх застосування, призначення інотропних препаратів. Акцентується увага на лікуванні гострої СН, серцевої астми і черговості призначення лікувальних заходів на різних етапах надання медичної допомоги. Напрями дискусії: 1. Фізіологія серцевого скорочення і механізми виникнення СН.
8. Лікування набряку легенів (піногасники). Тема семінарського заняття №16. Профілактика, диспансеризація, реабілітація Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів знання про сучасні методи профілактики, диспансеризації, реабілітації у разі захворювань серцево-судинної системи. Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів проводити профілактичні заходи для запобігання природженим і набутим захворюванням серцево-судинної системи, проводити диспансерне спостереження за дітьми з серцево-судинною патологією і проводити різні реабілітаційні (санаторно-курортні) заходи у цих дітей. Навчальні питання:
Короткий зміст заняття: Принципи профілактики захворювань серцево-судинної системи різняться в залежності від характеру патології (природжена чи набута). Природжені вади підлягають антенатальним профілактичним заходам. Набута патологія серцево-судинної системи залежить від важкості ревматичного процесу й інших захворювань, що супроводжуються ураженням серця і судин. Тому профілактичні заходи повинні бути скеровані на профілактику ГРГ полегшенню її перебігу та своєчасність діагностики латентних форм ревматичного процесу, лікування та профілактику ангіни у дітей. Важливе значення відводиться своєчасній і повноцінній профілактиці інфекційних захворювань (дифтерія, скарлатина). Найважливішою профілактикою захворювань серцево-судинної системи є здоровий спосіб життя. Він передбачає створення оптимальних умов для життя і розвитку дитини, виключення з оточення шкідливих чинників, які можуть негативно впливати на різні органи і системи, у тому числі і серцево-судинну . Важливу роль відіграє раціональне (збалансоване) харчування, що запобігає порушенням вуглеводного і жирового обмінів, ожирінню. Підкреслюється негативний вплив куріння і вживання алкоголю на серце і судини, роль емоційних стресів і нервово-психічних перевантажень, що переважно зустрічається в підлітковому віці. Відзначається позитивний вплив занять фізкультурою у формуванні здорового способу життя і профілактики захворювань серцево-судинної системи. Обговорюються принципи диспансеризації захворювань серця і судин, захворювань, що можуть спричинитися до патології серцево-судинної системи, та диспансерне спостереження за дітьми з вадами серця, в тому числі і після проведення хірургічного лікування. Розглядаються принципи реабілітації дітей з захворюваннями серцево-судинної системи, акцентується значення санаторно-курортного лікування у місцевих та спеціалізованих санаторіях. Напрямки дискусії: - Антенатальна профілактика захворювань серцево-судинної системи. - Профілактика ГРГ й інших набутих захворювань, що приводять до патології серцево-судинної системи.
- Вплив факторів довкілля на стан серцево-судинної системи у дітей. - Роль куріння і вживання алкоголю у виникненні патології серцево-судинної системи.
Тема семінарського заняття № 17. Електрокардіографія (ЕКГ). Фонокардіографія(ФКГ). Ехо кардіографія (ЕхоКГ) та допплєрокардіографія (ДКГ). Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів сучасні знання про апаратні методи дослідження серцево-судинної системи. Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів розпізнавати різні форми патології серця і судин на підставі аналізу ЕКГ, ФКГ, ЕхоКГ і ДКГ. Навчальні питання:
Короткий зміст заняття: ЕКГ є важливим методом у діагностиці запальних, обмінних і токсичних уражень міокарда, що дозволяє судити про всі його функції: автоматизм, збудливість, провідність і скоротливість. На підставі ЕКГ можемо говорити і про гіпертрофію відділів серця. ФКГ дає нам інформацію про функціональні й органічні зміни в клапанному апараті серця. Ультразвукова ЕхоКГ – високоінформативний безкровний метод обстеження, який дає змогу визначити товщину м’язів різних відділів серця, зафіксувати розміри порожнин серця у різні фази серцевого циклу, оцінити стан і роботу (функцію) клапанів серця, виявити патологічні структури, оцінити скоротливу функцію серцевого м’яза, побачити наявність випоту в перикарді, зміни ендокарда у разі септичного ендокардиту. Ультразвукова ДКГ застосовується для оцінки гемодинаміки (потоків крові) у порожнинах серця і великих судинах для уточнення патології серцево-судинної системи. Ультразвукові методи обстеження широко застосовуються в неонатології, бо інвазивні методи дослідження у цьому віці відходять на другий план. Основна увага приділяється на заняттях змінам ЕКГ, а саме: аритміям різного походження, виявленню екстрасистол залежно від місця їх виникнення, диференціації блокад серця. Розглядаються проблеми діагностики синдрому WPW, його особливості. Напрямки дискусії:
Тема семінарського заняття № 18. Рідкісна патологія серцево-судинної системи. Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів сучасні знання про деякі захворювання серця і судин у дітей, які нечасто зустрічаються і вимагають диференціальної діагностики з більш поширеною патологією. Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів розпізнавати природжені і набуті захворювання серцево-судинної системи, які вимагають консультації і лікування у кардіохірургів, генетиків та інших спеціалістів. Навчальні питання: 1. Природжені вади серця (ПВС): аномалія Ебштайна, загальний артеріальний стовбур, багатоклапанні вади. 2. Пухлини серця. 3. Спадкові захворювання сполучної тканини (колагенопатії), їх сутність. 4. Синдром Марфана та інші дисмезенхімози. 5. Недосконалий остеогенез і супутня патологія серцево-судинної системи. 6. Ураження серця у разі синдрому Елерса-Данлоса. 7. Сімейний пролапс мітрального клапана (ПМК), Mass - феномен. 8. Ураження серця у хворих на мукополісахаридози (хвороби накопичення, глікогенози), атаксію Фрідрайха. Короткий зміст заняття. Серед ПВС аномалія Ебштайна зустрічається в 0,5 – 1% випадків, характеризується порушенням розвитку стулок тристулкового клапана. Загальний артеріальний стовбур займає 1,7 – 3,9 % від усіх ПВС. Багатоклапанні вади серця зустрічаються у дітей дуже рідко, є наслідком важкого перебігу ГРГ. Пухлини серця серед онкологічних хворих реєструються у 0,017 – 0,1 % випадків і діляться на первинні та вторинні (метастатичні). Найчастішою пухлиною є міксома, яка локалізується всередині серця, а тому рання діагностика є утруднена. Міксома може призводити до тромбоемболічних ускладнень судин головного мозку, набряку легенів, раптової смерті. Захворювання сполучної тканини з певним типом успадкування зумовлені наявністю генетичних дефектів і називаються диференційованими дисплазіями. В генах колагену І типу відбувається найбільше мутацій. Синдром Марфана (АД тип успадкування) включає і серцево-судинну патологію зі схильністю до інфекційного ендокардиту. У разі марфаноподібних синдромів часто розширений корінь аорти і пролабує мітральний клапан. Недосконалий остеогенез характеризується змінами стулок клапана і їх пролабуванням, розвитком гіпертрофічної кардіоміопатії, недостатності аортального клапана, аневризмами синуса Вальсальви. Синдром Елерса–Данлоса включає вади серця, пролапс мітрального клапана, аневризми судин, розвиток „легеневого серця”. Сімейний ПМК має АД успадкування. Ураження серцево-судинної системи виявляються у випадку атаксії Фрідрайха (гіпертрофічна кардіоміопатія), мукополісахаридозів (зміни мітрального й аортального клапанів). Обговорюються клініка, діагностика, принципи лікування вказаних вище захворювань і синдромів. Напрямки дискусії: - Диференціальний діагноз аномалії Ебштайна. - Гемодинаміка у дітей із загальним артеріальним стовбуром. - Міксома серця і набряк легенів. - Спадкові колагенопатії як причина раптової смерті. - Лікувальна тактика у разі спадкових захворювань сполучної системи. Тема семінарського заняття № 19. Первинна реанімація. Навчальна мета заняття: сформувати у лікарів-слухачів сучасні знання про первинну реанімацію у разі захворювань серцево-судинної системи. Професійно орієнтована: навчити лікарів-слухачів послідовності реанімаційних заходів у разі зупинки серця і дихання. Навчальні питання:
Короткий зміст заняття: Клінічна смерть – це зворотний термінальний стан між життям і смертю, який виникає з моменту зупинки кровообігу і дихання до моменту загибелі клітин головного мозку. У середньому триває 3 – 5 хв і визначається за наявністю електричної активності кори головного мозку. За вищезгаданий час треба діагностувати зупинку кровобігу, застосовуючи пальпацію пульсу на великих судинах (як правило, шиї) і провести реанімаційні заходи, які ефективні до моменту настання біологічної смерті. Для успішної реанімації хворого потрібні практичні навички, ліки й апаратура (дефібрилятор, електрокардіограф, дихальна апаратура, інструменти для внутрісерцевого введення препаратів). Клінічна смерть може бути раптовою і передбачуваною. У випадку прогнозованої смерті (набряк легенів, важка хронічна серцева недостатність, уремія, гепатаргія, мозкова кома, кахексія і т.п.) виникає вторинна низькоамплітудна фібриляція шлуночків або асистолія, які не підлягають ліквідації. Серцево-легенева реанімація проводиться послідовно і включає ряд етапів:
Щоб провести диференційоване лікування, необхідно вияснити безпосередню причину зупинки кровообігу. Обговорюються методика контролю за станом хворого і медикаментозна терапія з метою запобігання післяреанімаційних ускладненням. Напрямки дискусії:
|
| "ПЕДІАТРІЯ" Передатестаційний цикл Методичні вказівки підготували: доц. О. В. Омельяненко, проф. Ю. С. Коржинський, ас. В. В. Подолянська, доц. І. М. Головко, доц.... |
Робота серця. Серцевий цикл Мета. Розглянути серцевий цикл, ознайомити учнів з його основними фазами й механізмами, що регулюють роботу серця |
| Тема. Життєвий цикл у рослин і тварин Мета Мета: сформувати поняття про життєвий цикл, показати прості й складні життєві цикли |
1. Жниварські пісні та їх характеристика Жниварські чи обжинкові... Вони завершують цикл обрядових пісень, пов’язаних із землеробським календарем. Жнива хоч і є періодом важкої праці, але знаменують... |
| The cycle of Kuznets and basic phases of cycles of business activity... В статті розглянуто сутність терміну «цикл», проаналізовано тенденції розвитку машинобудівної галузі України за 25 років. Розглянуто... |
1 Известно, что клеточный цикл включает в себя несколько следующих... Известно, что клеточный цикл включает в себя несколько следующих друг за другом |
| Пропоную цикл радіопередач, присвячених видатному кораблебудівнику Анатолію Ганькевичу Пропоную цикл радіопередач, присвячених видатному кораблебудівнику – Анатолію Ганькевичу |
Тема семестру Цикл уроків музики з використанням взаємодії мистецтв, як засобу формування креативної особистості учнів |
| Підготовка до сприймання казки-притчі У Емми Андієвської є цикл не зовсім звичайних казок-притч, об'єднаних спільним початком і закінченням |
Дитяча література XX XXI ст. (Огляд). Найвідоміші письменники та найпопулярніші твори для дітей Та чи не занадто поспішають песимісти зі своїми висновками? Сьогоднішній урок допоможе певною мірою з’ясувати питання про роль літератури... |