|
|
Скачати 2.36 Mb.
|
Питання для самоперевірки
Література до теми
ДОДАТОК СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ Актуалізація – пристосування потенційних мовних засобів до конкретної мовної ситуації, де реалізується модальність речення, увиразнюється індивідуальне, оказіональне та метафоричне використання мовних одиниць; використання мовних засобів, що сприймається як незвичне, наприклад, поетична метафора. Безособові односкладні речення – односкладні речення, в яких дія чи стан мисляться незалежно від будь-якого діяча. Бінарний присудок – це такий присудок, що складається з двох повнозначних слів. Підмет перебуває з ним в подвійному предикативному зв’язку: позиція підмета визначається окремо як щодо першого, так і щодо другого компонента подвійного присудка. Перший компонент бінарного присудка виражений особовими формами повнозначного дієслова, що означає рух, перебування в певному стані або діяльність, другий – найчастіше прикметником (або його еквівалентом – дієприкметником, порядковим числівником, займенником вказівним, означальним, присвійним і т. ін.). Безсполучникове складне речення – складне речення, частини якого поєднані між собою лише за допомогою інтонації (без сполучників і сполучних слів). Вставні слова – це повнозначні слова в реченні, які не відповідають на питання в ньому і слугують для уточнення його змісту та вираження комунікативних і модальних відношень. Двоскладне речення – речення, у якому є або обов’язково мають бути обидва головні члени – і підмет, і присудок. Додаток – другорядний член речення, який відповідає на питання непрямих відмінків. Найчастіше він називає підмет, рідко – дію. Звертання – це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, іноді – предмет, до яких звернена мова. Еліптичні неповні речення – це такі неповні речення, в яких відсутній присудок, який домислюється приблизно зі змісту другорядних членів – обставин, додатків. Керування – спосіб підрядного зв’язку, за якого головне слово вимагає від залежного певної відмінкової або прийменниково-відмінкової форми. Комунікативність – це спрямованість висловлювання на слухача, яка виражається за допомогою інтонації (підвищення, пониження тону, інтонаційне виділення окремих слів тощо), вставних слів, підсилювальний часток, звертань тощо. Контекстуальні неповні речення – це такі неповні речення, у яких пропущені члени відновлюються завдяки тому, що вони перед тим уже називалися. Лексичні словосполучення – це такі словосполучення, у яких лексична автономність одного або всіх компонентів послаблена чи втрачена, а за характером значення вони близькі до слів. Лексичне словосполучення в синтаксисі сприймається як одна синтаксична словоформа і виступає одним членом речення. Модальність – це особисте ставлення мовця до власного висловлювання, яке (ставлення) виражається за допомогою інтонації (інтонація може бути стверджувальною й заперечною, серйозною й іронічною тощо). Надфразна єдність – група з двох або більше граматично самостійних речень, пов’язаних між собою спільним змістом та будовою, що висловлює якесь одне розгорнуте повідомлення. Називні односкладні речення – це такі односкладні речення, в яких називається предмет, але нічого мовиться про дію. Головний член (підмет) у такому реченні виражений іменником у називному відмінку. Невласне пряма мова – це такий спосіб передавання чужого мовлення, що поєднує в собі властивості прямої й непрямої мови. Невласне пряма мова характерна для художнього та деяких жанрів публіцистичного стилю. Неозначено-особові односкладні речення – це такі односкладні речення, у яких неназвана особа-діяч мислиться як хтось із певного кола людей. Неповні речення – це такі речення, у яких бракує одного або більше потрібних членів, які встановлюються з контексту або ситуації. Непряма мова – чуже висловлювання, передане від імені оповідача разом із словами автора. Непрямий додаток – це додаток, який виражається західним відмінком іменника із прийменником або будь-яким іншим відмінком іменника. Такий додаток пов’язаний з іменником, прикметником, дієприкметником, прислівником. Обставина – другорядний член речення, що характеризує дію, стан, рідше – ознаку, називаючи їхній спосіб, міру й ступінь, місце, час, причину, мету, умову . Односкладні речення – це такі речення, у яких є лише один головний член, який поєднує в собі значення і підмета, і присудка; другий головний член у такому реченні не потрібний. Означення – другорядний член речення, який називає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? у будь-якому відмінку, а також на питання скількох? скільком? скількома? на скількох? (крім називного й знахідного відмінків). Означено-особові односкладні речення – це такі односкладні речення, в яких особа-діяч безпомилково встановлюється із закінчення дієслова. Це може бути або мовець, сам чи разом з іншими, або особа чи особи до яких звернена мова. Однорідні члени речення – члени речення, які в одному плані стосуються того самого слова в реченні і відповідають на те саме питання. Розповідні речення – це такі речення, які містять якесь повідомлення про щось. Період – це розгорнуте речення, у першій, більшій, частині якого за допомогою періодичного повторення однотипних елементів дається докладна картина чогось, а в другій, меншій, – робиться висновок чи підсумок. Питальні речення – це такі речення, які містять якесь запитання. На початку речення можуть стояти питальні займенники, питальні прислівники, питальні частки. У таких реченнях тон підвищується на слові, яке передає зміст питання. У кінці такого речення ставиться знак питання. Підмет – головний член речення, який називає предмет або поняття, яким приписується якась дія, стан, інша змінна ознака чи наявність. Підмет відповідає на питання хто? що? Повні речення – речення, у яких є всі потрібні члени речення. Повні речення зрозумілі й поза контекстом. Поширене речення – речення, в якому, крім головних, наявні другорядні члени. Предикативний зв’язок – зв’язок між підметом і присудком, що формує структурну основу простого двоскладного речення. Предикативність – це прив’язка висловлювання до дійсності, що виражається за допомогою часових форм дієслова (минулий, давноминулий, теперішній чи майбутній час) та обставин місця й часу (просторова й часова віднесеність). Прикладка – різновид означення, що називає ознаку предмета і водночас, будучи виражений іменником, дає йому нову назву. Прилягання – спосіб підрядного зв’язку, за якого головне слово не вимагає від залежного певних граматичних форм. Присудок – головний член речення, який називає дію, стан або змінну ознаку діяча, або безвідносно до діяча і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? у якому він стані? який він є? хто або що він є? що робиться? тощо. Просте речення – речення, яке має один синтаксичний центр. Просте ускладнене речення – речення з однорідними та відокремленими членами, звертаннями, вставними й вставленими частинами тощо. Простий дієслівний присудок – присудок, виражений дієсловом у дійсному, умовному або наказовому способі. Простий підмет – підмет, виражений одним повнозначним словом. Пряма мова – чуже висловлювання чи думка, передані від імені того, кому вони належать. Прямий додаток – це додаток, який залежить від перехідного дієслова і стоїть у знахідному відмінку без прийменника, тобто відповідає на питання кого? що? Прямий додаток може стояти і в родовому відмінку: якщо перед перехідним дієсловом є заперечна частка не; якщо дія переходить на частину предмета, названого іменником. Пунктуація – система правил членування написаного тексту за допомогою розділових знаків відповідно до його синтаксичних, смислових та інтонаційних особливостей (лат. punctum «крапка»). Речення – це осмислене сполучення слів або окреме слово, граматично й інтонаційно оформлене як відносно закінчена цілість, що несе певну інформацію. Розповідне речення – речення, яке містить якесь повідомлення про щось. Інтонація розповідного речення характеризується пониженням тону наприкінці речення. У кінці такого речення ставиться крапка. Синтаксис (грец. syntaхis «складання») – це сукупність правил і схем творення словосполучень, речень і тексту як словесних моделей певних фрагментів дійсності чи внутрішніх станів людини. Синтаксичні словосполучення – це такі словосполучення, що утворюються в процесі мовлення, тобто під час творення речень, і кожне слово в них зберігає своє конкретне лексичне значення. Ситуативні неповні речення – такі неповні речення, у яких недомовлене стає зрозумілим із ситуації (такі речення часто трапляються в усному мовленні). Складений дієслівний присудок – присудок, який виражається неозначеною формою дієслова в поєднанні з допоміжним дієсловом. Складений іменний присудок – присудок, який виражається іменником, прикметником, дієприкметником, числівником, займенником у поєднанні з дієсловом-зв’язкою. Складений прислівниковий присудок – це такий присудок, що складається зі зв’язки і призв’язкового члена, вираженого прислівником. Складна синтаксична конструкція – предикативні частини складного речення, які складаються з трьох та більше простих, можуть бути поєднані різнотипними граматичними зв’язками: сурядним і підрядним, сполучниковим і безсполучниковим. Складне речення – речення, яке має два або більше синтаксичних центрів. Складнопідрядне речення – складне речення, предикативні частини якого синтаксично нерівноправні і з’єднані сполучником підрядності або сполучним словом. Складнопідрядне речення з неоднорідною супідрядністю – це такі складнопідрядні речення, у яких дві або більше підрядні частини по-різному залежать від того самого головного речення. Складнопідрядне речення з однорідною супідрядністю – це такі складнопідрядні речення, у яких дві або більше підрядні частини того самого виду однаково залежать від того самого слова головного речення. Складнопідрядне речення з послідовною підрядністю – це такі складнопідрядні речення, у яких перше підрядне залежить від головного, друге – від першого, третє – від другого і т.д. Складносурядне речення – складне речення, предикативні частини якого синтаксично рівноправні і поєднані між собою сполучниками сурядності. Словосполучення – це смислове й граматичне поєднання насамперед двох або більше повнозначних слів, яке виникає в процесі творення речень. Поєднання службового слова з повнозначним не є словосполученням. Спонукальні речення – речення, що виражає волевиявлення: наказ, заклик, прохання, вимогу, побажання тощо. Узагальнено-особове односкладне речення – це такі односкладні речення, у яких неназвана особа-діяч мислиться як будь-хто з людей. Узгодження – спосіб підрядного зв’язку, за якого форми залежного компонента зумовлюються граматичними формами головного компонента. Уточнюючі члени речення – це такі члени речення, що конкретизують зміст однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення чи даючи йому іншу назву. Фразеологічні словосполучення – нарізно оформлений, але семантично цілісний і синтаксично неподільний мовний знак, який своїм виникненням і функціонуванням зобов’язаний фраземотворчій взаємодії одиниць лексичного, морфологічного та синтаксичного рівнів. Цитата – це дослівно наведений уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації тієї чи іншої думки. Член речення – це повнозначне слово або словосполучення, яке становить найкоротшу осмислену відповідь на питання в реченні. CПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ЗМІСТ ПЕРЕДМОВА 3 ЧАСТИНА 1 Словосполучення 4 ЧАСТИНА 2 Просте речення. Типи речень 9 Головні і другорядні члени речення. Способи вираження підмета 14 Присудок як головний член речення 19 Розділові знаки між підметом і присудком 27 Односкладні речення 30 Просте ускладнене речення. Речення з однорідними членами 40 Однорідні і неоднорідні означення та прикладки 43 Узагальнюючі слова при однорідних членах речення 46 Речення з відокремленими членами. Відокремлені узгоджені і неузгоджені означення 50 Відокремлені прикладки 54 Відокремлені обставини, виражені дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами 59 Відокремлені обставини, виражені зворотами прийменниково–відмінкових форм іменників 63 Відокремлені уточнюючі члени речення 66 Вставні і вставлені ускладнюючі компоненти 70 Звертання непоширені й поширені 75 Відокремлення вигуків, питальних, стверджувальних і заперечних слів 78 ЧАСТИНА 3 Складне речення 80 Складносурядні речення 83 Складнопідрядні речення 89 Безсполучникові складні речення 106 Речення зі змішаним типом зв’язку 113 ЧАСТИНА 4 Засоби передачі чужого мовлення 119 ДОДАТОКСловник основних термінів 134 Список рекомендованої літератури 140 Навчальне видання ЗБІРНИК ВПРАВ ТА ЗАВДАНЬ ІЗ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ) Посібник для студентів, які навчаються за спеціальністю 7.030507 – Переклад У п о р я д н и к Хмара Галина Віталіївна В авторській редакції Комп’ютерний набір І. А. Трунова Підписано до друку 26.06.2007. Формат 60´84/16. Папір офсетний. Гарнітура «Таймс». Ум. друк. арк. 8,37. Обл.-вид. арк. 11,80. Наклад 100 пр. План 2006/07 навч. р., поз. № 2 в переліку робіт кафедри Видавництво Народної української академії Свідоцтво № 1153 від 16.12.2002. Україна, 61000, Харків, МСП, вул. Лермонтовська, 27. |
|
Методичні рекомендації для студентів І курсу, які навчаються за спеціальністю Сучасна українська мова (морфологія): Метод рек для студ. І курсу, які навчаються за спец. 030507 – Переклад (кредит модул система)... |
Філологія (кредитно-модульна система) Харків Видавництво НУА 2 013 Провідні напрямки масової літератури : для студ. 3 курсу, які навчаються за напрямом підготовки 020303 – Філологія (кредит модул... |
|
Програма матеріалів для вступного іспиту Вступний іспит з російської мови є фаховим випробуванням у процесі оцінювання та відбору абітурієнтів для навчання за спеціальністю... |
ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З КУРСУ «ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХІХ ТА... «Історія зарубіжної літератури ХІХ та ХХ століть» : для студ. 3 курсу, які навчаються за напрямом підготовки 020303 – Філологія (кредит... |
|
ПРАКТИЧНИЙ КУРС АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ Навчальний посібник з практики усного... Практичний курс англійської мови (англійською та українською мовами). Навчальний посібник з практики усного та письмового мовлення... |
Лекційний курс: “Лінгвокраїнознавство” для студентів II курсу Для... «Glorious Revolution»,1688). Bill of Rights (1689) – new constitutional monarchy. Catholicism |
|
Методичні рекомендації для студентів, які навчаються за напрямом підготовки Економіка підприємства / Нар укр акад., [каф екон теорії і права; упоряд. К. В. Астахова ]. – Х. Вид-во НУА, 2010. – 44 с |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА З КУРСУ ІСТОРІЇ... Укладач : ст викладач кафедри іноземних мов та перекладу Богатирьова Олена Євгенівна |
|
Лекційний курс: “Вступ до перекладознавства” для студентів I курсу... В лекціях розглядаються підходи до перекладознавства в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених; аналізуються види та особливості... |
КОНТРОЛ І Н Г Контролінг: Навч посібник (для студентів 4 курсу денної і 5 курсу заочної форм навчання спеціальності 050. 201 "Менеджмент організацій")... |