Тема. Історія письма ( 4 години -самостійна робота).
Мета. Сформувати уявлення про письмо як особливу знакову систему, елементами якої є графеми. Домогтися усвідомлення студентами етапів розвитку письма, ознайомити із найбільш значущими алфавітними системами.
Розгорнутий план лекції
Письмо як дублер звукового мовлення:
предметні способи передачі повідомлень Предметне спілкування могло розвиватись у досить розгалуджені системи предметного письма, у якому використовувались якісь однорідні предмети, що своїми розмірами, кольором чи конфігурацією символізують різний зміст. Це камінцеве письмо (Південна Америка), вузликове письмо (наприклад кіпу давніх інків у Перу), черепашкове письмо ( вампум, Північна Америка) тощо. Це доволі обмежена форма передачі інформації, якою можна повідомити про шось конкретне;
причини зародження письма. Людство здавна відчувало гостру потребу у якомусь усталенні мовної інформації, у більш надійному її закріпленні, ніж людська пам'ть. Потреба ця була задоволена винайденням письма — системи засобів знакової, накреслювальної передачі мовної інформації. Поява письма відділена від появи мови величезним проміжком часу. Письмо як всеосяжна система для передачі будь-яких повідомлень існує не більше 6 тисяч років. Письмо не зразу стало таким зручним і надійним засобом, яким воно є тепер. Засіб цей удосконалювався протягом тисячоліть, у творчих пошуках і писемній практиці величезної кількості людей.
Типи письма за характером нарисних знаків:
піктографія, наочно-образна та умовно-символічна Малюнкове письмо називається піктографією. Піктографія — найдавніший вид нарисного письма, і ним більш чи менш регуляоно користувалися колись усі народи. Піктографічному записові піддається лише та інформація, яку можна зобразити, намалювати. Абстрактну інформацію передавати важко, хоча деякі спроби відомі історії. Піктограму млжна розшишрровати,але встановити мову, звукову форму піктографічного повідомлення неможливо;
логографія і морфемографія. Ідеографія ( єгипетська, шумерська, китайська, писемність майя (Мексика) іменується ще ієрогліфіяним. Кожен знак виражає окреме поняття, а отже, слово, бо поняття передається словом. Ця система письма вже зв'язується з мовою. ;
фонографія (складове письмо, буквено-звукове письмо). Поєднання змістового запису слів із звуковим становило вже фактично новий тип письма. Ідеографічне письмо заступилось словесно-звуковим (його ще називають словесно-складовим). Ця форма письма є складною, але придатною для передачі будь-якого мовного змісту. У надрах ідеографії поступово зароджувалася фонографія, яка повністю облишила передачу семантики і зосередилась тільки на зображенні звукової матерії мови. Найдавніша форма звукового письма — силабічне, у якому окремий звук виражає певну послідовність звуків, найчастіше склад. Найдавнішою формою силабічного письма є деванагарі, що застосовувалось для запису санскриту і досі використовується в Індії як письмо мови гінді. Двома формами складового письма (катакана й хірігана) користуються японці. Складовою була давньосемітська писемність. На її базі розвинуллся кілька форм фінікійського письма, у тому числі й класичний фінікійський алфавіт, який став базою грецької писемності, що стала вихідною для всіх європейських систем письма. Саме греки завершили рух від силабічного до буквено-звукового (алфавітного), запровадивши знаки не тільки для приголосних звуків, а й для голосних (грецький, латинський, слов'янські алфавіти.
Графіка і орфографія:
графіка як сукупність правил використання і читання букв. Графіка вивчає форми букв і співвідношення їх із звуками мови. Букви певної мови складають її алфавіт. Алфавіт — сукупність букв якогось фонографічного письма, розташованих в історично усталеному порядку. Майже 75 % населення Землі користується буквено-звуковим письмом. Нині існує чотири сім'ї алфавітів:латинська (30%), слов 'янська (10%), арабська (10%), індійська (20%). До латинської сім'ї належить 70 алфавітів: 30 європейських,20 азіатських, 20 африканс ьких. Ідеальний алфавіт повиинен мати стільки букв, скільки є звуків у мові. Причому кожна графема (буква) повинна позначати один звук, а кожен звук — мати одну графему. Однак ідеальних алфавітів не існує. Це пояснюється тим, що 24 буквами грецького і 25 латинського алфавітів неможливо передати усі звуки сучасних мов, по-друге, в усіх мовах відбуваються фонетичні зміни, а орфографія залишається традиційною. Цю суперечність частково усуває складовий принцип графіки. За співвідношенням зі звуками букви бувають: 1) однозначні; 2) двозначні; 3) які не позначають жодного звука.
орфографія та її основні принципи (фонетичний і фонематичний, морфологічний і символічний, традиційний). Орфографія — 1) система однакових написань, що історично склалася, яку використовують в писемному мовленні; 2) розділ мовознавства, який вивчає й опрацьовує систему правил, що щабезпечують однакові написання. Існує чотири принципи орфографії: фонетичний, морфологічний, історико-традиційний та ідеографічний. Фонетичний принцип полягає в тому, що слова пишуть так, як вимовляють. Для морфологічного принципу характерне однакове написання однієї й тієї ж морфеми незалежно від її вимови в тій чи в тій позиції. Історико-традиційний принцип полягає в тому, що зберігаються такі написання, які на сучасному етапі втратили свою мотивованість, тобто слова пишуться так, як вони писались колись, хоч таке написання не відповідає ні звучанню слова, ні його морфемній структурі. Ідеографічний, або символічний, принципопирається на смислові відмінності поджібних написань. Орфографія має особливе соціальне значення. Вона торкається інтересів всього суспільства і тому є предметом постійної уваги і турботи мовознавців, які займаються проблемами культури мовлення.
Спеціальні типи письма:
фонематична транскрипція;
фонетична транскрипція, її системи і міжнародний фонетичний алфавіт;
- практична транскрипція і транслітерація.
Література
А. Основна
1. Головин Б. К. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Б. К. Головин. – М. : Высшая школа, 1973. – С. 236 - 255.
Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол..ф-тів ун-тів] / Ю. О. Карпенко. – К. , Одеса: Вища шк., 1983. – С. 156 - 174.
Кодухов В. И. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / В. И. Кодухов. – М. : Просвещение, 1979. – С. 56 - 102.
Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / К. : Академія, 2000. – С. 29 – 30; 34.
Реформатский Л. А. Введение в языковедение Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Л. А. Реформатский. - М.: Просвещение, 1979. – С. 348 - 382.
Б. Додаткова
Истрин Б. Н. Возникновение и развитие письма / Б. Н. Истрин. – М. : Наука, 1965. – С. 88 – 120; 258 – 299; 402 – 504.
Різник М. Г. Письмо і шрифт/ М. Г. Різник. – К.: Вища школа, 1978. – 152 с.
Питання для перевірки
Чому і коли зародилося письмо?
Які залишки предметних послань зустрічаються у сучасних цивілізованих народів?
Чим зумовлена еволюція письма? Яку роль відіграють при цьому знаряддя й матеріал письма?
Чому піктографію називають ще фразеографією?
Чому логографічне письмо є разом з тим ідеографічним?
Чим зумовлені відмінності давньоєгипетської, шумерської та китайської ідеографічних систем письма?
Чомк до цього часу зберігається китайське ієрогліфічне письмо? Чому раніше воно отримало таке широке поширення в країнах Південно-Східної Азії?
Які переваги й недоліки складового письма у порівнянні з буквено-звуковим? Які народи користуються зараз складовим письмом?
Що таке алфавіт? Звідки пішли сучасні найбільш поширені алфавіти — грецький, латинський, слов'янський?
Чому серби використовують кирилицю, а хорвати — латиницю?
Які грецькі знаки, крім букв, застосовуються у сучасних звукових системах письма?
12. У якому письмі — англійському, німецькому, російському, українському, французькому — правила читання простіші? Чому?
Який принцип є основним для української та російської мов?
Що спільного між фонематичною та фонетичною транскрипціями? Чим вони відрізняються від орфографічного письма?
Для чого і де використовується фонематична транскрипція?
Яка мета використання фонетичної транскрипції?
Що таке транслітерація і яке її призначення?
Лекція № 2.
Тема . Структура мови. Системний характер будови мови. Синтагматичні та парадигматичні відношення у мові ( 2 години).
Мета. Ознайомити студентів з науковими поглядами на поняття «структура та система мови». Сформувати комплексне розуміння мови як системи.
Розгорнутий план лекції
1. Структура мови. Мова як система систем. Система — це організована множина взаємопов'язаних елементів. Система має три ознаки: 1) множинність елементів ( неможлива система із одного знака, система повинна складатися, як мінімум із двох знаків); 2) організованість знаків; 3) взаємопов'язаність знаків. Лінгвістичні та нелінгвістичні системи (годинник, Сонячна система, суспільство). Структура - це будова, розташування (структурна лінгвістика, структурне вивчення мови). Думка про синонімічність термінів структура і система. “Система — це цілісність, єдність, утворена складовими елементами. Структура — членування системи на складовві частини і певна їх організованість” (О. Мельничук). “ Система — це єдність однорідних взаємозумовлених елементів. Структура — єдність різнорідних елементів” (О. Реформатський). Чотири системи в межах мови: фонологічна, морфологічна, лексична, синтаксична (чотириповерхова структура).
2. Лінгвофілософська знакова теорія. Поняття знака у філософії. Знак — матеріально виражене умовне позначення будь-чогось. Співвідношення знака і речі. Річ і знак матеріальні. Не кожна річ може бути знаком. Три характерні властивості знака: матеріальне вираження (формальний бік знака, означуюче), закріплене значення ( змістовий бік знака, означуване), діалектичний взаємозв'язок матеріального вираження і значення. Поняття філософського знака та лінгвістичного знака. Спільне й відмінне у розумінні поняття «знак» у філософії та лінгвістиці. Знаки у лінгвістиці не мають штучного взаємозв'язоку матеріального вираження і значення. Система може складатися із двох знаків і більше. Характерні ознаки лінгвістичного знака. Мова як знакова система. Мовні одиниці, які є знаками мови. Усі слова мови, а також інші мовні одиниці є знаками. Фонема – не знак мовної системи.
3. Основні рівні мови та одиниці, що їм відповідають. Одиниці мови: фонеми, морфеми, слова, речення.Ієрархічний характер мовної системи.
4. Поняття «мова» і «мовлення». Характер взаємозв’язків між мовою і мовленням. Співвідношення одиниць мови та мовлення. Функції фонеми: конститутивна (будівельна), перцептивна (сприйняття), сигніфікативна та дистинктивна ( розрізнювальна - розрізняють інші одиниці). Функції морфеми: семасіолошічна, або семантична (розрізнює значення). Функції слова: номінативна ( функція називання). Функції речення: комунікативна (функція спілкування).Чотири рівні в межах мови: фонологічний морфологічний, лексичний, синтаксичний (чотириповерхова структура).
5. Рівні мовної структури. Ієрархічний характер будови мовної системи. Роль у комунікативній функції мови кожного з рівнів мовної структури (фонетики, лексики, словотворення, морфології, синтаксису, стилів)? Час, причини і спосіб виступу одиниць мови у матеріально-ідеальному та суб’єктивно-об’єктивному аспектах.
6. Особливості вживання таких мовних одиниць мови, як звуки, слова, словосполучення і речення у мовленні. Перехід фактів мовлення у факти мови. Час і причини переходу. Спільне й відмінне у мовленні і в писемній мові, мовленні усному літературному та діалектному. Мовлення — це конкретне говоріння, усне чи письмове, і сприйняття (слухання або читання).Мова існує, реалізується, виявляє себе тільки в мовленні. Властивості мовленні: а) мовлення має лінійний характер; б) мовлення змінне і динамічне; в) мовлення індивідуальне, суб'єктивне; г) акт мовлення використовує певний набів мовних засобів із системи мови. Властивості мови: а) ієрархічна організація нелінійного характера; б) стала, статична і стабільна система; в) соціальне, суспільне об'єктивне явище; г) мова — складна лінгвістична система. Мова пов'язана з мисленням. Це не тотожні явища. Мова є інструмент, знаряддя мислення.Мислення впливає на мову, мислення відбивається в мові. Мова також впливає на мислення.
6. Синтагматичні відношення в мовленні (змінні, це здатність елементів різних рівнів мови сполучатися між собою) та парадигматичні відношення в системі мови ( сталі, це щільні єдності, сукупність яких становить систему мови).
7. Розділи мовознавства. Основні розділи мовознавства: фонетика, фонологія, акцентологія, морфонологія, морфологія, лексикологія, семасіологія, етимологія, ономастика, лексикографія, деоиватологія, синтаксис, фразеологія, стилістика.
8. Синхронічний та діахронічний аспекти вивчення мови. Синхронія — це часовий зріз, стан мвои у певну історичну епоху. Діахронія — це рух мови у часі, мовний розвиток, історична посліджовність мовних змін.
Література
А. Основна
1. Головин Б. К. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Б. К. Головин. – М. : Высшая школа, 1973. – С. 9 - 29.
Дорошенко С. І., Дудик П. С. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / С. І. Дорошенко, П. С. Дудик. – К. : Вища шк.., 1974. – С. 24 – 29; 40 - 42.
Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол..ф-тів ун-тів] / Ю. О. Карпенко. – К. , Одеса: Вища шк., 1983. – С. 10 - 25.
Кодухов В. И. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / В. И. Кодухов. – М. : Просвещение, 1979. – С. 40 - 68.
Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / К. : Академія, 2000. – С. 39 - 57.
Додаткова
Кисленко Ю. І. Системна організація мови / Ю. І. Кисленко. – К.: Вища школа, 1997. – 248 с.
Панов Е. Н. Знаки, символы, языки / Е. Н. Панов. – М.: Высшая школа, 1980. – 240 с.
Питання для перевірки
Наведіть аргументи на користь того, що мова належить до знакових систем.
Як Ви розумієте поняття «система» і «структура» мови?
Перерахуйте основні мовні одиниці. У чому полягає функціональне навантаження кожного типу одиниць? Чому фонема не є знаком мови?
Які рівні виділяються у мовній системі і як вони організуються?
У чому полягає відмінність між синхронічним і діахронічним мовознавством?
Заповніть пропуски у таблиці «Структура мови»:
Яруси мови
|
Рівні мови
|
Одиниці мови
|
Одиниці мовлення
|
Семантичний
|
Синтаксичний:
Фразеологічний
Лексичний
Словотвірний
Морфемний
Морфонологічний
|
Речення (структурна схема).
Модель словосполу-чення
Фразема
?
?
?
Морфонема
|
Висловлювання
Реальне словосполучення
?
Словоформа
Похідне слово
Морф
?
|
Диференційний
|
Фонемний
|
Фонема
|
?
|
Модуль № 2.
Лекція № 3.
|