О. Л. Плетнєва УСНЕ ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ


НазваО. Л. Плетнєва УСНЕ ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ
Сторінка1/5
Дата10.12.2013
Розмір0.57 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Культура > Документи
  1   2   3   4   5
О.Л. Плетнєва

УСНЕ ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ






2008



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського

“Харківський авіаційний інститут”


О.Л. Плетнєва

УСНЕ ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ




Навчальний посібник



Харків «ХАІ» 2008


УДК 4 У: 651.5 (075.8)
Плетнєва О.Л. Усне ділове спілкування: навч. посібник / О.Л. Плетнєва. – Х.: Нац. аерокосм. ун-т «Харк. авіац. ін-т», 2008. – 51 с.


Розглянуто найбільш актуальні питання культури усного ділового спілкування, покликані допомогти набуттю навичок досконалого усного мовлення. Велику увагу приділено особливостям мовлення ділової людини: добір слова, голос, паузи, інтонація, жести тощо.

Для викладачів і студентів стаціонарної та заочної форм навчання різних спеціальностей вищих навчальних закладів. Може бути корисним учителям і учням середніх шкіл, а також усім, хто бажає підвищити свій культуромовний рівень.
Рецензенти: канд. філол. наук, доц. М.І. Філон,

канд. філол. наук, доц. І.В. Волкова

© Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського

«Харківський авіаційний інститут», 2008 р.

Передмова

Однією з передумов повноцінної підготовки сучасного фахівця є оволодіння ним нормами усного ділового спілкування, вивчення яких передбачено курсом «Українська мова за професійним спрямуванням». Тема «Усне ділове спілкування» складається з підтем «Мова й мовлення. Усне та писемне мовлення», «Ділова телефонна розмова», «Публічний виступ», «Ділова нарада», «Прийом відвідувачів», «Мовний етикет ділового спілкування». Названа тема винесена на самостійне опрацювання, що зумовлює актуальність пропонованого навчального посібника.

Сучасний підхід до вивчення мовних тем у вищому навчальному закладі ґрунтується на знанні шкільного курсу з мови, культури, історії та етики спілкування. У посібнику подано теоретичні відомості, підібрані з урахуванням технічного спрямування підготовки студентів. Особливу ж цінність пропоноване видання має для студентів гуманітарного профілю. При підготовці посібника були використані як матеріали з досліджень відомих мовознавців, так і доповіді та реферати студентів.

Підвищений інтерес студентів до названої теми, а також різноманіття матеріалів, які з’являються останнім часом у засобах масової інформації, свідчать про необхідність серйозних досліджень даної мовної теми. На часі дослідження, які допоможуть молодому фахівцю краще орієнтуватися в будь-якій професійній ситуації, розкритися як особистість, створити свій імідж, користуючися знаннями з ділового етикету, передовсім його вербального аспекту.

Матеріал у посібнику згрупований за принципом «від теорії до практики». Після опанування понять мова, мовлення, культура спілкування, етикет студент зможе ознайомитися з конкретними правилами мовного етикету в колективі, під час наради, ділової телефонної розмови, бесіди з клієнтом тощо. Стати культурним і грамотним спеціалістом допоможе короткий словник російсько-українських усталених виразів.

Поради на кожний день, як правильно вітатися, прощатися, критикувати один одного, стануть у пригоді не тільки службовцям, а й широкому колу читачів.
1. Мова й мовлення. Усне та писемне мовлення
Мова – складне суспільне явище, що є найважливішим засобом людського спілкування й об’єднання людей у спільноту, самоідентифікації та вираження ментальності нації (етносу), формування й розвитку думки, реалізації духовної культури народу. Мова – неоціненний скарб народу, його коріння й місток у майбутнє.

Мова в її конкретному виявленні як засіб спілкування називається мовленням. Мовлення існує в усній і писемній формах (різновидах). Усне мовлення – це звукове мовлення, яке широко використовує позамовні засоби спілкування: жести, міміку та ін., що надають висловлюванню відтінок переконливості й емоційності. За допомогою усного мовлення спілкування й обмін думками відбуваються безпосередньо. В усному мовленні вживається побутова й діалектна лексика, слова розмовно-просторічного характеру, своєрідні фразеологізми.

Синтаксична будова усного мовлення характеризується тим, що в ньому здебільшого вживаються прості речення, часто неповні. У складних реченнях переважає сурядність. Зв’язок речень найчастіше безсполучниковий. Рідко вживаються дієприкметникові й дієприслівникові звороти. Речення усного мовлення часто виходять за межі звичайних синтаксичних конструкцій. За характером спілкування усне мовлення діалогічне. Звичайна сфера застосування усного мовлення – бесіда, розмова.

Писемне мовлення – це мовлення, зафіксоване на письмі відповідними графічними знаками. Усна та писемна форми мовлення мають свою специфіку в дотриманні норм літературної мови. Так, усне мовлення відрізняється від писемного наявністю:

-спонтанності;

- інтонації, від якої залежить зміст вислову;

- повторів, які використовують з різною метою;

- варіативності вислову.

Крім того, усне мовлення є первинним щодо писемного. Головна складність в опануванні усним мовленням полягає в необхідності визначати інтуїтивно, на слух доцільність чи недоцільність того чи іншого слова, звороту, інтонації, манери висловлювання в кожному конкретному випадку. У межах усного мовлення розрізняють звичайно літературне розмовне мовлення й розмовно-фамільярне мовлення, у якому зустрічається найбільше відступів від норм.

Без мови неможливе існування будь-якого людського колективу, виробництва, трудової діяльності, творчої праці, де мова реалізується в діловому мовленні. Усне ділове мовлення є різновидом літературного розмовного мовлення. В особливо офіційних, відповідальних монологах воно наближається до писемного літературного мовлення. До усного ділового мовлення ставлять такі вимоги:

  • точність у формулюванні думки;

  • недвозначність;

  • логічність;

  • стильність;

  • відповідність між змістом і мовними засобами;

  • відповідність між мовними засобами й обставинами мовлення;

  • відповідність між мовними засобами та стилем викладу;

  • уживання сталих словосполучень;

  • різноманітність мовних засобів;

  • нешаблонність у побудові висловлювання;

  • доречність;

  • виразність дикції;

  • відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.

Необхідно, щоб ці вимоги базувалися на знанні літературних норм і відчутті мови. Усне мовлення кожної людини свідчить про рівень її освіченості, культури.

2. Культура спілкування й мовний етикет
Поняття мова й культура, мовна особистість нерозривно пов’язані між собою. Кожна культурна людина знає, передовсім, рідну мову. «Рідна мова – поклик серця, як цілющеє джерельце...» Виховати в собі повагу до рідної мови значить шанувати себе, свій народ, його історію, культуру. І до того часу, поки кожний з нас не усвідомить для себе всю глибинну сутність знання рідної мови як носія здобутків культури свого народу, доки не усвідомить себе часткою цього народу – через мову, – до того часу ставлення до мови в нашому суспільстві буде неоднозначним.

Культура мови – це свідоме й критичне використання мовних засобів, володіння нормами усної та писемної літературної мови в різних сферах суспільної комунікації відповідно до мети й змісту висловлювання. Розвиток мовної особистості – складний процес. Високої мовної довершеності сягає, як правило, та людина, яка багато працює над оволодінням мовою, прагне правильно говорити, виявляти в мовленні – усному та писемному – свою індивідуальність.

Культура спілкування – багатозначне поняття:

1) це розділ науки, який вивчає мовленнєвий бік життя суспільства в певну епоху;

2) нормативність мовлення (додержання в мовленні чинних норм наголосу, вимови, слововживання, стилістики, морфології, словотвору, синтаксису) і мовленнєва майстерність (уміння підібрати точний за значенням, дохідливий, виразний, стилістично доречний мовний засіб, слово, фразеологічну, синтаксичну конструкцію вираження думки).

З поняттям культура спілкування тісно пов’язане поняття етикет. Етикет – це сукупність норм і правил, прийнятих у даному суспільстві в даний момент. Вони можуть мінятися, але їх сутність лишається незмінною: вона покликана висловити повагу до іншої людини. Етикет ділового спілкування ґрунтується на таких правилах і нормах поведінки партнерів, колег, які сприяють розвитку співпраці, розв’язанню поставлених проблем. А це й зміцнення взаємодовіри, постійне інформування партнера щодо своїх намірів і дій, а також запобігання обману й порушенню взятих зобов’язань.

Мовний етикет – це правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців. Мовний етикет охоплює стійкі формули спілкування (слова, словосполучення, мовні звороти-кліше) у ситуаціях установлення контакту зі співрозмовником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності.

Великий набір мовних засобів дає можливість обрати доречну для певної ситуації та сприятливу дла адресата – ти або ви – форму спілкування, установити дружній, невимушений або, навпаки, офіційний тон розмови. Ці формули обов’язкові для всіх членів суспільства, стійкі, але історично змінні, позначені рисами національної специфіки. Так, при зустрічі, вітаючи, українець побажає: «Доброго здоров’я!», єврей скаже: «Мир вам!», китаєць запитає: «Чи ти їв?», іранець порадить: «Будь веселий!», а зулус повідомить: «Я тебе бачу!»
3. Мовні етикетні формули
До мовних етикетних формул, які регулюють культуру спілкування, належать формули звертання, привітання, прощання, вибачення, подяки, поздоровлення, побажання, співчуття, компліменту, запрошення, прохання, пропозиції, поради, критики та ін. Важливо підкреслити, що за допомогою мовного етикету передається соціальна інформація про мовця та його адресат, про те, чи знайомі вони, про взаємини рівності / нерівності за віком, службовим становищем, про їх особисті стосунки (якщо вони знайомі), про те, за яких обставин (офіційних чи неофіційних) відбувається спілкування тощо.

Так, українськими етикетними формулами вітання є «Доброго ранку! Добрий день! Добридень! Добрий вечір! Здрастуйте! Моє шанування!» Здавна в Україні традиційними були привітання: «Доброго здоровя! Здорові були! Здорові будьте!» Однак жартівлива форма «Здоровенькі були!» сприймається як фамільярна. Фамільярними також є привітання типу «Привіт! Салют!» Старший може привітати молодшого: «Радий Вас бачити! Як справи? Як здоровя?» На таке привітання звичайно відповідають: «Дякую. Добре. Непогано. Усе гаразд. Прекрасно». Не слід починати докладно розповідати про свої справи, якщо Вас не запитають про щось конкретно.

Коли ми прощаємося, то говоримо: «До побачення! Бувайте здорові! На все добре! На добраніч! До завтра! До скорої зустрічі! Прощавайте! Ідіть здорові!» Некоректним у діловій обстановці прозвучить: «Пока! Чао! Наше вам!» Якщо люди знають, що прощаються ненадовго, то кажуть: «Я з Вами не прощаюсь! Ми ще побачимося! Я ще побачуся з Вами сьогодні! До вечора!» Прощаючися перед дорогою, бажають: «Щасливої дороги! У добру годину! У час добрий! З Богом!» Після ділової зустрічі можна попрощатися таким чином: «Добре, що ми про все домовилися! Дякую за цінні поради, за нову інформацію! Дякую, що вислухали мене! Дякую, що знайшли час зустрітися зі мною!»

Якщо ми просимо про якусь послугу, то доречними будуть такі етикетні форми: «Прошу Вас... Дуже прошу Вас... Будьте любязні... Будьте [такі] ласкаві... Будь ласка... Зробіть ласку... Учиніть ласку... Дозвольте... Мені б хотілося попросити Вас... Чи можу я попросити Вас... Вам не важко буде... Чи не могли б Ви...» Слід уникати категоричних прохань типу: «Я попросив би Вас...»

На прохання відповідають у разі погодження: «Прошу. Будьте ласкаві. Будь ласка». Є ситуації, у яких ми не можемо зробити послугу співрозмовникові, тоді коректними будуть фрази: «На жаль, не можу... Мені дуже шкода, але... Шкодую, що не зміг...» Ще толерантніше звучать такі формули: «Із задоволенням, але... Охоче, але... Мені незручно відмовляти, але... Я радий би дозволити, але...» Неприйнятними є формули категоричної відмови, які неприємно вразять співрозмовника, особливо підлеглого: «Ні за що! Абсолютно неможливо! Я категорично забороняю!»

Нерідко ми даємо поради своїм колегам. Як зробити це тактовно, не принижуючи гідності людини й не нав’язуючи їй своєї думки? Для цього користуються фразами: «Дозвольте порадити Вам... Дозвольте дати Вам пораду... Я порадив би Вам... Чи можу я дати Вам пораду... Може, Вам слід було б...» Не рекомендується вживати категоричні форми поради типу: «Я дуже раджу Вам... Я наполегливо раджу Вам... Моя Вам остаточна й недвозначна порада...» Треба бути дуже обережним у формулюваннях, щоб не порушити душевний спокій співрозмовника й у той же час конкретно висловити свою позицію з якогось питання.

Якщо Ви не розчули слів співрозмовника, то краще ввічливо перепитати: «Пробачте, що Ви сказали?», «Перепрошую, я не почув Ваших останніх слів», аніж удавати, що Ви все зрозуміли.

Іноді ситуація вимагає вибачення за якесь необережне слово чи дію. У цьому разі послуговуються такими формулами: «Пробачте! Даруйте! Пробачте, будь ласка! Даруйте мені, прошу! Я перепрошую! Пробачте, прошу! Будьте вибачливі до мене!» Більш увічливі форми: «Дозвольте мені попросити пробачення перед Вами! Я не можу не попросити пробачення перед Вами! Я хочу просити у Вас пробачення!» Якщо ми знаємо, що потурбували зайняту своїми справами людину, то кажемо: «Прошу (прохаю) мені вибачити (пробачити), що потурбував (за турботи, за клопіт)». Однак коли це відбувається в діловій обстановці й посадовець має за обов’язок турбуватися про нас, то вибачення зайві. Буває, що зопалу ми сказали щось недоречне або образливе, то в цьому разі повинні перепросити так: «Вибачайте на цім слові!» Запам’ятайте, будь ласка, що ненормативним є слово пробачаюся, оскільки це «пробачаю себе».

Після зробленої нам дрібної послуги ми висловлюємо подяку: «Дякую Вам. Спасибі». За більш значну послугу дякують так: «Прийміть мою щиру вдячність... Дозвольте висловити Вам подяку... Дуже вдячний за Вашу турботу... Щиро вдячний і зворушений Вашою увагою... Це дуже любязно з Вашого боку, спасибі... Не знаю, як Вам і дякувати... Спасибі, Ви дуже любязні! Дякую, Ви так багато зробили для мене! Спасибі, я Вам так зобовязаний! Як же мені віддячити за Вашу допомогу? Спасибі Вам велике!» Не можна плутати українські й російські граматичні форми: «Дякую Вас!» Такого типу помилки свідчать про недосконале володіння обома мовами. Коли ми відповідаємо на подяку, то кажемо: «Немає за що. Немає за віщо», якщо послуга була дрібною. Можна відповісти й так: «Прошу. Будь ласка».

Даруючи щось на згадку, промовляють: «Прийміть мій скромний подарунок. Ось мій тобі подарунок. Це Вам від мене. Це тобі на згадку. З нагоди Вашого весілля дозвольте Вам подарувати...» При цьому ми говоримо побажання: «Бажаю (зичу) Вам усього найкращого (щастя, здоров’я, успіхів)! Хай щастить!» Більш урочисті побажання: «Прийміть мої найкращі (найщиріші, найтепліші, сердечні, гарячі, щирі) побажання! Дозвольте побажати Вам успіхів (щастя, перемоги в змаганнях...) Відповідають на побажання словами: «Дякую! Спасибі! Дякую за побажання! Сподіваюся, що Ваші побажання здійсняться!» або теж побажаннями: «І Вам бажаю щастя! Вам теж бажаю успіхів!»
  1   2   3   4   5

Схожі:

Вивчається на початку розділу «Усне ділове спілкування». Вона є логічним...
Вивчення цієї теми допоможе молодим фахівцям зрозуміти важливість професійного спілкування, яке базуються на таких правилах і нормах...
Урок Тема. Мета спілкування і адресат мовлення; мовлення монологічне...
Авилами спілкування; удосконалити вміння розрізняти такі поняття, як види мовленнєвої діяльності, монолог і діалог; розвивати вміння...
Тема 1
Засобом конкретної діяльності є професійне (ділове) спілкування, що має індивідуальний характер і відбувається в межах певної професійної...
О. Л. Плетнєва Українська мова за професійним спрямуванням
Українська мова за професійним спрямуванням / О. Л. Плетнєва. – Збірник вправ та завдань для практичних занять і контрольних робіт....
План Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Поняття ділового...
Абрамович С. Д., Чікарьова М. Ю. Мовленнєва комунікація: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури. – 472 с
План Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Види, типи і...
Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник. – ВЦ «Академія», 2004. – 344 с
ПЛАН СПІЛКУВАННЯ І КОМУНІКАЦІЯ. ФУНКЦІЯ СПІЛКУВАННЯ. ВИДИ,ТИПИ І...
Важливо зазначити, що сфера людського спілкування включає комунікацію, яка останнім часом постає важливим предметом досліджень. Багато...
Тема 11. Психологія спілкування
Поняття спілкування, форми, функції, рівні, засоби спілкування, види психологічних бар’єрів, особливості спілкування в підрозділах...
Психологічні особливості віртуального спілкування
Воно присутнє у нашому житті усюди: безпосереднє спілкування людей, спілкування за допомогою телефону, дитячі ігри, комп’ютерне спілкування....
О. В. Плахоніна, О. Л. Плетнєва СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА МОВА Збірник вправ...
Плахоніна О. В. Сучасна українська мова: Збірник вправ і завдань для практичних занять / О. В. Плахоніна, О. Л. Плетнєва. – Х.: Нац...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка