Конспект лекцій


НазваКонспект лекцій
Сторінка4/12
Дата14.03.2013
Розмір1.45 Mb.
ТипКонспект
bibl.com.ua > Історія > Конспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

1. Поняття політико-ідеологічних доктрин, їх види та

інституціоналізація.

Політичні ідеології втілюються у відповідних суспільно-політичних

доктринах. При чому на базі однієї ідеології може виникати кілька доктрин,

які вирізняються своєю стратегією і тактикою, методами та формами

політичної діяльності. Отже, політико-ідеологічна доктрина - це ідейно-

політична система, яка базується на своєрідних світоглядних і політичних

принципах та орієнтує на розбудову певного суспільного ладу. Ряд доктрин

набули глобального поширення. Це - лібералізм, консерватизм, комунізм,

соціал-реформізм, анархізм, фашизм. Доктрина як вчення (від лат. doctrine -

вчення) перетворює ідеологію на інструмент політики в руках суб'єктів сус-

пільної дії - класів і націй, партій і суспільно-політичних рухів, держав та

міжнародних організацій. Вона інституціоналізується не лише у формі партій,

рухів і державних утворень, а й громадських організацій (професійних,

жіночих, молодіжних тощо) і неформальних груп. Часто на основі доктрини

виникають більш глобальні (інтегральні) формації, такі як блоки, рухи, фронти,

лідерами яких є відповідні політичні партії як найбільш ідейно та орга-

нізаційно згуртовані інститути. У цьому сенсі можна говорити про лібера-

льний, комуністичний чи інший рух в окремій державі чи у більш глобаль-

30

ному масштабі, який об'єднує різні інституційні суб'єкти та народні маси, які

їм симпатизують. В останні десятиріччя сили набирають такі суспільно-

політичні течії як фемінізм (рух за права жінок), націоналізм, ісламський

фундаменталізм (ісламізм) та ін.

2. Лібералізм і неолібералізм. Ліберальний рух в Україні та

світі.

З розвитком капіталістичного способу виробництва у надрах феодалізму

формується ліберальна ідеологія та різноманітні ліберальні доктрини (в

першу чергу національно специфічні), які ставали основою відповідних

інститутів громадянського суспільства і піднімали народні маси на буржуазні

(буржуазно-демократичні) революції. Так Велика Французька революція

(1789-1793 рр.) відбувалася під гаслами «Рівність! Братерство! Свобода!».

Головні ідеї класичного лібералізму були сформульовані у творах Дж. Локка,

А. Сміта, Є. Бентама, Дж. Мілля, Ш. Монтеск'є, Ж. Ж. Руссо, Б. Констана, А.

де Токвіля, І. Канта, В. Гумбольдта, Б. Франкліна, М. Джеферсона та ін. В

Україні лібералізм творчо розвивали М. Драгоманов та Б. Кістяківський.

Основними ідеями і цінностями ліберальної доктрини є визнання

природності прав і свобод людини й громадянина, пріоритет особи над сус-

пільством і державою, рівність усіх громадян перед законом, приватна влас-

ність як основа індивідуальної свободи, індивідуалізм, вільна конкуренція,

підприємництво, народний суверенітет, запровадження загального виборчого

права, парламентаризм, конституціоналізм, поділ влади, ідеологічний та

політичний плюралізм, толерантність, оптимізм, віра в можливості людського

розуму, в прогрес. Тому лібералізм визначають як політичну та ідеологічну

течію, що об'єднує прихильників парламентського ладу, ринкової економіки

та демократичних свобод.

У 20-30 рр. XX ст. лібералізм оновився під впливом гострої світової

кризи. Практичне втілення неолібералізм отримав у США в політиці «нового

курсу» Ф. Рузвельта. Серед неолібералів слід відзначити Ф. Хайєка, Дж.

Гелбрейта, Р. Даля. Ці ідеологи визнали обмежені можливості ринку як

31

регулятора економічних та інших суспільних відносин і необхідність збіль-

шення регулюючої функції держави. У XX ст. відбувається поступова соціа-

лізація лібералізму, тобто визнання того, що держава повинна бути гарантом

не лише економічних, а й соціальних прав людини. Особливу увагу було

зосереджено на утвердженні принципу справедливості у суспільному житті.

Несправедливість, як зазначав автор концепції справедливості Дж. Роулз, - це

просто нерівність, яка не вигідна усім. Сучасний лібералізм здебільшого

називають «соціальним лібералізмом», який прагне утвердити державу за-

гального добробуту.

Ліберальні політичні партії почали формуватися на початку XIX ст. Так,

Ліберальна партія Великобританії існує з 1832 р. В Україні перші ліберальні

партії появилися через сто років (Українська Демократична партія (1904) та

Українська Радикальна партія (1905), які об'єднались в Українську

Демократично-Радикальну партію (1905), Товариство українських

поступовців (1908) та ін.). Сучасні українські ліберальні формування почали

виникати напередодні проголошення суверенітету України (наприклад,

Ліберально-демократична партія України (1990)). Сьогодні таких партій біля

півсотні. Найбільш впливові з них - Ліберальна партія України (1991), Партія

регіонів (1997), Партія промисловців і підприємців України (2000) та ін. У

світі існує скоординований ліберальний рух у формі Ліберального

Інтернаціоналу (1947). У його програмному документі - «Маніфесті

лібералів» - стверджується, що «повага до людської особистості і до сім'ї є

справжньою основою суспільства», а «держава - лише засіб суспільства, вона

не повинна брати на себе такої влади, яка вступає у протиріччя з основними

правами громадян». В Європарламенті ліберальна фракція п'ята за

чисельністю.

3. Консерватизм і неоконсерватизм. Праві та правоцентристські

партії України.

Критиком лібералізму справа виступив консерватизм, що набрав сили

після перших буржуазних революцій, коли стали очевидними вади нового

32

суспільного ладу. Консерватори вважають, що ліберали недооцінюють мораль

і значення колективної солідарності, бездумно ламають століттями

напрацьовані традиції, принижують роль провідної верстви і надто довіряють

масам. Системний виклад ідей консерватизму зробив англійський політичний

діяч і філософ Едмунд Берк у праці «Роздуми про французьку революцію»

(1793). Суспільство, на його погляд, має сповідувати культ моралі і на-

ціональних традицій; в основу політичної діяльності мають бути покладені

релігійні та духовні вартості, свобода і відповідальність, наступність і обе-

режність у реформуванні суспільних відносин. Слід дбати про сильну дер-

жаву, пріоритет інтересів держави над інтересами індивідів, з повагою ста-

витися до вищих класів (аристократії), зміцнювати авторитет церкви, сім'ї і

школи, розвивати національну культуру та патріотизм народу. Як і ліберали,

консерватори вважали священною приватну власність, ратували за розвиток

підприємництва, недопустимість втручання держави у функціонування еко-

номіки. Консерватизм як система ідей, які захищали традиційний спосіб життя,

монархізм, феодальні порядки, формувався __________і до буржуазних революцій у

Західній Європі (праці Ж. Бодена, А. Рішельє, Дж. Назаріні, К. Рольфа, Ф.

Прокоповича та ін.). У XIX ст. консервативна ідеологія збагатилася працями

Л. Бональда, Ж. Местера, Г. Гегеля, А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, В. Соловйова

та ін. У XIX ст. консерватизм визнає капіталізм, засади ліберально-

демократичного ладу, хоч продовжує відстоювати ієрархічність суспільного

устрою. В цілому консерватизм, безвідносно до історичної доби та конкретної

держави, можна визначити як політичну ідеологію і практику суспільно-

політичного життя, яка орієнтує на збереження і підтримку існуючих форм

суспільного ладу, традиційних цінностей і морально-правових засад. Його

основними цінностями є сім'я, релігія, мораль і традиція.

У середині 70-х рр. XX ст. під впливом нової хвилі глобальних кризових

явищ формується неоконсерватизм як своєрідний синтез традиційного

консерватизму, лібералізму й технократизму. Неоконсерватори наполягали на

обмеженні втручання держави в економічні, соціальні та інші суспільні

33

відносини, створенні умов для суто ринкових регуляторів, поєднання демо-

кратії з елітизмом (ідеї Ф. Хайєка, Д. Белла, Н. Крістона, 3. Бжезинського).

Окремими видами доктрин сучасного консерватизму є традиціоналізм,

лібертаризм та християнська демократія. Традиціоналізм закликає поверну-

тися перш за все до традиційних засад суспільності: сім'ї, релігії, громади.

Лібертаризм (або «економічний консерватизм») наголошує на необхід-

ності повернення до вільного ринку, а отже використанні ідей класичного

лібералізму. Християнська демократія вважає пріоритетом у налагодженні

суспільного життя суворе дотримування норм християнської моралі.

Впливові консервативні партії викликають у другій половині XIX ст

(Республіканська партія США (1854), Консервативна партія Великобританії

(1867) та ін.). В Україні класичні засади консерватизму розвивав В'ячеслав

Липинський, який став ідеологом та лідером Української демократично-

хліборобницької партії (1917), Українського __________Союзу хліборобів-державників

(1920) та Братства Українських клясократів-монархістів (1930), що мали

консервативно-монархічне, гетьманське спрямування. У 1990 р. постає ряд

консервативних партій сучасної генерації українського народу - Українська

республіканська партія (1990), Християнсько-демократична партія України

(1990) та ін. Однак найбільш впливовими сучасними українськими партіями

стали правоцентристські організації, які поєднують засади консерватизму і

лібералізму - Народний рух України (1993), Партія «Реформи і Порядок»

(1997), Українська народна партія (1999) та ін.

4. Комуністичний рух: мета, форми, перспективи.

Зліва лібералізм критикували соціалісти, які пропагували ідеал суспі-

льного устрою, заснованого не на приватній, а суспільній власності і розподілі

матеріальних і духовних благ залежно від затраченої праці. Цим вони істотно

відрізнялися і від консерваторів. Соціалізм, який зародився на початку XIX

століття, мав багато доктринальних розгалужень, основними з яких стали

марксизм та соціал-демократизм.

34

Марксизм зарекомендував себе як одна з найрадикальніших течій соціалі-

зму. Він злився з комунізмом, який був тоді маловпливовою гілкою робітничого

руху, взявши від нього революційні гасла, утопічні ідеї про безкласове суспі-

льство. Для того, щоб виділитися з поміж соціалістичних гуртків та організацій,

марксизм означив свою доктрину комуністичною. її основні ідеологічні і

програмні положення викладені у «Маніфесті Комуністичної партії» (1848),

написаному К. Марксом та Ф. Енгельсом .

Ідейними джерелами комунізму стали класична німецька філософія,

англійська політична економія та французький утопічний соціалізм, а базо-

вими цінностями - суспільна власність, рівність, народовладдя, інтернаціо-

налізм. Комуністи розглядають рушійною силою історії класову боротьбу. На

погляд К. Маркса, класова боротьба неминуче веде до диктатури пролетаріату,

яка прагне розбудувати безкласове суспільство. Творцем нового суспільного

ладу розглядався пролетаріат який нібито є єдиним прогресивним класом.

Організованій силі капіталу слід протиставити організованих комуністичною

партією пролетарів у всьому світі. Тому головним лозунгом комуністів стало

гасло «Пролетарі усіх країн, єднайтеся!». Процес побудови комунізму

розглядався у такій послідовності: соціалістична революція - перехідний

період від капіталізму до соціалізму - соціалізм як перша фаза комунізму -

повний комунізм. Комунізм сформував ряд доктрин, які мають особливі

погляди на реалізацію цієї схеми: ортодоксальний марксизм, ленінізм,

сталінізм, троцькізм, маоїзм, неомарксизм.

Комуністичний рух набув значного поширення після першої світової

війни, коли у Росії перемогла більшовицька революція і був створений Ко-

муністичний Інтернаціонал (1919). Після другої світової війни у 14 країнах, де

владою оволоділи комуністи, здійснювався курс на побудову соціалізму.

Більшовицька влада Москви, яка запанувала в Україні з 1918р., зруйнувала

національні комуністичні партії (Українську комуністичну партію (бороть-

бистів) (1919), Українську комуністичну партію (1920)), які боролись за дер-

жавну самостійність України. Комуністична партія (більшовиків) України, як

35

складова РКГГ(б) - ВКП(б) - КПРС, була слухняним засобом у реалізації

планів Леніна - Сталіна з колективізації, індустріалізації, організації голо-

домору, масових репресій т. з. «ворогів народу». На її руках кров більше 10

мільйонів невинних жертв наших співвітчизників. У 1991 р. КПУ була

заборонена, але у 1993 р. відновила свою діяльність під назвою Комуністична

партія України. Крім цієї партії, діє ряд інших марксистських, більшовицьких

формувань (Партія комуністів (більшовиків) України (1994), Прогресивна

соціалістична партія України (1996), Комуністична партія робітників і селян

(2000) та ін.). Ці партії вважають нинішню владу в Україні буржуазною і

закликають відновити радянські порядки. Однак популярність і авторитет

комуністів в Україні падає. На парламентських виборах 2006 р. КПУ набрала

лише 3,66% голосів. Це пов'язано як із зменшенням чисельності поколінь, які

виросли в умовах комуністичного режиму, так із ознайомленням українських

громадян зі здобутками країн з ринковою економікою та ліберальною

демократією. Занепад комунізму - загальносвітова тенденція.

5. Соціал-демократія у світі та Україні: історія, програмні цілі,

досягнення.

В середовищі марксистів наприкінці XIX ст. зародилася течія, яка реві-

зувала вчення про диктатуру пролетаріату та колективну власність як осно-

ву суспільного життя. Стверджувалось, що до соціалізму веде не революція,

а реформи; сам соціалізм трактувався як демократія, що визначає спосіб

організації життя не лише у політичній, а й інших сферах суспільного буття.

Така концепція соціалізму отримала назву демократичного соціалізму чи

соціал-реформізму. Базовими цінностями цієї ідеології є свобода, справед-

ливість, рівність і солідарність.

Фундатором демократичного соціалізму вважається один із лідерів

робітничого руху у Німеччині Едуард Бернштейн. Саме він започаткував

розмежування реалістичної та утопічної традицій в соціалізмі, заперечив

вчення К. Маркса про класову боротьбу та пролетарську революцію,

запропонував концепцію соціального партнерства робітників і

36

роботодавців, всебічні реформи як шлях до нового суспільного ладу. Разом

з тим соціал-демократи не вважають соціалізм сформованою кінцевою

метою. На їх погляд, важливо відмовитися від яких-небудь догматичних

постулатів і вести дискусію задля пошуку актуальних цілей і засобів їх

реалізації. Існує ряд соціал-де-мократичних доктрин, серед яких

австромарксизм, неосоціалізм, етичний соціалізм, кооперативний

соціалізм, самоуправлінський соціалізм, африканський соціалізм та

ін. З 1951 р. діє Соціалістичний Інтернаціонал, який об'єднує як

національні партії, так і регіональні й специфічно-соціальні міжнародні

організації. Сучасний соціал-демократичний рух вніс вагомий вклад у

розвиток теорії і практики демократії, самоврядних начал в різних сферах

суспільного життя. Це особливо стосується тих країн, де соціал-

демократичні партії тривалий час були при владі - ФРН, Австрії, Бельгії,

Данії, Норвегії, Швеції та ін.

В Україні бурхливий підйом соціал-реформізму спостерігався наприкінці

XIX - початку XX ст. В обох частинах України - Наддніпрянській та

Наддністрянській - постали впливові політичні партії, такі як Українська

соціал-демократична партія (1899), що діяла як федеративна частина соціал-

демократії Австро-Угорщини, Українська соціал-демократична робітнича

партія (1905), лідерами якої серед інших були В. Винниченко та С. Петлюра,

Українська соціалістична радикальна партія (1926), яка функціонувала на

Західній Україні та ін. Відновлення соціал-демократичних організацій в

Україні розпочалося з 1990 р. Нині серед двох десятків соціал-демократичних

партій найбільш впливовими є Соціалістична партія України (1991), Соціал-

демократична партія України (1993), Соціал-демократична партія України

(об'єднана) (1996) та Українська соціал-демократична партія (1998). Все більше

ознак лівоцентристської партії набуває Всеукраїнське об'єднання *

«Батьківщина» (1999).

37

Лекція 4.

Розвиток політичної думки в Україні

План лекції:

1.Формування політичної думки в княжу добу історії України.

2.Політичні ідеї періоду Козаччини та Гетьманської держави.

3.Національне відродження і розвиток української політичної думки в XIX

- початку XX ст.

4.Українська політична думка після національної революції 1917-

1921 рр.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Конспект лекцій У двох частинах Частина 2 Суми
Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни «Банківський менеджмент»
Конспект лекцій Частина II Суми
Стратегічний маркетинг : конспект лекцій / укладачі: В. В. Божкова, Ю. М. Мельник, Л. Ю. Сагер. – Суми : Сумський державний університет,...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання
Проектний аналіз : конспект лекцій / укладачі: О. І. Карпіщенко, О. О. Карпіщенко. – Суми : Сумський державний університет, 2012....
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ
Ч – 46 Чередник Г. Ю. Конспект лекцій з курсу «Соціальна психологія» [Текст] / Г. Ю. Чередник, О. О. Лоза. – Д.: РВВ ДНУ, 2009. –...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ ЧАСТИНА 2 ПЛАНОВІ ГЕОДЕЗИЧНІ МЕРЕЖІ
Лісевич М. П., Ільків Є. Ю Геодезія. Планові геодезичні мережі.: Конспект лекцій.Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010. 131с
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ»
Конспект лекцій з курсу «Психологія» (для студентів 2 курсу денної форми навчання спец.: 092100 – «Промислове та цивільне будівництво»,...
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей
України. / Г. Ю. Каніщев, Ю.І. Кисіль, В. О. Малишев, Г. Г. Півень, О. А. Яцина. – Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей....
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів освітнього рівня «бакалавр»
Конспект лекцій»: Навчально-методичний посібник для студентів галузі знань (0305) «Економіка і підприємництво», напрямів підготовки...
Конспект лекцій з курсу “ Системно-структурне моделювання технологічних...
Конспект лекцій з курсу “Системно-структурне моделювання технологічних процесів” / Укладач П. В. Кушніров. – Суми: Вид-во СумДУ,...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів всіх спеціальностей і форм навчання Затверджено
Васійчук В. О., Гончарук В.Є., Дацько О. С., Качан С.І., Козій О.І., Ляхов В. В., Мохняк С. М., Петрук М. П., Романів А. С., Скіра...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка