П Л А Н


НазваП Л А Н
Сторінка2/8
Дата25.02.2016
Розмір0.77 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8

Панелі інструментів.

Під рядком меню розміщуються звичайно панелі інструментів. Панелі інструментів – це рядок кнопок, при натискуванні на які виконується певна дія. Для натискування кнопки слід клацнути мишкою по кнопці. При фіксації курсору миші на кнопці під нею з’явиться її назва, а в рядку стану – коротка довідка про призначення кнопки. Ряд кнопок дублюють відповідні команди меню.

Для вибору потрібної панелі потрібно користуватись командою Вид / панели инструментов. При цьому на екрані з’явиться вікно діалогу Панели инструментов, у списку якого можна вибрати необхідні панелі.

По замовчуванню Word виводить на екран панелі інструментів Стандартная і Форматирование. Деякі панелі інструментів виводяться на екран автоматично при виконанні певних дій. 

Вікно діалогу. Для виконання деяких команд потрібно вводити допоміжну інформацію. Так, для виконання команди Файл/ Открыть необхідно вказати дисковод, каталог та ім’я файла. Для введення такої інформації використовують вікна діалогу.

Вікно діалогу містить ряд елементів: кнопки, списки, прапорці, рядки введення. Ці елементи розміщуються за тематичними групами, які називають полями. Групи мають заголовки, що закінчуються двокрапкою. Перехід від групи до групи здійснюється або за допомогою миші, або при натискуванні клавіші [TAB]. Переміщення всередині групи здійснюють за допомогою клавіші переміщення курсору.

В разі введення допоміжної інформації у вікно діалогу здійснюється вставленням прапорців і перемикачів, вибір елементів із списку, введення і редагування тексту в полях введення.

Прапорці являють собою невеличкі квадрати, в яких в разі їх ввімкнення з’являється галочка. Прапорці вставляються незалежно один від одного.

Перемикачі(зображуються у вигляді кола) використовують тоді, коли необхідно використати одну з двох опцій. Вибраний перемикач відрізняється від інших темною крапкою всередині кола.

В рядки вводиться текстова інформація. Останнє можна вибрати із списку імен файлів або набрати в рядку введення. Рядок введення можна редагувати.

Списки використовують для вибору одного з декількох варіантів (наприклад, вибір шрифту). Поки маркер знаходиться всередині цього шрифту, його можна гортати за допомогою клавіш переміщення курсору. Елемент списку виділяється натискуванням лівої кнопки миші (клавіші Enter). Особливою формою списку є однорядкові списки, в яких показано тільки перший елемент. Такі списки мають праворуч стрілку, напрямлену вниз. Для розкриття такого списку слід встановити курсор миші на стрілку і клацнути ліву клавішу миші і натиснути комбінацію клавіш [Alt – стрілка керуванням курсора]. Після розкриття списку і вибору елемента список знову закривається. Деякі однорядкові списки, елементом яких є число, мають справа дві стрічки, напрямлені вгору і вниз. При клацанні мишею на стрілці, направленій вниз, значення елемента зменшується, а по стррілці, направленій вгору,–збільшується.

В правій частині або внизу вікна розміщені кнопки управління діалогом. Кнопка ОК (клавіша [Enter]) закінчує діалог з підтвердженням усіх змін, після цього Word виконує команду.

Кнопка ОТМЕНА (клавіша [Esc]) анулює всі зміни; діалог закінчується, але відповідна команда не виконується.

Багато вікон діалогу мають таку кількість полів, що їх не можна вивести одночасно. В цьому випадку діалог організовується за сторінками–вкладинками. Кожна обкладинка має у верхній частині ім‘я. Для відкриття вкладинки слід встановити курсор миші на імені і натиснути кнопку миші.

Вікна документів

Word є багатовіконним редактором. Всередині вікна редактора може існувати декілька документів. Користувач може встановлювати розмір і положення кожного вікна традиційними засобами. В кожному вікні може редагуватись свій текст.

У верхньому рядку розміщується заголовок вікна, який включає ім‘я файла, що редагується. Якщо у вікно не завантажено файл, то в заголовку вказується ім‘я Документ. Праворуч і знизу розміщені смуги вертикальної і горизонтальної прокрутки. Смуги мають маркери, які показують в якому місці документа знаходиться в даний момент користувач. Перемістивши маркер на потрібну позицію смуги прокрутки, можна перейти в будь–яке місце документу.

Під рядком заголовка розміщується горизонтальна лінійка, на якій розміщені маркери відступу рядків, абзаців, позицій табуляції. Горизонтальну лінійку можна вилучити з екрана за допомогою команди Вид / Линейка, а потім за допомогою цієї самої команди повернути на екран. 

Одне з вікон є активним. Активне вікно зображується на передньому плані і може закрити інші вікна. В активному вікні знаходиться текстовий курсор і горизонтальна риска. Текстовий курсор вказує місце, куди можна вводити символи. Горизонтальна риска визначає кінець тексту.

В нижньому рядку редактора Word вводиться рядок стану. Він містить інформацію щодо активного вікна:

Стр і– курсор знаходиться на і–й сторінці:

Разд в– курсор знаходиться в в–му розділі:

К/р– від початку документа до курсора–к сторінок, весь документ містить р сторінок;

На 5 см– відстань від курсора до верхньої межі становить 5 см;

Ст t– курсор знаходиться в t–му рядку поточної сторінки;

Кол W– курсгор знаходиться в W–й колонці;

Робота з вікнами здійснюється за допомогою меню Окно. Команди цього меню дозволяють відкрити нове вікно, міняти розташування вікон, зробити активним будь–яке вікно.

Адаптація до вимог користувача

Word має могутні засоби для адаптації до вимог конкретного користувача. За їх допомогою можна змінити зовнішній вигляд екрана редактора, параметри редагування, перегляду, збереження, друкування тексту. Ці засоби реалізуються командами меню. Команда Сервис / Параметри виводить на екран вікно діалогу Параметри.

Вікно має ряд вкладинок. Розгорнувши вкладинку, можна встановити відповідні параметри. При подальшому викладенні матеріалу будуть розглянуті деякі можливості встановлення режимів роботи редактора.

У будь–який момент роботи з редактором Word користувач може одержати допомогу декількома способами. Для одержання довідки про команду або елемент екрана слід натиснути кнопку ? стандартної панелі інструментів, встановити курсор миші ( який при цьому набере форми знака питання) на вибраний елемент і натиснути кнопку миші.

Короткий опис кнопок панелі інструментів відображається в рядку стану при установці на них курсору миші. Кожне вікно діалогу містить кнопку ?. Ширші можливості відкриваються при використанні пункту ? (Справка) основного меню. Додаткова система містить у собі також наочні приклади, які допомагають навчатись у роботі з Word, а також навчальну програму.

Введення і редагування тексту

Стиль форматування. Розглянуті раніше команди форматування вплива¬ють безпосередньо на виділені фрагменти. Тому їх називають командами безпосереднього форматування. Цей спосіб зручний у тих випадках, коли потрібно змінити формат одного або декількох абзаців. Однак якщо потрібно придати єдину форму всьому документу, то зручніше один раз підібрати шрифт, розміри полів та інші атрибути і зберегти їх значення в так званому стилі з власним іменем. Наприклад, при підготовці книг слід один раз вказати, як оформити заголовок книги, заголовки розділів і сам текст. Тоді при оформленні документа не потрібно вникати в тонкощі оформлення, досить просто вибрати готовий стиль. Для вибору стилю слід розкрити список стилів панелі інструментів Форматирование і вибрати потрібний. Для створення нового стилю можна вибрати зразком будь–який оформлений абзац. Для цього цей абзац потрібно виділити, відкрити список стилів, ввести в рядку введення цього списку ім'я, під яким буде збережено стиль і натиснути клавішу [Enter].

Будь–який стиль, який є в списку, можна змінити. Для цього слід виділити абзац, який відформатований відповідно зі змінами, відкрити список стилів, вибрати назву змінюваного стилю і натиснути клавішу [Enter]. Після появи на екрані запиту про підтвердження зміни стилю слід натиснути клавішу ОК.

Більш широкі можливості для створення і модифікації стилів дає команда Формат / Стиль і вікно діалогу Стиль.

Вибір елемента в полі Список визначає, які елементи будуть виводитись у списку Стили (всі стилі, стилі користувача або використовувані стилі). Виб¬равши певний елемент, в полі Образец абзаца можна побачити зовнішній .вигляд абзацу при його форматуванні вибраним стилем, в полі Образец cимволов — рядок символів, відформатований за вибраним стилем, а в полі Описание — короткий опис вибраного стилю (шрифт, його розмір, мова, між¬рядковий інтервал та інші параметри). Вікно має кнопки Создать (створити новий стиль), Изменить (змінити існуючий стиль), Удалить (вилучити стиль).

При натискуванні кнопки Создать відкривається вікно Создать стиль, в якому можна вказати параметри створюваного стилю. Поле Имя визначає ім'я створюваного стилю, поле Основан на cтиле визначає стиль, на основі якого створюється даний. Кнопка Формат відкриває список основних параметрів формату, які можна визначити.

Встановлений прапорець Добавить в шаблон добавляє новий стиль до шаблону, з яким працює документ.

Для швидкого знищення частин тексту

Ctrl + Back Space   слово або його частина перед курсором

Ctrl + Delete   слово або його частина після курсору

Щоб знищити речення потрібно перемістити вказівник миші до лівого поля аркушу і дочекатись доки вказівник не змінить форму на стрілку, напрямлену в правий верхній кут вікна,

клацнути поряд з реченням лівою кнопкою миші і, тримаючи її, виділити весь абзац, натиснути клавішу Delete.

Форматування тексту

Під форматуванням розуміють операції, які зв'язані з оформленням тексту і зміною його зовнішнього вигляду. Операції форматування дійсні тільки для виділених фрагментів.

Розрізняють три основні операції форматування: форматування символів; форматування абзаців; форматування сторінок.

Форматування символів. При форматуванні символів можна змінити шрифти, його розмір. Форматування здійснюється командою Формат / Шрифт. При цьому на екрані з'явиться вікно діалогу Шрифт, в якому можна встановити такі параметри:

 шрифт (вибирається із списку шрифтів);

 стиль (можна вибрати звичайний стиль, курсив, напівжирний і напів¬жирний з курсивом шрифти);

 розмір шрифту;

 підкреслення (вибір різних варіантів підкреслення);

 колір символів;

 ефекти (верхній і нижній індекс, перекреслений).

У полі Образец цього вікна показується зовнішній вигляд тексту при вибраних параметрах.

Ряд параметрів можна встановити і за допомогою кнопок панелі Форматирование.

Форматування абзаців. Під абзацом у Word розуміють частину документа, за якою поміщається маркер абзацу. При введенні тексту абзац завжди закінчується натискуванням клавіші [Enter]. Процес форматування абзацу містить у собі:

 вирівнювання абзаців;

 встановлення відступів абзаців;

 встановлення відстані між рядками і абзацами. 

Для форматування абзацу використовують команду Формат/Абзац, яка триває вікно діалогу Абзац зі вставкою Отступы и интервалы.

За замовчуванням Word вирівнює абзаци ліворуч. За допомогою опції Выравнивание можна встановити вирівнювання праворуч, центрування (ряд зміщуються симетрично відносно уявної вертикальної лінії, що проходить через середину сторінки) або блочне вирівнювання (рядки вирівнюються як ліворуч, так і праворуч).

Опція Отступ дозволяє встановити відступи зліва і справа рядків виділеного абзаца, а також окремо лівий відступ першого рядка абзацу. Відстань за замовчуванням вимірюється в дюймах, але за допомогою команди Сервис/Параметры/Общие можна встановити інші одиниці. 

Для встановлення відступів можна використовувати і горизонтальну лінійку. На ній є маркери відступу ліворуч (нижній лівий), відступу праворуч (нижній правий) і відступу першого рядка абзацу (верхній лівий). В разі зміни положення цих маркерів за допомогою миші виділений абзац буде автоматично форматуватися.

Відстань між рядками встановлює опція Межстрочный вікна діалогу Абзац, а між абзацами — опція Интервал. За допомогою останньої можна встановити параметри Перед (інтервал перед виділеним абзацом) і После ( інтервал після виділеного абзацу).

При встановленні параметрів форматування абзацу зовнішній вигляд цього абзацу зображується в полі Образец вікна діалогу Абзац. 

Форматування сторінок. При введенні і друкуванні тексту Word використовує встановлені за замовчуванням розміри поля сторінки. Змінити ці параметри можна за допомогою команди Файл / ІІараметры страницы. При цьому відкривається вікно діалогу Параметры страницы, яке має ряд вкладинок.

Вкладника Поля дозволяє встановити розміри верхнього, нижнього, лівого і правого полів. Поле Образец цієї вкладинки показує, який вигляд матиме сторінка з встановленими параметрами поля при друкуванні.

Вкладника Размер паперу дозволяє вибрати стандартні розміри із списку форматів, які підтримує Word. Якщо ні один із стандартних розмірів не підходить, то слід вибрати в списку форматів елемент Специальний і для нього вказати ширину і висоту. В полі Ориентация потрібно вказати орієнтацію документа Книжная (рядки документа паралельні короткій стороні аркуша) або Альбомная (рядки паралельні довгій стороні аркуша). В разі зміни орієнтації документа з книжної на альбомну Word використовує розміри верхнього і нижнього полів для правого і лівого поля. При переході з альбом¬ного на книжковий формат праве і ліве поле стають відповідно верхнім і нижнім. В полі Образец зображується зразок, який відповідає вибраним параметрам. 

Способи написання тексту

Шрифт – це набір друкованих символів однакового розміру і стилю. Одиниця виміру розмірів шрифтів – пункт. Один пункт – це 1/72 дюйма або - 0,353 мм. Кегль – це розмір шрифта в пунктах.

Поділяють шрифти на типи за категоріями – це шрифти сериф і сансериф. Символи шрифтів категорії сериф мають невеликі декоративні засічки (наприклад, шрифт Tіmes New Roman). Символи сансерифного (рубленого) шрифта без засічок (прикладом шрифта цього типу є шрифт Arіal). Текст, написаний серифним шрифтом виглядає гладким. Такі шрифти використовують для написання книг, звітів. Сансерифний шрифт найчастіше використовують для написання тексту міток, підписів під малюнками чи діаграмами. Також виділяють тип шрифтів, призначених для написання великих газетних заголовків, шапок документів або рекламних заголовків – це рекламний шрифт. Прикладом рекламного шрифта є шрифт Brіggadocіo. Декоративні шрифти призначені для створення спеціальних ефектів, наприклад, декоративний шрифт Brush Scrіpt можна використати для написання запрошень. Текст запрошення в такому випадку буде здаватися "екзотичним". В практиці набору текстів часто потрібно застосовувати замислуваті символи, які можуть міститися в спеціальних символьних шрифтах, таких як Wіngdіngs. Існують моноширинні шрифти, наприклад Courіer. В таких шрифтах символи мають однакову ширину. Але текст набраний таким шрифтом важкий для сприйняття і може застосовуватись, наприклад для написання тексту програм в керівництвах по програмуванню.

Найкраще використовувати на одній сторінці не більше двох типів шрифтів. Допустима кількість варіантів розміру шрифту заголовків. Краще сприймається інформація, в якій є великі і малі літери. Гірше – якщо всі літери великі, тому що тоді слова сприймаються як суцільні прямокутні блоки. Крім основних способів написання тексту – Полужирный, Курсив, Подчеркнутый існує ще багато інших, можливість використання яких відкривається після виклику команди Шрифт з меню Формат. Це такі ефекти написання, що встановлюються після вибору відповідної кнопки–перемикача, на якій написано зачеркнутый або двойное зачеркивание, верхний индекс або нижний индекс, с тенью, контур, приподнятый або утопленный, малые прописные, все прописные або скрытый. Для символів крім способів написання можна змінити стиль шрифту і його розмір. При використанні цієї ж сторінки діалогового вікна Шрифт, можна також застосувати потрібний вид підкреслення. Пропонуються такі: одинарное, только слова, двойное, пунктирное, толстой линией, штриховое, штрих–пунктирное, штрих–двойное пунктирное, волнистой линией. Для презентаційних документів можна використовувати анімаційні ефекти при написанні символів, вибирати які можна на сторінці Анимация в меню Шрифт. Завдяки їм текст робиться мерехтливим або блискаючим, фон можна зробити миготячим, навкруги символів пустити червоних або чорних мурах, створити ілюзію феєрверку. Отже для написання символів використовують наступне: вид шрифту (назва гарнітури), розмір, спосіб написання (прямий, напівжирний, курсив), один з видів підкреслення, спеціальні ефекти. Крім того можна вибрати один з 16 кольорів для написання символів чи для фону, на якому буде текст розміщено (для виконання останньої дії можна використати кнопку Заливка з інструментальної панелі Форматирование).
1   2   3   4   5   6   7   8

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка