|
|
Скачати 1.57 Mb.
|
Тема 5. Розподільча та рекламно-збутова політика інформаційної фірми
5.1.Особливості розподільчої політики на інформаційному ринку Після визначення інформаційного продукту та прийняття рішення про його виробництво і вихід на ринок розробляється план маркетингу в тій його частині, що визначає засіб розповсюдження інформаційного продукту, його просування на ринок, рекламу та стимулювання збуту. Просування кінцевого продукту інформаційного виробництва має суттєві відзнаки від просування інших товарів, оскільки для нього не потрібні спеціальні складські приміщення (за винятком апаратних засобів та комплектуючих), під'їзні шляхи та транспорт, оптові бази і таке інше, що вимагає майже половини всіх витрат на просування товару. Чим менше каналів просування інформаційних продуктів, тим воно відбувається швидше та дешевше. Більшість виробників пропонують свої товари ринку через посередників. Кожний з них прагне сформувати свій канал розподілу. Канал розповсюдження – це сукупність фірм чи окремих осіб, які прийняли на себе або допомагають передати кому-небудь право власності на конкретний товар чи послугу на їх шляху від виробника до споживача. При цьому виробник втрачає контроль над подальшим збутом цього товару. Використання посередників пояснюється їх ефективним забезпеченням широкої досяжності товару і доведення його до цільових ринків. Канали розповсюдження - це той шлях, який вироблений товар проходить від виробника до кінцевого споживача, враховуючи всіх існуючих на його шляху посередників. Канали збуту характеризуються такими показниками: 1) довжина каналу збуту – кількість його рівнів, які визначаються кількістю торгівельних посередників на шляху просування товару від виробника до кінцевого споживача:
Канали 1 - 3 рівнів називають дистриб"юцією. В більшості випадків на ринку інформаційних технологій використовуються канали 0-го, 1-го та 2-го рівнів. Непридатність каналу 3-го рівня обумовлена особливостями ринку комп'ютерної техніки. Модель дистриб’юції має свої переваги для виробників, оскільки дозволяє їм, по-перше, продавати товар великими партіями, а по-друге, мати стабільні канали збуту, що дозволяє планувати виробництво. Усі витрати на пошук та обслуговування споживачів виробник перекладає на дистриб’ютора. Щодо організаційних форм каналів розподілу, то вони знаходяться в постійному розвитку: змінюється ринкова ситуація, з'являються нові посередники, удосконалюються методи продажу товарів і т.д. Розрізнюють наступні організаційні форми каналів розподілу або маркетингових систем розподілу: Традиційний канал розподілу складається з незалежних один від одного виробників і посередників. Кожний самостійно діє на ринку, виходячи із своїх інтересів, намагається забезпечити собі максимально можливий прибуток, навіть у збиток загальному прибутку, який можна отримати від функціонування системи в цілому. Жоден з членів каналу не має повного контролю за діяльністю інших членів. Вертикальна система розподілу (класична схема дистриб"юції) інтегрує всі ланки каналу. Виробник і посередники працюють як єдина система. Класична схема дистриб'юції передбачає чіткий розподіл обов'язків між всіма учасниками процесу руху товару. За такою схемою вендор (виробник) не здійснює прямих поставок реселерам чи дилерам, чи тим паче, споживачам. Дистриб'ютор також не торгує у роздріб. Це можуть бути жорсткі корпоративні системи або договірні системи (добровільні мережі, кооперативи, франчайзинг тощо). Така схема розподілення називається вертикальною маркетинговою системою (ВМС). Горизонтальний маркетинговий розподіл - це частково інтегровані системи, що об'єднують для співпраці оптових і роздрібних торговців. Можуть створюватися на постійній або тимчасовій основі (наприклад, добровільні мережі магазинів). Тут послідовні етапи виробництва і розповсюдження об'єднані в рамках одноособового володіння, і договірні маркетингові системи, які складаються з незалежних фірм, пов'язаних договірними відносинами, і координують програми своєї діяльності для сумісного досягнення більшого комерційного результату, ніж вони це могли б зробити поодинці. Багатоканальна маркетингова система (багатоканальний розподіл) створюється для обслуговування різних цільових ринків, на яких працює підприємство. Маркетингова система діє як єдина система. В цьому випадку один з членів каналу або є власником всіх інших, або надає їм торгові привілеї, або володіє такою потужністю, що може забезпечити їх співпрацю. Це може бути або виробник, або оптовий, або роздрібний торговець, який контролює поведінку каналу і запобігає конфліктам між окремими членами, що переслідують власні цілі. При такому підході з'являється можливість більшого охоплення ринку, знижуються загальні витрати на утримання каналів (наприклад, телефонна розмова замість особистого відвідування), підвищується якість торгівлі. Разом з тим, у простих каналах можуть виникнути конкуренція, конфлікти і т.д. Проте класична дистриб’юція на практиці зустрічається досить рідко. Засіб спільного збуту - об'єднання виробника, торговців, сервісної фірми в єдину маркетингову систему, що як засіб контролю за поведінкою каналу відвертає конфлікт між окремими членами, що переслідують власні цілі. Розповсюдження на правах виключності – це обмеження числа дилерів, яким надається право на розповсюдження товару, в межах їх збутової території. При цьому такі дилери не повинні торгувати товарами конкурентів. Інтенсивне розповсюдження – виробник товару намагається забезпечити якомога більшу кількість торгових підприємств. Це більше стосується товарів масового споживання. Селективне розповсюдження – середня кількість залучених посередників більше одного, але менше загальної кількості бажаючих займатися торгівлею. Це дає можливість виробнику добиватися необхідного обхвату ринку при більш жорсткому контролі і з меншими витратами з його сторони, ніж при інтенсивному розповсюдженні. Дилер – ключова фігура дистриб'юторського бізнесу. Їх кількість і активність визначають обсяг продажів і, відповідно, прибуток дистриб’ютора. Дилер може змінювати дистриб’ютора. Це називається міграцією дилерів. За статистикою вона досягає в світовій практиці 30% на рік. Дилер взаємодіє з дистриб'ютором на договірній основі. Посередники - важливі фігури на інформаційному ринку. Вони можуть більш ефективно ніж роздрібні продавці, сформувати асортимент, забезпечити закупівлю товарів, підготувати їх до продажу і вчасно завезти на підприємства торгівлі, а виробникам - допомогти збути з меншими витратами. При реалізації інформаційних продуктів використовується канал прямого продажу (наприклад, відкриття фірмових магазинів продажу програмних засобів). Чим більший рівень має канал, тим менше можливостей для його контролю. Використання моделі прямих продаж коштує значно менше, ніж модель з підтримкою каналів. Тому комп’ютерні компанії, якими б великими вони не були, намагаються використовувати першу. Модель прямих продаж найбільш придатна для молодих компаній, оскільки вона не потребує коштів та штат на підтримку реселерів, дилерів, дистриб’юторів. В останні роки успішно розвивається інформаційне брокерство. Брокери (information broker) - посередники на інформаційному ринку, які обслуговують середнього споживача, що не володіє навичками пошуку інформації. Інформаційні брокери можуть обслуговувати поодиноких клієнтів або організації, яким потрібні послуги з проведення інтерактивного пошуку, підготовки інформаційних запитів, аналізу і систематизації отриманих результатів пошуку, створенню внутрішньої автоматизованої інформаційної пошукової системи фірми, розробки ПЗ пошуку. Велике значення для розширення доступу до середніх споживачів набуває діяльності нових посередників на інформаційному ринку - це дослідники ринку, консультанти, адміністративні помічники, фахівці в області внутрішнього планування на фірмі. Конфлікт каналів виникає в тому випадку, коли новий канал продажу товарів або послуг такий, наприклад, як Internet, загрожує поглинути інший, вже налагоджений канал тієї ж організації, наприклад мережу її дилерів або мережу прямої роздрібної торгівлі. Подібного роду конфлікти зустрічалися і раніше, але пильну увагу ця проблема привернула до себе в останні роки у зв'язку з поширенням електронної комерції. З"явилась загроза використання прямих продажів кінцевим покупцям. 5.2.Особливості просування інформаційних товарів на ринок Засоби та прийоми маркетингових комунікацій дуже різноманітні: можна виділити такі основні засоби:
Елементи маркетингових комунікацій постійно і тісно взаємопов’язані між собою і іншими складовими комплексу маркетингу, між ними не можна чітко провести межу, визначивши окремо якийсь засіб. Розробка комплексу заходів по стимулюванню збуту і рекламі. При цьому використовується наступні засоби стимулювання збуту:
3) створення суспільної думки, репутації, іміджу фірми, сприятливих реалізації продукції фірми. Реклама Реклама посідає центральне місце в системі маркетингових комунікацій (СМК). Існує багато підходів до складного і багатостороннього поняття, як "реклама". Реклама – будь-яка платна форма неособистого представлення і просування ідей, товарів і послуг різними засобами. Реклама вирішує наступні задачі (цілі реклами): інформування, умовляння, нагадування. Всі функції реклами зводяться до досягнення основної мети СМК: формування попиту і стимулювання збуту. В той же час можна виділити основні риси, притаманні рекламі: неособистий характер, одностороння спрямованість, невизначеність, суспільний характер, чітко визначений суб'єкт, суб"єктивність, здатність до умовляння. Економічна роль реклами полягає в тому, що вона сприяє зростанню суспільного продукту, об'ємів капіталовкладень і кількості робочих місць. Рекламні заходи залежать не тільки від властивостей продукту, можливостей фірми, обраної стратегії маркетингу, але й від етапу життєвого циклу продукту. Сучасна реклама неможлива без використання комп'ютерної техніки, телекомунікаційних технологій, Internet. Однією з особливостей інформаційних продуктів та послуг є те, що їх реалізація на ринку неможлива без попередньої реклами та переконання покупців у їх необхідності, корисності, перевагах, можливості адаптування до вимог конкретного користувача та його обов”язкового навчання. Все це разом потребує витрат, що у 5-10 разів перевищують витрати на створення цих продуктів, які ніхто не купує несвідомо або з простої цікавості. Тому рекламну компанію інформаційних продуктів провідні фірми починають ще на стадії розробки продукту, тобто формування попиту на них випереджає стадію виходу на ринок, створюючи стадію чекання, як різницю між ними. Термін чекання, заявлені можливості та переваги продукту, додержання строків виходу на ринок, ступінь виправдання сподівань експертів та провідних фахівців, оприлюднені у засобах ЗМІ, чи іншим способом, - все це формує попит на продукт, впливає на імідж фірми, на її прибутки. Треба зауважити, що в інформаційній галузі існує практика випуску на ринок спрощених пробних версій, демо-версій для попереднього ознайомлення споживачів, тобто в рекламних цілях, так само, як в інших галузях випускають на ринок пробні партії продукту або в в спеціальній дрібній упаковці. Але є ще заходи, притаманні саме інформаційній галузі: пробне безкоштовне користування протягом певного часу з наступною купівлею. Стимулювання збуту Стимулювання збуту – короткострокові збуджуючі заходи заохочення купівлі чи продажу товару чи послуги. До засобів стимулювання збуту відносяться такі: стимулювання споживача (розповсюдження зразків, купони, пропозиції про повернення грошей, продаж за пільговими цінами, премії, конкурси, демонстрації); стимулювання сфери торгівлі (заліки за покупку, надання товарів безкоштовно, заліки дилерам за включення товарів в номенклатуру, проведення сумісної реклами, проведення торгових конкурсів дилерів); стимулювання власного торгівельного персоналу фірми (премії, конкурси, конференції продавців) Пропаганда Пропаганда – неособисте і неоплачуване спонсором стимулювання попиту на товар, послугу чи організації шляхом розповсюдження про неї комерційно важливих повідомлень в недрукованих засобах масової інформації чи доброзичливого представлення по радіо, телебаченню чи зі сцени. Пропаганда не дуже розповсюджена, хоча може справити більш запам'ятовуючий вплив на рівень суспільної свідомості. При цьому вона коштуватиме значно нижче, ніж реклама, оскільки фірма не платить ні за місце, ні за час в засобах масової інформації. Оплачується лише робота персоналу і розсилка самих пропагандистських матеріалів. Привабливість пропаганди у наступному: достовірність, поширеність, яскравість. Персональний продаж На відміну від перших трьох засобів маркетингових комунікацій персональний продаж спрямовано на конкретного споживача. Особистий продаж – усне представлення товару в ході бесіди з одним чи декількома потенційними покупцями з метою здійснення наступного продажу. Особистий продаж володіє трьома якостями: особистий характер, встановлення відносин, збудження до відповідної реакції. В організаційному плані персональний продаж може приймати наступні форми: торговий агент в процесі персонального продажу контактує з одним покупцем, торговий агент контактує з групою покупців, група збуту продавця контактує з групою представників покупця, проведення торгових нарад, проведення торгових семінарів. Персональний продаж має значні переваги при вирішення цілого ряду задач. Так, прийоми особового продажу найбільш ефективні на останніх етапах прийняття рішення про покупку. Спілкування торгових агенті з покупцями дозволяє накопичувати цінну маркетингову інформацію про попит. Участь фірми у виставках, як форма маркетингових комунікацій Виставка це захід, основна мета якого полягає в наданні інформації публіці шляхом демонстрації засобів, що є у розпорядженні людства, для задоволення потреб в одній чи декількох областях його діяльності чи майбутніх перспектив. Тип виставки багато в чому визначає основний контингент її відвідувачів, характер аудиторії. Це повинно обов'язково враховуватися фірмою-учасницею виставки з позиції цілей її комунікаційної політики і маркетингової діяльності в цілому. Процес організації виставки представляє собою складний комплекс організаційних, договірних, в деяких випадках дипломатичних заходів. Виставочна діяльність повинна бути чітко визначена необхідністю вирішення основних маркетингових задач фірми, в якості яких можуть виступати: пошук нових ринків; розширення числа покупців; впровадження нового товару на ринок; пошук нових посередників; позиціювання своєї продукції відносно товарі конкурентів; визначення можливого попиту на товар; встановлення контактів в діловому світі країни-організатора виставки; формування доброго іміджу фірми на певному ринку; безпосередній збут продукції (в ході виставки заключаються контракти, тому участь в ній можна розглядати як один з каналів розподілення). Далеко не всі навіть найбільш великі фірми можуть дозволити собі фінансування власної виставки. Прикладом є постійно діюча пересувна виставка фірми IBM- "EXHIBIT". Експонати виставки переміщуються автобусами по країнах Європи із зупинками у великих містах. Утримання "EXHIBIT" обходиться IBM більше 10 млн. доларів на рік. В сфері інформаційних технологій найбільш популярними виставками є CeBIT і Comdex. Прийнято вважати, що на цих виставках вперше з'являються новинки та тенденції інформаційних технологій. Проте ці виставки дуже глобальні, і часто дійсно інноваційні рішення загублюються в масі. Існує і інший тип виставок, які хоч і невеликі, але їх основна задача – продемонструвати те, що знаходиться в авангарді, що може не завжди знайде своє втілення в продуктах для масового ринку. Саме до таких можна віднести щорічну конференцію Demo. Презентація Презентація це представлення чого-небудь або кого-небудь будь-кому, презентація передбачає початкову зацікавленість в отриманні інформації, добровільне відвідування місця проведення акції, живе спілкування в режимі діалогу, можливість швидкого зворотного зв‘язку, аналізу статистики, проведення опитувань, анкетування. Класифікація презентацій: презентація –брифінг, презентація –ексклюзив, презентація-конференція, презентації –шоу, презентація результатів. На інформаційному ринку України представлено достатньо програм для створення і супроводження презентацій. Спонсорство Спонсорство - це система взаємовигідних договірних відносин між спонсором і стороною, якій надається субсидія. Спонсорство не є тотожним благодійності, оскільки фінансуючи якийсь проект, спонсор переслідує власні маркетингові цілі. Характер цих відносин чітко регламентовано. Ці відносини засновуються на принципі виконання прийнятих на себе зобов"язань кожною стороною, які в більшості випадків закріплюються угодами. В залежності від типу основної цільової аудиторії вся комунікаційна діяльність фірми з спонсорінгу може мати три основних напрямки: формування маркетингових комунікацій фірми-спонсора, формування сприятливого позитивного суспільного погляду на фірму -спонсора, комунікації, спрямовані на власний персонал фірми. Наприклад, фірма IBM практикує виплату фірмових стипендій найбільш талановитим студентам. Студенти-стипендіати, як правило, стають надалі співробітниками цієї фірми. Ефект від засобів стимулювання буває різним в залежності від етапу життєвого циклу товару. Звичайно потрібно мати на увазі, що на деяких сегментах ринку може виникнути ситуація, коли той, хто вибирає продукт, і той, хто приймає рішення про покупку – різні люди. На прикладі тих самих бухгалтерських систем це може виглядати наступним чином:
Краще – коли виробник не нехтує думкою жодної з цих ланок і для кожної з них знайде відповідні засоби стимулювання і аргументи на користь доцільності придбання того чи іншого продукту чи послуги. 5.3. Розподільча та збутова діяльність на інформаційному ринку Європи У Європі нараховується біля 600 компаній, які займаються дистриб"юцією програмного забезпечення, з них біля 200 спеціалізуються на таких областях, як об'єктно -орієнтоване ПЗ і CAD. Біля 500 компаній займаються постачанням комплектуючих ПК, і майже 600 дистриб'юторів ПК і периферії, причому половина фірм працює одночасно і в тому, і в іншому секторі. Приблизно 500 компаній зосередили свої зусилля на такому сегменті, як постачання мережевого обладнання, і тільки 300 орієнтуються на продукцію для домашніх користувачів. Падіння цін для багатьох компаній привело до того, що прибуток дистриб'юторів при виконанні операцій істотно знизився. При цьому, як відмічають фахівці, в гіршому положенні виявляються саме великі компанії, від цього виграють широко спеціалізовані, а іноді вузькоспеціалізовані дистриб'ютори. Тому зрозуміло, що вендори все більше орієнтуються на невеликих спеціалізованих дистриб'юторів. Якщо розглядати компанії, об'єми продажу у яких складають приблизно від 400 млн. до 1 млрд. долл., то їх можна розбити на два основних типи: загальноєвропейські спеціалізовані і національні загальноспеціалізовані дистриб'ютори. За оцінками фахівців, найбільш ефективними сьогодні є національні спеціалізовані дистриб'ютори, працюючі усього з декількома постачальниками. Сьогодні ринкова частка вимірюється великими постачальниками не для кожної країни, а для кожної групи продуктів або групи клієнтів, і успіх будуть мати дистриб'ютори, які основну свою увагу приділяють тільки декільком категоріям продуктів. 5.4. Розподільна та рекламно - збутова діяльність в інформаційній галузі України Найголовнішою проблемою, яка заважає розвитку дистрибуції є державна політика. Це і високі податки, і митні правила, нова система сертифікації. Змінність законодавства, відсутність визначених правил гри не сприяють оздоровленню економіки, а відповідно і не породжують попит на складні рішення, але ринок України представлено всіма новітніми технологіями і технікою класу brandname. Дистриб’ютор, з точки зору реселера, – це досить великий товарний асортимент, короткі строки поставок, товарні кредити, відстрочки платежу. На Україні фірм, які б відповідали цим вимогам поки ще нема. Особливе місце займає відсутність інфраструктури. Українському дистриб'ютору доводиться вирішувати велику кількість організаційних і технічних задач, які західним дистриб'юторам не відомі. Ще однією проблемою є "сірий ринок" – ринок продукції, завезеної по неофіціальних каналах. І хоч а на Україні нема потужних "сірих" постачальників, така техніка все ж таки заважає дистриб'юторам. Єдиний засіб боротьби з ними – запропонувати дилерам кращі умови. Причому багато залежить і від регіональної політики виробника. Необхідний приток інвестицій, щоб розвивалася справжня багатопрофільна дистриб'юція. Щоб західний капітал прийшов на український ринок, необхідно, щоб норма прибутку у Східній Європі стала порівняною з нормою прибутку в Західній Європі. Зараз західний капітал ефективно працює в Польщі, Чехії, Угорщини, економіка яких більш цивілізована, ніж в Україні, і співвідношення прибуток / ризик досить високе. Другий момент стосується долі вітчизняних дистриб'юторів. В силу того, що український ринок малий і не розвинутий, навіть лідери комп'ютерного ринку не зможуть протистояти іноземному капіталу. Може настати така ситуація, коли всі компанії поглинуть або російський, або європейський, або американський капітал. Розподіл праці між своїми партнерами в Україні проводить і IBM. Починаючи з 1996 року дилери IBM розділяються на дві категорії в залежності від профілю діяльності – маркетингу чи сервісу. Сьогодні існує біля 20 сертифікованих сервіс-центрів IBM практично в усіх регіонах України. Такий розподіл виправдовує себе, оскільки завжди є компанії, сильніші в технічному плані, але які не мають необхідних фінансових коштів для маркетингу товарів. Багато дилерів IBM самостійно займаються технічним обслуговуванням, найчастіше заміною пошкоджених модулів запасними, склад яких знаходиться в Києві. Такої схеми дотримуються Apple Computers (ексклюзивний представник в Україні – CDV Apple Computer IMC). Поки що єдиного, але не ексклюзивного дистриб’ютора в Україні має IBM- Mega Trade International (MTI). Це продиктовано зі сторони IBM тим, що необхідно дати дистриб'ютору можливість створити дилерську мережу, добре стати на ноги. Для багатьох українських фірм, що займаються дистриб"юцією характерна орієнтація на двох-трьох виробників чи на дві-три товарні групи і невеликий товарний оборот. Так, фірма ULYS Systems асоціюється у вітчизняного споживача з торговими марками Dell й Tripp Lite (обмежена дистриб'юція), "Арніка", офіціальний дистриб'ютор фірми SUNNYLINE,- з комп'ютерними аксесуарами, "Віадук-Телеком" – з програмним забезпеченням Lotus Development й Novell (монотоварна). Український комп'ютерний ринок – це ринок роздрібного і малого опту. Дистриб'юції ж необхідні великі обсяги продажів. Задача дистриб'ютора – задовольнити конкретний попит на конкретні товари, передбачивши його виникнення і завбачно закупивши необхідну кількість цих товарів. Якщо фірма, що називає себе дистриб'ютером, займається ще якимось бізнесом, – то це вже не дистриб’юція. Для українських фірм характерне суміщення дистриб'юції з іншими видами бізнесу. Але необхідно розмежовувати поняття дистриб'юції як права компанії на розповсюдження якоїсь продукції і як деякої організації її діяльності. В Україні не чітка межа між дилерами та дистриб'юторами, бо всі вони займаються і прямими поставками, і роздрібною, і оптовою торгівлею, і системною інтеграцією. Тому в дистриб'юторських контрактах з іноземними виробниками передбачається пункт договору, який дозволяє українській стороні торгувати напряму. Це пояснюється тим, що займатися тільки дистриб'юцією в Україні – справа ризикована: дуже значні фінансові витрати, строки їх окупності досить великі. Тому вітчизняні компанії повинні підстраховуватися: займатися і виробництвом, і роздробом, і реалізацією системних проектів, і консалтингом, і сервісом, і дистриб’юцією. Не зважаючи на свою несхожість, всі великі українські компанії пройшли один і той же шлях розвитку: від обмеженої дистриб'юції комп'ютерів або зборки власних до множини виконуваних функцій, що супроводжувалося кількісним та якісним зростанням. Сьогодні розпочався процес деінтеграції – розподілу функцій. Разом із зростанням знижується конкурентоздатність та маневреність у діях, підвищуються витрати на заробітну платню і накладні витрати, збільшуються бюрократичні ієрархічні структури. При реструктуризації виділяються відділи чи самостійні підрозділи, які займаються певним бізнесом. Так, наприклад, при безпосередній участі "Квазар-Мікро" створюється холдінгова компанія "Квазар-Холдінг", у складі якої передбачено формування юридично незалежних фірм по семи напрямках діяльності: дистриб'юція, виробництво комп’ютерів, СМАРТ-карток і мікросхем, надання доступу до Internet, виробництво мультимедійного програмного забезпечення, сервіс. Змінює свою стратегію також і ULYS Systems. В своїй новій якості ULYS Systems буде виглядати як корпоративна структура, складена з трьох незалежних підрозділів дивізіонів: дистриб'юції, інформаційних систем і систем електронного документообігу. Технічна підтримка дуже важлива при просуванні інформаційних товарів. Завдяки розвинутій структурі сервісу і інформаційній підтримці досягла великогоуспіху Hewlett-Packard, на відміну від Dell, AST, Packard Bell, Compaq. Вважається, що дистриб'ютор не повинен займатися технічною підтримкою, бо це є справою виробника. Проте в Україні небагато виробників роблять це відповідним чином, тому дилери більше розраховують на дистриб'юторів, більшість з яких має спеціально розроблені програми технічної і інформаційної підтримки. Структуру технічної підтримки безперервно розвиває "Квазар-Мікро", який, окрім ремонту комп’ютерів власного виробництва, підтримує весь спектр продукції, що пропонується компанією. Що стосується реклами, то тривалий час в Україні до неї відносилися як до непотрібних витрат коштів. Зараз є телевізійні комп"ютерні програми, професійні комп"ютерні видання. В Україні щорічно відбувається багато виставок, наприклад, щорічна виставка EnterEx, організатором якої є Euroindex. В рамках виставки проводяться дні фірм, семінари, презентації фірм та інших міжнародних виставок інформаційних технологій. На виставці завжди представлені експонати українських та зарубіжних виробників. Отже на ринку інформаційних технологій відбуваються серйозні зміни. В найближчому майбутньому очікується значний перерозподіл сил на комп'ютерному ринку, поява нових впливових осіб, вітчизняних та іноземних. Багато чого залежить і від державної політики. |
|
1. 3 Основні характеристики, види та використання інформаційних продуктів та послуг Вступ до вивчення маркетингу інформаційних продуктів і послуг. Поняття та закони розвитку інформаційного виробництва |
МІЖНАРОДНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ БІЗНЕС: СТРУКТУРА, ІЄРАРХІЯ РИНКІВ, КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОДУКТІВ І ПОСЛУГ У статті розглядаються проблеми мінародногo інформаційного бізнесу, функціонування світового та регіональних інформаційних ринків,... |
|
Конспект лекцій Частина II Суми Стратегічний маркетинг : конспект лекцій / укладачі: В. В. Божкова, Ю. М. Мельник, Л. Ю. Сагер. – Суми : Сумський державний університет,... |
Конспект лекцій У двох частинах Частина 2 Суми Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни «Банківський менеджмент» |
|
Курс лекцій з дисципліни „Основи підприємницької діяльності. Менеджмент.... Рекомендовано цикловою комісією напряму «Суспільно-гуманітарні та економічні дисципліни» |
Конспект лекцій з дисципліни «Особливості водопостачання і водовідведення... Конспект лекцій з дисципліни «Особливості водопостачання і водовідведення промислових підприємств» (для студентів 5-6 курсів денної... |
|
М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» Н. І. Парафійник... ДІКС; особливості пошуку інформації в інтернеті; діяльність документно-інформаційних інститутів з надання інформаційних продуктів... |
Конспект лекцІй з дисципліни “ ПОТЕНЦІАЛ і розвиток ПІДПРИЄМСТВА”... Конспект лекцій з дисципліни “Потенціал і розвиток підприємства” для студентів ІV курсу / Укл доцент кафедри економіки підприємства... |
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ дисципліни «Історія економічних учень» |
Опорний конспект з дисципліни „Організація торгівлі” Міністерство... Опорний конспект лекцій з дисципліни „Організація торгівлі” для студентів напряму підготовки 030510 денної форми навчання / Укладач... |