1 Книга про життя Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама


Назва1 Книга про життя Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама
Сторінка7/7
Дата18.04.2013
Розмір0.72 Mb.
ТипКнига
bibl.com.ua > Фізика > Книга
1   2   3   4   5   6   7

41 Тоді він скаже тим, хто ліворуч від нього: «Ідіть від мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований Дияволу та його ангелам. 42 Адже я був голодний, і ви не нагодували мене, я хотів пити, і ви не напоїли мене, 43 я був подорожній, і ви не виявили мені гостинності, я був голий, і ви не одягнули мене, я був хворий та у в’язниці, і ви не попіклувалися про мене». 44 Тоді вони запитають його: «Пане, коли ми бачили тебе голодним, або спраглим, або подорожнім, чи голого, чи недужого, або у в’язниці — і не послужили тобі?» 45 Тоді він відповість: «Істинно кажу вам: так як ви не зробили цього одному з цих найменших, ви не зробили цього мені». 46 І вони підуть на вічне вирізання, а праведні отримають вічне життя.
261 Закінчивши промовляти усе це, Ісус сказав своїм учням:

— 2 Ви знаєте, що через два дні буде пасха, і Сина людського віддадуть, аби його стратили на стовпі.
3 А старші священики і старійшини народу зібралися на подвір’ї у первосвященика, котрого звали Каяфа, 4 і змовилися схопити Ісуса хитрістю і вбити його. 5 Однак при цьому вони говорили:

— Тільки не у свято, щоб в народі не почалося обурення.
6 Коли Ісус перебував у Віфанії, у домі прокаженого по імені Симон, 7 і лежав за столом, до нього підійшла жінка з алебастровою посудиною, в якій була дорога запашна олія, і стала лити цю олію йому на голову. 8 Побачивши це, учні розсердилися і стали говорити:

— Навіщо таке витрачання? 9 Адже її можна було продати за великі гроші і роздати їх бідним.

10 Знаючи, про що вони говорять, Ісус мовив їм:

— Навіщо ви тривожите цю жінку? Вона зробила для мене добре діло. 11 Бідні завжди будуть з вами, а я не завжди буду з вами. 12 Адже, помастивши моє тіло запашною олією, вона приготувала мене до поховання. 13 Істинно кажу вам: де б у всьому світі не проповідувалася б добра новина, буде розказано і про те, що зробила ця жінка, на пам’ять про неї.

14 Тоді один із Дванадцятьох, котрого звали Юда Іскаріот, пішов до старших священиків 15 і сказав:

— Що ви дасте мені, якщо я віддам вам його?

Вони пообіцяли дати йому тридцять срібних монет. 16 З того часу він став шукати зручної нагоди зрадити його.
17 У перший день свята прісних паляниць учні підійшли до Ісуса і спитали:

— Де нам приготувати для тебе пасхальну їжу?

18 Він сказав:

— Підіть у місто до такого-то і скажіть йому: «Учитель каже: «Призначене мені час близько. У тебе відсвяткую пасху зі своїми учнями».

19 Учні зробили все, як звелів їм Ісус, і приготували все до пасхи.

20 Коли настав вечір, він приліг за столом з дванадцятьма учнями. 21 І коли вони їли, він сказав:

— Істинно кажу вам: один з вас зрадить мене.

22 Глибоко зажурившись, кожен з них став питати його:

— Адже це не я, Пане?

23 У відповідь він сказав:

— Один з тих, що опускає зі мною руку в чашу, зрадить мене. 24 Втім, Син людський відходить, як про нього написано, але горе тому чоловікові, який зраджує Сина людського! Краще було б тому чоловіку не народитися.

25 Тоді і Юда, який збирався зрадити його, спитав:

— Адже це не я, Равві?

Він відповів йому:

— Ти сам сказав це.

26 Коли вони їли, Ісус взяв хліб і, помолившись, розламав його, дав учням і сказав:

— Візьміть його і їжте. Це означає моє тіло.

27 Він узяв також чашу і, віддавши подяку Богу, подав її їм, сказавши:

— Пийте з неї усі, 28 бо це означає мою «кров угоди», яка проллється за багатьох для прощення гріхів. 29 Але кажу вам: я більше не питиму вино, плід виноградної лози, до того дня, коли буду пити з вами нове вино в царстві мого Батька.

30 В кінці вони заспівали хвалебні пісні і пішли до Оливкової гори.

31 Тоді Ісус сказав їм:

— В цю ніч усі ви спіткнетеся через мене, як написано: «Вражу пастуха, і вівці отари порозбігаються». 32 Але коли я воскресну, піду поперед вами в Галілею.

33 Петро у відповідь мовив йому:

— Навіть якщо усе спіткнуться через тебе, я ніколи не спіткнуся!

34 Ісус сказав йому:

— Істинно кажу тобі: цієї ж ночі, перш аніж заспіває півень, ти тричі відречешся від мене.

— 35 Навіть якщо мені доведеться померти з тобою, я ні за що не відречуся від тебе. — сказав йому Петро. І всі учні говорили те ж саме.

36 Потім Ісус прийшов з учнями на місце, що називається Гефсиманія, і сказав їм:

— Посидьте тут, а я піду туди і помолюсь.

37 Він узяв з собою Петра та двох синів Зеведея. Його охопила печаль і сильна тривога. 38 Тоді він сказав їм:

— Моя душа глибоко зажурена, аж до смерті. Лишайтеся тут і пильнуйте зі мною.

39 І, пройшовши трохи вперед, він упав ниць і став молитися:

— Батьку мій, якщо можливо, хай ця чаша обмине мене. Втім, не як я хочу, а як ти.

40 Він прийшов до учнів і побачив, що вони сплять. Тоді він сказав Петру:

— Невже і однієї години ви не могли не спати зі мною? 41 Пильнуйте і невпинно моліться, щоб не впасти у спокусу. Дух бадьорий, а тіло кволе.

42 І знову, удруге, він відійшов і став молитися:

— Батьку мій, якщо неможливо, щоб ця чаша обминула мене і я не пив її, то хай буде твоя воля.

43 Він знову прийшов і побачив, що вони сплять, бо їхні очі злипалися. 44 І, лишивши їх, знову відійшов і став молитися втретє, знову мовлячи ті ж слова. 45 Потім він прийшов до учнів і сказав їм:

— І в такий час ви спите і відпочиваєте! Година, коли Сина людського віддадуть в руки грішників, уже близився. 46 Вставайте, ходімо. Мій зрадник вже близько.

47 Він ще говорив, як прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним безліч людей з мечами та кийками, посланих старшими священиками і старійшинами народу.

48 Зрадник домовився з ними про знак, сказавши: «Кого я поцілую, той і є він. Його беріть під варту».

49 Підійшовши прямо до Ісуса, він сказав:

— Здоров був, Равві! — І дуже ніжно поцілував його. 50 Але Ісус запитав його:

— Приятелю, навіщо ти тут?

Тоді до Ісуса підійшли, схопили його і взяли під варту. 51 Але один з тих, хто був з Ісусом, простяг руку і, вихопивши свій меч, вдарив раба первосвященика, і відтяв йому вухо. 52 Тоді Ісус сказав йому:

— Верни свій меч на місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і погинуть. 53 Або ти думаєш, що я не можу вмовити мого Батька, щоб він прямо зараз дав мені більше дванадцяти легіонів ангелів? 54 Як же тоді виконаються Писання, де говориться, що це має відбутися таким чином?

55 В той час Ісус промовив юрбі:

— Хіба я розбійник, що ви вийшли з мечами та кийками, аби схопити мене? З дня на день я сидів у храмі і навчав, і ви не брали мене під варту. 56 Але все це відбулося, щоби виконалися писання пророків.

Тоді всі учні залишили його і втекли.

57 А ті, що взяли Ісуса під варту, відвели його до первосвященика Каяфи, у котрого зібралися книжники і старійшини. 58 Петро ж на деякій відстані йшов за ним до самого двору первосвященика і, ввійшовши, сів зі слугами, аби побачити, чим усе скінчиться.

59 Тим часом старші священики й увесь Синедріон шукали брехливого свідчення проти Ісуса, щоб дати його на смерть, 60 але не знаходили, хоч і приходило багато лжесвідків. Пізніше прийшли двоє 61 і сказали:

— Цей чоловік казав: «Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні побудувати його».

62 Тоді первосвященик устав і сказав йому:

— Не маєш що відповісти? Чуєш, що вони свідчать проти тебе?

63 Але Ісус мовчав. Тоді первосвященик сказав йому:

— Поклянися живим Богом і скажи нам, чи ти Христос, Син Божий?

64 Ісус мовив йому:

— Ти сам сказав це. І я кажу вам: віднині ви будете бачити Сина людського, що сидітиме праворуч Сили, і що йтиме по небесних хмарах.

65 Тоді первосвященик розірвав на собі верхній одяг і сказав:

— Він ганьбить Бога! Навіщо нам інші свідки? Ось! Тільки що ви чули слова, що ганьблять Бога. 66 Що скажете на це?

— Він заслуговує смерті,— відповіли йому.

67 Тоді вони стали плювати йому в обличчя і бити його кулаками. Деякі давали йому ляпаси 68 і говорили:

— Гей, ти, Христосе! Якщо ти пророк, скажи нам, хто тебе вдарив?
69 Тим часом Петро сидів зовні на подвір’ї. До нього підійшла служниця й мовила:

— Ти теж був з Ісусом галілейцем!

70 Але він став заперечувати це перед усіма:

— Я не знаю, про що ти говориш.

71 Коли він вийшов до будиночка при воротах, його помітила інша служниця і сказала тим, хто там стояв:

— Цей мужик був з Ісусом назаретянином.

72 Він знову став присягаючись заперечувати це:

— Я не знаю цієї людини!

73 За деякий час ті, що стояли там, підійшли і сказали Петрові:

— Ти точно один з них, адже й мовлення видає тебе.

74 Тоді він став проклинати себе і клястися:

— Я не знаю цієї людини!

І в ту ж мить за кукурікав півень. 75 І Петро згадав слова, сказані Ісусом: «Перш ніж заспіває півень, ти тричі відречешся від мене». Він вийшов і гірко заплакав.
271 Коли настав ранок, усі старші священики і старійшини народу стали радитися про те, як вбити Ісуса. 2 Його зв’язали, а тоді відвели та віддали правителю Пилату.

3 Коли Юда, котрий зрадив його, побачив, що той засуджений, він відчув докори сумління і повернув тридцять срібних монет старшим священикам і старійшинам, 4 проказавши:

— Я згрішив, зрадивши праведну кров.

— А нам що до того? — сказали вони. — Дивися сам!

5 Тоді він кинув срібні монети в храмі і вийшов звідти. Він пішов і повісився. 6 А старші священики взяли срібні монети і сказали:

— Віддати їх у священну скарбницю буде незаконно, бо це ціна крові.

7 Порадившись, вони купили за них поле гончаря, щоб хоронити там чужоземців. 8 Тому те поле до цих пір називається Полем крові. 9 Тоді виконалося сказане через пророка Єремію: «Вони взяли тридцять срібних монет — ціну оціненого, котрого оцінили люди із синів Ізраїля, 10 і дали їх за поле гончаря, як звелів мені Єгова».
11 Ісус же стояв перед правителем. Правитель запитав його:

— Ти юдейський цар?

Ісус відповів йому:

— Ти сам це кажеш.

12 Але коли його стали звинувачувати старші священики і старійшини, він нічого їм не відповідав. 13 Тоді Пилат запитав його:

— Чуєш, як багато свідчень проти тебе?

14 Але він не одповів йому ані слова, так що правитель дуже здивувався через це.

15 (У правителя був звичай у свята звільняти в’язня, якого захоче народ. 16 Якраз у той час в ув’язненні тримали всім відомого чоловіка на ім’я Варавва). 17 Тому, коли народ зібрався, Пилат запитав їх:

— Кого мені звільнити для вас: Варавву чи Ісуса, так званого Христа?

18 Адже він знав, що вони віддали Ісуса через заздрість. 19 До того ж, поки він сидів на суддівському місці, його дружина послала до нього сказати:

— Нічого не роби з цим праведником, бо сьогодні уві сні я багато страждала через нього.

20 Але старші священики і старійшини переконали натовп просити звільнити Варавву, а Ісуса вбити. 21 Тоді правитель промовив:

— Кого з двох хочете, щоб я звільнив для вас?

— Варавву. — сказали вони.

— 22 А що мені робити з Ісусом, так званим Христом? — запитав Пилат.

— Страть його на стовпі! — сказали усі.

23 За що? — запитав він. — Яке зло він зробив?

Але вони кричали все сильніше:

— На стовп його!

24 Бачачи, що нічого не допомагає і що, навпаки, обурення тільки росте, Пилат взяв води, вимив руки перед народом і сказав:

— Я невинний у крові цієї людини. Дивіться самі.

25 Й увесь народ мовив у відповідь:

— Його кров на нас і на наших дітях.

26 Тоді він звільнив для них Варавву, а Ісуса звелів висікти і тоді віддав його, щоб його стратили на стовпі.

27 Воїни правителя відвели Ісуса у палац правителя і зібрали до нього весь загін. 28 Знявши з нього одяг, вони надягли на нього багряну накидку, 29 сплели з колючих рослин вінок і наділи йому на голову, а в праву руку дали палицю з тростини. Вони насміхалися з нього, стаючи перед ним навколішки і говорячи:

— Здрастуй, юдейський Царю!

30 Вони плювали в нього і, взявши ту палицю, били його по голові. 31 А коли вони перестали насміхатися з нього, то зняли з нього накидку, надягли на нього його верхній одяг і повели його, щоби стратити на стовпі.

32 Виходячи, зустріли одного мешканця Кірени, по імені Симон. Вони примусили цього чоловіка нести стовп мук Ісуса. 33 Прийшовши на місце, що називають Голгофа, тобто Череп, 34 вони дали Ісусові вина, змішаного з чимось гірким, але він, спробувавши, відмовився його пити. 35 Вони прибили його до стовпа, а потім, кинувши жереб, розділили його верхній одяг 36 і сіли стерегти його там. 37 Над його головою повісили напис зі звинуваченням проти нього: «Це Ісус, юдейський Цар».

38 Поряд із ним були повішені на стовпах два розбійники: одного праворуч від нього, а другий ліворуч. 39 І люди, що проходили повз нього, ображали, киваючи головами 40 і говорячи:

— Гей, ти, збирався зруйнувати храм і за три дні збудувати його? Спаси самого себе! Якщо ти син Бога, зійди зі стовпа мук!

41 Подібним чином і старші священики з книжниками та старійшинами насміхалися з нього і говорили:

— 42 Інших рятував, а себе врятувати не може! Він цар Ізраїлю, тож нехай зійде тепер із стовпа мук, і ми повіримо в нього. 43 Він покладався на Бога, тож нехай той урятує його зараз, якщо він йому дорогий, адже він казав: «Я Син Бога».

44 Також ображали його і розбійники, повішені поряд із ним на стовпах.

45 О шостій годині на всю ту землю опустилася пітьма і тривала до дев’ятої години. 46 О дев’ятій годині Ісус голосно закричав:

— Елі, Елі, лама савахтані? — тобто: — Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?

47 Почувши це, деякі з тих, що стояли там стали говорити:

— Іллю кличе.

48 Один з них відразу ж побіг, узяв губку, намочив її у кисле вино і, настромивши на палицю з тростини, став його напувати. 49 Але інші сказали йому:

— Облиш його! Подивимося, чи прийде Ілля спасти його.

(Інший же, схопивши спис, простромив йому бік, і витекли кров та вода). 50 Ісус знову голосно закричав і випустив дух.

51 І раптом завіса святилища розірвалася надвоє, зверху донизу. Земля здригнулася, і скелі розкололися. 52 Пам’ятні склепіння відчинилися, і багато тіл святих, які заснули смертним сном, піднялися, 53 і багато хто побачили їх. (А після його воскресіння люди, які були біля пам’ятних склепінь, прийшли у святе місто.) 54 Коли сотник і ті, хто разом з ним стерегли Ісуса, побачили землетрус і все, що відбулося, вони сильно злякалися і сказали:

— Справді це був Син Бога.

55 За всім цим здалека спостерігало багато жінок, які супроводжували Ісуса від самої Галілеї, щоб служити йому. 56 Серед них були Марія Магдалина, а також Марія, матір Якова та Йосії, і матір синів Зеведея.

57 Ближче до вечора прийшов один багатий чоловік, на ім’я Йосип, котрий був із Ариматеї і котрий теж став учнем Ісуса. 58 Цей чоловік пішов до Пилата і попросив у нього тіло Ісуса. Тоді Пилат наказав віддати йому тіло. 59 Узявши тіло, Йосип обгорнув його чистим найкращим льоном 60 і положив у своє нове пам’ятне склепіння, висічене у скелі. Він підкотив до входу у склепіння великий камінь і пішов. 61 А Марія Магдалина та інша Марія лишилися там, сидячи перед могилою.

62 На наступний день після дня Приготування старші священики та фарисеї зібралися перед Пилатом 63 і сказали:

— Пане, ми пригадали, що цей самозванець, ще коли був живий, казав: «Через три дні воскресну». 64 Тому накажи охороняти могилу до третього дня, щоб його учні не прийшли і, викравши тіло, не сказали народу: «Він воскрес із мертвих!» Тоді останній обман буде гірший від першого.

65 Пилат сказав їм:

— Ось варта. Ідіть та охороняйте, як знаєте.

66 Вони пішли і для охорони могили опечатали камінь та поставили варту.
281 Після суботи, на світанку першого дня тижня, Марія Магдалина та інша Марія прийшли подивитися на могилу.

2 І раптом стався сильний землетрус, бо ангел Єгови спустився з неба, і, підійшовши, відвалив камінь, і тепер сидів на ньому. 3 На вигляд він був подібний до блискавки, а його одяг був білий як сніг. 4 Від страху перед ним вартові затремтіли і стали як мертві.

5 Ангел промовив жінкам:

— Не бійтеся. Я знаю, що ви шукаєте Ісуса, котрого стратили на стовпі. 6 Його тут нема. Він воскрес, як і казав. Підійдіть, подивіться на місце, де він лежав. 7 І мерщій ідіть, скажіть його учням, що він воскрес із мертвих, а також скажіть їм: «Він іде поперед вами в Галілею. Там побачите його». Це те, що мені потрібно було вам сказати.

8 Вони квапливо вийшли з пам’ятного склепіння і в страху та з великою радістю побігли розповісти про це його учням. 9 На шляху їх зустрів Ісус і мовив:

— Добридень!

Вони підійшли і, уклонившись, вхопилися за його ноги. 10 Тоді Ісус сказав їм:

— Не бійтеся! Ідіть, скажіть моїм братам, аби вони йшли в Галілею. Там вони побачать мене.

11 Поки вони були в дорозі, деякі з вартівників пішли в місто і розповіли старшим священикам про все, що відбулося. 12 Ті зібралися зі старійшинами, порадилися і дали воякам багато срібних монет, 13 сказавши:

— Говоріть так: «Його учні прийшли вночі та й украли його, поки ми спали». 14 Якщо ж про це стане відомо правителеві, то ми переконаємо його і визволимо вас від неприємностей.

15 Вояки взяли срібні монети і зробили так, як їх навчили. І ці слова поширені усюди серед юдеїв до цих пір.

16 А одинадцять учнів пішли в Галілею на ту гору, на котру їх направив Ісус, 17 і, побачивши його, поклонилися йому, хоча деякі сумнівалися, що це був він. 18 Ісус підійшов і сказав їм:

— Мені дано всю владу на небі та на землі. 19 Тому ідіть і в усіх народах готуйте учнів, хрестячи їх в імя Батька, Сина і святого духу 20 та навчаючи дотримувати все, що я вам звелів. І я з вами в усі дні до завершення цієї системи речей.


1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового. Авраам...

Робота на конкурс «Славетні імена українців-2010» Розробила заступник директора
Авраама, який готовий пожертвувати свого сина Ісаака Богові, Якова, котрого наймолодшого сина продають його браття до Єгипту, як...
«Співець мужності, боротьби й звитяги»
Поглибити знання учнів про життя видатного сина українського народу Т. Г. Шевченка
«Співець мужності, боротьби й звитяги»
Поглибити знання учнів про життя видатного сина українського народу Т. Г. Шевченка
ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ
Порівняльна характеристика десяти заповідей Мойсеевих та Нагорне проповіді Ісуса Христа
Конкурс оцінюється в 2 бали. Другий конкурс «Шевченківська вікторина»
Кобзаря, показати його високу обдарованість, розкрити важкі умови життя поета і художника під час перебування на засланні, його оптимізм...
Шевченко Тарас, наче сонце для нас. Учитель
Весна-весняночка Це вона, привітна і щедра, подарувала Україні вірного сина, а світові — генія
ІСУС ХРИСТОС ПОДАЄ НАЙСУЧАСНІШЕ ПОЯСНЕННЯ СВОГО СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ
Свята правда Господа нашого Ісуса Христа почала збуватися в нашій грішній цивілізації
Вчитель. Незабаром ми всі будемо святкувати Христове Воскресіння...
Вчитель. Незабаром ми всі будемо святкувати Христове Воскресіння і тому сьогодні поговоримо про це. Поговоримо про те, яке значення...
§130. Усиновлення (удочеріння). Патронат
Усиновлення це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка