«Співець мужності, боротьби й звитяги»


Назва«Співець мужності, боротьби й звитяги»
Дата05.03.2016
Розмір141 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Музика > Документи


Бузівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Жашківської районної ради


ВИХОВНИЙ ЗАХІД НА ТЕМУ:

«Співець мужності, боротьби й звитяги»



Підготувала педагог-організатор Приймак Людмила Павлівна

Тема. Співець мужності,боротьби й звитяги

Мета:

  • Поглибити знання учнів про життя видатного сина українського народу - Т.Г.Шевченка.

  • Розвивати  творчі здібності учнів, спонукати їх до власної творчості;

  • На прикладі життя Кобзаря виховувати любов і повагу дорідної землі,свого народу,мови,культури, традицій нашого народу, патріотизм.

Обладнання: в актовій залі школи висять вишиті рушники,на сцені – портрет Т.Шевченка,

На свято запрошені учні , вчителі, гості.

Епіграф : Народ Шевченка не забуває і ніколи не забуде.

Поет живе в серцях свого народу!

( М.Рильський )

Ведуча 1: І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм

Пам'ять Шевченка!

В нашій дружній великій сім’ї

(Учні виконують пісню)

І куплет.             Вже весна прекрасна радість посилає,

А береза щасно їй допомагає.

На деревах бруньки наливає соком,

Підіймає сонце на небі високо.

ІІ куплет.      Підсніжнику білий,  піднімай голівку

Набирай же сили  у росточок-стрілку.

                           Вітерець – морозко , не лети, духмяний.

                           Хай розквітне вчасно первоцвіт весняний.

ІІІ куплет.            Білосніжку, брате, квітонька раненька,

                            Набирай же сили та рости завзято,

                            Бо надходить миле українське свято.

IV куплет.           Ми нарвем квіточок й за нашим звичаєм

                           Сплетемо віночок, портрет заквітчаєм.

                           Тоді заспіваєм на повнії груди,

                           Нехай люди знають, що Шевченка любим.

Учень.        Кобзарем його ми звемо

                   Так від роду і до роду.

                   Кожен вірш свій і поему

                   Він присвячував народу.

Учень.                 Чисту матір і дитину

                            Він прославив серцем чистим.

                            Всю осяв Україну

                            Поглядом він променистим.

Учень.        Ось чому в сім’ї великій,

                   У цвіту садів прекрасних

                  Буде жити він навіки,

                   Як безсмертний наш сучасник.

Ведучий 1.          Чий портрет у кожній хаті

                            І у бідній і в багатій

                            Прикрашений рушниками,

                            Вишитий руками мами?

             Всі: Портрет Шевченка!

Ведучий 2.          За що ж люди так шанують

І люблять поета?

                           День народження святкують,

                           Як найбільше свято?

Учень.        Бо нещастя свого люду

                   Ніс в душі Тарас,

                   Сіяв добре, мудре, вічне

                   Поет серед нас.

Ведучий 1.     Чому гіркі людські болі

                       Гостро відчував?

Учень.        Бо таку вразливу душу

                   Господь йому дав.

                   Бо з дитинства не знав волі,

                   Кріпаком зростав.

Учень.                 Був цей хлопець кмітливий,

                            Чесний і справедливий.

                            Любив дуже читати,

                            А ще більше малювати,

                            А ще любив малий Тарас

                            Вечірні зорі рахувати.

Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»

Інсценізація «Розрита могила»

Дійові особи: Тарас,Степан, козак з могили,розрита могила.

Дія відбувається ввечері в степу біля села Кирилівка. Степ. Могила. На

могилі сидять пастушки Тарас і Степан. Вечоріє.

Сцена 1.

Тарас. Дивись , Степане, як прегарно сонце заходить! Зачервонілось - як пожар, а небо – як прекрасно красками міниться! Ех, як хотілось би мені вже добре малювати, мати фарби й змалювати оту красу… ( Задумливо)

Сонце заходить, гори чорніють,

Пташечка тихне, поле німіє…
Степан. Так…Сонце заходить, то нам вже пора,Тарасе, гонити вівці додому…

Тарас. Гони, Степане, та займи мої вівці, а я заночую тут у степу…

Степан. Не хочеш іти додому?

Тарас. Не хочу…Там мачуха бити мене буде…

Степан. А вечеря? Ти хіба не голодний?

Тарас. Ні, я ще не дуже зголоднів, та й маю ще шматочок хліба за пазухою, що Оксана дала .А вранці скажеш Оксані, то вона знову передасть…

Степан. А не будеш боятися? Це ж лячно самому ночувати в степу на могилі…

Тарас. Чого лячно? Тут гарно, а не лячно! Дивись лиш…за байраком байрак, а там ( показує) степ та могила!

Степан. Ну, то добре! Ночуй, а я займу твої вівці (виходить).
Сцена 2. ( Темніє дужче. Здалека чути, як Степан покрикує на овець. Поволі втихає все. Тарас лягає на могилу. Та враз блимнуло світло, а з могили виходить сивий похилений козак. Тарас схоплюється.)

Козак. А що – злякався, хлопче ?


Тарас (спокійно). Ні !Чого мені лякатися? Я здивувався лише.

Козак. А чи знаєш ти , хто я такий ?

Тарас. Знаю! Як лише вуса та чуба сивого побачив , то й пізнав , що ви козак запорізький…

Козак. Так,синку, а звідки ж ти знаєш про козаків?

Тарас. Мені дідуньо розповідав , розповідав не раз ,як то козаки по морю гуляли, як слави добували та з турецької неволі братів визволяли…

Козак (оперся на списа,задумливо)

Було колись – на Україні ревіли гармати

Було колись – запорожці вміли панувати!

А зараз де та воля? Ти, Тарасе, мусиш підняти народ своїм словом на боротьбу!

Тарас. Та чи зможу я,невчений кріпак, виконати те велике завдання, що його на мене покладаєте?

Козак. Зможеш, у твоєму серці палає вогонь любові до України! А в душі маєш утаєний дар – силу Пророка!

Тарас. Добре! Щоб лиш Україну розбудити!

Козак. Я знав, що саме такі слова почую від тебе!

Не однаково тобі.

Як Україну злії люди

Присплять, лукаві, і в огні

Її ,окраденую, збудять…

(Чути спів півня – в цю ж хвилину привид козака зникає, а Тарас стоїть, простягнувши вперед руки )

Дитячі роки Тараса Шевченка

(На фоні тихої мелодії «Зоре моя вечірняя» звучить розмова Тараса з мамою.)

Тарас.        Мамо,  чому так багато зірок на небі?

Мама.        Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка поки людина не помре. А як помре – свічка гасне, зіронька падає. Бачив?

Тарас.        Бачив, матусю, бачив… Матусечко, а чому одні зірочки великі, ясні, а другі ледь – ледь видно?

Мати.         Бо, коли людина зла, заздрісна, скіпа, її свічка ледь – ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.

Тарас.        Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічка світила найяскравіше.

Мати.         Старайся, мій хлопчику.

(На фоні мелодії «Зоре моя вечірняя» звучать слова матері.)

Мати.         Як гірко, як нестерпно жаль,

                   Що долі нам нема з тобою.

                   Ми вбогі, змучені раби

                   Не знаєм радісної днини.

                   Нам вік доводиться терпіть,

                   Не розгинать своєї спини.

                   Промовиш слово – і нагай

                   Над головою люто свисне.

                   І так усюди – з краю в край –

Панує рабство ненависне.

Росте неправда на землі

Згорьованій, сльозами злитій.

О, любі діточки малі,

Одні залишитесь на світі!

Ну хто замінить вам мене,

Рожеві квіти нещасливі,

Коли безжальна смерть зітне

Мене на довгій панській ниві?

(Під музику йде.)

Учень.        Рано вмерла його мати,

                   Лишивсь сиротою,

                   Не міг раду собі дати

                   З горем і журбою.

Учень.         Були у Шевченка

                    Брати й сестри рідні.

                    Всі кріпаки, всі сироти,

                    Усі дуже бідні.

Учень.        Були сестричка Маруся,

                   Яринка та братик Микита.

                   Малим його забавляла

                   Найстарша Катерина.

Інсценівка оповідання С.Васильченка

«Залізні стовпи»

Ведуча.      Невесела вечеря – зморений батько, зажурена мати, сестричка Катерина, брат.

Сусід.         Слава Ісусу Христу!

Всі.             Слава на віки!

Сусід.         Це тільки вечеряєте? Що так пізно?

Мати.         Та у нас клопіт, що й вечеря не вечеря: хлопець десь дівся,- зранку як пішов, то й досі немає. Бігали і до ставка, і до греблі, всі бур’яни обшукали,- як у воду впав!

Батько.       Догляділи!

Сусід.         Нічого, знайдеться. Може заснув десь у буряні. Проспиться, прийде…

Мати.         Ну й де б їй дітися, вражій дитині?

Ведуча.      Раптом чути:»Чумаки! Чумаки!»

Сестра.      А ось і наш волоцюга з’явився!

Брат.          Нарешті прийшов!

Мати.         Де ти був?

Батько.       Де тебе носило?

Мати.         Де ти волочився?

Батько.       Де ж ти був оце - питаю?

Тарас.        Був у полі та й заблудив.

Батько.       Бачили таке? Хто ж тебе привіз додому?

Тарас.        Чумаки.

Всі.             Хто?

Тарас.        Стрітився з чумаками, питають: «Куди ідеш-мандруєш?» а я кажу: «В Кирилівку!» а вони й кажуть: «Це ти йдеш в Моринці, а в Кирилівку треба назад іти. Сідай з нами, ми довеземо.» та й посадили мене на віз. І дали мені батіг волів поганяти.

Батько.       Бачили такого? Чумакувати надумав уже! І як воно згадало, що з Кирилівки.

Сусід.         Я ж казав, що знайдеться. Такий лобатий не пропаде.

Батько.       Ну, почумакував, тепер бери ложку та й сідай вечеряти.

Катерина.  Ну, чого тебе понесло в поле? Чого? Як мотає! Наче три дні не їв.

Мати.         Ви послухайте, що цей волоцюга вигадує, старий того не придумає збрехати, як воно. Каже, що ходив він туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо, і ворота, куди сонце заходить на ніч. Розповідає, ніби сам теє бачив. Ой, Тарасе, що з тебе буде?

Сусід.         Всі на кутку кажуть, що з вашого сина, мабуть, щось добряче вийде!

Батько.       Що вийде? Розбишака великий вийде – ось що! Ото чули про Кармелюка? А це другий буде такий.

Сусід.         Це той, що в панів віднімає та наділяє бідних?

Батько.       Так.

Ведучий.    Як же далі склалася доля Тараса?

Учень.        У пана Енгельгарда

                   За козачка служив.

                   Не згинався перед паном –

                   Служив, як умів.

                   Скуштував на юнім тілі

                   Не раз батогів.

Ведучий.    Що ж любив Тарас робити, де любив бувати?

Учень.        В літній сад він вечорами

                   Ходив малювати.

Учні виконують пісню «Садок вишневий коло хати.

Ведуча.      Чи довіку залишився

                   Тарас кріпаком?

                   Чи усе-таки звільнився

                   Від своїх оков?

Учень.        О, довіку вдячний

                   Був Тарас Шевченко,

                   Що в саду Петербурзькім

                   Стрів його Сошенко.

                   Сошенко й Григорович

                   У розумнім колі

                   Вирвали талант вкраїнський

                   З тяжкої неволі.

Ведучий.    А звільнившись від кріпацтва

                  Чи став він щасливим?

Учень.        Не жилось йому спокійно

                   На білому світі:

                   Всю неправду, всі нещастя,

                  

Що душили груди

                   Виливав він на папері

                   Піснею між люди.

Учень.        Серце мліло

                   Від горя людського

                   Й викресало гордо й сміливо

                   Тарасове слово.

Учень.        А вже цар

                   Та пані прелюті

                   Налякались того слова,

                   Бо люди розкуті

                   Підуть волю здобувати,

                   Кайдани ламати,

                   Із неволі

                   Народ визволяти.

Учень.        Тому й засудили

                   Судом хижим

                   Судді – недоріки

                   І на каторгу заслали

                   Мало не на віки.

Учень.        Десять літ пробув Шевченко

                   На солдатській службі.

                   Із казахами в їх краю

жив у щирій дружбі.

Учень.        Повернувсь Тарас з неволі

                   Вже хворим додому.

                   Але пісню, але думу

                   Не забув складати.

                   Як страждала-горювала

                   Україна – мати .

Учні співають пісню «Зацвіла в долині»

Вчитель.    Всі ви вчили і читали

                  Твори Кобзаря,

                  Як ви їх запам’ятали

                  Перевірю я.

Вікторина

        

1.     Чи знаєте ви твори Кобзаря? Закінчи рядочок.

1)    Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє… лани, гаї, сади!..

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до … (води).

2)    Дивлюсь, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце … (зустрічає).

3)    Не називаю її раєм

Тії хатиночки у … (гаї).

4)    Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона … (калина).

5)    На панщині пшеницю жала,

Втомилася; не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина … (годувать).

6)    Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають, ідучи, …(дівчата).

7)    В лиху годину

Якось недавно довелось

Мені заїхати в … (Україну).

2.     Який рядок зайвий?

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Тече вода з-під явора,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

3.     До яких віршів Т.Г.Шевченка ці ілюстрації?

1)  «Мені тринадцятий минало»;

2)  «Садок вишневий коло хати»;

3)  «зацвіла в долині червона калина».

Учень.        У нашій хаті на стіні

Висить портрет у рамі.

Він дуже рідний і мені,

І татові і мамі.

Він стереже і хату  й нас,

Він знає наші болі.

Я добре знаю – це Тарас,

Що мучився в неволі.

Такий ріднесенький  -  дивись

Він мов говорить з нами,

Він на портреті мов живий,

Ось -  ось і вийде з рами.

Учень.        Тарасе, наш Кобзарю, всюди

                   Приходиш нині ти, як свій,

                   Тебе вітають щиро люди

                   На всій Україні моїй.

Ведуча . Пам’ятаймо нашого Тараса, його заповіти: один із них – берегти й плекати рідну мову.

Учениця читає вірш поетеси з Жашківщини Фросини Мороз «Тарасова мова»

Мова моя рідна,мова калинова,

Наче хвиля срібна, Тарасова мова.

Мова мого діда, мова мого тата,

Мов окраєць хліба,щедрістю багата.

Скупана в любистку, скупана й у м’яті

Із лози колиска зроблена дитяті.

Багата – не бідна,Тарасова мова,

Мова моя рідна, мова колискова.
Учень читає вірш поетеси з Жашківщини Фросини Мороз «У нас на Вкраїні»

У нас на Вкраїні пісні солов’їні,

Садочки вишневі цвітуть.

Яскраві зірниці, вода у криниці,

Й дівчата по воду ідуть.

У нас на Вкраїні шляхи тополині,

Шумлять колосками поля,

Червонії грона висять на калині,

І небо – в журбі журавля.

У нас на Вкраїні ,святій та єдиній,

Гніздечко лелека звива.

Рушник простеляють любові й хлібині

Й шанують вірші Кобзаря!

Учениця.       Я, маленька українка,

Вісім років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю

Він дитя з-під стріхи,

Він в подертій свиті.

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре не загине

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.
(Усі учасники свята виходять на сцену і вклоняються присутнім у залі)

Література:


  1. Королюк Н.І. Кобзарева пісня. — К.: Фонд мистецтв «Юні таланти», 1994.

  2. Тарас Шевченко: Життя і творчість у документах, К: Рад. щк., 1991.

  3. Грінченко М. Шевченко і музика. Вибране. — К.: Держ. вид-во образотворчого мист. і музичої літератури, 1959.

  4. Юнге К. Спогади про Шевченка, 1873.

  5. Шевченко Т.Г. Музыкант. — К.: Рад. шк., 1980.
    Шевченко і музика. — К.: Мистецтво, 1966.

  6. Наша мова — солов'їна. Вірші // Упор. М.Слабошпицький. — К.: Веселка, 1990.

  7. Жашківщина. Поетичні обрії. Твори поетів. – К.:АрТек, 2003

  8. Фросина Мороз. З осені у літо відпусти. – Збірка поезій. Ч:Вертикаль, 2011.




Схожі:

«Співець мужності, боротьби й звитяги»
Поглибити знання учнів про життя видатного сина українського народу Т. Г. Шевченка
“М. В. Гоголь. «Тарас Бульба». Гоголь і Україна. Зображення в повісті...
М. В. Гоголь. «Тарас Бульба». Гоголь і Україна. Зображення в повісті любові до України, героїзму, мужності й козацької звитяги в...
Уроки за творчістю М. В. Гоголя
М. В. Гоголь. «Тарас Бульба». Гоголь і Україна. Зображення в повісті любові до України, героїзму, мужності й козацької звитяги в...
Завдання турніру юних біологів 2010-2011
Біологічна боротьба. Останнім часом все більшої популярності набувають методи біологічної боротьби зі шкідниками та різноманітними...
Програми боротьби з онкологічними захворюваннями на 2010-2016 роки
Затвердити районну програму боротьби з онкологічними захворюваннями на 2010-2016 роки (далі – Програма), що додається
Урок читання Тема : Т. Г. Шевченко співець краси рідного краю
«Тарас Шевченко» (про нього) Т. Г. Шевченко – «Вітер з гаєм розмовляє…», «Садок вишневий коло хати»
Урок читання Тема : Т. Г. Шевченко співець краси рідного краю
«Тарас Шевченко» (про нього) Т. Г. Шевченко – «Вітер з гаєм розмовляє…», «Садок вишневий коло хати»
Тема: Т. Г. Шевченко співець краси рідного краю
...
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 22 січня 1996 р. № 116 Київ...
На виконання розпорядження Президента України від 10 лютого 1995 р. № 35 «Про заходи щодо активізації боротьби з корупцією і організованою...
Урок № Тема: Зображення в повісті М. Гоголя героїзму, мужності українського народу
Обладнання: кабінет комп’ютерних технологій, ПК, учительська презентація по темі Зображення в повісті М. Гоголя
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка