1 Книга про життя Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама


Назва1 Книга про життя Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама
Сторінка4/7
Дата18.04.2013
Розмір0.72 Mb.
ТипКнига
bibl.com.ua > Фізика > Книга
1   2   3   4   5   6   7

51 Ви зрозуміли зміст усього цього?

— Так,— відповіли вони йому.

52 Тоді він сказав їм:

— Так і кожен наставник, що дізнався вчення про небесне царство, подібний на хазяїна дому, який виносить зі своєї скарбниці нове і старе.
53 Коли Ісус закінчив наводити ці приклади, він вирушив звідти далі. 54 І, прийшовши у свої рідні місця, він став навчати людей в їхній синагозі, так що вони дивувалися і казали:

— Звідки в нього така мудрість і здатність творити такі могутні діла? 55 Хіба він не син теслі? Хіба його матір не звати Марією, а його братів Яковом, Йосипом, Симоном та Юдою? 56 І його сестри — хіба всі вони не з нами? Звідки ж у нього все це?

57 І спокушувалися через нього. Ісус же сказав їм:

— Не буває, щоб не шанували пророка, хіба що тільки у нього на батьківщині і в його домі.

58 І не вчинив там багатьох могутніх діл через їхнє невірство.
141 В цей самий час правитель області Ірод почув розмови про Ісуса 2 і сказав своїм слугам:

— Це Іван Хреститель. Він воскрес із мертвих, і тому через нього звершуються могутні діла.

3 Адже до цього Ірод схопив Івана, і, зв’язавши, посадив у в’язницю через Іродіаду, дружину свого брата Пилипа, 4 оскільки Іван казав йому: «Незаконно тобі мати її». 5 Він хотів убити його, але боявся народу, бо люди вважали його пророком. 6 Але коли святкувався день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала перед усіма, і Іроду це так сподобалося, 7 що він поклявся дати їй усе, чого б вона не попросила. 8 Тоді вона, навчена своєю матір’ю, мовила: «Дай мені на тарелі голову Івана Хрестителя». 9 Цар опечалився, але через свої клятви і через тих, що возлежали при столі з ним, звелів дати їй те, що вона просила, 10 і послав обезголовити Іванна у в’язниці. 11 Його голову принесли на тарелі і подали дівчині, а та віднесла її матері.

12 Після цього прийшли учні Івана і винесли його тіло. Вони похоронили його, а потім пішли й розповіли про все Ісусу.

13 Почувши це, Ісус відплив звідти на човні в усамітнене місце, аби побути самому. Але народ, почувши про це, попрямував за ним, йдучи пішки із міст.

14 Вийшовши з човна, він побачив натовпи людей. Він зглянувся над ними і зцілив тих із них, хто був хворий. 15 Коли настав вечір, його учні підійшли до нього і сказали:

— Місце тут безлюдне, і година вже пізня. Відправ народ, аби вони пішли у села і купили собі поїсти.

16 Але Ісус сказав їм:

— Не потрібно їм іти — ви дайте їм поїсти.

17 Вони мовили йому:

— У нас тут нічого нема, крім п’ятьох паляниць і двох риб.

18 Він сказав:

— Принесіть їх мені сюди.

19 Відтак він звелів народу прилягти на траві, узяв п’ять паляниць і дві риби і, дивлячись на небо, благословив. Після цього він розламав паляниці і роздав їх учням, а учні — людям. 20 Все їли і наситилися. Шматки, що лишилися, зібрали, і виявилося, що їх дванадцять повних корзин. 21 А тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, попри жінок і дітей. 22 Після цього він тут же звелів своїм учням сісти у човен і плисти без нього на другий бік, а сам лишився проводжати народ.

23 Провівши народ, він піднявся на гору, щоби помолитися, і був там сам, хоча було вже пізно. 24 До цього часу човен був за багато сотень метрів од берега, і його кидало хвилями, бо дув зустрічний вітер. 25 У четверту сторожу ночі він пішов до них по морю. 26 Побачивши, що він іде по морю, його учні стривожилися.

— Це примара! — сказали вони і від страху закричали.

27 Але Ісус відразу ж заговорив з ними й сказав:

— Сміливіше, це я. Не бійтеся.

28 У відповідь Петро мовив йому:

— Добродію, якщо це ти, звели мені прийти до тебе по воді.

29 Він сказав:

— Йди!

І Петро, вийшовши з човна, пішов по воді до Ісуса. 30 Але, дивлячись на бурю, він злякався і, коли став тонути, закричав:

— Пане, врятуй мене!

31 Ісус тут же простягнув руку, підхопив його й мовив:

— Маловірний, чому ти засумнівався?

32 І коли вони ввійшли у човен, буря стихнула. 33 Тоді ті, хто був у човні, поклонилися йому і сказали:

— Справді ти Син Бога.

34 Переправившись на другий бік, вони пристали до берега в Геннісареті.

35 Впізнавши його, мешканці тієї місцевості послали повідомити про нього по всій околиці, і люди привели до нього всіх хворих. 36 Вони благали його, щоб він дозволив їм хоча б доторкнутися до бахроми свого верхнього одягу. І всі, хто доторкався, повністю видужували.
151 Тоді до Ісуса прийшли з Єрусалима фарисеї та книжники і сказали:

— 2 Чому твої учні порушують традиції пращурів? Наприклад, вони не миють руки, коли збираються їсти.

3 У відповідь він промовив їм:

— А ви чому порушуєте заповіді Бога заради ваших традицій? 4 Наприклад, Бог сказав: «Шануй батька й матір» і «Той, хто лихословить батька чи матір, мусить бути даний на смерть». 5 А ви кажете: «Хто скаже батькові чи матері: «Все, чим ви могли б скористатися з того, що в мене є,— це дар, присвячений Богу», 6 той не повинен шанувати батька». Тим самим ви скасували слово Бога заради вашої традиції. 7 Лицеміри, правильно пророкував про вас Ісая, коли промовляв: 8 «Цей народ шанує мене вустами, але їхнє серце віддалене від мене. 9 Даремно вони поклоняються мені, бо їхні вчення всього лиш людські заповіді».

10 З цими словами він покликав людей і сказав:

— Послухайте і вникніть: 11 не те, що входить у вуста, оскверняє людину, а те, що виходить із вуст, оскверняє людину.

12 Тоді до нього підійшли учні й запитали:

— Ти знаєш, що фарисеї спотикнулися, почувши твої слова?

13 У відповідь він промовив:

— Всяка рослина, яку мій небесний Батько не садив, буде вирвана з коренем. 14 Залиште їх. Вони — сліпі поводирі. Якщо ж сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму.

15 Тоді Петро сказав йому:

— Поясни нам цей приклад.

16 Він сказав:

— Невже і ви до цих пір не розумієте? 17 Невже не знаєте, що все, що входить у вуста, проходить через нутрощі і потрапляє у стічний рів? 18 А те, що виходить з вуст виходить із серця, воно й оскверняє людину. 19 Так, із серця виходять злі думки, вбивства, перелюб, блуд, злодійство, лжесвідчення, образливі слова. 20 Це оскверняє людину, а їсти невимитими руками — не оскверняє людину.
21 Вийшовши звідти, Ісус пішов в околиці Тира й Сидона. 22 І одна фінікіянка, що мешкала у тій області, вийшла і стала гукати:

— Будь милосердний до мене, Добродію, Сину Давида. Моя донька одержима демонами і сильно мучиться.

23 Але він не відповідав їй ані слова. Тоді його учні підійшли і попросили його:

— Скажи їй, аби вона пішла, а то вона все кричить і кричить нам услід.

24 Він одповів:

— Я посланий не до всіх, а тільки до загублених овець дому Ізраїлю.

25 Але жінка, підійшовши, стала кланятися йому і говорити:

— Добродію, поможи мені!

26 Тоді він сказав їй:

— Недобре взяти хліб у дітей і кинути собачатам.

— 27 Так, Пане,— мовила вона,— але ж і собачата їдять крихти, що падають зі столу хазяїв.

28 Тоді Ісус сказав їй:

— О жінко, велика твоя віра. Хай буде так, як ти хочеш.

І в той же час її дочка зцілилася.

29 Пішовши звідти далі, Ісус прийшов до Галілейського моря і, піднявшись на гору, сів там. 30 До нього прийшло дуже багато людей, привівши з собою кульгавих, калік, сліпих, німих і багатьох інших хворих. Їх мало не кидали до його ніг, і він зціляв їх. 31 Люди дивувалися, бачачи, як німі розмовляють, кульгаві ходять, а сліпі бачать, і прославляли Бога Ізраїля.

32 А Ісус покликав своїх учнів і сказав:

— Жаль мені людей, бо вони вже три дні тут зі мною і їм нічого їсти. Я не хочу відправляти їх голодними, щоб вони не ослабнули в дорозі.

33 Учні ж мовили йому:

— Звідки в цьому усамітненому місці взяти стільки хліба, щоб нагодувати так багато людей?

34 Ісус запитав їх:

— Скільки у вас паляниць?

— Сім, та кілька рибин,— відповіли вони.

35 І, наказавши людям прилягти на землі, 36 він узяв сім паляниць і рибу, віддав подяку Богу і, розламавши їх, став роздавати учням, а учні — людям. 37 Всі їли й наситились. Шматки, що лишилися, зібрали, і їх виявилося сім повних великих кошів. 38 Тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок і дітей. 39 І, відправивши народ, він сів у човен і приплив у край Магадан.
161 Там до нього підійшли фарисеї та садукеї, і, бажаючи випробувати його, стали просити його показати їм знамення із неба. 2 Він промовив їм у відповідь:

— Коли настає вечір, ви зазвичай кажете: «Буде ясна погода, бо небо вогненно-червоне», 3 а вранці: «Сьогодні буде негода, бо небо, хоча і вогненно-червоне, але похмуре». Як витлумачити погоду по вигляду неба, ви знаєте, знамень часу витлумачити не можете. 4 Зле і перелюбне покоління постійно шукає знамення, але йому не буде дано ніякого знамення, крім знамення Йони.

І, полишивши їх, він пішов геть.

5 Його учні переправилися на другий берег, але забули взяти з собою хліба. 6 Ісус сказав їм:

— Дивіться, остерігайтеся закваски фарисеїв та садукеїв.

7 Вони стали розмірковувати між собою: «Ми не взяли з собою хліба». 8 Знаючи це, Ісус промовив:

— Маловірні, чому ви розмірковуєте між собою про те, що у вас нема хліба? 9 Невже ви до цих пір не розумієте? Чи не пам’ятаєте про п’ять паляниць для п’яти тисяч і скільки корзин ви зібрали? 10 Або про сім паляниць для чотирьох тисяч і скільки великих кошів ви зібрали? 11 Невже ви не розумієте, що я говорив вам не про хліб? Але остерігайтеся закваски фарисеїв і садукеїв.

12 Тоді вони зрозуміли, що він говорив їм про те, аби вони остерігалися не хлібної закваски, а вчення фарисеїв та садукеїв.

13 Коли Ісус прийшов в околиці Кесарії Пилипової, він став питати учнів:

— Що кажуть люди про те, хто такий Син людський?

14 Вони сказали:

— Одні кажуть — Іван Хреститель, другі — Ілля, треті — Єремія або один з пророків.

15 Тоді він запитав їх:

— А ви що скажете про те, хто я?

16 У відповідь Симон Петро сказав:

— Ти — Христос, Син живого Бога.

17 Ісус мовив йому:

— Щасливий ти, Симоне, сину Йони, бо не тіло і кров відкрили тобі це, а мій Батько, котрий на небесах. 18 І я кажу тобі: ти Петро. Я побудую своє зібрання на цій скелі, і ворота Гадеса не здобудуть перемогу над ним. 19 Я дам тобі ключі від небесного царства, і все, що ти зв’яжеш на землі, буде тим, що зв’язане на небі, і все, що ти розв’яжеш на землі, буде тим, що розв’язане на небі.

20 Відтак він заборонив учням говорити кому-небудь, що він Христос.

21 З того часу Ісус Христос почав пояснювати учням, що він повинен піти в Єрусалим і зазнати багато страждань від рук старійшин, старших священиків і книжників, що він буде вбитий і на третій день воскресне. 22 Тоді Петро відвів його вбік і став перечити йому, говорячи:

— Будь добрий до себе, Пане. Не станеться з тобою такого ніколи.

23 Але він, одвернувшись від Петра, сказав йому:

— Геть від мене, Сатано! Ти для мене камінь спотикання, бо ти думаєш не про Боже, а про людське.

24 Потім Ісус промовив своїм учням:

— Якщо хто-небудь хоче йти за мною, хай відречеться від себе, візьме свій стовп мук і постійно прямує за мною. 25 Хто хоче врятувати свою душу, той загубить її, а хто загубить свою душу заради мене, той знайде її. 26 Яка користь людині, якщо вона набуде увесь світ, але втратить свою душу? Або що дасть людина, щоб виміняти свою душу? 27 Адже Син людський повинен прийти у славі свого Батька зі своїми ангелами, і тоді він віддасть кожному по його ділах. 28 Істинно кажу вам: серед тих, що стоять тут, є ті, хто не встигне скуштувати смерті, як побачать Сина людського, що йде у своєму царстві.
171 Через шість днів Ісус узяв Петра, Якова та його брата Івана, і привів їх самих на високу гору. 2 Там він преобразився перед ними: його обличчя засяяло, як сонце, а його одяг став сліпучо білий, як світло. 3 І раптом перед ними з’явилися Мойсей та Ілля, які розмовляли з ним. 4 Тоді Петро сказав Ісусу:

— Пане, нам так добре тут. Якщо хочеш, я поставлю тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі.

5 Поки він ще говорив, їх покрила світла хмара, а голос із хмари сказав:

— Це мій любий Син, котрого я схвалюю. Слухайте його.

6 Почувши це, учні впали ницьма. Вони дуже злякалися. 7 Тоді Ісус підійшов і, доторкнувшись до них, сказав:

— Вставайте, не бійтеся.

8 Вони звели очі і не побачили нікого, крім Ісуса. А коли вони спускалися з гори, Ісус звелів їм:

— Нікому не розповідайте про це видіння, поки Син людський не воскресне з мертвих.

10 Але учні запитали його:

— Чому книжники кажуть, що спочатку має прийти Ілля?

11 Він сказав:

— Ілля насправді прийде і все відновить. 12 Але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, а зробили з ним те, що хотіли. Так і Сину людському належить постраждати від їхніх рук.

13 Тоді учні зрозуміли, що він говорив їм про Івана Хрестителя.

14 Коли вони прийшли до народу, до нього підійшов один чоловік і, ставши перед ним навколішки, сказав:

— 15 Добродію, будь милосердний до мого сина, бо в нього епілепсія і йому погано. Він часто падає то у вогонь, то у воду. 16 Я привів його до твоїх учнів, але вони не змогли зцілити його.

17 Тоді Ісус проказав:

— О невіруюче і розбещене покоління, скільки ще мені бути з вами? Скільки ще мені терпіти вас? Приведіть його до мене.

18 Ісус осудив демона, і демон вийшов з нього. І в той же час хлопчик зцілився. 19 Після цього учні підійшли до Ісуса самі й запитали:

— Чому ми не могли вигнати його?

20 Він одповів їм:

— Через ваше маловір’я. Істинно кажу вам: якщо у вас буде віра, як гірчичне зерно, то ви скажете цій горі: «Пересунься звідси туди», і вона пересунеться, і для вас не буде нічого неможливого. 21*
22 Коли вони були разом у Галілеї, Ісус сказав їм:

— Син людський мусить бути переданий в руки людей, 23 і вони уб’ють його, але на третій день він воскресне.

Тоді вони дуже зажурилися.

24 Після цього вони прийшли в Капернаум. До Петра підійшли люди, що збирали податок — дві драхми, і запитали:

— Чи платить ваш учитель податок дві драхми?

25 Він сказав:

— Так.

Але, коли він ввійшов у хату, Ісус, випередивши його, запитав:

— Як ти думаєш, Симоне, з кого земні царі беруть мито або подушний податок: зі своїх синів чи з чужих людей?

26 Коли той відповів:

— З чужих людей,— Ісус сказав йому:

— Значить, сини звільняються від податків. 27 Але щоб ми не бути для них каменем спотикання, піди до моря, закинь гачок і візьми першу спійману рибу. Коли відкриєш їй рот, знайдеш статир. Візьми його і віддай їм за мене і за себе.
181 В ту годину до Ісуса підійшли учні й запитали:

— Хто ж все-таки буде великий у небесному царстві?

2 Тоді він покликав до себе маленьке дитя, поставив його між ними 3 і сказав:

— Істинно кажу вам: якщо не змінитеся і не станете як маленькі діти, не ввійдете у небесне царство. 4 Отже, хто упокорить себе, як це дитя, той і більший у небесному царстві. 5 І той, хто приймає одне таке дитя в ім’я моє, приймає й мене. 6 А тому, хто стає каменем спотикання для одного з цих малих, які вірять в мене, було би краще, якби йому на шию повісили жорно і втопили б його у відкритому морі.

7 Горе світу через спотикання! Звичайно, спотикання неминуче мають з’явитися, але горе людині, через яку з’являється спотикання! 8 Якщо твоя рука або нога стає для тебе спотиканням, відітни її і викинь. Краще тобі ввійти в життя калікою чи кульгавим, аніж з двома руками або з двома ногами бути кинутим у вічний вогонь. 9 І якщо твоє око стає для тебе спотиканням, вирви його і викинь. Краще тобі з одним оком ввійти у життя, аніж з двома очима бути кинутим у вогненну геєну. 10 Дивіться, не зневажайте жодного з цих малих, бо, кажу вам, їхні ангели на небі завжди бачать обличчя мого Батька, котрий на небі. 11*
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового. Авраам...

Робота на конкурс «Славетні імена українців-2010» Розробила заступник директора
Авраама, який готовий пожертвувати свого сина Ісаака Богові, Якова, котрого наймолодшого сина продають його браття до Єгипту, як...
«Співець мужності, боротьби й звитяги»
Поглибити знання учнів про життя видатного сина українського народу Т. Г. Шевченка
«Співець мужності, боротьби й звитяги»
Поглибити знання учнів про життя видатного сина українського народу Т. Г. Шевченка
ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ
Порівняльна характеристика десяти заповідей Мойсеевих та Нагорне проповіді Ісуса Христа
Конкурс оцінюється в 2 бали. Другий конкурс «Шевченківська вікторина»
Кобзаря, показати його високу обдарованість, розкрити важкі умови життя поета і художника під час перебування на засланні, його оптимізм...
Шевченко Тарас, наче сонце для нас. Учитель
Весна-весняночка Це вона, привітна і щедра, подарувала Україні вірного сина, а світові — генія
ІСУС ХРИСТОС ПОДАЄ НАЙСУЧАСНІШЕ ПОЯСНЕННЯ СВОГО СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ
Свята правда Господа нашого Ісуса Христа почала збуватися в нашій грішній цивілізації
Вчитель. Незабаром ми всі будемо святкувати Христове Воскресіння...
Вчитель. Незабаром ми всі будемо святкувати Христове Воскресіння і тому сьогодні поговоримо про це. Поговоримо про те, яке значення...
§130. Усиновлення (удочеріння). Патронат
Усиновлення це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка