|
|
Скачати 2.37 Mb.
|
|
34. Сутність, форми та роль протекціонізму в сучасних торговельно-економічних відносинах. Державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгової політики. Прихильники протекціонізму стверджують, що без державного захисту від іноземної конкуренції розвиток національної промисловості неможливий. Посилення економічної могутності країни і необхідний для цього перехід від аграрного методу ведення господарства до створення власної національної індустрії можуть бути досягнуті лише при встановленні для національних підприємців привілейованих, найбільш сприятливих умов). Безмитна торгівля з її гострою конкурентною боротьбою в умовах світового господарства, відповідно до цього погляду, зовсім унеможливлює створення власної національної промисловості. Кожна спроба економічно відсталих країн ліквідувати це відставання наштовхується на протидію пануючих на ринках іноземних виробників. Можливості та засоби ведення конкурентної боротьби, якими володіють промислове розвинуті країни, позбавляють господарське слабкі держави шансу на успіх в їхніх зусиллях вийти із «зачарованого кола бідності». Багато держав, декларуючи вільну торгівлю і палко захищаючи переваги безперешкодної міжнародної міграції капіталів і робочої сили, тим не менше досить вміло поєднують ці теоретичні концепції з практикою широкого використання захисних тарифів та інших видів обмежень. Існування цього протекціоністського частоколу пояснюється необхідністю проведення певних заходів у відповідь на захисну політику інших держав. У різні періоди історії зовнішньоторгівельна практика схилялася то в одну, то в іншу сторону, ніколи, правда, не приймаючи жодну з екстремальних форм. У 50-60-ті роки для міжнародної економіки був характерний відхід від протекціонізму у бік більшої лібералізації і свободи зовнішньої торгівлі. З початку 70-х років виявиласязворотна тенденція країни стали відгороджуватися один від одного все більш витонченими тарифними і особливо нетарифними бар'єрами, захищаючи свій Розвиток протекціоністських тенденцій дозволяє виділити декілька форм протекціонізму: • селективный протекціонізм направлений проти окремих країн або окремих товарів; • галузевий протекціонізм захищає певні галузі, передусім сільське господарство, в рамках аграрного протекціонізму; • колективний протекціонізм проводиться об'єднаннями країн відносно країн, в них що не входять; • прихований протекціонізм здійснюється методами внутрішньої економічної політики. внутрішній ринок від іноземної конкуренції. Правда, при цьому сучасний протекціонізм концентрується у відносно вузьких областях. У відносинах розвинених країн між собою це області сільського господарства, текстиля, одягу і стали. У торгівлі розвинених країн з тими, що розвиваються це експорт промислових товарів країнами, що розвиваються. У торгівлі країн, що розвиваються між собою це товари традиційного експорту 35. Практика застосування протекціонізму в зовнішньоекономічній діяльності України Розглядаючи розвиток митно-тарифного регулювання в Україні, слід зазначити, що його спрямованість постійно змінювалась від ліберальної до політики поміркованого протекціонізму. У перші роки незалежності імпортний режим відзначався відносною простотою та ліберальністю. Справляння мита мало переважно фіскальні функції, наповнення бюджету відбувалось за рахунок валютної виручки та вивізного мита, а також високих ставок ввізного мита на рентабельну на українському ринку іноземну продукцію (підакцизних та високоліквідних товарів). У 1994 році митна політика переорієнтовується на захист національної економіки від руйнівного впливу іноземних товаровиробників та закладаються основи узгодженої митно-тарифної політики, в процесі чого важлива роль відводиться новоствореній митно-тарифній раді. Так, були скасовані тарифи на товари, що не мали вітчизняних аналогів, але підвищені ставки імпортного мита на споживчі товари. Період від 1996 до 1998 року можна охарактеризувати як зорієнтований на захист вітчизняного товаровиробника шляхом скасування національної системи преференцій та використання адміністративних та технічних заходів. Починаючи з 1999 року, на який припадає пік протекціонізму, вживаються поступові заходи щодо лібералізації торгівлі. У цьому році постановою Кабінету Міністрів України затверджено Концепцію адаптації законодавства України щодо законодавства Європейського Союзу, відповідно до якої митне регулювання визнано однією з пріоритетних сфер законодавства, від зближення яких залежить зміцнення економічних зв’язків України та держав – членів ЄС. Прийняття у 2001 році Закону України “Про митний тариф України”, нового Митного кодексу України у 2002 році, приєднання до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів сприяло наближенню методів митно-тарифного регулювання до світової практики та в цілому зробило митну політику прозорішою. 16 травня 2008 року Україна стала 152-м членом Світової організації торгівлі, успішно завершивши багаторічний переговорний процес і митно-тарифна політика стала відповідати вимогам членства України в СОТ, при цьому вона є виваженою та спрямованою як на лібералізацію зовнішньої торгівлі та легалізацію тіньових потоків імпорту, так і на захист національного товаровиробника. У 2010 році поліпшення ситуації в світовій економіці після світової кризи не призвело до лібералізації зовнішньої торгівлі в Україні, а навпаки вона стала лідером у галузі протекціонізму, проте вступ країни до СОТ допоміг пом’якшити протекціоністський тиск української влади під час кризи. 36. Роль Світової організації торгівлі в регулюванні міжнародних торговельних відносин. СОТ – законодавча і інституціональна основа міжнародної торговельної системи, механізм багатостороннього узгодження і врегулювання політики країн-членів в сфері торгівлі товарами та послугами, врегулювання торговельних спірних питань і розробки стандартної зовнішньоторговельної документації. Світова організація торгівлі (СОТ), що є спадкоємицею діючої з 1947 р. Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), почала свою діяльність з 1 січня 1995 р. СОТ покликана регулювати торговельно-політичні відносини учасників Організації на основі пакета Угод Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів (1986-1994 р.). Дані документи є правовим базисом сучасної міжнародної торгівлі. Угода про заснування СОТ передбачає створення постійно діючого форуму країн-членів для врегулювання проблем, які впливають на їх багатосторонні торговельні відносини, і контролю за реалізацією угод і домовленостей Уругвайського раунду. СОТ функціонує багато в чому так само, як і ГАТТ, але при цьому здійснює контроль за більш широким спектром торговельних угод (включаючи торгівлю послугами і питання торговельних аспектів прав інтелектуальної власності) і має значно більші повноваження у зв'язку з удосконалюванням процедур прийняття рішень і їхнього виконання членами організації. Невід'ємною частиною СОТ є унікальний механізм врегулювання торговельних суперечок. З 1947 р. обговорення глобальних проблем лібералізації і перспектив розвитку світової торгівлі проходить у рамках багатосторонніх торговельних переговорів (БТП) під егідою ГАТТ. До 2002 р. проведено 8 раундів БТП, включаючи Уругвайський, і вже почався дев'ятий. Головним завданням цієї впливової міжнародної економічної організації є лібералізація світової торгівлі. Основними принципами і правилами СОТ є: торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі і взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження; регулювання торгівлі переважно тарифними методами; відмова від використання кількісних і інших обмежень; транспарентність торговельної політики; врегулювання торговельних суперечок шляхом консультацій, переговорів і т.д. Найважливішими функціями СОТ є: контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду; проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами; врегулювання торговельних суперечок; огляд національної торговельної політики країн-членів; технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, що стосується компетенції СОТ; співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями. Регулювання містить у собі реалізацію узгоджених принципів поведінки країн в міжнародній торгівлі та комплекс заходів, що проводяться під егідою СОТ за участю більшості країн світу. Міжнародна торговельна система базується на таких принципах: торгівля без дискримінації,лібералізація міжнародної торгівлі, застосування заходів, які обмежують імпорт на основі правил СОТ,-відмова країн від використання протекціонізму як засобу торговельної політики. 37. Наслідки вступу України до Світової організації торгівлі Помітно пожвавились стосунки України з міждержавними економічними організаціями. Провідною серед організацій у питаннях регулювання та сприяння розвитку міжнародної торгівлі є Світова організація торгівлі (СОТ). 16 травня 2008 року Україна стала повноправним 152-м членом цієї організації. За експертними оцінками, вступ України до СОТ зумовить додаткове підвищення добробуту населення на та підвищення динаміки зростання ВВП. Кумулятивний вплив для галузей національної економіки від вступу України до СОТ матиме позитивний характер. З моменту вступу України у СОТ Україна отримає: -режим найбільшого сприяння у торговельному просторі всіх країн-членів СОТ, тобто одночасне покращання умов торгівлі з 151 країною світу, на які припадає понад 95% світової торгівлі; -зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів на товарні ринки країн-членів СОТ; -можливості захисту інтересів українських виробників згідно з процедурою розгляду торговельних спорів Світової організації торгівлі; -набуття офіційного статусу переговорного процесу з створення зони вільної торгівлі з ЄС; скасування квот на експорт української продукції металургії до ЄС; -доступ до дешевших комплектувальних, устаткування і сировини; -забезпечення недискримінаційного транзиту товарів та послуг. Очікується, що членство України в СОТ буде найбільш корисним для металургійної та хімічної промисловостей. “Для цих галузей найбільше значення матимуть покращання доступу до ринку, а також реформа тарифів, і, відповідно, краща доступність обладнання та матеріалів. Найбільше зростання експорту відбудеться в сільському господарстві, хімічній промисловості та металургії. Покращення інвестиційного клімату призведе до зростання обсягу інвестицій та покращення їх структури. Не менш важливими є позитивні економічні та соціальні наслідки від приєднання України до СОТ, а також впливи на довкілля. Уповільниться зростання споживчих цін, оскільки конкуренція з імпортною продукцією стимулювати українських виробників стримувати підвищення цін. Цінові коливання на внутрішньому ринку наближатимуться до рівня ЄС На безробіття приєднання до міжнародної торговельної системи матиме або незначний вплив, або ж він буде відсутнім. Соціальні наслідки залежать від економічних результатів, оскільки обсяг ресурсів, спрямованих на вирішення соціальних питань, залежить від національного доходу. очікується збільшення реальної заробітної плати населення та підвищення ефективності праці Серед ризиків -загострення конкуренції на внутрішньому ринку та необхідність впровадження нових норм безпеки та якості продукції. Серед негативних наслідків - наплив неякісних товарів на укр ринок У цілому приєднання України до СОТ відповідає її стратегічним інтересам. Тому український уряд повинен зробити все для того, аби оптимально використати потенційні переваги від членства в СОТ. 38. Міжнародний рух капіталу, його сутність і причини, форми та показники. В межах світової економічної системи між національними ринками та їх суб’єктами складаються різноманітні виробничі, торговельні, кредитні, валютні, науково-технічні та інші відносини. Важливою складовою цих відносин виступає міжнародна інвестиційна діяльність, пов’язана з вивозом капіталу. Капітал є одним із факторів виробництва продукції. Міжнародний рух капіталу – однобічне переміщення за кордон певної вартості в товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди. Основною причиною експорту капіталу за кордон є його відносний надлишок. Це знаходить прояв у насиченні внутрішнього ринку такою кількістю капіталу, коли його застосування на національному поприщі не приносить прибутку, або веде до його зменшення. Іншими причинами міжнародного руху капіталу можна вважати:
Особливо гостру потребу в додаткових ресурсах капіталу відчувають країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою, країни, в яких відбуваються структурні перетворення. Велику роль в міжнародному русі капіталів відіграють транснаціональні банки (ТНБ) і транснаціональні корпорації (ТНК). Форми міжнародного руху капіталу: 1.За джерелами походження –офіційний (державний); приватний (недержавний) капітал. 2.За характером використання коштів: підприємницький; позичковий (міжнародний кредит); міжнародна економічна допомога. 3.За термінами вивезення капіталу: короткостроковий (до одного року); середньостроковий (більше одного року); довгостроковий (більше 3 років). язань: кредитні операції; інвестиційні? 4.За типом фінансових зобов операції. 5. За цілями використання: прямі інвестиції; портфельні інвестиції. Переважна більшість країн використовують зарубіжні інвестиції для індустріалізації, підвищення наукомісткості виробництва та зайнятості населення. Країни — експортери капіталу за рахунок цього збільшують свою економічну могутність. Показники вивезення капіталу характеризують рівень економічного розвитку країни. До них належать: а) обсяг зарубіжних інвестицій даної країни та його співвідношення з національним багатством країни; б) співвідношення обсягу зарубіжних прямих інвестицій даної країни з обсягом іноземних прямих інвестицій на її території; в) зовнішній борг країни і його співвідношення з її ВВП/ВНП. 39. Характеристика джерела зовнішнього фінансування національних економік. ЗОВНІШНЄ ФІНАНСУВАННЯ - фінансування розвинутими індустріальними країнами економік країн, що розвиваються, або іноземна допомога. Зовнішня підтримка упродовж останнього часу дозволила менш розвинутим країнам збільшити свою норму капіталоутворення і темпи економічного зростання. З.ф. здійснюється у вигляді державного фінансування урядами-донорами, включаючи гранти й пільгові позики, а також у багатосторонньому порядку через міжнародні організації, найзначнішими з яких є Світовий банк являє собою групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу Світового банку. (До неї входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (саме його інколи називають скорочено Світовим банком), Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів.) Міжнародний валютний фонд(МВФ). Кредити Світового банку є достатньо привабливим джерелом зовнішнього фінансування. До д.з.ф відносять: Прямі інвестиції - це вкладення капіталу з метою отримання підприємницького прибутку та контролю інвестора над об΄єктом інвестування. Прямими є як самі інвестиції, таак і реінвестиції. Перевага полягає в тому, що інвестор зацікавлений у розвитку виробництва. Недолік може бути в тому, що часто виникають проблеми стосовно національного несприйняття іноземної власності. Портфельні інвестиції - вкладення капіталу, як правило в цінні папери з метою отримання дивідендів, доходу, без отримання контролю. Перевага полягає в тому, що інвестор надає кошти не цікавлячись участю в управлінні. Обмеження полягає в тому, що інвестор швидше зацікавлений у високій поточній доходності цінних паперів, ніж у створенні умов для ефективного розвитку у майбутньому. Часто джерела обмежені і досить нестабільні через відносно спекулятивний характер. Кредити міжнародних фінансових організацій - вирізняються відносно щедрими умовами оплати за користування коштами (в порівнянні з відкритим ринком). Вони хоча і невеликі за обсягом, але свідчать пор певну стабільність і запорукою того, що приватний інвестор може прийти в країну. Великим недоліком є те, що надаючи кредити, міжнародні організації часто ставлять додаткові умови стосовно провадження політики держави, що часто не відповідає національним інтересам країни і довгостроковому періоді може підірвати основи розвитку. |
|
1. Сфера діяльності МПрП його роль в організації міжнародних економічних,... МПрП – це система юридичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладнаних відносин з “іноземним елементом” |
“Україна в системі сучасних міжнародних відносин” Жодна сучасна держава, яка прагне відноситися до цивілізованої, не може відокремитися від інших країн і відсторонитися від міжнародних... |
|
Питання Специфіка сучасних кредитних відносин На міждержавному рівні проблема в кредитуванні пов’язана із необхідністю покриття від’ємного сальдо міжнародних розрахунків |
Регламентація міжнародних розрахунків Світова валютно-фінансова система як форма організації міжнародних валютно-фінансових відносин. Поняття валютних відносин та валютної... |
|
ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ З КУРСУ «МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА» ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦ. 6508 3 КУРС Характеристика політико-правового та соціально-культурного середовища міжнародних економічних відносин |
Кафедра фінансів Гроші та кредит Рецензент: доцент кафедри міжнародних економічних відносин Одеського державного економічного університету к е н., доцент Сотніков... |
|
Кандидат економічних наук, доцент Інституту міжнародних відносин... РОЛЬ ЗОЛОТА В ПОДОЛАННІ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ДИСБАЛАНСІВ СУЧАСНОЇ ФІНАНСОВОЇ АРХІТЕКТУРИ |
Тема: Поняття міжнародних економічних відносин і міжнародного економічного права Свобода вибору економічної і соціальної системи, суверенні права держав щодо їх природних ресурсів |
|
3. Світовий ринок товарів і послуг ... |
КУРСОВАРОБОТА України, переважають централізовані засади встановлення умов праці. В трудовому праві зарубіжних країн лише основні принципи правового... |