НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії»


НазваНАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії»
Сторінка14/33
Дата03.04.2013
Розмір3.25 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
bibl.com.ua > Економіка > Навчально-методичний посібник
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   33



5. РИНОК, ЙОГО СУТЬ І ФУНКЦІЇ. МОДЕЛІ РИНКУ.

ТИПИ РИНКОВИХ СТРУКТУР.

КОНКУРЕНЦІЯ І ЦІНОУТВОРЕННЯ.
5.1. Умови виникнення та суть ринку

5.2. Структура та інфраструктура ринку

5.3. Суть та механізм дії закону попиту й пропозиції

5.4. Еластичність попиту й пропозиції

5.5. Місце і роль конкуренції в системі ринкового механізму
5.1. Умови виникнення та суть ринку
В загальному вигляді ринок визначається як стихійний порядок організації економічної системи тієї, чи іншої країни. Але як показує досвід, саме така організація є найефективнішою. Ринок характеризується передусім тим, що продукт в його умовах створюється не для власного споживання, а для споживання іншими через обмін.

В економічній літературі немає єдиного визначення суті ринку. Багатьма економістами ринок розглядається як фаза обміну процесу відтворення. Окремі автори ототожнюють його з торгівлею або зі сферою обігу. У багатьох визначеннях ринку акцентується увага на системі відносин між людьми. Серед цих визначень найпоширенішими є такі:

ринок — це інститут, або механізм, що зводить разом покупців (пред’явників попиту) і продавців (постачальників окремих товарів і послуг);

ринок означає групу людей, що вступають у тісні ділові відносини і укладають важливі угоди щодо будь-якого товару;

ринок — це відносини між людьми, що проявляються через обмін, який функціонує на ґрунті законів товарного виробництва і обігу.

Основними соціально-економічними умовами виникнення і функціонування ринку є, по-перше, суспільний поділ праці, завдяки якому відбувається спеціалізація виробників на виготовленні тих чи інших конкретних продуктів, і, по-друге, економічне відособлення окремих виробників як власників.

Спеціалізація товаровиробників дає змогу кожній особі і кожній сфері суспільної діяльності з найбільшою вигодою використати кожну специфічну відмінність кваліфікації і ресурсів. Спеціалізація також викликає підвищення продуктивності праці. Більше того, спрощення функцій, яке стало можливим в результаті спеціалізації, полегшує впровадження механізації і використання капіталу, що економить працю. В той же час вона допомагає уникнути дублювання знарядь праці, неминучого тоді, коли кожному робітникові необхідно переходити від однієї роботи до іншої.

Необхідною умовою ефективного функціонування ринку є також багатоманітність форм власності і видів господарювання, серед яких, як показує світовий досвід, чільне місце займає приватна власність. Крім того, до важливих умов функціонування ринкової економіки необхідно також віднести: свободу вибору (як споживчого, так і підприємницького); наявність особистого інтересу; конкуренцію; реальну дієздатність товарно-грошового інструментарію, в першу чергу грошей, цін та розвинутість ринкової інфраструктури — різного роду бірж та їх інститутів, маркетингових служб, інформаційно-посередницьких та інших фірм.
5.2. Структура та інфраструктура ринку
Ринок як складне полісистемне утворення має надзвичайно багату структуру. Його складовими є ринки – товарів, капіталу, фінансово-кредитний, валютних, трудових ресурсів, інформації, так званий тіньовий, а також ринкова інфраструктура.

Кожний з перелічених елементів здатний функціонувати в так званому автономному режимі і тому має свою структурну побудову. Всі вони взаємодіють як частини єдиної системи, оскільки органічно пов'язані між собою в становленні і розвитку.

Ринкове середовище розмежовується за політико-адміністративними ознаками: ринки окремих областей, територій, регіонів, країн, світовий ринок. Крім того, в рамках конкретного ринкового середовища можуть функціонувати агенти різних форм власності і господарювання. Відповідно до цього ринок характеризується за критерієм конкурентоспроможності функціонуючих суб'єктів господарювання.

Відправною точкою ринкової структури є ринок товарів. Макроекономічні складові його — це ринки споживчих товарів і послуг, інвестицій та капіталу тощо.

Важливо звернути увагу на те, що надзвичайно важливим і складним структурним утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура.

Інфраструктура – сукупність галузей і підприємств, зайнятих обслуго­вуванням суспільного виробництва. Розрізняють виробничу і невиробничу (соціальну) інфраструктуру.

Під інфраструктурою ринку розуміють систему державних, приватних і суспільних інститутів (організацій, установ), що обслуговують інтереси суб’єктів ринкових відносин і забезпечують їх ефективну взаємодію.

Основні функції ринкової інфраструктури полягають в тому, що вона через свої елементи: а) здійснює правове і економічне консультування підприємців і захист їх інтересів в державних і приватних структурах; б)забезпечує фінансову підтримку кредитування, включаючи лізинг, аудит, страхування нових господарських формувань тощо; в)сприяє матеріально-технічному забезпеченню і реалізації продукції підприємств; г)регулює рух робочої сили; д)створює необхідні умови для ділових контактів підприємців; е)здійснює маркетингове, інформаційне та рекламне обслуговування та інше.

Ці функції реалізуються через відповідні елементи ринкової інфра­структури, які можна згрупувати у наступні три блоки:

1)організаційно-технічна інфраструктура, куди входять товарні біржі і аукціони, торгівельні дома і торгові палати, холдінгові і брокерські компанії, інформаційні центри і ярмарки, пункти прокату і лізингу, державні інспекції, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації і засоби оперативного зв'язку;

2)фінансово-кредитна інфра­структура ринку, куди входять банки, фондові і валютні біржі, страхові і інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших суспільних орга­нізацій, тобто усі ті, хто може і займається мобілізацією тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх в кредити, а потім і в капіталовкладення;

3)організаційно-дослідницька інфраструктура ринку включає наукові інститути, що вивчають ринкові проблеми: інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні учбові заклади. Інститути і організації, що входять в цю інфраструктуру вивчають динаміку ринкової ситуації, розробляють стратегію і такти поведінки підприємців на ринку, розробляють прогнози для уряду і підприємців, моделюють наслідки тих чи інших рішень, консультують, улагоджують конфлікти між партнерами, готують економістів, менеджерів і спеціалістів по маркетингу.

Існує спеціалізована інфраструктура, яка забезпечує ефективне функціонування окремих ринків – товарів, капіталів, праці (аукціони, торгово-промислові палати, біржі, торгові доми, ярмарки, служби маркетингу, комерційне—інформаційні центри, брокерські, страхові, аудиторські, холдінгові компанії тощо.)

Основними елементами ринкової інфраструктури є банки і біржі.
5.3. Суть та механізм дії закону попиту й пропозиції
Як відомо, основними елементами ринкового механізму господарювання є попит, пропозиція та ціна.

Попит – являє собою потребу в певному товарі, що забезпечена грошима. Розмір попиту визначається кількістю товарів, яка може бути реалізована на ринку за існуючими цінами.

Пропозиція – це сукупність товарів, які представлені на ринку. Її розмір визначається кількістю товарів, що пропонуються для продажу в певний період часу за існуючими цінами.

Ринкова ціна — це ціна, що встановлюється на ринку. Розрізняють ціни попиту, пропозиції і рівноваги. Під ціною попиту розуміють граничну максимальну ціну, за яку покупці ще згодні брати товар, а під ціною пропонування — граничну мінімальну ціну, за яку продавці ще готові пропонувати свій товар. Ціна рівноваги — це ціна, за якої розмір попиту дорівнює розміру пропозиції.

Між цими економічними категоріями існує тісний взаємозв'язок, що виражений в законах попиту й пропозиції.

Закон попиту фіксує залежність попиту від ціни. Чим вища ціна, тим менше купують товарів. Це можна зобразити графічно (рис. 5.1), де Р — ціна, Q — кількість товарів, що купується. Із графіку стає очевидним, що при більш високій ціні Р відповідає менший попит Q, а більш низькій

Рис. 5.1. Крива попиту ціні Р відповідає більший попит Q. Графік називається кривою попиту.

Крива попиту є спадною і нелінійною, але для аналітичних цілей прийнято в економіці використовувати лінійну функцію попиту:
, (5.1)
де QD – обсяг попиту на товар;

а – частина величини загального попиту на товар, задана ззовні, (свідчить про зсув прямої);

b – коефіцієнт граничного впливу кожного змінного фактора на обсяг попиту, (свідчить про нахил прямої);

Р – ціна товару.

У теорії попиту всю сукупність чинників, які впливають на величину попиту, ділять на цінові та нецінові. До цінових факторів включають ціну на даний товар, до нецінових:

  • кількість покупців (збільшення кількості покупців під­вищує ринковий попит і навпаки);

  • доходи споживачів (пряма залежність між доходами і попитом);

  • очікування споживачів (очікування зростання цін у майбутньому збільшує поточний попит і навпаки);

  • ціни на супутні товари. Якщо зростає ціна на товар-субститут (взаємозамінний товар), то попит на нього знижується, а на його замінник — підвищується. Наприклад, подорожчання олії зумовлює скорочення попиту на неї і зростання попиту на маргарин. Якщо зростає ціна на товар-комплемент (доповнюючий), то зменшується попит і на цей товар, і на доповнюючий. Наприклад, зростання ціни на бензин змушує власника автомобіля менше користуватися ним, а відтак зменшується попит як на бензин, так і на мастила, гальмівну рідину тощо;

  • місткість ринку. Чим розвиненіший ринок, тим більше він спонукає економічних суб'єктів до пошуку нових джерел доходу задля збільшення свого платоспроможного попиту;

  • кліматичні умови (у курортній зоні пізньої весни, влітку та ранньої осені зростає попит на купальні костюми, екскурсійні послуги тощо).

Зміна ціни на товар означає пересування по кривій попиту (вверх, вниз), дія нецінових факторів сприяє зрушенню кривої попиту праворуч або ліворуч (рис. 5.2):



D1


Рис. 5.2. Вплив нецінових факторів попиту
Закон пропозиції фіксує залежність зміни пропозиції від зміни ціни. Чим вище ціни, тим вигідніше виробляти товар і тим більше товарів буде надходити на ринок. Цю залежність можна також зобразити графічно (рис. 5.3), де Р — ціна, Q — кількість товарів, що надходить до ринку.



Рис. 5.3. Крива пропозиції

Із графіка видно, що меншій ціні Р відповідає менша пропозиція Q, а більш високій ціні Р — більша пропозиція Q. Графік називається кривою пропозиції.

Крива має позитивний нахил, що свідчить про бажання виробника продавати більшу кількість продукту за більш високою ціною. Вона є висхідною і нелінійною, але для аналітичних цілей прийнято в економіці використовувати лінійну функцію пропозиції:

, (5.2)

де QD – обсяг пропозиції;

с – частина обсягу пропозиції, яка не залежить від ціни та нецінових чинників (фактор часу), (свідчить про зсув прямої);

d – коефіцієнт граничного впливу кожного чинника на пропозицію блага , (свідчить про нахил прямої);

Р – ціна товару.

Нецінові фактори впливу на пропозицію:

  • Зміна цін на ресурси призводить до збільшення витрат виробництва, зростання собівартості продукції, що змушує підприємця скорочувати пропозицію свого товару.

  • Технологічний прогрес. Застосування нових технологій, наприклад, у виробництві йогуртів дає змогу скоротити період визрівання продукту, продовжити термін зберігання ним корис­них властивостей, зменшити собівартість одиниці продукції.

  • Податки скорочують пропонування, якщо розглядаються виробниками як збільшення витрат виробництва. Дотації (субсидії), навпаки, покривають за рахунок державного бюджету частину витрат виробника, внаслідок чого пропонування зростає.

  • Збільшення числа продавців на ринку призводить до зростання пропонування.

  • Зміни цін інших товарів чинять вплив на пропонування через зміни у структурі виробництва. Якщо, наприклад, фермер вирощує дві сільськогосподарських культури - моркву та цибулю, то з підвищенням ціни моркви фермеру буде вигідно збільшити угіддя під нею за рахунок зменшення площ під цибулею. Пропонування цибулі зменшиться, хоча її ціна залишилася незмінною (рис. 5.4).







Зміни обсягу пропонування зі зміною ціни

Вплив нецінових детермінант. Зміни у пропонуванні


Рис. 5.4. Вплив нецінових факторів пропозиції
Зміна ціни означає пересування по кривій пропозиції (вверх, вниз), а дія нецінових факторів сприяє зрушенню кривої пропозиції праворуч або ліворуч.

Графіки попиту й пропозиції можуть бути зображені в одній системі координат (рис. 5.5). В точці перетину кривих попит і пропозиція співпадають. Ціна, за якої попит і пропозиція співпадають, називається ціною рівноваги.

Умовою рівноваги є:

У точці рівноваги відсутні як дефіцит, так і надлишок товарів. Ринок не завжди перебуває у стані рівноваги.

P

Q

Рис. 5.5. Ринкова рівновага
Існує декілька моделей механізму встановлення ринкової рівноваги, які базуються на різних припущеннях і мають різне теоретичне та практичне значення. До них відносяться модель "невидимої руки", павутино подібна модель, модель аукціоніста.

Модель «невидимої руки» ґрунтується на припущеннях миттєвої реакції цін на ринкову ситуацію та конкурентної поведінки учасників обміну (рис. 5.6).



Рис. 5.6. Модель «невидимої руки»
Якщо початкова ціна Рм є вищою від рівноважної, на ринку утворюється надлишок пропонування. Не всі продавці знайдуть покупців, товарні запаси зростатимуть. У цьому випадку спочатку деякі продавці, а потім і решта почнуть пропонувати свою продукцію за більш низькими цінами. Ланцюгова реакція зниження цін, спричинена конкурентною боротьбою продавців за покупців, триває доти, доки не буде досягнута ціна рівноваги Р, за якої інтереси покупців щодо купівлі та інтереси продавців щодо продажу товарів співпадуть.

Якщо початкова ціна Рк є нижчою за рівноважну, на ринку утворюється дефіцит пропонування. Тепер покупці витрачатимуть час у пошуку товару, а деякі з них погодяться придбати товар за вищою ціною. Досить швидко всі продавці зрозуміють, що товар можна продавати дорожче.

Ланцюгова реакція підвищення ціни, спричи­нена конкуренцією покупців, триває, до­ки ціна не досягне рівноважної. Дії покупців і продавців спрямовують рух ціни в напрямку до рівноваги.

Павутиноподібна модель. Це динамічна модель встановлення ринкової рівноваги (рис. 5.7).



Рис. 5.7. Павутиноподібна модель
Модель одержала свою назву завдяки графічному зображенню процесів пристосування, що нагадує павутиння. Ціна і обсяги на ринку коливаються під періоду до періоду і зрештою досягають рівноважного значення (точка Е).

Припустимо, що у початковому періоді виробники вирішили виробляти ринковий обсяг продукції Q1. На ринку, згідно з кривою попиту, встановиться ціна P1. У наступному періоді виробники, орієнтуючись на ціну попереднього періоду, піднімуться по своїй кривій пропонування і вироблять обсяг Q2, що і причинить зниження ціни до рівня Р2 . У третьому періоді, згідно з ціновими очікуваннями виробників, обсяг випуску знизиться до рівня Q3 т.д.

Ринковий механізм є саморегульованим. Відновлення ринкової рівноваги відбувається автоматично. В реальному житті у функціонування ринкового механізму іноді втручається держава, що спричиняє відхилення цін від рівноважного рівня. Зокрема при встановлені податків і наданні субсидій.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   33

Схожі:

Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Сімейне право” (відповідно до...
Навчально-методичний посібник для практичних занять
Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Господарське право” (відповідно...
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Соціологія” (відповідно до вимог...
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 2...
Навчально-методичний посібник   для самостійної роботи
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 2...
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 1...
Навчально-методичний посібник Суми
Медична генетика: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / В. Е. Маркевич, М. П. Загородній, І. Е. Зайцев, А. М. Лобода,...
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
Економічна теорія: Навч метод посібник для самост вивч дисц. / О. В. Бородкіна – К.: ДУІКТ, 2010. –с
ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» Кафедра менеджменту організацій
Боліла С. Ю. Навчально-методичний посібник для підготовки і проведення семінарсько-практичних занять з курсу з курсу «Управління...
Навчально-методичний посібник з дисципліни «Основи психології та педагогіки»
«Основи психології та педагогіки» усіх форм навчання побудований з урахуванням того, що засвоєння студентами курсу відбувається
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка