|
|
Скачати 95.37 Kb.
|
|
Світличні погостини Година спілкування Нехай підождуть невідкладні справи, Я надивлюсь на сонце і на трави. Наговорюся з добрими людьми, Не час минає, а минаєм ми. Ліна Костенко Мета:сприяти розвитку у підростаючого покоління здібностей сприймати прекрасні скарби, створені мистецьким генієм українського народу, прилучати молодь до світу краси; виховувати повагу, інтерес до української родини; спонукати до відновлення національних традицій, їх збереження і впровадження в життя. Святково прибрана кімната української світлиці з витворами народного мистецтва: вишиті рушники, сорочки, хустки, керамічні вироби, вироби з глини на столі, тапчан з подушками, накритий килимом. Прялки біля однієї стіни, напроти – імпровізована піч. Долівка притрушена сухою травою. Сьогодні у світлицю на запрошення гуртківців (гурток «Знавці рідної мови»)прийшли їхні матері. Звучить запис пісні «Роде наш красний». Дві дівчинки в національному одязі. 1 дівчинка. Уклін вам, добрі люди, спасибі, вірні друзі, За лагідну усмішку, за крапельку сльози, Хай нас єднає пісня у радості і тузі, І не кидаймо долю на хиткі терези. 2 дівчинка. Уклін вам, добрі люди, хто завітав на свято, Хто хоче притулитись до щирості й краси. Із вами нам не сумно, із вами нам не тісно, Нехай лунає пісня на різні голоси. І ведучий. У нас сьогодні наче вечорниці; Милують око диво-рушники, Дівочий спів лунає у світлиці, Як добре, що є звичаї такі. Добре збиратися разом, співати, гуляти, Про Україну-неньку розмовляти, Дізнатись більше про традиції, обряди, Культуру та історію – ми завжди раді. А як же не згадать про пісню: Сумну й веселу, радісну й тужну. Вона то у блакить зрина небесну, То серце крає від жалю. Скільки багатства в нашого народу! В криниці мудрості не висиха вода. Свято шанують закони роду, Душі народної скарбниця не згаса. ІІ ведучий. У кожного народу є національні святині. Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть. Це батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека. Всі вони наші давні й добрі обереги. Маючи такі прекрасні символи, український народ уберігає від забуття нашу пісню і душу, нашу історію і родову пам’ять, нашу волелюбність. Сьогодні нам про них розкажуть наші мами. Просимо до слова. Мати(підходить до скрині, накритої рушниками). Невмирущим творінням талановитих рук українок були рушники. Його можна порівняти з піснею. Цей оберіг – символ єдності сім’ї, символ любові до рідної землі, до матусі, символ працелюбства нашого народу. Рушник іздавна слугував не лише окрасою світлиці. На вишиті рушники приймала повитуха немовля. На щастя, на долю давала мати його, коли виряджала в дорогу сина. Всім, хто вирушав у далеку дорогу, вони нагадували: там земля мила, де мати народила. У чарівну силу рушника вірили як у доброго чудодія, що оберігає від усякого лиха. Спитаєте, звідки ж то узятися такій силі? А сила рушника у його візерунках. Рушники можна читати так, як читають книги. Треба лише розумітися на орнаментах. Як цікаво читати рушники. Існує коріння, що сягає глибини століть, у них закладена мудрість століть. На кожному рушникові є такі собі крайчики-кривульки. То є знаки води. А де вода – там життя. А чотирикутники – то символи Сонця. Листя – то ви, гілки – батько з матір’ю, стовбур – діди, корені – прадіди, що жили 100 чи 200 років тому. Думки і бажання ваші, коли вишиваєте, мають бути чисті, добрі, радісні. Тоді й у рушнику буде чарівна сила. Звучить пісня «Рідна мати моя». Дівчина. Дивлюся мовчки на рушник, Що мати вишивала, І чую: гуси зняли крик, Зозуля закувала. Знов чорнобривці зацвіли, Запахла рута-м’ята, Десь тихо бджоли загули, Всміхнулась люба мати. І біль із серця раптом зник – Так тепло, тепло стало. Цілую мовчки той рушник, Що мати вишивала. Вишивала мати, вишивала, До листка листочок прикладала, А між ними цвіт голубуватий, Простилавсь барвіночок хрещатий, Виростав барвінок зелененький, І дивились з нього очі неньки. Усміхався цвіт їх рушникові Світом материнської любові. Мати (тримає в руках вишиванку). Споконвіку українські жінки та чоловіки свято шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. Наші пращури вірили, що вона захищає людину не лише від негоди, а й від ворожих сил. До жінки підходить хлопчик у вишиванці. Хлопчик. Послухайте легенду про сорочку. Давно це було. Може, й тисячу літ тому, а може, й більше. Народила мати сина. Лише навчився ходити, а мати почала шити йому сорочку-оберіг. Не один рік, не два шилася сорочка. Мала вона вберегти дитину від меча гострого, від стріли ворожої, бо в нашім краї війн тоді більше було, ніж мирного життя. Тому вибирала мати найміцніші конопляні волокна. Пряла місячними ночами, тому нитки були срібними, блискучими. Полотно з таких ниток було легке, але міцне. Шила поволі. Бо за кожним стібком – слова-думки і благання: «Хай буде син мій тверезого розуму. Хай сила його буде непереможною. Щоб серце його було повне великої любові до людей. Як буде воїном, хай волю і славу принесе землі своїй». Усе більше думок, усе більше стібків. І не одну сльозу зронила мати на синову сорочку. І не знала, у що перетворяться сльози ті. Минуло шістнадцять років. Дошила мати сорочку. Пішла з нею до цілющого джерела. Покропила її джерельною водою, вернулася додому і заховала в скриню, на саме дно. Третій рік пішов після того, як мати пошила сорочку. Син став дорослим. Був добрим, веселим, жартівливим, працьовитим. І силою Бог не обділив його. Раділа мати своєму щастю, тільки іноді страх закрадався в душу, коли згадувала про сорочку в скрині. І от знову запалали хати, засвистіли ворожі стріли, зачувся плач у кожній оселі. Збирала мати сина на війну. Лук і стріли, коня син вибирав сам. Мати витягла зі скрині сорочку. Одягнув син сорочку і відчув у собі силу богатирську. Попрощався з матір’ю, сів на коня і помчав. Не плакала мати, бо виплакала всі сльози, шиючи сорочку синові. Битва повинна була розпочатися зранку, після сходу сонця. Зійшлися два війська, дві грізні сили. Як тільки зійшло сонце, побачили вороги незвичайного воїна в нашому війську. На воїнові була срібна сорочка, вкрита дорогоцінними каменями, які виблискували таким світлом, що сліпили ворогам очі. То мамині сльози стали такими блискучими каменями. Не могли вороги зрушити з місця – заніміли всі з дива. І чулася в богатиреві така сила, що випадали з ворожих рук луки зі стрілами. Битва не відбулася. Перемога прийшла без смерті і крові. Так народилася сорочка воїна-богатиря – кольчуга, яка захищала від ворожої стріли і меча. Звучить пісня “Два кольори» Посеред світлиці – 2 дівчини. На плечах у них яскраві тернові хустки. 1 дівчина. На ній і гроно, і пелюстка, І небо, й райдуга на ній, Мов берегиня вроди – хустка Здавен у нашій стороні. 2 дівчина. То нареченим на щастя, То на добро матерям, Вічний дарунок – хустина квітчаста, Знана стежкам і вітрам. Мати. Хустка – супутниця всього нашого життя. Дівоча хустина завжди була символом вірності та любові. Коли молода запрошувала до себе на весілля, її перев’язували хусткою. При цьому говорили: Оце тобі хустина, Щоб в тебе була гарна дитина. А ще говорять: Оце тобі платок, Щоб перший був синок. Світилок на весіллі перев’язували хустинками. Молоду на весіллі «змолодичували», покриваючи хусткою. На весіллі молодого й молоду, як її виводять із-за столу, тримають не за руки, а за хустину, бо голою рукою не можна брати, щоб молоді не були все життя голі. А колись хустка рятувала від смерті засудженого до смертної кари. Коли дівчина або жінка знімала з себе хустку і кидала на голову смертнику, тоді цього засудженого звільняли від кари, якщо він погоджувався одружитися саме з цією рятівницею. А у козаків був такий добрий звичай: коли вони вирушали в похід, кожна дівчина дарувала своєму нареченому хустку – то був символ вірності й любові. Якщо козак гинув у бою, тією хусткою покривали козакові обличчя, щоб хижі птахи очей козацьких не клювали. Хустку використовують як вузлик, щоб принести їжу в поле, і як серветку. Йдучи до церкви, обов’язково треба голову пов’язувати хусткою. І кожна хустка має свою історію, як і писанка, і вишиванка, і пісня. На середину кімнати виходять дівчата, кожна демонструє свою найбільшу хустку. Дівчина підходить до скрині і бере до рук стрічку та намисто, що лежали на одному із рушників. Дівчина. В неділю і в свята дівчата вбиралися в стрічки. Вибравши одну, найкращу, дівчина обвивала її навколо голови, а до кінців пришпилювала решту, скільки б їх не було. Поверх стрічки вдягався вінок. Серед хлопців був добрий звичай дарувати дівчатам стрічки та намисто: на Меланки перед Новим роком, на Великдень, на Трійцю. На Україні захоплювались не червоними, а блакитними кольорами. Намисто було оздобою багатих. За козацьких часів – це коралі, а в дочок козацької старшини та шляхти не бракувало й перлів. Було поширене й гранатове намисто. У будень дівчата одягали небагато намиста, бо боялися, що нитка розірветься і не тільки пропаде намисто, а й треба сподіватися якогось лиха, бо ж за народним віруванням розсипане намисто накликає біду. Але зовсім без намиста бути дівчатам не можна, бо існує повір’я, що намисто оберігає дівчину від застуди, тому треба мати бодай один рядочок його на шиї (ще й два вовчі зуби, щоб берегли від злої напасті). Йдучи в церкву чи в місто, дівчата рясно прикрашали себе намистом, бабусі ж одягали разок-другий темного кольору. Коли ж молодиці одягали намисто (причому, як і дівчата, захоплювались зеленим, блакитним і червоним), то це свідчило, що молодиця в пошані у свого чоловіка. І ведучий. Наші обереги пройшли крізь віки, вони і нині символізують чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею, хто щедрий на добре слово, чарівну пісню, мудру пораду. Хай ці обереги-символи завжди сусідять у нашій хаті як ознака великої любові і незрадливості. ІІ ведучий . Ну що за празник цей чудовий! Спасибі вам і щирий вам уклін. Спасибі вам на добрім, гарнім слові, Живіть багато, будьте всі здорові! Хай здоров’я ніколи не зраджує вам! Будьте завжди такі ж ніжні, рідні, милі, Щоб вам радість і щастя, й любов Вишиваним цвіли рушником. Звучить пісня «Хай щастить Вам, люди добрі!» Рекомендації щодо доцільності проведення даного заходу «Роде мій красний, роде мій прекрасний», - говорить народна творчість. Мудрі слова. Ми горді за свій народ у всіх відношеннях. Сторінки цього виховного заходу розкривають лише одне із багатств наших предків: його усталені традиції, звичаї, обряди. Сучасне молоде покоління не повинно забувати їх – цим увіковічнюється нерозривність наших поколінь. Створення в нашій школі «Української світлиці» дає можливість провести години спілкування і пізнання типу «Обереги українського роду», «Багатство українського народу», «Все про рушник», «Всім серцем любіть Україну свою», «Нашому роду – нема переводу». Це можуть бути й уроки поза розкладом: зустрічі із людьми старшого покоління(майстрами вишивки, гаптування, гончарства; знавцями давніх обрядів і традицій). У світлиці є можливість проводити засідання гуртка «Знавці рідної мови». Уроки для школярів (теми «Із пісенних скарбів», «Про далекі минулі часи», «Ми – українці») дають можливість не тільки сприймати скарби, створені генієм нашого народу, а й прилучатися до них, спонукаючи до відновлення національних традицій, їх збереження і впровадження в життя. Список використаної літератури
|
|
Нехай підождуть невідкладні справи Святково прибрана кімната української світлиці з витворами народного мистецтва: вишиті рушники, сорочки, хустки, керамічні вироби,... |
Науково-навчальний комплекс «економосвіта» КАФЕДРА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ... Конференція відбудеться 8-9 листопада 2012 року у Львівському інституті банківської справи Університету банківської справи Національного... |
|
УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ... Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи НБУ проводить VІ Міжнародну студентську наукову конференцію... |
УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ... Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи НБУ проводить VІ Міжнародну студентську наукову конференцію... |
|
Науково-навчальний комплекс «економосвіта» КАФЕДРА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ... Конференція відбудеться 14-15 листопада 2013 року у Львівському інституті банківської справи Університету банківської справи Національного... |
Науково-навчальний комплекс «економосвіта» КАФЕДРА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ... Конференція відбудеться 14-15 листопада 2013 року у Львівському інституті банківської справи Університету банківської справи Національного... |
|
Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи... З нагоди підготовки та відзначенні 70 річниці з дня заснування Львівського інституту банківської справи Університету банківської... |
Форма № Н 04 Національний банк України Університет банківської справи... Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України, факультети |
|
Нехай узагальнена координата го осцилятора в момент часу Нехай – узагальнена координата – го осцилятора в момент часу. Припускається, що кожний осцилятор лiнiйно взаємодіє з чотирма своїми... |
Аскетичні науки І. ВСТУПНА АСКЕТИЧНА НАУКА Хто бажає великого, високого достоїнства, хто хоче стояти все при Христі, а почує голос:,Коли хто служить мені, нехай іде за мною;... |