“ДРУГ – ЦЕ ОЗНАЧАЄ ДРУГИЙ Я “

Учитель. Уміти дружити – це справжнє мистецтво, якому ми вчимося протягом усього життя. І дуже важливо не тільки мати хорошого, вірного друга, але й самому бути справжнім другом. А бути справжнім другом – це значить навчитися поступатися чимось своїм ради когось, вміти радіти чужим успіхам, віддавати тепло своєї душі і серця. І запам’ятайте: “Віддавати – куди приємніше, ніж брати“.
(У виконанні учнів звучить пісня “Если с другом вышел в путь“.)
Учитель. Народжується людина. І з перших хвилин її оточують любов’ю і турботою. У неї з’являється перший друг, найкращий, найвірніший, який ніколи не зрадить, який життя ладен віддати ради дитини. Хто це? Як ви думаєте? Звичайно, мама! Саме мама є першим, добрим, щирим, вірним і незрадливим нашим другом. Про неї забуваємо, коли у нас все добре. До неї поспішаємо, коли у нас турботи, негаразди, прикрощі. Бо саме мама підтримає, порадить, підкаже у тяжку годину. Ніхто так не порадіє успіхам дитини, як мама. І тільки вона дасть розумну пораду, підтримає, підкаже, не дасть оступитись. І сьогодні до вас з щирим словом звернеться мама учня нашого класу. Послухаємо її.
(Виступ мами.)
Учитель. Ви, діти, намагайтесь ніколи не засмучувати своїх батьків, а завжди будьте слухняними, чемними, уважними, цінуйте те, що у вас є батьки, і не соромтесь частіше казати їм, як ви їх любите. А зараз послухайте поезію “Мамині долоні“.


МАМИНІ ДОЛОНІ
Мамині долоні пахнуть хлібом Хай мені на скроні впаде сніг,

Пам’ятала, коли йшла світами. А до мами повертатись мушу.

Мамине мандрує серце слідом Йду до неї, щоб набратись сил,

Чи дорогою йдемо, чи манівцями. Знову вчитись мудрості й терпіння,

Мамині долоні пахнуть чебрецем, Поринаю, мов в далекі сни,

М’ятою, медовим липи цвітом, Де глибоко я вросла корінням.

Їй не байдуже, як ми ідем Знову бачу я себе малям,

З-під крила її невпевнено по світу. Поруч йду з матусею житами.

Прихилила б небо до грудей, І я знаю: все життя віддам

Простелила б ружі по дорогах, Тільки, щоб була спокійна мама.

Тільки б йшли ми добрі до людей, Враз мій погляд забринів сльозою:

Щоб не гнула б нас в житті тривога. Мамо !.. Ми ж розділені світами.

Мамині долоні цілий світ Пам’ять стисла серце гіркотою.

Приголублять, обігріють душу. В пам’ять повертаюся до мами.
Учитель. Бути другом нелегко, але коли потрудитись, всього можна навчитись, всього можна досягти, якщо хотіти. Кожна людина слабка і недосконала. І протягом усього свого життя ми всі вчимося, виховуємо себе, намагаємось бути кращими. І обов’язково хочемо бути щасливими. Пам’ятайте: для того, щоб стати щасливим, треба вміти робити щасливими інших. А для цього забудьмо про байдужість, оточімо увагою людей, що живуть поруч нас і потребують уваги, підтримки, поради, просто доброго слова. У кожного у житті виникають різні ситуації, і кожен з нас по-своєму виходить із них. А життя складне, і в ньому стільки болю, розчарування, прикрощів, але щоб не сталось з вами на вашій життєвій дорозі, завжди пам’ятайте, якого ви роду, чиї ви діти. Пам’ятайте, що ви, перш за все, – люди, а значить повинні мати людську гідність. І як важко б вам не було, ніколи не зраджуйте друзів.
(Учні виконують пісню “Посмішка“.)
Учитель. Дружба випробовується роками , і якщо вона справжня, то ніколи не зникає безслідно. Навіть якщо друзям приходиться розлучатись. У нас досі жодного заходу не проходило без участі Глодзь Галинки. І хоч ваша колишня однокласниця нині – учениця Нововолинського обласного ліцею, але живе вона досі нашими турботами, і кожний раз, коли Галя вдома, не минає нашої школи. Вона у нас особлива. Галя так любить людей, любить життя. Вона не просто живе, а дорожить кожною прожитою миттю. Дівчинка безмежно любить веселе сонце і сумний дощ, п’янкий аромат квітів і квітучий замріяний сад. Вона ще зовсім юна, а вже добре розуміє, що є найголовнішим у житті людини, що потрібно для її душі. Дівчинка впевнена у тому, що людина живе не для себе, а для інших, тих, хто завжди поруч з нею. Послухайте її поезію “Мені небагато треба“.

МЕНІ НЕБАГАТО ТРЕБА

Мені небагато треба, Все втрачене знов надбати,

Бо душі непотрібне багатство, Все рідне – охоронити.

А тільки блакитне небо Я маю для чого жити,

І сонце дарують щастя. Я маю за що померти...

Хай душу очистить смуток А серцю потрібно любити,

І більш не завдасть їй болю, Кохання повік не стерти.

Хай серце з шаленим стуком І я живу не для себе,

З грудей моїх рветься на волю. Я людям дарую щастя.

Я маю про що співати, Мені ж небагато треба.

Я маю за чим тужити. Навіщо душі багатство.
Учитель. У поезіях Галі багато роздумів про життя, про людські стосунки, про дружбу. У неї багато друзів. Галя дуже хотіла взяти участь сьогодні у нашій годині спілкування. Але обставини склалися так, що вона не змогла приїхати. Натомість, Галя подарувала нам свою нову поезію, яку написала спеціально на наше свято. Послухайте її.
(Учениця читає поезію “Подрузі“.)
Для мене ти – хтось більше, ніж подруга,

А, може, ми й не дружимо зовсім,

Буває важко відшукати друга,

А важче того, хто б не осудив.

Буває важко жити і страждати

Без розуміння, сонця і тепла.

Я ладна всі скарби землі віддати,

Щоб ти лише в житті моїм була.

Я душу за мідяк боюсь продати,

Бо все кругом немов кошмарний сон.

Ми будемо з тобою вдвох ридати,

Сміятися і плакати разом.

Ми просто душі з’єднані навіки,

Попереду ще довгий-довгий путь.

Як стомишся, стули свої повіки,

Але мене, будь-ласка, не забудь.
Учитель. Наше життя дуже складне. І всього людині випадає на її життєвій дорозі: і радощів, і щастя, і гіркоти, і болю, і розчарувань. Але наша людська пам’ять має одну дуже хорошу властивість: все погане забувається, залишається у минулому, зате пам’ятається все приємне, хороше. І те хороше повинно перемагати у людині. А щоб це було, людина має прагнути до нього: робити добро. Приносити радість не собі, а іншим. Забувати про себе. Зате завжди пам’ятати про своїх друзів. Вміти аналізувати свої вчинки і ніколи не відповідати на зло злом, на зраду зрадою. Знайте: якщо вас зрадив друг, значить це був друг несправжній, а тому шкодувати не варто. Ніколи не впадайте у відчай, коли вам особливо важко, скористайтеся порадами психолога.
(Учениця читає поради психолога.)
1.Не панікуй, не наголошуй, що дружби не існує, не роби висновків про те, що світ жорстокий і несправедливий.

2. Навіть не думай про помсту. Проаналізуй свої помилки, можливо, ти бездумно потрапляєш під чужий вплив, забувши про себе.

3. Не бійся залишитись сам, цей стан нетривалий.

4. Назавжди забудь про ідеалізацію людей.

5. Не обговорюй своїх колишніх друзів – цим ти зарекомендуєш себе базікою.
Учитель. Ніщо до людини не приходить просто так. Дружити дуже важко. Ще важче знайти собі справжніх, вірних друзів. Для цього треба немало потрудитись. Якщо ми будемо бездіяльними, у нас ніколи не буде друзів. Лейд Карнезі у своїй всесвітньо відомій книзі “Як придбати друзів і як впливати на людей“ дає шість важливих порад, які мають нам допомогти у виборі друзів.
(Учень читає поради.)
1.Виявляйте щирий інтерес до людей, виключно увагу до того, хто з вами розмовляє, це забезпечує успіх.
2.Частіше посміхайтесь, ви повинні зустрічати людей з радістю, якщо хочете, щоб вони раділи зустрічі з вами.
3.Пам’ятайте, що кожна людина вважає своє ім’я найкращим. Тому при розмові частіше вживайте ім’я співрозмовника.
4.Вмійте уважно слухати співрозмовника, заохочуйте його говорити про себе.
5.Прагніть дати людині можливість відчути її неповторність. Робіть це щиро.
6. Починайте розмову на тему, що цікавить вашого співрозмовника.
Учитель. Давайте, діти, спробуйте дотримуватись цих порад і ви побачите, скільки хороших людей живуть поруч з вами. І при вашому бажанні вони можуть стати вашими друзями. Швидко плине час. Життя наше коротке. І нам треба навчитися дорожити кожною його хвилиною. Треба прожити життя достойно, щоб не осоромити негідними вчинками своїх батьків, свій рід. Пам’ятайте, що дружба – це саме необхідне для життя. Зараз ви можете дружити, а з часом дружба може перерости в більш сильне почуття, яке приходить у свій час до кожної людини. Скільки існує життя, стільки існує дружба і любов. Кохання таємниче і загадкове, раптове і несподіване. Це чаша наповнена краплинами радощів і страждань, злетів і падінь, надій і розчарувань. Розбити її – означає навіки зранити гострими скалками душу. Перше кохання найсильніше, тому що приходить рожевим серпанком юності. Воно солодке, як мед, і гірке, як полин. І треба бути дуже обережним. Бо серед ураганів життя і штормів долі можуть розійтися стежки, що тільки-но з’єдналися, навіки розімкнутися руки, що так і не встигли переплистися.
(У виконанні учнів звучить пісня “Пора кохати“.)
Учитель. Тепер ми можемо підвести підсумок. Дружба – це моральне збагачення людини. Вона випробовується у біді та небезпеці. Друг, якщо це справжня дружба, стає частинкою тебе самого. Бути вірним у дружбі – означає ділити з ним не тільки радість, але й горе. У дружбі людина пізнає свій внутрішній світ та світ інших. У дружбі виховуються почуття відповідальності. Дружба – це стосунки, які засновані на допомозі, спільності інтересів, смаків, поглядів. Дружба – немов мотузка. Якщо її порвеш, то скільки не в’яжи, все одно залишиться вузол.
(Учениця читає поезію.)
Не легко бути добрим другом.

Це як талант, і як судьба.

Рідніше кровних – браття духом,

Хто їх розлучить? Смерть хіба!

А втім це істина затерта,

Завчасно вживана, мабуть...

Суть дружби є самопожертва,

Тому нелегко другом буть.
Учитель. Дружба – категорія вічна. Попри всі біди, злигодні, попри всі катаклізми, у нашому шаленому світі владарює чистота, честь, гідність, любов, дружба. І так буде вічно. На такій оптимістичній ноті ми закінчуємо нашу годину спілкування.