|
|
Скачати 143.53 Kb.
|
| Внутрішні війська МВС Україн Ще з часів Київської Русі бере свої джерела бойова слава та майстерність оборонців держави та народу. У січні 1811 року місцеві військові команди, що відповідали за «охорону тиші і спокою в державі», були виведені з підпорядкування цивільних властей і передані у військове відомство. Загальновизнаною датою народження внутрішніх військ стало 27 березня, коли указом імператора Олександра I штатні губернські роти і команди передислокувалися в губернські столиці і з них були сформовані військові батальйони внутрішньої сторожі, що стала однією з найважливіших частин охоронної системи держави. З 1811 по 1828 рік внутрішню сторожу очолював генерал-ад'ютант граф Е.Ф. Комаровський (1769 – 1843). Воїни внутрішньої варти брали участь у боях і у Вітчизняну війну 1812 р Краповий колір на формі одягу для відмінності військовослужбовців Окремого корпусу внутрішньої сторожі від інших військ з'явився в 1829 році. У 1829 році з'явилися і перші підрозділи з охорони важливих промислових і державних об'єктів. У травні 1886 р. наказом по військовому відомству було оголошено про створення конвойної варти, що складалася з 567 команд для супроводу арештантів усіх категорій до адміністративної і судової установи, до місць висновку і на примусові роботи. З 1886 року в Росії існувало автономне військове формування – Конвойна сторожа, що нараховувала 530 конвойних команд чисельністю від окремого взводу до батальйону. 27 березня 1911 року в Росії урочисто проголошувалося 100-річчя конвойної варти. На честь ювілею був установлений спеціальний нагрудний знак. Пізніше кінні команди внутрішньої сторожі послужили базою для створення Окремого корпуса жандармів, що проіснував до революції 1917 року. в 1919 році, було об’єднано всі війська допоміжного призначення, що існували при деяких відомствах, і створені війська внутрішньої охорони Республіки. До числа перших конвойних частин, які були створені в Україні у 1920 році, належать Харківська, Одеська (потім передислокована в Дніпропетровськ), Київська. У жовтні 1932 року конвойні частини і підрозділи були об'єднані в корпус конвойної сторожі України. Начальником військ був призначений О.І. Селявкін. У 1934 році для керівництва частинами конвойних військ була створена 2-га Українська дивізія конвойних військ, якою командував Г. М. Зусманович (м. Харків). У роки Великої Вітчизняної війни генерал-майор Зусманович потрапив у полон і був закатований фашистами в концтаборі. У 1939 році керівництво конвойними частинами, які дислокувалися в Україні, здійснювало командування 13-ї конвойної дивізії, якою командував О. І. Зав'ялов (м. Київ). Із 1927 року внутрішні війська прийняли під охорону промислові підприємства, споруди, науково-дослідні установи, які мали оборонне значення, а в 1979 році – решту електростанцій. 13 лютого 1943 року в м. Харкові було сформовано Управління внутрішніх військ Українського округу, частини якого призначалися для несення служби з охорони громадського порядку в містах та населених пунктах України та Молдавії, які були звільнені від німецько-фашистських загарбників. Пізніше (у 1954 році) Управлінню військ були підпорядковані й конвойні частини. У 1940–1941 роках у зв'язку з рішеннями уряду вживалися особливі заходи зі зміцнення протиповітряної оборони країни. У складі НКВС було створено Головне управління місцевої протиповітряної оборони. У 1942 році у міру звільнення від противника окупованої ним радянської території виникала необхідність організації в населених пунктах гарнізонної служби, охорони життєво важливих об'єктів і комунікацій, забезпечення прифронтового режиму а виконання цих завдань було передано від діючої армії внутрішнім військам. 22 червня 1941 року удосвіта нечисленні гарнізони, що охороняли залізничні й шосейні мости через прикордонні річки на західній межі Радянського Союзу, у тому числі і на території України першими разом з прикордонниками прийняли на себе удар німецько-фашистських військ.Не поступилися перед переважаючими силами ворога воїни 5-ї роти 64-го полку, якими командував лейтенант А. Вітер. Вони першими зустріли загін ворожих мотоциклістів і відбили його атаку. Бійці роти до останнього утримували міст через річку Західний Буг. Усі вони героїчно загинули в нерівному бою. В червні 1941 року 229-й конвойний полк прийняв під охорону першу групу полонених гітлерівців. 19 вересня 1941 року радянські війська залишили Київ. Останніми з міста виходили бійці 4-ї дивізії з охорони залізниць, які за наказом свого командира полковника Ф. М. Мажиріна, коменданта Києва, висадили за собою мости через Дніпро. Одночасно з Київською битвою йшли запеклі бої за Одесу, в яких брали участь підрозділи 249-го полку конвойного полку, нагородженого згодом орденом Червоної Зірки. У жовтні 1942 року напередодні Сталінградської битви війська НКВС сформували окрему армію у складі шести дивізій, що згодом одержала найменування 70-ї. За роки війни в Червону Армію було передано близько 30 дивізій внутрішніх військ. Серед перших у бій вступив 132-й окремий конвойний батальйон військ НКВС, який захищав Брестську фортецю. Саме там після звільнення Бреста в липні 1944 року було виявлено напис на стіні фортеці: «Я умираю, но не сдаюсь. Прощай, Родина! 20.07.41г.», зроблений невідомим бійцем. Підрозділи 16-го мотострілецького полку внутрішніх військ під командуванням майора П. Бабича прийняли перший бій з противником 24 червня. У ті дні в районі Луцьк – Броди – Дубно механізовані корпуси Червоної Армії завдавали контрудар по танкових дивізіях ворога, що прорвалися. У запеклих боях полк підбив 18 німецьких танків і бронемашин, знищив понад 100 ворожих солдатів і офіцерів. Ворог був затриманий під Бродами на добу. На дальніх підступах до Києва на рубежі Фастів – Попільня стійко відбивав атаки танків і піхоти ворога зведений загін військ НКВС. Наші бійці не тільки оборонялися, але і контратакували ворога. У цих контратаках брала участь танкова рота 6-го полку. У 1943 році у внутрішніх військах Українського округу було підготовлено 1729 снайперів. Ними було знешкоджено 7930 гітлерівських солдатів і офіцерів, за що військовими радами Українських фронтів нагороджено орденами і медалями 247 снайперів. У вересні 1943 року у багатоденних запеклих і кровопролитних боях на Малій землі, а потім при штурмі м. Новоросійська рославили свій Бойовий Прапор воїни 290-го стрілецького полку внутрішніх військ (Нині Президентський полк Збройних Сил України). 665 бійців і командирів полку були нагороджені орденами і медалями, а командир полку підполковник Іван Піскарьов удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Бойова доблесть полку була відмічена присвоєнням йому почесного найменування «Новоросійський», а пізніше частину нагородили орденом Червоного Прапора. 249-й конвойний полк у 1943 році відконвоював у табори більш ніж 62 тисячі військовополонених. Не менший обсяг служби виконав і 228-й (Харківський) конвойний полк. Воїнами 227-го конвойного полку в першому кварталі 1943 року було відконвойовано із фронтової смуги в глиб країни більш ніж 60 тисяч військовополонених. 175-й Червонопрапорний стрілецький полк 71-ї бригади (19-ї стрілецької дивізії) внутрішніх військ НКВС СРСР (розформований після Великої Вітчизняної війни). Нагороджений орденом Червоного Прапора 31 березня 1943 року. 6-й окремий Червонопрапорний бронепоїзд військ НКВС СРСР (розформований після Великої Вітчизняної війни). Орденом Червоного Прапора нагороджено 14 квітня 1943 року. Усього сім з'єднань внутрішніх військ, які дислокувалися в Україні та в які входило понад двадцять частин, брали участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками. Військовослужбовці внутрішніх військ у роки Великої Вітчизняної війни брали активну участь і в широкомасштабній партизанській боротьбі. Багато офіцерів були спеціально направлені керівництвом для формування партизанських загонів. З серпня по грудень 1944 року активні дії противника з висадки парашутистів-диверсантів вимагали від військових нарядів високої пильності, встановлення жорсткого пропускного режиму на підприємствах і спорудах. На Львівській залізниці воїнами військ НКВС запобігнуто 27 спробам диверсій, у 1945 році – 72 подібним випадкам. Починаючи з лютого 1944 року, тільки за два з половиною місяці внутрішні війська НКВС Українського округу провели 52 операції з ліквідації банд, тісно пов'язаних з фашистським командуванням, яке забезпечувало їх зброєю, боєприпасами, посилало до них своїх інструкторів. 10-й Римникський орденів Кутузова, Богдана Хмельницького і Червоної Зірки мотострілецький полк внутрішніх військ МВС СРСР (м. Львів). Почесне найменування «Римникський» присвоєно у вересні 1944 року. Усі ордени полк одержав під час Великої Вітчизняної війни. Частини і підрозділи внутрішніх військ, зокрема 236-го конвойного полку і 2-го полку окремої мотострілецької дивізії особливого призначення, брали участь у забезпеченні безпеки і охороні об'єктів під час проведення в 1944 році Ялтинської і в 1945-му – Потсдамської конференцій голів держав антигітлерівської коаліції. В 1966 році у внутрішніх військах були створені спеціальні моторизовані військові частини міліції, в тому числі 10 частин в Україні. Вони внесли великий вклад в охорону громадського порядку та боротьбу зі злочинністю. 290-й Новоросійський Червонопрапорний мотострілецький полк внутрішніх військ МВС СРСР (нині входить до складу Збройних Сил як Окремий Новоросійсько-Київський ордена Червоного Прапора полк Президента України). Почесне найменування «Новоросійський» присвоєно 16 вересня 1943 року. Орденом Червоного Прапора нагороджено у січні 1968 року. 475-й ордена Червоної Зірки конвойний полк внутрішніх військ МВС СРСР (переформований спочатку в окрему бригаду внутрішніх військ (м. Дніпропетровськ), пізніше — в управління Центрального ТрК та окремий батальйон ВВ МВС України). Орденом Червоної Зірки нагороджено у травні 1975 року. 1-ша Київська окрема бригада внутрішніх військ МВС України, попередниками якої були 227-й та 472-й конвойні полки ВВ МВС СРСР (нині Управління Північного ТрК). Почесне найменування «Київська» присвоєно Указом Президента України від 17 жовтня 1997 року. 2-га Галицька Червонопрапорна окрема бригада Внутрішніх військ МВС України (м. Львів), попередниками якої були 233-й та 473-й конвойні полки військ НКВС СРСР. Почесне найменування «Галицька» присвоєно Указом Президента України від 13 вересня 1999 року. Орденом Червоного Прапора 473-й полк нагороджено у травні 1985 року. 5-та Слобожанська окрема бригада Внутрішніх військ МВС України (м. Харків). Почесне найменування «Слобожанська» присвоєно Указом Президента України від 21 лютого 2001 року. 51-ша гвардійська вертолітна бригада Внутрішніх військ МВС України (м. Олександрія). Гвардійське звання присвоєно попереднику з’єднання — 51-му важкому бомбардувальному авіаційному полку Червоної Армії у лютому 1945 року. 438 військовослужбовців внутрішніх військ України пройшли випробування Афганістаном. За мужність, хоробрість та самовідданість 160 із них нагороджені орденами та медалями, 47 воїнам вручено державні нагороди республіки Афганістан. Більш ніж 18 тисяч воїнів внутрішніх військ України пройшли через Чорнобиль. Останні з них залишили зону мужності в травні 1990 року, а один підрозділ і зараз виконує там службові завдання. У ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС взяли участь військовослужбовці 20 військових частин. Серед тих, які існують і нині: військові частини 3041 (м. Славутич), 3042 (м. Енергодар), 4114 (м. Львів), 3077 (м. Київ), 3024 (м. Павлоград), 3007 (м. Золочів), 3001 (м. Київ), 3030 (м. Київ), 3011 (м. Кривий Ріг), 3035 (м. Луганськ), 3008 (м. Вінниця), 3026 (м. Запоріжжя), 3004 (м. Донецьк), 3002 (м. Львів), 3006 (м. Дніпропетровськ). Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України від 30 вересня 1991 року, дислоковані на території України частини та підрозділи ВВ МВС СРСР було в повному складі передано до МВС України. 29 листопада 1991 року – почато створення в системі МВС військ внутрішньої і конвойної охорони. 4 грудня 1991 року 17 військових частин ВВ було передано до складу новоствореної Національної гвардії України. 2 січня 1992 року у складі МВС України було створено Головне управління військ внутрішньої та конвойної охорони МВС України, яке вже наступного дня прийняло на себе керівництво частинами, що охороняли атомні електростанції на території України. 26 березня 1992 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2235-XII «Про війська внутрішньої і конвойної охорони МВС України». Цей документ мав величезне значення для подальшого розвитку і становлення військ, визначивши їхнє майбутнє і статус у системі силових структур держави. 1994 року в складі військ почалося формування трьох частин спеціального призначення: «Барс» (м. Київ), «Ягуар» (Вінницька область), «Гепард» (м. Запоріжжя). У 2004 році створено четверту частину спеціального призначення «Тигр» (н.п. Краснокам’янка, АР Крим). 22 лютого 1995 року № 137 було затверджено «Положення про військові частини спеціального призначення військ внутрішньої та конвойної охорони». Відповідно до Указу Президента України від 20 січня 1995 року зі складу Національної гвардії України до військ МВС було повернуто 14 військових частин, на базі яких розпочалося відродження спеціальних моторизованих військових частин міліції. (Постанова Кабінету Міністрів України від 5 травня 1995 р. № 319 «Про затвердження Положення про спеціальні моторизовані військові частини міліції військ внутрішньої та конвойної охорони»). З жовтня 1995 року у складі військ з’явилися власні авіаційні підрозділи, які отримали на озброєння літаки та вертольоти. Законом від 31 жовтня 1995 року № 407 Верховна Рада України внесла ряд змін і доповнень у Закон від 26 березня 1992 року, зокрема, військам було повернуто історичну назву: «внутрішні війська МВС України», а ГУ ВВ і КО МВС – перейменовано в Головне управління внутрішніх військ МВС. У 1996 році Указом Президента України № 216 26 березня було встановлено професійне свято – День внутрішніх військ МВС України. З 1996 року одним із пріоритетних напрямів діяльності командування внутрішніх військ стало кардинальне реформування їхньої організаційно-штатної структури, що мало на меті демілітаризацію пенітенціарної системи і створення мобільного, високопрофесійного і всебічно забезпеченого резерву міністра внутрішніх справ. 1997 року органам Головного управління виконання покарань (нині – Державна пенітенціарна служба) були поетапно передані функції нагляду за засудженими й особовий склад підрозділів контролерів з нагляду, а протягом 1998–1999 років – функції охорони пенітенціарних установ, а також особовий склад підрозділів, що були укомплектовані військовослужбовцями за контрактом. Це дозволило скоротити штатну чисельність військ більш ніж на 15 тисяч чоловік і зосередити діяльність військ на охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю, для чого було сформовано декілька нових СМВЧМ і окремих патрульних підрозділів. Після розформування в грудні 1999 року Національної гвардії України відповідно до Указу Президента України до складу внутрішніх військ МВС України було передано з’єднання та військові частини НГУ загальною чисельністю близько 18 тисяч осіб, зокрема, 3 дивізії, дислокований у Харкові Військовий інститут, нині Академія внутрішніх військ, а також окрема бригада і 5 окремих підрозділів з охорони дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні (відповідним завданням Верховна Рада України доповнила Закон «Про внутрішні війська…» 21 грудня 2000 року). З метою подальшої оптимізації організаційно-штатної структури військ Головним управлінням було розроблено Концепцію будівництва внутрішніх військ МВС України на період до 2005 року, затверджену рішенням колегії МВС України від 11 травня 2000 року. Відповідно до «Концепції » ГУ ВВ провело заходи щодо оптимізації організаційно-штатної структури військ, внаслідок яких до кінця 2001 року було переформовано 3 і розформовано 25 частин, закладів і установ. У жовтні 2000 року у військах були створені шість територіальних командувань (ТрК), із дислокацією управлінь: Північне ( м. Київ), Південне ( м. Одеса), Східне (м. Донецьк), Західне (м. Львів), Центральне (м. Дніпропетровськ), Кримське (м. Сімферополь). Указом Президента України від 28 січня 2002 року № 75 «Про символіку внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України» засновано емблему та прапор внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, встановлено, що з'єднання, військові частини та навчальні заклади внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, зазначені в додатку № 6 до цього Указу, можуть мати власні бойові прапори. 18 серпня 2003 року Указом Президента № 863 було визначено інший шлях реформування ВВ – до кінця 2004 року їх передбачалося перетворити у невійськове формування. Відповідно до вимог Указу Президента України був розроблений проект Закону України «Про Державні сили спеціального призначення». Проте, завдяки значній аналітичній роботі, консультаціям з народними депутатами України, вітчизняними та іноземними експертами з питань реформування сектора безпеки «демілітаризацію» військ було спочатку відкладено до кінця 2005 року, а потім взагалі скасовано Указом Президента № 1529/2005. Наказом МВС України від 29.11. 2006 № 1167 затверджено «Концепцію розвитку внутрішніх військ МВС України на період до 2015 року». У 2006 році рішенням уряду Харківський військовий інститут внутрішніх військ перетворено в академію. У 2008 році у військах вдалося практично завершити реалізацію заходів, передбачених першим етапом програми реформування військ і успішно звітувати з цього питання у вересні перед комісією Секретаріату Президента України. З вересня 2000 року військовослужбовці Внутрішніх військ МВС проходять службу в складі спеціальних миротворчих підрозділів МВС України міжнародних поліцейських сил UNMIK – Місії ООН у справах Тимчасової адміністрації Автономного Краю Косово, складаючи близько чверті українського контингенту «міжнародної поліції». З 2000 до 2009 року 340 військовослужбовців внутрішніх військ залучалися до виконання почесної та відповідальної миротворчої місії. З метою підготовки до проведення ЄВРО 2012 в Україні у військах реалізується спільний проект внутрішніх військ та Поліції готовності Німеччини по підготовці підрозділів громадської безпеки та спеціального призначення. У його рамках уже було проведено низку навчальних семінарів як в Україні, так і за кордоном. Герої Радянського Союзу: генерал-майор Туйгунов Леонід Наумович – військова частина 2269 (м.Олександрія), полковник Танкопій Іван Олексійович –Академія внутрішніх військ МВС України,підполковник Шевченко Григорій Мефодійович – в/ч 3001 (м. Київ), підполковник Бузицьков Іван Дмитрович – в/ч 3021 (м. Дніпропетровськ), майор Вагін Трохим Іванович – в/ч 3001 (м. Київ), майор Іващенко Іван Гнатович – в/ч 3006 (м. Дніпропетровськ), Герой Соціалістичної Праці старшина Кошелєв Єгор Васильович – в/ч 3021 (м. Дніпропетровськ). Загинули смертю хоробрих в боях з фашистськими загарбниками: майор Вагін Трохим Іванович – військова частина 3001 (м.Київ), капітан Силенко Михайло Петрович – в/ч 3002, старший лейтенант Комардін Василь Юхимович та санінструктор Комардіна Зоя Антонівна – в/ч 3037 (м. Донецьк). Загинули при ліквідації незаконних озброєних формувань у повоєнні роки: старший сержант Серебряков Михайло Аксионович – в/ч 3049 (нині 5-й батальйон військової частини 3002 м. Рівне) та сержант Курчин Микола Васильович – в/ч 3007 (м. Золочів). Загинули при затриманні озброєних злочинців у мирний час: майор Ігнатьєв Володимир Федорович – в/ч 3033 (м. Запоріжжя), прапорщик Кравцов Павло Максимович – в/ч 3005 (м. Харків), сержант Франчук Іван Олександрович – в/ч 3012 (м.Одеса), старший солдат Давидов Дмитро Якович – в/ч 3005 (м. Харків). При цьому старший солдат Давидов Д.Я. став першим військовослужбовцем строкової служби, який був нагороджений орденом та навічно зарахований до списків частини серед усіх військових формувань незалежної України. |
|
День Збройних Сил України Мета Мета. Ознайомити учнів із славними тра диціями українського війська, що бере початок ще з часів Київської Русі та Запорозької Січі,... |
Дню Збройних Сил України Мета Мета. Ознайомити учнів із славними тра диціями українського війська, що бере початок ще з часів Київської Русі та Запорозької Січі,... |
|
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Внутрішні війська МВС України... Одеської області, згідно розпорядження Міністра внутрішніх справ України, для забезпечення громадського порядку під час проведення... |
1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ДИСЦИПЛІНУ Український народ має давню... В сиву давнину, за часів Київської русі, він мав свою державність, входив на рівних правах до найрозвинутіших народів Європи. В той... |
|
Вельми показовою ілюстрацією розбіжностей у релігійних уявленнях... Культура Київської Русі в контексті західноєвропейського середньовіччя, спільне і відмінне |
План: Формування території та політичний устрій Київської держави.... Кормич Л.І. Історія України від найдавніших часів до ХХІ століття: навчальний посібник – Харків: Одісей, 2004 |
|
Історична довідка про місце Ярослава Мудрого в історії Київської Русі Володимир Великий. При Володимирі Русь досягла найбільшої політичної могутності. Але в 1015 році найвидатніший діяч Київської держави... |
Історична довідка про місце Ярослава Мудрого в історії Київської Русі Володимир Великий. При Володимирі Русь досягла найбільшої політичної могутності. Але в 1015 році найвидатніший діяч Київської держави... |
|
Тема 1 Образотворче мистецтво Урок Художня культура Київської Русі : архітектура, монументальний живопис, ікони Київської Русі за межами України |
Розквіт Київської Русі за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого Ярослава Мудрого; з’ясувати причини прийняття християнства князем Володимиром; розвивати вміння розповідати за текстом про історичного... |